А.А. Брянчанінов і його книга "Російські народні казки у віршах "

Аксенова Г. В.

Серед рукописних книг, що були колись у царській бібліотеці і належали великому князеві Миколі Миколайовичу ( "Довгого"), були "Русские народні казки у віршах "в перекладенні А. А. Брянчанінова. Автор казок був одночасно і творцем самої книги, піднесений в 1883 р. як подарунка царської сім'ї. Про цю книгу і її видавничому втіленні йде мова в даній статті.

Анатолій Олександрович Брянчанінов (1839-1918) - письменник, поет, белетрист, збирач казок, билин і старовину. Він належав до відомого дворянського роду, що відбувалося від Михайла Опанасовича Бренко (Бронники), що приїхав в Росію ще за великого князя Дмитра Івановича Донському. Анатолій Олександрович закінчив інженерне училище, потім курс Миколаївської інженерної академії, служив у лейб-гвардії 1-му стрілецькому батальйоні. Вийшовши в 1862 р. у відставку, служив спочатку до Вологодської губернських установах. До літературної діяльності він звернувся в 17-річному віці. У журналах "Російський вісник" та "Син Вітчизни" у 1867, 1868 і 1869 рр.. були опубліковані його оповідання "Три побачення" і "З колії" і повість "Безвихідна доля".

Перші твори увійшли в невелику книжку "Повістей та оповідань", що вийшла в Москві в 1870 р. У 1872 р. у Москві в друкарні П.В. Бахметева у вигляді окремої невеликий за розміром книжечки вийшов розповідь "Іграшка". У Того ж року молодий письменник створив "драму з народного побуту" (так у автора.) - "Бездольний". Але публікація її затягнулася на довгі п'ять років. У 1875 р. А.А. Брянчанінов переїхав в Орел, став директором Орловського земельного банку.

В 1878 відбулося його знайомство з І.С. Тургенєвим (саме до нього А.А. Брянчанінов звернувся з проханням прочитати і допомогти опублікувати п'єсу). І.С. Тургенєв перейнявся добрим почуттям до А.А. Брянчанінову, віддавав належне його таланту і закликав "... не відмовлятися від літературної діяльності, до якої - я все-таки переконаний у тому - Ви маєте безперечне покликання ". У іншому своєму листі І.С. Тургенєв підкреслював, що він знає А.А. Брянчанінова як "абсолютно чесного, розумного й талановитого чоловіка". Надаючи сприяння А.А. Брянчанінову, І.С. Тургенєв в одному з листів запропонував йому "знайти в нашій провінційного життя найбагатший матеріал для нових творів ". Таким" матеріалом "стали російські народні казки. Але письменник не просто переказав їх, а переклав віршами, чому вони вийшли більш живими, цікавими, привабливими. Ось як, наприклад, зазвучав сюжет про Сівка-бурці в "Казці про качці - золоті перушкі":

Вийшов той (Іван-дурень - Г.А.)

В місця глухі

На заповідні луки,

Волос кінський припалити,

Крикнув голосно, що є сил:

"Гей, коник ти. Сівка-бурка,

Чудо, вещая каурка,

Стань зараз переді мною,

Немов лист перед травою! "

Вихорем мчить Сівка-бурка,

Чудо, вещая каурка,

Ізо рота вогнем палить,

З вух дим-сер валить.

Дзвінко, весело проржала

і як вкопана стала.

Вліз дурень в одне вушко-

пригостився широко;

Вліз в інший - вбрався

і красенем з'явився,

Так таким, що ні сказати,

Ні пером не описати!

В серпні 1881 р. А. А. Брянчанінов відправив перші три казки І.С. Тургенєва у Спаське-Лутовинова. Прочитавши їх, І.С. Тургенєв відповів автору, що "казки сподобалися: вірні тоном і вірш гарний".

При від'їзді з свого Орловського маєтку до Петербурга І. С. Тургенєв взяв із собою і прислані казки, щоб віддати їх для надрукування М.О. Вольфу. "Я маю намір звезти їх (сказкі.) до М.О. Вольфу і постараюсь умовити видати Ваше збори з ілюстраціями, що обіцяє безсумнівний успіх ", - писав І. С. Тургенєв 20 серпня (1 вересня) 1881 р. (ПСС. т. 13, кн. 1, с. 3). Через кілька днів він сповістив А.А. Брянчанінова з Петербурга: "Вчора я відвіз Ваші три казки до М.О. Вольфу ... Ймовірно, вони попросять у Вас інших казок ". У цьому ж листі І.С. Тургенєв запропонував написати невелику передмову до казок.

За два місяці, що минули з моменту передачі казок М.О. Вольфу, А.А. Брянчанінов не отримав від нього ніяких звісток. Виходило, що рекомендація письменника зіграла негативну роль. Але І.С. Тургенєв був дуже зацікавлений у публікації казок у хорошому ілюстрованому варіанті. Наприкінці жовтня 1881 він написав А.А. Брянчанінову, що переїхав до Вологди: "... Але ось що змушує мене дивуватися. Ви мені ні слова не говорите про М.О. Вольф - так що я не знаю, з ним Ви зійшлися щодо видання (він хотів знестися з Вами) -- або беретесь за нього самі? Будь ласка, поясните мені це питання. І куди і до кому надіслати мені свою передмову? ".

В початку 1882 з виданням казок ще нічого не було вирішено. Тоді І.С. Тургенєв, пам'ятаючи про свої обіцянки написати передмову до "Казка", відправив листа А.А. Брянчанінову: "З листа Вашого я складаю, що Ви з Вольфом не зійшлися, може бути, навіть він не написав Вам. Дайте мені про це знати - і, згідно з Вашою відповіддю, я або відправлю Вашу зошит (перший випуск з 10 казок) до Вас у Кадніков, або пошлю її до Вольфу, додавши до неї лист ... і вдруге висловлю думку про Вашу роботу і повторю йому мою пропозицію написати до неї невелика передмова ".

М.О. Вольф все-таки не став видавати "Казки". Причини цього назвати важко. І.С. Тургенєв, написав передмову, надіслав його автору в серпні 1882 р. До виходу в світ "Російських народних казок у віршах" великий російський письменник так і не дожив, вони були опубліковані тільки через два роки після його смерті.

Зрозумівши всю марність вживаються спроб видати казки, А.А. Брянчанінов вирішив привернути до них увагу іншим способом. У 1883 р. він переписав і оформив у вигляді книги 25 казок. До них був зроблений чудовий, фіолетового оксамиту, обкладинка із заголовком, тиснення золотом. І цю невелику рукописну книгу А.А. Брянчанінов підніс у палацову бібліотеку. Вона потрапила до великого князя Миколі Миколайовичу (на звороті верхньої кришки палітурки екслібрис Миколи Миколайовича із зображенням вензелі на тлі великокнязівської корони). (Ніор РГБ. Ф. 492. № 202.)

В 1885 перший том "Російських народних казок у віршах" з передмовою І.С. Тургенєва і чудовими ілюстраціями М. Малишева випустив Ф.Ф. Павленков. Говорячи про це видання, не можна не навести цілком невелику передмову. "Гідність російських народних казок оцінено і визнано не тільки нашої публікою, але взагалі всім освіченим і вченим світом. Думка р. Брянчанінова перекласти деякі з них на вірші ми вважаємо щасливою, тим більше, що він виконав своє завдання з чудовим мистецтвом і тактом, скрізь зберігаючи тон і колорит оригіналу, і різноманітністю розміру надаючи йому більше життя і руху.

Віршована форма має ту перевагу, що вона, якщо можна так висловитися, ближче присуває зміст казок до пам'яті і сприйнятливості читачів, особливо молодих. Таку ж користь приносять ілюстрації, виконані в народному і казковому дусі. Вони кажуть зору, як вірші слуху, і однаково збуджують естетичне почуття. А тому ми дозволяємо собі звернути увагу нашої публіки на це видання і бажаємо йому міцного і повного успіху. Іван Тургенєв ".

Це чудове видання Ф.Ф. Павленкова, до якої входили 25 казок, з великим числом малюнків-ілюстрацій, виконаних за допомогою цинкографії, було дуже неоднозначно зустрінута критикою російської.

В журналі "Педагогічний листок" за 1885 анонім запропонував не судити цю книгу, а "почекати відгуків про неї людей, які безпосередньо спостерігають дітей під час читання, тим більше, що питання корисності читання казок до цих пір не вирішено остаточно у педагогічній літературі ".

Анонімний критик насамперед розглянув зміст книги, підкресливши, що "Брянчанінов, дійсно, вдало володіє віршем, він має і деяка образність ... Загалом, казки читаються дуже легко і з цікавістю, але ми не думаємо, щоб всі ці 25 казок були корисні для дитячого читання ". Не залишив без уваги поліграфічну бік видання, її новаторство-"друкування малюнків за допомогою цинкографії". "Книжка видана витончено ", - зазначалося в" Педагогічному листку ".

В самому кінці рецензії було висловлено побажання: "Добре б, якби Павленков видав деякі казки окремо, для читання народу і солдатів, тим більше, що вся збірка за ціною своєї мало доступний для цієї мети ". (Ціна збірки казок 2 р. 50 к.)

Якийсь Н. П-в, що помістив рецензію в журналі "Жіноча освіта" (1885. № 4), висловився на адресу книги більш категорично: "Ми порадили б р. Брянчанінову виробити собі вірш. Та й за змістом його чудово видана ілюстрована книга не може бути рекомендована для дитячого читання. Що стосується предпославши книзі передмови Тургенєва, то воно нічого в ній не пояснює і написано з очевидною і виняткового метою рекомендувати для кращого збуту книги ".

Багато років по тому, готуючи до видання повне зібрання творів І.С. Тургенєва, М.К. Азадовський визнав можливим приєднатися до названого вище думку. У коментарі до "Передмова" було сказано: "Бажаючи допомогти Брянчанінову з публікацією казок, Тургенєв явно переоцінив художні достоїнства його віршованих переробок ".

З наведеного випливає, що якщо твору А.А. Брянчанінова давалися різні, а часом і протилежні оцінки, то саме видання, з його оформленням, було високо оцінений.

В 1895 Ф.Ф. Павленков зробив багатотомне видання ілюстрованої бібліотеки казок і включив до неї всі казки, перероблені А. Брянчаніновим. А їх було більше ста. Казки по два-три, дуже рідко більше, були зібрані в невеликі за форматом (8 °) книжечки обсягом в 2-3 друкованих аркуші. Ілюстрації до ним створив той же художник - М. Малишев. "Російські народні казки в віршах "А. А. Брянчанінова склали зміст 46-70 випусків ілюстрованої бібліотеки.

Книги виходили у м'яких палітурках серійних, що дозволяло їх групувати за розсуд власника і таким чином створювати конволют. Цим перш за все скористався сам автор. Всі 25 книжечок він зібрав в один том. До нього був зроблений обкладинка з перкалю зеленуватого відтінку. На обкладинці витиснути золотом: "Його імператорській високості спадкоємцю цесаревичу благоговійно підносить свою працю автор ".

Ця книга була подарована автором до бібліотеки цесаревича Олексія, про що, крім написи на обкладинці, свідчить екслібрис на її зворотній стороні: "З бібліотеки Е.І.В. цесаревича і вів. кн. Олексія Миколайовича ". У Нині вона, як і багато інших книжок з палацових бібліотек, зберігається в Російській державній бібліотеці.

Підготовка та випуск "Російських народних казок у віршах" з передмовою І.С. Тургенєва стали однією з найяскравіших сторінок у творчій біографії А.А. Брянчанінова. У 1911 р. вийшов у світ його збірка "старовини і билини Печорського краю ". На титульному листі поряд з ім'ям автора, у дужках, видавець визнав за необхідне відзначити: "А. Брянчанінов, автор" Російських народних казок у віршах "з передмовою І. Тургенєва".

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.portal-slovo.ru/