ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Тенденції розвитку сучасної німецької лексикографії
         

     

    Іноземна мова

    Рязанський Державний Педагогічний Університет імені С.А. Єсеніна

    Курсова робота

    на тему:

    Тенденції розвитку сучасної німецької лексикографії

    Виконав: студент 4-го курсу, ф-ту іноземних мов, німецьке відділення, гр. "Б",

    Александров Дмитро

    Науковий керівник:

    туласі І.М.

    Рязань-1999 < p> Зміст


    | Вступ. Актуальність проблеми | 3 стор |
    | 2.Взаімодействіе між лексикографією і теорією мови - | 5 стр. |
    | розширення і диференціація типології німецьких словників | |
    | 3. Лексика і словники | 9 стор |
    | 4.Углубленіе і вдосконалення лексикографічної | 11 стор |
    | обробки словникового матеріалу, зростання інформативності | |
    | кожної статті і словника в цілому. | |
    | 5.Совершенствованіе методів і створення нової технічної | 22 стор |
    | бази. | |
    | 6.Заключеніе. | 24 стор |
    | 7.Спісок літератури. | 25 стор |

    Введення. Актуальність проблеми

    Бурхливий розвиток практичної лексикографії, відзначається в останнідесятиліття в цілому ряді країн обумовлено дією таких факторів, якнауково-технічна революція та інформаційний «вибух», розширення контактівв гуманітарних сферах, функціонування деяких мов яккошти інтернаціонального спілкування, науковий опис і нормалізація мови,підвищення культури мовлення. Зростає соціальна значимість словників: адже вони нетільки фіксують сукупність знань, якими володіє суспільство вдану епоху, а й служать надійним інструментом сучасного науковогопізнання. Які ж тенденції визначають розвиток сучасної німецькоїлексикографії? Спробуємо відповісти на це питання, грунтуючись на аналізілінгвістичних словників німецької мови, виданих в останні десятиліттяу Німеччині та Росії. Сучасна лексикографія оформилася в самостійнуінтердисциплінарного науку. Необхідно розрізняти її об'єкт (мовна системау всій її повноті і натхнення: лексико-семантична,морфологічна, фонологічна системи, фразеологічна,словотворча підсистеми) і предмет (теорія і практика складаннясловників). Зростає кількість та покращується якість словників.
    Удосконалюються спеціальні методи та метамова лексикографії. Проте багатопитання ще не отримали однозначної відповіді (теоретична базалексикографії, типологія словників, проблема дефініцій, основні поняття ікатегорії лексикографії, її межі та співвідношення з іншими науками і т.д.).

    Взаємодія між лексикографією і теорією мови - розширення і диференціація типології німецьких словників.

    Шляхи, якими йде лексикографія, багато в чому визначаються характером ірівнем загальної теорії мови, ширше-філософії. Нові лінгвістичні ідеїстимулюють прогрес в галузі лексикографії, викликаючи до життя не відоміраніше типи словників. Розуміння мови як системи знаків знайшло відображення відеографічної словнику Ф. Дорнзайфа, в лексикографічної класифікаціїпонять Р. Халліга і В. Вартбурга, яка являє собою модельлексико-семантичної системи. Розмежування мови і мовлення, парадигматики ісинтагматика підготувало грунт для розробки синтагматичний словниківрізних типів (стилістичні словники, словники слововживання,сполучуваності або комбінаторні, «словоіскателі»). Проблема контексту,синтагми і сінтагматізаціі отримує в сучасній лексикографії особливузаломлення. Заперечуючи наявність основного і похідних значень слова,дослідники приходять до заперечення самостійності слова і розчиненняйого в контексті. Абсолютизація ролі контексту та дистрибуції сходить, яквідомо, до біхевіорістскім теоріям, які прирівнюють мову до «мовноїзамісної реакції »на ситуацію. Відкидаючи крайнощі структуралізму ідескриптивної лінгвістики з їх гіпертрофією мовної форми і використовуючираціональне зерно нових ідей, лінгвісти Німеччини розробили тип валентно -дистрибутивного словника для різних частин мови. Теорія валентності внинішньому її вигляді є результатом творчої взаємодіїтеоретичного мовознавства з методичної та лексикографічної практикою.

    Останні десятиліття відзначені підвищеним інтересом до трьох областяхлінгвістичних досліджень: до розмовної мови, фразеології ісловотворенню. Вивчення різних форм існування мови, вособливості його усно-розмовної різновиди привело до створення серіїсловників німецької розмовної мови. Теоретичні успіхи фразеології, її
    «Автономізація» відкривають широкі перспективи перед фразеографіей, метаякої - лексикографічне опис стійких словесних комплексів.
    Російськими германіст розроблений особливий тип словотвірногословника. На основі ретельних порівняльних досліджень створені новідвомовні словники - синонімів та міжмовних аналогізмов. Завдякизастосування технічних засобів у лексикографії з'явилися статистичні тазворотні словники, спеціальні «машинні» словники для цілейавтоматичного перекладу.

    Прогрес у галузі теорії комунікації привів до розмежування активнихі пасивних словників, орієнтованих на відправника (говорить/пише) іодержувача (слухає/читає) інформації. Нові словники виникають такожшляхом комбінації сформованих типів. Перевага комбінованих словників уте, що вони більш повно задовольняють нашу потребу в різноманітнійлінгвістичної інформації. Відомо, що основний тип словника - тлумачний --містить дані про багатьох аспектах мови: граматичну, семантичну,стилістичну характеристику слова, відомості про його вимові,написанні, сполучуваності, словотворче активності, про фразеологізмамз заголовків словом, іноді - вказівки на етимологію і зміназначення. Такий підхід до опису лексико-семантичної системи мовизаснований на принципі «відносно всього інформації». У французькій іамериканської лексикографії тлумачні словники трансформуються в своєріднуенциклопедію мови (словники Petit Larousse, Webster). До цього типунаближаються словник Г. Варіга і словник видавництва Ульштайн. Ознакитлумачного, енциклопедичного й ілюстративного словників об'єднує в собі
    Sprach-Brockhaus. Стилістичний словник Г. Беккера, виданий в Німеччині,можна назвати лексикографічні «комбайном», оскільки в ньому об'єднаніелементи п'яти словників: тлумачного, стилістичного, синонімічного,синтагматичною і словотворчих-гніздового. Словник синонімів Г.
    Гернер і Г. Кемпке побудований таким чином, що він охоплює не тількисинонімічні ряди, а й слова, що відносяться до відповідної тематичної групи, причому на відміну від інших словників подібного типу тутпроводиться чітка межа між синонімія та тематичної класифікаціїлексики. К. Бальдінгер висунув ідею - створити історичний словникнімецької мови на основі тематичного принципу. Відчувається потреба ваналітичної словнику німецької мови (на зразок французьких словників П.
    Буассьера, Ш. Маку, «Робер»), який об'єднав би два принципи подачісловникового матеріалу - алфавітний і ідеографічний. Безсумнівно, щомайбутнє лексикографії-за комбінованими словниками різного типу, обсягу іпризначення. Отже, нові типи словників виникають як під впливом новихтеоретичних ідей і дослідницьких методів, так і в результаті синтезувідомих лексикографічних жанрів. Перша тенденція розвитку науки прословниках може бути визначена наступним чином: активна взаємодія ізближення між лексикографією і теорією мови (насамперед лексикологіїі семантикою) і як наслідок цього-розширення і диференціація типологіїнімецьких словників.

    Лексика та словники.

    Сучасна лексикографія прагне до чіткого розмежування такихпонять, як лексика (лексико-семантична система мови) і словник
    (модель цієї системи). Лексика мови-це кінцеве (у кожний даний момент)безліч мовних елементів, відкрита динамічна знакова система,яка носить потенційно комунікативний характер. Словник - кінцевепідмножина (це завжди якась частина словникового складу), закритастатична система інформативно-читача типу, яка являєсобою незнаковий спосіб організації лексики. Найважливіша ознака, властивий ілексиці, і словника, полягає в системний характер елементів і відносинміж ними.

    Словниковий склад сучасної німецької мови містить понад мільйонслів і виразів. Масштаби наукової термінології ще більш грандіозні:органічна хімія налічує близько 3,5 млн. назв, щоднялабораторіях світу синтезується в середньому 280 нових хімічних сполук;зоологам відомо тільки комах близько 750 000 видів; в медицинівикористовується 250 000 слів-термінів і терміносочетаній. Описати всі лексико -фразеологічне багатство мови - заповітна мрія лексикографів.
    Здійсненню цього служать тезауруси - максимально повні словники,фіксують всі слова з їх значеннями і вживання протягом усієїісторії існування цієї мови. Так як тезаурус базується першвсього на письмових джерелах, складання такого словника длямертвого мови - цілком реальне завдання. При повному описі живого,розвивається мови труднощі незмірно зростають. На допомогу вченимприходить сучасна обчислювальна техніка, успішно застосовується внайбільших лексикографічних центрах (Безансон-у Франції, Галларате-під
    Міланом в Італії).

    Незважаючи на стрімке зростання обсягу, «великі» словники німецькогомови ще не наблизилися до свого «стелі». До цієї категорії належатьтлумачні словники Р. Клаппенбах і В. Штейніца (понад 100 тис. слів), Л.
    Макензена (150 тис. слів), Г. Варіга (220 тис. слів), двомовний словникпід ред. О. І. москальській (бл. 165 тис. слів). Слід особливо відзначитищо виходить в ФРН тлумачний словник серії Дуден під редакцією д-ра Г.
    Дроздовського (понад 500 тис. вокабули). Потреби теорії і практики роблятьза необхідне створення словників-гігантів, «сверхсловарей». Друга тенденція,визначає шляхи розвитку німецької лексикографії, полягає в збільшенніобсягу словників, перш за все тямущих.

    Поглиблення і вдосконалення лексикографічної обробки словникового матеріалу, зростання інформативності кожної статті і словника в цілому.

    Поряд з кількісними змінами в німецькій лексикографії останніхдесятиліть відбулися важливі якісні зрушення. Відомо, що прискладанні словників різних типів необхідно комплексне вирішення такихпроблем, як відбір, подача (презентація) і пояснення (інтерпретація)мовного матеріалу. Ці аспекти словникової роботи постійноудосконалюються. При відборі словника для тлумачного словника загального типузастосовується система науково обгрунтованих критеріїв, до якої входять:частотність заголовної слова, його номінативна і комунікативнацінність, характер і різноманіття його лексико-синтаксичних зв'язків зіншими словами, тобто сполучуваність слова, його словотворчаактивність, належність до сучасного мови та ін У тлумачному словникудля навчальних цілей проводиться подвійна редукція словникового складу: спершувідбираються лексеми, що відносяться до загальновживаної лексики
    (Allgemeinwortschatz), потім, і це не менш складне завдання, в словниквключаються найбільш актуальні значення (лексико-семантичні варіанти)багатозначних слів. У навчальному словнику відбору піддаються також слова,використовуються для тлумачення заголовних слів ( «метамова» словника). Прицьому укладачі прагнуть не виходити за межі даного словника,дотримуючись тим самим принцип «самооб'ясненія».

    З двох основних способів розміщення заголовків слів - алфавітного іідеографічного-в сучасній лексикографії домінує перший, якийдозволяє представити семантичну структуру слова як єдине ціле,незважаючи на певні незручності, викликані його формальним характером. Удеяких німецьких словниках (Wцrter und Wendungen, під ред. Е. Агріколи,
    Stilwцrterbuch, під ред. Г. Беккера, Duden. Das groЯe Wцrterbuch in sechs
    Bдnden, під ред. Г. Дроздовського) алфавітне розміщення вокабули вдалодоповнюється словотворче-гніздовим принципом. При такому підході нетільки зберігаються природні семантичні та дериваційні зв'язкуспоріднених слів, але і більш економно використовується обмежена
    «Житлову площу» словника.

    Дискусійним залишається питання про послідовність значень (лексико -семантичних варіантів) багатозначного слова в рамках словникової статті. Усучасних тлумачних словниках на зміну діахронічно підходу (спочаткуісторично первинне, вихідне, потім - похідні від нього значення)прийшов синхронний принцип розподілу лексико-семантичних варіантів: відактуального загального значення до менш вживаною спеціальним значенням,від конкретного до абстрактного, переносному.

    Цей принцип дотримується в словниках Р. Клаппенбах/В. Штейніца, Е.
    Агріколи, «Ульштайн» та ін Bedeutungswцrterbuch серії Дуден приводитьактуальні переносні значення, тоді як первинне, етимологічнезначення нерідко залишається «за кадром». Порівняйте, наприклад:

    Pech, das: Ereignis, das fьr jmds. Tun, Plan im Hinblick auf einbestimmtes Ziel einen Rьckschlag bedeutet; MiЯgeschick: er hat viel P.gehabt.

    Phrase, die: leeres Gerede: seine Rede bestand zum grцЯten Teil aus
    Phrasen.

    Кроком вперед у порівнянні з минулим є прагнення лексикографіввідобразити в словникової статті ієрархічні відносини всередині семантичноїструктури слова. З огляду на нерівноправне становище різних лексико -семантичних варіантів одного слова, новітні словники розмежовують тритипу зв'язку між окремими значеннями:

    1) слабкий зв'язок, що межує з омонімії;
    2) зв'язок середнього ступеня ( «нормальне»), яка характеризує більшість полісемантічних слів, і
    3) тісний зв'язок, що об'єднує відтінки значень ( "Unterbedeutungcn", лексико-семантичні подваріанти).

    Східчаста залежність між лексико-семантичними варіантамифіксується за допомогою набору індексів. Порівняйте, наприклад:

    Fall, der

    I. (ohne Pl.) Sturz, das Fallen: ich hцrte einen dumpfen F.
    II. l. a) Umstand, mit dem man rechnen muЯ: fьr den дuЯersten F. b) Angelegenheit, Sache; Vorkommnis: ein ungewцhnlicher F.

    2. (Rechtsw.) Straftat, Gegenstand der Untersuchung: der

    F. Jьrgen H.

    3. (Med.) Einzelfall einer Erkrankung: ein akuter F.

    4. (Sprachw.) Kasus ... (Duden. Stilwцrterbuch der deutschen Sprache)

    До недавнього часу тлумачні словники ( наприклад, Sprach-Brockhaus)дотримувалися «лінійного» принципу подачі значень, що давало лишеприблизне уявлення про характер смислових зв'язків багатозначногослова.

    В області тлумачення значень також спостерігаються кількісні таякісні зміни. З одного боку, об'єктом тлумачення ікоментування служать не тільки заголовки слова, але й іншілексикографічні одиниці: ілюстративні приклади, випадки образного іпереносного вживання, різні типи фразеологізмів. З іншого боку,словникові дефініції в зростаючій мірі задовольняють вимогамповноти, несуперечності та адекватності. Сучасні словники прагнутьуніфікувати тлумачення для кожної тематичної групи лексики (назвизасобів транспорту, установ, професій, тварин, рослин і т.д.).
    Дефініції будуються таким чином, що з їх допомогою можна виявити системнівідносини в лексиці та семантичні відмінності ( «диференціальні семи») сліводнієї тематичної або синонімічних груп. Наприклад:

    Bach, der - kleines flieЯendes Gewдsser. (Duden Bedeutungswцrterbuch)

    FluЯ, der-1. grцЯeres flieЯendes Gewдsser. (Ebenda)

    Teich, der - kleineres stehendes Gewдsser. (Ebenda)

    Strom, der-I. a) breiter FluЯ. (Ebenda)

    Приклад змістовного розмежування синонімів:

    Bewohner, der-Jmd., Der an einem bestimmten Ort wohnt: die B. des
    Hauses, der Stadt, der Insel (житель; мешканець; мешканець). (Ebenda)

    Einwohner, der-Jmd., Der fest an einem Ort wohnt: die Stadt hat zwei
    Millionen E. (постійний житель, мешканець). (Ebenda)

    Компонентний аналіз, який грунтується на словникових дефініції,сприяє в свою чергу розвитку та уточнення метамови лексикографії.
    Досвід авторитетних німецьких словників переконує в тому, що найбільшраціональним способом розкриття значення є комплексний підхід,поєднує семантичні визначення та вказівки, синоніми, антоніми,словотворчі зв'язку, виправдувальні приклади у формі висловів тацитат, а також ілюстрації.

    В даний час ведеться жвава дискусія навколо проблемиметамови лінгвістичного та лексикографічного опису. Полярні позиціїв цьому питанні зводяться до наступного: а) необхідний спеціальний штучну мову для опису значень; б) універсальним засобом семантизації слів є природниймова, мова; це властивість мови робить непотрібним створення штучноїсемантичної сист?? ми. Слід зазначити, що проблема семантичнихвизначень інтенсивно розробляється не тільки в лінгвістиці, а й уфілософії, логіки, семіотики, психолінгвістики.

    Поряд з семантичною інформацією словники дають граматичнухарактеристику заголовної слова, яка містить вказівку наприналежність до тієї чи іншої частини мови, показники відхилення (форми рід.пад. од. числа та ім. пад. множ. числа в іменниках), дієвідміни
    (основні форми дієслів), допоміжні дієслова. Типи дієслова
    (перехідні, непереходние, поворотні) служать для розмежування дієслівнихлексико-семантичних варіантів. Наприклад:

    verfahren: l) intrans .. 2) irons., 3) refl. (Duden. Stilwцrterbuch)

    На додаток до традиційного набору граматичних ознак новісловники приводять ступеня порівняння прикметників, обумовлюючи особливі випадкиїх утворення, а також обмежувальні послід, що вказують на дефектністьпарадигми цієї частини мови. Bedeutungswцrterbuch серії Дуден містить такі
    «Обмежувачі» для прикметників: a) nur attributiv: elterlich, feindlich, morgig, obig u. a. b) nicht adverbial: flьgge, fruchtbar, kurzlebig, stдmmig ... c) nicht prдdikativ, frontal, irrtьmlich, tдglich ... d) nicht attributiv: mucksmдuschenstill, tipp-topp.

    Stilwцrterbuch der deutschen Sprache серії Дуден містить у дієслівнихстаттях дані про валентності та дистрибуції дієслів: jmdn. schlagen - etw. schlagen; jmds., einer Sache gedenken; mit jmdm. in etw. ьbereinstimmen; geraten - mit Raumangabe; dauern - mit Zeitangabe; aussehen - mit Artangabe.

    У словнику Ullstein-Lexikon der deutschen Sprache морфологічніваріанти слів супроводжуються симптоматичної оцінкою частотності івживаними тієї чи іншої форми. Наприклад, послід: seltener, soffen, meist:

    Buchstabe, Glaube - selten: Buchstaben, Glauben;

    Lexikon-Pl. Lexika (seltener Lexiken); er sandte (selten: sendete) ein Paket ab; glatt (-er,-este; seltener: glдtter, glдtteste).

    Конкуруючі між собою флексії генітіва -s/-es у іменників чоловічого та середнього родухарактеризуються: а) як стилістична опозиція

    Ausbruch, Aspekt, Bahnhof, Film, Gesicht, Urteil, Urlaub u. a. - Gen.
    -s (geh.-es); б) як вільні варіанти у іменників:

    Aufzug, Dom, Glьck, Heft, Hof, Rat, Schlaf, Teil ...; в) як форми з перевагою однієї з них:

    Bach, Dach, Fall, Fest, Krieg, Mut, Pferd, Tag, Tuch, Werk ... - Gen .-es (seltener:-s); Ast, Berg, Bett, Feind, Feld, Grund. Kopf, Land, Weib,
    Wind, Zug ... - Gen.-es (selten:-s).

    У словникових статтях на прикметник і іменник ілюстративніприклади наводяться в строгій послідовності, яка визначаєтьсяграматичними критеріями. Прикметник виступає в трьох функціях:
    1) як согласуемого визначення;
    2) як предикатів;
    3) як обставина способу дії (наріччя).

    Порівняйте, наприклад, в словнику Ullstein-Lexikon der deutschen Sprache: frцhlich: f ~ e Menschen, Gesichter; f ~ er Laune sein; wir waren sehr f. ;f. umherspringen, lachen,

    B Stilwцrterbuch der deutschen Sprache серії Дуден у прикметниківвиділяється два рівні: Attribut - Satzglied. Cуществітельниерозробляються за наступною схемою:
    1) з визначенням-ein breiter, langer, schiffbarer Strom;
    2) в якості суб'єкта - der Strom ist vereist, fьhrt Hochwasser, tritt ьber die Ufer;
    3) як об'єкт (починаючи з аккузатіва): einen Strom befahren;

    4) у поєднанні з приводами, які наводяться за алфавітом: man sahviele Boote auf dem Strom; die Bдche wurden durch den Regen in reiЯende
    Strцme verwandelt.

    В цілому питома вага граматичної інформації в словникових статтяхнезмінно зростає. Подібна тенденція до «грамматікалізаціі» тлумачнихсловників особливо чітко проявляється в Ullstein-Lexikon der deutschen
    Sprache.

    На відміну від німецьких словників XIX століття сучасні словники ставлятьсобі за мету дати диференційовану стилістичну, хронологічну ісоціолінгвістичних кваліфікацію різних шарів лексики. Важливою віхою нашляху до цієї мети були стилістичні класифікації, розробленілексикографами Німеччини. У Wцrterbuch der deutschen Gegenwartssprache підред. Клаппенбах// Штейніца розрізняють чотири основні стилістичні сфери
    (normal-sprachlich, gehoben, salopp-umgangssprachlich, vulgдr) і двапроміжних шару (dichterisch, umgangssprachlich). У словнику Wцrterund Wendungen ... Е. Агрікола вважає ці шість шарів рівноправними, алескорочує кількість стилістичних послід у своєму словнику до трьох: poet.,umg., derb (за відсутності послід слово або вираз відноситься донейтрально-літературному верстви). Словник Duden. Stilwцrterbuch der deutschen
    Sprache йде далі, розмежовуючи вісім стилістичних сфер і варіантів
    (поряд з нейтральною лексикою): dichterisch, gehoben, bildungssprachlich, Amtsdeutsch, Papierdeutsch,umg., fam., derb.

    Звертає на себе увагу розширення шару піднесеної лексики за рахунокпереходу в цю групу тих слів, які раніше вважалися стилістичнонейтральними. Наприклад: abtrьnnig, antragen, bedьrfen, begleichen, beiwohnen, bersten,bezeigen, empцren, erblicken, hegen, irdisch, karg, sдubern, Speise,
    Wange, Weh, weilen, Woge, zagen u. a. (Duden, Stilwцrterbuch)

    Показово введення послід bildungsspr. (книжне) для багатьохзапозичень: analysieren, Diskussion, intelligent, Prinzip, dezent, disponieren u.a. (Ebenda)

    По-новому вирішуються питання, пов'язані з відбором, розміщенням тапоясненням фразеології. У тлумачних та двомовних словниках стійкісловосполучення, як правило, приурочуються до відповідних лексико -семантичними варіантами багатозначного слова, а при більш віддаленійсемантичної зв'язку з вихідним значенням (або при повній втраті зв'язку з цим)фразеологізм наводиться в кінці словникової статті. У Bedeutungswцrterbuchсерії Дуден мотивовані та невмотивовані ідіоми забезпечені різнимипоказниками: jmdm. das Konzept verderben - jmds. Plan durchkreuzen - мотивованийфразеологізм. etw. kostet jmdn. Kopf und Kragen-jmd. muЯ etwas mit dem Leben bezahlen
    - Невмотивований фразеологізм.

    У цьому словнику робиться спроба більш чітко розмежувати образневживання та переносне значення слова (перший більшою мірою залежитьвід контексту: ein weiЯer Fleck auf der Landkarte; друга-більш автономно:ein Fleck auf seiner Ehre). Для практичної роботи зі словником дужецінні вказівки на фразеологічні зв'язаність значення заголовної слова
    (послід in der Verbindung, in der Wendung після «чорних» слів Feuerprobe,fristen, Geratewohl, mundtot, rьmpfen; dingfest, Holzweg, Kohldampf u. a.).

    На основі спостережень, викладених у цьому розділі, можна зробити висновок: поглиблення та вдосконалення лексикографічної обробки словниковогоматеріалу, зростання інформативності кожної статті і словника в ціломускладають третю тенденцію в сучасної німецької лексикографії.

    Удосконалення методів і створення нової технічної бази.

    До недавнього часу лексикографія вважалася однією з найбільшконсервативних областей лінгвістики. Це пояснювалося не лише специфікоюпредмета (словник, який покликаний забезпечувати наступність «мовнихстанів », вимагає багаторічної праці), а й відомої технічноївідсталістю та методичним недосконалістю словникарства. Длялексикографії до цих пір були характерні трудомісткі ручні методи:

    1) збір мовного матеріалу шляхом ексцерпірованія письмових джерел
    (тобто розписування текстів на картки) з метою створення словниковоїкартотеки;

    2) використання наявних словників та їх картотек;

    3) збір і обробка даних усної розмовної мови, які необхідніпри складанні синхронних словників (особливо діалектних та словниківрозмовної мови).

    Долаючи негативні традиції минулого, сучасна лексикографіянабуває індустріальний характер.

    Перехід на нові рейки викликаний розширенням масштабів досліджень ізавданням науково-технічної революції. Нові, більш ефективні методипоступово «завойовують» і лексикографії.

    1. Застосування ЕОМ забезпечує автоматизацію словникової роботи, роблячиможливим збирання, зберігання, накопичення і переробку різноманітноїлексикографічної інформації, створення спеціальних машинних словників. Безсучасної обчислювальної техніки немислимі статистична лексикографія ілексікометрія - нова допоміжна дисципліна, яка займаєтьсявиміром різних параметрів лексико-семантичної системи.

    2. Використання фотокопіювання і мікрофільмування словниковихкарток з метою розширення картотеки. Відомо, що при складанні
    Wцrterbuch der deutschen Gegenwartssprache лексикограф НДР вперше провелимеханічну обробку даних за допомогою сортувальні машини аритмії.

    3. Різні методи анкетування (опитування інформантів, що проводиться такожпо радіо і телебаченню, соціо-і психолінгвістичний тести та експерименти,магнітофонні записи усного мовлення та ін.)

    4. Нове в технології виробництва, в оформленні та поширеннісловників (багатобарвна та офсетний друк, ротапрінт, орміг, ксерокс;словники, що виходять окремими випусками-Lieferungen; «журнали-Лексикон» -
    Lexikon-Zeitschriften, додатки до великих словників, «служба слова» іін.)

    Таким чином, подальше вдосконалення методів і створення нової технічної бази можна вважати четвертої тенденцією в розвитку сучасної лексикографії.

    Висновок.

    На закінчення відзначимо , що лексикографія як інтердисциплінарного областьдосліджень тісно пов'язана з іншими розділами науки про мову: целексикологія і семасіологія, граматика і стилістика, соціо-іпсихолінгвістика, теорія інформації і машинний переклад, лінгвокраїнознавствоі методика викладання мови. (Тут доречна аналогія з такимищо розвиваються на стику наук дисциплінами, як соціолінгвістика,семіотика, лінгвістика тексту). В даний час паралельно відбуваютьсядва діалектично суперечливих процеси: з одного боку, консолідація лексикографії як особливої науково -практичної дисципліни, з іншого боку - її диференціація на окремігалузі відповідно до типів і призначенням словників. Як було показановище, це відображається в спеціалізації та універсалізації словників. Аспектилексикографії перетворюються у відносно самостійні напрямитеоретичної і практичної діяльності, такі, як ідеографія,фразеографія, пареміографія, термінологічна лексикографія аботермінографія, двомовна (перекладна), коллоквіальная, статистична,навчальна лексикографія. Розвиток сучасної лексикографії протікає,таким чином, у руслі тих глобальних процесів, які характеризуютьнауку нашого часу в цілому.

    Література


    1. E. A. НАЙДА. Аналіз значення та складання словників., Нове в лінгвістиці. Випуск II. Видавництво іноземної літератури, М.1962, стр

    45-71
    2. SOMMERFELDT K.-E. Zur Rolle des Lexikons im Sprachsystem., ІЯШ 3-492, стр 50-54
    3. Ю.К. Якимович. Про нормативи побудови словника спеціальних перекладних словників. Зошити перекладача. Випуск 13. Видавництво «міжнародні відносини», М.1976, стр 106-114
    4. І.Г. ОЛЬШАНСЬКИЙ. Про Деяких тенденції у сучасній німецькій лексикографії., ІЯШ 677, стр 14-22
    5. М.Я. ЦВІЛЛІНГ. Про деякі питання технічної лексикографії. Зошити перекладача. Випуск 13. Видавництво «міжнародні відносини», М.1976, стр 115-127

    Девкин В.Д. Діалог: Німецька розмовна мова в зіставленні з російською. М.1981. стор.13-79

    Леонтьєв А.Н. Загальне поняття про діяльність// Основи теорії мовної діяльності. М., 1974

    Серлі Дж., Вандервекен Д. Основні поняття обчислення мовних активів// Новое в зарубежной лингвистике. М.1986., Вип.18., Стор.242-263

    Караулан Ю.М. Атлас двомовності як інструмент соціолінгвістичних аналізу. М., 1988.

    Караулов Ю.М. Російська мова та мовна особистість. М., 1987

    Якубінський Л.П. Про діалогічної мови// Вибрані праці. М., 1986, стор

    45-47

    Fleischer W. Phraseologie der deutschen Gegenwartssprache. Leipzig,

    1982

    Апресян Ю.Д. Інтегральне опис мови і тлумачний словник. М., 1982

    Cernyseval I.I. Feste Wortkomplexe des Deutschen in Sprache und Rede.

    M., 1982

    Девкин В.Д. Діалог: Німецька розмовна мова в зіставленні з російською. М.1981. стор.13-79


         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !