ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Наголос у складних словах німецької мови
         

     

    Іноземна мова

    Міністерство загальної та професійної освіти Російської Федерації

    Пензенський Державний Педагогічний Університет ім. В. Г. Бєлінського

    Кафедра німецької мови

    Курсова робота по філології

    ТЕМА:

    Наголос у складних словах

    НІМЕЦЬКОЇ МОВИ

    Виконав: студент фия

    групи Н-42

    Тріфонкін С.С.

    Науковий керівник: Кашічкіна О.А.

    Пенза - 2002

    ПЛАН.
    Введення.

    I. Словесний наголос.
    1. Наголос: поняття, види.
    2. Зовнішні ознаки словесного наголосу: місце і рухливість.
    3. Кількість наголосів у слові.
    4. Функції наголосу в слові: організуюча, семантична, рітмізующая.
    5. Коливання в наголос.
    6. Редукція ненаголошених складів.
    7. Особливості німецького наголосу.
    8. Труднощі при оволодінні німецьким словесним наголосом.
    II. Правила словесного наголосу в німецькій мові.
    1. Наголос у простих і похідних словах.
    2. Наголос у складних словах.

    1. Складні іменники.

    2. Складні прикметники.

    3. Складні дієслова.

    4. Наголос у складних мовами.

    5. Наголос у складних числівників.

    6. Наголос в питальних займенниках.

    7. Наголос у складних словах, що складаються з числівників та іменників.

    8. Наголос у складних іменах власних.

    9. Наголос в вигуках.
    Висновок.
    Список використаної літератури.

    ВСТУП.

    Вибір моєї теми пов'язаний насамперед з її актуальністю. Адже студент,вивчає німецьку мову, повинен не тільки володіти якимсь запасом слівмови, що вивчається, але й уміти їх правильно вимовляти і, отже,безпомилково ставити наголос в них. Але ж відомо, що студенти, якщонавіть вони бездоганно вимовляють слова, тобто правильно їхартикулюють, часто неправильно ставлять наголос, від чого може змінюватися навітьзміст слова:

    (ьbersetzen - перевозити але: ьber (setzen - переводити

    Такі помилки, звичайно ж, неминуче ведуть до нерозуміння партнерів поспілкуванню. А як показує наша дійсність, від того як людинаволодіє мовою, чи робить він незначна кількість помилок або навпаки
    - Величезна, часто залежить його професійна кар'єра і, отже, йогомайбутнє, його добробут.

    Саме тому я вважаю, що рівну увагу при навчанні німецькоїмови, як втім і будь-якого іншого, необхідно приділяти не тількиграматиці і лексиці, а й фонетики. Причому слід формувати у студентіві правильні слухо-проізносітельние навички й уміння правильно ставитинаголос у словах.

    У цій роботі мною також визначені саме поняття "наголос", адже дужечасто студенти, які вивчають німецьку мову, навіть і не припускають, а що,власне, мається на увазі під цим терміном, з яких компонентів складаєтьсянаголос, які його функції, одним словом, - навіщо й для чого воно взагалііснує в системі мови.

    Я також постараюся сформулювати основні правила словесного наголосу внімецькою мовою. Але загострити увагу я б хотів саме на наголос ускладних німецьких словах. Ну, по-перше, тому, що наявність саме складнихслів, причому у величезній кількості, є своєрідною візитноюкарткою німецької мови взагалі. По-друге, оволодіння правилами наголосу вскладних німецьких словах, як правило, представляє найбільші труднощі длястудентів. Адже в російській мові таких складних слів дуже і дуже мало.
    До того ж наголос в українській мові вільне і рухоме (ру (ка - (руки),тоді як у німецькій мові - нерухомо (der (Stuhl - die (Stьhle). Ісаме фіксований характер німецького наголосу і його тяжіння до початкуслова найважче засвоюється. До того ж для складних німецьких слівхарактерно другорядне наголос ((Tisch lampe, (Schreib tisch), а дляросійської мови це явище не характерно. Інтерферують вплив рідногомови робить також і різниця в місці головного і другорядногонаголосів німецької та російської мов. Тому я і присвятив цю роботунаголосу в складних німецьких словах.

    Знання правил словесного наголосу в складних німецьких словах, укупі зіншими вміннями та навичками, обов'язкові для студента, який вивчає німецькумову, щоб не тільки розуміти мову носія мови і бути зрозумілим, але йбути просто освіченою людиною, що заслуговують поваги з бокуспіввітчизників і носіїв мови.

    I. Словесний наголос.
    1. Наголос: поняття, види.

    Фізична властивість звукової матерії, що носить назву сили абоінтенсивності звучання, використовується в німецькою та російською мовами як основасловесного наголосу. Так що ж розуміється під цим поняттям. Згідно
    О. А. Норк [1], словесний наголос - це виділення одного із складів слова.

    Це виділення може відбуватися за допомогою різних фонетичнихкоштів. Якщо ударний склад відрізняється від ненаголошених більшою силою,виникає внаслідок більшої напруженості м'язів мовного апарату, тонаголос називається силовим або динамічним. Якщо ударний склад відрізняється відненаголошених зміною висоти основного тону голосу, то це наголосназивають музичним. Ударний склад може характеризуватися такожзбільшенням тривалості, таке наголос називають квантитативних. Урізних мовах ці види наголоси, як правило, комбінуються. У російськіймовою ударний склад відрізняється від ненаголошеного більшою силою, більшоїтривалістю та чіткістю. Ненаголошених складів ослаблені, звуки в них більшекороткі і мають нечітку артикуляцію, голосні піддаються кількісної іякісної редукції. Тому російське наголос є квантитативних -динамічним.

    Німецьке наголос, як відзначають багато лінгвісти фонетист та - О. А. Норк,
    Л. В. Шишкова, О. Х. Цахер, М. Г. Кравченко, - динамічне, але не квантитативні.
    Хоча німецький ударний склад і характеризується деяким збільшеннямтривалості, однак, внаслідок того, що тривалість голосних в німецькомумовою є фонематичним ознакою, в ударному складі можутьвимовлятися не тільки довгі, але й короткі голосні. Тим не менш, ті іінші в ненаголошених складах коротші. Якість голосних в ненаголошенихскладах в німецькій мові не змінюється. Тому якісна редукція голоснихв німецькій мові відсутня.

    Зміна висоти тону ні в німецькій, ні в російській мовах не визначаєударності складу.

    Необхідно також зазначити, що погляд на природу німецького словесногонаголосу протягом історії німецької філології змінювався. Звідси, до речі,і строкатість в термінології (Ton, Druck, Akzent, Betonung).

    У XVI столітті Лаурентіус Альбертусу говорив у своїй граматиці про змінутону на ударному гласно і відзначає посилення голосу. М. Опітц, І. К. Готшед, атакож Я. Грімм дотримувалися музичної точки зору, І. К. Аделунг відзначаві посилення голосу на ударному гласно. Пізніше, в XIX столітті, І. Гейзе зновуговорить про обох компонентах в наголос - посилення голосу і зміну тону.
    У XIX-XX століттях найбільші лінгвісти О. Єсперсен і Т. Зібс писали про німецькийнаголос як про динамічний за своєю природою. Е. Зіверс вловлював пониженнятону у жителів півдня, підвищення - у мешканців півночі. Л. В. Щерба вважав наголос в німецькомумовою динаміко-музичним, О. Н. Никонова дотримується цієї ж точкизору [2].

    В даний час у німецьких вчених провідною є теоріядинамічного наголосу.

    Дослідження динамічного наголоси дуже складні і важкі, але вониможливі. Труднощі досліджень пов'язана з багатокомпонентної наголоси,включає в себе і інтенсивність, і тривалість.

    2. Зовнішні ознаки словесного наголосу: місце і рухливість.

    Зовнішніми характеристиками словесного наголосу є його місце ірухливість.

    Питання про місце наголосу в слові виникає, коли мова йде про наголосслів, що складаються з двох і більше складів.

    Як зазначає М. Г. Кравченко [3], словесне наголос в мовах може бутивільним, тобто падати на будь-який склад у слові, або зв'язаним, тобтобути закріпленим за певним стилем (перший, останнім,передостаннім).

    До мов зі зв'язаним наголосом належать, наприклад, чеську мову
    (наголос падає на перший склад слова), французька (наголос візольованому слові падає на останній склад), польська (наголос напередостанньому складі) та інші.

    Словесний наголос в німецькій мові, як і в українській, єфонетично вільним, тобто може падати на будь-який склад у слові,наприклад:

    (richtig, ver (stehen unter (werfen, vergegen (wдrtigen.

    Німецьке наголос, як зазначає Р. М. Уроева [4], тяжіє до першому складі,воно переважно припадає на початок чи префікс (також полупрефікс),тоді як кількість ненаголошених префіксів у німецькій мові порівняноневелика. Стосовно до російської мови говорити про тяжіння до наголосупевним складах неможливо, тому що ступінь разноместності наголосутут значно більше, ніж у німецькій мові.

    О. А. Норк [5] відзначає, що, як встановлено в ході історичнихдосліджень, наголос в індоєвропейському мові-основі було вільним, потімвоно стало пов'язаним і закріпилося в германських мовах за першим складом. Удавньоверхньонімецька період розвиток німецької мови наголос в ньому зновуставало вільним. Це доводиться, наприклад, ненаголошеного цілогоряду дієслівних приставок, а також збереженням споконвічного наголосу віноземних запозиченнях того періоду. У більшості німецьких слівнаголос до сих пір традиційно зберігається на першому складі кореня. Але єряд слів, де наголос змінило своє місце, перейшло з першого складу наінші, наприклад, у словах

    Fo (relle, Holunder

    Hor (nisse, Wa (cholder.

    Принцип вільного наголосу використовується в німецькій мові (як і вросійською та іншими мовами з вільним наголосом) для розрізнення слів,наприклад:

    (Passiv - pas (siv, (Aktiv - ak (tiv.

    Особливо чітко це виявляється у дієсловах з префіксами durch-, ьber-
    , Um-, unter-, wieder-. Можливість поставити в цих дієсловах наголос і наприставці, і на корені використовується для розрізнення слів:

    (durchziehen - протягати durch (ziehen - проїжджати

    (wiederholen - принести знову wieder (holen - повторювати
    Використання цього ж принципу видно деяких прикметників з префіксомun-і з суфіксами-lich,-ig,-sam,-bar,-haft. У тих випадках, колиприставка un-має значення заперечення, наголос падає на неї:

    (unmenschlich (nicht menschlich)

    (unvorteilhaft (ohne Vorteil).

    У тих випадках, коли приставка не надає прикметник негативногозначення, а лише посилює його основне значення, наголос падає зазвичай накорінь, наприклад: un (menschlich (ьbermдЯig) unze (reiЯbar (sehr fest).

    Переміщаючись в межах слова при його зміні, рухливе наголосвиступає скоріше як морфологічна, але не фонологічна характеристикаслова. Рухливість російського наголосу широко відома і не потребуєособливому обговоренні. Німецьке наголос в якісному відношенні також слідвизначити як рухоме, але рухливість ця досить обмежена і відзначаєтьсялише в окремих випадках. Так, у іменників з суфіксом
    -or у множині наголос переходить на суфікс:

    (Doktor - Dok (toren.

    Під множині старого німецького слова (Hornis наголоспересувається на другий склад - Hor (nisse.

    Є кілька слів з рухомим наголосом:
    (Kleinod - Klei (nodien, Cha (rakter - Charak (tere, A (nalysis - Ana (lysen.

    Переміщення наголосу відбувається іноді при словотворенні, наприклад,le (bendig (від leben).

    При появі в слові одного з ударних суфіксів наголос переходить зкореня на суфікс:

    (Bдcker - Bдcke (rei, (Schatten - schat (tieren.

    Зрозуміло, навіть нечисленні виключення типу вищезгадане недозволяють говорити про абсолютну фіксованості німецького наголосу. Як іщодо місця наголосу, відміну від російської мови є в цьомувипадку кількісним. Однак воно виявляється більш істотним, щодозволяє характеризувати німецьке наголос як, переважно,фіксоване.

    Особливості мов щодо місця і рухливості наголосувиявляються в його здатності розрізняти слова і словоформи.

    При високому ступені фіксованості німецького наголосу воно ніколи невиступає як єдиний разлічітель словоформ, тоді як в російській мовітака роль наголосу відзначається досить часто:

    (руки - ру (ки, (ліси - ле (са.

    Більша тяжіння німецького наголосу до початкового склад обумовлюєтакож його в цілому обмежене використання при розрізненні слів ((Aktiv --ak (tiv, (August - Au (gust), у той час як в російській мові випадки як борошно
    - Борошно, плачу - плачу досить численні.

    3. Кількість наголосів у слові.

    Як зазначає Р. Р. Кспранскій [6], в німецькій мові розрізняють три ступенісловесного наголосу по силі: головне, другорядне і нульове. Ступіньсили наголосу залежить від виду морфеми. Головний наголос падає на коріньслова, що відокремлює приставку, деякі іншомовні суфікси і визначаєкомпонент у складних словах. Другорядне наголос мають німецькі суфіксиз повними голосними, а також визначається компонент складних слів. Нульовенаголос мають неотделяемие приставки, флексії і суфікси з редукованому
    (e).

    Просте слово в німецькій мові, як і в більшості інших мов,що володіють словесним наголосом, вимовляється з одним наголосом:

    (decken

    (heute.

    У складних словах німецької мови є два наголоси: один компонентнесе звичайно більш сильне (головне) наголос, що об'єднує всі складнеслово, інший компонент несе слабке (другорядне) наголос. У невеликійгрупі складних слів відзначають два наголоси однакової сили.

    Розподіл наголосів у складному слові (сильне - слабка) відрізняє йоговід словосполучення з двох знаменних слів, де є два сильнихнаголосу:

    (Rot kдppchen

    (Rot (Front.

    В окремих складних словах єдиним розрізняє ознакою євживання відповідного типу наголосу. Так, слова (stein reich
    (кам'янистий, багатий каменем) і (stein (reich (неміряно багатий) розрізняютьсятим, що в першому слові є слабке і сильне наголос і компонент stein -має своє пряме лексичне значення. У другому слові розподілнаголосів інше, наближається до словосполучення.
    Компоненти складного слова можуть складатися з двох і більше основ:

    (Strassenbahn haltestelle.

    Розподіл фонологічно значущих сильної і слабкої наголосівтут залишається таким же, як і в двочленну з'єднання, так як цібагаточленним іменники складаються загалом з двох (нехай складних) частин
    - Визначення і визначається.

    Отже, ми бачимо, що для німецької мови характерно три види наголосів адля російської - два (головне і нульове). Саме з цим пов'язанічисленні помилки учнів при оволодінні німецьким словесним наголосом.

    4. Функції наголосу в слові

    Виділений наголосом склад має здатність підпорядковувати собі сусідніненаголошені склади, групуючи їх навколо себе і утворюючи разом з нимифонетичне єдність, що називається фонетичним словом. Цю функціюнаголосу, згідно з К. Г. Крушельницької [7], називають організуючою. Внаслідоктого, що в німецькій мові розрізняються за силою головне і другорядненаголоси, пов'язані з різними морфеми, до головного наголошеного складуприєднуються не тільки ненаголошені склади, але і склади, що несутьдругорядне наголос:

    (Freund schaft

    (Hand tuch.

    Наголос виконує в мові також семантичну функцію, або, відповідно
    М. Г. Кравченко [8], словоразлічітельную. Ця функція словесного наголосуполягає в тому, що шляхом постановки наголосу на різних складах слів,однакових за їх фонемного складу, розрізняються лексичні таграматичні значення і форми. Дуже ясно ця функція виступає там, деє пари слів, в яких наголос є єдинимсловоразлічітельним ознакою: рус. (борошно - му (ка

    (орган - ор (ган ньому. (ьbersetzen - перевозити ьber (setzen - переводити

    (umschreiben - переписувати umsch (reiben - описувати

    Однак, як відзначає О. А. Норк [9], таких пар слів в мовах, що маютьсловесний наголос, дуже небагато. У той же час у переважній більшостіслів зміна місця наголосу руйнує саме слово.

    Так, неможливий перенесення наголосу в німецьких словах Tage або Kдse зпершого складу на другу, тому що в такому разі слова зруйнуються, будутьявляти собою безглузді поєднання звуків. Таким чином,семантична функція словесного наголосу проявляється насамперед у тому,що для кожного даного слова наголос на певному складі єобов'язковим, воно є невід'ємною рисою всього вигляду слова, без ньогонеможливо дізнатися і зрозуміти слово. Тому О. А. Норк [10] навіть називає цюфункцію не семантичної, а словоопознавательной.

    А. Л. Зеленецький [11] виділяє також рітмізующую функцію словесногонаголосу. Адже об'єднання фонологічної слова навколо ударного складузумовлює необов'язковість збігу його зі словом як лексичноїодиницею. Як зазначає М. А. Зикова [12], фонологічної слово найчастішедовжиннеї словоформи, воно включає в себе так звані проклітікі іенклітікі, склад яких за наявності спільних рис досить специфічний вмовами.

    У російській мові проклітіческімі елементами є перш за всеприйменники, деякі союзи і частки "не" і "ні", рідше ними виявляютьсяпрості числівники і займенники. Енклітікамі виступають частинки,окремі модальні слова, особисті займенники.

    У німецькій мові проклітікамі є: артикль, прийменники, спілки,відносні займенники і прислівники, частки so і zu; як проклітікамі, такі енклітікамі можуть бути допоміжні, модальні, зв'язковий дієслова,особисті і зворотні займенники, займенники es і man, модальні частки, атакож постфіксів (наприклад: meiner Meinung nach) і заперечення nicht [13].

    Вже з цього переліку можна зробити висновок, що німецьке фонологічноїслово в середньому довше російської, а число ударних складів у німецькій фразоюменше, ніж в російській.

    Зрозуміло, ненаголошеного проклітік і енклітік відносна: яксамостійні лексичні одиниці вони можуть бути ударними при логічномувиділення. Ця властивість притаманна обом мовам. Проте в російському простіприйменники в ряді випадків ударні і без логічного виділення, а наступні заним повнозначних слів ненаголошених.

    Організовуючи фонологічної слово, наголос створює певну ритмікумови, що виявляються у співвідношенні сили ударних і ненаголошених складів.
    Найбільш очевидно рітмізующая функція виявляється у так званогодругорядного наголосу. Його особливості розрізняються в німецькою та російськоюмовами у двох основних відносинах.

    По-перше, в німецькій мові головне наголос найчастіше буває перша, адругорядне - другий (це відноситься як до складних словами типу
    (Hals tuch, так і до похідних зі слабко ударними суфіксами типу
    Ver (schieden heit). При більшій або рівний наголосами другого елементу попорівняно з першим зазвичай реалізуються деякі лексичні відмінності
    ((blutarm - недокрівної; (blut (arm - дуже бідний). У російській мовідругорядне наголос, як правило, буває перше, а головне - друге:

    (дальневос (точний

    (міролю (бівий.

    По-друге, за рідкісними винятками, наявність другорядного наголосу,як зазначає О. А. Норк [14], є обов'язковим у німецькому складному слові.
    У російській мові багато шірокоупотребітельние складні слова (паровоз,пароплав) з малопротяженним першим елементом другорядного наголосу немають. Більше того, наявність другорядного наголосу в російських складнихсловах, згідно з Р. І. Аванесова [15], обумовлено не стільки їх структурою,скільки книжковим характером, то є причиною стилістичної: ма (шіностро (ение галь (вано (пластика

    (кіносце (нарій

    Крім того, як підкреслює Л. В. Шишкова [16] , ритмічні тенденції впохідних і багатокомпонентних складних німецьких словах викликаєперерозподіл наголоси, тобто перенесення другорядного чи головногонаголосу на іншу морфему. Так, наприклад, в слові Ver (kehrsun fallдругорядним наголосом виділяється не склад-un-, а склад-fall, і склад-un -вимовляється як безударний.

    У ряді складних і похідних слів, особливо в двокомпонентних, дечисло не перевищує двох, склади з другорядним наголосом значнопослаблюються, а іноді трактуються як ненаголошені, наприклад:

    (Handball

    (Fahrstuhl

    (heilsam.

    Тепер очевидна вся важливість такого явища в мові як наголос,пов'язану перш за все з його функціями: організуючою, семантичної ірітмізующей.

    5. Коливання в наголос.

    В ході історії розвитку мови характер наголосу, згідно
    М. Г. Кравченко [17], може змінюватися в мовах, що мають словесний наголос. Умовах, що мають словесний наголос, місце його в слові не є абсолютностабільним. На будь-якому етапі розвитку мови можуть з'являтися коливання ізміни до наголос слів. У мові завжди є якась кількість сліввагається з наголосом. Так, в російській літературній вимовііснує і/наче поряд з ина/че, за/Перта поряд з замкнений/а. Обидва варіантисприймаються як правильні, і зміст слова не порушується від перенесеннянаголосу. Такі коливання в місці наголоси, тобто варіанти в наголос,які не утворюють різних слів, є і в німецькій мові. У деякихвипадках обидва варіанти можуть вважатися орфоепічні правильними, наприклад:

    /ausfьhrlich - aus/fьhrlich

    /notwendig - not/wendig.

    В інших випадках один з варіантів вважається нелітературних, наприклад,
    Nibe/lungen, а інший - орфоепічні правильним:/Nibelungen.

    Існування тих чи інших дублетів у вимові і наголос, згідно
    Р.Р. Каспранскому [18], пояснюється складністю взаємодії різнихдіалектів, а також частково освоєнням слів іншомовного походження.

    Довідники з німецької вимови відзначають, що в мові коливаннямісця наголосу властиво, наприклад, прислівником і прикметником на all-,aller-, aus-, auЯer-, складним прислівники на fern-, fort-, hier-[19].

    Коливання наголоси мають місце, як відзначає О.Х. Цахер [20], також уназвах граматичних категорій на-iv і в похідних від нихприкметників.

    Іноді в дублетів виявляється лексична діфференція. Так її можнаспостерігати в прономінальних говірками: da/rauf -/darauf.

    Залежно від контексту вказівний значення, властивекомпоненту da-, може підсилитися, що позначається переносом наголосу нанього.

    Отже, тепер ми бачимо, що наголос історично може змінюватися. Томув мові існує достатньо слів з вагається наголосом. Причому сенсдеяких слів від позиції наголосу не змінюється, інших же - можезмінитися.

    6. Редукція неударенних складів

    Безпосередньо із словесним наголосом пов'язане також таке явище вмовою, як редукція ненаголошених складів. Слог, що знаходиться під наголосом,має більш чітку та енергійну артикуляцію, ніж безударний. Безударнийсклад відрізняється більш млявою артикуляцією, а також меншою тривалістю.
    Це якість ненаголошеного складу прийнято називати редукцією. Редукція, впершу чергу, згідно з М.Г. Кравченко [21], проявляється в вершині складу --в голосні звуки, в зміні його якості і кількості.

    Якісна редукція голосних в тій чи іншій мірі властива всім мовам,але в деяких мовах вона виражена дуже сильно. Одним з таких мовє російська. Так, в російській мові голосний [a], у слові голова [g'l (va]в міру віддалення від ударного складу стає менш чітким набуваєи-подібний відтінок.

    Німецьким гласним, як відзначає О.Г. Козьмін [22], властивакількісна редукція. Так, довгі голосні в неударенном складі можуть бутизначно коротший, ніж в ударному, іноді майже порівнюючи в тривалостіз коротким голосним. Проте вони не втрачають своєї якості і зберігають свійхарактер приєднання до подальшого згідно.

    Деякий якісна зміна зазнає гласний в приставках be-,ge-, в ненаголошених суфіксах-e,-el,-es,-er,-em, - en і в закінченнях.
    Цей гласний зображується у транскрипції знаком [е], що позначає е -подібний звук, який може досить сильно варіюватися залежно відсусідніх звуків і іноді навіть зникати в мові.

    З огляду на характер редукції голосних в німецькій мові, необхідно припроголошенні ненаголошених складів кореня, а також ненаголошених суфіксів іпрефіксів (крім тих, у яких вимовляється [е]) артикулювати голоснічітко, стежачи за ним, щоб вони не змінили своєї якості.

    М.А. Зикова [23] вважає також, що на так звані важкі суфікси (--bar,-sam,-haft,-ung і т.д.) в мові падає легке додатковенаголос. Однак це наголос дуже слабка, тому при вимові цихсуфіксів досить обмежитися їх чіткої артикуляцією, не допускаючизсуву на них основного наголосу в слові.

    Отже, виходячи з цього, ми можемо зробити висновок, що знаголосом тісно пов'язане редукування голосних. Наявність такого явища внімецькою мовою значно утруднює оволодіння наголосом у словах, так якпри вимові ненаголошених складів необхідно остерігатися зміничіткості їх артикуляції, зміни їх якості. Це доводить, щонаголос - складне явище в мові, до оволодіння яким у всякому разіпотрібно підходити з усією серйозністю.

    7. Особливості німецького словесного наголосу

    У німецькій мові, як відзначає Р.М. Уроева [24], ударний склад виділенийсильніше, ніж в російській, а в ненаголошених складах звуки, особливо голосні,вимовляються чіткіше, так як якісна редукція їх відсутня.

    У німецькій мові, як ми вже відзначали, розрізняють три ступені словесногонаголосу: головне, другорядне і нульове, а в російському тільки два --головне і нульове. Складні і похідні слова німецької мови мають звичайнодва наголоси - головне і другорядне, головним звичайно виділяється першакомпонент складного слова. У російській мові складних слів менше і вони маютьлише одне наголос на другому компоненті. Багатоскладових запозичені словав німецькій мові часто по ритмічним причин отримують на предударнихскладах другорядне наголос. У російській мові це явище не спостерігається.
    Саме тому при роботі над німецьким словесним наголосом слід звертатиувагу на специфіку.

    8. Труднощі при оволодінні німецьким словесним наголосом

    Розглянуті особливості фонологічної слова і словесного наголосу внімецькою та російською мовами дають певні підстави для виділення головнихтруднощів, з якими стикаються російськомовні учні при оволодіннінімецьким вимовою, у тому числі і наголосом.

    По-перше, важко засвоюється фіксований характер німецького наголосуі його тяжіння до початку слова. Особливо численні помилки привимові інтернаціоналізмом.

    По-друге, - і це значно важче долається - комбінований
    (динамічно-квантитативних-квалітатівний) характер російського наголосупереноситься на німецьку мову, ускладнюючи оволодіння не тільки німецькимнаголосом, але й ознакою тривалості (напруженості) голосних, а такожособливостями їх редукції.

    По-третє, досить важкі для російських тривалі послідовностіненаголошених складів у німецькій мові (за аналогією з ритмікою російської мови вних постійно з'являються надлишкові ударні склади), постійна ненаголошеногодеяких класів слів (найбільш часто відзначається помилкове наголосзаперечення nicht), особливості німецького другорядного наголосу.

    В останньому випадку трудність ускладнюється тим, що підлягає засвоєннюколо складних слів, в основному, вичерпується побутової лексикою (слова типу
    Tischlampe, Schreibtisch, EЯzimmer), тобто саме тими одиницями, дляяких в російській мові другорядне наголос нехарактерно.
    Інтерферують вплив робить також і різниця в місці головного ідругорядного наголосів німецького і російських мов.

    У всіх випадках профілактика і подолання помилок є трудомісткоюроботою і неможливі без хоча б мінімальних коментарів і роз'яснень.
    Саме тому мною нижче наведені правила наголосу в німецьких словах зметою систематизації всіх норм німецького наголосу. При цьому значнийупор я зроблю на правила наголосу в складних словах, оволодіння якими, яквже було сказано, викликає значні труднощі у учнів. Це пов'язаноперш за все з великою різноманітністю і варіативністю складних слів унімецькою мовою.
    II.Правіла словесного наголосу в німецькій мові

    1. Наголос у простих і похідних словах

    1. У простих словах головне наголос несе перший кореневий склад слова:
    / abend,/fragen. Проте в словах der Ho/lunder, die Fo/relle, die
    Hor/nisse, das Herme/llin, der Wa/cholder головне наголос падає на другийі третій склад.

    2. У похідних словах з німецькими приставками головним наголосом можевиділятися або корінь слова, або приставка. а) Головний наголос падає на корінь слова, якщо перед ним стоїтьбезударна неотделяемая приставка: be-, ge-, er-, ver-, zer-, ent-, emp-,наприклад: be/suchen, ge/winnen. б) У словах з префіксами un-і miss-наголос коливається. Головнимнаголосом може бути виділений або корінь слова, або приставка. Уіменників, прикметників і причастя приставка miss-має головненаголос, а корінь - другорядне:/Missver/stдndnis,
    / missver/standlich.

    У дієсловах приставка miss-має або головне наголос, якщо за неювипливає інша приставка, або другорядне наголос, якщобезпосередньо за нею стоїть корінь дієслова. Корінь дієслова в першому випадкумає другорядне наголос, а в другому - головне:/missver/stehen,miss/glucken.

    Приставка un-часто виділяється головним наголосом в прикметників,причастя та іменників:/Un/gluck,/un/lieb.Однако в похіднихприкметників з суфіксами-ig,-lich,-sam,-bar,-haft місце головногонаголосу коливається. Приставка un-несе головне наголос, якщо воназаперечує значення кореня. Якщо ж прикметник вживається в переносномузначенні і приставка має підсилювальне значення, то головне наголоспереміщається на корінь слова:/uner/hort - невислушанний,/uner/hort --нечуваний. Приставка un-має другорядне наголос, а корінь --головне, якщо прикметник без приставки не вживається:
    / unwider/bringlich,/unwider/legbar. в) Слова з приставками voll-, hinter-, wieder-, wider-, unter-, ьber-, um-
    , Durch-мають нестійке наголос. У дієсловах з неотделяемой приставкоюі в багатьох іменників та прикметників, що мають переносне значення,ці приставки мають другорядне наголос, а корінь - головне:

    /vo/llenden -/Vo/llendung -/vo/llendet
    У дієсловах з відокремлюваної приставкою і у ряду іменників таприкметників, що мають пряме значення, ці приставки мають головненаголос, а корінь - другорядне:/voll/wertig,/Um/hang. г) У словах з префіксами ab-, an-, auf-, aus-, ein-, mit-, nach-, vor-,zwischen-головне наголос падає на приставку, а другорядне - накорінь слова:/ab/geben,/Ab/gabe. д) У іменників та прикметників з префіксом ur-головне наголоспадає на приставку, другорядне - на корінь:/ur/alt,/Ur/enkel.
    3. У похідних словах з німецькими суфіксами головне наголос несе початковий кореневий склад слова, а суфікси можуть мати або другорядне, або нульове наголос.

    Нульове наголос мають суфікси-e,-er,-ler,-ner,-en ,-chen зредукованому голосним [е]:/Lehrer,/Madchen,/leben.

    Другорядне наголос мають суфікси з повним голосним:-bar,-haft,
    -heit,-keit,-sam,-sal,-schaft,-tum,-los,-at,-nis,-ung,-ing,
    -ling,-lein,-lich:/Frei/heit,/Zeit/ung.

    4. У складних абревіатурах місце головного наголосу визначається в залежності від виду абревіатури. Найбільш поширеними абревіатурами є літерні, що складаються з назв букв. Головний наголос у цих абревіатурах несе зазвичай останній склад: LPG

    [(elpe: (ge:], BRD [be:, er (de :].

    Якщо складна абревіатура утворена з початкових букв словосполучень
    (переважно іншомовних) і містить голосні, то вона в більшостівипадків вимовляється як звичайне слово і місце наголосу коливається: NATO
    [/ na: to], UNO [/, u: no], але UNESCO [, u/nesko].

    5. Наголос в іншомовних словах зберігається згідно проізносітельним нормам тієї мови, з якого вони запозичені. У найбільш вживаних словах з часом наголос переміщується на перший склад. Твердих правил місця наголосу в запозичених словах в німецькій мові немає, тому вимова цих слів треба перевіряти за словником.

    Перераховані вище правила стосувалися лише простих і похідних слів. Я жхотів детальніше зупинитися на наголос складних німецьких слів, тому щонайбільшу кількість помилок студенти, які вивчають німецьку мову, роблять упостановці наголосу саме багатокомпонентних слів.

    2. Наголос у складних словах

    Як вже було сказано раніше, складні слова мають в німецькій мові дванаголосу. У одних групах слів це можуть бути наголосу різної сили (головнеі другорядне), в інших - рівні за силою.

    2.1. Складні іменники

    Найбільшу велику групу складних слів становлять складні означальнііменники з головним наголосом на першому компоненті і другорядним --на друге:

    /Schreib/tisch

    /Snell/zug

    /Erd/beben.

    Компоненти складного іменника можуть складатися як з однієї основи,так і з кількох основ, наприклад:

    /Flugzeug/halle

    /Festtags/feuerwerk

    /Schulfunk/sendeplan.

    В складних іменників, що складаються з трьох основ, часто можевідбуватися зсув наголосу, обумовлений ритмічними причинами. Так,слово Althochdeutsch, складене з alt + Нochdeutsch, отримує звичайнедодаткове наголос на слові deutsch:/althoch/deutsch; таке ж зрушенняможе бути в словах

    /UrgroЯ/vater

    /Nachmit/tag.

    З іншого боку, в тричленні складних словах може спостерігатися перенесенняголовного наголосу на другий компонент, наприклад:

    Ober (postdirektor

    Haupt (bahnhof.

    У деяких із цих слів наголосу може стати нормою, наприклад:

    Gene/ral/leutnant

    Gene/ral/feldmarschall.

    Таке ж наголос мають складні іменники, що представляють собоюзастиглі словосочетанія:

    /Tauge/nichts

    Ver/gissmein/nicht.

    Отже, в двокомпонентних складних іменників головне наголоспадає на корінь визначає слова, що стоїть, як правило, на першомумісці, а другорядне - на корінь визначається, що знаходиться на другомумісці:

    /abend/brot

    /Mond/licht.

    Але бувають випадки, коли визначальний компонент складногоіменника відходить на друге місце, головне наголос при цьомузберігається на ньому:

    Jahr/hundert

    Jahr/zenht

    Jahr/tausend

    Nord/ost, Nord/west

    Sud/ost, Sud/west.

    трикомпонентні складні іменники зазвичай мають головне наголосна першому компоненті, другий вимовляється як безударний, а другорядненаголос падає на третій компонент:

    /Fallschirm/springer.

    Але, як зазначає О.А. Норк [25], тверді правила розподілу наголосу вбагатокомпонентних складних іменників не можуть бути дані, так якголовне наголос може стояти і на середньому компоненті:/Kinder/wochen /heim.

    Що ж до складних слів-зрушень, часто зберігається наголоссловосполучення, головне наголос несе другий компонент: Lebe/wohl. Однаку деяких зрушень можливо головне наголос на першому компоненті:
    / Blinde/kuh, або нестійке наголос:

    /Lange/weile -/Lange/weile.
    2.2. Складні прикметники

    У складних прикметників головне наголос, як правило, падає на першукомпонент, а другорядне - на другому:

    /sekunden/lang,/alt/deutsch,/alt/modisch але: alt/englisch, alt/indisch.

    Р.М. Уроева [26] також відзначає, що багатокомпонентні складніприкметники, в яких початковий компонент виражає посилення абопорівняння, мають два наголоси (або більше) рівної сили. Таке наголосназивається рівноважним:

    /tauben/grau

    /muck/mдuschen/stil.

    Рівноважний наголос мають також складні прикметники сочінітельноготипу:

    /rot/gelb.

    2.3. Складні дієслова

    Складні дієслова несуть головне наголос на першому компоненті, адругорядне - на другому:

    /kennen/lernen

    /heim/kehren

    /kalt/stellen

    У деяких складні дієсловах перший частина не відділяється, але наголосрозподіляється також, як і при відокремлюваної першої частини:

    /mut/maЯen -/mut/maЯte -ge/mut/maЯt

    Як зазначає М. Г. Кравченко [27], в дієслові/lieb/kosen наголосколивається: перша частина може бути слабо наголос:/lieb/kosen.

    Головний наголос на другій частині мають кілька складних дієслів,наприклад:

    /froh/locken,/will/fahren/offen/baren

    2.4. Наголос у складних говірками

    Більшість складних прислівників, згідно О.Г. Козьмін [28], мають тількиодне наголос, яке зазвичай падає на другий компонент: hin/auf, her/ab, ьber/all so/fort, unter/wegs, ьber/haupt.
    У говірками з другим компонентом-seits,-so,-wдrts,-halb і в деякихінших також тільки одне наголос. Воно падає завжди на перший компонент:

    /abseits,/damals,/deshalb.

    Іноді наголос може коливатися:

    /keinesfalls - keines/falls,/grцstenteils - grцsten/teils

    Згідно М.Г. Кравченко [29], складні прислівники з полусуффіксамі-weise і
    -maЯen мають головне і додаткове наголосу:

    /ausnahms/weise,/folgender/maЯen.

    У складних говірками з першим компонентом-da наголос падає на другийкомпонент: da/mit, da/rum.

    Але при посиленому вказівному значенні наголос може падати і на першійкомпонент:

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !