ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Квитки з методики навчання іноземним мовам
         

     

    Іноземна мова

    Психологічні питання навчання іноземним мовам.

    Лінгвопсіхологія - наука про володіння та оволодінні мовами.
    Ця наука займається розглядом особливостей різних видів мовноїдіяльності. Розгляд механізмів мовленнєвої діяльності у рідній мові.
    Розглядає закономірності оволодіння іноземними мовами позамовніоточення роль різних видів пам'яті і мотивації у володінні та оволодіннімовленнєвої діяльності.

    У психологічній літературі мовленнєва діяльність визначається якреалізація суспільно-комунікативної діяльності людей у процесі їхвербального спілкування.

    Види мовленнєвої діяльності: 1. говоріння

    2. читання

    3. лист

    4. слухання

    Мова в вербальному спілкуванні є здатність формування таформулювання думки за коштами конкретної мови для інших і для себе
    (внутрішня мова або думання).
    Мовленнєва діяльність на будь-якій мові має дві сторони:
    1. комунікативно-змістовна (обмін думками, інформацією)
    2. матеріальна, лінгвопсіхофізіологіческая (функціонування сукупності аналізаторів: слухового, речемоторного, зорового, рухового в їх складній взаємодії і при провідній ролі слухо-рече-моторного)

    Залежно від способу реалізації мовної діяльності і їїкомунікативної функції (за способом передачі інформації) види мовленнєвоїдіяльності можуть бути:
    1. продуктивний (експресивний), в якому формулюються, передаються, висловлюються думки для інших в усній (говоріння) або письмовій формі

    (при письмі)
    2. перцептивні, при яких думки або інформація декодується, сприймається і розуміється в усній формі (при слуханні) або графічній (читання)
    У експресивних видах мовленнєвої діяльності людина йде від змісту,змісту до мовних засобів його вираження, в перцептивних - від мовнихкоштів до змістом, смислом, укладеним в них.

    Відзначається складна взаємодія всіх аналізаторів у мовнійдіяльності при провідній ролі одного з них, відповідального за даний видмовної комунікації.

    Для говоріння провідним аналізатором є рече-моторний, супутній
    - Слуховий. Для слухання навпаки. Для читання провідним аналізаторомє зоровий, супутні - слухової і рече-моторний. Для листаведучий - руховий, супутні - слуховий, рече-моторний,зоровий.

    Науково обгрунтованим є теза про те, що основним початком освоєнняіноземної мови як засобу комунікації є канал слухового іречемоторного аналізатора в їх єдності.

    У методичній літературі розрізняють активну (репродуктивне) іпасивне (рецептивної) володіння мовою. Всі види мовленнєвої діяльності приактивному володінні мовним матеріалом здійснюються значною мірою набільш досконалому рівні, ніж при пасивному володінні ім. Активне володіннябазується на мовних навичках та вміннях, що виявляються в інтуїтивноправильному користуванні мовним матеріалом «за відчуттям».

    фізіологічну основу активного володіння утворюють мовні динамічнізв'язку на всіх рівнях мови (на фонетичному, лексичному, граматичному)в їх єдності. Індивідуально мовний досвід набувається людиною впроцесі його мовного розвитку в результаті мовної практики.

    Пасивне володіння іноземною мовою не базується на мовному досвіді, намовних автоматизованих зв'язках, тобто мовної динамічної стереотипії.
    В основі - автоматизовані процеси пізнавання мовних явищ, їхрозуміння і впізнання шляхом звірення зразків, що зберігаються в зоровоїпам'яті.

    В умовах школи найчастіше говорять про змішаному володінні мовою, приякому частина мовного матеріалу освоюється активно, а інша частина длячитання.

    Володіння всіма видами мовленнєвої діяльності рідною мовою базується насформованих мовленнєвих механізмах, які функціонують без зусиль збоку людини. При оволодінні новою мовою людина повинна в значніймірою заново опанувати слухо-артикуляційною базою (говоріння), графемно -фонемний зв'язками (при читанні і листі).

    Структура мовної діяльності:

    У психологічній літературі в її структурі виділяють:
    1. спонукальної-мотиваційну
    2. оріентіровачно-дослідну
    3. аналітико-синтетичну
    4. виконавську фази в продуктивних (експресивних) видах мовленнєвої діяльності, крім того:
    5. спонукає
    6. смислоформулірующій
    7. формулює рівні

    1

    Його зміст складає складні взаємодії мотивів і метидії, як майбутнього результату (комунікативного наміру). Говорячи промотиви при користуванні мовою як засобів спілкування, слід вказати нарізний характер мотивації в продуктивних і рецептивних видах мовленнєвоїдіяльності.

    Мотив - те, що пояснює характер даного мовного дії, тоді яккомунікативний намір виражає те, яку комунікативну метупереслідує говорить, плануючи ту чи іншу форму впливу наслухача. (І. О. Зимняя)

    Головним мотивом мовленнєвої діяльності є потреба чи бажаннядізнатися нову, корисну для себе інформацію при читанні або аудіювання.

    Для повноцінного мовного спілкування необхідні його комунікативно -пізнавальне значення і особиста зацікавленість у спілкуванні. Узалежно від віку учнів, їх рівня володіння іноземною мовоюспособи мотивації можуть різними.
    1 етап - ситуативно-рольові ігри

    2 етап - змістовна сторона комунікації. Поряд з мотивом
    (потребою) виникає загальний задум висловлювання, який надаліреалізується

    2 (формуючий рівень) включає в себе вибір і організацію коштів для здійснення мовнихдій. В цілому це процес програмування і внутрішньої мовноїорганізації мовленнєвої діяльності: лексичне, артикуляційною іграматичне структурування висловлювання.

    3 (виконавча фаза
    (реалізує рівень))

    Сукупність дій, оформлення і розумових операцій. Механізмреалізації думки в мові являє собою сукупність певнихавтоматизмів в мові, що забезпечують реалізацію програмного висловлювання.

    Цей механізм складається з дії:
    - Вимови
    - Інтонування
    - Внутрішнього граматичного оформлення відповідно до норм мови
    - Використання та оперування, вибору, складання цілого з частин,комбінування, заміни, прийняття рішень і варіації за аналогією

    Дії оформлення та оперування повинні бути доведені до певногорівня досконалості, тобто навички, що забезпечує спрямованістьуваги в процесі говоріння тільки на зміст висловлювання.

    Лінгвістичні питання навчання іноземним мовам.

    Методика викладання іноземних мов спирається на лінгвістику ічерпає з неї дані, що стосуються характеристики лінгвістичнихзакономірностей мови, що вивчається, особливостей його граматичного ладу,фонетичної і лексичної системи.

    Лінгвістика вивчає фонетичні, граматичні, лексичнізакономірності мови, стилістичні особливості використання мовнихявищ, функціональні відмінності різних видів і форм мовлення, відмінності мовий мови.

    При оволодінні іноземною мовою в свідомості та мовленнєвої діяльностіучня у взаємодію ступають системи двох мов (рідного ііноземної).

    У лінгвістичній літературі під мовою розуміється систем одиницьвзаємопов'язаних і взаімообусловлівающіх один одного і відносини між ними.

    Під мовленням розуміється текст, тобто набір реалізацій цієї системи впроцесі її функціонування.

    Існують різні точки зору з питання відносин мови й мови:

    1. розрізняють мова і мова

    2. таке розрізнення заважає плідної лінгвістики і суперечить основним тенденціям її розвитку.

    3. розрізняють, але розрізнення не є протиставлення мови й мови, тому що мова та мова - дві сторони одного явища, складають єдине ціле і характеризуються властивостями, по своїй натурі не контрастними, а взаємодоповнюючими, мова і мова постійно співвідносяться один з одним.

    Але ця єдність не є тотожність, т. к. це єдність носить діалектичний характер.

    Щерба розрізняє:

    1. мова як процес говоріння і розуміння, тобто мовна діяльність, мова

    2. мова як оброблений лінгвістичний досвід, тобто система мови. У даному випадку мова обумовлює процес говоріння і розуміння

    3. мова як система готових фраз, неупорядкований лінгвістичний досвід, тобто мовний матеріал.

    Відмінності між мовою і мовою Щерба бачить у тому, що
    Мова - така собі абстраговані система мовних відносин, способи створеннянових слів, схем і правил побудови мовних єдностей.

    В основі мовленнєвої діяльності лежать психофізіологічні закономірностімовної комунікації, закономірності складної гри мовного механізму.
    Мовлення на будь-якій мові можливо завдяки мовної організації людини інаявності у нього неупорядкованого мовного досвіду і знання їм системи мови,тобто упорядкованого лінгвістичного досвіду.

    Оволодіння мовою, тобто говорінням, у тому числі й іноземною мовою,має місце тільки тоді, коли мовний матеріал починає перетворюватися намова, тобто коли в учня починають створюватися граматичні талексичні правила, що утворюються в результаті переробки та систематизаціїщо надходить у мозок людини мовного матеріалу.

    Основна відмінність мови від мови полягає в тому, що мова система мовнихкоштів, а мова - процес і результат використання цих коштів укомунікативних цілях.

    Речевое комунікація, - явище соціальне.

    Сенс мовної комунікації, за словами А. А. Леонтьєва, в тому, що воназабезпечує будь-яку іншу діяльність, маючи безпосередній метою абооволодіння цією діяльністю, або планування цієї діяльності, абокоординацію її.

    Соціальний характер мовної діяльності визначається умовами, вяких вона функціонує, відносинами людей, які вступають в спілкування один зодним, мотивами, що спонукають їх спілкуватися, цілями, які вони при цьомупереслідують.

    Відмінність мови від мови виражається також у тому, що мова одночасноявляє собою індивідуально-психічний феномен, у той час мова яксистема - явище суспільне.

    Мова - динамічна, рухлива, ситуативно обумовлена.

    Мова - врівноважена система внутрішніх відносин. Він постійний істійкий, інваріантний в основних своїх закономірностях.

    Елементи мови організовуються в систему з формально-семантичномупринципом, функціонують у промові на комунікативно-смисловий основі.

    У промові загальні мовні закономірності проявляються завжди конкретно,ситуативно і контекстно зумовлене. Знання про систему мови, якісформульовані у вигляді правил, можуть засвоюватися теоретично, в той часяк для оволодіння мовою потрібна відповідна практика, в результатіякої створюються мовні навички та вміння.

    Вихідною одиницею мови є слово, а вихідною одиницею мови --пропозицію або фраза.

    Для теоретичних цілей мови, що вивчається важливо повне знання йогосистеми. Для практичних цілей в середній школі необхідно володіння такимобсягом мовного матеріалу, який достатній для обмеженихкомунікативних цілей і реальний для оволодіння їм у даних умовах.

    Організація мовного матеріалу повинна бути адекватна комунікативнимцілям і комунікативно-діяльнісного підходу до навчання іноземниммов у середній школі та лінгвістичним даними.

    Організація мовного матеріалу, який відповідає цим вимогам,повинна бути комплексною, тобто тільки комплексне об'єднання аспектів мовив мовних одиницях на рівні пропозиції може бути основою мовноїкомунікації.

    Оволодіваючи мовної одиницею, учні вчаться користуватися лексико -граматичними засобами іноземної мови відповідно до його нормз метою комунікації, а не як об'єктом їх теоретичного вивчення.

    мовну одиницю на рівні пропозиції у методичній літературі прийнятоназивати мовним зразком (або моделлю), тому що вона може служити еталономдля створення великої кількості подібних за структурою, змістом і змістомпропозицій.

    Методична цінність такої мовної одиниці (мовного зразка) в тому,що в ній зв'язок усіх рівнів мови (граматичний, лексичний тасмисловий) реалізується в простому мовному дії, природному для мовияк засобу спілкування і мислення.

    У мовної одиниці можливо освоєння лексичного значення слів,морфологічних і синтаксичних засобів мови в їх взаємозв'язку.

    Мовленнєва одиниця має разом з граматичним аспектом конкретнесмисловий зміст.

    3 напрямки в класифікації простих мовних одиниць (на рівні простихпропозицій):
    1. формально-структурний (важливо структурний оформлення)
    2. логіко-смислове, або функціонально-семантічесое (в основі організаціїмовного матеріалу - типові пропозиції, що виражають певні логіко -смислові категорії (типові значення))
    3. змістовно-функціональний (враховуються як змістові, так іфункціонально-формальні аспекти пропозиції в їх єдності при провідній ролі сенсу)

    Типова модель пропозиції в залежності від методичних цілей можеслужити засобом оволодіння морфологічними формами мови в єдності зсинтаксичними (узгодження, керування) і засобом формуваннявідповідних граматичних навичок, а також створенню міцнихмежсловесних зв'язків відповідно до лексичними, стилістичними ісмисловими нормами мови, що вивчається.

    Кінцевою метою викладання іноземної мови в школі є навчаннязв'язковим відгуків, розуміння зв'язного цілого тексту різного об'єму, ане тільки засвоєння окремих мовних зразків (типових пропозицій).

    Необхідна робота над зв'язковим засобами мови, які об'єднуютьокремі пропозиції в логічно пов'язане ціле, тому що перехід від окремозасвоєних пропозицій до пов'язаного висловом здійснюється нелегко.

    Важливі форми мови: діалогічна і монологічного.

    1 етап: структурно-ситуативні тренування мовних зразків - досягаютьсяоволодіння учнями мовними діями і мовними засобами їхреалізації на рівні простих пропозицій, які відносяться до даної теми.

    2 етап: здійснюється об'єднання мовних зразків за тематичним,або логіко-смисловому, принципу в монологічне висловлювання (абодіалогічне спілкування) шляхом розширення лексики по темі.

    3 етап: межтемний. Мовні зразки, вивчені раніше за темами,комбінуються один з одним в іншому поєднанні відповідно доміжпредметних ситуаціями спілкування.

    Такого порядку роботи слід дотримуватися на початковій стадії. УНадалі виділення цих етапів стає зайвим.

    Якщо мати на увазі рецептивних види мовленнєвої діяльності - аудіювання ічитання, то одиницями навчання і тут, поряд з окремими пропозиціями,будуть тексти різного обсягу і різного призначення.

    Основні методичні принципи навчання іноземних мов.

    Навчання іноземних мов - це специфічний процес, у якомуголовне - формування вмінь і навичок користування іноземною мовою якзасобом спілкування в межах тієї тематики, яку передбачає шкільнапрограма.

    У сучасної методики навчання іноземних мов існуєпевна ієрархія принципів:

    Філософські вчення v общедідактіческіе принципи v методичні принципи навчання іноземних мов vvv загальні приватні спеціальні
    Принципи навчання - керівні ідеї, нормативні вимоги до організаціїта проведення процесу навчання. Вони носять характер самих загальних вказівок,правил, норм, що регулюють процес навчання.

    • Дидактичні принципи спрямовані на досягнення ефективного тавиховує навчання, на оволодіння основами знань, на формуванняумінь і навичок.

    1. принцип розвиваючого і виховує характеру навчання

    2. принцип науковості змісту і методів навчального процесу

    3. принцип систематичності і послідовності в оволодінні досягненнями науки, культури, досвіду діяльності

    4. принцип свідомості, творчої активності й самостійності учнів при керівній ролі вчителя

    5. принцип наочності

    6. принцип доступності навчання

    7. принцип міцності результатів навчання та розвитку

    8. принцип зв'язку навчання з життям, практикою

    9. принцип раціонального поєднання колективної та індивідуальної форм і способів навчальної роботи

    Всі вони взаємозалежний??, Що дозволяє розглядати їх як єдинусистему, на якій будується навчання усіх предметів, що робитьдидактичні принципи універсальними.

    • Методичні принципи навчання іноземних мов неоднорідні:
    Загальні принципи носять узагальнений характер і обумовлюють навчанняіноземних мов в самому загальному плані
    Окремі принципи розрізняють, конкретизують більш приватні питання загальнихпринципів навчання
    Спеціальні принципи відносяться до виключно вузькій галузі навчанняіноземних мов, наприклад, до якого-небудь окремому аспекту системимови, одного виду мовленнєвої діяльності або специфічним засобамнавчання іноземним мовам.

    До загальних принципів навчання іноземних мов відносяться:
    1. комунікативна спрямованість навчання іноземним мовам
    - УВП повинен бути так організований, цілеспрямований і реалізований, що врезультаті навчання учні оволоділи необхідним мінімумом ЗУН длякористування іноземною мовою як засобом спілкування в рамках тематичноїпрограми. Для досягнення такої мети необхідна практична діяльністьна вивчається мовою як в усному мовленні, так і при читанні іноземного тексту.
    На кожній стадії навчання УВП повинен бути насичений мовними вправами
    (вирішальний фактор практичного опанування іноземних мов). Робота з оволодіння мовнимматеріалом повинна завершаться показом, як матеріал використовується длядосягнення активного спілкування на ІМ. Мовний матеріал - не основний об'єкті мета в навчанні іноземних мов, це етап, який завершується використанням напрактиці. Цей принцип повинен здійснюватися також у процесі читання ілиста.
    2. Облік особливостей РЯ, опора на РЯ
    - Тільки спираючись на РЯ, можна домогтися розуміння структур іноземних мов. У тихвипадках, коли усвідомлення досліджуваного явища неможливо беспереводним шляхом,необхідно звертатися до РЯ. Навчальний матеріал потрібно будувати так, щоб, зодного боку, досягався позитивний перенос з РЯ в іноземних мов, а з іншого,ставилося б більший акцент на тренувальній роботі з тими явищами в іноземних мов,які різко відрізняються від відповідних явищ в РЯ або в ньомувідсутні.
    3. Домінуюча роль вправ на всіх рівнях і в усіх сферах оволодіння
    ИЯ

    Будь-яке пояснення нового мовного матеріалу необхідно завершувативиконанням вправ, які демонструють як досліджуване явищефункціонує в мові, як воно використовується у вирішенні актуальною дляучня завдання.

    Вправи в усному мовленні не повинні бути повторенням одного і того жязкового матеріалу. Досліджувані моделі, структури та зразки стають неметою навчальної роботи, а засобом побудови висловлювань, якізабезпечують досягнення взаєморозуміння між учнями УВП.

    До приватних принципів належать:
    1. принцип навчання іноземних мов на РВ і моделях

    - в основі - ретельний відбір та моделювання самого навчальногоматеріалу, у результаті чого учням пропонується в концентрованому виглядінайбільш уживаних лексичний, фонетичний і граматичнийматеріал, найбільш уживані РВ, оволодіння якими дає учнямможливість здійснювати комунікативну практику.
    2. принцип поєднання мовних тренувань з мовною практикою

    - підкреслює необхідність оволодіння мовним матеріалом як засобомдосягнення справжнього спілкування на ІМ в рамках шкільної програми. Головноюзавданням є мовна практика, а мовні вправи - завершальний етапбудь-якої роботи над матеріалом іноземних мов.
    3. принцип взаємодії основних видів мовленнєвої діяльності

    - вимагає від учителя ИЯ такої продуманої і чіткої організації УВП,яка забезпечувала б гармонійне формування і розвиток умінь інавичок на ІМ. Всі види мовленнєвої діяльності тісно пов'язані один з одним.
    4. принцип усного випередження у навчанні читання та письма

    - дає можливість організувати навчання таким чином, що оволодінняусної іншомовної промовою поряд з читанням стає основним завданнямшкільного курсу. Правильна реалізація даного принципу дає можливістьспілкуватися на іноземних мов, розвиває мову учня.
    5. принцип акроксімаціі навчальної іншомовної діяльності

    - дає учителеві можливість здійснювати організацію і контроль УВП, щослужить його ефективності. Вчитель може ігнорувати ті помилки в мові тамови, які не порушують комунікативного акту. Це підвищує мовнуактивність учнів, усуває боязнь помилок => учні стають більшактивними в усному мовленні і при читанні
    6. принцип інтенсивності навчання на початковому етапі

    - формування вмінь і навичок вимагає саме на першій фазі оволодіння
    ИЯ значної кількості тренувань і повторень як мовногоматеріалу, так і моделей мови => початкова стадія навчання повинна бутиінтенсифікована.

    Інтенсивні методи навчання іноземних мов.

    У дидактиці методи навчання трактують як способи роботи вчителя зучнями. У зв'язку з цим їх назви передбачаються в такій формі: усневиклад матеріалу (розповідь, пояснення, лекція), робота з підручником,книгою, виконання лабораторних робіт, виконання вправ, творчихзавдань. У навчанні іноземних мов об'єктом навчання єформування практичних умінь і навичок розмовної мови.

    З одного боку, метод - модель викладання в певній навчальноїситуації, а з іншого, - спосіб діяльності вчителя для вирішення конкретнихнавчальних завдань.

    Найбільш практикуються методами вважають: демонстрацію, пояснення івправи. У навчанні іноземних мов у школі саме демонстрація, а непоказ, має велике значення.

    У результаті пояснення учні краще усвідомлюють семантичні бокумови, що вивчається. Пояснення не слід плутати з поясненнями ікоментарем.

    Домінуюча роль належить вправам. Всі методи і прийоми,застосовувані вчителем, повинні бути матеріалізовані у вправах. Головноюскладовою частиною структури уроку залишаються вправи. Вони створюютьнеобхідні умови для безперервної практики на іноземній мові.

    Вибір методу залежить від ряду об'єктивних і суб'єктивних факторів:
    Об'єктивні: цілі навчання, склад учнів, лінгвістична кореляція

    між іноземним та рідною мовами, навчальний планкурсу іноземної мови, наявність матеріальної бази тат.д.
    Суб'єктивні: особистість учителя і учня, їх індивідуальності.

    Класифікація методів по Бабанського:
    1. Словесні (використовуються коли: матеріал носить переважно теоретико-інформаційний характер, учні готові до засвоєння готової інформації; при формуванні теоретичних і практичних знань; коли вчитель володіє цим методом краще, ніж іншими)
    2. Наочні (для розвитку спостережливості, підвищення уваги до досліджуваних питань; коли зміст навчального матеріалу може бути представлено засобами наочності; коли наочні посібники доступні учням даного класу; коли володіє необхідними наочними посібниками)
    3. Практичні (для розвитку практичних умінь і навичок; коли зміст теми включає практичні вправи, проведення дослідів, виконання трудових завдань; коли учні готові до виконання практичних завдань; коли вчитель володіє навчально-матеріальними посібниками, дидактичними матеріалами для організації практичних вправ)
    4 . Репродуктивні (для формування знань і навичок; коли зміст занадто складно або дуже просто; коли учні ще не готові до проблемного вивчення цієї теми)
    5. Пошукові (для розвитку самостійності мислення, дослідницьких умінь, творчого підходу до справи; коли зміст матеріалу відноситься до середнього рівня складності, учні готові)
    6. Індуктивні (для розвитку вміння узагальнювати, здійснювати індуктивні умовиводи; коли зміст теми викладено в підручники індуктивно; коли учні готові)
    7. Дедуктивні (для розвитку уміння здійснювати дедуктивні умовиводи і розвитку уміння аналізувати; коли зміст теми викладено дедуктивно; коли учні готові)
    8. Методи самостійної роботи (для розвитку самостійності у навчальній діяльності, формування навичок навчальної праці; коли матеріал доступний для самостійного вивчення; коли учні готові до самостійного вивчення даної теми; коли є дидактичні матеріали для самостійної роботи і час для організації)

    У зв'язку з розширенням наукових, економічних, культурних, туристичних зв'язків з'явилася потреба в короткий термін оволодіти мовою і мовою іноземною мовою на комунікативно достатньому рівні, який дозволяв би спілкуватися іноземною мовою з її носіями.

    Перед педагогами виникла завдання створити систему навчання, кінцевою метою якої було научіння спілкування іноземною мовою в найбільш стислі терміни.

    Види інтенсивного навчання:
    1. Гіпнопедія (навчання іноземної мови під час сну, на його певних стадіях (через багаторазове повторення одного і того ж мовного матеріалу в незмінному вигляді в перший період сну і відразу ж після засипання і перед пробудженням); результат - мимовільне запам'ятовування інформації; не отримав поширення через -за низької результативності і складності організації)
    2. Релаксопедія (навчання іноземної мови в стані м'язового і психічного розслаблення і спокою під впливом аутогенной тренування (психічний саморегулювання); сприяють протікання процесів мимовільної уваги, запам'ятовування мовного матеріалу і нової інформації у великому обсязі)
    3. Рітмопедія грунтується на створенні особливого стану нервової системи людини ( «гіпнотичною фази»), при якому досягається запам'ятовування великого обсягу мовного матеріалу та інформації. Такий стан створюється при впливі на біорітміку людини монотонних низькочастотних імпульсів звуку, кольору і світла через слухові і зорові аналізатори. Введення інформації - у період рітмостімуляціі у супроводі спокійною, мелодійної нової для слухача музики, що сприяє об'єднанню логічного та емоційного компонентів психіки, тобто в період релаксації. Активізація і закріплення мовного матеріалу проводиться в період самостійної роботи учня в

    Улуру за програмою сеансу, після якого на заняттях виконуються різні вправи комунікативного характеру.
    4. Методика «занурення» (систематична, інтенсивна усно-мовна, ситуативно зумовлена, особистісно орієнтована навчальна колективна діяльність, часто в рамках заданого сценарію в обстановці, максимально наближеній до реальної комунікації)
    5. Емоціанально-смисловий (широке використання рольових ігор, проблемних ситуацій, розумових завдань, що вирішуються у стані підвищеного емоційного настрою всієї групи тих, хто навчається) Одним з найбільш поширених варіантів такого підходу є методика інтенсивного навчання іноземної мови, розроблена

    Г.А . Китайгородської. Головним критерієм такої методики є активізація всіх резервів особистості учня в процесі колективного

    (групового) навчання спілкуванню на іноземній мові на комунікативно достатньому рівні в заданих часових рамках.

    На думку Китайгородської, можна вважати два фактори визначальними вінтенсивному навчанні:

    1. мінімально необхідний термін навчання для досягнення заданої комунікативної мети при максимально можливому (для цієї мети) обсязі навчального матеріалу і відповідає його організації

    2. максимальне використання всіх резервів особистості тих, яких навчають дорослих в умовах творчого комунікативної взаємодії студентів і викладача в груповому спілкуванні на іноземній мові.

    Основним засобом стимулювання творчої активності особистості учнів у розкритті її резервів є створення особливого психологічного клімату в навчальній групі, що виникає на основі довірчих і доброзичливих відносин між викладачем і учнями і між самими учнями, підвищеного емоційного настрою всього колективу і кожної особистості шляхом моральної підтримки і заохочення з боку викладача і колективу.

    Для цього методу характерна ситуативно-тематичне організоване спілкування , використання рольових ігор, взаємозв'язок навчання всіх видів мовленнєвої діяльності при провідній ролі аудіювання і говоріння, поєднання усвідомлюваного і несвідомого, принцип активності (поєднання індивідуального і групового, індивідуальне через групове).

    мета навчання іноземної мови з використанням інтенсивного методу може бути різною в залежності від етапів навчання, комунікативних потреб учнів. Найбільш повно розроблена методика інтенсивного навчання на початковому етапі. У деяких формах інтенсивного навчання (короткотермінові курси) такою метою початкового етапу є створення рівня повсякденного спілкування на лексичному матеріалі в 2500 лексичних одиниць і нормативної граматики навчальної мови за 120 академічних годин з розрахунку не менше 12 годин на тиждень, тривалість кожного занять 4 години при наступному розподілі часу: 1-й тиждень - 24 години; 2-3-й тиждень - 40 годин (по 5 днів); 4-5-я

    - 32 години (по 4 дні); 6-а тиждень - 24 години (6 днів).

    Інтенсивні методи набули поширення на короткострокових курсах навчання іноземних мов для дорослих і не всі прийоми і форми роботи прийнятні для загальноосвітніх середніх шкіл. Але основні ідеї такого навчання (ситуативно-рольова навчання, створення комунікативно сприятливого клімату на уроці, стимулювання творчих можливостей учнів у мовній діяльності) можуть бути використані в школі з урахуванням її умов.

    Навчання говорінню іноземною мовою: формування і розвиток умінь монологічного мовлення школярів.

    Говоріння - продуктивний, мотивований вид мовленнєвої діяльності, 1 зспособів мовного спілкування, що протікає в зовнішньому плані.

    Функції: 1. інформаційно-комунікативна (передача і прийом інформації)

    2. регуляційних-комунікативна (спрямована нарегулювання поведінки)

    3. афективно-комунікативна (спрямована на впливна емоційну сферу людини)
    Умови, в яких протікає говоріння, називають екстралінгвістичніконтекст: компоненти: 1. мета говоріння

    2. зміст мовного акту

    3. умови спілкування

    4. своєрідність мовних партнерів

    екстралінгвістичні контекст використовується для того, щоб наблизитикомунікативну ситуацію до більш природною. Це називають комунікативноїситуацією - сукупність умов мовних і немовних дій, необхіднихі достатніх для того, щоб здійснювати мовні дії за наміченимплану.
    Структура комунікативної діяльності: хто? де? коли? з якою метою? прочем?
    Вимоги до володіння діалогічної промовою: Учень повинен уміти:
    - Безпосередньо спілкуватися, розуміти, вербально і невербально реагуватина усні висловлювання в різних сферах шкільної тематики
    - Складно висловлюватися про себе, про навколишнє середовище, про прочитане іпобачене, почуте, висловлюючи своє власне ставлення
    + Поглиблене вивчення:
    - Вміння вести політематичний бесіду, легко переходити від теми до теми
    - Вміння будувати розгорнуте висловлювання
    Загальнонавчальних вміння:
    - Вміння перезапит
    - Перифраза (для уточнення інформації)
    - Вміння вибачатися за висловлені неточності
    Принципи навчання говорінню:
    Принцип апроксимації (частнометодіческій принцип, спрямований на те, щовчитель повинен помічати помилки учнів, що порушують природнукомунікацію)

    Монолог - організований вид мовлення, що представляє собою продуктіндивідуальних висловлювань однієї особи зверненого до аудиторії

    монологічного мовлення - зв'язне безперервне виклад думок однією особою,звернене до одному або декільком особам (аудиторії) з метою досягненнянеобхідного впливу на слухача (слухачів)
    Монологічного мовлення є переважно контекстна, як правило,будується без урахування ситуацій екстралінгвістичні характеру. Вона можебути іноді ситуативної, наприклад, спонтанне висловлювання - розгорнутірепліки в діалоги, які можна розглядати як короткі монологічнівисловлювання - «мікромонологі в діалозі». Монологічного мова в деякихвипадках може бути наочно-ситуативної, якщо вона супроводжується зоровимпоруч у кінофільмі, в телевізійних передачах.

    Особенности:

    1. безперервність (дозволяє тому, хто говорить складно й повно висловлювати свої думки), доступність і зрозумілість

    2. послідовність і логічність

    3. повнота і зв'язність викладу думок, розгорнути

    4. полносоставность пропозицій + односпрямованість
    Комунікативні функції монологічного мовлення:
    - Інформативна (повідомлення нової інформації у вигляді знань про предмети іявищах навколишньої дійсності, опис подій, дій,станів)
    - Воздейственная (переконання кого-небудь у правильності тих чи інших думок,поглядів, переконань, дій; спонукання до дії або запобіганнядії)
    - Емоційно-оцінна

    Для середньої школи найбільш актуальною є інформативна функціямонологічного мовлення.

    Для кожної з перерахованих вище функцій монологічного мовлення характернісвої мовні засоби вираження і особливі психологічні стимули.

    З лінгвістичної точки зору монологічного мова характеризуєтьсяполносоставностью пропозицій і, як правило, розгорнутим викладомдумок.

    За комунікативної мети розрізняють наступні монологічні висловлювання:

    1. за метою висловлювання: - монолог - повідомлення (інформативна функція)

    - монолог - опис (інформативна функція)

    - монолог - міркування (воздейственная функція)

    -- монолог - розповідь (3функції)

    - монолог - переконання
    (воздейственная функція)

    Всі ці висловлювання припускають володіння складним монологічнимумінням зв'язного викладу думок, фактів, подій, що проявляються, вЗокрема, у володінні сполучними елементами пропозицій - прислівникамичасу (spдter, dann, weiter, kurz, darauf), причинно-слідчими
    (deshalb, folglich), прислівниками, що виражають послідовність (erstens,zweitens), а також комбінуванням відомих учням мовних зразків увідповідно до цілей і умов спілкування, зокрема, виборомвідповідного порядку слів у пропозиціях, спілок і союзних слів.

    2. за ступенем підготовленості: - підготовлена монологічного мова
    (1)

    - непідготовлена монологічного мовлення (2)

    (власні судження, без опори)

    Зусилля вчителя та учнів повинні бути спрямовані на 3 сторонивисловлювання:

    1. формальна (граматична, лексична, фонетична правильність)

    2. змістовна (відповідність темі)

    3. відповідна екстралінгвістичні умов

    Основні властивості монологічний мовних умінь:

    1. логічність і зв'язність викладу думок

    2. комунікативно мотивоване і творче користування мовними засобами

    3. правильність мови на комунікативно достатньому рівні

    Метою навчання монологічного мовлення є формування вміньмонологічного мовлення, під якими розуміються вміння комунікативно -вмотивовано, логічно послідовно й складно, досить повно іправильно в мовному відношенні викладати свої думки в усній формі.

    Кінцеві вимоги програми до монологічного мовлення учнів VII (9)класів:
    «Учні повинні вміти без попередньої підготовки логічно іпослідовно висловлюватися відповідно до навчальної ситуацією, що робитиусні повідомлення з теми, передавати своїми словами основний змістпрослуханого чи пр

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !