ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Хрущов і десталінізація на Україні
         

     

    Історичні особистості

    ЗМІСТ
    ВСТУП 1
    Загальна характеристика сталінського політичного ладу 1
    Службова і політична кар'єра М. Хрущова 2
    УКРАЇНА В ОСТАННІЙ період сталінізму. 3
    Економічне становище України в перші повоєнні роки 3
    Положення західних областей України і національне питання 5
    Протиріччя в політиці КПРС в післявоєнний час 6
    ПОЛІТИЧНА БОРОТЬБА ЗА ВЛАДУ ПІСЛЯ СМЕРТІ СТАЛІНА. 7
    Нове керівництво країною після смерті Сталіна 7
    Кінець ери Берія 8
    Зміни в економічній політиці і перші кроки реформ 9
    Десталінізації УКРАЇНИ 9
    ХХ з'їзд КПРС і його перші результати 9
    Реформи в організації керуванням народного господарства 12
    Вирішення проблеми житлового будівництва 13
    Реформи аграрного сектора господарства 13
    Реформи в галузі системи освіти 16 < br> Реформи в науці, культурі та мистецтві 17
    ХХ11 з'їзд КПРС і його підсумки 20
    ВИСНОВОК 22
    Список використаної літератури. 23

    ВСТУП


    Коротка характеристика політичного устрою за Сталіна.

    Щоб відповісти на питання що таке десталінізація необхідновизначитися, а що власне являв собою в той час сталінськийрежим на Україні.

    Протягом досить короткого історичного часу Україна зробилаважливі кроки на шляху модернізації в усіх сферах життя. У цьому відношеннівона йшла в одному напрямі з іншими країнами, вирішувати свої проблеми.
    Однак історична ціна радянської модернізації України була надмірновисокою. Вона коштувала їй мільйони людських життів. Таку ціну застворення сучасної економіки ніхто в світі крім народів, що опинилися вскладі СРСР не платив, а Україна виявилася однією з найбільш потерпілих відсталінського режиму.

    Сталін, і його підручні створили такий політичний устрій, при якомувся державна влада зосередилася в руках однієї політичної
    Всесоюзної комуністичної партії (більшовиків) - ВКП (б), яка напротягом всього свого правління систематично знищувала демократичнісвободи, повністю підпорядкувала собі всі галузі життя людини своїмінтересам і тривалий час утримувала контроль над радянським суспільствомза допомогою терору, фізичного та духовного поневолення. В її арсеналітакож була політика залякування, придушення політичних супротивниківжорстокими насильницькими методами. Цей період також характеризуєтьсярежимом безмежної особистої влади одного вождя з диктаторськими методамиуправління.

    Посилення централізації управління призвело до того, що керівництвопромисловістю України повністю перейшло в розпорядження московськихвідомств. У централізований розподіл потрапляла і продукція колгоспно -радгоспного сектора економіки. Сталінський тоталітарний режим нещаднознищував усіх, хто чинив опір або був потенційнимпротивником його політики в Україні. Жертвами голодомору і розправ в рокипримусової колективізації і терору стало незліченну кількістьжителів України. Найважчі втрат зазнали українське селянство танаціональна інтелігенція. Це було результатом цілеспрямованої політикигеноциду, що переслідує мету ліквідації проявів національного життяукраїнців, позбавлення їх історичної пам'яті, нейтралізації їх прагнень досамостійної національно-державної і культурного життя. Урезультаті Україна отримала небачений вид тиранії, новий виток тотальноїрусифікації, деформовану, засновану на примусовій праці економіку.

    У своїх вікових прагнень до незалежного політичного життя і досправедливого суспільного устрою український народ був відкинутий на багатодесятиліття тому.

    Службова і політична кар'єра М. Хрущова за Сталіна.

    Довгий час про ті бурхливі роки в житті СРСР і зокрема на Україніне прийнято було говорити. Доля самого Хрущова, та й цілого ряду найважливішихподій того періоду, до недавнього часу була багато в чому не відома.
    Тільки на початку 90 років історична правда стала прояснюватися завдякивиникла можливості використання архівних документів, сучасних працьвчених і письменників, а також спогадами безпосередніх учасниківвідбувалися тоді подій. Хоча з висловлювань сучасних істориківвеличезна частина документів тих часів в архівах КДБ, МВС і навіть КПРС остетсядо теперішнього часу засекреченими.

    Потрібно пам'ятати, що М. Хрущов протягом досить більшого відрізкачасу був в числі одного з найближчих наближених і соратників Сталіна.
    Недарма вождь довіряв йому досить відповідальні посади в державнихгілках влади.

