Університет точної механіки і оптики

Р Е Ф Е Р А Т

на тему: "Н. С. Хрущов як політичний діяч."

Студент групи 546

А. Е. Лейбов

Санкт-Петербург 1996г.

С О Д Е Р Ж А Н И Е

Вступ ........................................ 2

Викриття культу особи .................... 5

Економіка ....................................... 12

Проти бюрократизму і сверхцентралізма .......... 20

Соціальні питання і культура ................... 25

Як був зміщений Н. С. Хрущов ....................... 28

Висновок. Порівняння "відлиги" М. С. Хрущова і "перебудови" М. С. Горбачова ................... 35

Література ...................................... 42

В В Е Д Е Н Н Я

Період з 1953 по 1964 р. в історії СРСР пов'язується першза все з особистістю М. С. Хрущова, більше 11 років очолював Ком -муністіческую партію і більше 6 років - Радянський уряд.
Цей період є одним з важливих і безперечно, може бути,самих непростих періодів нашої історії. Важливих - тому, щобезпосередньо перегукується з що йде зараз в нашій країніперебудовою, з нинішнім процесом демократизації. Непростих --тому, що стосується десятиліття, що спочатку називалося
"славним", а потім засуджено як період волюнтаризму і суб'єктів -тівізма. У той час відбулися ХХ і ХХll з'їзди партії, які сталивідображенням гострих політичних борінь, що визначили новий курскраїни.

Довго про ці бурхливі роки не прийнято було говорити. Якніби чиясь рука начисто вирвала цілий розділ з нашої літопису.
Майже двадцять років лежало табу на імені М. С. Хрущова. І тільки вдоповіді щодо 70-річчя Жовтня, з яким виступив М. С. Горбачов, б -ло почуто давно очікуване слово про той час - що було тодізроблено, недороблені або зроблено не так. Про те, що дожила до 80-хроків і що було розмито, втрачено в період застою.

Так у чому ж складність і суперечливість особистості, з якоїми пов'язуємо один з переломних моментів сучасної історії?

Микита Сергійович Хрущов народився в селі Калинівка Курської гу -Берні в 1894. Помер у Москві в 1971р. З 1908р. працював на заводахі шахтах Донбасу; вступив до партії більшовиків у 1918р. Бравактивну участь у громадянській війні. У 1929р. навчався в Промислова -ної академії в Москві. З 1931р. знаходився на партійній роботі, ав 1935р. був обраний першим секретарем МК і МГК ВКП (б). З 1938р. поберезень 1947р. був першим секретарем ЦК КП (б) України. У роки
Великої Вітчизняної війни був членом військових рад Південно-Західно -го, Сталінградського, Південного, Воронезького, 1-го Українського фронтів.
У 1943р. йому було присвоєно військове звання генерал-лейтенанта.
Наприкінці війни М. С. Хрущов був висунутий на посаду Голови Рада -ського уряду України, а в грудні 1947р. став першим секрету -рем ЦК КП (б) України. З грудня 1949р. він секретар ЦК і першого сек -ретарь Московського комітету партії. У березні 1953р. після смерті І.В.
Сталіна Хрущов став секретарем, а у вересні того ж року - Першимсекретарем ЦК КПРС.

Як могло статися, що після Сталіна до керівництва країною при -йшов саме Хрущов?
Начебто Сталін зробив усе, щоб "очистити" партію від будь-яких своїхсупротивників - справжніх і уявних, "правих" і "Лівих". У 50-х рокахпередавалося з вуст у вуста нібито одна з його фраз: "Є людина --є проблема, немає людини - немає проблеми ". У результаті в живихзалишилися, здавалося б, самі вірні, самі надійні. Як же Сталінне розгледів у Хрущова могильника свого культу?

В останні роки, незадовго до кончини, Сталін піддав опалі Мо -лотів і Мікояна, готуючи їм, імовірно, таку ж доля, яка спіткалаінших керівників, знищених при їх допомоги та підтримки. Ство -ня на ХІХ з'їзді Президії ЦК КПРС, що замінив більш вузьке за сво -йому складу Політбюро, було кроком до "відстрілу" наступної частини засі -девшіхся соратників. Але Сталін "не грішив" на Хрущова. Можливо, ХРУ -щеву якимось чином вдалося прикинутися людиною цілком ручним,без особливих амбіцій, далеких від будь-яких претензій на владу, на -Дежнев виконавцем чужої волі. Але, мабуть, вже тоді Хрущов глибокозатаїв у собі протест. І це виплеснулося після смерті Сталіна.

Хрущов прийшов до влади не випадково і одночасно випадково. Чи невипадково потоиу, що він був виразником того напрямку в партії,що в інших умовах і, ймовірно, по-іншому виявилося представ -лено такими багато в чому несхожими діячами, як Дзержинський, Бухарін,
Риков, Рудзутак, Кіров. Це були прихильники розвитку НЕПУ, демократи -зації, супротивники насильницьких заходів у промисловості або в сільськомугосподарстві, а тим більше в культурі. Незважаючи на жорстокі сталінськірепресії, цей напрямок ніколи не вмирало. У цьому сенсі прихід
Хрущова був закономірним.
Але, звичайно, тут був і великий елемент випадковості. Якби Мален -ков порозумівся з Берією, якби "сталінська гвардія" згуртувалася в
1953 році, а не в червні 1957 року, не бути б Хрущову лідером. Сама на -ша історія могла піти по кілька іншому руслу. Важко зробити такеприпущення, але насправді все висіло на волосині.

І все-таки історія зробила правильний вибір. То була відповідь на реаль -ные прблеми нашого життя. Все більш нищать і, по суті, напівзруйнований -ва село, технічно відстала промисловість, гострий дефіцитжитла, низький життєвий рівень населення, мільйони ув'язнених у тюрь -мах і таборах, ізольованість країни від зовнішнього світу - все це требо -вало нової політики, радикальних змін. І Хрущов прийшов як вісникнового часу.

М. С. Хрущову, людині великої природної кмітливості, кипучої енергії,призначено було взятися за вирішення природних історичних завдань. Підйого безпосереднім керівництвом було завдано першого удару по бюрокра -тичні методів керівництва партією і державою, що склалися при
Сталіна, розкрити зловживання владою, беззаконня і свавілля в пери -од культу особи, реабілітовані тисячі і тисячі господарників,великих воєначальників, різних діячів.

викриття культу особи

Мабуть, найбільш значна роль Хрущова в галузі ідеології.
Починаючи з 1954 року М. С. Хрущов постійно ставив питання про необхідністьти подальшої демократизації радянського державного апарату.
На ХХ з'їзді КПРС у 1956 р. Хрущов виступив із закритим доповіддю
"Про культ особи і його наслідки."

Як добре відомо, вирішальна роль у здійсненні заходів
1953 - 1955г.г., Що створили передумови для рішень ХХ з'їзду КПРС прокульт особи, належала Хрущову. Однак можна припустити, щойого активність у цьому питанні багато в чому була зумовлена позицією
Г. М. Маленкова, за яким, як головуючим на засіданнях Пре -зідіума ЦК КПРС у перші місяці після смерті Сталіна, залишалося пос -Ледней слово з усіх найважливіших проблем, що обговорювалися у вищому пар -партійних-урядовому штабі. А своє принципове ставлення до куль -ту Сталіна його наступник висловив негайно.

На наступний день після похорону Сталіна, 10 березня 1953р., на третину -їй сторінці "Правди" була поміщена фотографія. На ній були зображені
Сталін, Мао Дзедун і Маленков під час підписання радянсько-китайськогодоговору про дружбу, союз і взаємну допомогу 14 лютого 1950р. Це булаявна фальшивка - разом вони так, як були на знімку, ніколи не фо -тографіровалісь. Фотомонтаж мав однозначну спрямованість: звели -чіваніе нового лідера (Маленков перебував у величній позі, тодіяк і Сталін, і Мао Дзедун зображувалися на фотографії в позі внем -лющіх).

Того ж дня на засіданні Президії ЦК КПРС, що проходило підголовуванням Маленкова, були викликані відали питаннями ідеологіїсекретарі ЦК КПРС П. Н. Поспєлов і М. А. Суслов, а також головний редактор
"Правди" Д. Т. Шепілов.

Як згадує Поспєлов, на засіданні Маленков піддав різкій кри -тику редакцію, підкресливши, що природа багатьох ненормальностей, імевщіхмісце в історії радянського суспільства, крилася в культ особистості. В свя -зи з завданнями поглиблення процесу соціалістичного будівництва в
СРСР Маленков зазначив: "Вважаємо обов'язковим припинити політику куль -та особистості ."*

Цей факт не переслідує думка вважати Маленкова головним дію -щим особою у розвінчанні культу особистості в середині 50-х рр.. Пріоритеттут, безперечно належав Хрущову. Однак вимога принципу істо -різма зобов'язує зазначити, що на початковій стадії цього процесу відно -шеніе Хрущова до проблеми культу особи Сталіна було далеко не Іден -тично характеру його дій у 1955-1956г.г., а тим більше в кінці
50-х - початку 60-х рр.

Саме Хрущов вніс пропозицію помістити саркофаг з тілом Сталінав Мавзолей Леніна в цілях створення більшої можливості для прощанняз ним. Він же висловив ідею спорудити пантеон на Ленінських горах, кудипередбачалося перенести сталінський прах і останки видатних діячів,похованих біля Кремлівської стіни.

13 березня 1953р. Хрущов дає доручення Поспєлову взяти під особистеспостереження підготовку кінокартини, присвяченої пам'яті Сталіна. Сост -яніе схиляння перед Сталіним не зникло в нього ні в перші дні, нів перші місяці після похорону. "Навіть коли ми багато чого дізналися після су -та над Берія, - згадував Хрущов, - ми давали партії і народу непри -вільні пояснення і всі звернули на Берія. Нам він здавався зручноюфігурою. Ми робили все, щоб вигородити Сталіна, не усвідомлюючи того,що вигороджує злочинця ."*

Маленков висік першу іскру критики культу особистості, абсолютно,мабуть, не припускаючи, яких масштабів розгориться з неї полум'я вжев найближчі роки і чим для нього особисто обернеться його жар.

Як вирішилося Хрущов виступити з доповіддю про Сталіна, знаючи, що заДавлять більшість делегатів буде проти викриття? Звідки вінпочерпнув таку мужність і таку впевненість у кінцевому успіху?
То був один з рідкісних випадків в історії, коли політичний керів -водій поставив на карту свою особисту владу і навіть життя в ім'явищих суспільних цілей. У складі післясталінські керівництва небуло ні одного діяча, який зважився б виступити з подібним до -скарбом про культ особистості. Треба було мати натурою Хрущова - отча -янностью до авантюризму, треба було пройти через випробування стражданням,страхом, пристосуванством, щоб зважитися на такий крок. Хрущовбув глибоко поранений сталінізмом. Тут переміщувалося все: і містичнийстрах перед Сталіним, здатним за один невірний крок, жест, поглядзнищити будь-яку людину, і жах через безневинно проливається кров.
Тут було і почуття особистої вини, і накопичений десятиліттями протест.

Головне значення Хрущев додавав ідеологічній стороні справи, не -хідно до кінця викрити культ особистості, висловити правду прозлочинах 30-х років і інших періодів. Але сама ця правда булаполовинчастою, неповною. Із самого початку Хрущев спіткнувся на проблеміособистої відповідальності, оскільки багато хто в партії знали про ту роль,яку відіграв він сам у переслідуванні кадрів і на Україні, і в Москов -ської партійної організації. Не сказавши правди про себе, він не зміг ска -мовити всієї правди про інших. Тому інформація про відповідальність раз -особистих діячів, не кажучи вже про відповідальність самого Сталіна, задопущені злочину носила однобокий, а нерідко двозначний ха -рактер. Вона перебувала в залежності від політичної кон'юнктури.
Наприклад, викриваючи на ХХI з'їзді КПРС В. Молотова і Л. Кагановича запобиття кадрів в 30-х роках, Хрущов замовчував про участь А. Мікояна,який згодом став його надійним союзником. Говорячи про 30-х го -дах, Хрущев ретельно обходив період колективізації, оскільки бувособисто замішаний в перегинах того часу.

Хрущов прагнув сформувати у всіх членів Президії ЦК загальнеставлення до культу Сталіна. За його вказівкою кожен з виступаючих на
ХХІІ з'їзді представників керівництва повинен був визначити своєставлення до цього принципового питання. Після з'їзду, однак, ока -залось, що багато хто з тих, хто метав громи і блискавки проти культуособистості, легко переглянули свої позиції і повернулися, по суті справи,до колишніх поглядів.

Стверджували часом, що послідовна критика Сталіна була не -хідно Хрущову лише для підвищення власної особистості, для тогощоб "тінь Сталіна" не затуляла особистих якостей Хрущова. Заперечуватиповністю наявність цього мотиву навряд чи правомірно: в якійсь мірівін, швидше за все, теж мав місце. Однак він не міг бути вирішальним.
Ніяк не могли бути вирішальними і чисто емоційні якості Хруща -ва. Хрущов пройшов в найближчому оточенні Сталіна достатню школуполітичну ощадливість і навряд чи міг дозволити собі такі вже йнерозумний "сплеск" емоцій в найважливішому політичному питанні.

У діяльності з критики культу Сталіна у Хрущова був, веро -але, як це було вже зазначено, і певний особистий інтерес, цядіяльність не завжди була послідовною, рівень узагальнення прихарактеристиці природи "культу" невисокий і не в усьому правильний, небули аргументом і численні просто лайливі слова на адресу
Сталіна, однак у цілому, в результаті, за своїм змістом об'єктивногоборотьби Хрущова проти культу Сталіна була безсумнівно політичнопрогресивної.

30 червня 1956р. було прийнято (на основі доповіді М. С. Хрущова на
ХХ з'їзді) постанова ЦК КПРС "Про подолання культу особи ійого наслідків. "Воно закріпило офіційно вироблені установкиі оцінки щодо "культу особистості."

Однак характер "культу особистості" як системи відносин, йогодеформуючому вплив на колективістські суспільні відносиниявно недооцінювалися, а то й прямо заперечувалися. Це сприялоуспадкування елементів стилю і характеру політичного руководст -ва, властивого "культовим" часів. Тому й після 1956р. ме -тоды партійного і державного керівництва по своїй сутізмінилися недостатньо.

Питання щодо від повторення де б то не було культуособистості та його негативних наслідків зайняв велике місце припідготовці Програми партії. Завдяки енергійної підтримки Хруща -ва до Програми потрапила ідея про перехід від диктатури пролетаріату дозагальнонародної державі, що мало важливе значення, оскількистереотип диктатури пролетаріату використовувався в 30-х роках дляобгрунтування репресій.

Один з практичних висновків, якщо говорити про минуле, був свя -зан також з більш послідовним здійсненням принципу змінює -мости кадрів. Це питання викликало найбільше суперечок. Ідея ротаціїкадрів, яка виходила від Хрущова, зазнала певних змін.
Було опрацьовано не менше десяти варіантів формулювань, які бдали їй ідекватное втілення. Хрущов хотів створити хоч якісьгарантії проти надмірного зосередження влади в одних руках,
"засіжіванія" керівників, старіння кадрів на всіх рівнях, починаютьва з первинних організацій і закінчуючи верхнім ешелоном. Що стосуєтьсяпервинних організацій, то це не викликало особливих суперечок. Але відноси -тельно ротацій нагорі думки розійшлися кардинально. Уцьому пункті навіть йому, з його авторитетом, завзятістю та наполегливістю,довелося відступити.

У початковому проекті фіксувалися засади, за кото -рим можна перебувати в складі вищого керівництва не більше двохтермінів. Це викликало бурхливі протести з боку більш молодої частиникерівників. Їм здавалося вкрай несправедливим, що представникистаршого покоління, які вже "насидівся", намагаються обмежитиїхні можливості. У наступному проекті два терміни були замінені на три,але і це формулювання було відкинуто. В остаточному тексті весьзадум - створити нову процедуру змінюваності кадрів - виявився з -трансформаційних змін до невпізнання.

Проблема гарантій проти режиму особистої влади натрапила нанепереборну перешкоду - обмеженість політичної культурисамого Хрущова і тодішніх керівників. То була багато в чому патрі -архальная культура, почерпнута з традиційних уявлень проформах керівництва в рамках селянського двору. Втручання вбудь-які справи і відносини, непогрішність патріарха, нетерпимість доінших думок - все це становило типовий набір вікових перед -ставлений про іласті в Росії.

У цьому сенсі показовими є події, що пішли за червень -ським Пленумом 1957 року. На ньому, як відомо, представники старої
"сталінської гвардії" за допомогою так званого "арифметичногобільшості "стали домагатися вигнання Хрущева. В результаті голо -сованія в Президії ЦК КПРС було прийнято рішення про звільненняйого з посади Першого секретаря. Це рішення, однак, вдалося поламатизавдяки зусиллям гарячих прихильників Хрущева. Визначну роль урозгромі сталіністів зіграв маршал Г. К. Жуков. Як розповідали тог -так, під час засідання Президії ЦК КПРС Жуків кинув?? л історичнуфразу в обличчя цим людям: "Армія проти цього рішення, і ні один танкне зрушить без мого наказу. "Ця фраза в кінцевому рахунку коштувалайому політичної кар'єри.

Незабаром після червневого Пленуму Хрущов домігся звільнення Г.К.
Жукова з посади члена Президії ЦК КПРС та міністра оборони СРСР.
Зроблено це було у традиційному для того часу дусі - в момент,коли маршал перебував у закордонному відрядженні. Йому не було перед -подані мінімальної можливості порозумітися, точно так само, як небуло дано необхідного роз'яснення партії і народу про причини ізгна -ня з політичної арени самого видатного полководця Великої Оте -кількісний війни. І причина вигнання знову ж таки була традиційна --страх перед сильною людиною.

Крім того, чималу роль у цьому відіграла і відома слабкість
Хрущова як керівника. Була помічена ще в період його роботи в
Києві, а потім у Москві нездатність розбиратися в кадрах. Він все -гда був схильний швидше покладатися на підлесників, ніж на справжніх сто -ронніков його реформаторських перетворень. Тому він оточував себетакими людьми, як, наприклад, М. Підгорний, які в рот йому дивилисьі готові були взятися за будь-яке його доручення. Тому ж йому малоімпонували самостійні, великі особистості, незалежні характе -тери. Хрущов був дуже впевнений у собі, щоб шукати опору в інших.
І це стало однією з причин його падіння.

Люди, які в глибині душі не поділяли його реформаторськихпоглядів, вважали їх проявом некомпетентності або навіть чудачест -вом, при першому ж зручному випадку позбавилися від нього.

Е К О Н О М І К А

Багато уваги приділяв Хрущов розвитку економіки і, перш за все,такою відсталою її галузі, як сільське господарство. Вже у вересні
1953р. у доповіді на Пленумі ЦК Хрущов поставив питання про необхід -мости корінних змін у галузі сільського господарства. На Пленуміговорилося, що величезні резерви, що криються в надрах великого соціального парт -алістіческого сільськогосподарського виробництва, використовуються пло -хо. Хрущов також піддав критиці заяву Г. М. Маленкова на ХIХ с'е -зде партії, що, нібито в СРСР вже вирішена зернова проблема. "Вироб -ництво зерна в даний час,-підкреслював Хрущов,-ще не обидві -спечівает потреб, не покриває всіх потреб народного господарства. "
З метою якнайшвидшого вирішення зернової проблеми Н. С. Хрущов висунувзавдання освоєння цілинних і перелогових земель.

Сучасники Хрущова чули, як він розумів свою роль в історіїнашої країни. Він говорив, що Ленін увійшов до неї організатором ре -волюціі, засновником партії і держави, а Сталін, незважаючи насвої помилки, людиною, який забезпечив перемогу в кривавій війні зфашизмом. Своє призначення Хрущов бачив в тому, щоб дати мир ідобробут радянського народу. Він не раз говорив про це як проголовної мети своєї діяльності.

Велика увага Хрущов приділяв демократизації управління сіль -ським господарством, вперше сформулював думку про те, що плануванняпосівних площ в країні занадто зацентралізовано. З одного цін -тра намагалися диктувати, що і як сіяти на Україні і в Помор'я, на
Північному Кавказі і в Східному Сибіру. Вперше на вересневому
(1953г.) Пленумі ЦК КПРС Хрущов чітко і виразно сказав про те,що без розвитку матеріального стимулювання (а це було невозмож -але без значного підвищення закупівельних цін) не можна домогтися пере -брухту в розвитку сільськогосподарського виробництва. При Хрущові так -ж було прийнято новий зразковий статут сільськогосподарської артілі,означав значний крок вперед на шляху демократизації управлінняколгоспами.

Намагаючись поліпшити справи у сільському господарстві, Хрущов став форсує -вать ідею його інтенсифікації як в технічному, так і в організаційно -ному аспекті. Цьому питанню були присвячені грудневий (1963р.) ілютневий (1964р.) Пленуми ЦК КПРС. У доповіді на нараді керівників -дящіх працівників партійних, радянських і сільськогосподарських органів
(28 лютого 1964р.) Про реалізацію рішень лютневого Пленуму ЦК КПРС
Хрущов особливу увагу приділив проблемі матеріальної зацікавлено -сті. Постановка питання про ліквідацію зрівнялівки, про залежність опла -ти праці від його кінцевих результатів була абсолютно правильною, об'єк -єктивні правильною, об'єктивно назрілої. Однак тут позначилися не -послідовність і еклектизм Хрущова. До матеріальної зацікавлений -ності він підходив не як до загального принципу стимулювання трудовоїактивності, а лише як до матеріального заохочення "за кращі зразкироботи. "Така система була націлена (як і сформована практика мо -рального заохочення) перш за все на "передовиків", "маяків" тощо, ане на сукупний виробничий результат трудового колективу,виступала саме заохочувальним, а не стимулюючим фактором.

В "Записці" Хрущова від 13 квітня 1964 року "Про деякі питання,пов'язаних із здійсненням курсу партії на інтенсифікацію сільськогогосподарства "були висловлені загальні, характерні для нього міркування прокерівництві сільськогосподарським виробництвом: "Якщо глибше проана -ціалізуватися практику керівництва сільським господарством, то можна прийтидо висновку, що вона поки що мало відрізняється від того стилю керівництва,який був у перші роки колгоспно-радгоспного будівництва. Факти -но колгоспи і радгоспи у нас не управляються в тому сенсі, щоб да -вати конкретні вказівки з питань організації виробництва, конк -ної завдання на певний час, перевіряти виконання цих ука -заній і завдань. "
Основна думка автора "Записки" зводилася до того, що сучасніколгоспи представляють собою поряд з радгоспами великі виробничихные підприємства. Це дає можливість замінити "анархію" колгоспноговиробництва конкретним управлінням сільським господарством.
"Треба усвідомити, що означають слова - виробниче управління кол -хозамі і радгоспами. Сільськогосподарським виробництвом треба управ -лять. "

У плані реалізації програми інтенсифікації сільського господарстваобгрунтовується необхідність перейти до виробництва тваринницькоїпродукції на промисловій основі. До цих пір, говориться в "Записці",ми не могли звільнитися від спадщини, яка нам дісталася від потре -бітельского, дрібноселянського господарства. Тепер же є всі мож -можності перевести селян на промислову виробничу основу,що позбавить їх від потреби тримати корову, курей і т.д., тому що буденевигідно. Таким чином, Н. С. Хрущов виступає за подальше "рас -крестьяніваніе "села, фактичний переворот колгоспників у розрядсільськогосподарських робітників. Недарма в документах того часу де -робиться акцент на тому, що колгоспи - це "сільськогосподарські перед -ства ", і, по суті, не проводиться жодної різниці між колг -зами і радгоспами.

У черговий "Записці" Хрущова (від 18 липня 1964р.) йшлося прокерівництві сільським господарством у зв'язку з переходом на шлях інтенсив -сифікацію. У ній намічалися нові реорганізації. Розвиваючи ідею спеціа -лізації, автор "Записки" запропонував вивести господарство прямо на область,створивши там спеціалізовані органи, підпорядковані безпосередньосоюзно - республіканським управлінням (комітетам) з виробництва оп -ределенной сільськогосподарської продукції (зерна, м'яса, молока, яєцьі т.д.). Надалі планувався перехід до вертикального управ -нію і в промисловості. Відповідно намічалася реорганізація пар -партійних органів. І хоча всього два роки тому Хрущов виступав за раз -поділ парторганізацій і парторганів за виробничим принципом,мотивуючи це необхідністю максимально наблизити їх до виробництв -ву, посилити партійне керівництво у сфері сільського господарства і про -мисленні, тепер же він пропонував виключити будь-яке втручанняпартійних органів у господарську діяльність колгоспів та радгоспів,ліквідувати парткоми колгоспно-радгоспних управлінь, замінивши їхзамполіта, в основному з культурно-просвітницькими функціями.

Свої пропозиції Хрущов мав намір винести на Пленум ЦК КПРСпо сільському господарству, який був призначений на листопад 1964 року.
Можна впевнено сказати, що вони були б прийняті пленумом, як би -Чи беззастережно прийняті всі минулі реорганізації. Однак ідеї но -вої глобальної перебудови у народному господарстві не тільки не зна -дили підтримки, але, навпаки, натрапили на загальне неприйняття.
Було очевидно, що вирішення проблем сільськогосподарського виробниц -ства лежало аж ніяк не на шляху його жорсткої спеціалізації з вертикаль -ної сістеьой управління, для якої не було необхідних ні організа -ційних, ні матеріально-технічних передумов і умов. До того жтака система управління не сприяла б самостійності, іні -ціатівності господарювання, сковувала б колгоспи і радгоспи, переводи -ла б їх фактично в ранг сільськогосподарських виробничихпідприємств державного типу. Кооперативна основа колгоспів по -поважно сходила б нанівець.

В галузі сільського господарства, де Хрущов сам себе вважав великимфахівцем, були допущені серйозні помилки. Так, він всіляко поощ -рял Т. Д. Лисенко, різко критикував травопільну систему землеробства.
Хрущов неодноразово говорив про те, що планування посівних площа -дей і ряд інших факторів в такій величезній країні, як наша, залежитьвід кліматичних умов, але разом з тим наполегливо боровся за пропаш -ву систему землеробства в усіх кліматичних зонах.

Не було ніякої потреби влазити в країні "рязанської авантюру", ко -да була здійснена безглузда спроба за рік в 3 рази збільшити продук -цію тваринництва. Ця витівка характерна тим, що проводилася за ти -пічной логіці і формулою "великого стрибка". Наслідки "Рязанськоїавантюри "були, як і у всякого" великого стрибка ", суто негативні -ми для тваринництва в країні, для сільського господарства в цілому.

Хрущов був гарячим поборником кукурудзи. Його, так би мовити, захопленийня кукурудзою почалося ще в ту пору, коли він працював на Україні,де кукурудза давала високі врожаї. Ще більше цей інтерес посиливсяпісля поїздки Хрущова в США в 1959р.: виступаючи, Хрущов неодноразовозіставляв структуру посівних площ Сполучених Штатів і Рада -ського Союзу і говорив про нашу відсталість у тому плані, що кукурудза в
СРСР займає меншу частку в посівних площах, ніж у США. Так нача -лось повсюдне насадження кукурудзи, яке охопило навіть північні рай -они країни - Вологодську, Архангельську та інші області.

Велика увага Хрущов приділяв розвитку промисловості. На липень -ському (1955г.) Пленумі ЦК було поставлено питання про необхідність різкопідняти темпи технічного прогресу у всіх галузях промисловостіна базі електрифікації, комплексної механізації та автоматизації про -виробничій процесів, впровадження новітніх високопродуктивнихверстатів, машин і апаратів, постійного вдосконалення технологіївиробництва, застосування атомної енергії в мирних цілях.

З ім'ям Хрущова пов'язані найбільші досягнення в галузі наукиі техніки, що дозволили створити фундамент для досягнення стратегічногокого пріоритету. До цих пір у багатьох перед очима стоїть зустріч
Юрія Гагаріна з Хрущовим, що ознаменувала прорив нашої країни в кос -мос. Мирне співіснування, проголошене на ХХ з'їзді КПРС, пос -ле потрясіння в період Карибської кризи ставало все більше ін -ної платформою для угод, ділових компромісів із Заходом. До епо -хе "відлиги" сходять витоки Заключного акта в Гельсінкі, ко -торий еакрепіл підсумки другої світової війни і декларував нові між -народні відносини, економічне співробітництво, обмін інформацією,ідеями, людьми.

Але, говорячи про позитивну діяльності Хрущова, разом з тим потрібнопідкреслити, що в нього строгий науковий аналіз дійсності вцей період нерідко підмінявся прожектерством.

Економічна політика залишалася однією з найбільш уразливих місцьв його діяльності. Хрущов бачив завдання в основному в зміні мето -дів керівництва економікою на апаратному рівні - в Держплані, совнар -хозах, міністерствах, але не розумів значення глибоких структурнихреформ, які змінюють умови праці та життя безпосередніх вироб -водіїв - робітників, селян, науково-технічної інтелігенції.

Особливо несприятливо такий підхід позначився при підготовці
Програми партії 1961 року. Найбільші суперечки викликала пропозиціявключити в Програму цифрові матеріали про економічний розвитоккраїни і час економічного змагання на світовій арені. З цимпропозицією приїхав на одне із засідань голова Державними -ного науково-економічної ради Радміну СРСР А. Засядька. Доповідь,який він зробив у рамках робочої групи, здався всім учасникамлегковажним і ненауковим. Викладки про темпи розвитку радянської еко -номіки та економіки США фактично були взяті зі стелі - вони виражені -Чи бажане, а не дійсне.

Однак сам Засядька легко поклав кінець розгорілася дискусії.
Він відкрив першу сторінку книжки в синьому палітурці з машинописнимтекстом приблизно але 80 сторінках і показав резолюцію: "Включити до Про -граму "- і знайому підпис Н. С. Хрущова. Так в Програму партії ока -залісь включені цифрові викладки про те, як ми в 80-х роках наздоженемоі переженемо Сполучені Штати.

Треба, втім, спробувати уявити собі загальний дух того часу.
Хоча мало хто вірив в цифри Засядька, багато хто були повні оптимізму іентузіазму. І базувалися ці почуття зовсім не на порожньому місці, всібули переконані, що прийнята Програма відкриває етап великих стру -ктурних перетворень та зрушень - інакше навіщо було приймати і ут -верждать нову Програму. І навіть догляд Хрущова не зупинив справи. Увересні 1965 року відбувся-таки Пленум ЦК КПРС про господарську ре -формі. Негативне ставлення до неї Брежнєва звело, проте, на немазусилля попередньої епохи.

Найбільші нападки на Хрущова викликала обіцянку, що містилися в
Програмі КПРС 1961 року, через 20 років - у 80-ті роки - побудувати внашій країні вищу фазу комунізму. Ця обіцянка трактували як ти -пічное прояв прожектерства, властивого Хрущову. Але це незовсім так. Хрущов виходив з типового суспільствознавчою знаннятого часу уявлення, що комунізм - це виробництво основ -них предметів споживання на рівні медично обгрунтованих норм, тоє виробниче достаток.

Чи була можливість за 20 років досягти цього рівня, що по сіль -госппродуктів вимагало збільшення середньодушового виробництва в 2-3рази, по основних непродовольчих товарах не тільки збільшеннявиробництва, але і серйозної зміни структури виробництва цихтоварів, їх якості? У принципі, така можливість була. Нехай неу всьому, не повністю, але була.

Однак для цього економіка повинна була розвиватися за зовсіміншому, оптимального варіанту. Реальне ж розвиток виявилося вельмидалеким від оптимальності.

П Р О Т І В Б Ю Р О К Р А Т И З М А

И С В Е Р Х Ц Е Н Т Р А Л И З А Ц І І

На липневому (1955г.) Пленумі ЦК йшлося про те, що в Міністерст -вах, відомствах і на підприємствах багато зайвих, паралельно дію -чих ланок. Штати адміністративного управлінського персоналувсе ще великі, і внаслідок цього апарат управління не гнучкий, взначною мірою відірваний від виробництва, відволікає велику коли -кість працівників від участі у створенні матеріальних цінностей.

Хрущов виступив ініціатором докорінної реорганізації органів уп -равленія промисловістю і будівництвом. У лютому 1957
Пленум ЦК прийняв рішення про ліквідацію галузевих міністерств і з -будинку замість них територіальних органів управління промислово -стю - Соваетов народного господарства. При цьому йшлося про те,що ведомственностьв керівництві промисловістю і будівництвомпризводить до ослаблення і порушення нормальних територіальних зв'язківміж предпріятіяміразних галузей промисловості, розташованих уодному економічному районі, нерідко не дає можливості оперативновирішувати господарські питання, доцільно використовувати наявніресурси і т.д.

Реформа 1957 послужила основою для подальших численний -них реорганізацій державного і партійного апарату. На місцяхв межах областей були створені раднаргоспи, які незабаром були ук -рупний в раднаргоспи великих економічних адміністративних районів.
Був створений Вища Рада народного господарства, який взяв на себекоординацію роботи прмишленності та будівництва в Загальнодер -венном масштабі.

Однак життя показало, що правильні зауваження про недолікигалузевої структури управління промисло?? ністю ні в якій мірі непозбавляли (у рамках тодішньої політичної системи) віднеобхідності централізовано керувати галузями промисловості.
Реформа 1957 призвела до галузевої роз'єднаності промисловості,завдало удару по єдиній технічній політиці. Спроби численнихреорганізацій державного апарату ніяк не могли ліквідуватиці недоліки.

Разом з тим вже на початку 60-х років у пресі стали з'являтисястатті про необхідність використовувати важелі управління, впроваджувати пів -ний госпрозрахунок. Економічна реформа 1965 р., проголошена вжепісля того, як Хрущов був знятий зі своєї посади, почала готуватисяпри ньому.

Будучи переконаний у всесилля організаційних заходів, Хрущов на мар -Котовського (1962г.) Пленумі ЦК запропонував докорінно перебудуватиуправління сільським господарством, наблизити його до колгоспів і совхо -зам, зробити конкретним і оперативним. Були створені територіальніколгоспно-радгоспні виробничі управління. На Пленумі особливонаголошувалося на необхідності підвищити відповідальність партійних ор -ганів за стан сільськогосподарського виробництва, активно спо -собствовать більш широкого використання можливостей кожного конк -ної господарства.

Улітку 1962 року Хрущов висуває ідею про поділ партійнихорганізацій і партійних органів за виробничим принципом і на -правлять до Президії ЦК відповідну "Записку" з вимогоюрозіслати її в ЦК компартій союзних республік, обкоми і крайкоми.
На листопадовому (1962г.) Пленумі Центрального Комітету він Обгрунтовуючи -ет свою ідею побудови партійних органів за виробничим прин -ціпу тим, що це дасть можливість забезпечити більш конкретне іпланомірне керівництво промисловістю, будівництвом і сільськимгосподарством, зосередити головну увагу на виробничих по -проса. Постановою пленуму ліквідувалися сільські райкоми,замість них створювалися парткоми виробничих колгоспно-радгоспнихуправлінь та зональні (кущові) промислово-виробничі пар -партійних комітетів, краях і областях - сільські і промисловікрайкоми, обкоми.

Ще до Пленуму проект поділу парторганізацій, партійних ірадянських органів за виробничим принципом викликав на місцяхвелике здивування. У ЦК КПРС надходило чимало (щоправда, доситьбоязких заперечень і зауважень. Як пізніше заявляв перший секретар
ЦК Компартії України П. Є. Шелест, "ще під час обговорень пропозицій та -жений, викладених у "Записці" т.Хрущева про перебудову партійних ірадянських органів, багато членів ЦК, працівники республіканських імісцевих партійних органів висловлювали сумнів у доцільності на -меча реорганізації. Вказувалося, зокрема, на труднощі,які неминуче виникнуть, якщо роз'єднати єдиний господарсько-
-політичний організм будь-якій області, в якій промисловість,сільське господарство і сфери їх обслуговування тісно пов'язані. "Протезаперечення, сумніви та зауваження не були взяті до уваги. На
Пленумі ж пропозиції Н. С. Хрущова отримали повну п