Київська Русь - так називають історики держава древніх славянс IX по XI ст. з центром у місті Київ. Але в поняття Київська Русьвходіт не тільки місто Київ з навколишніми землями, а й усі міста іпоселенія східних слов'ян - предків українців, білорусів, і росіян. Стародавні слов'яни жили сімейними (дворище), і сусідськими общінамі.Основой господарської життєдіяльності давніх слов'ян було землеробство. Єврейський мандрівник того часу Ібн-Якуб повідомляє, що "слов'янська земля багата всякого роду життєвими припасами, що сла-вяне - народ господарський і займаються землеробством старанніше, ніж ка-де-не-який інший народ. Араб Ібн-Русті (перша половина X ст. ) розповів-зивая про жнив у слов'ян, дає своєю розповіддю зрозуміти, що земледельчес-кі продукти були їх головною їжею. Особливо вони любили просо, про чемговорят також Маврикій і Лев Диякон. У Лева ми зустрічаємо звістку, чтоімператор Цимісхій за договором зі Святославом 971 рік дозволив Русіпрівозіть до Греції хліб на продаж. Хліб і м'ясо - це звичайна жертваславян, за словами Костянтина Багрянородного, а значить і їжа та, ко-нечно не нова, а дуже стара, тому що жертовний ритуал є ос-вященная віковими звичаями традиція. У VIII - IX ст. відбувається великий приплив маси слов'янських пере-поселенців в область Дніпра. Це було не тільки територіальне перемі-щення, але й економічна подія величезної важливості, перевернувшеепрежній порядок. Слов'янам відкрилася можливість розвивати торгівлю, чому також немало сприяло що домінували на просторі междуВолгой і Дніпром Хозарська держава, де цей рід діяльності пре-володів.

Розселившись по Дніпру та його притоках самотніми укрепленнимідворамі, східнослов'янські поселенці стали налагоджувати обмін товарамі.Среді однодворок з'явилися дрібні збірні торгові пункти, де обмін-вались, торгували виробленим продуктом. Такі збірні місця називаючи-лись погостами. Ці дрібні сільські ринки вели до більших, обра-тися на особливо жвавих торговельних шляхах, пов'язаних з внешнейЧерноморско-Каспійської торгівлею. Більш важливі погости служили місцем збору данини і відправлення су-Дебні справ. Тому ще до виникнення внутрішнього централізующегоправітельства вони стали адміністративними та судовими округами, т.е.терріторіальнимі урядовими організаціями. Будучи торговиміцентрамі і складськими пунктами для склалися навколо них промишленнихокругов, граючи роль адміністративних і судових органів, головні по-гості самостійно керували своїми округами. Нарешті, найголовніші - 4-погости завдяки вигодам місця розташування в процесі торгівлі, промислово-ленного та культурного обміну виросли в міста із значенням волостнихцентров.

У цих містах міцніла становище князів, бояр і купців. Важнимнаправленіем державної діяльності був збут результатів по-людья. Зовнішня торгівля Русі була прямим продовженням збору князів жорсткій ренти в підлеглих Києву землях. У розмахом торговельних підприєм-тій, в їх організаційної злагодженості і тієї потужної підтримки, которойоні користувалися з боку великокнязівського війська, чувствоваласьмощь державного організму Київської Русі. Щовесни вона екс-портувала незліченну кількість товарів, зібраних за шість месяцевкругового полюддя. Складальники данини ставали мореплавцями, участнікамісухопутних торговельних маршрутів, воїнами, що відбивали напади охоче-ков до легкої наживи, купцями, продавали російська товар і закуповували-ми чужий. Тури з воском, медом, хутром та іншими предметами експорту звичайні-но споряджалися в заморські плавання в Києві або найближчих до нього горо-дах на Дніпрі. Руських купців добре знали на Сході, в Центральній іСеверной Європі. Їх сухопутні каравани возили результати полюддя вБагдад та Індію. По Чорному морю російські військово-торгові експедиції хо-дили у Болгарію і Візантію. З VIII століття зав'язуються особливо енергійні зносин з арабами, точніше з тими народами Сходу, які увійшли до складу Арабського Калі-фата. Цей "арабська" період торгівлі тривав приблизно до Xв. У IX столітті паралельно з "арабської" торгівлею помітно ожівляетсяторговля Русі з Візантією - спочатку з Корсунем, потім непосредственнос Константинополем.

Візантія прагнула навіть обмежити наплив русскіхтоваров на свої ринки. Проте давньоруська держава, використовуючи по-енную силу, успішно протидіяло лагодиться перешкод. Первийпоход русів на візантійську столицю, коли "вирушили Аскольд і Дірвойной на греків ... і облягли Царгород двомастами кораблів." (Повестьвременних лет./під редакцією В. П. Андріанова - Перетц М.Л. 1950 Ч1страніца 215.) -- переконливий показник того, що в шістдесяті годиIX століття Русь була сильним і організованим північним сусідом Візантійс-кої імперії. Договори з греками 907 і 911 рр.. не тільки закріплювали ус-пехі російської зброї, але і відображали реальність історичного і політи-чеського існування нової східноєвропейської держави - Кіевс-кой Русі, здатного успішно відстоювати свої інтереси в міжнародних - 5-відносинах. Одночасно зав'язуються відносини і з Західною Європою. Тор-Гауліт з народами Сходу йшла головним чином по Волзі та її притоках. Сверховьев Волги східні купці йшли далі до Балтійського моря. "Самимзападним пунктом східної торгівлі був острів Готланд на Балтійскомморе.

На цьому острові і на шведському березі знайдено двадцять чотири ти-сячі арабських цільних монет і чотирнадцять тисяч уламків, а віза-тійскіх близько двохсот. Величезна маса їх відноситься до X століття, частина - кIX і XI ст. Тут же знаходять і монети західних країн, що говорить опостоянних зустрічах на цьому острові західноєвропейських, візантійських, і східних купців.

Безсумнівно тут торгували і російські купці. Самимсеверним пунктом цієї великої торгівлі були берега Балтійскогоморя, найпівденнішим - візантійські володіння і Хозарська царство. Остання являло собою паразитарне держава, розта-женное між пониззі Волги та Дону і країнами Кавказу. "(Б. А. Рибаков, Русь і Хазарія. Збірник статей М.1952 р. стр. 76-78.). Ведучи грабіжницький напівкочове господарство, населення цієї дер-дарства втягувалось і в торгівлю, яку вели купці з Кавказу, ізСредней Азії, Ірану, з одного боку і Київської Русі, Новгородскогокрая з іншого. Ці купці проводили торгівлю хутром, воском, кожейідущімі з районів Ками і більш північних місць, в обмін на тканини і кричу-жиє з областей Кавказу. Торгівля йшла головним чином річковим шляхом поВолге. На території держави Хазар знаходилися міста Семендер іпозднее Ітіль. На Дону стояла хазарська фортеця Саркел.

З X століття особливо енергійно почали проникати сюди слов'яни з Древ-неросійського держави у зв'язку з переможними походами на хозарів київ-ського князя Святослава. До XI століття Саркел став, у всякому разі, горо-дом переважно із слов'янським населенням. На середній Волзі і почасти в Прикам'ї знаходилося держава Бул-гар, основну масу населення якого складали тюрки. Під їх властьпопалі навколишні фінські та слов'янські племена. Це держава, вла-девшее волзьким шляхом, перебувало в постійних торговельних зносинах схазарамі, арабами, варягами, слов'янами та фінами. Цілком природно, що жваве торговельний рух на всейтерріторіі, зайнятої слов'янами, рух по найголовнішим річках східно-європейської рівнини, не могло не мати свого впливу на славян.Славянскій селянин, який живиться від плодів земних, що добувають його - 6-власними руками, що не мав ні надлишків для продажу, ні грошей дляпокупкі, мало був зацікавлений у цій торгівлі, в закордонних предме-тах розкоші. В іншому становищі перебували представники панують-ного класу. Князі, бояри і купці дуже дорожили можливістю актівноучаствовать в торгівлі: князі, таким чином, збували данину, вносімуюім підвладним населенням, бояри продавали військову здобич і оброки, що стягуються з залежного від них населення, купці торгували продуктами ітоварамі, які потрапляли до їхніх рук різними шляхами . З IX століття особливо вигідним і важливим для слов'ян шляхом став путьіз Балтійського в Чорне море. Літописець вважає за необхідне подробноопісать його і показати його значення. Шлях цей дуже довгий. З моря Балтійського він йде по Неві в велике озеро Нево (позднееЛадожское (від м. Ладоги на Волхве)) і звідси по Волхову, озера Ільмень впадає в це озеро річці Ловаті, яка відокремлюється небольшімпространством суші від верхів'їв Дніпра, що впадає, як відомо, вморе Руське (Чорне). Балтійським морем можна було також їхати до Рі-ма, а від Риму - іншим морем до Цесарограда і звідти вже Чорним морем доДнепра. Значення того місця, звідки випливає Дніпро, прекрасно оцінений ле-топісцем, чудово знав економічну географію своєї страни.Здесь в "Оковском" лісі беруть початок найбільш потужні і важливі для еко-номіки всієї країни річки: Дніпро звідси тече на південь, Західна Двіна -- назапад, до Балтійського моря, а Волга - на схід, де впадає 70 "жере-лами" у море Хвалійське (Каспійське). Цими шляхами, - говорить літопис-сец, - можна йти в усі країни до різних народів. За цими коліями віз-ніклі найголовніші російські міста. Різноманітні торговельні зв'язки цих го-родів мали велике значення в історії їхнього економічного і політич-кого зростання. Не випадково ці міста дуже рано, до появи в Европеварягов, стали центром, що об'єднав небудь групи слов'янських племен, або їх частини.

Найбільш потужні центри розташовані були на двох кінцях цього ве-лікого водного шляху: Новгород - на півночі, Київ - на півдні. У 882 році відбувається об'єднання дрібних князівств, коли новго-порті князь Олег зібрав велике військо з варягів, чуді, мері, села, кривичів і новгородських слов'ян, Хитрістю захопив Київ, попередні-но зайнявши Смоленськ і Любеч. Цьому літописного розповіді деякі учениепротівопоставляют свої міркування про малу ймовірність походу з Новгорода до Києва і вважають більш імовірним похід з Києва та підпорядкування - 7-Новгорода. Не вдаючись у розбір цього факту, хочеться лише відзначити, що не-залежно від того, коли і як відбулося об'єднання двох центрів повелікому водним шляхом з Балтійського в Чорне море, саме об'єднання-факт безсумнівний і за своїми результатами надзвичайно важливий. "Столицею" молодого Давньоруської держави стає Кіев.Перед Новгородом він безперечно мав ряд переваг. Він був ближче до Ві-зантіі, інтерес до якої, якісно міняючись, збільшувався по мерехозяйственних і політичних успіхів Київської Русі. З простий яка береться-ки для будь-яких, у тому числі і російських, озброєних шукачів добичіЦарьград для Русі помітно перетворювався на пункт торгових і культурнихсвязей двох держав: одного - старіючого носія світової культу-ри, іншого - молодого, але енергійно зростаючого. Шлях до Візантії з бе-регов Дніпра був прокладений ще антами. Київ був близький і до інших стра-нам, які розташовані за узбережжя Чорного і Азовського морів. (ДунайскаяБолгарія, Крим, Хозарська царство). Нарешті Київ був зручним центром, звідки можна було тримати всвоіх руках і далекого Новгорода.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Греков Б. Д. Київська Русь. Изд. 3 перероблений і доповнений-ве М. Изд-во Академії наук СРСР 1939р.

2. Оргіш В. П. Давня Русь. Створення Київського гос-ва і вве-деніе християнства.

3. Королюк В. Д. Славяне і східні Романця в епоху раннього середньовіччя. М. Наука 1985г.

4. Шемякін І. М. Економічна історія СРСР і Закордонних країн. Под ред. И. Н. Шемякіна та ін М. Вища школа 1978р.