    Службова і партійна кар'єра М. Хрущов складалася вдало. Він бувделегатом від України на XIV і XV з'їздах ВКП (б). Із січня 1931 року допочатку війни пройшов шлях від секретаря партійної організації району Москвидо секретаря Московської міської та обласної партійних організацій.
    Призначення його в 1938р. на посаду першого секретаря ЦК КП (б) України ікандидата в члени Політбюро, а ще через рік - членом Політбюро ЦК ВКП (б)показує безмежну довіру до нього з боку Сталіна. У роки Великої
    Вітчизняної війни Хрущов обіймав відповідальні посади в Радянській Армії --був членом військових рад Південно-Західного, Західного, Сталінградського,
    Південного, Воронезького і 1 - го Українського фронтів. Закінчив війну в званнігенерал - лейтенанта.

    У 1944 році він призначається Головою Ради Міністрів (РНК)
    Української РСР - однієї з найбільших республік СРСР, важливою для всьогодержави в економічному, політичному, національному і в стратегічномуплани, а в 1947р. обирається першим секретарем ЦК КП (б) У. З грудня
    1949 р. він - знову перший секретар Московського обласного і секретар
    Центрального комітетів партії.

    Як партійний працівник і господарник він залишив помітний слід вісторії України. Енергійний та цілеспрямований, він користувався авторитетомсеред населення. Разом з тим він був керівником сталінської школи,втілювали командно-адміністративну систему, був схильний донезваженим, волюнтаристським рішенням. А величезна довіра до нього збоку Сталіна говорить саме за себе.

    Щоб зрозуміти роль і місце Хрущова в історії нашої державинеобхідно подумки повернутися на десятиліття назад, тобто в останній періодправління Сталіна і його оточення. При Н. С. Хрущова були зроблені першікроки до відродження так званих ленінських принципів і очищення ідеалівсоціалізму. Тоді ж почався період "холодної війни" до мирногоспівіснування, і заново пробите вікно в сучасний світ. На тому крутомузламі історії суспільство вдихнуло на повні груди повітря оновлення тазахлинулося чи то від надлишку, чи то від нестачі кисню.

    УКРАЇНА В ОСТАННІЙ період сталінізму.


    Економічне становище України в перші повоєнні роки

    Криза сталінського правління почався ще до того, як помер І.В.
    Сталін.

    Перехід України до мирного життя після війни з фашистською Німеччиноювідбувався у надзвичайно важких умовах. Страшні рани залишила війна нанашій землі. Непоправні були людські втрати. Від рук нацистів за рокивійни загинуло понад 7 мільйонів наших співвітчизників.

    Величезний збиток був нанесений народному господарству республіки: зруйновано ірозграбовані практично всі промислові підприємства, розорене сільськегосподарство, перетворені в руїни міста й села. У руїнах знаходилисятранспортні магістралі, шахти, навчальні заклади, лікарні та громадськіі культурні будівлі. Обладнання і навіть цілі заводи були вивезені підчас евакуації з України на Урал, у Сибір, Казахстан і багато іншихмісця, віддалені від пожежі війни. Усім здавалося, що відродження відбудетьсячерез багато десятиліть. Проте народ, який отримав перемогу і відстояв своюземлю у кривавій війні, був сповнений рішучості, як можна швидшевідродити економіку і перейти нормального людського життя. Люди сподівалисяна припинення репресій і утвердження соціальної справедливості, нащастя своїх дітей. Але сподіванням не судилося збутися.

    У першу чергу відновлювалися об'єкти паливно-енергетичноїбази, залізничний транспорт, машинобудування. Поряд з цим, як і ранішеособлива увага приділяється посиленого розвитку оборонних і видобувнихгалузей промисловості, що призводило до скорочення фінансування іншихгалузей, а також до виснаження природних запасів України.

    Значні сили були кинуті на відновлення Донецького вугільногобасейну, де було введено в дію майже 130 шахт, освоювався новий
    Львівсько-Волинський вугільний басейн. Нарощував потужності металургійнийкомплекс. Почали давати перші метал такі заводи-гіганти, як
    «Запоріжсталь», завод ім. Г. Петровського, «Азовсталь» та ін
    Відбудовувалися підприємства машинобудування. Розпочався випуск продукції на
    ХТЗ, Ворошиловградського паровозобудівний, Запорізький трансформаторнийта інші заводи.

    Сільське господарство залишалося у вкрай важкому стані не вистачало вдостатній кількості не тільки сільськогосподарської техніки, але навітьнайпростіших землеробських знарядь праці. Незважаючи на деяке збільшення до кінця 1945 посівних площ, Україна продала державі зерна на
    40% менше, ніж до війни. Однак це не перешкодило СРСР вивозити зерно закордон. Внаслідок сталінської грабіжницькою політикою та посухи 1946стало швидко відчуватися обмеженість запасів зернових. На Україні розпочавсяголод, який охопив мільйони людей не тільки в містах, але і в селах.
    Голодомор 1946-1947 р.р. був однією з замовчуваних тривалий частрагічних сторінок історії України.

    Однак успіх відновлення залежав від вирішення проблеми робочої сили.
    Населення України скоротилося більш ніж на 30% і в основному за рахунокпрацездатного, знизився також і рівень кваліфікації робочої сили. Длятого часу була ще одна, зумовлена війною особливість - великакількість працюючих жінок, причому на найбільш відповідальних і важкихділянках відновлення. Після демобілізації в господарство республіки влилося
    2,2 млн. колишніх воїнів, на Батьківщину повернулося понад 800 тис. молодихлюдей, примусово вивезених фашистами до Німеччини. В цей же час сталишироко проводиться примусові мобілізації робочої сили, в основному зсільській місцевості і, як правило, з інших республік СРСР. Зростаючичисельно, робочий клас ставав все більш строкатим в національномувідношенні.

    Значною подією в культурному житті республіки було відновленняроботи Київського, Харківського та Одеського університетів. Вперше в історії
    Закарпатського краю було відкрито Ужгородський університет. Відновили своюроботу майже всі школи та ВНЗ України. Велике значення мало відновленнядіяльності центру української науки - Академії наук УРСР. Однак надіяльність представників наукової та творчої інтелігенції негативнопозначилися некомпетентне втручання в їх творчий процеспартапаратника, безпідставні звинувачення в «низькопоклонстві перед Заходом»і в некритичної оцінці «проявів буржуазної культури».

    У духовній сфері переважали методи нагнітання підозрілості іідеологічної істерії, закриття друкованих видань, заборона творівлітератури і мистецтва. Проявом такого ставлення до творчоїінтелігенції був ряд постанов ЦК КП (б) У про «спотворення і помилки»вчених суспільствознавців. У таких умовах вчені, письменники діячі мистецтване могли повністю виконувати свою творчу місію. Так, наприклад,піддався гонінням український поет В. Сосюра за своє прекрасневірш «Любіть Україну».

    Перші мирні роки мало чим відрізнялися від важких буднів військовогочасу. У розорених містах і селах України відчувалася гостра потребабуквально у всьому. Люди вкрай погано харчувалися, відчувався гострий дефіцит уодягу і взуття. Карткова система не забезпечувала повноцінного харчування.
    Заробітна плата робітників і службовців була нижчою довоєнної в два рази.
    Грошові доходи колгоспників становили половину довоєнних. В умовах,коли держава спрямовувала всі свої ресурси на відновлювальні роботи і розвиток військово-промислового комплексу, швидко підвищити життєвий рівеньнароду було неможливо.

    Положення західних областей України і національне питання

    Особливі складнощі суспільного і господарського життя переживализахідні області України. Нехтуючи специфікою історичного та соціально -економічного розвитку краю, партія застосовувала тоталітарні методифорсованого залучення його в єдине русло суспільно житті України.
    Серйозні порушення допускалися в кадровій політиці. Так висуванці,які прибули на керівні посади зі східних областей (у 1944-1945 рокиїх прибуло близько 85 тис. людей, тоді як місцевих висуванців було тільки
    28 тис.) як правило, не були підготовлені до роботи в місцевих умовах і восновному були орієнтовані на застосування адміністративно-командних ірепресивних методів управління. Ці дії природно викликалинегативну реакцію населення. Очолювані С. Бандерою збройніорганізації ОУН-УПА, силою намагалися не допустити затвердження радянськоївлади. У цьому кровопролитне протистояння втягувалось все більше людей.
    Тільки за офіційними і сильно заниженими даними понад 200 тис. жителівзахідних областей України були вислані концентраційних таборів (ГУЛАГ), вяких більшість і загинуло, а 65906 сімей були насильно депортовані в
    Сибір і на Далекий Схід. Про масштаби антирадянського опору можнасудити за такими даними: з 1 липня 1946 по 1 липня 1949 р. на території 13областей України, перш за все Львівської, Дрогобицької, Тернопільської,
    Станіславської членами УПА було здійснено 3190 збройних акцій, а за
    1944-1945 р.р. було скоєно 14,5 тис. озброєних акцій. Об'єктами такихакцій були особи, тісно і активно співробітничали з органами радянської владиі партії, з числа яких було вбито не менше 30 тис. У 1946 році членами
    УПА була успішно проведена акція по бойкоту виборів до Верховної Ради СРСР.
    У цих умовах сталінсько-беріївських каральна машина проявила в Західній
    Україні свої дивовижні можливості повною мірою. Органи держбезпеки івнутрішніх справ грубо нехтували нормами навіть так званої сталінської
    «Законності».

    Крім того, для вирішення національного питання було проведенопримусове переселення з Польщі в Україну 483 тис. українців і з
    України в Польщу 810 тис. поляків. За вказівкою Кремля Голова
    Раднаркому УРСР Микита Хрущов підписує 9 вересня 1944 в Люблініугоду про взаємне переселення: українського населення - з території
    Польщі, а польського - з території УРСР
    Найбільша ж трагедія спіткала тих українців, які в післявоєнний час опинилися в межах нинішньої Польщі. Їх насильно вигнали зі своєї рідноїземлі. У результаті «акція Вісла» в 1947 році протягом чотирьох місяців узахідні райони Польщі було відселено 141 тис. чоловік. Операція «Вісла»зв'язується і з таким словом, таким, що лякає весь світ, - Освенцим. Саме тут,на залізничній станції Освенцим, ділили українців південно-східної Польщіна різні групи, десятками ешелонів силою відправляли на захід. Так, навітьза неповними даними, в період з 19 травня по 23 червня 1947 через Освенцімпройшло 269 транспортів з депортованими украінцамі.Істінная мета цієїоперації полягала в полонізації споконвічно українських земель.
    Про підготовку злочинної акції «Вісла» знали і в Києві. Проте тодішнійміністр закордонних справ УРСР Дмитро Мануїльський радив першесекретарю ЦК КП (б) У Лазаря Кагановича не брати до України тих українців,які попросяться.

    Протиріччя в політиці КПРС в післявоєнний час

    Загалом війна сприяла зміцненню адміністративно-командноїсистеми управління, основою якої була правляча партія. З одного бокупартійний апарат постійно прагнув забезпечити свій тотальний контроль підвсіх сферах суспільного життя, в повному обсязі відновивши діяльністьпідконтрольних собі органів радянської влади. З іншого боку все більшформальним ставали участь активістів у роботі рад, профспілок,громадських організацій. Народна влада в таких умовах перетворювалася нафікцію. Важка хвороба роз'їдала країну. Зростала кількість міністерств івідомств, а з ними розростався управлінський апарат. У 1946 році Рада
    Народних Комісарів УРСР було перейменовано в Раду Міністрів УРСР.

    В Україні і без того нестерпно важка обстановка ускладнюваласядіяльністю одногупро з підручних Сталіна - Л. Кагановича, який з березняпо грудень очолював ЦК КП (б) У. Він створив у республіці атмосферупідозрілості, необгрунтованість переслідування кадрів, зловживаннявладою. Соціальна політика радянського уряду була суперечливою.
    Окремі заходи щодо поліпшення матеріального становища населення (скасуваннякарткової системи, 8 годинний робочий день, профспілкові відпустки для робітниківі службовців, скасування понаднормового неоплачуваної праці тощо) зростали уіншими протилежними за значенням, які представляли собою наступу найого права і свободи (примусовий викуп облігацій державних позик, введеннявисокого податку на малосімейних, скасування невеликих виплат фронтовикам забойові нагороди і т.п.). Проте народ в основній своїй масі ще зберігаввіру в світлі ідеали, широко і настирливо рекламовані компартією, мріявпро мирну і щасливого життя.

    Однак відчувалося, що післявоєнна сталінська політика входила допротиріччя з життєвою стійкістю народу. У країні ніхто не наважувавсякритикувати ні Сталіна, ні його уряд. Панував пропагандистський бумсуцільних тріумфів. Виборчі компанії наочно свідчили продеформуючому вплив сталінщини на політичну систему радянськогосуспільства.

    Усе більш ускладнювалися економічні проблеми. П'ятирічний план 1951 -
    1955 років був представлений країні з запізненням майже на 2 роки. Глибокийзанепад села викликав у народі побоювання нового голоду. Ізоляція від всіхінших країн світу і манії секретності заморожували науковий ітехнологічний прогрес.

    XIX з'їзд партії був останнім прижиттєвим з'їздом Сталіна. Тут віннамічав обговорити програму переходу до комунізму. На з'їзді партіябільшовиків була перейменована в Комуністичну партію Радянського Союзу.
    Сам факт, що з'їзд відбувся майже через 13 років після XVIII з'їзду ВКП
    (б), говорить багато про що. На з'їзді багато уваги було приділено питаннямзміцнення дисципліни в партії. Сталін обрушився на своїх найближчихсподвижників Молотова і Мікояна. Зріла чергова, третя після 1928 і 1937років хвиля чищення партії, хвиля розправ.

    Намірам Сталіна не призначено було збутися. 5 березня 1953 вінпомер. Радянський Союз онімів. Почуття народу були складні і драматичні.
    Багатьох охопила глибока і щира скорбота. Ще більш сильним булосум'яття. Сталін був викритий безліччю офіційних постів. З 1941 року вінбув Головою Ради Міністрів, Генеральним секретарем ЦК КПРС він був змоменту приходу до влади. У його руках була зосереджена величезна влада.
    Частину своїх обов'язків він довіряв Маленкову і Берія, які й віддавалинайважливіші розпорядження в перші дні після його смерті.

    ПОЛІТИЧНА БОРОТЬБА ЗА ВЛАДУ ПІСЛЯ СМЕРТІ СТАЛІНА.


    Нове керівництво країною після смерті Сталіна

    Куди могла піти країна після смерті Сталіна? Відповідь на це запитаннятреба шукати в співвідношенні сил у вищому шарі партійно-державногокерівництва можливим було або тимчасове продовження сталінщини, щостворювало серйозну загрозу життя і благополуччя мільйонів людей і цілихнародів, або деяке пом'якшення її при збереженні загальнополітичногокурсу, або поворот до десталінізації. Десталінізація не означала ліквідаціїтоталітарного режиму. Суспільство в цілому не було її до цього готове. Мовамогла йти лише про початковий очищення від спадщини сталінщини: звільненнярепресованих, повороті до вирішення найбільш гострих аграрних проблем,ослабленні догматичного преса в культурі.

    Після смерті І.В. Сталіна на чолі КПРС стала президія ЦК, у якийувійшли найближчі соратники вождя: Маленков, Берія, Молотов, Ворошилов,
    Хрущов, Булганін, Каганович, Мікоян, Сабуров, Первухін. Маленков став
    Головою Ради Міністрів, а його заступниками були призначені Берія,
    Молотов, Булганін і Каганович. Головою Президії Верховної Ради
    СРСР став Ворошилов.

    У цей час Н.С. Хрущов пішов з посади голови партійної організації
    Москви і очолив новий Секретаріат ЦК партії.

    Зі смертю І.В. Сталіна закінчилося не тільки його довгий правління.
    Починався новий період, суть якого ніхто не міг передбачити навіть узагальних рисах.

    Першою роботою нових керівників було заспокоїти країну. Компаніяпроти «ворогів народу» була разом припинена. Були проведені амністії повсім незначним злочинів і скорочені терміни за вироками до більштривалого ув'язнення. 4 квітня МВС було зроблено сенсаційну заяву проте, що «вороги народу» невинні. Це справило величезне враження.

    Кінець ери Берія

    Берія прагнув одержати популярність. Однак через три місяці він бувсам звинувачений у змові з метою встановлення своєї особистої влади. Жорстокий іцинічний, він був оточений загальною ненавистю. Головним його прагненням було:поставити МВС над партією і урядом. Серед активних сподручники
    Берії на Україні був міністр внутрішніх справ УРСР Мешик. Змовникизбиралися захопити владу і ввести терористичну диктатуру.
    Викрити і знешкодити злочинців допоміг генерал Т. Строкач, який зризиком для життя поінформував М. Хрущова про змову, підтвердивши їхнаміри документально. Щоб змінити положення не було іншого шляху,крім рішучої боротьби з Берією і його апаратом.

    Небезпечну роботу з повалення Берія очолив Н.С. Хрущов. І в червні 1953року на засіданні Президії ЦК КПРС М. Хрущов, попередньо схиливши насвій бік інших членів політбюро, взявши слово, сам Берія в
    «Антипартійної, розкольницької діяльності агента імперіалізму». Беріятут же був заарештований і відправлений під варту. Вже 10 червня про це булооголошено всій країні після Пленуму ЦК партії, що тривав шість днів.
    У грудні 1953 року було повідомлено про судовий процес над Берією і йогорозстріл.

    За ініціативою Секретаріату ЦК партії МВС і КДБ були позбавленіавтономності, грізний репресивний апарат був узятий під контроль партії.
    Без санкцій партійних органів жоден її член не міг бути тепер кинутий дов'язницю. Була проведена реорганізація КДБ і МВС, розстріляно основніпомічники Берія. На їхні посади направляли офіцерів з політаппарата армії,партійних і комсомольських працівників.

    Зміни в економічній політиці і перші кроки реформ

    У серпні 1953 Маленков оголосив про перегляд економічноїполітики. Було заявлено, що підвищити добробут народу можна тількичерез аграрну реформу і збільшення товарів народного споживання. До цьогочасу більшість населення жило в селі, яка неухильнодеградувала. Колгоспи і радгоспи приходили в занепад. У країні назрівавголод.

    Згідно з аграрною реформою старі борги з селянсписувалися, податки зменшувалися вдвічі, були підняті закупівельні ціни нам'ясо, молоко, овочі. Це дало негайний політичний ефект, якийпорівнювався з ефектом НЕПУ.

    У вересні 1953 року відбувся Пленум ЦК, на якому виступив Н.С.
    Хрущов з доповіддю про стан сільського господарства. Саме на цьому Пленумі
    Хрущов був обраний Першим секретарем ЦК КПРС, положення якого тодіпорівнюватися з положенням Генерального секретаря в роки правління Сталіна.

    І все-таки історія зробила правильний вибір. Це була відповідь на реальніпроблеми нашого життя. Все більш нищать і, по суті, напівзруйнованасело, технологічно відстала промисловість, гострий дефіцит житла,низький життєвий рівень населення, мільйони ув'язнених у в'язницях ітаборах, ізольованість країни від зовнішнього світу - все це вимагало новоїполітики, радикальних змін. І Хрущов прийшов саме так! - Як надіянароду, притча Нового Часу.

    десталінізації УКРАЇНИ


    ХХ з'їзд КПРС і його перші результати

    До середини 50-х років усі сфери життя України продовжували знаходитисяпід впливом сталінщини. Свідомість більшості населення переважало підвпливом стереотипів, які десятиліттями насаджувалися тодітоталітарним устроєм. Багато невинних людей мучилося в таборах і в'язницях.
    Республіка була ізольована від зовнішнього світу. Але в суспільно-політичномужиття назрівали кардинальні зміни.

    Найважливішим всередині політичною подією і відчутним поштовхом доподальшим перетворенням став XX з'їзд КПРС, який проходив з 14 по 25лютий 1956р. і був першим після смерті Сталіна. Життя настійновимагала прийняти глобальне рішення - повідомити народу про жахливінаслідки сталінської сваволі, які ще тяжіла над країною. Цьомупротивилася група найстаріших сталінці: Ворошилов, Молотов, Каганович,
    Маленков. Вони не виправдовували терор минулого, але вважали, що такі помилкибули неминучі при вирішенні таких великих і складних історичних завдань.
    Крім того, погані результати освоєння цілини дозволили їм перейти внаступ на Хрущова. У такій обстановці відкрився XX з'їзд партії.
    Рішення про його скликання прийняв Пленум ЦК в липні 1955 року

    З'їзд підходив до кінця, однак, несподівано для всіх делегатів, булооголошено, що з'їзд продовжується ще на один день, і 25 жовтня насекретному засіданні Хрущов виступив з доповіддю «Про культ особи і йогонаслідки ». Хрущов сам зважився на цей крок, тому що щиро, хоча іне завжди вміло, прагнув внести зміни до застарілий і порочнеполітичний і економічний механізми, покращити життя людей, гарантуватикраїні мир. Розуміючи, що більша частина делегатів з'їзду буде протирозвінчання злочинів Сталіна, Хрущов проявив мужність і доповівделегатам результати розслідування репресій. Хрущов детальнопроаналізував методи, за допомогою яких Сталін сконцентрував у своїхруках всю владу і підтримував у країні культ самого себе. З'їзд буввражений почутим. Після доповіді була прийнята коротка резолюція, вякій доручалося знову обраному ЦК вжити заходи для «подолання культуособистості та ліквідації його наслідків у всіх областях ». XX з'їзд зміниввсю політичну атмосферу в країні і поклав початок розпаду тоталітарноголаду. Ліквідовувалися концтабору. Була розформована значна частинавнутрішніх військ. Почалася реабілітації безвинно засуджених. Сотні тисячнезаконно заарештованих жертв сталінських репресій було відпущено на волю.
    Цей період Ілля Оренбург назвав словом - «відлига». Сталіпереглядатися існуючі догми про роль Сталіна. Стали відновлюватисяавтономні державні утворення, звільнялися незаконно засуджені,їм поверталися загублені права. З 1956 року спеціальні комісії зперегляду справ вирішували справи і звільняли реабілітованих на місці.
    Результатом їхньої діяльності стало повернення декількох мільйонів чоловік.
    Скасовувалися найбільш кричущі норми в кримінальному законодавстві сталінськоїепохи; було скасовано поняття «ворог народу»; з 14 до 16 років підвищенийвік настання кримінальної відповідальності; заборонено вдаватися допогроз і насильства при одержанні визнання; за деяким винятком,судові засідання стали відкритими і т.д. Лютий 1957 приніс так самореабілітацію народам, депортованим у 1944-1945 роках. У рідні місцябуло дозволено повернутися багатьом депортованим народам, однак у той часнічого не було зроблено для кримських татар, так як території, які їхзмусили покинути, були вже заселені.

    Хрущов завоював необмежену владу в партії і державі.
    Відкривалася гарна перспектива поглибити демократичні процеси всуспільстві, викрити залишки сталінізму. Однак цього не сталося, що вкінцевому підсумку відбилося на долі самого Хрущова.

    В Україні новий курс був сприйнятий по-різному. У значної частинигромадян з'явилися надії на швидку зміну жорстокого режиму. Однакпартійне керівництво республіки не виявляло ініціативи у викритті
    «Вождя всіх часів і народів» і не квапився вносити зміни доіснуючу систему влади.

    У Хрущовські часи робилося чимало спроб здійснитиреформи у багатьох сферах життя, особливо велика увага приділяласявстановлення демократичних норм керівництва. Одні з цих реформ булиобгрунтовані, інші готувалися поспіхом, а то й без достатніх підстав, алевсі вони зусиллями пропагандистського апарату одержували одностайнесхвалення. Так, в Україні з «схваленням» була прийнята третя програма КПРС
    (1961 р.), що містить безліч науково необгрунтованих цифр і прогнозів. Такж з «захопленням» зустріли жителі республіки проголошення програми
    «Розгорнутого будівництва комунізму». У 1959 році на XX з'їзді КПРС
    М. Хрущов видумав саму авантюрну зі своїх ідей: наздогнати і перегнати США,як у підвищенні промислового виробництва, так і сільськогосподарського надушу населення до 1970р. Але на відміну від американської економіки СРСР не мігсконцентрувати всі ресурси на підвищення добробуту народу. Дужебагато коштів вимагала гонка озброєнь і космічне змагання.

    Люди звикли до стереотипним гаслам про те, що Ради - це школауправління для трудящих, профспілки - школа комунізму, а комсомол --самодіяльна молодіжна організація.

    У суспільно-політичному житті країни проходили складні ісуперечливі зміни. Розпочаті реформи не підкріплювалися глибокимидемократичними перетвореннями, а це зводило нанівець усі прогресивніпочинання. Будучи представником адміністративно-командної системи Хрущовне наважувався відійти далеко від її канонів, а деякі з них продовжуваввикористовувати у своїй практичній роботі.

    Реформи в організації керуванням народного господарства

    Після приходу до влади М. Хрущова в Україні було здійснено ряд заходів пореорганізації управління народним господарством, наукою, культурою, уЗокрема були створені союзно-республіканські міністерства (вугільної татекстильної промисловості, зв'язку, вищої освіти та ін) Але ці заходи,розрекламовані як розширення суверенних прав республік, насправдісприяли зміцненню адміністративно-командної системи.

    У 1955р. населення УРСР досягло передвоєнного рівня, в 1959р.чисельність міського населення зрівнялася з чисельністю сільського, а в
    1969 перевищило його. У другій половині 50-х років Україна зновупосіла вагоме місце в господарському організмі країни і виконала завданняіндустріалізації, особливо з машинобудування та металургії. Будувалися новідоменні і мартенівські печі, прокатні і трубопрокатні стани, хімічні,цементні та інші заводи. Разом з тим безсистемне і безвідповідальнеперенасичення України промисловими підприємствами згубно позначилося на їїприроді і поставило її практично на межу екологічної катастрофи.
    Однак за якістю і своїм технічним рівнем продукція, що випускаєтьсявідставала від технічно розвинених країн. Виявилися тенденції і в зниженніефективності виробництва. Харківський професор-економіст через газету
    «Правду» звернувся до М. Хрущова з пропозицією відкинути догматичніустановки економічної доктрини СРСР і взяти на озброєння перевіренісвітовою практикою принципи матеріальної оцінки праці людини. Однак,прогресивні ідеї не знайшли підтримки серед політекономістами-догматиків.

    У другій половині 50-х років Україні, як і іншим союзнимреспублікам, було дано більше прав у регулюванні господарства. Булирозширені права і місцевих Рад, але головні питання, як і раніше вирішувалисяв Москві. Формально вживалися заходи зі скорочення управлінськогоперсоналу, однак його чисельність продовжувала зростати.

    Нові починання в житті найчастіше виконувалося старими, випробуванимиадміністративно-командними методами. Хрущов прагнув до децентралізаціїуправління промисловістю, так як ставало дедалі важче управлятипідприємствами, що знаходяться на периферії. Було вирішено, що промисловіпідприємства повинні керуватися не міністерствами, а місцевими органамирадами народного господарства (раднаргоспу). Н.С. Хрущов сподівався, такимчином, раціонально використовувати сировинні ресурси, усунутиізольованість і відомчі бар'єри. Насправді ж раднаргоспистали просто багатогалузевими міністерствами і зі своїми завданнями невпоралися. Реформа звелася до бюрократичної реорганізації, а в результаті була порушена вся система планування та управління промисловістю.
    Однак керівництво УРСР відразу ж схвалив це нововведення, а коли в 1965році в Москві прийняли рішення про ліквідацію раднаргоспів. А в Києвістверджували, що цей крок має велике політичне і народногосподарськезначення. Це свідчення того, що у партійно-Державного музеюпрокерівництва республіки було відсутнє власну думку про шляхи розвитку
    України і про готовність беззаперечно виконувати розпорядження центру.

    Вирішення проблеми житлового будівництва

    У той час найбільш гострою була житлова проблема. В Україні масовогожитлового будівництва не вели, в інші періоди просто не будували житла.
    Війна позбавила даху мільйони родин, люди жили в землянках, у бараках, в
    «Комуналках». Отримати окрему впорядковану квартиру для багатьох буломайже не сбиточной мрією. Темпи ведення житлового будівництва в першуполовині 60-х років наша країна не знала ні до, ні після цього періоду.
    Якщо за всі довоєнні роки в республіці було побудовано 78,6 млн. кв. метрівжитла, то за 1956 - 1965 рр.. - Понад 182 млн. кв. метрів. Житлові п'ятиповерхівки,побудовані в ті роки, в народі до теперішнього часу називаються
    «Хрущовками».

    Реформи аграрного сектора господарства

    Незважаючи на всі труднощі в другій половині 50-х років Українавиконала задачі індустріалізації, однак, сільське господарство давало тільки
    16% національного продукту, у той час як промисловість - 62% ібудівництва - 10%. Україна як і раніше залишалася одним з основних у
    Союзі виробників сільськогосподарської продукції - продуктів харчування длянаселення та сировини для промисловості

    Однак село все ще було напівзруйнованим, а колгоспники - практичнобезправними. Тому набагато значніше на структуру виробництвавплинули перетворення в сільському господарстві. Н.С. Хрущов, всуперечопору, змінив критерії планування в сільському господарстві. Теперколгосп одержував тільки обов'язкові завдання по заготівлях замість твердоїрегламентації діяльності. Він уперше міг вирішувати сам, як використовувативласні ресурси й організувати виробництво. Відбулося скорочення числаколгоспів і ріст числа радгоспів. Характерною рисою було укрупнення господарствза рахунок не перспективних сіл. Цими рамками й обмежилася новареформа Н.С. Хрущова. Поспішність у здійсненні реформи не дала бажанихрезультатів. Досягнутий за рахунок інтенсифікації селянської праціневелике зростання виробництва сільськогосподарської продукції подававсяпартійно-державним керівництвом України як «величезне досягненнясоціалістичного ладу ». У 1958 році на республіку ринув потік нагород.
    Україна і 15 її областей були нагороджені орденом Леніна. Багатьом працівникамсільського господарства було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. Уумовах цієї ейфорії перший секретар ЦК КП України М. Підгорний на догодумосковському керівництву, не маючи на це ніяких підстав, запевнив, що
    Україна може вже в 1958 році перегнати Америку з виробництва молока ім'яса на душу населення. Ці обіцянки природно виявилися невиконаними,але це не завадило Подгорному, всупереч здоровому глузду, повторити подібніобіцянки і на наступний рік. Керівництво України не змогло критичнооцінити скромні і нестабільні досягнення і на 1959 - 1965 г.запланувало нереальні темпи зростання виробництва з

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !