ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Специфіка викладання іноземної мови та метод проектів
         

     

    Іноземна мова

    Зміст

    Введення
    I. Сутність проектної діяльності

    1.1. Питання про метод проектів в дидактиці

    1.2. Основні вимоги до використання методу проектів.

    Типи проектів
    Специфіка викладання іноземної мови та метод проектів

    2.1. Комунікативний метод викладання іноземної мови та теорія мовної діяльності

    2.2. Свято як одна з форм проектної діяльності

    Висновок

    Бібліографія

    Введення

    Величезну популярність останнім часом набуває методпроектів. Кожен же навчальний предмет має свою специфіку івідповідно специфіку використання тих чи інших методів,технологій навчання. Метою навчання іноземних мов є несистема мови, а іноязическая мовна діяльність, причому не самапо собі, а як засіб міжкультурної взаємодії. Методпроектів дозволяє творчо застосувати мовний матеріал, перетворитиуроки іноземної мови в дискусію, дослідження.

    Мета даної курсової роботи - виявлення специфіки проектноїдіяльності щодо методики викладання іноземної мови.
    Відповідно завданнями є:

    1) визначення сутності поняття «проектна діяльність»;

    2) розгляд методу проектів щодо теорії мовної діяльності;

    3) акцентування уваги на святі як до форми проектної діяльності при вивченні англійської мови.

    I. Сутність проектної діяльності

    1.1. Питання про метод проектів в дидактиці

    Метод проектів останнім часом набуває все більшеприхильників. Однак, як це часто буває, така популярність нерадує. І ось чому. Відбувається змішання або навіть підмінапонять. Прийняте поняття проекту передбачає «розробку задуму,ідеї, детального плану того чи іншого практичного продукту,вироби ». [11; 3]

    При цьому мається на увазі розробка не тільки головної ідеї,але й умов її реалізації (кошторису, матеріалів, умовексплуатації). В останні роки проектом стали називати практичнобудь-який захід, створення будь-якого продукту навіть без цілісної ідетального опрацювання. Немає необхідності оспорювати подібнезагальноприйнятого тлумачення терміна. Здається, тому деякішкільні заходи (тиждень англійської мови в школі, створеннязагальношкільного альманаху, спортивні заходи) часто стали називати модним словом «проект». Іноді це виправдано, якщо мова йдедійсно про проект, в інших випадках під проектом розуміютьзвичайну роботу за темою групову роботу, просто захід. Однакслід розрізняти широке тлумачення проекту як поняття і методупроектів.

    «Метод - дидактична категорія; сукупність прийомів,операцій оволодіння певною областю практичного аботеоретичного знання, тією чи іншою діяльністю; шлях пізнання,спосіб організації процесу пізнання ». [12; 3]

    Тому, якщо ми говоримо про метод проектів, то маємо на увазі саме спосіб досягнення дидактичної мети через детальнурозробку проблеми (технологію). Розробка має завершитисяцілком реальним, відчутним практичним результатом, оформленим тимабо іншим чином. Дидактів, педагоги звернулися до цього методу,щоб вирішувати свої дидактичні завдання. В основу методу проектівпокладені: ідея, яка складає суть поняття «проект», йогопрагматична спрямованість на результат, який можна отриматипри вирішенні тієї чи іншої практично чи теоретично значущоїпроблеми. Цей результат можна побачити, осмислити, застосувати вреальної практичної діяльності. Щоб досягти такого результату, необхідно навчити дітей самостійно мислити, знаходити і вирішуватипроблеми, залучаючи для цієї мети знання з різних областей;прогнозувати результати і можливі наслідки різних варіантіврішення.

    Метод проектів виник ще на початку століття, коли розумипедагогів, філософів були спрямовані на те, щоб знайти способи,шляхи розвитку активного самостійного мислення дитини, щобнавчити її не просто запам'ятовувати і відтворювати знання, якідає їм школа, а вміти застосовувати їх на практиці. Саме томуамериканські педагоги Жд. Дьюї, Кілпатрік та інші звернулися доактивної пізнавальної та творчої спільної діяльності дітейпри рішенні однієї загальної проблеми. Її рішення вимагало знань зрізних областей. Саме тому спочатку метод проектівназивався проблемним. Проблема, як правило, було чистопрагматичною. Її рішення дозволяло реально побачити результати.
    Рудольф Штайнер, відомий австрійський педагог, також вважавза необхідне вчити дітей застосувати отримані ними знання у вирішенніпрактичних завдань. Все, що дитина пізнає теоретично, вінповинен вміти застосовувати практично для вирішення проблем, що стосуютьсяйого життя. Він повинен знати, де і як він зможе застосувати своїзнання на практиці, якщо не зараз, то в майбутньому.

    Проблемному методу багато уваги приділялося і у вітчизнянійдидактиці (М. І. Махмутов, І. Я. Лернер). Однак у нас проблемнеметод не зв'язувався з методом проектів. А головне, як це частобуває в дидактиці, він не був технологічно пропрацював. Якщометод - це сукупність операцій та дій при виконанні якого -то виду діяльності, то технології (маються на увазі педагогічнітехнології) - це чітка опрацювання цих операцій і дій,певна логіка їх виконання. Якщо метод технологічно неопрацьований, він рідко знаходить широке і, головне, правильнезастосування на практиці. Педагогічні технології зовсім неприпускають жорсткої алгоритмізації дій. Вони не виключаютьтворчого підходу, розвитку і вдосконалення застосовуванихтехнологій, але за умови правильного проходження логіці іпринципам, закладеним в тому або іншому методі. Метод проектівприпускає по суті своїй використання широкого спектрупроблемних, дослідницьких, пошукових методів, орієнтованихчітко на реальний практичний результат, значущий для учня, зодного боку, а з іншого, розробку проблеми цілісно з урахуваннямрізних факторів і умов її рішення та реалізації результатів.

    Метод проектів знайшов широке застосування у багатьох країнахсвіту головним чином тому, що він дозволяє органічноінтегрувати знання учнів з різних областей при рішенні однієїпроблеми, дає можливість застосувати отримані знання на практиці,генеруючи при цьому нові ідеї.

    1.2. Основні вимоги до використання методу проектів.

    Типи проектів

    Е.С. Полат у статті «Метод проектів на уроках іноземноїмови »(Іноземні мови в школі. - 2000. - № 1) перераховуєнаступні вимоги до використання методу проектів:

    1) наявність значущої у дослідницькому, творчому планіпроблеми/завдання, що вимагає інтегрованого знання, дослідницькогопошуку для її вирішення;

    2) практична, теоретична значущість передбачуванихрезультатів;

    3) самостійна (індивідуальна, парна, групова)діяльність учнів на уроці чи в позаурочний час;

    4) структурування змістовної частини проекту (із зазначеннямпоетапних результатів і розподілом ролей);

    5) використання дослідницьких методів: визначенняпроблеми, що випливають з неї задач дослідження; висування гіпотезиїх вирішення; обговорення методів дослідження; оформлення кінцевихрезультатів.

    Виходячи з цього, можна визначити етапи розробки структурипроекту і проведення його:

    1) подання ситуацій, що дозволяють виявити одну абокілька проблем з обговорюваної тематики;

    2) висування гіпотез вирішення поставленої проблеми, обговорення й обгрунтування кожної з гіпотез;

    3) обговорення методів перевірки прийнятих гіпотез у малихгрупах (у кожній групі з однієї гіпотези), можливих джерелінформації для перевірки висунутої гіпотези; оформлення результатів;

    4) робота в групах над пошуком фактів, аргументів,підтверджують або спростовують гіпотезу;

    5) захист проектів (гіпотез рішення проблеми) кожної з груп з опонування з боку всіх присутніх;

    6) виявлення нових проблем.

    Відповідно до ознакою домінуючого в проекті методувиділяються наступні типи проектів:

    1. Дослідницькі.

    Такі проекти вимагаю добре продуманої структури, позначенихцілей, обгрунтування актуальності предмета дослідження для всіхучасників, позначення джерел інформації, продуманих методів,результатів. Вони повністю підпорядковані логіці невеликого дослідженняі мають структуру, наближену до справді наукового дослідження.

    2. Творчі.

    Творчі проекти передбачають відповідне оформленнярезультатів. Вони, як правило, не мають детально відпрацьованоїструктури спільної діяльності учасників. Вона тільки намічаєтьсяі далі розвивається, підкоряючись прийнятій групою логіці спільноїдіяльності, інтересам учасників проекту. У даному випадкуслід домовитися про плановані результати та формою їхподання.

    Слід зазначити, що будь-який проект вимагає творчогопідходу, і в цьому сенсі будь-який проект можна назвати творчою.

    Даний тип проекту виділявся виходячи з домінуючого принципу.

    3. Ролева-ігрові

    У таких проектах структура також тільки намічається і залишається відкритою до закінчення проекту. Учасники беруть на себепевні ролі, обумовлені характером і змістом проекту,особливістю вирішуваної проблеми.

    Ступінь творчості тут дуже висока, але домінуючим видомдіяльності все-таки є рольової-ігрова.

    4. Інформаційні.

    Цей тип проектів від початку спрямований на збір інформації проякий-небудь об'єкт, явище; ознайомлення учасників проекту з цієїінформацією, її аналіз і узагальнення фактів, призначених дляширокої аудиторії. Такі проекти, так само як і дослідні,вимагають добре продуманої структури, можливості систематичноїкоректування по ходу роботи над проектом.

    Такі проекти часто інтегруються в дослідницькі проектиі стають їх органічною частиною, модулем.

    5. Практико-орієнтовані проекти.

    Ці проекти відрізняє чітко визначений із самого початкурезультат діяльності учасників проекту, який обов'язковоорієнтований на соціальні інтереси самих учасників.

    Такий проект потребує добре продуманої структури, навітьсценарію всієї діяльності його учасників з визначенням функційкожного з них, чіткі результати спільної діяльності та участькожного в оформленні кінцевого продукту.

    6. Монопроекти.

    Як правило, такі проекти проводяться в рамках одного навчального предмета. При цьому вибираються найбільш складні розділи чи темипрограми, наприклад, в курсі ИЯ це теми, пов'язані зікраїнознавчий, соціальної, історичної тематикою тощо
    Зрозуміло, робота над монопроектамі передбачає застосуваннязнань з інших областей вирішення тієї чи іншої проблеми. Але самапроблема лежить в руслі власне філологічного, лінгвістичного,культурологічного знання. Подібний проект також вимагає ретельноїструктуризації по урокам з чітким позначенням не тільки цілей ізавдань проекту, а й тих знань, умінь, що учніприблизно повинні в результаті придбати. Заздалегідь плануєтьсялогіка роботи на кожному уроці за групами (ролі в групахрозподіляються учнями), форма презентації, яку вибираютьучасники проекту самостійно. Часто робота над такими проектамимає своє продовження у вигляді індивідуальних або групових проектів в позаурочний час.

    7. Міжпредметні проекти.

    Міжпредметні проекти, як правило, виконують в позаурочнийчас. Це можуть бути невеликі проекти, що торкаються два-трипредмета, а також досить об'ємні, тривалі, загальношкільні, що планують вирішити ту чи іншу досить складну проблему,значущу для всіх учасників проекту.

    Такі проекти вимагають дуже кваліфікованої координації збоку фахівців, злагодженої роботи багатьох творчих груп,мають чітко визначені дослідницькі завдання, добреопрацьовані форми проміжних і підсумкових презентацій.

    Зрозуміло, у реальній практиці найчастіше доводиться матисправу зі змішаними типами проектів, в яких є ознакидослідних і творчих проектів, наприклад, одночасно,практично-орієнтовані та дослідницькі.

    II. II. Специфіка викладання іноземної мови та метод

    проектів

    2.1. Комунікативний метод викладання іноземної мови
    III. і теорія мовної діяльності

    Звернемося до специфіки іноземної мови. Потім потрібен методпроектів у викладанні іноземних мов і як він може бутивикористаний з урахуванням специфіки предмета?

    Насамперед вчитель іноземної мови навчає дітей способів мовної діяльності, тому ми говоримо про комунікативнукомпетенції як однієї з основних цілей навчання іноземниммовою.

    Я.М. Колкер в роботі «Практична методика навчанняіноземної мови »(М., 2000) зупиняється детально на наступному моменті:« В останні десятиліття традиційного навчання іноземним мовам прийнято протиставити комунікативні та інтенсивніметоди ». [5; 12]

    Термін комунікативність не слід розуміти вузько, чистопрагматично. Не можна не погодитися з И.Л. Бім, щокомунікативність «не зводиться тільки до встановлення за допомогою мовисоціальних контактів, до оволодіння туристичним мовою. Цеприлучення особистості до духовних цінностей інших народів - черезособисте спілкування і через читання ». [2; 40]

    Комунікативне навчання іноземним мовам носить діяльнісний характер, оскільки мовне спілкування здійснюється за допомогою
    «Мовної діяльності», яка, в свою чергу, служить для вирішення завдань продуктивної людської діяльності в умовах «соціальної взаємодії» людей, що спілкуються (І. О. Зимняя, Г. А. Китайгородська,
    А.А. Леонтьєв). Учасники спілкування намагаються вирішити реальні іуявні завдання спільної діяльності за допомогою іноземногомови.

    А.А. Леонтьєв в роботі «Теорія мовної діяльності» (М.,
    1971 р.) наголошує: «строго кажучи, мовленнєвої діяльності, яктакої, не існує. Є лише система мовних дій,що входять в будь-яку діяльність - цілком теоретичну,інтелектуальну чи частково практичну ». [6; 27]

    Згідно ж розвивається в монографії І.М. Зимової
    «Психологічні аспекти навчання говорінню іноземною мовою»
    (М., 1985 р.) точки зору, «мовна діяльність являєсобою процес активного, цілеспрямованого, опосередкованого мовою іобумовлює ситуацією спілкування, взаємодії людей між собою
    (один з одним) ». [4; 40]

    Отже, робить висновок автор, і навчання мовленнєвоїдіяльності іноземною мовою повинно здійснюватися з позиціїформування та самостійної, що визначається всією повнотою своїххарактеристик діяльності.

    Особливість діяльнісного типу навчання полягає, в тому,що він за своїм призначенням і за своєю сутністю пов'язаний, першза все, з окремим видом мовленнєвої діяльності, тому ми зустрічаємо його широке використання, коли мова йде про навчання читання,аудіювання, перекладу і т.д. І тільки в одному з відомих намметодів, який намагається охопити навчання іноземної мови в цілому, асаме в комунікативному методі Є.І. Пассова, ми знаходимо основніознаки діяльнісного типу навчання.

    На думку Є.І. Пассова, автора комунікативного методу,комунікативність передбачає мовну спрямованість навчальногопроцесу, яка полягає не так в тому, що переслідуєтьсямовленнєва практична мета (по суті, всі напрямки минулого ісучасності ставлять таку мету), скільки в тому, що шлях до цієїмети є саме практичне користування мовою. Практична мовна спрямованість є не тільки мету, але й засіб, де і те, іінше діалектично взаємозумовлено.

    Мовленнєва спрямованість передбачає оречевленность вправ,тобто ступінь, міру їх подібності мови. Це, перш за все, стосуєтьсявправ для формування навичок і означає використання з цією метою умовно-мовних, а не мовних вправ, а такожвиняток усіляких псевдоречевих вправ в процесі розвиткумовного вміння. Іншими словами, всі вправи повинні бути не впроговорення, а в говорінні, коли у мовця є певна мовна задача і коли ним здійснюється мовний вплив наспіврозмовника. Проблема, таким чином, зводиться до організаціїмовного, (а не навчального) партнерства в навчальному спілкуванні.

