ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Адміністративно-правове забезпечення управління освітою і наукою
         

     

    Іноземна мова

    Адміністративно-правове забезпечення управління освітою і наукою.

    Курсова робота з дисципліни: Адміністративне право

    Виконала: студентка II курсу групи ПД-2.3 Кіяніціна Олена Сергіївна.

    Міжгалузевий інститут управління

    Київ-2005

    Вступ.

    Освіта - Основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави. Вона є стратегічним ресурсом поліпшення добробуту людей забезпечення національних інтересів зміцнення авторитету.

    Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями.

    Освіта в Україні грунтується на засадах гуманізму, демократії, національної свідомості, взаємоповаги між націями і народами. [1]

    Право громадян України на освіту є конституційним і зафіксовано у ст.53 Конституції України. Відповідно до неї повна загальна середня освіта є обов'язковою. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі незалежно від статі, раси, національності, соціального і майнового стану, роду та характеру занять, світоглядних переконань, належності до партій, ставлення до релігії, віросповідання, стану здоров'я, місця проживання та інших обставин.

    Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

    1. ЗУ,, Про освіту "від 23 березня 1996 р..

    I. Правові засади управління освітою.

    Державна політика в галузі освіти і науки полягає в тому що Україна визнає освіту пріоритетною сферою соціально-економічного духовного і культурного розвитку суспільства. Від імені держави політика в галузі освіти

    в Україні визначається Верховною Радою України (відповідно до Конституції України) і здійснюється органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

    Основними нормативно-правовими актами, що регулюють суспільні відносини у галузі управління освітою, є Закон України <Про освіту> від 23 березня 1996 р., Закони України <Про професійно-технічну освіту> від 10 лютого 1998 р. Закон України <Про загальну середню освіту> від 13 травня 1999 р.

    Гарантовані права громадян, щодо здобуття освіти забезпечуються створенням відповідних умов, передбачених Законом України <Про освіту ". Згідно з ним ці права забезпечуються:

    -- розгалуженою мережею закладів освіти, основаних на державній та інших формах власності, наукових установ, закладів післядипломної освіти;

    -- відкритим характером закладів освіти, створенням умов для вибору профілю навчання і виховання відповідно до здібностей, інтересів громадянина;

    -- різними формами навчання - очною, вечірньою, заочною, екстернат, а також педагогічним патронажем.

    Також цим законом регулюються:

    питання надання державних стипендій і пільг учням і студентам;

    соціального захисту вихованців, учнів, студентів, курсантів, слухачів, стажістів, аспірантів, докторантів і інших осіб незалежно від форм їхнього навчання і типів закладів, у яких вони навчаються;

    способи сприяння одержанню освіти в домашніх умовах.

    Навчально-виховний процес у закладах освіти є вільним від втручання політичних партій громадських релігійних організацій. Залучення учнів студентів до участі в політичних акціях і релігійних заходах під час навчально-виховного процесу не допускається. Проте належність особи до будь-якої політичної партії громадської релігійної організації що діють відповідно до Конституції України не є перешкодою для її участі у навчально-виховному процесі. Учням студентам працівникам освіти законодавство дозволяє створювати в навчальних закладах первинні осередки про єднань громадян членами яких вони є.

    Провідна роль у розвитку освіти в Україні належить підготовленим кадрам педагогічних працівників. До педагогічної діяльності допускаються особи, що мають відповідну освіту і професійну підготовку

    Професійні права і обов'язки педагогічних працівників визначаються законодавством України, положеннями і статутами відповідних освітніх закладів.

    Державні стандарти освіти розробляються окремо з кожного освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня і затверджуються Кабінетом Міністрів України. Вони підлягають перегляду та перезатвердження не рідше як один раз на десять років.

    II.Сістема і повноваження органів управління освітою.

    Управління освітою в Україні здійснюється системою державних органів і органів місцевого самоврядування. До органів управління освітою належать:

    Міністерство освіти і науки України;

    міністерства і відомства України, яким підпорядковані заклади освіти;

    Вища атестаційна комісія України;

    Міністерство освіти і науки Автономної Республіки Крим;

    місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування та підпорядковані їм органи управління освітою. [1]

    Міністерство освіти і науки України (МОН України) є центральним органом виконавчої влади діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. МОН України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти, наукової, науково-технічної інноваційної діяльності та інтелектуальної власності.

    МОН України узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції з удосконалення законодавства та в установленому порядку вносить їх на розгляд Президенту України та Кабінету Міністрів України.

    Основними завданнями МОН України є:

    участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері освіти наукової науково-технічної інноваційної діяльності та інтелектуальної власності;

    -- створення умов для здобуття громадянами повної загальної середньої освіти;

    1.Бітяк Ю.П. Адміністративне право України .- Харків: Право, 2002.-520с.

    -- створення умов для здобуття громадянами повної загальної середньої освіти;

    -- забезпечення розвитку освітнього, наукового та науково-технічного потенціалу України;

    -- визначення перспектив і пріорітетних напрямів розвитку у сфері освіти, наукової, науково-технічної, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності

    сприяння функціонуванню національної системи науково-технічної інформації;

    забезпечення інтеграції вітчизняної освіти і науки у світову систему із збереженням і захистом національних інтересів.

    Міністерство освіти і науки України відповідно до покладених на нього завдань:

    розробляє державні стандарти освіти здійснює контроль за їх додержанням;

    визначає мінімальні нормативи матеріально-технічного фінансового забезпечення навчальних закладів;

    подає Кабінету Міністрів України пропозиції щодо впорядкування мережі державних вищих навчальних закладів, визначає мережу професійно-технічних навчальних закладів і бере участь у впорядкуванні мережі навчальних закладів для дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування вносити відповідні пропозиції щодо вдосконалення мережі дошкільних загальноосвітніх і позашкільних навчальних закладів;

    приймає рішення щодо запровадження експериментальних робочих навчальних планів, нових освітніх програм, педагогічних новацій і технологій;

    здійснює заходи спрямовані на творчий розвиток особистості виявлення та підтримку обдарованих дітей талановитої молоді;

    вживає разом з центральними та місцевими органами виконавчої влади заходів щодо працевлаштування випускників професійно-технічних та вищих навчальних закладів;

    проводити роботу щодо встановлення еквівалентності документів про освіту і вчені звання;

    проводити у встановленому порядку ліцензування атестацію та акредитацію вищих і професійно-технічних навчальних закладів незалежно від форми власності та підпорядкування веде Державний реєстр навчальних закладів;

    вивчає разом з іншими центральними органами виконавчої влади потребу в кадровому забезпеченні сфери освіти, організовує підготовку таких кадрів, у встановленому порядку відкриває при вищих навчальних закладах і прирівняних до них закладах післядипломної освіти, в наукових установах аспірантуру, докторантуру;

    присвоює у встановленому порядку вчені звання доцента і професора науковим та науково-педагогічним працівникам;

    встановлює порядок атестації педагогічних працівників;

    вживає заходів до поліпшення матеріальних та житлових умов студентів учнів працівників освіти і науки організації їх медичного та побутового обслуговування.

    МОН України в межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства видає накази організовує і контролює їх виконання. В разі потреби видає разом з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади органами місцевого самоврядування спільні акти. Рішення МОН України прийняті в межах його повноважень є обов'язковими для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади органами місцевого самоврядування підприємствами установами та організаціями усіх форм власності і громадянами. [1]

    Міністерства і відомства України, яким підпорядковані заклади освіти разом з Міністерством освіти України:

    беруть участь у здійсненні державної політики в галузі освіти науки професійної підготовки кадрів;

    у проведенні державного інспектування та акредитації закладів освіти;

    здійснюють контрольні функції з додержання вимог щодо якості освіти;

    забезпечують зв'язок із закладами освіти та державними органами інших країн з питань що належать до їх компетенції;

    організують впровадження у практику досягнень науки і передового досвіду.

    Акти міністерств, яким підпорядковані заклади освіти, прийняті у межах їх компетенції, є обов'язковими для місцевих органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування підпорядкованих їм органів управління освітою закладів освіти відповідного профілю незалежно від форм власності.

    Вища атестаційна комісія України (ВАК):

    організовує і проводить атестацію наукових і науково-педагогічних кадрів

    керує роботою з присудження наукових ступенів

    присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника.

    ВАК є центральним органом державної виконавчої влади підвідомчим Кабінету Міністрів України.

    1. Положення про Міністерство освіти і науки України Затверджено Указом Президента України від 7 червня 2000 р.. № 773/2000.

    У межах своїх повноважень ВАК організовує виконання актів законодавства України узагальнює практику його застосування з питань що входять до його компетенції розробляє пропозиції щодо

    його вдосконалення та вносить їх на розгляд Кабінету Міністрів України а також здійснює систематичний контроль за їх реалізацією.

    Основними завданнями ВАК є:

    участь у формуванні і реалізації разом з іншими центральними органами державної виконавчої влади та науковими організаціями державної політики щодо перспектив науки і техніки кадрового потенціалу України з урахуванням рівня світового науково-технічного прогресу

    керівництво роботою з атестації наукових кадрів вищої кваліфікації

    державний контроль за діяльністю спеціалізованих учених рад та якістю атестації наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації.

    ВАК відповідно до покладених на нього завдань:

    1. формує мережу спеціалізованих учених рад для захисту дисертацій

    у вищих навчальних закладах, академічних інститутах, галузевих науково-дослідних інститутах, науково-виробничих об'єднаннях затверджує їх персональний склад і перелік спеціальностей, за якими радам надається право проведення захисту дисертацій;

    2. проводити періодичну атестацію спеціалізованих учених рад;

    3. затверджує за погодженням з Міносвіти та іншими заінтересованими органами державної виконавчої влади перелік спеціальностей наукових працівників;

    4. розробляє і затверджує вимоги до дисертацій та осіб, які претендують на здобуття наукових ступенів і вченого звання старшого наукового співробітника;

    5. аналізує разом з міністерствами іншими заінтересованими центральними органами державної виконавчої влади тематику і значущість дисертаційних досліджень з урахуванням потреб наукового і суспільного прогресу, розробляє і доводить до наукових установ, вищих навчальних закладів, спеціалізованих учених рад відповідні рекомендації;

    6. затверджує рішення спеціалізованих учених рад про присудження наукового ступеня доктора наук;

    7. приймає рішення про видачу диплома кандидата наук на підставі рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня;

    8. приймає рішення про видачу атестата старшого наукового співробітника на підставі рішення вченої ради про присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника;

    9. оформляє і видає у встановленому порядку дипломи доктора і кандидата наук, а також атестати старшого наукового співробітника;

    розробляє і подає на затвердження до Кабінету Міністрів України проект положення про присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника;

    розробляє і затверджує в межах своїх повноважень нормативні документи про присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання згідно з законодавством;

    вирішує у встановленому порядку питання нострифікації (визнання) документів про присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань, виданих відповідними органами інших держав;

    розглядає апеляції на рішення спеціалізованих учених рад щодо присудження наукових ступенів, а також учених рад щодо присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника;

    здійснює у межах своїх повноважень охорону державних таємниць;

    бере участь у роботі міжнародних організацій та конференцій нарад з питань підготовки й атестації наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації;

    здійснює інші повноваження що випливають з покладених на нього завдань.

    ВАК очолює голова який у межах своїх повноважень на основі та на виконання законодавства видає накази організовує та контролює їх виконання.

    Для оперативного та узгодженого вирішення поточних питань що належать до компетенції ВАК утворюється президія ВАК у кількості до 20 чоловік у складі голови ВАК його заступників вченого секретаря ВАК за посадами а також інших провідних учених та висококваліфікованих фахівців - представників інших центральних органів державної виконавчої влади та наукових організацій . Президія ВАК у разі потреби може приймати звернення до центральних та місцевих органів державної виконавчої влади наукових та громадських організацій готує пропозиції для розгляду на засіданні головної ради ВАК.

    Для розгляду конкретних питань стосовно присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань при ВАК утворюється експертні ради з відповідних спеціальностей.

    Міністерство освіти і науки Автономної Республіки Крим здійснює повноваження керівництва освітою крім повноважень віднесених до компетенції Міністерства освіти України міністерств і відомств, яким підпорядковані заклади освіти.

    Державну політику в галузі освіти на місцях здійснюють місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. Вони в межах своєї компетенції:

    встановлюють не нижче визначених Міністерством освіти і науки

    України мінімальних нормативів обсягів бюджетного фінансування закладів освіти, установ, організацій системи освіти, що є у комунальній власності, та забезпечують фінансування витрат на їх утримання;.

    забезпечують розвиток мережі закладів освіти та установ, організацій системи освіти, зміцнення їх матеріальної бази, господарське обслуговування;

    здійснюють соціальний захист працівників освіти, дітей, учнівської і студентської молоді , Створюють умови для їх виховання, навчання і роботи відповідно до нормативів матеріально-технічного та фінансового забезпечення;

    організують облік дітей дошкільного і шкільного віку, контролюють виконання вимог щодо навчання дітей у закладах освіти;

    вирішують у встановленому порядку питання, пов'язані з опікою і піклуванням про неповнолітніх, які залишились без піклування батьків, дітей-сиріт, захист їх прав надання матеріальної та іншої допомоги;

    створюють належні умови за місцем проживання для виховання дітей, молоді розвитку здібностей, задоволення їх інтересів;

    забезпечують у сільській місцевості регулярне безплатне підвезення до місця навчання і додому дітей дошкільного віку, учнів та педагогічних працівників;

    організують професійне консультування молоді та продуктивну працю учнів;

    визначають потреби, обсяг і розробляють пропозиції щодо державного замовлення на підготовку робітничих кадрів для регіону. [1]

    Для вирішення цих завдань місцевими органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування створюються відповідні

    органи управління освітою - відділи освіти та управління освіти (на

    обласному рівні), які діють на підставі законів України <Про освіту>

    <Про місцеве самоврядування в Україні> положень про відділи та

    управління освіти місцевих органів самоврядування та органів

    виконавчої влади, які приймаються на підставі типових положень.

    Відповідно до Закону України <Про місцеве самоврядування в Україні> органи місцевого самоврядування:

    1. Колпаков В.К. Кузьменко О.В. Адміністративне право України.: Підручник .- К.: Юрінком Інтер, 2003 .- 544с.

    10

    * забезпечують здобуття неповнолітніми загальної середньої освіти сприяють діяльності дошкільних та позашкільних навчально-виховних закладів дитячих молодіжних та науково-просвітницьких організацій;

    * забезпечують в межах наданих їм повноважень доступність і безоплатність освіти на відповідній території можливість навчання в школах державною та рідною мовою;

    * організовують облік дітей шкільного і дошкільного віку;

    * надають допомогу випускникам шкіл у працевлаштуванні.

    Відповідно до Положення про порядок створення, реорганізації і ліквідації навчально-виховних закладів органи місцевого самоврядування створюють навчальні заклади або видають дозволи засновнику на створення навчально-виховних закладів недержавної та не комунальної власності.

    Також управління освітою здійснюють органи громадського самоврядування. Органами громадського самоврядування в Україні є:

    -- загальні збори (конференція) колективу закладу освіти;

    -- районна міська обласна конференції педагогічних працівників з'їзд працівників освіти Автономної Республіки Крим;

    -- Всеукраїнський з їзд працівників освіти.

    Органи громадського самоврядування в освіті вносять пропозиції щодо формування державної політики в галузі освіти, вирішують у межах своїх повноважень питання навчально-виховної, науково-дослідної, методичної, економічної, фінансово-господарської діяльності закладів освіти.

    III. Управління освітніми закладами.

    Безпосереднє управління дитячим дошкільним закладом (яслами, дитячими садками, школами , позашкільними закладами освіти) здійснює директор (завідувач), який призначається вищим органом управління освіти чи органом місцевого самоврядування. Директор несе персональну перед державою за організацію та якість навчально-виховної роботи з вихованцями, зміцнення їх здоров'я та фізичний розвиток, а також фінансово-господарський стан закладу. В своїй діяльності він спітається як на трудовий колектив, так і на громадські організації метою яких є надання різноманітної допомоги освітньо-виховним закладам. Повноваження директора регламентуються положеннями та статутами про освітньо-виховні заклади. Дошкільна освіта і виховання здійснюється у дошкільних закладах у взаємодії з сім'єю і мають на меті забезпечення фізичного психічного здоров'я дітей, їх всебічного розвитку, набуття життєвого досвіду, вироблення умінь, навичок, необхідних для подальшого навчання. При дошкільних дитячих закладах можуть

    11

    утворюватись батьківські комітети. Вони покликані надавати допомогу

    освітньо-виховному закладу, а також сім'ям у вихованні дітей.

    Загальна середня освіта забезпечує всебічний розвиток дитини як особистості, її талантів, здібностей, нахилів. Держава гарантує молоді право на отримання повної загальної середньої освіти і оплачує її здобуття. Правові організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку системи загальної середньої освіти визначає Закон України <Про загальну середню освіту> від 13 травня 1999р. Систему загальної середньої освіти становлять:

    загальноосвітні навчальні заклади всіх типів і форм власності;

    навчально-виробничі комбінати;

    позашкільні заклади;

    науково-методичні установи та органи управління системою загальної середньої освіти;

    професійно-технічні та вищі навчальні заклади I-II рівнів акредитації що надають повну загальну середню освіту.

    Загальноосвітній навчальний заклад на основі Положення про загальноосвітні навчальні заклади розробляє статут який затверджується власником (для державних та комунальних загальноосвітніх навчальних закладів - відповідним органом управління освітою) та реєструється місцевим органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування.

    Управління системою загальної середньої освіти здійснюється Міністерством освіти і науки України, іншими центральними органами виконавчої влади, яким підпорядковані навчальні заклади, Міністерством освіти АР Крим, відповідними органами управління освіти обласних, Київської та Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій. А також органами місцевого самоврядування.

    Позашкільна освіта та виховання є частиною структури освіти і спрямовуються на розвиток здібностей, талантів дітей, учнівської та студентської молоді, задоволення їх інтересів і потреб у професійному визначенні. Позашкільна освіта та виховання здійснюються закладами освіти, сім'єю, трудовими колективами, громадськими організаціями, товариствами, фондами. До позашкільних закладів освіти належать: палаци, центри, учнівські та студентські клуби, школи мистецтв, студії бібліотеки, оздоровчі та інші заклади. Для здійснення навчально-виховної роботи позашкільним закладам освіти надаються спортивні об'єкти, культурні, оздоровчі заклади безкоштовно та на пільгових умовах. Порядок їх надання визначається місцевими органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

    Професійно-технічна освіта забезпечує здобуття громадянами професії відповідно до їх покликань, інтересів, здібностей,

    12

    перепідготовку, підвищення їх професійної кваліфікації.

    Правові, організаційні та фінансові засади її функціонування і розвитку визначає Закон України <Про професійно-технічну освіту> від 10 лютого 1998р.

    Система професійно-технічної освіти складається з професійно-технічних навчальних закладів незалежно від форм власності та підпорядкування, навчально-методичних, наукових, навчально-виробничих, навчально - комерційних, культурно-освітніх, фізкультурно-оздоровчих та інших підприємств, установ, організацій.

    До державних органів управління професійно-технічною освітою належать:

    спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері професійно-технічної освіти;

    міністерства та інші центральні органи виконавчої влади яким підпорядковані професійно-технічні навчальні заклади;

    Рада міністрів АР Крим обласні Київська і Севастопольська міські державні адміністрації та створені ними органи управління професійно-технічною освітою;

    міжгалузева рада з професійно-технічної освіти.

    Професійно -технічними навчальними закладами освіти є: професійно-технічне училище відповідного профілю, професійно-художнє училище, училище-агрофірма, вище професійне училище, навчально-виробничий центр, центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів інші заклади, що надають профтехосвіту.

    Вища освіта забезпечує фундаментальну, наукову, професійну та практичну підготовку. Вищими закладами освіти є:

    технікум (училище), коледж, інститут, консерваторія, академія, університет

    Управління діяльністю вищого навчального закладу здійснює його керівник - ректор (президент), начальник, директор. Керівник вищого навчального закладу в межах наданих йому повноважень:

    -- вирішує питання діяльності вищого навчального закладу

    затверджує його структуру і штатний розпис

    -- видає накази і розпорядження обов'язкові для виконання всіма працівниками і структурними підрозділами вищого навчального закладу

    -- представляє вищий навчальний заклад у державних та інших органах відповідає за результати його діяльності перед органом управління у підпорядкуванні якого перебуває цей заклад

    -- є розпорядником майна і коштів

    -- виконує кошторис укладає угоди дає доручення відкриває банківські рахунки

    -- приймає на роботу та звільняє з роботи працівників та визначає їх функціональні обов'язки

    13

    -- формує контингент осіб що навчаються у вищому навчальному закладі

    -- відраховує та поновлює на навчання осіб які навчаються у закладі

    -- контролює виконання навчальних планів і програм

    -- здійснює контроль за якістю роботи викладачів організацією навчально-виховної та культурно-масової роботи

    -- разом із профспілковими організаціями подає на затвердження вищому колегіальному органу громадського самоврядування вищого навчального закладу правила внутрішнього розпорядку та колективний договір і після затвердження підписує його. [1]

    Для вирішення основних питань діяльності вищого закладу освіти відповідно до його статуту створюються робочі та дорадчі органи:

    робочі органи - ректорат, деканати, адміністративна рада, приймальна комісія;

    дорадчі органи - вчена рада, педагогічна рада, бюджетно-фінансова комісія.

    Положення про робочі та дорадчі органи та їх функції затверджуються наказом керівника вищого закладу освіти.

    Також особами що навчаються у вищих навчальних закладах можуть створюватись власні органи самоврядування для вирішення питань що не належать за статутом до компетенції керівництва та статутних органів самоврядування.

    Післядипломна освіта (спеціалізація, стажування, клінічна ординатура, підвищення кваліфікації та перепідготовка кадрів) забезпечує одержання нової кваліфікації, нової спеціальності та професії на основі раніше здобутої освіти і досвіду, практичної роботи поглиблення професійних знань, умінь за спеціальністю та професією. Така освіта здійснюється закладами післядипломної освіти на договірних засадах з підприємствами, установами, організаціями з урахуванням державного контракту (замовлення).

    До закладів післядипломної освіти належать:

    * академії, інститути, (центри) підвищення кваліфікації, перепідготовки, вдосконалення;

    * підрозділи вищих закладів освіти (філіали, факультети, відділення);

    * професійно-технічні заклади освіти;

    * відповідні підрозділи в організаціях і на підприємствах.

    Заклади освіти, наукові установи системи освіти, органи державного управління освітою мають право укладати договори про співробітництво,

    1. Закон України <Про вищу освіту> від 17 січня 2002р. № 2984-III

    14

    встановлювати прямі зв'язки із закладами освіти, науковими установами

    системи освіти зарубіжних країн, міжнародними організаціями, фондами відповідно до чинного законодавства України.

    IV. Правові засади управління наукою.

    Наука - Це діяльність із планування, організації і проведення фундаментальних, пошукових, прикладних науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт і здійснення інноваційної діяльності.

    Держава надає пріоритетну підтримку розвитку науки як визначального джерела економічного зростання і невід'ємної складової національної культури та освіти, створюючи необхідні умови для реалізації інтелектуального потенціалу громадян у сфері науково-технічної діяльності, забезпечуючи використання досягнень науки і техніки для розв'язування соціальних, економічних, культурних та ін. проблем. Згідно з ст. 54 Конституції України держава сприяє розвиткові науки встановленню наукових зв'язків України зі світовим співтовариством.

    Правові основи формування державної політики у галузі науки та науково-технічної діяльності започаткував Закон України <Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності> від 13 грудня 1991р. Цей закон поставив перед українською наукою якісно оновлені завдання, визначив механізми створення умов для підвищення ефективності науково-технічної діяльності, прискорення практичної реалізації конкретних наукових результатів впровадження вжиття науково-технічних досягнень.

    Згідно з цим законом державне управління і регулювання науковою діяльністю здійснюється за принципами:

    органічної єдності науково-технічного економічного соціального та духовного розвитку суспільства

    поєднання централізації та децентралізації управління у науковій діяльності

    додержання вимог екологічної безпеки

    визнання свободи творчої наукової і науково-технічної діяльності

    збалансованості розвитку фундаментальних і прикладних досліджень

    використання досягнень світової науки можливостей міжнародного наукового співтовариства

    свободи поширення наукової та науково-технічної інформації

    відкритості для міжнародного науково-технічного співробітництва забезпечення інтеграції української науки в світову в поєднанні із захистом інтересів національної безпеки.

    15

    Основними цілями державної політики у науковій і науково-технічній діяльності є:

    * примноження національного багатства на основі використання наукових та науково-технічних досягнень;

    * створення умов для досягнення високого рівня життя кожного громадянина, його фізичного, духовного та інтелектуального розвитку через використання сучасних досягнень науки і техніки;

    * зміцнення національної безпеки на основі використання наукових та науково-технічних досягнень;

    * забезпечення вільного розвитку наукової і науково-технічної творчості.

    Держава забезпечує:

    -- соціально-економічні, організаційні, правові умови для формування

    та ефективного використання наукового та науково-технічного потенціалу,

    включаючи державну підтримку суб'єктів наукової і науково-технічної дія

    льності;

    -- створення сучасної інфраструктури науки і системи інформаційного забезпечення наукової і науково-технічної діяльності, інтеграцію освіти,

    науки і виробництва;

    -- підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку наукових кадрів;

    -- підвищення престижу наукової і науково-технічної діяльності, підтримку та заохочення наукової молоді;

    -- фінансування і матеріальне забезпечення фундаментальних досліджень;

    -- підтримку пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки, державних наукових і науково-технічних програм та концентрацію ресурсів для їх реалізації;

    -- створення ринку наукової і науково-технічної продукції та впровадження досягнень науки і техніки в усі сфери суспільного життя;

    -- правову охорону інтелектуальної власності та створення умов для її ефективного використання;

    -- організацію статистики в науковій діяльності;

    -- проведення наукової і науково-технічної експертизи виробництва, нових технологій, техніки, результатів досліджень, науково-технічних програм і проектів;

    -- стимулювання наукової та науково-технічної творчості, винахідництва та інноваційної діяльності;

    -- пропагування наукових і науково-технічних досягнень, винаходів, нових сучасних технологій, внеску України у розвиток світової науки і техніки;

    -- встановлення взаємовигідних зв'язків з іншими державами для

    16

    інтеграції вітчизняної та світової науки. [1]

    V. Органи управління наукою.

    Основними органами що здійснюють управління в сфері освіти є:

    1.Міністерство освіти і науки України (МОН);

    2.Центральні органи виконавчої влади у сфері наукової і науково-

    технічної діяльності;

    3.Віща Атестаційна Комісія (ВАК);

    4.Місцеві ради, Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

    5.Національна Академія Наук України (НАН) та галузеві академії наук

    6.Місцеві органи державної виконавчої влади.

    Центральним органом виконавчої влади є Міністерство освіти і науки України (МОН). Діяльність Міносвіти і науки України спрямовується Кабінетом Міністрів України.

    Відповідно до покладених на нього завдань МОН України:

    розробляє засади наукового і науково-технічного розвитку України

    забезпечує розвиток наукового і науково-технічного потенціалу України

    організовує та координує інноваційну діяльність

    координує розвиток загальнодержавної системи науково-технічної інформації

    координує діяльність органів виконавчої влади щодо розроблення загальнодержавних наукових і науково-технічних програм та контролює їх виконання

    здійснює керівництво системою наукової і науково-технічної експертизи

    забезпечує інтеграцію вітчизняної науки у світовий науковий простір із збереженням і захистом національних пріоритетів

    забезпечує ведення обліку науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт

    організовує підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів у сфері науки науково-технічної інноваційної діяльності та інтелектуальної власності

    укладає відповідно до законодавства міжнародні договори про співробітництво у сфері наукової науково-технічної інноваційної діяльності та інтелектуальної власності

    здійснює науково-технічне прогнозування методичне керівництво

    1. Закон України Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності від 13 грудня 1991р.

    17

    підготовкою регіональних галузевих і міжгалузевих науково-технічних програм і їхня реєстрація

    створення умов для розвитку фундаментальних наукових досліджень як основи наукового прогрес.

    соціальний захист науковців і захист інтелектуальної власності.

    Рішення МОН України прийняті в межах його повноважень є обов 'язковими для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади органам місцевого самоврядування підприємствами установами та організаціями всіх форм власності.

    Центральні органи виконавчої влади у сфері наукової і науково-технічної діяльності в межах своїх повноважень:

    -- здійснюють управління у сфері наукової ті інноваційної діяльності

    і відповідають за рівень науково-технічного розвитку відповідних

    галузей

    -- визначають напрями розвитку наукового і науково-технічного потенціалу галузей спрямовують і контролюють діяльність підпорядкованих їм наукових організацій

    -- беруть участь у формуванні пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки в Україні державних наукових та нау

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !