Курсова робота

по темі:

«Категорії роду і натхненність-неживого та їх вираження в деяких мовах світу»

Керівники: Хазанова І.В .,

Урисон Е.В.

Виконала: учениця 10-го класу

Голубкова Анна

Гуманітарний факультет

Ліцей № 1525 «Воробйови гори»

Москва 2000

Озираючись навколо, можна побачити, що всі об'єкти навколишнього світупідрозділяються на неживі предмети (наприклад, «каструля») і живих істот,у свою чергу розділених на чоловічий і жіночий пол ( «хлопчик», «дівчинка»).
Знаючи це, логічно було б припустити, що такому розподілу об'єктівдійсності повинна відповідати певна класифікаціяіменників з розбиттям на класи. При цьому іменники,позначають об'єкти, діляться на одушевлені і неживі, щоповторює поділ на живе і неживе. Одушевлені об'єкти представляютьсобою два класи: чоловічий чи жіночий роду, відповідно живі істотичоловічої статі потрапляють до чоловічого роду, а жіночої статі - в жіночий рід.
Подібне розбиття іменників на класи може виражатися в граматицімови (у закінченнях іменників) або семантично, тобто в лексиці.

Ми уявили собі ідеальну картину, коли дійснерозділення об'єктів навколишнього світу відбивається в мові. Розглянемо теперрозподіл іменників за такими класами на прикладі деякихреальних мов.

В англійській мові присутні іменники, що позначаютьнеживі предмети, та іменники, що позначають живих істот,підрозділених на два класи. До живим об'єктів належать іменники,що позначають істот чоловічої статі (наприклад, «gentleman»), у другій --жіночого (наприклад, «lady »).

Англійська мова відображає дещо іншу картину дійсності, ніжта, що була описана вище. Об'єкти навколишнього світу діляться в англійськомумовою на дорослих живих істот і неживі предмети, до яких такожвідносяться маленькі діти (те, що позначається поняттям «baby») і дитинчататварин. Поділ за статтю відбувається тут тільки у дорослиходухотворених істот. Така класифікація, коли в структурі мови живімаленькі істоти стають неживими, має свою логіку, що йдекорінням у глибину віків. Будь-яке безпорадне істота, не вміє добувати їжуі, відповідно, несамостійне, прирівнювалося до речі, нерухомою ввідсутність людини.

В англійській мові займенника «he» ( «він») і «she» ( «вона»)підставляються замість морського іменників, що позначаютьвідповідно чоловічий і жіночий підлогу, а займенник «it» (близьке за змістомдо російського «воно») замінює неживі предмети, дітей і дитинчат, якщов даному випадку не має значення стать. При особливої необхідності традіціоннонеживі об'єкти можна віднести до іменником, що позначаєЧоловіча або жіноча стать. Найчастіше це відбувається тому, що предметуприсвоюється ім'я. Так, іноді про корабель, що носить яке-небудь назву
(наприклад, "Titanic") будуть говорити «he», а про собаку жіночого роду -
«She». При цьому підкреслюється важливість і єдиність «одушевляє»предмета, який ставиться в один ряд з дорослим чоловіком.

Таким чином, у звичному для нас розумінні, в англійській мові немаєподілу за родами. Рід не виражається у граматиці, а, отже, неє узгоджувальною класом, тому що при наявності всього однієї формиграматичної форми іменника немає необхідності як або змінюватиузгоджуються з ним прикметники, в тому числі присвійні займенникиі причастя. Будь-яке прикметник у поєднанні з будь-яким іменником дастьграматично правильне словосполучення (наприклад, поєднанняприкметника «old» та іменника «book»). Однак деякіприкметники зазвичай вживають виключно з іменниками,позначають або чоловічого, або жіноча стать, але такі випадки представляютьсобою рідкісні винятки, а їх вживання ніяк не виявляєтьсяграматично. Як приклад можна навести прикметники «handsome»
( «Гарний», м.р.) і «beautiful» ( «гарна», ж.р.). При вживанні їх знеживими іменниками найчастіше можливі обидва варіанти, алелексично неправильно говорити про жінку «handsome», а про чоловіка
«Beautiful».

Таким чином, в англійській мові можна провести іншу, по відношенню додійсності, класифікацію іменників і віднесення деякиходушевлених об'єктів до неживих.

В якості примітки можна помітити, що в деяких підручникахйдеться про наявність в англійській мові трьох родів. Однак при цьомумається на увазі, що рід як погоджувальну клас відсутня івиражається через три займенники, причому заміна іменника назайменник обумовлюється тільки семантично, тобто за змістом.

Штучний мова есперанто була створена в 1887 році лікарем Людвіком
Заменгофом, який прагнув максимально уніфікувати свій нову мову,спираючись на європейські мови. Метою Заменгофа було настільки спроститиграматику есперанто, «універсальної мови», щоб будь-який європеєць мігвивчити її за годину. Головною перевагою есперанто є відсутність уньому умовностей, що виникають з плином часу в живій мові і ускладнюютьграматику.

Як і в англійській мові, в есперанто відсутній граматичневираз роду і всі іменники поділяються на одушевлені інеживі. Тут також є займенники, які можна підставитизамість іменників і які представляють собою у граматиці категоріюнатхненність-неживого: «li» ( «він») і «si» ( «вона») замістьморського і «gi» (аналог англійського «it») замість неживихоб'єктів. Займенник «li» замінює іменники, що позначають чоловічийпідлогу, а займенник «si» - іменники, що позначають жіноча стать. Всіце повністю збігається з англійською мовою.

Єдиною відмінністю штучної мови від англійської єсловотворчі засоби - два специфічних афікси. Однією з основесперанто є те, що всі слова складаються з готових морфем, якначе з конструктора. Слова граматично не узгоджуються один з одним,тому що кожна частина мови має своє специфічне закінчення.
Отже, склавши корінь і, наприклад, суфікс і додавши закінченняпотрібної частини мови, можна отримати значуще слово: наприклад, зі слова «arbo»
- Дерево (корінь «arb» плюс закінчення іменника «o»), суфікса «ar»із значенням об'єднання однорідних предметів і закінчення прикметника
«A» можна отримати прикметник «arbara» - «лісовий». Різноманітністьвідтінків значень слів створюється за допомогою великої кількості різнихпрефіксів і афіксів, серед яких дві пов'язані з категорією натхненність -неживе.

Префікс, тобто приставка, ge-вживається при утвореннііменників множини, що позначають осіб і чоловічої, іжіночої статі, причому цей префікс додається до слова, якесемантично відноситься до чоловічого роду, що стоїть у формі множинногочисла. Приклади:

«patro» ( «батько») - «patroj» ( «батьки») - «gepatroj» ( «батьки»)

«sinjoro» ( «пан») - «sinjoroj» ( «панове») - «gesinjoroj» ( «пані та панове»)

Суфікс-in-використовується для утворення морського об'єктівжіночого роду, тобто людей і тварин, коли необхідно розрізнення самцяі самки. Мається на увазі, що вихідна іменник завжди має формучоловічого роду.

«patro» ( «батько») - «patrino» ( «мати»)

«filo» ( «син») - «filino» ( «дочка» )

«kato» ( «кіт» в значенні «вид тварин») - «katino» ( «кішка» в значенні «самка»), на відміну від англійської мови, де самець і самка тварини ніколи не розрізняються ( «cat» позначає і кота, і кішку)

У російській мові існують категорії роду і натхненність -неживого, що виражаються не тільки семантично (тобто ззаміною на займенники), а й граматично (тобто погоджувальної). Рідіменника можна визначити двома способами: або підставити замістьданого слова одне з займенників 3-ї особи ( «він», «вона» або «воно»), абопідібрати відповідне узгоджується слово - прикметник (займенниковоприкметник, дієприкметник) - і по його закінченню визначити рід, щовказує на функцію з узгодження роду в російській мові. В обох випадкахіменник має стояти у формі називного відмінка єдиногочисла.

Всі іменники поділяються на три класи, звані пологами --чоловічий, жіночий і середній, довільно (наприклад, «дерево» належить досереднього роду, а «ліс» - до чоловічого), за винятком морського об'єктів.
Так, істоти чоловічої статі належать до чоловічого роду, істоти жіночогопідлоги-до жіночого роду. Це свідчить про те, що розбивка на три родивсе-таки небезпідставно і має відношення до логічної класифікаціїоб'єктів навколишнього світу. Крім того, в українській мові немаєпротиставлення дорослих морського істот і маленьких.

Всі іменники можна розділити на одушевлені і неживі.
В обох класах будуть присутні слова, що належать до всіх трьохродів: одушевлені - чоловічого роду: «слон», жіночий рід: «зебра», середнійрід: «комаха»; неживі - чоловічого роду: «диван», жіночий рід:
«Ліжко», середній рід: «рушник». Категорія натхненність -неживого проявляється граматично тільки у формі знахідноговідмінка однини. При цьому форма знахідного відмінка уодушевлених іменників збігається з формою родового відмінка
(відповідає на питання «кого?»), а форма знахідного відмінка у неживихіменників - з формою називного відмінка (відповідає на запитання
«Що?»): Я бачу (кого?) Жирафа, АЛЕ: я бачу (що?) Холодильник. Уодушевлених іменників рід одного й того самого об'єкта можепозначатися за допомогою разнокоренних слів: наприклад, «бик» і «корова».

Таким чином, можна помітити, що поділ іменників наодушевлені і неістот відбувається мимоволі і вираженограматично, а поділ за родами - практично довільно, за виняткомобумовлених випадків. Рід найчастіше говорить тільки про те, як узгоджуєтьсяданий іменник, і є в першу чергу узгоджувальноюкласом.

У французькій мові існує два роди: чоловічий і жіночий. Як і вросійською, рід тут виконує функцію погоджувальної класу ііменники діляться за їхніми також майже довільно (слово «стіл» вросійською мовою чоловічого роду, а французьке слово «la table», що означає теж саме - жіночого, причому «le lit», «ліжко», теж предмет меблів, уфранцузькою чоловічого роду, а в російському - жіночого). Виняток становлятьлише одушевлені істоти, які розподілені по пологах відповідно доїх статями і часто позначаються, як і в російській, разнокореннимі словами
( «Le coq» - «півень», м.р., «la poule» - «курка», ж.р.).

Однак у російській мові за родом з іменником узгоджуютьсяприкметники (включаючи займенникових прикметники та причастя) і дієсловав минулому часі, а у французькому - прикметники (теж включаючизайменникових прикметники та причастя) і артиклі (невизначені «un» --м.р. й «une» - ж.р.; певні «le» - м.р. і «la» - ж.р.). Крім того, ввідміну від російської мови, де узгодження за родом між іменникамиі прикметниками відбувається тільки в однині, у французькомутаке родове узгодження можливо як в однині, так і вмножині: «un long nez» ( «довгий ніс» - м.р., однини); «de longsnez »(« довгі носи »- м.р., множина);« une longue route »(« довга дорога »--ж.р., однини); «de longues routes» ( «довгі дороги» - ж.р., множина).

У німецькій мові, як і в російській, все іменники поділяються на трироди: чоловічий, жіночий і середній, що дозволяє розглядати категоріюроду як погоджувальну клас. Як і в розглянутих вище російською тафранцузькою мовами, віднесення іменників до того чи іншого родуздійснюється довільно, крім мимовільного розподілу живихоб'єктів чоловічої і жіночої статі в чоловічий і жіночий роду відповідно.
Узгодження за родом з іменником відбувається у прикметників (а такожзайменникових прикметників і дієприкметників) в однині і в артиклів
( «Der» - м.р., «die» - ж.р., і «das» - ср.р.). Умовність поділу за їхнімив німецькій мові підкреслюється тим, що «Madchen», «дівчинка», тобтоістота жива істота, виявляється віднесена до середнього роду тільки черезсуфікса-chen, що вказує на середній рід.

Під французькою та німецькою мовами категорія натхненність -неживого не виражена граматично, але з контексту стаєзрозуміло, що позначає дане іменник: жива істота або річ. Уросійською, французькою та німецькою мовами рід є узгоджувальноюкласом, причому розподіл неживих іменників за родамивідбувається довільно.

З точки зору кількості узгоджувальних класів, тобто пологів,цікаві мови групи банту, поширені в центральній і південній
Африці, до яких належать, наприклад, суахілі і конго. Іменникитут також діляться на погоджувальні класи, інакше звані пологами, алеподіл це майже завжди семантично обгрунтовано. Розподіліменників за узгоджувальною класом відбувається за наступноюкласифікації: відповідно до предметних поділом (в різних класах будутьлюди, духи, то є дерева, річки і т.д., рідини, знаряддя, тварини,дії або стану), співвідношенням предметів у просторі (тобтопредмет знаходиться або всередині, або близько іншого предмета), співвідношеннямпредметів за їх величиною і значущості (розрізняються класзбільшувальних, клас зменшувальні, клас принизливі) і числовимспіввідношенням (до різних класів відносяться «один з двох» і «один збагатьох »). Число подібних узгоджувальних класів у деяких мовах бантуможе сягати двадцяти трьох.

Кожен клас має свій формальний показник - префікс, присутній всіміменником, що входять в цей клас. У мовах банту всі словаузгоджуються один з одним і при узгодженні з іменником досогласуемому речі, наприклад, до прикметник, додається той жеафікс, що і у іменника (приклад з мови конго: «matadi mamamampemba »-« камені ці вони-побілені »). Теоретично, взявши будь-якііменник і прикметник і додавши до них одну і ту ж приставку,можна отримати граматично узгоджене словосполучення.

Розглянувши особливості категорій роду і натхненність -неживого в декількох мовах, можна відзначити декілька важливихмоментів. Часто в різних мовах об'єкти класифікуються по-різному
(наприклад, в англійській і в банту), оскільки майже в кожній мові закладенасвоя логіка класифікації об'єктів навколишнього світу.

У деяких мовах граматичного роду, тобто узгоджувальнихкласів, немає, тому граматика не приховує вихідну класифікаціюоб'єктів, засновану на дійсності. Такі мови (англійська,есперанто) легше вчити.

У багатьох мовах присутній граматичне вираження роду, то єіменники діляться на погоджувальні класи. Таких класів, абопологів, має бути не менше двох (так, наприклад, у французькому), але можебути і значно більше (мови банту). Віднесення іменника до того чиіншого роду багато в чому довільно, оскільки логічна класифікація прихованаграматикою, проте у всіх мовах одушевлені істоти чоловічої статібудуть належати до одного роду, а жіночої статі - до іншого.

Використана література:

Гак В.Г. Теоретична граматика французької мови. Морфологія: Учеб. дляфілол. фак. ун-тів, ін-тів і фак. іноз. яз. - 2-е изд., Испр. і доп. М.,
1986.
Королевич А.І. Книга про есперанто. М., 1992.
Лінгвістичний енциклопедичний словник/За ред. В. В. Ярцевої. М., 1990.
Попов А.А. Німецька мова для всіх: Книга для початківців: Учеб. посібник. М.,
1991.
Спиридович Е.Ф. Російсько-есперантського словник. М., 1928.
Степанов Ю.С. Основи загального мовознавства: Навчальний посібник для студентівфілол. спеціальностей пед. ін-тов. Изд 2-е, перераб. М., 1975.