    М.Б. Рахманіна в авторефераті дисертації «Типологія методівнавчання іноземним мовам?? (М., 1998 р.) акцентує увагу нанаступному: «Мовне партнерство залежить значною мірою відкомунікативної поведінки вчителя, що нарешті, теж входить доаспект мовної спрямованості навчання і зумовлене діяльнісниххарактером спілкування ». [12; 24]

    По суті справи на всіх етапах засвоєння матеріалу йденавчання саме спілкування. Але є ряд моментів, які вимагаютьспеціального навчання. Так, для вміння спілкуватися особливу роль грають: здатність вступати в спілкування, згортати його і відновлювати;здатність проводити свою стратегічну лінію у спілкуванні,здійснювати її в тактиці поведінки всупереч стратегіями іншихспілкуються; здатність обліку щоразу нових (нових відразудекількох) мовних партнерів, зміни ролей партнерів, абоспрямованість спілкування; здатність імовірнісного прогнозуванняповедінки мовних партнерів, їхніх висловлювань, результатів тієї чи іншоїситуації.

    Все сказане вище щодо комунікативного методунавчання говорінню на іноземній мові дозволяє стверджувати, щопредметом навчання в даному випадку є мовна діяльність. Уцьому методі чітко простежується виділення мовних умінь говорінняі пропонуються вправи для їх послідовного формування. Все це в свою чергу дає підставу стверджувати, що комунікативнийметод навчання говорінню Є.І. Пассова представляє діяльніснийтип навчання іноземним мовам.

    питань комунікативного навчання відводиться значне місцев періодичних виданнях, присвячених викладання іноземнихмов. Так в журналі «Іноземні мови в школі» № 4 за 2000 р.
    Міститься стаття Р.П. Мільруда, присвячена сучасним принципамкомунікативного навчання іноземним мовам, де автор наголошує:
    «Комунікативне навчання іноземним мовам євикладання, організоване на основі завдань комунікативногохарактеру. Комунікативно-орієнтоване навчання має на меті навчити іншомовної комунікації, використовуючи всі необхідні для цього (необов'язково лише комунікативні) завдання і прийоми ». [8; 9]

    Мільруд формує наступні принципові положення покомунікативно-орієнтованого навчання іноземних мов:

    1. Діяльнісна сутність комунікативно-орієнтованогонавчання іноземних мов здійснюється через «діяльнізавдання »(activities). Вони реалізуються за допомогою методичнихприйомів (techniques) і створюють вправи (exercises).

    2. Діяльнісний завдання для комунікативно-орієнтованогонавчання іноземним мовам будуються на основі ігрового,імітаційного та вільного спілкування.

    3. Діяльнісна сутність комунікативно-орієнтованогонавчання іноземних мов реалізується в положенні «тут ітепер »(« here and now »).

    Дане формулювання була вперше запропонована Ф. Перлза в такзваної гентальт-терапії. Положення «тут і тепер»здійснюється, якщо на уроці:

    - створюються умови для речемислітельного творчості учнів;

    - процес іншомовного речемишленія здійснюється безпосередньо в момент розвитку мовної ситуації;

    - іншомовне спілкування являє собою спонтанний досвід.

    Принципове положення - діяльнісна сутність комунікативно-орієнтованого навчання іноземних мов реалізується в умовах гуманістичного підходу до навчання.

    При такому підході створюються позитивні умови для активного і вільного розвитку особистості в діяльності. У загальному вигляді ці умови зводяться до наступного:учні отримують можливість вільного вираження своїх думок іпочуттів у процесі обігу;кожен учень групового спілкування залишається у фокусі увагиінших;самовираження особистості стає важливіше демонстрації мовнихзнань;заохочуються нехай суперечливі, парадоксальні, навіть «неправильні»судження, але які свідчать про самостійність учнів, про їхактивної позиції;учасники спілкування відчувають себе в безпеці від критики,переслідування за помилки і покарання;використання мовного матеріалу підкоряється задачі індивідуальногомовного задуму;мовний матеріал відповідає речемислітельним можливостямговорить;відносини будуються на безоціночне, некритичності і «емпатійності»
    (співпереживанні і розумінні переживань інших);навчальної нормою вважаються окремі порушення мовних правил
    (errors) і випадкові помилки (mistakes).

    Відзначимо, що мовні помилки в умовах комунікації не тільки можливі, а й нормальні. Розмовна граматика

    (spoken grammar) допускає певні відхилення від граматикиписемного мовлення. У ній спостерігаються еліптичні конструкції,односкладні пропозиції без підмета, незакінчені фрази,невпевненість і вагання, застереження та ін Особливості розмовноїграматики важливо враховувати в умовах комунікативно-орієнтованогонавчання.

    При гуманістичному підході до навчання зникають характернідля навчального процесу пізнавальні бар'єри, які знижують мотиваціюучнів, які спонукають їх до дратівливості і навіть брутальності,змушують переключати увагу на інші, більш благополучні і
    «Безпечні» види діяльності і «випадати» з навчальногопроцесу.

    Гуманістичний підхід припускає навчання, центроване научня. Це означає, що учень, а точніше, які взаємодіютьміж собою учні є центром пізнавальної активності науроці.

    «Типовим помилкою в розумінні суті центрованої научня навчання є думка окремих вчителів про те, що
    «Важливо тримати учня в центрі уваги вчителя». Помилковістьданої інтерпретації в тому, що таке навчання фактичноцентрованої на вчителя, а не на учня. Учень стаєцентром пізнавальної активності, якщо виконує на уроцісамостійні завдання індивідуально, в парах або малих групах.
    Мета, мотив, зміст і спосіб роботи належать учневі.
    Навчання на уроці перетворюється на вчення ». [8; 13]

    Загалом комунікативний метод навчання говорінню як видумовної діяльності і засобу спілкування включає в себе п'ятьпринципів: принцип мовної спрямованості; принцип індивідуалізаціїпри провідній ролі особистісного аспекту; принцип функціональності;принципу ситуативності; принцип новизни.

    Метою навчання іноземних мов є не система мови,а іншомовна мовленнєва діяльність, причому не сама по собі, а якзасіб міжкультурної взаємодії. Мова - елемент культури, вінфункціонує в рамках певної культури. Отже, миповинні бути знайомі з особливостями цієї культури, особливостямифункціонування мови в цій культурі. Мова йде про необхідністьформування країнознавчий компетенції. Предметом мовноїдіяльності є думка. Мова ж - засіб формування іформулювання думки. Звідси випливають методичні висновки,істотні для предмету нашого обговорення.

    Щоб сформувати у школярів необхідні вміння та навички в тому чи іншому виді мовленнєвої діяльності, а також лінгвістичнукомпетенцію на рівні, визначеному програмою і стандартом,необхідна активна усна практика для кожного учня групи.

    Щоб сформувати комунікативну компетенцію поза мовногооточення, недостатньо наситити урок умовно-комунікативними абокомунікативними вправами, що дозволяють вирішувати комунікативнізавдання. Важливо надати учням можливість мислити, вирішувати якісьякі проблеми, які породжують думку, міркувати над можливимишляхами вирішення цих проблем, з тим щоб діти акцентувалиувагу на зміст свого висловлювання, щоб у центрі уваги була думка, а мова виступав у своєї прямої функції --формування і формулювання цих думок.

    Щоб учні сприймали мову як засіб міжкультурноговзаємодії, необхідно не тільки знайомити їх з країнознавчий тематикою (що, зрозуміло, важливо), але шукати способи включення їх в активний діалог культур, щоб вони на практиці могли пізнаватиособливості функціонування мови в новій для них культури.

    Основна ідея подібного підходу до навчання іноземної мови, таким чином. Полягає в тому, щоб перенести акцент зрізного виду вправ на активну розумову діяльністьучнів, що вимагає для свого оформлення володіння певнимимовними засобами. Ось чому ми звернулися до методу проектівна етапі творчого застосування мовного матеріалу. Тільки методпроектів може дозволити вирішити цю дидактичну задачу івідповідно перетворити уроки іноземної мови в дискусійний,дослідний клуб, в якому вирішуються справді цікаві,практично значимі і доступні учням проблеми з урахуваннямособливостей культури країни і по можливості на основіміжкультурної взаємодії.

    Мартьянова Т.М. у статті «Використання проектних завдань науроках іноземної мови »(Іноземні мови в школі. - 1000. - № 4) наголошує:« Виконання проектних завдань дозволяє школярамбачити практичну користь від вивчення іноземної мови, наслідком чого є підвищення інтересу до цього предмета ». [7; 19]

    2.2. Свято як одна з форм проектної діяльності

    Відомий дослідник народної культури М. Бахтін вважає,що будь-яке виробництво - «це дуже важлива первинна формакультури ». [1; 116]

    Культура свята складається з культури ігор, культури слова, культури руху, культури музичного звуку, культури моди,костюма, етикету, звичаю, ритуалу, словом, із сукупності різнихкультур.

    С. Шмаков особливо відзначає, що для дітей свято - завждивизначна подія, завжди веселощі, торжество, приємне час --провожденіє і, звичайно ж, перерва в одноманітності навчання. «Можебути, тільки діти загострено відчувають філософію кожного свята,обрану поколіннями?! ». [14; 8]

    Для дітей свято родствен грі природи та природу гри, йому властиві вічні компоненти гри: мажорний тон (стиль),вимкнення з рамок повсякденного життя, встановлене територіальнепростір, часові межі, правила і свободи, магічне «якніби-то ». Будь-який дитячий грамотно складений свято, «розважаючи,повчає ... ». Гармонія гри і повчання - чарівна сила святковогомистецтва. Давно відомо: дитина пізнає світ, граючи. Гра якобов'язковий компонент свята спонукає дітей до творчості
    «Справді». Особливо актуально це для молодшого шкільного віку, де ігрова діяльність займає важливе місце в пізнаннінавколишнього світу.

    Дитина скрізь повинен бути самим собою. І на святі теж.
    Тому складати і проводити свята треба за правилами дитячоїгри. А ще свята люблять незвичайність особистого самовираження,установку на творчість, образність, обрядовість, карнавальність,казковість, костюмірованность, сюрпризна, імпровізацію, народнийколорит, емоційність і т.д. і т.п. А головне, за можливість
    «Себе показати і інших подивитися».

    Свято - справжній, традиційний чи новаційний - явищедіяльну.

    «Свято - цілісна система художніх образів» [13, 84] зауважує дослідник дитячих свят Г. Чорний.

    Значимість свят, особливо дитячих, неможливо переоцінити, бо вони, по -перше, частина духовної спадщини народу, його найчистіших джерел творчості - обрядів, ритуалів, традицій і т.п. По -друге, свята - сфера різнобічного творчого співробітництвадітей між собою дітей і дорослих у процесі підготовки іпроведення свята. По-третє, святкові дні - найяскравіші подіїжиття, якісь соціальні рубежі, віхи, перспективи, на якіорієнтуються, які чекають.

    Поведінка свят при вивченні англійської мовисприяє формуванню комунікативних умінь і знайомству знайважливішими елементами культурних традицій англомовних країн.

    Наприклад, свято «День всіх матерів», який відзначається удругу неділю травня. Це своєрідна данина подяки мамамза їх турботу і любов. Історія виникнення цього святатака: американка Анна Ярвіс щорічно вшановувала пам'ять своєї матері в день її смерті (на початку травня). У 1914 р. американський конгресоголосив День матері офіційним святом. Американські діти взнак любові дарують своїм мамам червоні гвоздики.
    Папугіна О.В. у статті «Сценарій свята« Mother's Day »
    (Іноземні мови в школі. - 2001. - № 2) зазначає: «Цепозакласний захід проводиться в II класах шкіл з поглибленим вивченням англійської мови. Свято рекомендується провести удругому півріччі ...
    Свято супроводжується музичними номерами, сценками і т.п. (порозсуд кожного вчителя). За два тижні до свята дітиотримують наступні завдання: придумати костюми для учасників сценок, написати твір - розповідь на тему "My Favorite Toy" (твірвиконується на горизонтальному аркуші з малюнком улюбленої іграшки: всетвори виставляються на святі для загального огляду).
    Це другий за рахунком свято, і він в порівнянні з першим
    ( «Свято букваря») проводиться повністю англійською мовою ». [10;
    71]
    В іншій своїй статті даний автор пропонує розробкуще одного важливого в англомовних країнах свята "New Year
    Comes ".

    « Це позакласний захід проводиться напередодні Нового року ...
    Ми починаємо готується до свята за 2-3 місяці. Розучуємо вірші, пісні, п'єску «Cinderrlla», продумуємо і готуємо костюми, подарункидітям від Санта Клауса, прикрашаємо зал ялинкою з іграшками ... ». [9; 47]

    Л.А. Булаева пропонує розробку свята «Хеллоуін» ізвертає увагу н те, що процес підготовки не меншзахоплюючий, ніж саме свято, який, як відомо, відзначається
    31 жовтня. «Протягом місяця на уроках англійської мови хлопцізнайомляться з легендами, звичаями, традиціями та забобонами,пов'язаними з цим святом розучують вірші, слова печей іп'єс. На уроках співу учні підбирають музичне оформленнявечора. На заняттях з малювання п'яти-і шестикласники готуютьневеликі квадратні візитки із загальноприйнятими символами цього дня:гарбузом, відьмою, скелетом, павуком та іншої «зла». Ці візиткироздають учасникам вечора, що полегшує підведення підсумків різних конкурсів ». [3; 57]

    Висновок

    За класифікацією типів проектів свято відноситься до монопроектам,але має риси творчих і рольової-ігрових. Це дуже вдалаформа заняття, під час якого діти знайомляться з особливостямиангломовної культури, особливостями функціонування мови в ційкультурі. Свято, як і будь-яка інша форма проектноїдіяльності, дає можливість необхідної активної усної практикидля кожного учня. Ігрова форма захоплює дітей і сприяєпідтримання пізнавального інтересу.
    Проектна діяльність відноситься до комунікативних методів навчанняіноземним мовам. Коммуникативность передбачає мовнуспрямованість навчального процесу, яка є не стільки метою, скільки засобом досягнення практичного користування мовою.

    Бібліографія

    Бахтін М. Творчість Франсуа Рабле та народна культура середньовіччя і Ренесансу. - М., 1965.
    Бим И.Л. Теорія та практика навчання німецької мови. - М., 1988.
    Булаева Л.А. Свято «Halloween» в гімназії// Іноземні мови в школі. - 1999. - № 5.
    Зимова І.М. Психологічні аспекти навчання говорінню наіноземною мовою. - М., 1985.
    Колкер Я.М. Практична методика навчання іноземної мови. -
    М., 2000.
    Леонтьєв А.А. Теорія мовної діяльності. - М., 1971.
    Мартьянова Т.М. Використання проектних завдань на урокахіноземної мови// Іноземні мови в школі. - 1999. - № 4.
    Мільруд Р.П. Сучасні концептуальні принципи комунікативногонавчання іноземних мов// Іноземні мови в школі. - 200. -
    № 4.
    Палугіна О.В. Сценарій свята «New Year Comes»// Іноземнімови в школі. - 2000. - № 6.
    Палугіна О.В. Сценарій свята «Mother's Day»// Іноземні мовив школі. - 2001. - № 2.
    Полат Е.С. Метод проектів на уроках іноземної мови//
    Іноземні мови в школі. - 2001. - № 1.
    Рахманіна М.Б. Типологія методів навчання іноземних зикам: Автореф. дисс ... - М., 1998.
    Чорний Т. Педагогічна технологія свята. - М., 1990.
    Шмаков С. Нетрадиційні свята в школі. - М., 1997.


         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !