Переписка Карпова з Максимом Греком і ченцем Філофея

Карпов - одна з найбільш оригінальних і освічених росіян публіцистів свого часу. Спілкуючись з іноземцями, Карпов отримав європейське освіта. За родом своїх занять він знав східні мови, був знайомий з грецькою і латинською. Йому були відомі в оригіналах або витягах твори Аристотеля, Гомера, "Метаморфози" Овідія, цитати з яких він містив у свої листи. Карпов перебував у листуванні з умнейшімі людьми того часу - Максимом Греком, старця Філофея, Миколою Немчінов, митрополитом Данилом та ін

В "Посланні чернець Філофей", Карпов хвалить лист старця, яке отримав раніше: "Омирова (гомеровим) бо словом і ріторскім розумом придатні складання, не варварськи ж, ні невежескі, але грамотіческі уметельне складена ". З цього випливає, що Карпов умів цінувати можливості хорошого складу і до нього зверталися за оцінкою якості вірша. Крім того, стиль його спілкування зі старцем говорить про те, що вони були у близьких дружніх відносинах: "Хвалився, яко розум божественних і людських вміє ".

Максим Грек називає Карпова "премудрим", "премудрість", "Пречестнейшім" "багатьом розумом прикрашеним" і навіть "праведником", і князь Курбський, який знав Карпова, цілком ймовірно, лише по творах -- "Розумним чоловіком".

Незважаючи на те, що нам відомі тільки чотири послання Карпова, коло його інтересів вражає своєю широтою. Його хвилювали і природничі науки (астрономія, медицина), про що ми дізнаємося з послань Максима Грека, адресованих Карпову, і політичні вчення, і класична поезія. Особливо його хвилювало богослов'я. Чи замислювався Карпов і над питаннями про походження Землі і життя на ній. Він намагався осягнути "закони єства".

Деякі матеріали про погляди Карпова ми черпаємо з п'яти послань до нього Максима Грека. Два з них присвячені спростуванню поглядів Миколи Нємчина і датуються 1518-1519 рр.., Ще два присвячені критиці астрологічних поглядів Карпова, були написані в 1523-1524 рр.. Останнє є відповіддю на здивування Карпова щодо критики Максимом Греком поглядів Миколи Нємчина.

"У листуванні Федора Карпова з Максимом Греком відбилася напружена атмосфера Москви першій чверті XVI ст., коли йшла запекла полеміка між "нестяжателямі" і прихильниками монастирського землеволодіння ".

Карпов народився і ріс у Твері, а Твер була осередком єретичного вільнодумства. На думку А.А. Зіміна це не могло не відбитися на світогляді молодого Федора. Швидше за все, спілкування з єретиками похитнуло його у догматах церкви, тому що спочатку він отримав, ймовірно, патріархальне освіту. Крім цього, він в протягом тридцяти років обертався у найрізноманітнішої середовищі, стикався з людьми різних національностей, зокрема, з представниками європейської культури.

Звідси виникає його вільнодумство, неспокійний хто шукає розум: "Здається мені, отче, що не слід нерозуміючим соромитися того, чого він не розуміє, але розповідати про незнання своєму знає людям. Бо я не бачу нічого поганого або противного розуму в тому, щоб більш мудрих питати, щоб вони мені добру пораду дали, і незнання у знання звернули, і що нудиться думка цілком заспокоїли ", - таким розлогим міркуванням Карпов починає своє "Послання Максиму Греку про Третьою книзі Ездри ". Він переживає з приводу того, що його думки і висновки в богословської області суперечать книжковим християнських істин. "Жага пізнання супроводжувалася у нього свідомістю власної недосконалості ". У такі моменти він звертався до Максима Греку, щоб він заспокоїв його "нудиться думка": "Аз ж нині хвора розумом, у глибину впаде сумніви, прошу і мил ся Маю, та мені якась целебнаа прісиплеші і думку мою упокоіші ". Тут же він дає мудру алегорію: "сице бо і врачеве творят' про хвороби неспящаго і многомисліе про смерть має, деяким зеліем' успевают' і многмисліе смертне соот'емлют' ".

Невпевненість боярина виникала від протиріччя між патріархальністю його православного виховання, якому він був відданий з дитинства і вільнодумством, що зароджуються в Європі, з яким він стикався під час спілкування з такими людьми, як, наприклад, Микола Немчин (Булева), уродженець міста Любека. Останній був досить освіченою для свого часу людиною, німцем, вивчивши російську досконало і який увійшов у довіру до Великому Князю. Кілька років він працював придворним лікарем при Великому Князі.

Немчин пропагував в російському суспільстві уніатські ідеї і новомодні течії - астрологію, астрономію і т.п. Ще в 1520 р. в Німеччині Іоанном Штоффлером був виданий Альманах, в якому той передбачав, що в 1524 р. відбудеться всесвітній потоп і загибель світу. Микола Булева перевів цей Альманах на російську мову. Крім цього, він висловлював ідею об'єднання церков в період російсько-турецьких воєн. Про Н. Булева, як про "професора медицини та астрології і всіх наук грунтовно " відгукується Франциск-де-Колло, посол імператора Максиміліана, про який вже говорилося вище. Цей відгук міг знати Ф. Карпов, тому що зустрічав посла у час його приїзду.

У будь-якому випадку, Федір Карпов потрапив під вплив його "майстерно і мудро "складених творів і написав Булева послання з питанням щодо розходжень між православною і католицькою церквами. У відповіді Карпову той, очевидно, стверджував, що скільки-небудь серйозних відмінностей між ними немає. За роз'ясненнями Карпов звертається до Максима Греку і стає учасником, посередником у полеміці, що її веде Максимом Греком і Миколою Немчінов.

Але, якщо в канонічних богословських питаннях грецький монах бог дати відповідь і добру пораду, то в захопленні Карпова астрологією, той вже не був для нього авторитетом. "Ідеї, які прийшли до нас з Заходу, тимчасово відвернули Карпова від старого русла нашої культури, але не відірвали остаточно. Відчуваючи себе між двома течіями, він прагнув одне приміряти з іншим і тому з усіх виникаючих у подиві звертався до такого авторитету візантійської освіченості, яким був Максим ".

Своє послання Максим Грек починає словами: "Я прочитав твоє послання до мене ". Він лає Карпова за те, що той далекий від "розуміння церкви", викриває його в невігластві. Але, "виступаючи проти помилок Карпова, Грек залишається високої думки про його розум і здібності ". Це видно по тону його послань: він пише, що астрологічні погляди не гідні "благочестя і розуму твого", називає П. Карпова "Чесної Федором", "наймудрішим Федором", і т.д. Це свідчить про те, що між Ф. Карповим та Максимом Греком існували не тільки зовнішні, але й глибокі дружні зв'язки.

В іншому посланні, Максим Грек, дізнавшись, що одна з його творів, адресованих Миколі Немчінов, викликає несприятливі чутки, у тому числі і з боку Ф. Карпова, гнівно докоряє останнього: "ви досягли такого віку і настільки розуміються в божественних писаннях, така догма вислизнула від вас ... ". Догма, висловлена Греком, свідчила, що "Бог Отець безначальності і т.д.". Цим він, мабуть, сперечався з гностіцістіческімі висловлюваннями німця. У відповідь Крапов написав, що Максим Грек, надто швидко судить і керується чутками. Насправді, один з священиків церкви, яку він відвідував за кілька днів до цього, звернувся до нього зі своїми сумнівами з приводу обгрунтованості цієї догми, описаної Греком. Закінчує Карпов свою відповідь філософським зауваженням, в докір Максиму: "Не всі, - кажуть, - робимо, що можемо, і не всьому віримо, що чуємо, і не всі говоримо, що дізнаємося ".

На цей лист Максим відповів примирливо посланням, приносячи вибачення за необдуману різкість: "Прости мене по-дружньому за те, що я як людина погрішив і майбутньому сміливо пиши мені і вимагай те, що тобі потрібно. Я буду тебе слухати у всьому ... А священика того виправити не лінуйся ". Можливо, саме у відповідь на цю пропозицію, Карпов написав "Послання про Третьою книзі Ездри".

"Пише Ездра в Третій своїй книзі:" У третій день, - каже він, - наказав був водам зібратися на сьомий частини землі, а шість частин осушив ". Перший моє запитання: божественне Писання про незліченні водах говорить під землею в глибинах і на землі, в морях, і озерах, і річках, також і на тверді небесної. Чи так про це слід нам розуміти? ". Карпова дивує, що в цій книзі є невідповідності з іншими біблійними текстами, він не робить з цього ніяких нігілістичних висновків, але просить Максима Грека дати своє тлумачення цього питання: "про воду, і про землю, і про Енох, і про Левіафанів ".

Засумнівавшись в чем-то один раз, Карпов вже не міг не ставити під сумнів інші, перш за безперечні істини.

Карпов серйозно став займатися зірками та астрологія, "Химерно поєднувала в собі точне знання, містичні сподівання і забобонний забобон ", двома своїми сторонами привертали його: переконанням про залежність життя людей від світил, виходячи з якого, він вивів необхідність цієї науки царям і правителям для управління своїми підданими, і астрономічними спостереженнями, які викликали в нього здивування та захоплення. Федора Карпова приваблювала гармонія природи, краса світу, про які він писав, використовуючи твір Григорія Богослова, де відбилося вплив на нього античної філософії.

Н.В. Синіцина провела зіставлення всіх творів Максима Грека з конкретно адресованими до Федора Карпову: "Якщо перше послання Максима Грека, - пише вона, - написано в дусі інших його творів, то друга містить вказівку на те, що перше послання не переконало адресата, і він відправив Максиму у відповідь послання, в якому "повстати ... на церковне мудрованіе". Аргументація другого листа значно відрізняється від аргументації інших творів автора на цю тему і характеризує інтерес Федора Карпова до астрології як належить "зовнішнім наук" (сім "вільних світських мистецтв "середньовіччя) і містить практичні відомості з астрономії, а не тільки пророкування за зірками "

Карпов не припинив вивчення світил навіть після спеціального Послання Максима Грека, де той радив Карпову "не мудрствоваті тако про поспешествах і затвердження царів, яко глаголити: Не потужно крім астрології споспешествоваті тим ... ". "Карпов прагнув вивчати астрологію, щоб допомогти зміцнення самодержавства ".

Та ж картина вимальовується й у відношенні до науки - не тільки астрономії, а й медицині, філософії. Карпов дорікає Максима за те, що він вороже ставився до науки взагалі. На це Максим відповідав, що наука не повинна відокремлюватися від релігії, що вона повинна допомагати людям жити відповідно до релігії.

Тут доречно зазначити, що ще не стала актуальною на Русі, але вже цілком поширена в Європі "теорія двох Істин" Абеляра, цілком могла б стати виходом в питаннях, що терзали Карпова.

Отже, і Максим, і Федір Карпов цінували науку. Але оцінка їх мала різний зміст: Максим ставив її на шлях служіння євангельської істини, у Карпова, навпаки, зіставляв і приносив науку над християнськими догмами, як більш фундаментальне знання. Звідси і його гуманістичний інтерес до науки. І не дивно, що у нього виникали здивування при читанні священного писання.

Список літератури

Ржіга В.Ф. Боярин-західник XVI ст. (П. І. Карпов)// Вчені записки Російської асоціації науково-дослідних інститутів суспільних наук. Інститут історії (РАНІОН), т. 4, М., 1929, с. 44.

Кімеева Е.Н. "Послання митрополита Даниїла" Федора Карпова// ТОДРЛ, т. 9, М.; Л., 1953., С. 225.

Зімін А.А. Суспільно-політичні погляди Федора Карпова// ТОДРЛ, т. 12 М.; Л., 1956, с. 160-173.

Пам'ятники літератури ... с. 495. Уривок дан в перекладі Д.М. Буланін.