ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Освічений абсолютизм Катерини II
         

     

    Історичні особистості

    Московським міським педагогічним університетом

    ІСТОРИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

    КАФЕДРА ІСТОРІЇ РОСІЇ

    Реферат з історії Росії на тему:


    Вплив ідей Просвітництва на особистість і політичну діяльність Катерини

    Великої.

    Освічений абсолютизм.

    Виконала студентка

    I курсу д/о 21 групи

    Дороганіч Ольга

    Науковий керівник док.іст. наук проф. Андреев И.Л.

    Москва 2002 рік

    Введення

    На відміну від багатьох інших государів, у різний час займалиросійський трон, Катерина зійшла на нього, маючи не тільки яснеуявлення про принципи, за якими вона буде правити, але й цілкомпевну політичну програму. В основі її лежали перш за все ідеї,почерпнуті з книг просвітителів другої половини XVIII ст. Монтеск'є,
    Вольтер, Д'аламбер, Дідро закликали до еволюційної, без бурь і потрясінь,зміні суспільно-економічних відносин.

    Ключовим терміном в їх уявленнях про ідеальний устрійдержави було слово «закон». Дати народу розумні та справедливі закони,які забезпечать загальне благоденство, - у цьому улюблені й шановані
    Катериною автори бачили основне завдання освіченого правителя країни.
    Нові закони повинні були регулювати всі сфери життя, і в результатідержава ставало правовим - «законною монархією», де всі здійснюютьсяза буквою писаного закону. Законом і лише їм повинна обмежуватися ісвобода громадян. Останні наділені особливими правами, обов'язками іпривілеями, в залежності від приналежності до того чи іншого стану.
    Причому привілеї - це невід'ємна властивість всякого стану, що займаєв державі своє, відведений йому місце.

    Держава, її правителі і громадяни повинні бути пов'язані системоювзаємних зобов'язань, неухильно дотримуватися які їх обов'язок. Так монарх
    - Аж ніяк не самовладдя над законом, і якщо він хоче бути слугоюдержави, то повинен і сам підкорятися законам своєї країни. Такзабезпечується стабільність держави, її процвітання, «загальне благо».
    Слідкувати ж за тим, щоб закони не порушувалися і з їх допомогою регулювати,регламентувати життя населення - одна з функцій держави,що здійснюється за допомогою апарату управління. У ньому, у свою чергу, якпомітив ще Петро I, «є душа громадянства». Ще одна функція держави --турбота про виховання підданих в дусі законності, точного виконанняцивільних прав та обов'язків.

    "Хто зберігає закони і володіє народами, - писав Ф. Фенелон у своїйзнаменитій книзі "Пригоди Телемак", - самі повинні коритисязаконами; завжди личить закону царювати, а не людині ". Ще пізнішепером французьких просвітителів розуміння змісту закону поглибилася: дляблага суспільства недостатньо, щоб государ був слугою ним же виданогозакону, треба, щоб і сам закон був непроізволен за змістом (тиранцілком вільний наіздавать Тиранський законів і Тиранський ж за нимуправляти, як це випливало з давньогрецької історії та правліннязнаменитого Драконта). Закон тільки тоді правдивий і добрий, коли в ньомувиражені інтереси суспільства і справжні правові основи її життя, коли вінне суперечить природним правам людей. А державна турбота про йоговиконанні - справа розумного, що розуміє межі своєї влади монарха.
    Така була державна ідея нового, правового, або "освіченого",абсолютизму, прижилася в Росії за часів правління Катерини II. Уте, що ця теорія застосовується до Росії, імператриця не сумнівалася, бобула переконана, що Росія - частина Європи і, отже, у неї спільна з
    Європою доля.

    I Катерина і просвітителі.

    Будучи ще великою княгинею Катерина кохалася до читання.
    Однак, відкинувши популярні тоді серед європейських аристократок любовніромани, взялася за більш серйозну літературу. Випадково потрапили домайбутньої імператриці праці французьких просвітителів стали її настільнимикнигами. Ідеї кращих європейських умов другої половини XVIII століття глибокопроникли в її душу і залишилися там назавжди. Те, що не всі з її планіввтілилася в життя - це факт, але те, що до кінця своїх днів Катерина
    II залишилася прихильник теорій Просвітництва так само не можна заперечувати.

