ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Прокурор у господарському процесі
         

     

    Арбітражний процес

    ЗМІСТ
    Введення ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. ... ... ... ... ... .... ... ... ... ... 3
    Глава 1. Звернення прокурора до суду із заявою на захист інтересів іншихосіб ... 5
    Глава 2. Участь прокурора в розгляді справ судом першої інстанції
    ... ... ... 12
    Глава 3. Принесення касаційного протесту ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... ... ... ... ... 15
    Глава 4. Участь прокурора в суді касаційної інстанції ... ... .. ... ... ... ... ... .... ... .19
    Глава 5. Сутність, завдання та особливості участі прокурора в наглядовійвиробництві ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ..... 21
    Глава 6. Участь прокурора в розгляді справ у порядку нагляду
    ... ... ... .... ... ...... 26
    Глава 7. Подання прокурора про перегляд (відновлення) справ по зновувідкрилися обставинам ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... .. .... ... ... ... ... 28
    Глава 8. Участь прокурора у виконавчому провадженні ... ... .. ... ... ... ... ... ... ... .31
    Глава 9. Інші форми участі прокурора в цивільному та господарськомусудочинстві ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 34
    Висновок ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 36
    Список використаної літератури .. ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... ... ... ... ..... ... ... 38

    ВСТУП

    У даний момент в нашій державі проводиться оновлення всіх галузейнаціонального законодавства, в тому числі і процесуального. Національнезаконодавство приводиться у відповідність з Конституцією Республіки
    Білорусь, міжнародними договорами і повинно відповідати вимогам,пропонованим до законодавства правової держави.

    Так, наприклад, в 1998 році були прийняті і набули чинності Цивільнийпроцесуальний кодекс Республіки Білорусь [1] і Господарський процесуальнийкодекс Республіки Білорусь [2]. Крім того, у скоро майбутньому очікуєтьсяприйняття нової редакції ГПК.

    У зв'язку з цим, з моєї точки зору, видається актуальним висвітленнядеяких аспектів участі прокурора у цивільному та господарськомупроцесі. Сама ж проблема заслуговує самої серйозної уваги і зтеоретичної, і з практичної сторони.

    Проблема полягає в тому, що стан законності і правопорядкузалежить не тільки від норм матеріального, але ще й від втілення в життянорм і принципів процесуального права. Забезпечення правових гарантійюридичних і фізичних осіб є одним із завдань прокурорського нагляду.
    Тому участь прокурора в процесі може сприяти зміцненнюзаконності. Так, наприклад, Конституція Республіки Білорусь (ч. 2 ст. 125)підкреслює, що прокуратура здійснює нагляд за відповідністю законусудових рішень у цивільних, кримінальних справах та справах проадміністративні правопорушення.

    Освітлення поставленої проблеми вимагає вирішення завдань:
    . Визначити випадки, коли прокурор має право брати участь у цивільному та господарському процесі;
    . Розглянути його роль і функції в господарському і цивільному процесі;
    . З'ясувати форми реагування.

    Крім того, один з головних завдання моєї роботи полягає у виявленніпроблем щодо участі прокурора в господарському процесі і в порівнянні участіпрокурора у цивільному та господарському процесі з тим, щоб виявити нечи існує протиріч між ЦПК та ГПК з регулювання участіпрокурора в процесі, а також визначити ступінь цих суперечностей.

    Об'єктом цього дослідження є діяльність прокурора поучасті у цивільному та господарському процесі.

    Для розкриття курсової роботи я спирався на наступні книги:
    "Арбітражний процес" під редакцією М.К. Треушнікова і В.М. Шерстюк,
    "Прокурор у цивільному та господарському процесі - одна з гарантій захиступрав і законних інтересів: порівняти. аналіз "Каменкова В.С. та ін літературу,в якій дається розгорнутий аналіз та характеристика діяльності прокурорав господарському і цивільному процесі.

    Переслідуючи вищезазначені завдання, перейдемо до розгляду та аналізувзятої мною теми курсової роботи.
    Глава 1. ЗВЕРНЕННЯ ПРОКУРОРА до суду із заявою НА ЗАХИСТ ІНТЕРЕСІВ ІНШИХ

    ОСІБ

    Спочатку хотілося б відзначити, що діючі законодавствопередбачає наступну сукупність форм участі прокурора в цивільномуі господарському процесі:
    . Звернення до суду із заявою на захист інтересів інших осіб;
    . Участь у розгляді справ судом першої інстанції (для підтримки заявлених вимог; для дачі висновку з нових питань і по справі в цілому; обов'язкова участь у процесі);
    . Прийняття касаційного протесту;
    . Участь у суді касаційної інстанції;
    . Зупинення виконання судового акта;
    . Принесення наглядового протесту;
    . Участь у суді наглядової інстанції;
    . Внесення подання про перегляд справ за нововиявленими обставинами;
    . Участь прокурора в стадії виконання судових актів;
    . Інші форми участі прокурора в цивільному та господарському судочинстві.

    У цивільному і господарському процесі названі форми участіпрокурора не повторюються у зазначеній сукупності. Є такожособливості у повноваженнях прокурора або при реалізації цих форм.

    Таким чином, безпосередньо перейдемо до розгляду такої формиучасті прокурора, як звернення до суду із заявою на захист інтересівінших осіб.

    Так, в ст.81 ЦПК обмовляється право прокурора звернутися до суду ззаявою про порушення цивільної справи з одним уточненням: якщо ценеобхідно для захисту прав і охоронюваних законом інтересівнеповнолітнього, недієздатного, обмежено дієздатного та іншогогромадянина, юридичної особи недержавної форми власності. Ущодо зазначеної категорії осіб ГПК визначив додаткову умову:якщо ці особи позбавлені можливості самостійно захищати свої інтереси.
    Недотримання цієї умови є підставою для відмови в порушеннісправи (п. 7 ст. 246 ЦПК).

    ГПК містить схожу норму (ст.47 ГПК). Однак на відміну від ЦПК ГПК немістить додаткової умови про те, що прокурор має правозвернутися до суду, коли ці особи позбавлені можливості самостійно захищатисвої інтереси. Крім того, ГПК передбачає обов'язкову наявністьзгоди цих осіб. ГПК ж згадує тільки про обов'язок прокуроравислати особам копію позовних заяв.

    Відносно ж захисту прав і законних інтересів Республіки Білорусь, їїадміністративно-територіальних одиниць та юридичних осіб державноїформи власності в ГПК йдеться, що прокурор має право звернутися до суду ззаявою без будь-яких обмежень. Аналогічна норма міститься і в ГПКв ст.47, з тією відмінністю, що прокурор звертається до суду не з заявою пропорушення цивільної справи для захисту прав і законних інтересів
    Республіки Білорусь, її адміністративно-територіальних одиниць іюридичних осіб державної форми, а з позовом на захист державних ісуспільних інтересів.

    У раніше діяв ГПК взагалі не передбачалося обмежень правапрокурора на пред'явлення до суду позову (заяви) в інтересах якдержави і суспільства (публічний інтерес), так і юридичних абофізичних осіб, коли захищаються правовідносини не зачіпають громадськихі державних інтересів (приватний інтерес).

    У той же час ст.22 Закону від 29 січня 1993 р. "Про прокуратуру
    Республіки Білорусь "[3] містить імперативну норму:« при встановленніпорушень закону ... прокурор пред'являє в суди позови та заяви ». Такимчином, у прокурора, який встановив порушення закону, немає права виборуреагувати чи не реагувати на таке порушення. Він повинен використовуватинадані законом повноваження: внести протест, подання до порядкузагального нагляду, винести застереження, порушити кримінальну справу чи іншевиробництво про відповідальність, направити заяву до суду і т.д.

    Названа вище норма Закону "Про прокуратуру", встановлюючи обов'язокпрокурора пред'явити позови та заяви на захист прав і законних інтересівдержави, підприємств, установ та організацій державної формивласності, одночасно обмежує обов'язок прокурора пред'явитипозов в інтересах суб'єктів господарювання недержавних формвласності та громадян. Обмеження виражено, як і в Цивільномупроцесуальному кодексі, досить абстрактної формулюванням: "якщо вони позбавленіможливості самостійно захищати свої інтереси ". Така ж формулюванняміститься в Листі Вищого Господарського Суду Республіки Білорусь від
    13.03.2001г. № 03-25/433 «Про звернення до господарського суду прокурора взахист інтересів юридичних осіб і індивідуальних підприємців »і внаказі Генерального прокурора № 3 від 31 березня 1995 року «Про підвищенняефективності прокурорського нагляду за відповідністю закону судовихрішень у цивільних справах »(п.3) [4]. Для всіх прокурорів вимогизакону і наказу Генерального прокурора обов'язкові. Крім того, ні ГПК, ні
    ГПК не визначив, що робити з позовною заявою, якщо в ньому прокурорне вказав, яким чином позивач позбавлений можливості захистити свої інтереси.

    Чинний ЦПК та ГПК не називає конкретно, хто з посадових осіборганів прокуратури має право підписувати заяву, яка направляється до суду. У
    ГПК йдеться тільки про прокурора, а до ГПК ще про заступників прокурора. А
    Закон «Про прокуратуру» (ст. 50) роз'яснює, що під найменуванням
    «Прокурор», якщо інше прямо не вказано в цьому законі, слідрозуміти: Генеральний прокурор Республіки Білорусь і все нижчестоящіпрокурори, їх заступники, старші помічники та помічники, начальники,заступники начальників, старші прокурори і прокурори головних управлінь,управлінь та відділів. У той же час в цьому законі передбачається, щопрокурор або його заступник вправі звернутися з позовом (заявою) до суду
    (ст. 22), а також чітко визначено коло посадових осіб, які мають правопринесення протесту на які не набрали законної сили судові акти. Томуі дане питання потребує регулювання у процесуальному законі.

    Необхідно звернути увагу, що у Вищий Господарський Суд Республіки
    Білорусь має право направляти заяви тільки Генеральний прокурор, прокурориобластей та прирівняні до них прокурори, а також їх заступники; в іншігосподарські суди - прокурори міст, районів, прирівняні до нихпрокурори та їх заступники.

    Ні в процесуальних законах, ні в Законі «Про прокуратуру», ні ввідомчих наказах Генерального прокурора Республіки Білорусь не знайшовсвого рішення і таке питання, як процесуальна правоздатністьпрокурора, який бере участь у розгляді справи, порушеної за позовомпрокурора. Суть проблеми полягає в тому, що позови (заяви) має правопідписувати тільки прокурори та їх заступники. Беруть участь ж у розглядітаких справ, як правило, помічники прокурорів та інші оперативні працівникипрокуратури. Виникають питання: чи має право такий працівник прокуратуривідкликати позовну заяву, змінити позовні вимоги, відмовитися відпозову і т.д.? Чи потрібне підтвердження повноважень такого працівникапрокуратури в процесі? Аналогічні питання виникають на практиці, колизаявлений позов до суду одним територіальним прокурором (наприклад, прокурором
    Могилевської області), а бере участь у його розгляді іншоготериторіальний прокурор (наприклад, прокурор Мінської області).

    Вирішити ці проблеми можна двома шляхами.

    Цивільний процесуальний кодекс розглядає прокурора в якостіюридично заінтересованої особи, а Господарський процесуальний кодекс --в якості особи, що бере участь у справі, та процесуального позивача (запроцесуальних прав і обов'язків ці особи близькі до сторін). Томупосадові особи прокуратури, які мають право підписання позовної заяви,повинні наділяти відповідними процесуальними повноваженнями іншихпрацівників прокуратури, які будуть брати участь у розглядісправи. Оформлення таких повноважень може проводитися за аналогієюоформлення повноважень представника позивача та інших осіб, що беруть участь всправі [5]. У цьому випадку, з огляду на специфіку складаються правовідносин,слід внести зміни до процесуального законодавства. Інший шлях --внесення відповідних змін до Закону «Про прокуратуру» або наказ
    Генерального прокурора Республіки Білорусь.

    Слід зазначити, що Наказ Генерального прокурора Республіки Білорусь
    № 3 від 26 січня 1994 року «Про посилення прокурорського нагляду зазаконністю дозволу господарський спорів »ще більше ускладнює ситуацію.
    У ньому наголошується, що деякі прокурори стали на шлях підміниюридичних та економічних служб підприємств і організацій, сприяючиневиправданого звільнення позивачів від сплати державного мита.
    Тому прокурорам запропоновано виключити з практики такі факти. У тойВодночас звертається увага прокурорів, що вони повинні використати правона звернення із заявою до господарських судів «лише в тому випадку, якщосуб'єкт господарювання позбавлений можливості захистити свої інтересисамостійно, а також, якщо господарський спір носить принциповийхарактер, набуває велику суспільну значимість і зачіпаєінтереси великих трудових колективів чи значної частини населення, втому числі при встановленні недійсності установчих документівпідприємств і організацій, договорів, актів державних та інших органів,які порушують права та інтереси суб'єктів господарювання, у випадкахневиконання або неналежного виконання зобов'язань на користьдержави, порушень законодавства про земельну реформу, приватизації,охорону та раціональне використання навколишнього середовища та ін ».

    Як показує судова практика, прокурори направляють заяви взахист суб'єктів господарювання як державної, так інедержавної форми власності. Найбільш поширенимобгрунтуванням неможливості підприємства захистити свої інтересисамостійно прокурори вказують відсутність коштів для сплатидержавного мита [6].

    Не завжди прокурорами виконуються вимоги Наказу Генеральногопрокурора Республіки Білорусь № 3 від 26 січня 1994 року «Про посиленняпрокурорського нагляду за законністю дозволу господарський спорів »(п.
    5) про забезпечення повноти матеріалів при зверненні до господарських судів, атакож те положення, що заяви «повинні базуватися на матеріалахпрокурорських перевірок, відповідати фактичним обставинам тазібраним доказам, грунтуватися на чинному законодавстві ».

    У ГПК (ст. 4) ця позиція викладена більш послідовно: право назвернення до господарського суду на захист державних і громадськихінтересів, а також інтересів юридичних осіб, громадян-підприємців таінших осіб мають: прокурор, державні органи, органи місцевогоуправління та самоврядування або інші органи у випадках, передбаченихзаконодавчими актами. Крім того, у статті 47 ГПК йдеться про те, щопрокурор або його заступник вправі надіслати заяву до господарського судупри встановленні порушень законодавства.

    Можливо, слід замінити обов'язок прокурора пред'являти позови дозахист прав і законних інтересів юридичних осіб, а також громадян і в
    Законі «Про прокуратуру», і в Господарському процесуальному кодексі. Колимова йде про захист державних і суспільних інтересів, то можнаговорити лише про обов'язок прокурора як представника держави.
    Коли ж ми говоримо про судовий захист інтересів юридичних осіб і громадян,то слід враховувати волю позивача в матеріально-правовому сенсі. Кам'янко
    В.С. у своїй книзі "Прокурор у цивільному та господарському процесі - одназ гарантій захисту прав і законних інтересів: порівняння і аналіз "звертаєувагу, що напрямок прокурором заяви на захист інтересівконкретної особи всупереч його волі означало б порушення одного з основнихпринципів судочинства - принципу диспозитивності.

    Господарським процесуальним кодексом (ст. 47) це правило сприйнято.
    Позивачами тут виступають особи, в чиїх інтересах прокурором пред'явлено позов.
    Якщо позов заявлений прокурором у захист державних інтересів, то позивачемє Республіка Білорусь або адміністративно-територіальні одиниці
    Республіки Білорусь в особі відповідних державних органів.
    Прокурор ж до цього заявою до суду повинен мати прохання позивача абойого згоду (ст. 124 ГПК).

    Аналогічне вимога ГПК встановлює і щодо заяв осіб (утому числі прокурора), що звернулися на захист державних абосуспільних інтересів. Така особа в заявленіі повинна вказати, в чомуполягає державний чи суспільний інтерес, яке право порушене,зробити посилання на законодавство Республіки Білорусь (ст. 124 ГПК).

    ГПК такої норми не має. У статті 82 ГПК зазначено, що при подачіпрокурором заяви на захист прав і охоронюваних законом інтересівгромадянина чи юридичної особи останні є позивачами (заявниками).
    До подання до суду заяви прокурор зобов'язаний вислати зазначеним особам копіюпозовної заяви, а при необхідності - і копії доданих до неїдокументів. Напрямок копій зазначених документів, звичайно ж, не можнаототожнювати з отриманням згоди. Тому в цій частині діюпринципу диспозитивності у ЦПК ослаблене. Незрозуміло також, як і хто повиненвизначати необхідність висилки копій документів, які додаються до заявипрокурора.

    ГПК передбачає обов'язок дотримання позивачами встановленогозаконодавством порядку досудового врегулювання спору (як, наприклад,для позовів, що випливають з договору перевезення). Для прокурора, іншихдержавних органів, які виступають із заявою на захист державнихі суспільних інтересів, ГПК робить виняток. Дотримання досудовогопорядку врегулювання спору зазначеним державним органам не потрібно
    (ст. 4 ГПК). Однак вони повинні дотримати такий порядок, якщо направляютьзаяву на захист інтересів конкретних осіб.

    ЦПК та ГПК обмежують право прокурора направити до загального абогосподарського суду заяву про порушення справи лише межамипідвідомчості справ зазначеним судам. Це означає, що прокурор має правопоставити питання про порушення будь-якої справи в рамках тих видів виробництва,які передбачені відповідним процесуальним кодексом (позовної,особливого, з адміністративно-правових відносин, наказного).

    Стосовно до господарського судочинства наведений вище тезупередбачає і право прокурора направити до господарського суду позовнузаяву про визнання недійсним (повністю або частково)ненормативного акта державного чи іншого органу, який не відповідаєзаконодавству України і порушує права і законніінтереси юридичних осіб, індивідуальних підприємців (ст. 27 ГПК).

    Такий висновок випливає також з аналізу статті 2 Закону «Про прокуратуру»,де сказано, що діяльність прокуратури спрямована на забезпеченняверховенства закону, зміцнення законності з метою захисту прав і свободгромадян, законних інтересів держави, суб'єктів господарювання,установ, організацій, громадських об'єднань. Тому, якщо протестпрокурора на ненормативний акт, принесений ним в порядку загального нагляду,було відхилено відповідним органом (посадовою особою), прокурор має правозвернутися із заявою до господарського суду про визнання цього актанедійсним. Видається, що з аналогічною заявою прокурормає право звернутися і до загального суду при необхідності захисту прав і законнихінтересів громадян.

    Крім того, треба враховувати спільну постанову Пленуму Верховного
    Суду Республіки Бєларусь і Пленуму Вищого Господарського Суду Республіки
    Білорусь від 22 червня 2000 року «Про розмежування підвідомчості справ міжзагальними і господарськими судами ». У ньому підкреслюється, що господарськісуди розглядають також справи за заявами юридичних осіб таіндивідуальних підприємців на неправомірні дії (бездіяльність)державних органів, юридичних осіб, а також організацій, що неє юридичними особами, та посадових осіб про обмеження їхніх прав,якщо законодавством прямо не передбачена підвідомчість такихспорів загальним судам. Право громадян та інших осіб звернутися з аналогічноюскаргою до загального суду передбачено статтею 353 ЦПК. Отже, прокурорможе направляти до загального або господарського суду заяви і такогохарактеру.

    Ці пропозиції потребують законодавчого закріплення, для тогощоб відповідні правові норми можна було ефективно використовувати зметою захисту прав і законних інтересів громадян і організацій.

    Глава 2. УЧАСТЬ ПРОКУРОРА У Розгляд справ судом першої інстанції

    Порядок участі прокурора в судовому розгляді, його права таобов'язки у цивільному та господарському судочинстві мають своїособливості. Крім того, не всі питання участі прокурора досить повнорегламентовані в чинних законодавчих та інших правових актах.

    ЦПК передбачає, що участь прокурора в судовому розглядіобов'язково:

    . у разі направлення ним до суду заяви на захист чиїхось інтересів,

    . а також коли необхідність участі прокурора у даній справі визнана судом (ст. 83 ГПК).

    Вказана норма усунула недолік, що був у колишньому ГПК (ст.
    105). У ній зазначалося, що участь прокурора обов'язково у випадках, колице передбачено законом або коли така участь визнає за необхідне суд.
    Чи не вносив ясності в це питання і Закон «Про прокуратуру». Так, стаття 28
    Закону «Про прокуратуру» зобов'язує прокурора брати участь у розгляді судомпершої інстанції цивільних справ у тих випадках, коли це передбаченозаконом або визнано за необхідне самим прокурором. Таким чином, обидвазакону відсилали до третього (невизначеному) закону і одночасномістили можливість визнання обов'язковою участь прокурора вцивільному процесі судом або самим прокурором.

    У Наказі Генерального прокурора № 3 від 31 березня 1995 року «Про підвищенняефективності прокурорського нагляду за відповідністю закону судовихрішень у цивільних справах »визначаються випадки, коли прокурори повиннібрати обов'язкову участь у судовому розгляді цивільних справ:

    1) коли така участь передбачено законом;

    2) коли така участь визнано за необхідне судом;

    3) за справах, порушених за ініціативою прокурора;

    4) про поновлення на роботі;

    5) про виселення без надання житлового приміщення;

    6) про звільнення майна від арешту;

    7) про скарги на неправомірні дії органів державногоуправління або посадових осіб, які ущемляють права громадян.

    У справах інших категорій прокурорам надано право вирішувати питання проучасть у справах виходячи з їх актуальності, складності, громадського ісоціального значення [7].

    Слід, однак, зазначити, що ні ГПК, ні Закон «Про прокуратуру», нінаказ Генерального прокурора не визначають механізм вступу прокурора впроцес, коли він сам вважатиме за необхідне обов'язково брати участь у справі.
    Якщо сприйняти можливість прокурора з власної ініціативи брати участь усправі як реальну, то такий механізм потрібен. Тим більше, що стаття 81 ГПКнадає прокуророві право вступити у справу в будь-якій стадії процесу, якщоцього вимагають інтереси держави, а також з метою захисту прав іохоронюваних законом інтересів громадян.

    Прокурор розглядається у ЦПК як юридично зацікавлена у виходісправи особа, яка бере участь у справі, і володіє широким колом процесуальнихправ. Він має право:

    ° подавати заяви;

    ° знайомитися з матеріалами справи і робити виписки з них;

    ° знімати копії з представлених документів і вимагати їх посвідчення ;

    ° заявляти відводи;

    ° подавати докази і брати участь у їх дослідженні;

    ° задавати питання іншим учасникам провадження у справі;

    ° заявляти клопотання;

    ° давати усні та письмові пояснення суду;

    ° представляти свої доводи і міркування;

    ° заперечувати проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб;

    ° опротестовувати судові постанови;

    ° а також здійснювати інші процесуальні дії, передбачені ЦПК
    (ст.54 та ст.56).

    Крім того, прокурор, який бере участь у справі, висловлює думки зпитань, що виникають під час розгляду справи і по суті справи вцілому (замість ув'язнення в колишньому ЦПК).

    У той же час прокурор зобов'язаний добросовісно користуватися належнимийому процесуальними правами.

    Відмова прокурора від своєї заяви не позбавляє особу, на захист прав іохоронюваних законом інтересів якого він звернувся до суду, права вимагатирозгляду справи по суті. Якщо ж позивач відмовляється від позову,заявленого прокурором, то суд має право припинити провадження у справі.

    Господарський процесуальний кодекс дещо інакше вирішує питанняучасті прокурора в господарському судочинстві при розгляді справисудом першої інстанції. У ньому вказується (ст. 47), що прокурор,пред'явив позовну заяву, несе обов'язки і користуєтьсяпроцесуальними правами позивача, крім права на укладення мировоїугоди. На жаль, ГПК не містить окремої норми про процесуальнихправа позивача. Тому за допомогою аналізу норм про права і обов'язки осіб, щощо беруть участь у справі, до яких належить і позивач, можна прийти до висновку проте, що повноваження прокурора у господарському судочинстві такі ж,як і в цивільному. Але ГПК не передбачає права прокурора зніматикопії поданих документів і вимагати їх посвідчення. Задаватипитання іншим учасникам процесу можна з дозволу господарського суду
    (ст. 39).

    Закон «Про прокуратуру» не містить будь-яких норм про обов'язковеучасті прокурорів у розгляді господарських спорів судом першоїінстанції.

    Відмова позивача від позову, укладення мирової угоди за позовом,пред'явленому прокурором в інтересах держави і суспільства, не тягнуть за
    ГПК припинення провадження у справі.

    Наказ Генерального прокурора № 3 від 26 січня 1994 року «Про посиленняпрокурорського нагляду за законністю вирішення господарських спорів »містить у цій частині не зовсім узгоджується з законом норму. У п.7даного наказу зазначено: «Не допускати відмови прокурора від підтримання позовуна прохання позивача або відповідача, органів державної влади і управліннябез документального підтвердження факту врегулювання спору вдобровільному порядку до розгляду справи в суді. Відкликання позову можливий лишепісля того, як порушення законодавства реально усунуто інеобхідність у захисті інтересів суб'єкта господарювання в судовому порядкувідпала »[8]. Якщо буквально тлумачити таку вимогу наказу, то прокурорне має права відмовитися навіть від необгрунтованого позову. Можливі й іншізаконні підстави для відмови від позову, де прокурор не тільки має право, але йзобов'язаний це зробити.

    Глава 3. Принесення касаційного ПРОТЕСТУ

    Касаційна практика загальних судів Республіки Білорусь показує, щосудові помилки при розгляді цивільних справ у судах першої інстанціїмають широке поширення.

    За таких обставин виникає об'єктивна необхідність узміну системного підходу до поліпшення якості правосуддя у цивільнихсправах. Заперечувати значення прокурорського нагляду за законністю іобгрунтованістю судових рішень у цивільних справах на даному етапі немаєніяких підстав.

    Чинний ГПК передбачає можливість касаційного оскарження іопротестування не вступили в законну силу рішень всіх загальних судів
    Республіки Білорусь. Виняток становлять лише рішення Верховного Суду
    Республіки Білорусь, винесені ним як суд першої інстанції,що не підлягають касаційному оскарженню і оскарженню.

    Право на принесення касаційного протесту на незаконне абонеобгрунтоване рішення належить прокурору або заступнику прокуроранезалежно від того, чи брав участь він у даній справі. Помічники прокурорів,прокурори управлінь і відділів можуть приносити протести лише у справах, врозгляді яких вони брали участь (ст. 399 ЦПК).

    Аналіз наведених правових норм дозволяє зробити висновок про те, що підтерміном «прокурор або заступник прокурора» маються на увазі керівникиорганів прокуратури незалежно від їх рівня. Касаційний протест можебути принесений прокурором району, міста, міжрайонним прокурором або їхзаступниками, прокурором області та його заступниками, Генеральнимпрокурором Республіки Білорусь і його заступниками. Але в системі органівпрокуратури є також Білоруський військовий прокурор із заступниками,
    Білоруський транспортний прокурор із заступниками. Крім того, до складу яквійськової так і транспортної прокуратури входять їх обласні структури,що мають відповідно прокурора і заступника. ГПК не обумовлює вправіЧи вони безперешкодно приносити касаційні протест у справах,розглянутим загальним судом.

    У Законі «Про прокуратуру» (ст. 30) говориться тільки про те, що правопринесення до вищестоящого суду приватних і касаційних протестів на ненабрали законної сили суді рішення, вироки, ухвали іпостанови належить відповідному прокурору, його заступнику вмежах їх компетенції. Однак не зрозуміло, що означають слова
    «Відповідний прокурор» і «в межах його компетенції». Слід такожзгадати, що в систему загальних судів включені військові суди, якірозглядають кримінальні та цивільні справи. Таким чином, не зрозуміло, хтоз посадових осіб органів прокуратури мають право опротестовувати рішеннявійськових судів (чи тільки військові або й інші прокурори).

    З моєї точки зору, всі ці питання потребують належного правовогорегулювання на рівні законів.

    ГПК надає прокурору необмежене право знайомитися зматеріалами справи, за якою рішення оскаржено в касаційному порядку, ів тому випадку, якщо він у справі не брав участі.

    Порядок подання касаційного протесту прокурора (як і касаційноїскарги) до ГПК залишається тим самим: протест адресується до суду касаційноїінстанції, але подається до суду, який виніс рішення. Новелою євстановлення підстав до відмови у прийнятті касаційного протесту (ст. 408
    ЦПК). Такими підставами є випадки:

    1) якщо протест принесений особою, що не мають права на опротестування;

    2) якщо судовий акт не підлягає касаційному оскарженню в силузакону;

    3) якщо особа, який приніс касаційний протест, пропустило встановленийзаконом термін для оскарження, а у відновленні цього строку відмовлено.

    Відмовляти у прийнятті касаційного протесту, треба думати, будесуддя, який виніс опротестовано рішення, що можна визнати спірним.

    У ЦПК введені підвищені вимоги до змісту касаційногопротесту. Прокурор повинен буде, зокрема, вказати не лише, в чомуполягає неправильність рішення, викласти своє прохання, а й обгрунтуватиїї, а з майнових справах - конкретизувати оспорювану суму.

    Кілька уточнений у ЦПК термін для складання касаційного протесту.
    Тепер касаційний протест подається в десятиденний строк з дня винесеннярішення або вручення кассатору на його вимогу цього рішення змотивувальній частиною (ст.410). Справа в тому, що мотивувальна частина
    (обгрунтування) рішення за новим ЦПК складається не по кожній справі, атільки у випадках, встановлених ЦПК. У свою чергу мотивувальна частинарішення складається у семиденний строк з дня подання заяви про це інадходження касаційної скарги або касаційного протесту (ст. 312 ЦПК).
    Прокурор, незалежно від його участі в розгляді справи, відноситься до числаюридично зацікавлених у результаті справи осіб і має право на принесеннякасаційного протесту. За будь-якої справи він може вимагати складаннямотивувальної частини рішення.

    Суддя першої інстанції зобов'язаний направити юридично зацікавленим унаприкінці справи особам копії касаційної скарги або касаційного протесту непізніше наступного дня після прийняття касаційної скарги або касаційногопротесту.

    На касаційний протест прокурора, як і на касаційну скаргу,юридично зацікавлені в результаті справи особи можуть подати своїзаперечення, а не пояснення, як було раніше. Ці заперечення можуть бутиподані або до суду першої інстанції до направлення справи до суду касаційноїінстанції, або безпосередньо в касаційну інстанцію до початку або впроцесі розгляду справи (ст. 414 ЦПК).

    Тільки прокурору, що принесла касаційний протест, надано правовідкликати цей протест (ст. 416 ЦПК). Вищестоящому прокурору ГПК такогоправа не надає. Вказану норму треба розуміти так, що касаційнийпротест, принесений, наприклад, помічником прокурора району, не має прававідкликати ні прокурор району, ні вищі посадові особи органівпрокуратури.

    Істотним в плані захисту прав і законних інтересів є взазначеної вище норми ЦПК та нововведення, що передбачає, що протестпрокурора м?? жет бути відкликаний в суді касаційної інстанції.

    Що стосується господарського процесу, то раніше діяв ГПК взагаліне передбачав касаційного провадження, а отже, ікасаційного протесту прокурора.

    Новий ГПК вводить касаційне провадження. Касаційної інстанції встосовно рішень господарських судів областей і прирівняних до них судіввиступає касаційна колегія цього ж господарського суду, що призначаєтьсяголовою суду або його заступником по кожній справі або створена напостійній основі. До складу такої колегії не може входити суддя, який винісрішення в якості суду першої інстанції.

    Прокурор має право принести касаційний протест, якщо він бравучасть у справі (ст. 174 ГПК). Посадова становище працівників прокуратуритут не має значення.

    На відміну від порядку подачі касаційного протесту, встановленого ЦПК,
    ГПК зобов'язує прокурора направити копії касаційного протесту ідоданих документів особам, які беруть участь у справі. Термін для подачікасаційного протесту дорівнює десяти днів з дня прийняття рішення.

    ГПК передбачає можливість подачі як первинного, так ідодаткового касаційного протесту (ст. 178 ГПК). Касаційний протестпрокурора може бути повернений, якщо:

    1) він не підписано або підписано з порушенням встановленого порядку;

    2) не додаються докази надсилання його копії особам, що беруть участь всправі;

    3) він принесений після закінчення строку для касаційного оскарження і немістить клопотання про поновлення пропущеного строку або взадоволенні такого клопотання відмовлено;

    4) він не містить вказівку, в чому полягає порушення абонеправильне застосування норм матеріального або процесуального права;

    5) до направлення особам, які беруть участь у справі, визначення про прийняттякасаційного протесту до виробництва від прокурора надійшла заява провідкликання касаційного протесту.

    Повернення касаційного протесту не позбавляє прокурора права зновупринести касаційний протест у цій же справі на загальних підставах післяусунення обставин, що перешкоджають його розгляду в першому випадку.

    ГПК не передбачає права прокурора знайомитися з матеріалами справи,в якому він не брав участь; вступати в справу в будь-якій стадії процесу івисловлювати думку з виникають в процесі питань і по справі в цілому.

    Названі та інші особливості процесуального становища прокурора вгосподарському судочинстві позначаються і на активності його позиції.
    Наприклад, якщо в першому півріччі 2000 року касаційними інстанціямигосподарських судів Республіки Білорусь за касаційними скаргами скасовано ізмінено 115 судових актів, то за касаційними протестів прокурорів - ніодного [9].

    Глава 4. УЧАСТЬ ПРОКУРОРА в суді касаційної інстанції

    Нині чинний ЦПК не містить будь-яких принципово відміннихнорм про участь прокурора в касаційному провадженні. Але деякийупорядкування відносин у цій стадії процесу, у тому числі за участіпрокурор

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !