Нікітін І.М.

Нікітін Іван Микитович (бл. 1690-1742)

"Персона справ майстер ", улюблений художник Петра I, І. М. Нікітін являв собою приклад патріотичної гордості імператора перед іноземцями, "щоб знали, що є і з нашого народу добрі майстри ". І Петро не помилявся: "живописець Іван" був першим російським портретистом європейського рівня.

Його творчість - початок російського живопису нового часу.

Рік народження Нікітіна точно невідомий, і традиційно прийнята дата - близько 1690 року - іноді заперечується. Лише нещодавно з'ясувалося по батькові художника; в результаті архівних досліджень була відокремлена його фігура від іншого Нікітіна, його однофамільця; тільки в останні роки визначився корпус його робіт, очищений від приписуються йому копій картин та інших художників. Так що ж відомо про долю майстра величезного дарування та трагічне життя?

Іван Микитович Нікітін народився в сім'ї священика, дуже близькою до двору. У Ізмайлові, родовому маєтку Романових, минуло дитинство художника. Навчався він, швидше за все, в Збройній палаті - тільки там можна було оволодіти ремеслом живописця. Однак навіть у самих ранніх Никитинский роботах виявляється знайомство з європейською живописом.

Нікітін покинув Москву в 1711 році, коли всіх майстрів Збройової палати перевели в нову столицю. Тут, при новозаведенной Санкт-Петербурзької друкарні, незабаром була заснована малювальна школа, в якій "гридоровальних справ майстра і живописці ... в малюванні найкращу отримували науку ". Серед викладачів -- Іван Нікітін.

До того ж часу належать і перші відомі його роботи - портрети царівен Парасковії Іоаннівни (1714) і Наталії Олексіївни (до 1716).

Мабуть, Петро високо оцінив ці роботи: незабаром Нікітін приступив до першого царського замовлення, про який ми знаємо тільки з запису петровського "Юрнала": "Його величності половинну персону писав Іван Нікітін". Ще один робота першого періоду творчості Нікітіна - портрет цесарівна Ганни Петрівни (до 1716), восьмирічної доньки Петра.

В початку 1716 Нікітін вирушив на навчання за кордон, до Італії, перебування в якій значно розширило технічні прийоми його живопису.

В початку квітня 1720 брати Нікітіни повернулися до Петербурга, зустрінуті царською ласкою - Іван отримав звання гофмалера. Його життя тепер тісно пов'язана з двором.

28 Січень 1725 Нікітін пише Петра в останній раз ( "Петро I на смертному ложе "). Лежачий цар, прикритий горностаєвій мантією, побачений з незвичайною точки зору - зверху, у незвичному складному освітленні від тріпотливих свічок, тремтінням полум'я що вносять життя у мертве тіло. Рідкісне по мальовничій силі і свободі полотно - реквієм Петру, написаний близькою людиною, однодумцем, приголомшеним величиною втрати.

Нікому немає справи до гофмалера. Припиняються замовлення, плата виплачується нерегулярно.

Але саме в ці роки створені кращі Никитинский портрети - життєрадісного і легковажного Сергія Строганова, зображеного в складному рокайльного повороті, з примхливим малюнком складок оксамитового плаща; канцлера Н.І. Головкіна, втілює образ державного діяча.

І несподіваний "Портрет напольного гетьмана", одне з найдивовижніших творів 18 століття. Незрозуміло, ким міг бути людина з простим стомленим особою, людина волі і дії, написаний з обігнала час мальовничій розкутістю і майстерністю. "Підлоговий" це (тобто командувач діючими, "польовими" військами) гетьман - але ні одна з відомих українських чи польських гетьманів не підходить за віком, та й одяг його не схожа на прийняту у військах. Або назва народилося зі старої описи, де картина позначена "наповнити незакінченою", то є незавершеною, і тоді, можливо, зображений на ній простий козак-малоросіянином?

Портрет вирішено дуже просто. Перед нами немолодий, втомлений і здається дуже самотнім чоловік. Лише по костюму можна зрозуміти, що це високопоставлений діяч, формально - глава України. Дивно, але по-своєму символічно: ми не знаємо точно, хто конкретно зображений на портреті. Традиційно вважається, що портрет написаний після 1725 Тому він сприймається як узагальнений образ людини Петровської епохи, учасника її подій і свідка її кінця.

В 1732 Нікітін був заарештований Таємної канцелярією за обвинуваченням в особливо тяжкому державному злочині і п'ять років провів в одиночній камері Петропавлівської фортеці в нескінченних допитах і тортурах.

Довгий час прийнято було вважати, що після смерті Петра I художник, переїхавши до Москву, примкнув до старо-російської партії, яка прагнули повернути Русь у допетровские час, чим і був викликаний його арешт. Однак ніщо в Нікітін не видає прихильника старих порядків. Ніщо не говорить і про зраду європейським звичкам - В його будинку картини, гравюри, скульптури, книги; записками на італійському мовою обмінювалися брати Нікітіни, передчуваючи арешт. Чи були репресії наслідком необережності брата Нікітіна, Родіона, який читав з амвона памфлет проти Феофана Прокоповича? Чи існували більш складні і приховані причини? Глухі натяки в матеріалах слідства дозволяють судити про причетність до Нікітіна опозиції правлінню Анни Іоаннівни, що мала не дуже міцні права на престол і постійно побоювався змов. Це підтверджується і тривалістю слідства і жорстокістю покарання: "бити батогами і послати до Сибіру на життя вічне під вартою ".

запанувала дочка Петра I, Єлизавета, велить негайно "Івана і Романа Нікітіних з посилання, де вони обретаютца, звільнити ", але наказ досягає Сибіру лише в січні 1742 року. Десь на шляху до Москви помер у дорозі персони справ майстер Іван Нікітін.

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://russia.rin.ru/