    Росія зі своїм кріпосницьким режимом, низькою грамотністюнаселення і загальною відсталістю розвитку в цілому уявлялася як
    Катерині, так і діячам французького просвітництва країною великихможливостей, де реалізація цих ідей повинна була принести самі відчутнірезультати. Будучи вже імператриця Катерина II пише: «Я люблю країни щеНЕ оброблені, вірте мені, це найкращі країни. Я придатна лише в Росії; вінших країнах вже не знайдеш священної природи; всі стільки ж спотворено,скільки манірно ».

    Катерина збиралася« обробити »Росію за образом і подобоюправової держави, в теорії розробленого французькими просвітителями.
    Вона стала слухняною і ревною ученицею Вольтера, Д'Аламберта, Дідро. Всюжиття вона вела з ними листування, питала і найголовніше частоприслухалася до їхніх порад.

    Однак Катерина відмінно розрізняла кордон між теорією іполітичною практикою. Прикладом цього є діалог між імператрицею та
    Дені Дідро. Під час візиту Дідро до Росії вони дуже часто говорили,філософ вважав своїм обов'язком наставляти імператрицю в тому, як їй требанадходити, і, здається вона слухала його речам, проте не поспішала виконуватипоради. Коли ж Дідро поцікавився у государині, чому вона некидається негайно виконувати його вказівки, Катерина відповідала: «Вашимивисокими ідеями добре наповнювати книги, діяти ж по них погано.
    Складаючи плани різних перетворень, ви забуваєте відмінність нашихположень. Ви працюєте на папері, яка все терпить, тим часом як я,нещасна імператриця, працюю для простих смертних, які надзвичайночутливі і делікатні ».

    Ще раніше, під час подорожі по Волзі в 1767 році вона писала
    Вольтеру, квапити її з виданням нових законів: «Подумайте тільки, щоці закони повинні служити і для Європи і для Азії; яка різниця клімату,жителів, звичок, понять! Я тепер в Азії і бачу все своїми очима.
    Тут 20 різних народів, один на іншого не схожих. Але ж необхіднозшити кожному пристойну сукню. Легко покласти загальні початку, але зокрема?
    Адже це цілий особливий світ: треба його створити, згуртувати, охороняти ». І цепри тому, що зазвичай Катерина тримала себе по відношенню до Вольтера, зяким найактивніше переписувалася, скромною ученицею, яка прагнулавтілити в життя його ідеї.

    II Характер Катерини II та її взаємини з підданими.

    Характер абсолютного монарха завжди дуже сильно позначався на йогоправлінні. Уміння вести себе об'єктивно в тій чи іншій ситуації, триматисебе в руках, не піддаватися миттєвим пристрастям, на мій погляд, одне знайважливіших і необхідних якостей государя. Катерина ж володіла цілимрядом таких властивостей.

    Прекрасне знання і тонке розуміння психології, здатність ладитиз найрізноманітнішими людьми і використовувати їх кращі якості, миритисяз їх недоліками, якщо вони компенсувалися компетентністю і талантом,відрізняє Катерину - імператрицю від багатьох її попередником і нащадків.
    Вже з самого початку царювання вона свідомо намагалася змінити самуатмосферу царського двору, принципи підбору вищих посад. Так, у відповідьна прохання про відставку П.А. Румянцева, що був у фаворі у Петра III іпобоюється тому опали, вона відповідала: «Ви судіть мене за старовиннимиповедінки, коли персоналітет завжди перевершував якості і заслугикожній людині, і думаєте, що колишній ваш фавор нині вам не в прокслужити буде, вороги ж ваші тим підкріплювати себе мають. Але дозвольтесказати: ви мало мене знаєте. Приїжджайте сюди, якщо здоров'я ваше вам тодозволу; ви будете прийняті з тою скасувати, яку ваші отечествузаслуги і чин вимагають ».

    Катерина II вміла зберігати витримку в будь-якій ситуації, не буласхильна до спалахів безпричинного гніву й намагалася ніколи не діятипо перше спонуканню. Катерина зізнавалася: якщо при читанні принесеногоїй документа вона відчувала роздратування, то, по можливості, завждинамагалася відкласти рішення до наступного дня. Якщо ж рішення було потрібноприйняти швидше, а вона відчувала, що надто збуджена, то починалаходити по кімнаті, пити воду і, тільки остаточно заспокоївшись, зновубралася за справи, причому прагнула вникнути у всі деталі і нерідко знову ізнову запрошувала міністрів про подробиці.

    Такі особливості її характеру, на мій погляд, обумовленікількома основними причинами:
    Від народження німкеня, Катерина, успадкувала від свого народу природнестриманість, уміння діяти розумом, а не почуттями, серйознеставлення до деталей. Можна зауважити, що цих рис характеру, так яскравовиражених у жителів Європи, і, як уже говорилося раніше, необхідних длямонарха, часто бракувало, та і до цих пір не дістає російськимдержавним діячем. Звичайно це досить спірне питання, але явисловила свою точку зору.
    Також треба зазначити, що на Катерину подіяли та ідеї освіти,гуманні за своєю суттю. Природно, що державний діяч 18 століття,Наступне канонами передової думки освіти не може дозволити собіспиратися на швидкоплинні емоції, що затьмарює, як правило, здоровий глузд.

    III Наказ Покладений Комісії

    1. Загальна оцінка

    Детальність, досконально, вдумливість була властива не тільки їїметоду роботи та взаємодії з підданими. Ця риса її характеру яскравовідбилася і на законотворчості государині. Поступовість,послідовність, плановість - найважливіша риса перетворень Катерини.
    Кожен її крок був продуманий, вивчався і оброблявся імператрицею до тихпір, поки вона не приходила до переконання, що робота її досконала. «... Цене так легко ... веління мої, звичайно, не виконувалися б з точністю, якщоб не були б зручні до виконання. Я розбираю обставини, раджуся,уведиваю думки освіченої частини народу і по тому укладаю, яку діюуказ мій призвести повинен. І коли вже наперед я впевнена в загальномусхвалення, тоді я випускаю моє накаже, і маю задоволення те, що тиназиваєш сліпим покорою. А це основа влади необмеженої ». Уіншому місці Катерина II писала, «якщо державна людина помиляється,якщо він міркує погано або приймає помилкові заходи, цілий народвипробовує згубні наслідки цього ». Імператриця писала своєму синові: «Хтойде повільно, йде безпечно ».

    Найкращим прикладом такої копіткої і грунтовної роботиімператриці був її знаменитий «Наказ».

    У січні 1765 року Катерина початку безпосередню роботу надзаконодавчим проектом, в якому вона хотіла сформулювати і закріпитисамі основні принципи організації держави і правової політики --свого роду філософсько-правову конституцію суспільства. Із самих першихначерків робота була своєрідною. Початковий текст майбутнього "наказу"був написаний по-французьки. Потім секретарі імператриці зробили російськупереклад, який імператриця редагувала не менше трьох разів, вносячидоповнення, переставляючи тексти місцями. Усі рукописи і Катерини, і їїсекретарів, що відносяться до "Наказу", збереглися донині - аж домаленьких листочків з поправками літер або цифр.

    Основний текст «Наказу» включив 20 розділів, поділених на 526 статей,з яких 245 сходять до твору Монтеск'є «Про дух законів», 106 - докнизі італійського вченого - юриста Ч. Беккаріа «Про злочини іпокарання ». Крім того, Катерина використовувала праці німецьких авторів
    Більфельда і Юста, а також французьку енциклопедію і російськезаконодавство.

    Однак не можна розглядати Наказ Катерини як списане від А до Язі збірки золотих творів. Беручи за основу праці просвітителів,государиня провела величезну роботу з адаптації теоретичних базисів упрактичне російське законодавство. І навіть після цього Наказ Комісії
    Уложення носив лише рекомендаційний характер.

    Сама Катерина так оцінювала свій твір «Загальна думка тих,які прочитали наказ, свідчить, що non plus ultra (найвища точка - лат.)досконалості, але мені здається, що можна ще дещо виправити. Я не хотілапомічників у цій справі, побоюючись, що кожен з них став би діяти врізному напрямку, а тут слід провести тільки одну нитку і міцноза неї триматися ... Зошит є сповідь мого здорового глузду,сучасники і нащадки повинні будуть судити про нього; якщо б при цьомустраждало одне моє самолюбство, я із задоволенням і навіть з радістюпожертвувала б їм, але з тим, однак, щоб моя зошит досягла своєїмети, тобто доставила б жителям Росії положення найщасливіший, самеспокійне, вигідне, в якому вони можуть знаходитися ».

    До травня 1766 був готовий, майже завершений текст - у ньому булопонад півтора десятка голів і більше 400 сотень статей. Начисто переписаний
    "Наказ" був переданий через фаворита Катерини графа Орлова для прочитаннядеяким вищим сановникам і близьким людям: М.І. Воронцову. В.Г.
    Баскакова, А.П. Сусарокову, вищих церковних ієрархів. «... Призначила ярізних персон, вельми різно мислячих, - писала після імператриця, - щобвислухати Наказ Комісії Уложення. Тут при кожній статті народилися дебати. Ядала їм волю чорнити і паскудити все, що хотіли. Вони більше половини того, щонаписано мною було, Помаран, і залишився Наказ Уложення, яко надрукований »

    2. Державне управління.

    Перші п'ять глав фіксували найважливіші принципи владидержавного правління в Росії як незаперечні, "фундаментальні"початку життя суспільства взагалі. (В "наказі" було і невелике введення, де
    Катерина розвивала думку про те, що прагнення закону до блаженства кожногоі всіх є правило і християнського віровчення).

    Одна з самих перших статей "наказу" проголошувала Росіюєвропейською державою. У цього положення був важливий політичний підтекст:слідуючи критеріям Монтеск'є, всі закономірності європейськоїдержавності властиві Росії, незважаючи на її особливу обширність. Головназ таких закономірностей - «Государ в Росії самодержавний, бо ніякаінша, як тільки з'єднана в його особі влада не може діятисхоже з простором такої великої держави »(ст. 8). А «всякеінше правління не тільки було б Росії шкідливо, але й в кінецьруйнівно »(ст. 11). Проте у нової, правової, монархії нова мета: вседії людей «направити до отримання найбільшого від усіх добра»
    (ст.13), сприяти процвітанню суспільства, гарантувати права громадян -підданих. Государ не може і не повинен скрізь ред сам, хоча саме вінпокладався юридичним джерелом всякої влади в державі (цепоказує, що «Наказ» цілком зберігав абсолютизм монархії).

    У країні повинні існувати підлеглі монарху «уряду»
    - Установи, які проводять в життя закони, але можуть разом з тим іклопотатися про виявлені недоліки цих законів. Особливим установою,з особливими правами, був Сенат. На Сенат покладалися функції конституційногоконтролю за діями інших влад «сходственно до законів, у підставіпокладеними, і з державними установами »(ст.25).

    Законність і закони не мають стати в державі самоціллю, вонизобов'язані «охороняти безпеку кожного особливого громадянина». Всі рівніперед державним законом, проголошувалося в наказі: «Рівність всіхгромадян полягає в тому, щоб усі піддані були тими самими законами »(ст.34).
    Але не більше.

    Надмірне розуміння рівності, прагнення до стирання відмінностейміж бідними і багатими, між різними чинами і званнями, «коли всякхоче бути рівний тому, який законом поставлено бути над ним начальником »
    - Це «розумування» рівності, згубний для суспільства (ст.503). Закониповинні охороняти і «вільність» громадянина, яка, однак, полягає вте, «щоб робити все, що кому завгодно» (ст.36). У правильному державі
    «Вільність» є право робити те, що «закони дозволяют».

    3. Государ і закон

    У розділах 6 і 7 в загальній формі фіксувалися правила побудовитакого законодавства, де «вільність» громадян уживалася б зсамодержавним правлінням.

    Дотримуючись думки Монтеск'є, Наказ зазначав, що закони в суспільствіпов'язані з багатьма факторами: вірою, кліматом, політикою уряду,правами. Все це формує вихідне «народне розумування» (сучаснокажучи, менталітет). Правильні закони повинні слідувати цьому духу народу.
    «Ніщо не має забороняти законіт, крім того, що може бути шкідливо абокожному особливо, або до всієї громади »(ст.41). Якщо народ робить що-небудьбез примусу, отже, робить це охоче й добре - в цьому головнеправило кращої державної політики. Однак, наголошувалося в наказі, незавжди самі корисні справи і розумні заходи знаходять відповідь у народнихумах: звичаї грубіють. Таке гостре протиріччя між владою та усвідомленимипотребами нації слід вирішувати шляхом всесвітнього освіти,
    «Пріуготовленіе умов» (мається на увазі просвітництво в широкому сенсі, нешкільному). «Для введення кращих законів необхідно потрібне уми людські дотому пріуготовіть ».

    4. Кримінальне право і судочинство

    Глави 9.9 і 10 спеціально встановлювали конкретні принципизаконодавства в найгострішою сфері, причому не тільки для 18 століття, --сфері кримінального права та судочинства.

    Правильно побудований кримінальний закон проголошувався найважливішоюгарантією цивільної «вольності». Правильно - значить не довільно,єдність по хотінням законодавця. Покарання повинно випливати з природисамого злочину, і в моральному суспільстві викриття у злочині єчи не найбільше покарання. Наказ категорично забороняв будь-якіжорстокі за формою покарання: "Усі покарання, якими тіло людськеспотворити можна, повинна скасувати »(ст.96), скорочував можливі випадкисмертної кари.

    Суд - також установа не стільки каральне, стільки орган охоронисуспільства і громадянина, але він не повинен бути довільним у тлумаченні праваі законів, і то для того, щоб сумніви не було про свободи і безпекигромадян (ст.98).

    Суд, проте, діє в реальному становому суспільстві. Цевизнає Наказ очевидним. Тому в такому суспільстві гарантії судовоїсправедливості повинні полягати в участь виборних представників відстанів у розгляді справ: тоді дворян будуть судити дворяни, селян --селяни і т.д. Справі охорони прав повинні особливо служитипроцесуальні порядки, і чим вони складніше, тим більше гарантій прав (вельмицікаве положення !).

    Вперше в російському праві (так, і мабуть, і в усьому тодішньомуєвропейському законодавстві) Наказ забороняв застосовувати на слідстві тортури:
    «Вживання тортури противно природному міркувати тверезо» (Ст.123).

    5. Цивільне право

    Глави 11-18 присвячувалися законодавства у соціально-правовоїсфері і, кажучи сучасною мовою, цивільного права.

    Суспільство розділене на три стани, виходячи з природного таісторичного відмінності занять. Дворяни служать державі, селяни орютьземлю, торговці торгують. Очевидно, що місце дворянства важливіше і почесніше.
    Тому йому гарантуються особливі привілеї на службі, у власності. Алеі для селянства важливо "заснувати що-небудь корисне", а головне охоронитийого законами від зловживання з боку поміщиків. Так званий
    "середній рід людей", третій стан, особлива турбота імператриці. «Я заведуу себе в імперії всякого роду стану, - повідомляла Катерина пані Жоффрейще в червні 1765 року, - я цілком усвідомлюю гідності вашого ладу ». Пізнішевона додає: «Ще раз обіцяю вам середній стан ...» До третього стану
    Катерина II зараховує в наказі «всіх тих, що він не був дворянином, ніхліборобів, вправляються в мистецтв, науках, в мореплавання, торгівлі іремеслах », а також вихованців виховних будинків, училищ, дітей чиновниківта інших різночинців.

    Отже закон повинен охороняти всіх, але цивільні праванадаються відповідно до станово.

    Основа економічного процвітання суспільства - землеробство івласність. «Не може землеробство процвітати тут, де ніхто не маєнічого власного »(ст.295). Землеробство - головний працю людей,промислове виробництво корисно, але не повинно особливо відволікати відземлеробства (так дивився на ці речі весь 18 століття). Взагалі станекономіки і стан суспільної моралі - далеко не такі далекі речі,як здається на перший погляд: «Гордість приводить людину усуватися відпраць, а славолюбство спонукає вміти працювати краще перед іншими »
    (ст.307). Для збагачення суспільства важлива і торгівля. Однак якщо закони їїутискають, вона «втікає» в інші землі. Але регулювання торгівлі --обов'язкове правило: «Вольность торгівлі не те, коли торгуютьдозволяється робити, що вони хочуть »(ст.321). Ця ж стаття, на мій погляд,так само натякає на постійні прохання міщан повністю монополізуватибудь-які види торгівлі на користь міського населення, позбавити права торгівліселян. Зрозуміло, що такі вимоги, випливали виключно зособистих корисливих інтересів; навряд чи хто-небудь з таких прохачівзамислювався з приводу загального блага країни, процвітання торговельних відносин.
    Однак імператриця мислила інакше.

    6. «Народ Російський учинити у світлі благополучним»

    Останні, 19 і 20 глави наказу встановлювали деякі правила вокремих питаннях законодавства. Декларувати свободувіросповідання, виходячи з того, що "гоніння людські уми дратує".
    Варто також зауважити з цього приводу, що в своїх записках Катериназазначає: «Не думаю, щоб корисно було заставляти наші нехристиянськінародності приймати нашу віру ».

    заборонялися надзвичайні, не передбачені законом суди.

    Заборонялося вкрай широко трактувати державні злочини.
    Вперше в російському праві (так звикли до того, що жест, необережне словоабо усмішка ляльки-Петрушки спричинять розшук за «словом і справі государеві»)фіксувалися: «Слова не становлять речі, що підлягає злочину; частовони не варті нічого самі по собі, але по голосу яким вимовляються ... »
    (ст.482).

    Взагалі закони треба писати відповідально, зрозуміло, закони «неповинна бути тонкощами, від дотепності відбуваються наповнені ». «Закониробляться для всіх людей, всі люди повинні по оним надходити, отже,треба, щоб всі люди оні і зрозуміти їх могли »(ст.458). Якщо дотриматися всіхці конституційні принципи в нових законах, завершувався Наказ, то й «народ
    Російський, скільки можливо за людству, учинити у світліблагополучним ».

    Уряд надавало Наказу особливе значення. Після його виданнявсім державним установам повелівалося мати Наказ на суддівськихстолах нарівні зі старим «зерцале правосуддя». Наказ не був типовимзаконодавчим актом, як я вже згадувала раніше, він був, загалом,документом рекомендаційного характеру, декларацією про наміри. Катеринапідкреслювала, що заборонила посилатися на Наказ як на закон і дозволялатільки засновувати на ньому ті чи інші міркування, думки. Однак він незалишився без прямого застосування в праві: відомі випадки, коли складні справибули вирішені і Сенатом, і нижчими судами "за правилами Великого наказу".
    Слідуючи конституційним засадам "наказу", у Катерининському час була зжитаслідча катування, хоча судові влади чинили опір вилученню з їх руктакого "корисного" кошти.

    Сучасна "Наказу" російське та закордонне товариство з захопленнямсприйняло державний лібералізм цього акта. Текст закону неодноразовоперевидавався - усього до семи разів тиражем понад 5 тисяч примірників (щобуло величезним числом). "Наказ" перевели на всі європейські мови, навіть налатинська і новогрецька, виходили нові переклади і за кордоном. Звведенням шкільної реформи 1782 він був обов'язковий для вивчення вшколі: надруковані навіть спеціальні прописи для навчання листа з обранимистаттями "наказу".

    Павло 1 ставився до "Наказу" негативно, але з воцарінням
    Олександра 1 катерининських постулати знову увійшли в обіг. Найважливішістатті "наказу" потім обмежено перейшли в основні державні закони.

    V Комісія уложення

    Опублікувавши Наказ як декларацію, Катерина не збираласязупинятися на досягнутому. Ідеї, втілені в її працю, вонамала намір втілити в офіційний, що має юридичну підосновудокумент, завдяки ще одному нововведення, що бере коріння з ідей
    Просвітництва.

    14 грудня 1766 імператриця опублікувала указ про твірпроекту Уложення.

    Мета скликання комісії визначив чітко й лаконічно: «Ми скликається нетільки для того, щоб вислухати потреби і недоліки кожного місця, а йдопущені вони мають бути в комісію, якій дамо наказ і обряд управліннядля заготовляння проекту нового Уложення до піднесення до нас дляконфірмації ».

    Був визначений обряд скликання депутатів, шляхи їх вибору. Від дворян ігородян передбачалися прямі вибори, по одному депутату направлялокожне центральна установа: Сенат, Синод, канцелярії. Для сільськогонаселення встановлювалися триступеневе вибори, а право обрання депутатівналежало державним і економічним селянам, а також осілим
    «Інородців» Поволжя та Сибіру. Селяни-кріпаки, що складали 53%жителів Росії, були позбавлені права обирати депутатів - вважалося, що їхінтереси представляли поміщики, ними володіли.

    пішли за урочистим відкриттям трудові будніновоспечених депутатів показали неспроможність Комісії Уложення добудь-якої спільної об'єктивної діяльності. Перевезення депутатами в
    Москву накази в основній своїй масі висловлювали думки і вимоги тієїстаново-територіальної групи, до якої належав і сам депутат. Підчас обговорення законопроектів всі спроби прийти до конценсусузакінчувалися невдачами. Кожен відстоював свої інтереси, зовсім недумаючи про загальне благо. Найменші спроби, вибачте, пікнути протибільшості, відразу ж припинялися.

    Катерина була засмучена. Вона почала розуміти, що явно переоціниласвоїх підданих. Звичайно, адже є вже те, що вперше в російській історіїпредставники різних груп населення мали можливість відкрито висловитисяпро те, що їх хвилювало, але государиня, очевидно чекала більшого.

    Не мали досвіду законодавчого творчості та парламентськихдебатів, у більшості погано освічені, вони, як і завжди буває вподібних випадках, в цілому відображали низький рівень політичної культуринароду і не в змозі були поступитися узкосословнимі інтересами зарадиінтересів загальнодержавних.

    Наприкінці 1768 року, скориставшись початком російсько-турецької війни,вона розпустила депутатів під приводом, що війна з Османською імперієювимагала присутності депутатів або на театрі військових дій, або вустановах, які обслуговують військові потреби. Депутати розпускалися «поки віднас паки скликані будуть », але, закінчивши війну переможним світом, придушивширух Пугачова, Катерина так і не відновила роботу Великого зборів.

    Сам факт виникнення і дії укладеної комісії викликав на себерізку критику, у тому числі, найбільшу образливу для Катерини, критикупросвітителів. Дідро заперечував доцільність скликання Покладений комісії іскладання кодексу, бо, на його думку, це можливо тільки в тому випадку,якщо народ має владу над государем. «Якщо ж вся повнота владиналежить до вашої государю, - писав він, - забудьте про кодекс, бо,складаючи його, ви куєте ланцюга лише для самих себе ».

    Катерина була ображена до глибини душі. Адже вона вважала, свій
    Наказ шедевром.

    Однак, на мій погляд, істина десь посередині. Дідро - теоретик,
    Катерина ж - практик, а як відомо не все те, що можна сказати насловах, можливо здійснити на ділі.

    Дідро мислив абстрактними поняттями, він будував ідеальне, за йогодумку, держава, для його думок не було перешкод. Тоді як
    Катерина зобов'язана була миритися з тим, що змінити було неможливо безнегативних наслідків.

    Незважаючи на все, не можна оцінювати спробу створення Катериною IIпрототипу державної думи як повний провал. Зауважу, що з самого початкуімператриця ставила перед комісією не тільки мета створення уложення, а йвиявлення «потреб і чутливих недоліків нашого народу». І якщовизнати, що з першим завданням Комісія не впоралася, то в другому випадку
    Катерина отримала досить велику інформацію про бажання народу, виключаючизвичайно кріпаків. Цей багатий матеріал государиня використовувала після підчас розробки тих чи інших законопроектів.

    VI «Потьомкінські села»

    Заперечувати, що Катерина II була в душі прихильник Просвітництваскладно. Можна, звичайно, говорити, що вся її листування з гуманістами цефарс, мода, бажання завоювати авторитет серед верхівок європейської влади,бажання здобути славу у віках наймудріший з наймудріших правителів свого часу.
    Можливо в усьому цьому і є частка правди, однак треба відзначити, що не будь
    Катерина згодна з ідеями того ж Вольтера, Дідро та інших стала б вонаризикуючи своїм, тепер по суті незаконним царюванням, хоча б намагатисявтілити в життя ці постулати. Невже не було іншого виходу? Меніздається, якщо постаратися, то можна було в такому разі знайти інший шлях,як всидіти на троні!

    Однак погляди - це одне, а конкретні дії, зовсім інше.
    Далеко не завжди наміри імператриці втілювалися в життя. Самимнаболілим питанням залишався селянський. У паперах Катерини існуєне мало гірких, співчуваючих слів по цьому приводу: «... нахил додеспотизму ... прищеплюється з самого раннього віку до дітей, котория бачать,з якою жорстокістю їх батьки звертаються зі своїми слугами; адже немаєбудинку, в якому не було б залізних нашийників, ланцюгів і різних іншихінструментів для тортури при найменшій провини тих, кого природа помістилав цей нещасний клас, якому не можна розбити свої ланцюга беззлочину ». «Якщо крепостнаго не можна визнати персоною, - іронізуєвона в іншому місці, - отже, він не людина, але його худобою будьте ласкавівизнавати, що до чималої слави від усього світу нам приписано буде ».
    Рабство ж «є подарунок і умок татарський», у той час як «слов'яни булилюди вільні ». Чи не сховалося від Катерини і те, що кріпацтво булогальмом на шляху розвитку ефективного господарства. «Чим більше надселянином насильника, - зауважувала вона, - тим гірше для нього і дляземлеробства ». І далі: «Великий двигун землеробства - свобода івласність ».

    І після таких слів Катерина фактично зі скасуванням гетьманства на
    Україні ув'язнює селян.

    Так, такі протиріччя виникали протягом усього царювання
    Катерини II і в цьому її парадокс.

    На мій погляд, проблема була в тому, що Катерина з початку свогоцарювання була пов'язана досить вагомою причиною, внаслідок якої вонане могла діяти інакше:

    Зійшовши на престол в століття палацових переворотів, Катерина розуміла,що у випадку занадто різких дій проти пануючого класу
    (дворянства) вона просто може позбутися влади (це в кращому випадку, а вгіршому - голови).

    Однак, це не виправдовує дії Катерини, спрямовані нафальсифікацію реального стану в країні для її європейських адресатів.
    Наприклад, всім відома історія про те, як у листі Вольтеру Катеринаписала, що російський селянин кожен день має на обід курку, а то йіндичку. І це не єдиний момент.

    Не все виходило, а хотілося. Зате зовсім не хотілося впасти обличчямв бруд перед Європою, до якої вона себе зараховувала.

    Але подумайте, у яку людину немає недоліків? Зрозуміло, що цівчинки не звеличують Катерину в наших очах, проте може матислабкості жінка, повелівати самої величезною країною протягом 34 років уперіод, коли правителі тут змінювалися також часто, як туалети упридворних дам, причому найчастіше не самими гуманними способами.

    У висновку хочу сказати, що вік Катерини II - це епохадуховного розквіту, формування національної самосвідомості, складання усуспільстві понять честі, особистої гідності, законності. Не випадковоісторики говорять про дві не пороти поколіннях Катерини, з яких вийшлигерої 1812 року і декабристи, великі письменники і художники - гордістьвітчизняної культури. Чимала заслуга в розвитку вільної думки,літератури і мистецтв належить самої імператриці, чиї власнідуховні запити й інтереси були надзвичайно широкі і яка власнимприкладом спонукала підданих до заняття журналістикою та історією,письменництвом та архітектурою, театром і живописом. Духовні сили.
    Накопичені російськими людьми в послепетровское час, саме при Катериніяк би прорвалися назовні, виплеснулися літературні та художнішедеври, болісні роздуми про долю батьківщини і місце Росії у світі.

    Звичайно, і за Катерини, як і в будь-який час, народ пізнавчимало труднощів, страждань, несправедливостей. І реальне життя була о?? еньдалека від того лубочного загального благоденства, про який мріялаімператриця. І все-таки цей період російської історії з набагато більшимпідставою, ніж інші, може називатися періодом розквіту Росії.

    Друга половина XVIII століття не випадково названа катерининськоїепохою, особистість імператриці наклала на неї особливий відбиток. Волею доліна російському престолі опинилася людина яскравий, неабиякий, що залишивпомітний слід у вітчизняній історії, - безперечно, одна з найбільшталановитих державних діячів Росії, вірно зумів зрозуміти іоцінити об'єктивні тенденції розвитку суспільства і не без успіху намагавсяїх спрямовувати. Діяння Катерини мали довгострокове значення і багато в чомувизначили подальшу історію країни.

    Список літератури:

    А.Б. Кам'янський Життя і Доля імператриці Катерини II
    Н.І. Павленко Катерина Велика
    О. О. Омельченко Катерина II
    Записки імператриці Катерини II
    Чельцов-Бебутов М.А Курс кримінально-процесуального права, нариси з історіїсуду і кримінального процесу в рабовласницьких, феодальних буржуазнихдержав. Санкт-Петербург; 1995.


         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !