ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Навчальний співпрацю як засіб оптимізації навчання іноземної мови
         

     

    Іноземна мова

    Оренбурзький педагогічний коледж № 3

    Курсова робота

    Тема: Навчальний співробітництво, як засіб

    оптимізації процесу навчання

    Іноземному мови .

    Миронової Марини Олександрівни

    Студентки 3 У курсу

    Спеціальність 0303

    Науковий керівник:
    Гуцалова О.Е.

    2002р.

    ПЛАН

    1. Введення.

    2. Теоретична частина.

    1) Гуманізація освіти і ставлення співробітництва в педагогіці.

    2) Про взаємодію вчителя та учнів.

    3) Психологічні аспекти навчального співробітництва на уроках іноземної мови.

    4) Як досягається співпрацю викладача і учня.

    3. Висновок.

    4. Література.

    5. Додаток.

    Введення.
    Актуальність. Сучасний стан обладнання характеризуєтьсятенденцією гуманізації навчання. Цей процес проявляється, насамперед, увстановлення суб'єктно-суб'єктних відносин, тобто учень розглядається нестає об `єктом педагогічного впливу, а як суб'єкт зі своїмвнутрішнім світом, системою цінностей, індивідуальними здібностями. Такимчином, спілкування між учнем і вчителем, ми розглядаємо не тільки яквзаємодія, але і як взаємовплив одне на одного.

    Актуальність даної теми також обумовленазатребуваністю педагогічного знання про взаємодію вчителя і учняв наявній системі освіти. На сучасному етапі розвиткупедагогічної теорії та практики виникла суперечність між об'єктивнимипотребами гуманізації педагогічної освіти на основі осмисленняйого сутності як суб'єкт-суб'єктної взаємодії та існуючимипідходами в організації цього процесу. Це відображає потреба в новомутипі зв'язків і відносин між людьми, характеризується не пануванням,підпорядкуванням, не придушенням, не ворожнечею, не суперництвом, аспівпрацею, відкритістю, довірою.

    Необхідність розвитку вміння вчитися докорінно змінює характервзаємин між учителем і учнем, дозволяє по-новому поглянути наоптимізацію навчального процесу і переосмислити існуючі методивикладання дисциплін.

    Мета дослідження - розглянути варіанти, типи навчальногоспівробітництва та виявити умови його ефективного функціонування.

    Об'єкт - процес навчального співробітництва у навчальнійдіяльності.

    Предмет - способи організації навчального співробітництва унавчальної діяльності.

    Гіпотеза - вчитель організує навчальний співробітництво, якщо:

    -зуміє створити атмосферу спілкування на заняттях;

    -володіє практикою взаємодії;

    -доб'ється узгодженості в діях з учнем на кожному етапі

    уроку.

    -орієнтується не на функції дитини як учня, а на його особу та перспективи її розвитку.

    Завдання -1. Вивчити літературу по темі.

    2.Разработать психолого-педагогічнірекомендації.

    II. Теоретична частина.

    § 1. Гуманізація освіти і відносини співпраці в педагогіці.

    Однією з основних причин невдач і неефективності праці вчителів, аіноді й розчарування в педагогічній професії стає невміннябудувати педагогічно доцільні відносини з учнями. Данеположення обгрунтовано в роботах Е.Н. Ільїна, Я.Л. Коломенського, Т.Н.
    Мальковской, Н.П. Шульца та ін

    Задоволення ж відносинами з вчителями навпаки викликає бадьорийнастрій учнів, життєрадісність і сприяє розвитку творчоїактивності, продуктивності пізнавальної діяльності. Про цесвідчать практичні дослідження стану відносин у школі,проведені Ю.П. Азаровим, Л.І. Божович, М.В. Богусловскім, С.В.
    Кондратьєвої, Т.Н. Мальковской та іншими. Переклад навчального процесу нарівень особистісного взаємодії означає перетворення його вспівробітництво вчителя та учнів.

    Особливу значущість відносин співробітництва взаємодії вчителя іучня в навчальній діяльності визначили Ш.А. Амонашвілі, А.С. Белкин,
    А.А. Бодальов, И.Л. Волков, А.С. Висоцький, Е.Н. Ільїн, Я.Л. Коломінскій,
    Л.А Леонтьєв, А.В. Мудрик, В.Ф. Шаталов.

    Аналіз психолого-педагогічної літератури показав, що самевідносини співпраці найбільш ефективно сприяють розвитку учнівяк суб'єктів діяльності та становленню активної життєвої позиціївихованців в цілому, оскільки категорія "співробітництво" являє собоюскладна єдність: а) форми перспективною взаємозв'язку, заснованої на взаєморозумінні,взаімопережіваніі; б) способи організації спільної діяльності, тобто "на рівних",передбачає прояви самостійності, активності таорганізованості; в) форми взаємодії вчителя та учнів, коли праця грунтується навзаємопідтримки і взаємодопомоги, тобто вміння учнів працювати разом якміж собою, так і з учителем при об'єднанні зусиль та узгодженостідій.

    Співпраця (на думку Дьяченко) - найвищий рівеньузгодженості позицій у діяльності, на мові психологічної наукиорганізація суб'єкт-суб'єктних відносин у спільній діяльності.
    Основними ознаками співпраці виділяють:
    - цілеспрямованість (прагнення до спільної мети);
    - вмотивованість (активне, зацікавлене ставлення до спільної діяльності);
    - цілісність (взаємопов'язаність учасників діяльності);
    - структурованість (чітка розподіл функцій, прав, обов'язків, відповідальності);
    - узгодженість (узгодження дій учасників діяльності, низький рівень конфліктності);
    - організованість (планомірність діяльності, здатність до управління та самоврядування);
    - результативність (здатність досягати результату).

    Співпраця не є самоціллю, а налагоджується для того, щобучень набував знання і способи діяльності, досвід спілкування та соціальноїактивності. Воно необхідне для того, щоб він умів трудитися у великомуколективі, в малій групі і, якщо необхідно, індивідуально. Йогонайважливішими ознаками є:
    - усвідомлення спільної мети, яка мобілізує вчителя та учнів; прагнення до її досягнення, взаємна зацікавленість у цьому, позитивна мотивація діяльності;
    - висока організація спільного навчальної праці учасників навчального процесу, їх спільні зусилля; взаємна відповідальність за результати діяльності;
    - активно-позитивний, гуманістичний стиль взаємин учнів і дорослих (педагогів, працівників позашкільних установ) при вирішенні навчальних завдань; взаємну довіру, доброзичливість, взаємодопомога при труднощі і навчальних невдачах. Цей стиль несумісний з авторитарним відчуженням між учнями та дорослими, переважанням прав у дорослих та обов'язків - у дітей (школярів);
    - методика навчання, що стимулює інтерес учнів, їх cамостоятель-ність, практичну і інтелектуальну ініціативу, творчість. Вона виключає примус, монополію педагогів на інтерпретацію знань, пасивне сприйняття учнями готової інформації;
    - взаємодія учнів один з одним, їх ділове спілкування і колективна відповідальність за результат спільної праці (3).

    Таким чином, співробітництво в навчанні мислиться не тільки як допомогуучня при вирішенні складних навчальних завдань, не тільки як об'єднання зусильпедагогів і учнів, але і як самостійний колективний трудшколярів, виконання завдань, що вимагають постійних або тимчасовихконтактів з позашкільної середовищем. При такому розумінні співпраці мовайде про взаємодію, що скріплене відносинами взаємного інтересу тадовіри. Якщо учень хоч на якийсь момент стає соратником вчителяабо однокласників, якщо знає, що від його дій залежить успіх спільноїсправи, позиція його змінюється. Хочеш не хочеш йому доводиться виявлятиініціативу і самостійність. Тому педагогічно цінним єповедінка, що спонукає співпрацю, яка стимулює ці якостіучня в школі та за її межами. Категорія співробітництва впедагогічному свідомості сполучена з категорією гуманізації освіти.

    Починаючи з 60-х рр.. вітчизняна культура збагатилася ідеями діалогу,співпраці, спільного дії, необхідність розуміння чужої точкизору, поваги до особистості. Переорієнтація сучасної педагогіки налюдини та її розвиток, відродження гуманістичної традиції єнайважливішими завданнями, поставленими самим життям.

    У гуманістичної педагогіки людина розглядається як вищацінність суспільства і самоціль суспільного розвитку.

    Гуманістична мета освіти вимагає перегляду його змісту.
    Вона повинна включати не тільки новітню науково-технічну інформацію, а йгуманітарні особистісно-розвиваючі знання і вміння, досвід творчоїдіяльності, емоційно ціннісне ставлення до світу і людини в ньому, атакож систему морально-етичних почуттів, що визначають його поведінку врізноманітних життєвих ситуаціях.

    Зміна парадигми сучасної освіти - гуманізації всіх сфержиттєдіяльності людини - робить актуальною проблему розвитку особистості.
    Ефективний розвиток особистості можливо тільки в процесі оволодіннянавколишньою дійсністю, досвідом попередніх поколінь, культурою,власним позитивним досвідом суспільних відносин. Це можливотільки через активну діяльність (С. Л. Рубінштейн, А. Н. Леонтьєв, А.В.
    Запорожець, Д. Б. Ельконін та ін.)

    Діяльність - це специфічна людська форма активногоставлення до навколишнього світу, зміст якого становить доцільнезміна та перетворення цього світу, на основі освоєння та розвиткуготівкових форм культури (12).

    Таким чином, у понятті діяльності ми можемо виділити трискладових елемента-людина (суб'єкт діяльності), дійсність
    (об'єкт діяльності), процес взаємодії між ними.

    Психолог А.Н. Леонтьєв як головний ознаки діяльностіназиває її предметність. Він пише, що діяльність завжди спрямована наперетворення того чи іншого предмета (частини) навколишньої дійсності
    (13).

    Як предмет діяльності виступає будь-яка частина навколишньогодійсності (елемент, явище, процес тощо). Взаємодіялюдини з предметом діяльності забезпечує задоволення йогопотреб. Предмет діяльності - це той матеріальний чи ідеальнийпродукт, заради якого здійснюється діяльність, що спонукає суб'єкта додіяльності. У ході діяльності, що включає в себе полюс суб'єкта і полюсоб'єкта, відбуваються процеси "опредметнення" (суб'єкт втілює своїзадуми) і "распредмечіванія" (суб'єкт оволодіває якостями об'єктадіяльності) (16,472).

    Гуманізація - ключовий елемент нового педагогічного мислення,затверджує полісуб'ектную сутність освітнього процесу. Основнимзмістом освіти у цьому випадку стає розвиток особистості. А цеозначає зміну завдань, що стоять перед педагогом. Якщо раніше він повиненбув передавати знання учню, то гуманізація висуває інше завдання --сприяти всіма можливими способами розвитку дитини, що видно знаведеної таблиці (16,508):
    | Традиційна парадигма | Гуманістична парадигма |
    | Завжди знай, як дитина повинна | Немає відповідей правильних і |
    | себе вести. Система вимог-| неправильних. Чи не перевіряй дитини, |
    | головне в твоїй роботі. | а разом з ним шукай. |
    | Уміло управляй колективом-це | Довіряй дитині більше, ніж собі, |
    | твоя зброя. Завжди знай правильний | начальству, написаним правилам. |
    | відповідь на своє питання. | Відмовся від підозр, якщо |
    | Ти-охоронець знань, зберігач | дитина порушить правило-у нього |
    | правильних відповідей. Не дозволяй | була причина це зробити. |
    | учневі засумніватися в твоїй правоті. | Право дитини на помилку пов'язане з |
    | | Ризиком. Свобода дитини пов'язана з |
    | Освіта-головне в житті дитини, її | ризиком. Пізнати суверенітет дитини |
    | робота, його обов'язок. Хороший учень-| ризикованіше, ніж контролювати |
    | хороша дитина, поганий учень-| кожен його крок. |
    | поганий дитина. | Не вороги батьки дитині, не |
    | На уроці всі повинні бути | примушуй їх доносити. Поспішай |
    | уважними, всі повинні слухати | визнати своє незнання. Відмовся від |
    | тебе і тільки тебе. Хто | визначень-просте зведення не |
    | відволікається-порушник, побила б | замінить знання. Не вимагай |
    | його. За неправильну відповідь-бий. | Заучування правил-знання не в них, |
    | За підказку - побила б, за | а в здатності відкривати і |
    | запізнення-бий. За крик, біг, | скористатися. Не порівнюй |
    | порушення форми-бий. Чи не | одного з іншим, всі хороші по-|
    | залишай нерозкритим жодне | різному. Порівняй його сьогоднішнього, с |
    | порушення. Знайди винного, а якщо | ним завтрашнім. Не будеш строго |
    | не вдається-бий всіх. Батьки-| плану - він належить тільки тобі. |
    | твої союзники. Доможися від них | |
    | контролю за дитиною та інформації про | Набагато важливіше те, як ми відкрили, |
    | його поведінці будинку. Хай він знає, | ніж те, що ми відкрили. Знання |
    | що ти та батьки-одна сила. | приходить, коли я розумію, як я |
    | Добре вчитися-це значить добре | зрозумів. |
    | виконувати свої завдання. Ти-| Не сторож ти учневі, не |
    | зразок, твоє рішення задачі-| слідчий, не суддя. |
    | зразок, твоя грамотність, твої | Не дано тобі право судити, правий він |
    | навички-зразок. Якщо ти втратиш | чи ні у відповідях своїх і своїх |
    | лідерство-ти більше не вчитель. | вчинках. |
    | | Не помиляється він, а шукає свій шлях. |

    Гуманізація вимагає зміни відносин у системі "учитель-учень" --встановлення зв'язків співробітництва. Подібна переорієнтація тягне за собоюзміна методів і прийомів роботи вчителя. Але це ще не все.

    Пріоритетними для вчителя стають знання про взаємовідносини вчителяі учня і реалізація цих знань у процесі взаємодії з учнями науроці.

    Гуманізація відносин педагогів, на їхню думку, вирішують наступнівзаємозв'язані задачі:
    - створення відносин довіри між вчителем і учнями;
    - забезпечення співробітництва критерії рішень між учасниками навчально-виховного процесу;
    - актуалізація мотиваційних ресурсів навчання;
    - розвиток у вчителя особистісних установок, найбільш адекватних гуманістичного навчання;
    - допомогу вчителям і учням в особистісному розвитку.

    У побудові гуманістичного навчання важливу роль відіграють особистісніустановки вчителя. Як основні К. Роджерсом виділяються наступні:
    - "відкритість" вчителя своїх власних думок, почуттів, переживань, а також здатність відкрито виражати їх в міжособистісному спілкуванні з учнями;
    - вираз внутрішньої впевненості вчителя в можливостях і здібностях кожного учня; багато в чому ця установка співпаде з тим, що прийнято називати "педагогічним оптимізмом", "опорою на додаткові якості вихованця";
    - бачення вчителем поведінки учня, оцінка його реакцій, дій, вчинків з точки зору самого учня; це - так зване

    "эмпатическое розуміння", яке під час спілкування з учнями дозволяє вчителю, говорячи словами американського вченого-педагога К. Роджерса,

    "постояти в чужих черевиках", подивитися на все навколо і на себе в тому числі, очима дітей (2).

    Таким чином, в ситуаціях, при яких вчитель розуміє і приймаєвнутрішній світ своїх учнів, природно веде себе, і, відповідно досвоїми внутрішніми переживаннями, доброзичливо ставиться до учнів, вінстворює всі необхідні умови для гуманістичного спілкування.


    § 2. Про взаємодію вчителя та учнів на уроці іноземної мови.

    Відомо, що ефективність навчального процесу багато в чому визначаєтьсяумінням вчителя організувати педагогічне спілкування з учнем. Томуметодологічні аспекти педагогічного спілкування є об'єктомретельного вивчення, яке проводять багато психологи і педагоги
    (Ш. А. Амонашвілі, І. А. Зимняя, В.А.Кан-калік, А. А. Леонтьєв та ін.) Упсихолого-методичної літературі розглядаються також різні питаннянавчального співробітництва в процесі навчання. И.Л. (М. А. Арія, І. Л. Бім,
    А. С. Карпова, Г. А. Китайгородский, Є. І. Пассова, Г. В. Роговий, А. А. Тюкова іін). Вченими і вчителями накопичений багатий теоретичний і практичнийдосвід оптимальної організації навчального процесу.

    У наші дні процес навчання іноземної мови розуміється не якіндивідуальна діяльність учня з навчальним матеріалом, а як «особливимчином організоване спілкування чи особливий різновид спілкування »
    (В. К. Дьяченко) (6,17). Важливою функцією такого спілкування на уроці євстановлення взаємодії учнів і вчителя один з одним, в ходіко?? орого реалізуються задачі присвоєння школярем мовного досвіду на новомудля них мовою. Отже, процес навчання іноземної мови передбачаєвзаємодія учнів (учитель і учні та учні один з одним), підяким розуміється перш за все їх спільна узгоджена діяльність.

    Урок іноземної мови, будучи складним актом спілкування, складається зпростіших актів спілкування і володіє всіма його рисами. Будь-який уроквключає в себе такі фази, як установка на виконання діяльності,орієнтування в її умовах, виконання та контроль (самоконтроль). Кожнійфазі спілкування на конкретному етапі уроку відповідають певні діївчителя та учнів (таблиця 1).

    Ефективність навчання іноземної мови в повній мірі залежить відтого, наскільки узгоджені дії вчителя та учнів.

    Якщо зв'язок між діяльністю вчителя та учнів порушуються, топорушується взаємодія між людьми, що спілкуються, що призводить до порушеньдіяльності учнів.

    Часом вчитель сам є причиною такого неузгодженості, тому щосвої дії він не співвідносить із завданнями кожного компонента уроку, ззмістом виконуваної учнями діяльності і формами її організації
    (таблиця 2).

    Успішність ж навчання іноземних мов залежить не тільки відспільного узгодження діяльності вчителя та учнів Велику рольвідіграє також взаємодія їх осіб, що складаються між нимивзаєморозуміння, яке за визначенням В.А.Кан-Каліка, являетси основоюспівдружності на уроці. Тому навіть у разі хорошої професійноїпідготовки вчителя, його вміння методично, доцільно планувати своїдії ефект навчання може бути мінімальним через що не складаютьсяміж ним та учнями відносин.

    На думку В.А.Кан-Каліка результатом взаємодії вчителя іучнів і складаються між ними відносин можуть бути наступні стиліпедагогічного навчання: спілкування на основі захопленості спільноютворчою діяльністю, спілкування - дистанція; спілкування - залякування;спілкування - загравання (1,13).

    Для спілкування - залякування характерне стійке прагнення вчителязахопити ініціативу на уроці, зайняти домінуюче положення і нав'язатисвою волю учням. З цією метою він використовує наказ, осуд, загрозу вформі наказу, нотації, повчання, часом покарання. В основі організаціїнавчального процесу у такого вчителя лежать «авторитарно-імперативніпринципи »(визначення Ш. А. Амоношвілі), а девізом його діяльностістають слова «роби так як я тобі кажу!» У цьому випадкувзаємодія Вчителі та учнів являє собою по суті справи простийвзаємообмін репліками, в ході якого вчитель виступає, як правило, вролі формального організатора навчального процесу. Зовнішній порядок ідисципліна є, як правило, наслідком суворої перевірки та контролюучнів з боку вчителя. Все це створює напруженість увзаєминах між учнями і повчальним, нерідко призводить доконфліктів меду ними, викликає взаємну неприязнь. (6,21).

    Лише в умовах спільної творчої діяльності та вчителіучнів, що має для кожного з них особистісний зміст (тобто в умовахособистої взаємодії), складається між ними відносини партнерства,які проявляються у взаємозв'язку і взаємовпливі навчального і тих, яких навчають,в узгодженості їх мовних вчинків. Саме така співпраця мавзважаючи на С.Л. Рубінштейн, коли писав: «... вчення мислиться як спільнедослідження ... спільне проходження того шляху відкриття і дослідження,яке до нм приводить. »

    В умовах соактівності основними знаряддями вчителі стаютьпрохання, поради, похвала, схвалення або доброзичливе осуд. Учительакцентує увагу учнів на змістовному аспекті діяльності,розкриваючи мета і мотив кожного завдання (що потрібно зробити і для чого).
    Основною формою навчальної діяльності в цьому випадку є спільназахопленість комунікативно-пізнавальною діяльністю, живе спілкуваннявчителя з дітьми. Провідним девізом їх спільної діяльності єгасло «Діємо разом!». Що стосується учня, то завдякисприятливим міжособистісних відносин, він не відчуває страху зробитимовну помилку, бути не зрозумілим, почуває себе розкуто і вільно.

    Вступаючи в стосунки співробітництва, учитель орієнтується не нафункції дитини як учня (згідно з яким він повинен вивчити івідповісти домашнє завдання), а на його особу та перспективи її розвитку.
    Така взаємодія, як правило, виходить за рамки навчального спілкування іздійснюється в різних видах діяльності, стимулює практичневикористання іноземної мови: у спільному оформленні стендових газет,у підготовці групових і міжгрупових заходів на вивчається мовою.
    (З. М. Нікітенко).

    Висновок: Взаємодія - узгоджена діяльність здосягнення спільних цілей і результатів, за рішенням учасниками значущоюдля них проблеми або завдання. Один з психологічних законів підкреслюєзв'язок розвитку особистості та діяльності. Цей зв'язок лежить в основі розумінняпедагогічної значущості взаємодії, в яких і через якірозкривається вся складна система здібностей - предметно-практичних ідушевних. Взаємодія є одним з основних способів активізаціїсаморозвитку і самоактуалізації підлітка. Його додатковий ефект --межиндивидуальних вплив, що базується на взаєморозумінні і самооцінці
    (15,84).

    § 3. Психологічні аспекти навчального співпраці на уроках іноземноїмови.

    Досвід передової практики навчання іноземної мови показує,що ефективність уроку іноземної мови обумовлюється, перш за всездатністю вчителя створити умови та організувати ситуації, в якихучні освоюють мову як засіб спілкування. Говорячи про педагогічний,навчальному співробітництво взагалі, слід мати на увазі наявність у трьох тихосновних факторів взаємодії вчителя і учня, взаємодія учніводин з одним у спільної навчальної діяльності та взаємодія вчителів усистемі міжпредметних зв'язків.

    Ідеологія навчання в співпраці була детально розробленатрьома групами американських педагогів: Р. Славіна з університету Джона
    Хопкінса; Р. Джонсоном і Д. Джонсоном з університету штату Міннесота;групою Е. Аронсона з університету штату Каліфорнія. Основна ідея цієїтехнології - створити умови для активної спільної навчальної діяльностіучнів у різних навчальних ситуаціях.

    Учні різні: одні швидко «схоплюють» всі поясненнявчителі, легко опановують лексичний матеріал, комунікативними уміннями;іншим потрібно не тільки значно більше часу на осмисленняматеріалу, але й додаткові приклади, роз'яснення. Такі хлопці, якправило соромляться задавати питання при всьому класі, а часом просто і неусвідомлюють, що конкретно вони не розуміють, не можуть сформулювати правильнопитання. Якщо в таких випадках об'єднати хлопців у невеликі групи (по 3-4особу) і дати їм одне спільне завдання, обговоривши роль кожного учнягрупи у виконанні цього завдання, то виникає ситуація, в якій коженвідповідає не тільки за результат своєї роботи (що часто залишає учнябайдужим), але, що особливо важливо, за результат всієї групи. Томуслабкі учні намагаються з'ясувати у сильних все не поняті ними питання, асильні учні зацікавлені в тому, щоб усі члени групи, в першучергу слабкий учень, досконально розібралися в матеріалі (заодно ісильний школяр має можливість перевірити власне розумінняпитання). Таким чином, спільними зусиллями ліквідуються прогалини. Таказагальна ідея навчання у співпраці (8,5-6).

    Урок іноземної мови для організації міжособистісного спілкуванняучнів один з одним має перевагу перед іншими провіднимипредметами.

    Практика показує, що разом вчитися не тільки легше іцікавіше, але і значно ефективніше. Вчитися разом, а не просто що -то виконувати разом - ось, що становить суть даного підходу.
    Вчитель може урізноманітнити творчим підходом стосовно до своїхучням, але за однієї умови - чіткому дотриманні основних принципівнавчання у співпраці. Зібрав і докладно виклав ці принципи у своїйстатті Е. С. Полат. Перерахуємо їх:

    . Групи учнів формуються вчителем до уроку з урахуванням психологічної сумісності дітей. При цьому в кожній групі мають бути сильний, середній і слабкий учень, дівчатка і хлопчики. Якщо група на декількох уроках працює злагоджено, дружно, немає необхідності змінювати її склад. Якщо робота з якихось причин не дуже клеется, склад групи можна міняти від уроку до уроку.

    . Групі дається одне завдання, але при його виконанні передбачається розподіл "між членами групи (ролі звичайно розподіляються самими учнями, але в деяких випадках вчитель може дати рекомендації).

    . Оцінюється робота не одного учня, а всієї групи (тобто оцінка ставиться одна на всю групу); оцінюються не стільки знання, скільки зусиль учнів. Якщо при роботі в групі будуть оцінюватися реальні результати кожного, то ніхто не захоче працювати разом зі слабким учнем, та й він скоро закомплексует.

    . Учитель сам вибирає учня групи, який повинен звітувати за завдання. У ряді випадків це може бути слабкий учень (це стосується головним чином лінгвістичних, граматичних, лексичних знань).

    Якщо слабкий учень у стані викласти результати спільної роботи групи, відповісти на питання інших груп, значить, мета досягнута, бо мета будь-якого завдання - не формальне його виконання, а оволодіння матеріалом кожним учнем групи (8,6-7).

    У звичайному випадку на уроках іноземної мови співробітництводітей проявляється в основному при навчанні діалогічної мови. І навіть в цихситуаціях діалогу на уроці можна спостерігати картину, коли, звертаючись допартнеру по діалогу, учень дивиться на вчителя і фактично реплікизвернені до нього. Висловлюючи свою думку про дії однокласника, учнікажуть: «Він сказав ...» і майже ніколи «Ти, Сашко, сказав ...».

    Ці явища мають психологічне пояснення. До початку навчанняіноземної мови діти вступають в вік, при якому спілкування зоднолітками стає в6едущей діяльністю, що визначає основнуспрямованість особистості. Основні інтереси дітей цього віку лежать всфері спілкування з однолітками. (9,59) Тому, починаючи навчанняіноземної мови, слід мати на увазі, що дітей треба вчити не тількизасобам і способам іноземного спілкування, а й культура спілкування.

    При взаємодії вчителя з учнями, діяльність учителяпредставляє собою різноманіття педагогічних впливів на учнів. Наурок іноземної мови вчитель зацікавлює учнів, вводить мовнийматеріал, пояснює ті чи інші мовні явища, демонструє мовнізразки, інструктує, задає питання, вимагає відповідей, організовує ікерує роботою учнів. Ці взаємини учнів і вчителяпочинаються з перших днів шкільного навчання.

    Перевага фронтальної форми навчання, приякій основним ставленням є «учитель-учень», а спільна роботадітей між собою зустрічається тільки як виняток, стає причиноютого, що разом з позитивним досвідом діти набувають і «негативний».
    Деякі з дітей навчаються тихо сидіти, але при цьому не звертати увагуна дії інших учнів, коли вчитель не звертається до ньогобезпосередньо, або учень навчається уважно дивитися на вчителя, алепри цьому мовчати, не розуміючи питання. Він не скаже, що не зрозумів питання іне попросить його повторити, тому що він просто засвоїв: «Якщо не можеш відповісти,значить, не вивчив урок і буде погана оцінка ». Такі психологічнінегативні наслідки поведінки учня вимагає від вчителя іноземноїмови специфічного педагогічної майстерності і практичних уміньорганізувати і підтримати своє спілкування з учнями.

    У взаємодії вчителя і учень особливе значення має облікпсихологічних закономірностей формування провідної мотивації у дітей.
    Вчитель повинен спиратися на реальні пізнавальні інтереси та бажанняучнів спілкуватися англійською мовою. Це є обов'язковоюпередумовою іншомовної мовленнєвої діяльності, як і будь-якої діяльностівзагалі. Мотивацію у дітей можна створити за рахунок використання широкогоконтексту загальних пізнавальних і соціальних мотивів учнів (прагненняучнів дати правильну відповідь, висловити власну думку, показатиперед обличчям однолітка свої здібності). В даному випадку вчитель спираєтьсяна позитивні емоції учня, викликані гарною оцінкою (10,28-29).

    Висновок: Таким чином, ми дали характеристику психологічнихособливостей двох типів взаємодії ( «Учитель-учень», «учень-учень
    »). Виділені нами типи пов'язані між собою за ступенем складності.
    Оволодіння кожній більш простою формою співпраці є обов'язковимумовою успішного оволодіння більш складною формою. Тому на урокахіноземної мови переходити до більш складних форм типів співробітництваможна тільки тоді, коли забезпечено досить вільне володіння всімапопередніми способами взаємодії.

    § 4. Як досягається співпрацю викладача і учня.

    Розвиток уміння вчитися - це необхідність, яка впливає наоптимізацію навчального процесу.

    Well begun is half done - говорить англійська прислів'я. Багато що назанятті залежить від того, як викладач його почне. Не слідзупинятися на явно неприйнятних способи початку заняття ( «Перевіримодомашнє завдання »або« Сьогодні ми пройдемо просте минулий час »). Це незавжди відповідає психології співробітництва (4,4).

    Прагнучи створити атмосферу спілкування на занятті, викладач можерозпочати його з невимушеної бесіди, подібно до тієї, яку можна почутиміж кількома приятелями. Така бесіда переростає в завдання уроку,учні залучаються до бесіду, викладач не стає контролером,урок емоційний, дружелюбна атмосфера. Але як не парадоксально, навіть уцьому випадку характер взаємодії між вчителем і учнем ще нерівність співробітників. Щоб цього досягти Я.М. Колкер пропонує своїрекомендації.

    Отже, з самого початку заняття, при постановці мети, вчительобумовлює, яким буде контакт між ним і учням. До початку урокувчитель вирішує, що доцільніше - натискати або навчити учнів, яккраще перебороти даний вид труднощі; якою має бути структура уроку. Іякщо викладач виступає за справжню співпрацю з учнем, він,:

    - ставить за мету уроку так, щоб вона відповідала реальним цілям спілкування;

    - допомагає учневі усвідомити не тільки мета уроку, але й шляхи її досягнення.

    Тоді учень зможе зрозуміти, яку користь несе йому кожен новий типзавдання. В умовах співпраці у нього буде можливість вибрати свійспосіб вирішення завдання. І тоді сам процес навчання виявиться для учня неменш цікавим, ніж його результат.

    Що ж до етапу тренування, то співпраця вчителя і учня,полягає в тому, що навіть запам'ятовування ізольованих слів може бутизахоплюючим і нескладним процесом, якщо він буде використовувати шляхивстановлення логічних асоціацій. Ось приклад завдання, заснованого наперерахування:

    Які властивості людини ви перерахували б, щоб показати що він вамне подобається, незважаючи на його гідності, або, навпаки, що ви схильніпробачити йому його недоліки за його позитивні якості:

    Brave, intelligent, lazy, proud, talkative, confident, selfish,helpful, cheerful, kind, stupid, ... і т.п. (E.g.: brave and intelligent,but selfish or stupid and talkative, but kind and helpful).

    Таким чином, сама структура навчального процесу є своєріднимзасобом навчання. При цьому навчальний процес є ієрархієюпроміжних цілей: від більш великих (цілі циклу занять, цілі окремогозаняття) до самих дрібних (мета кожного завдання всередині заняття).

    У. М. Ріверс стверджує, що вчитель «повинен забезпечити плавний іприродний перехід від формування навичок та вмінь до їхфункціонуванню », і що діяльність спілкування« повинна служити недоповненням, а природним продовженням тих типів діяльності, на якихбазується формування навичок та вмінь (11,7).

    Покажемо на прикладі, як комунікативні опори дозволяють плавно перейтивід тренування до мовній практиці (4,8-10)
    Мета заняття: Удосконалення навичок вживання простого майбутньогочасув стверджувальних і негативних пропозиціях.

    Формулювання мети для учнів: It's natural to wonder what ourfuture will be like. Some things are hard to guess, others are very easy toforesee. Today you will learn to express your ideas about the future and toshow, how one event can lead to another.

    1. Listen to some ideas expressed by futurologist. Raise your red cards if the idea seems optimistic and your blue cards if the idea is pessimistic.

    We shall all live in skyscrapers. There won't be any cars in the streets. We shall use helicopters instead of cars. We shan't have to walk much. We shall be able to control the weather.

    Перше завдання зводиться лише до сприйняття окремих пропозицій наслух, але кожна пропозиція має бути зважене і оцінений слухають узалежно від їх власної думки.
    2. Read, look up and say.

    It is `natural to be` interested in the future. We may have to `` face a `lot of im` portant problems.

    Друге завдання носить формальний характер, але готуєумови для комунікативних завдань, оскільки пропозиції для обробкивимови і ритму розташовані не тільки по наростання фонетичнихтруднощів, але і в логічній послідовності, утворюючи зв'язневисловлювання.

    3. Now look throught the list of the ideas you have just heard (task 1) and join some of them using "and", 'but "," besides "or" because ". Eg:

    People will live much longer because many dangerous diseases will disappear, and, no one will die from hunger.

    4. Enumerate the real danger that people will have to face in the centuries to come. Begin with the most obvious one.

    The worst danger is that there will to be many people in the cities.

    Besides, we may have to cut down all our forests.
    У третьому і четвертому завданні учні жорстко обмежені у вживанніграматичних структур, але можуть вільно обирати та комбінувати готовіблоки.

    5. Read the text. It's not complete. But you are given several versions of the final sentences. Choose one of them and supply the missing sentences to express your own viewpoint.

    People talk much of ecological problems. They say it will soon be difficult to breathe without a gas mask on. Many people are afraid that soon there will be no more fish in the rivers. Scientists warn us about the green house effect. It means that the temperature will keep rising and the polar ice will start melting ... (to close down plants and factories; changes in nature ,...)

    6. It's difficult to foresee the future. We can only suppose that something may happen. So try to give several hypotheses about the things that will or may happen if:

    ... dangerous diseases disappear;

    ... the polar ice melt; < p> ... we leaveall our problems to computers.

    Eg: If dangerous diseases disappear, people will live muchlonger.

    У цих завдання дозволяють учням по-своєму формулюватиокремі частини висловлювання, хоча ті, хто слабший, можуть задовольнитисякомбінацією фраз із попередніх завдань.

    7. General discussion:

    - Do you think the people of tomorrow will be happier than we are?

    - What advice can you give to future generations?

    -- "We do not own the Earth: we have borrowed the planet from the future generations". What does this statement mean? Explain.
    Сьоме завдання є не тренувальним, а справді мовним, алепопередня тренування полегшує слабким учням участь у дискусії:навіть якщо вони будувати своє висловлювання лише з блоків, що пропонуються вяк опори, вони зможуть висловити свою точку зору нарівні з іншими.

    Таким чином, комунікативні опори підказують учням, щоможна сказати в тому чи іншому випадку і як оформити думку. Ефективністьтакої роботи пов'язана з тим, що не обмежується свобода творчості нісильного, ні слабкого учня. Так, наступне завдання навчає оцінюватиоб'єктивність і доречність характеристик, з огляду на офіційний тон спілкуванняі інформацію, яка може цікавити адресата:

    Виберете з даних фраз ті, що могли б увійти

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !