ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Поняття адміністративного правопорушення
         

     

    Адміністративне право
    П Л А Н
    1.Вступ
    2.ПОНЯТІЕ І ознаки адміністративного правопорушення
    3.СОСТАВ адміністративні проступки ТА ЙОГО ЕЛЕМЕНТИ
    4.ЗАКЛЮЧЕНІЕ
    5.ІСПОЛЬЗОВАННАЯ ЛІТЕРАТУРА


    1. В В Е Д Е Н Н Я
    На відміну від інших соціальних ідей і політичних орієнтацій демократична правова держава при верховенство правового закону та пріоритет прав людини і громадянина практично сприйнято суспільством як майбутнє державного устрою України. Рішення цієї задачі пов'язано не тільки зі створенням сучасного законодавства, забезпеченням законності діяльності держави та її органів, муніципальної системи і суспільних формувань, надійної, швидкої і справедливої юстиції, незалежного правосуддя, але з подоланням досягла небезпечних меж правового нігілізму, що знаходиться нині на межі беззаконня під всіх сферах державного і суспільного життя, і, головне, формування високого рівня правової культури суспільства і кожної людини.
    Необхідною умовою розвитку цих процесів є їх правовий супровід і забезпечення державою - єдиною на території країни політичної організації, що здійснює суверенітет, джерело якого - народ України. Але держава і право мають не тільки інструментальне значення і "самостійну цінність. Одночасно це право жити цивілізованої життям і засіб забезпечити людині відповідні свободи". До цієї мети суспільство прийде тільки через підвищення відповідальності, покладеної "на інститути державної влади", рішучі дії з економічного, політичного і соціального реформування, створення якісної "правової бази для таких дій".
    Це потребує високопрофесійного складу юристів і достатньої правової грамотності державних службовців та інших осіб, зайнятих юридичною діяльністю. Громадська корисність і престижність цієї діяльності значно зростає в період революційних перетворень, соціальної конструкції суспільства, його нових економічних і політичних орієнтацій.
    Професіоналізм юриста полягає в його знання та вміння орієнтуватися в різних галузях права. Адміністративне право посідає провідне місце серед інших галузей права, так як у повсякденному житті між громадянами виникають постійно адміністративно-правові відносини і будь-який юрист зобов'язаний знати і чітко орієнтуватися в адміністративно-правових нормах.
    Запропонована нижче тема - ПОНЯТТЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ І СКЛАД адміністративні проступки найбільш цікава в зв'язку з переходам нашого суспільства від соціалістичних до капіталістичних відносин і як наслідок цього цікава глибока правова реформа навколо державного управління та адміністративного права.
    2. ПОНЯТТЯ адміністративні проступки І ЙОГО СКЛАД
    Єдиною підставою адміністративної відповідальності, є наявність складу адміністративного правопорушення як в нормативному, так і у фактичних аспектах. Поняття адміністративного правопорушення з'явилося в 80-х Г.В перший в Кодексі про адміністративні правопорушення у 84 р. було сформульовано правопорушення.
    Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія або бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, соціалістичну власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачена адміністративна відповідальність (1). < br /> Або іншими словами, під адміністративним правопорушенням, як підстава адміністративної відповідальності розуміється винне, протиправне і суспільно-небезпечне діяння, яке посягає на встановлені правом і забезпечені адміністративно-правовими санкціями правила поводження громадян і посадових осіб у сфері державного управління.
    Діяння, класифіковані як адміністративні правопорушення містяться в наступних кодексах: КпАП, КЗпП, повітряний кодекс, кодекс торгового мореплавання та ін Поточні закони також установлюють які діяння є правопорушеннями (наприклад: закон "Про корупцію" 1995р., Закон "Про виключній морській економічній зоні "). Слід зазначити, що у вищевказаному поняття "адміністративне правопорушення" і "адміністративний проступок" ототожнюються, тобто адміністративний проступок не є особливим різновидом адміністративних правопорушень, а визнається синонімічні терміном, також як і делікт.
    В указі Президента України 1992 року "Про приватизацію" ч.2 ст.9 йдеться про критерії розмежування адміністративних проступків і кримінальних злочинів. Існує два види адміністративних правопорушень:
    1. Велика частина проступків не межують з кримінальними злочинами і ні за яких умов у злочині не переростуть.
    2. Межують з кримінальними злочинами (наприклад ст.51, ст.173 КпАП). Яскраво виражених і чітко позначених критеріїв, розмежовую-
    ___________________< br /> КпАП України ст.9
    щих кримінальний злочин і дві групи адміністративних проступків у
    нас немає. Таке розмежування варто проводити за певними ознаками, зазначених у законодавстві. Наприклад, дрібне розкрадання (ст.51 КпАП) і кримінальне розкрадання (ст. 84 КК України) розрізняємо по вартості викраденого чи по способі викрадення. З погляду законодавця таке розмежування повинне здійснюватися правопріменяющім особою (з урахуванням характеру й особистісних особливостей правопорушника). І нарешті, адміністративним вважається дія або бездіяльність (діяння) з досягненням певного результату.
    Таким чином, можна визначити ознаки адміністративного проступку:
    1. Протиправне дію (не може визнаватися протиправним дія чи бездіяльність, якщо таке не передбачено нормою).
    2. Є винною дією або бездіяльністю (де вина проходить юридичну оцінку).
    3. Чи є діянням суспільно небезпечним, тобто таким здійснення якого заподіює збиток. В юридичній літературі висловлювалася думка про те, що суспільно небезпечні лише деякі адміністративні проступки, які межують зі злочинами. Є точка зору, що зводиться до того, що всі проступки суспільно небезпечні, але в меншому ступені чим злочин. Зустрічаються твердження, категорично заперечують суспільну небезпеку адміністративних правопорушень, але визнають їх шкідливість. У законі відсутня згадка про суспільну небезпеку проступків як їх універсальному властивості. Однак адміністративні правопорушення зазіхають на визначені відносини, завдають шкоди правопорядку, а до винних у їх здійсненні застосовуються заходи державного впливу. напрошується висновок про те, що адміністративним проступком притаманна суспільна небезпека, але ступінь її менше, ніж у злочинів, і в зв'язку з цим на порушників накладаються адміністративні стягнення. Якщо встановлена малозначність адміністративного правопорушення, орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, вправі звільнити порушника від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.
    Для визнання адміністративного правопорушення не потрібно досліджувати стадії готування і замаху (тільки в певних випадках адміністративною провиною буде вважатися діяння на стадії готування або замаху, наприклад, ст. 188 КпАП України), тобто в деяких випадках законодавець встановлює наявність адміністративного на більш ранній стадії ніж закінчену діяння, але якщо на це чітко вказує норма (аналогії немає).
    Кваліфікація того чи іншого проступку відбувається за допомогою визначення його складу (це еталон, за допомогою якого відбувається
    "Кристалізація" проступку). Склад правопорушення - сукупність, передбачених законодавцем ознак, що характеризують дане діяння як адміністративний проступок і обмежують його від інших правопорушень. Або іншими словами, склад правопорушення - установлене правом сукупність ознак при наявності яких антигромадське діяння вважається адміністративним правопорушенням.
    Існують юридично значимі ознаки складу правопорушення і юридично недіферентние ознаки. Отож, правове значення має тільки перша група ознак. Відповідні статті матеріальної частини адміністративного права застосовуються на основі встановлених правом ознак окремих складів правопорушень що мають юридичне значення. Визначення складу правопорушення необхідно для виконання трьох функцій складу:
    1. Фундаментальна функція, яка означає, що склад злочину виступає як єдина фактична підстава адміністративної відповідальності.
    2. Розмежувальна функція, що означає, що ознаки складу відмежовують один склад від іншого, а також від діянь не є адміністративними правопорушеннями, або від діянь, відповідальність за які настає в інших галузях права.
    3. Гарантійна функція, яка означає, що шляхом опису точних складів адміністративних правопорушень і їхніх об'єктивних ознак, законодавець гарантує громадянина від необгрунтованого притягнення до адміністративної відповідальності.
    3.СОСТАВ адміністративні проступки ТА ЙОГО ЕЛЕМЕНТИ
    Практичне значення складу адміністративного правопорушення полягає в тому, що він являє собою законодавчу модель кваліфікації конкретних адміністративних правопорушень, тобто адміністративне правопорушення має бути кваліфіковано в точній відповідності з законом, що передбачає відповідальність саме за це діяння і ніякі відступи від цих вимог неприпустимі, тобто . кваліфікація адміністративної провини за аналогією не допускається і є грубим порушенням закону.
    По особливостях конструкції складу адміністративного правопорушення розрізняються матеріальні і формальні склади. Матеріальними називаються склади в яких міститься така ознака, як настання шкідливих матеріальних наслідків - діяння, чи описується дія саме по собі обов'язково тягне за собою шкідливий наслідок.
    Формальними складами називаються ті в яких немає обов'язкової ознаки настання шкідливих матеріальних наслідків (порушення паспортного режиму). Ознаки складу правопорушення охоплюють його правління як в об'єктивної, так і в суб'єктивної сферах і підрозділяються на 4 елементи:
    1. Об'єкт;
    2. Об'єктивна сторона;
    3. Суб'єкт;
    4. Суб'єктивна сторона.
    Об'єкт правопорушення - суспільні відносини або сукупність суспільних відносин, що охороняються законом на які посягає правопорушення, причому для матеріальних складів необхідно для визнання об'єкта фактичним наявність шкоди, заподіяної об'єкту.
    Загальний об'єкт - та група суспільних відносин, на які зазіхають всі адміністративні проступки. Родовий (видовий) спеціальний об'єкт - група суспільних відносин, на які посягає однорідна група проступків (наприклад, голови в КпАП), цей критерій витримано не до кінця, тобто законодавець на відміну від кримінального права. Безпосередній об'єкт - ті суспільні відносини, на які посягає конкретний адміністративний проступок на конкретні суспільні відносини.
    Предмет правопорушення - речі або речовини матеріального світу заради яких або за допомогою яких, або шляхом пошкодження, або усунення яких здійснюється правопорушення. Предмети за допомогою яких відбуваються правопорушення називається знаряддя правопорушення.
    Ознаки суб'єктивної сторони - внутрішнє психічне ставлення особи до содеяному. Вина - особливий психічний стан особи, яка вчинила протиправне діяння. Суб'єктивна сторона включає в себе крім провини як головного ознаки ще й факультативні ознаки: мета, намір, бажання та ін Якщо факультативний ознака вказаний в нормі, то він є обов'язковим.
    Суб'єкт правопорушення - сукупність ознак, що характеризують правопорушення. Суб'єктом виступають фізичні та колективні особи. Щоб бути суб'єктом проступку фізична особа повинна мати адміністративної деліктоздатність (вік 16 років, наявність осудності у особи).
    Особи з 16 до 18 років (ст.13 КпАП) розглядаються як суб'єкти з обмеженою діяльністю.
    Розрізняють загальний і спеціальний суб'єкт адміністративної відповідальності. Загальний суб'єкт - всі особи які досягли 16 років (включаючи осіб без громадянства та іноземців) Спеціальний суб'єкт - особи, які володіють особливими правами, здійснюють особливий вид діяльності (посадові
    особи і т. п.). Особливий суб'єкт - особи несуть відповідальність в особливому
    порядку (військовослужбовці і т.д.).
    Об'єктивна сторона - сукупність ознак, що характеризують зовнішній акт поведінки правопорушення.
    У об'єктивну сторону входили наступні ознаки:
    1. Протиправне діяння (дії або бездіяльності).
    2. Час і місце його вчинення.
    3. Спосіб здійснення правопорушення.
    4. Результат правопорушення.
    5. Причинний зв'язок між діянням і результатом.
    6. Суспільна небезпека, яка визначається виходячи з всіх ознак об'єктивної сторони шляхом їхнього синтезу.
    5. З А К Л Ю Ч Е Н Н Я
    Звичайно, в обсязі 1-ї контрольної роботи важко повністю освітити таку глибоку і широку тему як ПОНЯТТЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ І СКЛАД адміністративні проступки, однак фундаментальні поняття і базові положення у зазначеній роботі приведені. Незважаючи на те, що адміністративно-правові норми і відносини за російським і за українським законодавством дещо відрізняються один від одного, але ці відмінності не настільки істотні і до того ж по ряду об'єктивних і суб'єктивних причин російсько правотворча думка трохи випереджає українську, що дає нашим законодавцям використовувати позитивний досвід накопичений російськими юристами після прийняття тих чи інших нормативних актів, і уникати помилок, обов'язково зустрічаються на такому тернистому шляху як правотворчість.
    Використовуючи позитивний досвід не тільки Росії, але й інших розвинених держав, з огляду на національні й історичні особливості нашого народу Україна стане демократичною та правовою державою.

    6. Використана література
    1.Гражданское право.Часть 1.Учебнік/Под ред.Ю.К.Толстого, А.П. Сергеева .- М.: Видавництво ТЕИС, 1996. - 292-300с.
    2.Гражданскій кодекс Української РСР: Нучн.-практ.коммент. Пер. з
    укр./И. Г. Агапов, М. І. Бару, І. А. Беленчук и др.-К: Политиздат України, 1981 .- 639 с.
    3.Кодекс України про адміністративні правопорушення/Затверджений Законом УРСР від 18.12.1984 р.
    4.Советское адміністративне право: Підручник .- С56 М.:
    Юрид.лит., 1985р.
    5.Політологіческій словник. - К.: ІнноЦентр. - 1991.
    6.Юрідіческій енциклопедичний словник. - М.: СЕ. - 1984.

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !