ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Біографія Черчілля
         

     

    Історичні особистості

    Уїнстон Леонард Спенсер Черчілль народився 30 листопада 1874 Народився вінне як усі діти. Його мати, гарна, жива, що любить розваги жінка, 30Листопад 1874 всупереч порадам рідних вирішила взяти участь у балі,який герцог Мальборо давав у своєму родовому палаці Бленхейм. У серединівечора леді Черчілль несподівано відчула себе погано і її ледь встиглидоставити в один з найближчих кімнат, яка з нагоди балу булаперетворена на хвилинку до жіночої роздягальні. У цій незвичайній обстановці - на купахпальто, капелюхів і горжеток - і з'явився на світ Уїнстон Черчилль. Дитина буларудий. Тупим і кирпатим носом він був схожий на своїх предків з роду
    Мальборо. Уїнстон ріс у лондонському будинку свого батька, відданий на піклуванняняні на прізвище Еверест. Молодим батькам було не до нього. Защо існували в той час в Англії традиціям люди цього кола самівихованням дітей не займалися. Уїнстон ріс, по суті не знаючибатьків, і все більше і більше прив'язувався до няні, яку палко любивдо самої її смерті. Згодом, коли Черчілль був великимдержавним діячем, портрет няні завжди знаходився у нього в кабінеті.
    Він ріс міцним, але далеко не красивою дитиною. У хлопчика був великийдефект мови: він заїкався і шепелявив. Разом з тим він був страшний і базікамайже безперервно розмовляв з тих пір, як навчився вимовляти слова.
    Уїнстон відрізнявся надмірною самовпевненістю та завзяттям. Ці якостіпосилювалися в міру того, як хлопчик підростав.

    З самого початку Уїнстон виявив цілковите небажання вчитися так, яквчаться всі діти. Він володів чудовою пам'яттю, але засвоював легко ішвидко лише те, що його цікавило. Все, що йому не подобалося, вінкатегорично не бажав учити. Згодом Уїнстон сам визнавав, що бувдо крайності поганим учнем. Злюбив цифри з самих перших днів навчання, вінтак ніколи не примирився з математикою. Уїнстон терпіти не мігкласичні мови і за багато років навчання засвоїв з латинської та грецькоїтільки алфавіт, та й то не дуже міцне. Зате він любив англійська мова тадобре знав його.

    Маленький Уінні жив досить складним життям. У сім років його віддали взакриту підготовчі школу в Аскоті. Це була фешенебельна і дужедорога школа, годівшаяся своїми традиціями. Уінні довелося тут дужеважко. Через кілька років його перевели до середньої школи в Херроу. Невдачі
    Вінстона в школі глибоко засмучували його батьків. Батько прийшов до думки, щосин недостатньо розумний, щоб зробити юридичну кар'єру, і томуОстанніми роками в Херроу Уїнстон навчався у класах, які готуютьучнів для вступу до військової школи. Після двох невдалих спробвступити до вищої школи Сендхерст в серпні 1893 він все-таки бувзарахований до школи.
    24 січня 1895 помер батько Уїнстона. Його смерть стала тяжким ударом длясина. У той рік юнак сильно подорослішала. Склавши свій останній іспит у
    Сендхерсте, він став лейтенантом.
    У 1900 році Черчілль перший раз виставив свою кандидатуру в парламент.
    Черчілль насилу переміг на виборах, але це вже не мало значення,головне, що тепер він став членом парламенту. На цих виборах він бувчленом партії консерваторів. Догляд Черчілля від консерваторів мав декількастадій. У грудні 1903 р. він, як завжди, виступив з нападками на політикуконсерваторів і одного разу закінчив свою промову фразою: "Слава богу у нас єліберальна партія! "У березні 1904 р. він почав іменувати себе незалежнимконсерватором. Його промови ставали все більш і більш лівими ідемагогічними. Одного разу, коли Черчілль піднявся з місця, щоб виступитиз питання про тарифи, більша частина прихильників уряду на чолі зпрем'єр-міністром негайно покинула палату. Зате його промова була теплоприйнята лібералами, і особливо з Девідом Ллойд Джорджем. У квітні 1904
    Черчілль офіційно розірвав стосунки з консервативною партією. Після Цьогопівдюжини виборчих округів запропонували йому виступити у них кандидатом удепутати на наступних виборах до парламенту в якості незалежногоприхильника вільної торгівлі. Але ці пропозиції не залучали Черчілля. У
    1906 на наступних виборах Черчілль вже став зам. міністра у справахколоній. За дуже невеликий термін Черчілль проявив себе як енергійниймолодший міністр, дуже працездатний і ініціативний. Сильні світу цьогопочинали розуміти, що Уїнстон, якщо йому дати владу, буде старанно служитиінтересам капіталістичної Англії, бо реалізація його особистих честолюбнихзадумів найтіснішим чином пов'язана з благополуччям англійськоїімперіалістичної держави. Один з наближених короля Едуарда VIIписав Черчиллю 15 серпня 1906 р: "Його величність радий відзначити, що вистаєте надійним міністром і, більше того, серйозним політичнимдіячем, що може бути досягнуто тільки в тому випадку, якщо ви будетеставити інтереси держави вище партійних міркувань ". У травні 1907 р.надійшло офіційне визнання заслуг Черчілля. Він був зроблений таємнимрадником, що не часто траплялося з діячами у віці 32 років,займали посаду зам. міністра. Тепер, виступаючи в парламенті, його колегиповинні були адресуватися до нього як до "вседостойному джентльмена".
    У квітні 1908 р. прем'єр-міністр Англії Кемпбелл Баннерман подав увідставку. Прем'єр-міністром став Асквіт, сформував уряд засвій розсуд. Він запропонував Черчиллю пост військово-морського міністра.
    Зваживши всі "за" і "проти" той вважав за краще відмовитися. Коли почнеться війна,поки залишалося неясним, і адміралтейство не обіцяло великих можливостейдля нетерплячої і динамічної натури Черчілля. Тоді Асквіт запропонував йомуміністерство місцевого самоврядування. Тут можна було багато чого зробити вобласті соціальних проблем. Але Черчілля ці проблеми ніколи не захоплювали, івін ухилився від цієї пропозиції. Черчілль вирішив взяти посаду міністраторгівлі, незважаючи на те що цей пост котирувався не дуже високо. Його незбентежило, що міністр торгівлі отримував 2 тис. ф. ст. на рік, тоді як багатоінші міністри - 5 тис. ф. ст. Визначальним було те, що міністр торгівліотримував місце у складі кабінету. Крім того, міністерство торгівлі моглоз'явитися гарним трампліном для нового стрибка вгору.
    Спосіб життя Черчілля наводив його друзів на думку, що Уїнстон вирішивзалишитися холостяком. Але ось 15 серпня 1908 в газетах з'явилосяповідомлення про його заручини з 23-річною Клементина Хозье. Наречена була здуже небагатої сім'ї, але належала до того ж колі, що і Вінстон. Їїпокійний батько був драгунським полковником, а мати дочкою роду Ейрлі іпоходила з відомої ірландсько-шотландської аристократичної прізвища.
    Ця сім'я мала сильний вплив в Данді - новому виборчому окрузі
    Черчілля. Клементина вільно говорила по-французьки і по-німецьки, буладобре освічена, володіла тонким розумом і почуттям гумору. Вона питала живийінтерес до політики і, за визнанням сучасників, була не тільки дужепривабливою, але і безумовно гарною жінкою.
    До 33 років життєвий шлях Уїнстона Черчілля повністю визначився. Віндомігся безперечного успіху в політиці: представляв у парламенті надійнийвиборчий округ, був членом кабінету, користувався великим впливом,знаходився в центрі подій. Тепер вже всім було ясно, що "торопящійсямолода людина "вступив в пору зрілості.
    У 35 років Черчілль опинився в кріслі міністра внутрішніх справ, який мав утой час в Англії дуже широкими повноваженнями. У веденні цьогоміністерства перебували всі тюрми і колонії для малолітніх злочинців,лондонська поліція і пожежна охорона, контроль над імміграцією і дороги,мости, канали, шахти, сільське господарство, рибальство і т. п. Міністерствоволоділа певними повноваженнями з проведення парламентських виборів,воно давало поради королю щодо помилування злочинців. Міністрвнутрішніх справ повинен був бути присутнім при народженні королівських принців іпринцес. Він проголошував спадкоємця престолу і нового короля, вступаєна престол. На додаток до всіх цих різноманітних функцій Черчиллю булодоручено писання щоденних листів королю, що містять інформацію про дебати впарламенті. Це доручення він виконував з особливим задоволенням.
    Перед початком 1-ї світової в-ни Черчілль приділяє все більше і більшеуваги питанням зовнішньої політики. Він витрачає багато часу на вивченнявідносин Англії з країнами Європи. На підставі ідей та інформації,отриманої у військових фахівців, Черчилль склав меморандум про "військовихаспектах континентальної проблеми "і вручив його прем'єр-міністру. Цейдокумент був безсумнівним успіхом Черчілля. Він свідчив про те, що
    Черчилль, володіючи досить скромним військовою освітою, яке дала йомушкола кавалерійських офіцерів, зміг швидко і професійно розібратися вряді важливих військових питань. Черчілль зумів зібрати найбільш цікавідумки і висновки видатних військових фахівців і просіяти їх крізь ситовласного здорового глузду. Уява і здоровий глузд при цьому вінвиявив досить значні. Черчілль відмовився від ілюзій щодонапрямки розвитку міжнародних відносин і від думки, що розмови пронеминучості в-ни з Німеччиною не мають під собою грунту. Колишні міркування
    Черчілля про те, що в майбутній війні Англія повинна битися в основному придопомоги військово-морського флоту і що нечисленна англійська арміянеминуче потоне серед масових армій континентальних держав, тепервідкидалась ім. Все це свідчило про збільшену зрілості Черчілляяк політика.
    Рішучі заходи Черчилля по боротьбі з робочим рухом, а такожпроявлені їм здатності при розгляді військових питань спонукали
    Асквіта та інших провідних членів кабінету звернутися до кандидатури Черчілля.
    Наприкінці вересня Асквіт запитав Черчілля, чи не хотів би він піти вадміралтейство. Відомо, що той же Асквіт поставив це питання Черчиллюкілька років тому. Тепер Черчілль відразу ж відповів згодою. 23Жовтень 1911 Маккена прийняв в Черчілля міністерство внутрішніх справ і вТого ж дня здав йому військово-морське міністерство. З переходом Черчілля увійськово-морське міністерство закінчується період його формування якдержавного діяча. Його завданням на новому місці була швидкоюпідготовка військово-морського флоту Англії до війни з Німеччиною, до війни,яка, на його думку, могла початися в будь-який момент.
    Вже на початку війни позначилися позитивні результати діяльності Черчілляв адміралтействі. Флот був підготовлений до війни. На переконання адмірала
    Фішера, війна могла початися в другій половині 1914 р. Ймовірно, і
    Черчілль поділяв це переконання, у зв'язку з чим в 1914 р. англійський флот непроводив своїх звичайних щорічних маневрів. Замість цього Черчілль віддавнаказ провести пробну мобілізацію флоту, в ході якої суду і особистийскладу були приведені в бойову готовність. Навчання відбувалися в середині липняі закінчилися традиційним парадом 17 і 18 липня. У звичайних умовах флотрозпускати і суду направлялися на свої бази. Однак 20 липня адміралтействооголосило, що перший флоту відданий наказ залишитися у сконцентрованомустані.
    Протягом десяти днів, що передували вступу Англії у війну,англійський уряд розглядав питання про своє ставлення до неї.
    Черчілль зайняв тверду позицію на користь негайного вступу у війну. Вінвимагав термінової мобілізації. Коли 1 серпня Німеччина оголосила війну
    Росії, Черчілль під свою особисту відповідальність, не випросивши санкціїуряду, віддав наказ про повну мобілізацію флоту. Це був сміливий крок,хоча таке самоуправство могло і не сподобатися. Але все обійшлося длянього благополучно. Наступного дня уряд підтвердив рішення
    Черчілля про мобілізацію флоту. 4 серпня 1914 Англія оголосила війну.
    На початку 1-ї світової війни здавалося, що доля відкриває перед Черчіллемблискучі перспективи. Але його зарозумілість і самовпевненість скрізьстворювали йому ворогів і врешті-решт надовго перервали його політичнукар'єру.
    У день, коли Англія закінчила 1 світову війну, всі помисли Черчілля буливже звернені до нової війни - війни проти Радянської Росії. На початок 1921р. виявився повний провал спроб Англії та інших імперіалістичнихдержав повалити Радянську владу. Радянська Росія завойовувала все більшеміцне місце в міжнародних відносинах, і Англія була вимушена піти навизнання більшовицького уряду. Це означало, що Черчиллю вжене було чого робити у військовому міністерстві.
    1921 був нещасливим для сім'ї Черчилля. У червні у віці 67 років відзараження крові померла його мати. Черчілль ще не встиг оговтатися відцієї тяжкої втрати, як у серпні її спіткало ще більш страшне горе --померла дворічна дочка Меріголд.
    У січні 1921 р. Черчілль отримує нове призначення - у міністерствоколоній. Тверда рука Черчілля була тепер потрібна англійською правлячим коламдля того, щоб боротися з національно-визвольним рухом у
    Британської колоніальної імперії.
    Підсумки наступних виборів 1922 р. були тяжким ударом для Черчілля. Вінзазнав нищівної поразки. Вперше з 1900 р. Черчілль опинився позапарламенту. Лікарі порадили Черчиллю відпочити. Після оголошення підсумківвиборів Уїнстон з Клементина відправилися на південь Франції.
    Люди, близькі до Черчиллю і добре його знали на той час вважали, що зполітичною кар'єрою Черчілля покінчено і що в подальшому він, ймовірнозможе проявити себе лише в галузі літератури. Друзі Черчілля ранопоставили хрест на його політичній кар'єрі. Сам він явно не мав намірузадовольнитися тим, чого досяг у області політики на початок 20-х років.
    Для нього було ясно одне: до влади він може прийти тільки черезконсервативну партію, і, отже, треба будь-якою ціною повернутися доконсерваторам. Черчиллю щастило в житті. Пощастило і цього разу. У 1923 р.пішов у відставку з-за невиліковної хвороби лідер консерваторів прем'єр -міністр Бонар Лоу. Таким чином, зник з політичної сцени самийнепримиренний і впливовий противник Черчілля в консервативному таборі,людина, що не бажав йти на компроміси і беззастережно виступав протийого повернення в консервативну партію. Лідером консерваторів став Стенлі
    Болдуін, з яким у Черчілля налагоджувався деякий контакт. Болдуін в тойчас був прихильником негайного введення протекціонізму. Тому вінрозпустив парламент і призначив на грудень 1923 нові вибори, з тим щобпровести їх під прапором протекціонізму. Це дало можливість Черчиллюзробити спробу пройти до парламенту. І цього разу виборчакампанія Черчілля була невдалою.
    Після другої поразки Черчілль ще більше посилив нападки на лейбористськупартію. Ця проблема дуже шкодило йому в очах трудящих, але робилобільш близьким і потрібним в очах трудящих.
    Нові вибори відбулися 29 жовтня 1924р. Консерватори офіційно висунули
    Черчілля у виборчому окрузі Еппінг. Нарешті він знову був обраний допарламент. Стенлі Болдуін сформував консервативний уряд.
    Англійці були здивовані, дізнавшись список провідних міністрів. Черчілль значивсяв ньому як міністр фінансів.
    Наступні нові вибори відбулися в травні 1929р. Головною партієювиявилися лейбористи. Уїнстон Черчілль, як консерватор, природно,втратив свою посаду. Тоді було важко припустити, що його перебування не усправ, у ролі заднескамеечніка, затягнеться на 10 довгих років.
    Черчілль настроїв проти себе консерваторів, а також поглибив ворожіпочуття, які відчували до нього майже всі лейбористи. У 1935 р. здавалося,що Черчілль - це людина без майбутнього. На цьому кар'єра Черчілля,ймовірно, і закінчилася б, якби він не зробив у той час радикальногоповороту і не зайнявся проблемою небезпеки, яка все більше і більшезагрожувала Англії з боку Німеччини, яка порушувала після приходу нацистів довлади прапор реваншу. Виступи Черчілля з цього питання протягомряду років допомогли йому відновити свою репутацію.
    Після провалу конференції з роззброєння Черчілль відчув, що йогоруки розв'язані, і став боротися вже не проти можливого роззброєння, а заенергійне переозброєння Англії. На відміну від багатьох англійськихдержавних і військових діячів Черчілль вірно оцінював значення технікиу війнах ХХ століття. Предметом його уваги стала військова авіація.
    Черчілль виходив з того, що потенційним військовим супротивником Англіїє Німеччина. Оскільки Англія відділена від Західної Європизначною водною перешкодою, то їй слід побоюватися перш за в?? йогонімецької військової авіації. Черчілль найуважнішим чином стежив зарозвитком військової авіації в Німеччині і домагався якнайшвидшого переозброєнняанглійської авіації.
    Речі Черчілля в палаті громад з цього питання відносяться до числа найбільшраціональних і вдалих. Вони свідчать про гарну обізнаності
    Черчілля як щодо того, що відбувається в Німеччині, так і про стананглійських озброєнь.
    Влітку 1935 англійський уряд утворило секретний комітет,який повинен був відати дослідницькою роботою в областіпротиповітряної оборони. Болдуін запропонував Черчиллю увійти до комітету.
    Черчилль погодився, але обумовив, що зберігає за собою право критикидій уряду, бо він незадоволений приготуваннями Англії в областіавіації. Болдуін прийняв цю умову. Він погодився також на вимогу
    Черчілля включити до складу технічної підкомісії професора Ліндемана. НаПротягом чотирьох років Черчілль був присутній на засіданнях комітету ітаким чином отримував вже офіційну інформацію, що стосуєтьсяпротиповітряної оборони країни. Він постійно обговорював цю проблему з
    Ліндеманна, який постачав його додатковими матеріалами і допомагаввиробляти ті чи інші пропозиції.
    На виборах у 1935 р. Черчілль, як і раніше, балотувався у виборчомуокрузі Еппінг. У цей час він вже зрозумів маневр Болдуіна і сам виступав звимогою проведення політики санкцій проти фашистської Італії --доводилося враховувати настрої виборців. Черчілль гаряче бажавотримати цей пост. Протягом місяця обговорювалося, включати Черчілля ууряд чи ні. І все-таки його не включили.
    Черчілль раніше багатьох інших англійських політиків зрозумів загрозу, яку
    Німеччина представляла для Англії. Він віддавав собі звіт в тому, що для
    Англії більш важливим було не те, що Німеччина готова була вести боротьбупроти Радянського Союзу, а те, що вона була найнебезпечнішим ворогом Англії.
    Зрозумівши це, Черчілль показав свою перевагу над іншими політиками тогочасу.
    28 травня 1937 Болдуін пішов у відставку з поста прем'єр-міністра. Йогонаступником став Невіль Чемберлен. І знову Черчілля не включили до складууряду.
    Друга світова війна наближалася. Було ясно, що коли вона вибухне, всклад уряду увійдуть енергійні люди, здатні керувати веденнямвійни проти Німеччини. Об'єктивне розвиток подій підвищувало шанси Черчілляувійти до уряду і прийти до влади. Чемберлен у той час записував усвоєму щоденнику: "Шанси Черчілля на включення до складу урядуполіпшуються, у міру того як війна стає більш вірогідною, і навпаки ".
    Навіть навесні і влітку 1939 Чемберлен, незважаючи на всі його провали,сподівався, що війни між Англією та Німеччиною не буде, що йому вдастьсядомовитися з Гітлером. А раз так, то Черчилль в уряді був нетільки не потрібний, але і шкідливий, бо включення його до складу уряду
    Гітлер розглядав би як недружній відносно Німеччини акт.
    Черчілля це явно не влаштовувало: він не хотів чекати розвитку подій. Аміж тим політика Чемберлена все більше втрачала підтримки англійськоїгромадської думки. Англійська народ розумів, що запобігти новійвійну не можна без союзу з СРСР. Черчілль у своєму прагненні домогтися союзу з
    СРСР просунувся настільки далеко, що вимагав шанобливого ставлення до
    Радянському Союзу. Ці виступи Черчілля свідчать, що в гостріісторичні моменти він, незважаючи на сильні антирадянські упередження,був у стані підніматися до дуже розумних і глибоких суджень. У цьомупозначалися якості Черчілля як великого політичного діяча.
    У день нападу Німеччини на Польщу Черчилль отримав запрошення від Невіл
    Чемберлена відвідати його ввечері на Даунінг-стріт, 10. Він одразу ж зрозумів, учому справа, і тому поводився 1 вересня стримано і обережно. Йогоприпущення виправдалися. Чемберлен запропонував йому ввійти до складууряду і стати членом військового кабінету. Черчілль відразу жпогодився.
    Оголошення війни Німеччині було офіційним визнанням краху політики
    Чемберлена. Тому Черчілль був заклопотаний тим, щоб вступити на посадупрем'єр-міністра. В уряді він отримав посаду військово-морського міністра.
    У цей час у нього встановлюється контакт з президентом США Рузвельтом.
    Англійська народ засуджував політику Чемберлена, і в той же час з ентузіазмомставився до Черчиллю. Не тільки лейбористи, ліберали і консерватори зрозуміли,що уряд пережило себе. До цієї думки прийшли тепер навесні 1940р. ібагато прихильників Чемберлена. Підсумки голосування означали, що урядмає піти у відставку. Очевидним наступником Чемберлена на посаді прем'єр -міністра міг стати тільки Черчілль. 10 травня 1940 король доручивсформувати уряд Черчиллю. Наконец-то Черчилль отримав ту владу,до якої прагнув усе життя. Черчілль любив займатися зовнішньою політикоюі приділяв їй велику увагу. Основні проблеми англо-амер. відносин вирішуваввін сам в особистому листуванні з Рузвельтом.
    Англійська народ знайшов у собі неабияку мужність, усвідомлюючи, якасмертельна загроза створилася його існування, він готовий був з новою силоюпродовжити боротьбу проти Німеччини. Уїнстон Черчілль у цей час проявивволю до боротьби, рівну волі англійського народу. Це величезною міроюзбільшило його популярність. Він перетворювався на народного військового лідера.
    Глава гос-ва став виразником того духу спокою і завзяття в боротьбі зворогом, що випробовував англійський народ під час війни. Незабаром Черчілльстав і лідером партії.
    У неділю, 22 червня, секретар Черчілля був розбуджений о 4 годині ранкутелефонним дзвінком; повідомили, що Німеччина напала на СРСР. Томпсон пише проатмосфері, що панувала в той час там: "Важко зрозуміти те відчуття надзвичайногополегшення, несподіваного визволення від гніту ", рішення Гітлера напасти на
    Росію було даром богів для Черчілля. Це було найкраще звістку,яке Черчилль отримав протягом довгого часу.
    Прийшовши до влади Черчілль виявив більшу рішучість і, не вагаючись, виступивза продовження війни. Він раніше і ясніше інших англійських діячів зрозумів,що застава порятунку Англії - у військовому союзі з СРСР і США. Це знайшло своєвираження в підписаному 26 травня 1942 англо-радянському союзному договорі.
    Тепер уже було ясно, що Англія вижила і що діяльність Черчіллясприяла зняттю смертельної загрози, що нависла в 1940-1941 рр.. надкраїною. На межі між 1942 і 1943 рр.. політика прав-ва Черчілля вступилав нову фазу.
    Протягом всього свого життя Черчілль був прихильником тісних відносинміж Англією і США. Черчілль прийшов до висновку, що в Англії в загальному одні йті ж суперники. У Європі - Німеччина, на Далекому Сході - Японія, а поусьому світі - соціалізм і револ. рух.
    У перші роки війни уряд широко рекламував готовність розібратисистему реформ. У міру того як перемога ставала все більш реальною іблизькою, уряд все менше згадувало про проекти післявоєннихреформ. Велике невдоволення викликало те, що Черчилль все більшеконцентрував владу у своїх руках. В Англії поступово наросталокритичне ставлення до Черчиллю. У якийсь момент зростання його популярностісповільнився, а потім почався зворотний процес. Останні місяці війни,безперечно, пройшли під знаком саме такого зворотного процесу. Консерваторине надавали цьому значення і незабаром зіткнулися великими неприємностями навиборах у 1945 р.
    У військових мемуарах Черчілль пише, що його політика і стратегія в березні
    1945 полягала в тому, що тепер для нього Росія - Це стрімказагроза, і проти неї повинен бути негайно створений новий фронт. Зрозуміло,офіційна позиція його залишалася незмінною, від ялтинських рішень він тодіще не відмовився, але насправді його політика перебувала в прямомусуперечності з цими рішеннями. Наприкінці травня 1945 р. до Черчиллю прибувособистий представник Трумена Девіс для підготовки Потсдамської конференціїглав трьох урядів. У бесідах з ним Черчілль виявив таку ворожістьщодо СРСР, що Девіс був вражений різкою зміною його ставлення до
    Радам. Сам же Черчилль зізнавався, що до весни 1945 р. радянська загрозав його очах вже стала на місце нацистського ворога.
    Роки, коли Черчілль очолював англійський уряд і представляв своюкраїну в антигітлерівської коаліції, були його найбільшим досягненням якгос. діяча, вони стали найвищою точкою політичної кар'єри Вінстона
    Черчілля.
    23 травня 1945 Черчілль подав у відставку. Він не вловив настроїв, які панувалив країні. Він усе своє життя був далекий від народу, і виборці цепочували. Консерватори зазнали на виборах нищівної поразки.
    Це був тяжкий і зовсім несподіваний для Черчілля удар. У час йоговищого урочистості, коли здавалося, що авторитет його досяг апогею,виборці відкинули Черчілля і його партію.
    Протягом 6 років правління лейбористів англійський народ все більше ібільше переконувався, що всі їхні розмови про соціалізм, про д-ві загальногоблагоденства були фальшю, що їх внутр. і зовн. політика проводилася вінтересах монополістичного капіталу.
    Черчілль не приділяв достатньої уваги своїх обов'язків лідераопозиції, не намагався якось згуртувати консерваторів в палаті громад вмонолітну групу, що діяла узгоджено під єдиним керівництвом. Моранзауважує з цього приводу: "Уїнстон старіє. Його справу вже зроблено, він живе вминулому ".
    Взимку 1945.46 рр.. Черчілль провів неск. місяців у США. Тут він зустрічавсяз президентом Труменом, керуючи-ми гос. департаменту та ін діячами. Підчас цих зустрічей виникла ідея виступу Черчілля і була визначена йогозагальна лінія. Коли мова була готова, він разом з Труменом відправився в
    Фултон, де і вимовив 5 березня 1946 знамениту промову, що поклала початокхолодної в-ні.
    23 лютого 1950 в Англії відбулися чергові вибори до палати громад.
    Прав-во лейбористів залишилося при владі, спираючись на незначнубільшість у палаті громад. Несприятливий стан у країні і партіїзмусило лейбористський прав-во призначити дострокові вибори до парламенту на 25жовт. 1951 р. У результаті Черчілль знову став прем'єр-міністром Англії.
    Черчиллю вже було 77 років. Його могутній організм почав здавати. Глухотазначно посилилася. Він вже був не в змозі як раніше схоплювати сутьречей і подій.
    У лютому 1952 р. у віці 56 років помер англійський король Георг VI.
    Королевою Англії була проголошена його дочка Єлизавета II. У 1953 р.молода королева нагородила Черчілля найвищим орденом Англії - орденом
    Підв'язки. Нагорода давала йому лицарське гідність і право називатисясером Уїнстоном Черчіллем.
    Останній термін перебування Черчілля у Влада був блідим періодом в йогополітичної біографії. До середини 50-х рр.. виявилася неспроможністьзовнішньої політики Черчілля. До того ж він був дуже старий і хворий. Черчілльзнав, що в консервативній партії посилюються настрої на користь йоговідставки, і в січні 1955 р. він прийняв остаточне рішення піти від справ.
    Відставка Черчілля готувалася поступово, без шуму. Його проводжали на спокійз усіма можливими почестями. 5 квітня всі формальності були завершені. Вінвручив королеві прохання про відставку зі своєї посади. До кінця своїх днів
    Черчілль зберіг слабкість до різного роду почестей і нагород. Президент
    Де Голль нагородив його медаллю Звільнення. У квітні 1963 амер. конгресприйняв спеціальний акт, проголошував Вінстона Черчілля почеснимгромадянином США.
    Як-то Черчілля запитали, яким чином йому вдалося за такої інтенсивної,насиченою справами і подіями життя досягти такого похилого віку. Вінвідповів: "Я ніколи не стояв, коли можна було сидіти, і ніколи не сидів,коли можна було лежати ".
    На початку січня 1965 Черчілль застудився і захворів. 15 січня у ньогостався крововилив у мозок, і він втратив свідомість. 24 січня вінпомер. Офіційна Англія влаштувала Черчиллю гос. похорон, за пишністюі урочистості рівні похорону королів. Церемонія тривала неск. днів ізакінчилася похованням останків Черчілля на скромному цвинтарі старовинноїпарафіяльної церкви в Бладоне, де свого часу були поховані його батько тамати.


         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !