ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Арбітражний процесуальний кодекс РФ (повний текст )
         

     

    Арбітражний процес
    АРБІТРАЖНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ

    Розділ I. Загальні положення
    Глава 1. Основні положення
    Стаття 1. Здійснення правосуддя арбітражним судом
    Арбітражний суд здійснює правосуддя шляхом вирішення економічних спорів та інших справ, віднесених до її компетенції цим Кодексом та іншими федеральними законами.

    Стаття 2. Завдання судочинства в арбітражному суді
    Завданнями судочинства в арбітражному суді є:
    * Захист порушених або оспорюваних прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян у сфері підприємницької та іншої економічної діяльності;
    * Сприяння зміцненню законності і попередження правопорушень у сфері підприємницької та іншої економічної діяльності.

    Стаття 3. Законодавство про судочинство в арбітражних судах
    1. Відповідно до Конституції Російської Федерації законодавство про судочинство в арбітражних судах в Російській Федерації знаходиться у веденні Російської Федерації.
    2. Порядок судочинства в арбітражних судах в Російській Федерації визначається Конституцією України, федеральним конституційним законом про арбітражних судах, цим Кодексом та прийнятими відповідно до них іншими федеральними законами.
    3. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені законодавством Російської Федерації, то застосовуються правила міжнародного договору.
    4. Судочинство в арбітражних судах ведеться за законами, що діють під час розгляду справи, здійснення окремих процесуальних дій або виконання рішення суду.

    Стаття 4. Право на звернення до арбітражного суду
    1. Зацікавлена особа має право звернутися до арбітражного суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і законних інтересів у порядку, встановленому цим Кодексом. Відмова від права на звернення до суду є недійсним.
    2. У випадках, передбачених цим Кодексом, право на звернення до арбітражного суду на захист державних і громадських інтересів мають прокурор, державні органи, органи місцевого самоврядування й інші органи.
    3. Якщо федеральним законом встановлений для певної категорії спорів досудового (претензійного) порядок врегулювання або він передбачений договором, спір може бути переданий на розгляд арбітражного суду лише після дотримання такого порядку. При цьому особи, вказані в частині 2 цієї статті, мають право на звернення до арбітражного суду без дотримання досудового (претензійного) порядку врегулювання спорів.

    Стаття 5. Незалежність суддів арбітражного суду
    1. При здійсненні правосуддя судді арбітражного суду незалежні, підкоряються тільки Конституції Російської Федерації і федеральному закону. Яке б то не було сторонній вплив на суддів, втручання в їх діяльність будь-яких державних органів, органів місцевого самоврядування та інших органів, організацій, посадових осіб або громадян неприпустимі і тягнуть за собою встановлену законом відповідальність.
    2. Гарантії незалежності суддів арбітражного суду встановлюються федеральним законом.

    Стаття 6. Рівність перед законом і судом
    Правосуддя в арбітражному суді здійснюється на засадах рівності перед законом і судом організацій незалежно від місця знаходження, підпорядкованості, форми власності, а громадян - незалежно від статі, раси, національності, мови, походження, майнового і посадового становища, місця проживання, ставлення до релігії, переконань, приналежності до суспільних об'єднань, а також інших обставин.

    Стаття 7. Змагальність і рівноправність сторін
    Судочинство в арбітражному суді здійснюється на основі змагальності та рівноправності сторін.

    Стаття 8. Мова судочинства
    1. Судочинство в арбітражному суді ведеться російською мовою.
    2. Що беруть участь у справі особам, що не володіють російською мовою, забезпечується право повного ознайомлення з матеріалами справи, участі у судових діях через перекладача і право виступати в арбітражному суді рідною мовою.

    Стаття 9. Гласність розгляду справ
    1. Розгляд справ в арбітражних судах відкрите. Слухання справи в закритому засіданні допускається у випадках, передбачених федеральним законом про державну таємницю, а також при задоволенні судом клопотання бере участь у справі особи, що посилається на необхідність збереження комерційної та іншої таємниці, і в інших випадках, встановлених федеральним законом. Про розгляді справи у закритому засіданні виноситься ухвала.
    2. Розгляд справ у закритому засіданні ведеться з дотриманням правил судочинства в арбітражному суді.

    Стаття 10. Безпосередність судового розгляду
    Арбітражний суд при розгляді справи зобов'язаний безпосередньо досліджувати всі докази у справі.

    Стаття 11. Нормативні правові акти, що застосовуються при вирішенні спорів
    1. Арбітражний суд вирішує спори на підставі Конституції Російської Федерації, федеральних законів, нормативних указів Президента Російської Федерації і постанов Уряду Російської Федерації, нормативних правових актів федеральних органів виконавчої влади, нормативних правових актів суб'єктів Російської Федерації та міжнародних договорів України.
    2. Арбітражний суд, встановивши при розгляді справи невідповідність акта державного органу, органу місцевого самоврядування, іншого органу закону, в тому числі видання його з перевищенням повноважень, приймає рішення відповідно до закону.
    3. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж передбачені законом, то застосовуються правила міжнародного договору.
    4. У разі відсутності норм права, яке регулює спірні відносини, арбітражний суд застосовує норми права, що регулюють подібні відносини, а за відсутності таких норм вирішує спір, виходячи з загальних засад і змісту законів.
    5. Арбітражний суд у відповідності з законом або міжнародним договором України застосовує норми права інших держав.

    Стаття 12. Застосування іноземного права
    1. У разі застосування іноземного права арбітражний суд встановлює існування і зміст його норм згідно з їх тлумаченням і практикою застосування у відповідній іноземній державі.
    2. З метою встановлення існування і змісту норм іноземного права арбітражний суд може в установленому порядку звернутися за сприянням та роз'ясненнями в компетентні органи та організації в Російській Федерації та за кордоном або залучити фахівців.
    3. Якщо існування або зміст норм іноземного права, незважаючи на вжиті заходи, не встановлено, то арбітражний суд застосовує відповідні норми права Російської Федерації.

    Стаття 13. Обов'язковість судових актів
    1. Арбітражний суд ухвалює судові акти у формі рішення, ухвали, постанови.
    2. Закон, що вступив в законну силу судовий акт обов'язковий для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування та інших органів, організацій, посадових осіб та громадян і підлягає виконанню на всій території Російської Федерації.
    3. Невиконання судових актів арбітражного суду тягне за собою відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими федеральними законами.

    Глава 2. Склад арбітражного суду
    Стаття 14. Склад арбітражного суду
    1. В арбітражних судах справи у першій інстанції розглядаються суддею одноособово. Справи про визнання недійсними актів державних органів, органів місцевого самоврядування та інших органів і справи про неспроможність (банкрутство) розглядаються судом колегіально. За рішенням голови суду будь-яку справу може бути розглянуто колегіально.
    2. Всі справи в апеляційній, касаційній і наглядовій інстанціях розглядаються арбітражним судом колегіально.
    3. При колегіальному розгляді справи до складу суду повинно входити троє або інше непарна кількість суддів.
    4. Всі судді при розгляді справ користуються рівними правами.
    5. У випадку, коли цим Кодексом судді надано право одноосібно вирішувати справи і окремі питання, він діє від імені арбітражного суду.

    Стаття 15. Порядок вирішення питань арбітражним судом
    1. Запитання, що виникають при розгляді справи арбітражним судом у колегіальному складі, вирішуються суддями більшістю голосів. Ніхто із суддів не має права утриматися від голосування. Головуючий у засіданні голосує останнім.
    2. Суддя, не згодний з рішенням більшості, зобов'язаний підписати це рішення і має право викласти письмово свою окрему думку, яка долучається до справи, але не оголошується. Осіб, які беруть участь у справі, з особливою думкою не знайомлять.

    Стаття 16. Відвід судді
    1. Суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу:
    1) якщо він є родичем осіб, які беруть участь у справі, або їх представників;
    2) якщо він при попередньому розгляді даної справи брав участь в якості експерта, перекладача, прокурора, представника або свідка;
    3) якщо він особисто, прямо чи опосередковано зацікавлений у результаті справи якщо є інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості.
    2. До складу арбітражного суду, який розглядає справу, не можуть входити особи, які є родичами між собою.

    Стаття 17. Відведення експерта і перекладача
    1. Експерт і перекладач не можуть брати участі в розгляді справи і підлягають відводу з підстав, зазначених у статті 16 цього Кодексу. Крім того, підставами для відводу експерта є:
    1) його службова або інша залежність у момент розгляду справи або в минулому від осіб, які беруть участь у справі, або їх представників;
    2) виробництво їм ревізії, матеріали якої послужили підставою або приводом для звернення до арбітражного суду або використовуються при розгляді справи.
    2. Участь експерта чи перекладача в попередньому розгляді даної справи відповідно як експерта чи перекладача не є підставою для їх відводу.

    Стаття 18. Недопустимість повторної участі судді у розгляді справи
    1. Суддя, який брав участь у розгляді справи, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді іншої інстанції.
    2. Суддя, який брав участь у розгляді справи в будь-якої інстанції, не може брати участі в повторному розгляді цієї справи в тій же інстанції, крім випадків розгляду справ за нововиявленими обставинами.

    Стаття 19. Заява про самовідвід і про відведення
    1. За наявності обставин, зазначених у статтях 16 і 17 цього Кодексу, суддя, експерт, перекладач зобов'язані заявити самовідвід. З тих же підставах відвід може бути заявлений особами, які беруть участь у справі.
    2. Самовідвід і відведення повинні бути мотивовані і заявлені до початку розгляду справи по суті. У ході розгляду справи заяву про самовідвід і про відвід допускається лише у випадках, коли підстава самовідводу та відводу стало відомо арбітражного суду або особі, яка заявляє самовідвід або відвід, після початку розгляду справи.

    Стаття 20. Порядок вирішення заявленого відводу
    1. У разі заявлення відводу арбітражний суд повинен вислухати думку осіб, які беруть участь у справі, а також заслухати особу, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення.
    2. Питання про відвід судді, який розглядає справу одноособово, вирішує голова арбітражного суду або головою судової колегії.
    3. Питання про відвід судді при колегіальному розгляді справи дозволяється складом арбітражного суду за відсутності судді, якому заявлено відвід. При рівному числі голосів, поданих за відвід і проти відводу, суддя вважається відведеним. Питання про відвід, заявлений кільком суддям або всьому складу суду, який розглядає справу, вирішує голова арбітражного суду або головою судової колегії.
    4. Питання про відвід експерта і перекладача дозволяється складом арбітражного суду, який розглядає справу.
    5. За результатами розгляду питання про відвід виноситься ухвала.

    Стаття 21. Наслідки задоволення заяви про відвід
    1. У разі відводу судді або декількох суддів, або всього складу арбітражного суду справа розглядається в тому ж суді, але в іншому складі.
    2. Якщо в результаті задоволення відводів неможливо утворити новий склад суду для розгляду даної справи в тому ж арбітражному суді, справа має бути передана в інший арбітражний суд того ж рівня.
    Глава 3. Підвідомчість і підсудність
    Стаття 22. Підвідомчість справ
    1. Арбітражного суду підвідомчі справи з економічних спорах, що виникають з цивільних, адміністративних та інших правовідносин:
    1) між юридичними особами (далі - організації), громадянами, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи та мають статус індивідуального підприємця, придбаний у встановленому законом порядку (далі - громадяни);
    2) між Російською Федерацією і суб'єктами Російської Федерації, між суб'єктами Російської Федерації.
    2. До економічних суперечок, які вирішуються арбітражним судом, зокрема, відносяться спори:
    * Про розбіжності по договору, укладання якого передбачено законом або передача розбіжностей за яким на вирішення арбітражного суду погоджена сторонами;
    * Про зміну умов або про розірвання договорів;
    * Про невиконання або неналежного виконання зобов'язань;
    * Про визнання права власності;
    * Про витребування власником або іншим законним власником майна з чужого незаконного володіння;
    * Про порушення прав власника або іншого законного власника, не пов'язаний з позбавленням володіння;
    * Про відшкодування збитків;
    * Про визнання недійсними (повністю або частково) ненормативних актів державних органів, органів місцевого самоврядування та інших органів, які не відповідають законам і іншим нормативним правовим актам і порушують права і законні інтереси організацій та громадян;
    * Про захист честі, гідності та ділової репутації;
    * Про визнання не підлягає виконанню виконавчого або іншого документа, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку;
    * Про оскарження відмови в державній реєстрації або ухилення від державної реєстрації у встановлений термін організації або громадянина і в інших випадках, коли така реєстрація передбачена законом;
    * Про стягнення з організацій і громадян штрафів державними органами, органами місцевого самоврядування та іншими органами, які здійснюють контрольні функції, якщо федеральним законом не передбачено безперечний (безакцептному) порядок їх стягнення;
    * Про повернення з бюджету грошових коштів, списаних органами, які здійснюють контрольні функції, у безспірному (безакцептному) порядку з порушенням вимог закону чи іншого нормативного правового акту.
    3. Арбітражний суд розглядає інші справи, в тому числі:
    * Про встановлення фактів, що мають значення для виникнення, зміни або припинення прав організацій і громадян у сфері підприємницької та іншої економічної діяльності (далі - про встановлення фактів, що мають юридичне значення);
    * Про неспроможність (банкрутство) організацій і громадян.
    4. У випадках, встановлених цим Кодексом та іншими законами, арбітражному суду підвідомчі справи з економічних суперечок і інші справи за участю утворень, які не є юридичними особами (далі - організації), і громадян, що не мають статусу індивідуального підприємця.
    5. Федеральним законом можуть бути віднесені до підвідомчості арбітражного суду та інші речі.
    6. Арбітражний суд розглядає підвідомчі йому справи за участю організацій і громадян Російської Федерації, а також іноземних організацій, організацій з іноземними інвестиціями, міжнародних організацій, іноземних громадян, осіб без громадянства, які здійснюють підприємницьку діяльність, якщо інше не передбачено міжнародним договором Російської Федерації.

    Стаття 23. Передача спорів на розгляд третейського суду
    За угодою сторін виник або що може виникнути спір, що випливає з гражданскіх правовідносин і підвідомчий арбітражному суду, до прийняття ним рішення може бути переданий сторонами на розгляд третейського суду.

    Стаття 24. Підсудність справ
    1. Справи, підвідомчі арбітражному суду, розглядаються арбітражними судами республік, країв, областей, міст федерального значення, автономної області, автономних округів (далі - арбітражні суди суб'єктів Російської Федерації), за винятком справ, віднесених до підсудності Вищого Арбітражного Суду Російської Федерації.
    2. Вищий Арбітражний Суд Російської Федерації розглядає:
    * Економічні суперечки між Російською Федерацією і суб'єктами Російської Федерації, між суб'єктами Російської Федерації;
    * Справи про визнання недійсними (повністю або частково) ненормативних актів Президента Російської Федерації, Ради Федерації та Державної Думи Федеральних Зборів Російської Федерації, Уряду Російської Федерації, які не відповідають закону і порушують права і законні інтереси організацій і громадян.

    Стаття 25. Пред'явлення позову за місцем знаходження відповідача
    1. Позов пред'являється до арбітражного суду за місцем знаходження відповідача.
    2. Позов до юридичної особи, що випливає з діяльності його відокремленого підрозділу, пред'являється за місцем знаходження відокремленого підрозділу.

    Стаття 26. Підсудність за вибором позивача
    1. Позов до відповідачів, що знаходяться на територіях різних суб'єктів Російської Федерації, пред'являється до арбітражного суду за вибором позивача за місцем знаходження одного з відповідачів.
    2. Позов до відповідача, місце знаходження якої невідомо, може бути пред'явлений в арбітражний суд за місцем знаходження його майна або за його останнім відомим місцем знаходження в Російській Федерації.
    3. Позов до відповідача, що є організацією або громадянином Російської Федерації і знаходиться на території іншої держави, може бути пред'явлено за місцем знаходження позивача або майна відповідача.
    4. Позов, який випливає з договору, в якому зазначено місце виконання, може бути пред'явлений за місцем виконання договору.

    Стаття 27. Підсудність справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення
    Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються за місцем знаходження заявника, за винятком справ про встановлення факту володіння будинком, спорудою, земельною ділянкою, що розглядаються за місцем знаходження будівлі, споруди, земельної ділянки.

    Стаття 28. Підсудність справ про неспроможність (банкрутство) організацій і громадян
    Справи про неспроможність (банкрутство) організацій і громадян розглядаються за місцем знаходження боржника.

    Стаття 29. Виключна підсудність
    1. Позови про визнання права власності на будівлі, споруди, земельні ділянки, про вилучення будівель, споруд, земельних ділянок з чужого незаконного володіння, про усунення порушень прав власника або іншого законного власника, не пов'язаних з позбавленням володіння, пред'являються за місцем знаходження будівлі, споруди, земельної ділянки.
    2. Позов до перевізника, який випливає з договору перевезення, в тому числі коли перевізник є одним з відповідачів, пред'являється за місцем знаходження органу транспорту.
    3. Позови до державних органів, органів місцевого самоврядування суб'єкта Російської Федерації, що випливають з адміністративних правовідносин, пред'являються до арбітражного суду цього суб'єкта Російської Федерації, а не за місцем знаходження відповідного органу. Позови про визнання недійсними актів інших органів, розташованих на території іншого суб'єкта Російської Федерації, пред'являються за правилами, передбаченими в абзаці першому цієї частини.

    Стаття 30. Договірна підсудність
    Підсудність, встановлена в статтях 25 і 26 цього Кодексу, може бути змінена за згодою сторін.

    Стаття 31. Передача справи з одного арбітражного суду до іншого арбітражного суду
    1. Справа, прийняте арбітражним судом до свого провадження з дотриманням правил підсудності, повинна бути розглянута їм по суті, хоча б надалі воно стало підсудним іншому господарському суду.
    2. Арбітражний суд передає справу на розгляд іншого суду:
    1) якщо при розгляді справи в даному суді виявилося, що воно було прийнято до провадження з порушенням правил підсудності;
    2) якщо після відводу одного або декількох суддів їх заміна в даному суді стає неможливою, а також в інших випадках, коли неможливо розглянути справу в даному суді. Справа передається в арбітражний суд того ж рівня.
    3. Про передачу справи на розгляд іншого арбітражного суду виноситься ухвала.
    4. Справа, спрямоване з одного арбітражного суду до іншого, має бути прийнята до розгляду судом, якому воно спрямоване. Спори про підсудність між арбітражними судами в Російській Федерації не допускаються.

    Глава 4. Особи, які беруть участь у справі, та інші учасники арбітражного процесу
    Стаття 32. Склад осіб, які беруть участь у справі
    Особами, які беруть участь у справі, є:
    * Сторони, треті особи;
    * Заявники та інші зацікавлені особи - у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення, і про неспроможність (банкрутство) організацій і громадян;
    * Прокурор, державні органи, органи місцевого самоврядування й інші органи, які звернулися до арбітражного суду з позовом на захист державних та суспільних інтересів.

    Стаття 33. Права і обов'язки осіб, що беруть участь у справі
    1. Особи, які беруть участь у справі, мають право знайомитися з матеріалами справи, робити виписки з них, знімати копії, заявляти відводи, подавати докази і брати участь у їх дослідженні, ставити запитання, заявляти клопотання, робити заяви, давати пояснення арбітражному суду, представляти свої доводи по всім що виникають під час розгляду справи питань, заперечувати проти клопотань, доводів інших осіб, які беруть участь у справі, оскаржувати судові акти і користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.
    2. Особи, які беруть участь у справі, несуть обов'язки, передбачені цим Кодексом, і повинні добросовісно користуватися всіма належними їм процесуальними правами.

    Стаття 34. Сторони
    1. Сторонами у справі є позивач і відповідач.
    2. Позивачами є організації та громадяни, які пред'явили позов в своїх інтересах або в інтересах яких пред'явлений позов.
    3. Відповідачами є організації та громадяни, до яких пред'явлено позовну вимогу.
    4. Сторони користуються рівними процесуальними правами.

    Стаття 35. Участь у справі кількох позивачів або відповідачів
    1. Позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до декількох відповідачів. Кожен з позивачів або відповідачів виступає в процесі самостійно. Співучасники можуть доручити ведення справи одному із співучасників.
    2. При необхідності залучення іншого відповідача арбітражний суд до прийняття рішення за згодою позивача привертає цього відповідача.

    Стаття 36. Заміна неналежної сторони
    1. Арбітражний суд, встановивши під час розгляду справи, що позов пред'явлений не тією особою, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача допустити заміну первісного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем.
    2. Якщо позивач не згоден на заміну його іншою особою, то ця особа може вступити у справу в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, про що суд повідомляє цю особу.
    3. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може за згодою позивача залучити цю особу в якості другого відповідача.
    4. Після заміни неналежної сторони розгляд справи проводиться з самого початку.

    Стаття 37. Зміна підстави або предмета позову, зміна розміру позовних вимог, відмову від позову, визнання позову
    1. Позивач вправі до прийняття рішення арбітражним судом змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від позову.
    2. Відповідач має право визнати позов повністю або частково.
    3. Сторони можуть закінчити справу мировою угодою в будь-якої інстанції.
    4. Арбітражний суд не приймає відмову від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову, не затверджує мирову угоду, якщо це суперечить законам і іншим нормативним правовим актам або порушує права і законні інтереси інших осіб. У цих випадках суд розглядає спір по суті.

    Стаття 38. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору
    Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу до прийняття арбітражним судом рішення. Вони користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача, крім обов'язку дотримання досудового (претензійного) порядку врегулювання спору з відповідачем, коли це передбачено федеральним законом для даної категорії спорів або договором.

    Стаття 39. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору
    1. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття арбітражним судом рішення, якщо рішення у справі може вплинути на їх права або обов'язки по відношенню до однієї зі сторін. Вони можуть бути залучені до участі в справі також за клопотанням сторін або з ініціативи суду.
    2. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, несуть процесуальні обов'язки і користуються правами сторони, крім права на зміну підстави або предмета позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, відмову від позову, визнання позову або укладення мирової угоди, вимоги примусового виконання судового акта.

    Стаття 40. Процесуальне правонаступництво
    1. У випадках вибуття однієї зі сторін у спірному або встановленому рішенням арбітражного суду правовідношенні (реорганізація, поступка вимоги, переведення боргу, смерть громадянина і в інших випадках) суд проводить заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в ухвалі, рішенні чи постанові. Правонаступництво можливе на будь-якій стадії арбітражного процесу.
    2. Для правонаступника всі дії, вчинені в процесі до його вступу до справи, обов'язкові в тій мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, що правонаступник замінив.

    Стаття 41. Участь у справі прокурора
    1. Прокурор має право звернутися до арбітражного суду з позовом на захист державних та суспільних інтересів.
    2. Позовна заява у Вищий Арбітражний Суд Російської Федерації направляють Генеральний прокурор Російської Федерації або заступник Генерального прокурора Російської Федерації, до арбітражного суду суб'єкта Російської Федерації - також прокурор або заступник прокурора суб'єкта Російської Федерації та прирівняні до них прокурори або їх заступники.
    3. Прокурор, який пред'явив позовну заяву, несе обов'язки і користується правами позивача, крім права на укладення мирової угоди.
    4. Відмова прокурора від пред'явленого ним позову не позбавляє позивача права вимагати розгляду справи по суті.
    5. Відмова позивача від позову, який був пред'явлений в його інтересах прокурором, тягне за собою залишення позову без розгляду.

    Стаття 42. Участь у справі державних органів, органів місцевого самоврядування та інших органів
    1. У випадках, передбачених федеральним законом, державні органи, органи місцевого самоврядування й інші органи вправі звернутися з позовом до арбітражного суду на захист державних та суспільних інтересів.
    2. Орган, який пред'явив позовну заяву, несе обов'язки і користується правами позивача, крім права на укладення мирової угоди.
    3. Відмова органу від пред'явленого ним позову не позбавляє позивача права вимагати розгляду справи по суті.
    4. Відмова позивача від позову, який був пред'явлений в його інтересах, тягне за собою залишення позову без розгляду.

    Стаття 43. Інші учасники арбітражного процесу
    Крім осіб, що беруть участь у справі, в арбітражному процесі можуть брати участь свідки, експерти, перекладачі, представники.

    Стаття 44. Свідок
    1. Свідком може бути будь-яка особа, якій відомі відомості та обставини, що мають значення для правильного вирішення спору арбітражним судом.
    2. Свідок зобов'язаний з'явитися до арбітражного суду на його виклик і повідомити відомі йому відомості та обставини у справі.
    3. Свідок зобов'язаний давати правдиві показання, відповідати на питання судді, осіб, що беруть участь в арбітражному процесі.
    4. За дачу завідомо неправдивих показань і відмову або ухилення від дачі показань свідок несе кримінальну відповідальність.

    Стаття 45. Експерт
    1. Експертом в арбітражному суді може виступати особа, що володіє спеціальними знаннями, необхідними для дачі висновку, і призначене судом у випадках, передбачених цим Кодексом.
    2. Особа, якій доручено проведення експертизи, зобов'язана з'явитися за викликом арбітражного суду і дати об'єктивний висновок з поставлених питань.
    3. Експерт може відмовитися від дачі висновку, якщо подані йому матеріалів недостатньо або якщо він не володіє знаннями, необхідними для виконання покладеного на нього обов'язки.
    4. Експерт, якщо це необхідно для дачі висновку, має право знайомитися з матеріалами справи, брати участь у засіданнях арбітражного суду, задавати питання, просити суд про надання додаткових матеріалів.
    5. За дачу завідомо неправдивого висновку або відмову від дачі висновку експерт несе кримінальну відповідальність.

    Стаття 46. Перекладач
    1. За перекладача є особа, що володіє мовами, знання яких необхідно для перекладу, і призначене судом у випадках, передбачених цим Кодексом.
    2. Перекладач може бути призначений з числа запропонованих учасниками арбітражного процесу осіб. Інші учасники арбітражного процесу не має права приймати на себе обов'язки перекладача, хоча б вони і володіли необхідними для перекладу мовами.
    3. Перекладач зобов'язаний з'явитися на виклик суду і повно, правильно і своєчасно здійснювати переклад.
    4. Перекладач має право задавати присутнім при перекладі особам питання для уточнення перекладу.
    5. Перекладач несе кримінальну відповідальність у разі завідомо неправильного перекладу.

    Глава 5. Представництво в арбітражному суді
    Стаття 47. Ведення справ через представників
    1. Справи організацій в арбітражному суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законами та іншими нормативно-правовими актами або установчими документами, та їх представники.
    2. Керівники організацій, інші особи відповідно до установчих документів представляють арбітражному суду документи, що посвідчують їх службове становище або повноваження.
    3. Громадяни можуть вести свої справи в арбітражному суді особисто або через представників. Особиста участь у справі громадянина не позбавляє його права мати у справі представника.

    Стаття 48. Особи, які можуть бути представниками в арбітражному суді
    1. Представником в арбітражному суді може бути будь-який громадянин, що має належним чином оформлені повноваження на ведення справи в арбітражному суді.
    2. Права і законні інтереси громадян, що не володіють повною дієздатністю, захищають в арбітражному процесі їхні законні представники - батьки, усиновителі, опікуни чи піклувальники. Законні представники можуть доручити ведення справи в арбітражному суді іншому обраному ними представнику.

    Стаття 49. Оформлення повноважень представника
    1. Повноваження представника повинні бути виражені в дорученні, яке видано і оформлено відповідно до закону.
    2. Довіреність від імені організації видається за підписом її керівника чи іншої особи, уповноваженої на це її установчими документами, з додатком печатки цієї організації.
    3. Невиконання громадянином, може бути засвідчена в нотаріальному порядку, а також організацією, в якій довіритель працює або навчається, житлово-експлуатаційною організацією за місцем його проживання, адміністрацією стаціонарного лікувального закладу, в якому він перебуває на лікуванні, командуванням відповідної військової частини, коли довіреність видається військовослужбовцям. Довіреності осіб, які перебувають у місцях позбавлення свобод??, Засвідчуються начальниками місць позбавлення волі.
    4. Повноваження адвоката засвідчуються в порядку, встановленому законом.

    Стаття 50. Повноваження представника
    Повноваження на ведення справи в арбітражному суді дають представнику право на учинення від імені він представляє, всіх процесуальних дій, крім: підписання позовної заяви, передача справи в третейський суд, повної або часткової відмови від позовних вимог і визнання позову, зміни предмета або підстави позову, укладення мирової угоди , передачі повноважень іншій особі (передоручення), оскарження судового акта арбітражного суду, підписання заяви про винесення протесту, вимоги примусового виконання судового акта, одержання присуджених майна або грошей. Повноваження представника на вчинення кожного з зазначених дій повинні бути спеціально передбачені в довіреності, виданої він представляє.

    Стаття 51. Особи, які не можуть бути представниками в арбітражному суді
    1. Представниками в арбітражному суді не можуть бути особи, що не володіють повною дієздатністю або перебувають під опікою чи піклуванням.
    2. Представниками в арбітражному суді не можуть бути судді, слідчі, прокурори та працівники апарату суду. Це правило не поширюється на випадки, коли зазначені особи виступають у процесі як уповноважених відповідних судів, прокуратури або як законні представники.

    Глава 6. Докази
    Стаття 52. Поняття і види доказів
    1. Доказами у справі є отримані відповідно до передбачених цим Кодексом та іншими федеральними законами порядком відомості, на підставі яких арбітражний суд встановлює наявність чи відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, а також інших обставин, що мають значення для правильного вирішення спору . Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками експертів, показаннями свідків, поясненнями осіб, які беруть участь у справі.
    2. Не допускається використання доказів, отриманих з порушенням федерального закону.

    Стаття 53. Обов'язок доказування
    1. Кожна особа, яка бере участь у справі, повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При розгляді спорів про визнання недійсними актів державних органів, органів місцевого самоврядування та інших органів обов'язок доведення обставин, що стали підставою для прийняття зазначених актів, покладається на орган, який прийняв акт.
    2. Арбітражний суд вправі запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати додаткові докази, якщо визнає неможливим розглянути справу на підставі наявних доказів.

    Стаття 54. Подання та витребування доказів
    1. Докази подаються особами, які беруть участь у справі.
    2. Особа, яка бере участь у справі, не мали достатньо коштів
         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !