ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Стійкі словесні комплекси в (німецькою) публіцистичному тексті
         

     

    Іноземна мова

    МІНІСТЕРСТВО НАУКИ І ОСВІТИ

    РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ

    /////////////////////////// ////////////////////////////////////

    державний педагогічний університет

    ФАКУЛЬТЕТ ІНОЗЕМНИХ МОВ

    спеціальність 033200.00 «Німецька мова з додатковою спеціальністю англійська мова»

    кафедра германської філології та методики викладання іноземних мов

    випускної кваліфікаційної роботи

    СТІЙКИЙ словесні комплекси у публіцистичному тексті

    | Виконала | Науковий керівник |
    | студентка 5 курсу |/////////////////////// |
    | Nata |/////////////////////// |
    | | |
    |____________________ |_______________________ |
    | | |
    | | |
    | | |
    | | |

    /////////////////////////////////////

    2004р.

    Зміст
    Введення ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 3
    Глава I. Особливості німецькомовного публіцистичного тексту ... ... ... ... 8

    1. Публіцистичний стиль, його основні ознаки ... ... ... ... ... ... .... 8

    1.2. Публіцистичні жанри і їхні мовні особливості ... ... ... .... 11

    1.3. Мовні особливості німецькомовній молодіжної преси ... .15
    Глава II. Деякі теоретичні проблеми фразеології ... ... ... ... ... ... .. 17

    2.1. Суть фразеології як мовного явища; визначення фразеологізму .... .... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .17

    2.2. Проблема класифікації ФЕ ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ....... 19
    Глава III. Особливості фразеології сучасної німецької мови ... ... .. 30

    3.1. "Жива ідіома" як одна з особливостей фразеології сучасної німецької мову ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 30

    3.2. Функціональна навантаження "живий ідіоми" в газетних заголовках ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .32

    3.3. Функціональна навантаження "живий ідіоми" в молодіжній пресі ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .35

    3.4. Фактори, що визначають функціональне навантаження "живий ідіоми" в молодіжній пресі ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 38

    3.4.1 Тимчасової фактор ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 39

    3.4.2. Локальний фактор ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 40

    3.4.3. Соціальний фактор ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... 41

    3.4.4. Ситуативний фактор ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 42

    3.4.5. Особистісний фактор ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... ... 43

    3.4.6. Фактор статі ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .43

    Висновок ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 48
    Список використаної літератури ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .50

    Введення

    Інтенсивний розвиток фразеології як лінгвістичної дисципліни заостанні роки характеризується поступовою диференціацією предметадослідження та методики її вивчення, а також залучення в сферу науковогопошуку все нових проблем і аспектів, які спираються на що склалися вмовознавстві теоретичні основи фразеології. Цьому процесу відповідаєі загальна тенденція розвитку лінгвістичної теорії від простих, первинних іфундаментальних до більш складним, похідним рівнів, методів інапрямками вивчення мови. До останніх, поза сумнівом, відноситьсяконтекстуальний аналіз, результати якого важливі як для теоретичного,так і для прикладного мовознавства.

    Основним методом контекстуальний аналіз є і в даній роботі,використовуючись з метою виявлення функціонального навантаження ФЕ (фразеологічниходиниць) в молодіжній пресі.

    Функціональний підхід до дослідження фразеологічного фонду німецькоїмови не є новим. Він представлений як у більш ранніх працях пофразеології та стилістики (Чернишова І.І., Брандес М.П.), так і в роботахостанніх років (Добровольский Д.О.).

    У роботах з фразеології, опублікованих у 60-ті, 70-і роки, приділяласяувагу і порівняльний аналіз. Однак, праці з фразеології,присвячені співставлення німецької та російської фразеології, обчислювалисяодиницями і не уявляли у своїй сукупності будь-якої цілісної системині за методикою опису, ні по досліджуваному об'єкту.

    Увага питання міжмовної фразеології еквівалентно ... ФЕ приділено вроботах А.Д. Райхштейн [Райхштейн 1968: 37]. Різні типифразеологічної еквівалентності розглянуті більш конкретно в працях Ф.
    Траутман та інших [Траутман 1977: 75]. А.Д. Райхштейн, з огляду набагатоаспектність даного явища, виявляє його особливості. Вонизводяться в структурному плані до наявності у фразеології вторинність, абопохідні, в семантичному плані - ідіоматічності, що має, крім того,національну специфіку. У зв'язку з останньою особливістю автор вказує наприблизність порівняльного аналізу ФЕ і його результатів. Він пише,що строге поняття тотожності взагалі навряд чи застосовне до зіставляєтьсяфразеологічним фактами, кожен з яких займає в системі своєї мовиспецифічне місце і має особливу значущість, яка не повторюється внезмінному вигляді в іншомовному системі для співвідносності факту [Райхштейн
    1980: 17].

    В останні роки з'явилися численні публікації, присвяченівиявлення національної специфіки фразеологізмів німецької мови
    (Добровольский Д.О., Солодуб Ю.П.). Особливої уваги заслуговують при цьомуті роботи, в яких фразеологічний фонд досліджується з точки зорукультурології та контекстом аналізу [Красавскій 2001: 32].

    Мета даного дослідження полягає у виявленні функціональноїнавантаження ФЕ в текстах молодіжної преси німецькою мовою, без спроби їхконфронтального аналізу.

    Предметом дослідження даної роботи є фразеологічні одиницінімецької мови, що функціонують в такій сфері публіцистики, якмолодіжна преса. Досліджуваний фактичний матеріал добирався шляхомсуцільної вибірки з таких німецькомовних видань, як "Juma", "Wir in
    Europa "," Der Weg ".

    На користь вибору даної тематики свідчать наступні факти: мова ЗМІ, втому числі і мова газети, наочно відображає рух (зміна) мовногоматеріалу, а також нові тенденції в розвитку мовної ситуації. Мова ЗМІчутливо реагує на соціальні зміни, зміни, пов'язані зі зміноюпоколінь, на прогрес у науково-технічній сфері, тобто на всі зміни,що відбуваються в суспільстві.

    Зазначеними вище фактами пояснюється підвищений інтерес лінгвістів ідослідників мови до ЗМІ.

    Аналізуючи мову публіцистики другої половини століття, не можна непомітити очевидного зниження мовного стандарту, що супроводжується активнимвторгненням елементів розмовної мови.

    Для еволюції мовного стандарту публічної комунікації другої половининашого століття особливе значення мають наступні два чинники:

    1) відбулася зміна нормативної основи літературної мови,виразилася у втраті мовою творів художньої літератури своєїнормотворчої значимості;

    2) переважне використання у сфері публічної комунікаціїусних каналів комунікативної зв'язку.

    Важливо відзначити, що вербальна оболонка текстів ЗМІ повинна бутидоступна масової аудиторії, тобто максимально наближена до її мовногоузусом. Сказане пов'язане з "грам", "массовізаціей" мовногостандарту ЗМІ, набором "загальнодоступних", загальнозрозумілих мовних засобів.

    Це виражається в тому, що мова ЗМІ взагалі і мова газети зокремахарактеризується масованим "вторгненням" розмовної стихії в самійрізної її реалізації. Найбільшу активність проявляють при цьому сленговіманіфестації розмовної мови. Не останнє місце займають при цьому ФЕ зрозмовної забарвленням, що є предметом аналізу даної роботи ізвані "живими ідіомами". Все сказане вище відноситься до будь-якихрізновидів публіцистичних текстів, в тому числі (і в ще більшійступеня) до молодіжної пресі, особливості мови якої є об'єктомданого дослідження.

    Для досягнення поставленої нами мети необхідно вирішити ряд завдань: розглянути деякі теоретичні положення, що стосуються особливостейфункціонального стилю публіцистики, проблеми визначення та класифікації
    ФЕ; докласти розглянуті теоретичні положення до зібраному намифактичного матеріалу; розробити принципи власної класифікації зібраного матеріалу іописати його, виявити функціональне навантаження ФЕ в текстах молодіжної преси.

    У даній роботі використовуються такі методи дослідження, яксуцільна вибірка фактичного матеріалу і побудова його класифікації. Дометодикою роботи відноситься, перш за все, контекстуальний аналіз,що полягає у виявленні прагматичного контексту, що впливаєбезпосередньо на функціональне навантаження ФЕ.

    Дана робота складається з вступу, трьох розділів і висновку.

    У першому розділі розглядаються теоретичні положення, що стосуютьсяособливостей функціонального стилю публіцистики.

    Друга глава присвячена теорії німецькомовній фразеології. Наводячирізні класифікації німецьких ФЕ, ми ілюструємо їх зібраним намифактичним матеріалом, яким є ФЕ, що функціонують впубліцистичних текстах молодіжної преси.

    У третьому розділі виявляється особливості функціонування ФЕ вмолодіжної пресі шляхом аналізу прагматичного контексту.

    Завершується робота висновками, що випливають з аналізу фактичногоматеріалу.

    Глава I. Особливості німецькомовного публіцистичного тексту

    1. Публіцистичний стиль, його основні ознаки

    Публіцистичний стиль - функціональний різновид мови,обслуговує широку сферу суспільних відносин: суспільно -політичних, культурних, спортивних та ін [Барлас 1978: 95] Найбільш повнопубліцистичний стиль проявляється в газетах і суспільно-політичнихжурналах, від чого його називають також газетно-або журнально-публіцистичним
    [Виноградов 1977: 76], а також на радіо і телебаченні, в документальномукіно.

    Газетно-публіцистичний стиль охоплює масові, популярніполітичні тексти, що впливають на актуальні суспільно-політичніпроцеси оперативним документальним відображенням, заснованим на їх ідейно -політичному осмислення та емоційно-вираженою оцінкою.

    Поняття газетно-публіцистичного стилю складається з мови газет,суспільно-політичних журналів, памфлетів, відозв і прокламацій, змови доповідей і т.п., що містять політичну інформацію.
    Публіцистичного стилю властиві дві основні функції, злиті в єдності, --інформаційна і впливає [Брандес 1990: 85]. Публіцистичний стильслужить виразом різнобічної і всеосяжної інформації. У газетіодержують найширше і популярне відображення внутрішнє життя країни і закордоном, у полі зору газети потрапляють практично будь-які факти, але принеодмінної умови, що вони становлять суспільний інтерес.
    Інформативна функція невіддільна від функції впливу. Вже відбір ірозміщення інформаційного матеріалу з точки зору його соціальноїзначущості (найбільш важливі події висвітлюються на першій смузі газети)надають певний вплив на суспільну свідомість читача.
    Впливає функція публіцистичного стилю пов'язана з ідеологічноюспрямованістю публіцистики. Повідомляються факти коментуються, тобтоотримують тлумачення і оцінку, в тому числі суспільно-політичну.
    Впливає функція здійснюється завдяки системі мовних інемовних засобів [Барлас 1978: 96]. Твори публіцистичногостилю, таким чином, передають як самі факти (інформативна функція), такі думка про ці факти, виражене засобами, здатними надативплив на політичну свідомість читача, слухача і глядача
    (що впливає функція).

    Особливістю публіцистики, що відрізняє її від інших стилів, єте, що вона відображає життя прямо і безпосередньо, її інформаціяфактографічна і документальна. Це зовсім не означає, що публіцистицічужі типізація та узагальнення. Однак вони проявляються не стільки ввідтворенні самих фактів, скільки в їх тлумаченні і освітленні.
    Функція впливу в значній мірі визначається формою вираженняпозиції автора. У публіцистиці позиція автора звичайно виражається прямо івідкрито на відміну від автора-художника, позиція якого зазвичай проявляєтьсялише у складній і нерідко багатопланової мовної та композиційної структуріхудожнього твору.

    На газетних шпальтах публіцистичний стиль представлений найбільш повноі широко, в усьому розмаїтті його жанрів. Правда не все те, щопублікується на сторінках газети, відноситься до публіцистичного стилю. Так,вірш чи оповідання, де б вони не публікувалися, відносяться дохудожнього стилю, а указ або постанова - до офіційно-діловому.
    Найважливішим лінгвістичним, конструктивним ознакою газетно -публіцистичного стилю є тісна взаємодія івзаємопроникнення виразних, емоційно впливають мовнихзасобів і стандартних, широко вживаних у даному стилі мови.

    Широке залучення виразних засобів обумовлено в першу чергуагітаційно-пропагандистської функцією даного стилю. Виразністьгазетної публіцистики відрізняється від виразності мови художньоїлітератури. Властива газеті орієнтація на масового і багатоликого читача,безмірна широта і різноманітність тематики-всі ці особливості газетивимагають помітних, миттєво сприймаються виразних засобів.

    Прагнення ж до стандартизації мовних засобів відображає інформативнуфункцію газети і, в ще більшій мірі, умови функціонування.

    Стилісти відзначають обмеженість стандартів, або штампів, длягазетного мови: мова газет переповнений штампами - та інакше не може й бути:важко писати швидко і правильно, не вдаючись до побитим виразами.
    Мовні стандарти допомагають автору оперативно і доступно перекластиінформацію на газетний мову, а читачеві - швидко сприймати її.

    Співвідношення стандартних і виразних засобів динамічно і рухливого с.
    Виразні засоби, виникнувши в певної мовної ситуації, занеодноразовому повторенні в інших ситуаціях і контекстах втрачають свою гостротуі переходять у розряд штампів. Стандартними зазвичай вважають такі мовнікошти, які часто відтворюються в певній мовній ситуації,або, ширше, в певному функціональному стилі. Під стандартом [Барлас
    1978: 102] мають на увазі не тільки специфічні газетні кошти, а й усімовні засоби, які відрізняються стилістичної та емоційноїнейтральністю. Стандартні засоби як чисто інформативні таінтелектуальні протиставляються експресивних засобів, якемоційно впливає. У публіцистиці можлива будь-яка стилістичназабарвлення, від найнижчої, до найвищої, причому саме поєднання носитьнавмисний, конфліктний характер-"конфлікт експресії і стандарту як загальнийознака газетних текстів "[Костомаров 71: 95].

    2. Публіцистичні жанри і їхні мовні особливості

    Газета має справу з масовим і різнорідним читачем і повинназадовольняти кожного з них як змістовно, так і стилістично.
    Масовий читач вимагає від газети постійного різноманіття оформлення,стилістичних і жанрових прийомів. Однак, незважаючи на різноманіття,існує певна повторюваність прийомів, стандартність, за якою івизначається жанр і тип тексту.

    Жанр - це не сукупність одиниць, а спосіб їх організації в тексті,охоплює смислову, композиційну і мовну боку тексту, цефункціонально-структурний тип втілення теми [Городнікова 1987? 29].

    жанрами в пресі прийнято називати форми організації матеріалу,відображення фактів, подій, явищ освітлення [Розен 1985? 24]. Жанри пресисклалися протягом довгої практики і мають, крім загальних рис,деякими національно-традиційними особливостями. Навряд чи єнеобхідність розділяти газетні і журнальні жанри, тому що вони багато в чомуспівпадають, якщо мати на увазі не наукові, а масові суспільно -політичні видання. У порівнянні з ними в газеті переважають жанрихронікального типу (Nachrichten, Berichte), власне газетні жанри ввузькому сенсі (journalistische Texte im engeren Sinn) і так званіполухудожественние жанри - великі за обсягом статті, огляди і т.п.

    Будь-яке газетне або журнальне твір (стаття, репортаж,кореспонденція і т.д.) являє собою завершений за змістом іформі цілісний текст. Саме так він відправляється до читачів, які, всвою чергу, сприймають його як єдине - іноді тематичнопідрозділ повідомлення.

    Тексти преси виявляють певні специфічні особливості,організують їх цілісність як всередині, так і зовні. У композиції текстівпреси беруть участь як важливих її компонентіва) заголовок;б) способи оформлення висловлювань третіх осіб.

    У німецькомовній пресі фахівці виділяють не менше десяти жанрів
    [Розен 1985? 24]? передовиця, хро?? ика, кореспонденція, стаття,коментар, репортаж, фейлетон, інтерв'ю, рецензія, Глосс.

    Кожен із зазначених мовних жанрів - це унікальна смислова
    (комунікативна) модель тексту, це і прагматична модель диференціаціїфункції переконання, а також конструктивна модель тексту, що визначає загальнусинтаксичну схему його оформлення.

    Відзначається, що газета об'єднує статті, що розрізняються як пожанровим, так і за стильовими ознаками. Однак загальна системаекстралінгвістичні факторів, що визначають специфіку мови ЗМІ, а такожлінгвістичні дослідження, дозволяє говорити про існування єдиногофункціонального стилю газети.

    Під функціональним стилем [Брандес 1990? 110] розумієтьсяфункціональна система, система внутрішніх, прихованих відносин і зв'язківявищ, в якій виявляються функції призначення та впливу словесноготвору. У цій системі зазначені функції мовного твору нереалізуються.

    Розглядаючи стильову сторону мови газети як цілісну сукупністьстилістиці-функціональних явищ, В. Г. Костомаров виділяє єдинийстилістичний конструктивний принцип газети - діалектичне об'єднанняїї провідних ознак - експресії і стандарту, що розуміються в широкому сенсіслова як оцінні і інтелектуалізовані початку в протиставленніодин одному [Костомаров 1971? 89].

    Зазначені ознаки співвідносяться із взаємодією двох провідних функційгазети: інформаційної та впливає, які нерівномірнорозподіляються за газетними жанрами і знаходяться у відповідності з двоїстоїприродою газети, покликаної як інформувати, так і переконувати,впливати.

    Дослідження мовних засобів газети свідчить про чіткийрозмежування інформаційних і передових статей з реалізації двох названихфункцій.

    Перші за характером використання мовних засобів наближаються донауково-діловому стилю, володіючи рисами фактологічності, документальності впередачі інформації. Інформаційний матеріал складають статті, в якихприсутність авторського "я" зведено до мінімуму, тобто нерідко навіть невказується прізвище творця. Грунтуючись на класифікацію Е. В. Розен, сюдиможна віднести такі газетні жанри, як кореспонденція, репортаж,інтерв'ю, рецензія, стаття, хроніка. Такі типи текстів визначаютьсязавданнями гранично стислій, об'єктивної, достовірної, точної івідповідної офіційного етикету передачі фактологічної, першза все, подієвої інформації. Офіційно-інформаційна мова відрізняєтьсявідсутністю емоційності, суб'єктивності, образності [Брандес,
    Провоторов 1999: 73].

    Другі мають відкрито оцінний, яскраво публіцистичний характер іспрямовані на агітаційний вплив, за певними параметрамизближуючись з художньою прозою. У таких типах жанрів, сюди ми відносимопередовицю, коментар, фейлетон, глоси, фактори суб'єктивної оцінкимають вирішальний вплив на використання мовних засобів, що реалізуютькомунікативні завдання переконання, директивності, критичного осмисленняподій, що відбуваються, тобто в мові заломлюється суб'єктивне прагненняколективу авторів впливати на політичні, світоглядніпозиції "широкого" читача. Мовні засоби набувають тут яскравовиражений експресивний характер, що особливо позначається на синтаксисі,який спрямований на формування мови логізірованной, розчленованої, зрізко і ясно позначеними акцентами [Солганнік 1973: 58].

    Функціональна спрямованість служить тут сприятливим фактором длярозкриття мовностилістичних ресурсів створення експресивності:використання контрастного поєднання елементів книжкової і розмовної мови,метафор та ін засобів створення образності мови, а також великоїрізноманітності прийомів експресивного синтаксису: інверсії, антитези,паралелізму, повторів, Еліпс та ін Однак основним джерелом створенняекспресивності в широкому сенсі слова є фактор оцінної,що виступав у протиставленні інтеллектівному характеру мовиінформаційних повідомлень.

    В інформаційних статтях елементи суб'єктивної оцінки не роблятьвирішального впливу на використання мовних засобів. Одиниці мовиприймаються тут зазвичай у своєму прямому значенні читача, тобто маютьлише один рівень розуміння - семантичний, у той час як у передовихстаттях до цього змістового рівня розуміння додається рівеньдодаткових значень, "конотацій", що купують у широкому контекстіабо синтагматичному оточенні, наприклад функціональних значень директиви,критичної оцінки, спонукання і дії, заклику тощо На перший планпри виборі мовних засобів у газетній інформації виступають факторизнаходження оптимального способу передачі інформації, стимулювання до неїінтересу читача. Як і в інших газетних жанрах, в інформаційнихматеріалах виникає необхідність вигідним чином представити повідомленняв найкоротший термін і по можливості в стислому вигляді. Форми, в якінаділяються мовні повідомлення, вже не несуть експресивно-впливаєфункціонального навантаження, але мають бути зручні для сприйняття іінформаційно емкі.

    Таким чином, у газеті існують дві якісно різнихфункціональних єдності: тексти передових статей, орієнтовані насоціальний вплив і тексти інформаційних повідомлень, спрямовані напередачу інтелектуальної однозначної інформації. Ця особливістьсвідчить не стільки про різностильних мови газети, скільки про йогоекстра лінгвістично "запрограмованої" підлозі функціональності,спрямованої, в кінцевому рахунку, на досягнення функціонального єдиногоефекту впливу. Своєрідним джерелом створення експресії служитьпротиставлення експресивно маркованого мови передових статей натлі нейтрального інтелектуального мови інформаційних повідомлень.

    3. Мовні особливості німецькомовній молодіжної преси

    Сучасна молодіжна преса, безумовно, має мовно -стилістичною специфікою, що відрізняє її від художньої чи науковоїлітератури, від усних висловлювань в повсякденному житті. Ця своєрідність --наслідок тривалого відбору мовно-виразних засобів, найбільшвідповідних тому соціальному завданню, яке виконує преса якпевний вид масової інформації.

    Істотним стілеформірующім універсальним властивістю преси єпрагнення до стислості, до економії журнально-газетної площі,супроводжується своєрідним мовним процесом [Розен 1985: 64].

    Універсальної рисою німецькомовній молодіжної преси є такожекспресивний акцент, тобто пошук нових, свіжих, непобиті засобів вираження
    - Слів, образів, стилістичних прийомів. Разом з тим, як уже зазначалося,мова преси рясніє величезним числом стандартних виразів, стершиобразів, кліше. "Нове" в газеті дуже швидко стає всім відомимі перетворюється на старе і побите.

    Аналізуючи німецькомовну молодіжну пресу, не можна не помітитиочевидного зниження мовного стандарту, що супроводжується активним вторгненнямелементів розмовної мови [Неміщенко 2001: 98].

    Поява великої кількості експресивних слів і виразів пов'язано зіпрагненням молоді яскравіше, емоційніше висловити своє ставлення допредмету, явищу. На перший план при виборі мовних засобів у газетнійінформації виступають фактори знаходження оптимального способу передачіінформації, стимулювання до неї інтересу читача. Виникає необхідністьвигідним чином представити повідомлення. І одним із засобів створенняекспресивності є стійкі словесні комплекси (далі УСК).

    Глава II. Деякі теоретичні проблеми фразеології

    2.1 Суть фразеології як мовного явища; визначення фразеологізму

    У науковій літературі фразеологія визначається як сукупністьфразеологічних одиниць (ФЕ) розглянутого мови (мов), абофразеологічний склад [СР: ЛЭС 1990: 560].

    Предметом фразеології як розділу мовознавства є дослідженняприроди фразеологізмів та їх категоріальних ознак, а також виявленнязакономірностей функціонування їх в мові [Ройзензон 1977: 19].

    Фразеологія вивчає специфіку фразеологізмів як знаків вторинногоосвіти, зокрема - як продукту особливого виду вторинної непрямоїномінації, представленої різного роду синтагматичні взаємодієюслів-компонентів у процесах переосмислення та формування нового значеннявихідного поєднання або окремого слова. Фразеологія вивчає такожособливості знакової функції фразеологізмів, їх значення, структурно -семантичну специфіку, що виявляються в основних ознакахфразеологічний - стійкості і відтворюваності, досліджує природулексичних компонентів фразеологізмів, їх синтаксичне і морфологічнебудова, характер синтаксичних зв'язків з іншими одиницями мови і формиреалізації в мові [Ожегов 1957: 13].

    Особливим завданням фразеології є вивчення системних зв'язків, якміж фразеологізмами, так і загальномовного системою значущих одиниць --головним чином, словами [ЛЭС 1990: 560].

    Одним із завдань фразеології є також вивчення процесівфразообразованія в їх номінативних і комунікативно-функціональномуаспектах, а також опис фразеологічної деривації - утворення новихзначень слів на базі значень фразеологізму. Фразеологія внутрішньо пов'язаназ лексикології, синтаксисом і словотвір, оскільки структурафразеологізмів збігається зі структурою сполучень слів або пропозицій, азначення - зі значенням лексичного типу [Schippan 1992: 154].

    Фразеологія розробляє принципи виділення ФЕ, методи їх вивчення,класифікації та фразеографіі (опис в словниках). Фразеологія користуєтьсярізними методами дослідження, наприклад, компонентним аналізом значення,представляє слово-компонент фразеологізму на рівні семантичних
    «Множників» або виділяє слово як елемент структури, а значення слова --як мотиваційний елемент значення фразеологізму [ЛЭС 1990:560].

    На базі існуючих у мовознавстві методів дослідженнярозробляються власне фразеологічні прийоми аналізу і опису:метод ідентифікації - встановлення тотожностей і відмінностей слів ісинтаксичних конструкцій, що утворюють фразеологізми, з їх вільнимианалогами, метод обмежень у виборі змінних, що встановлює відмінуструктурно-семантичної організації фразеології від сполучень, утворенихвідповідно до регулярними закономірностями вибору і комбінації і т.п.

    Мабуть, жодне інше явище мови не є настількибагатого матеріалу для дослідження, як фразеологічна одиниця (ФЕ).
    Узагальнюючи розмаїття думок, можна виділити дві основні точки зору пропоняття "фразеологія".

    Згідно з першою, найбільш поширеною думкою, дофразеології відноситься будь-яке словесне поєднання, що володіє тією чи іншоюступенем стійкості [Постнова 2002: 100]. «Фразеологія зазвичай починаєтьсятам, де вільне лексичне значення слова затуляє фразеологічніпов'язаним зрозумілим з усього словосполучення, і тоді, коли яка-небудьсловосполучення стає повторюваним, загальновідомим, "крилатим",відрізняється образністю, можливістю переносного вживання і т.д. »
    [Єфімов 1952: 63]

    Основним мовним критерієм фразеологічний того чи іншогословесного вираження є критерій не перекладається або неможливостіточного перекладу на інші мови.

    Друга точка зору, сформульована С. І. Ожегова, відкриваєможливості для більш вузького і тому більш чіткого визначення поняттяобсягу фразеології як особливого явища мови [Ожегов 1974: 191]. Позиція
    В.В. Виноградова збігається з думкою С.І. Ожегова з приводу вузькогорозуміння фразеології. За В.В. Виноградову, обсяг фразеології складають тіявища мови, які виникають в результаті специфічного семантичногорозвитку лексичних засобів у певних синтаксичних і стилістичнихумовах [Виноградов 1977: 192].

    Одним з основних ознак ФЕ є її відтворюваність. ФЕ НЕстворюються кожного разу знов у процесі мовлення. Вони відтворюються в пам'ятілюдей в готовому вигляді і як такі використовуються потім в тому чи іншомуреченні. Ця їх особлива структурна стійкість визначаєтьсяцілісністю і нерозкладного виражається ними значення. Стійкість їхструктури зумовлює в свою чергу єдність синтаксичної функції,яку вони виконують в пропозиції
    [СРЯ 1999: 126]

    2.2 Проблеми класифікації ФЕ

    У дослідників фразеологічного складу спостерігаються відмінності упоглядах на те, який склад таких одиниць у мові. Фразеологія пропонуєрізні типи класифікацій фразеологічного складу мови залежновід властивостей фразеологізмів і методів їх дослідження [Fleischer 1997: 110].
    Найбільш відомі класифікації В.В. Виноградова, І.І. Чернишової, Е.
    Агріколи, Г.Л. Пермякова. Автори по-різному визначають віднесеної дофразеологізмам різних груп словосполучень і ступінь стійкостісловосполучень. Так, наприклад, Г.Л. Пермяков до складу фразеологізміввключає прислів'я, приказки, прислів'я, крилаті слова, афоризми, а Є.
    Агрікола до фразеологізмам відносить фразеологічні сполучення,фразеологічні єдності та ідіоми.

    Неоднозначно тлумачення ФЕ і в західній лінгвістиці. Так, Теа Шіппан вкнизі «Лексикологія сучасної німецької мови» під фразеологізмомрозуміє «сталий єдність, що складається більш ніж з одного слова».
    Основна сфера фразеологічного складу мови характеризується у неївідтворюваністю, стійкістю, лексікалізаціей, ідіоматічностью. Авторназиває основні критерії фразеологічний і приводить їх докладнийопис: відтворюваність (фразеологізми є відноснопостійними компонентами мовної системи, що відтворюються як єдність,без новоутворень); стійкість (фразеологізми представляють собоющодо мовну цілісність, їх видозміни можливо лише внезначною мірою); лексікалізація (фразеологізми, в порівнянні звільної синтагма, утворюють нове семантичне єдність; констітуентифразеології можуть втрачати свою самостійність частково, абоповністю); ідіоматічность (значення фразеології не може бутивитлумачено за значенням його констітуентов) [Schippan 1992: 47].

    В. Фляйшер також в якості основних критеріїв фразеологічнийвиділяє лексікалізацію і ідіоматізацію, як, наприклад, у словосполученнях: in Bausch und Bogen 'цілком, всі разом, оптом', klipp und klar 'коротко і ясно', fьr jmdn. durchs Feuer gehen 'піти за будь-кого у вогонь і воду'.

    Дані словосполучення сприймаються тільки як фразеологічнієдності. Далі, у фразеологічних оборотах, типу: mit Mann und Maus
    (untergehen) '(піти на дно) з живим і мертвим вантажем' невоможна замінаодного з констітуентов іншим словом, як наприклад: mit Frau und Maus,ohne Mann und Maus; тому що значення даного фразеологізму "mit allen" неможе бути витлумачено зі значень "Mann" або "Maus".

    Однак, як зазначає В. Фляйшер, не всім фразеологізмам властивіперераховані ознаки; деякі фразеологізми межують з вільнимисловосполученнями: Antwort geben 'дати відповідь', Fragen stellen 'поставитипитання '. В. Фляйшер розглядає фразеологізми і з точки зорусинтаксису. Вони являють собою:а) непредікатівние словосполучення, наприклад: zwischen Tьr und Angel 'поспіхом, в останню хвилину (перед відходом)', die Flinte ins Korn werfen 'спасувати перед труднощами, скласти зброю';б) стійкі предикативні конструкції, наприклад:

    Ihn sticht der Hafer 'він з жиру біситься';в) стійкі пропозиції, наприклад:

    Da beiЯt die Maus keinen Faden ab 'тут вже нічого не поробиш'

    [Fleischer 1997: 30].

    Цікаво думку щодо параметрів для класифікації ФЕ В.В.
    Виноградова. У дослідженнях з фразеології він пропонує класифікаціюфразеологічних одиниць за ступенем семантичної злитості. Характеризуючиособливості семантики фразеологічних зрощень і фразеологічних єдностей,він проводить аналогію між фразеологічними одиницями і словами вщодо мотивації їх значення [Виноградов 1977: 285]. Значенняфразеологічних зрощень, на його думку, незалежно від їх лексичногоскладу, від значень їх компонентів, умовно і довільно, як значенняневмотивованого слова. Він зазначає, що фразеологічне зрощенняявляє собою семантичну одиницю, однорідну зі словом, позбавленувнутрішньої форми. Автор відмежовує фразеологічнієдності відфразеологічних зрощень і зазначає, що в першій «цілісне значеннямотивоване ». Сприйняття мотивованості значення фразеологічногоєдності спирається на усвідомлення його лексичного складу, а також на зв'язокзначення цілого і значення складових частин вирази [Виноградов 1977: 121 -
    137]

    І. І. Чернишова розмежовує фразеологічні єдності,фразеологічні вислови й фразеологічні сполучення за характеромзначення, що виникає в результаті взаємодії структури, сполучуваностіі семантичного перетворення компонентного складу.
    Фразелогіческіе єдності виникають на основі семантичного переосмисленняабо зрушення змінних словосполучень. Нове, фразеологічне значеннястворюється не в результаті зміни значення окремих компонентівсловосполучення, а зміною значення всього комплексу «як би накладенням нанього свіжого семантичного або експресивного шару »[Чернишова 1970:
    39].

    Під фразеологічному єдності поглинається і втрачається індивідуальнийзміст слів - компонентів. Вони утворюють нерозкладних семантичне ціле.
    Саме цього розряду фразеології притаманне семантичне єдність абосемантична цілісність. При всьому цьому, значення цілого пов'язано зрозумінням «образного стрижня фрази» [Чернишова 1970: 39], з відчутністюперенесення значення, що і складає «внутрішню форму», або образнувмотивованість фразеологічного єдності. Наприклад: jmdm. den Kopf waschen 'намалювати будь-кому шию/голову', keinen Finger krьmmen 'не вдарити палець об палець', etw. auf Eis legen 'заморозити, не давати ходу',

    Fr? chte tragen 'мати хороші результати'.

    Образна вмотивованість фразеологічного єдності може з плиномчасу збліднути і ослабнути до повної демотивації. Це, як правило,має місце в тих випадках, коли фразеологічна одиниця утворюється напереосмисленні таких змінних словосполучень, які булиспочатку позначеннями конкретних звичаїв народу і вийшли з плиномчасу з вживання, наприклад: den Stab ьber jmdn. brechen 'винести вирок кому-небудь' (букв.: розламати над ким-небудь палицю), bei jmdn. in der Kreide stehen 'бути чиїмось боржником' (букв: бути у будь-кого в крейди), den Hut vor jm ziehen 'поважати кого-небудь' (букв.: знімати перед будь-ким капелюх).

    Однак, демотивація фразеологічного єдності, як відзначає І.І.
    Чернишова, не впливає ні на його експресивність, ні на його функціонально -стилістичну приналежність.

    Значення подібних одиниць, що утворюється на основі переосмисленнязмінного словосполучення, володіє абсолютною експресивністю, тобто воноекспресивно незалежно від контексту. Воно існує у зв'язку з данимматеріальним складом фразеології також і в тому випадку, коли поступовослабшає і затемнюється той образний стрижень, який був основоюумотивованості ФЕ. Отже, звуковий склад демотивованийфразеологічних єдностей (ідіом) сприймається носієм мови якпевний словесний комплекс, який має традиційно закріпленезначення, експресивність і фун

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !