МІНІСТЕРСТВО

ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Сургутської ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра Всесвітньої історії

РЕФЕРАТ

по Нової історії Азії та Африки.

Тема: імператриця Цисі

Виконав: студент 881 гр. III курсу

Гуманітарного факультету

Прізвище: Бурмас

Ім'я: Ігор

По-батькові: Андрійович

Сургут 2000

ЗМІСТ

наложниця імператора. . . . . . . . . . . . . . . . . 4

Сходження Ци Сі. . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5

Недовге правління ТунЧжі. . . . . . . . . . . . . . .7

Голоси незадоволених. . . . . . . . . . . . . . . . . . 9

Гнів імператриці. . . . . . . . . . . . . . . . . . 11
Вигнання "чужоземних дияволів». . . . . . . . . . . 13
Втеча. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 14
БІБЛІОГРАФІЧНИЙ СПИСОК. . . . . . . . . . . . . . 17

Скромна наложниця китайського імператора потай плекала честолюбнімрії. Вона прийшла до влади над величезною країною завдяки хитрості,підступності й удачі - родила імператору сина і спадкоємця. Але Циcі буланастільки жорстокою, що зруйнувала цілу імперію. Сторінки всесвітньої історіїповні злодіянь кровожерливих деспотів.
Середньовічної Румунією правил Влад Дракула, який любив саджати своїжертви на кіл. У Росії цар Іван Грозний убив не тільки тисячі колишніхнаближених, але і власного сина. У XX сторіччі однієї з африканськихкраїн керував "імператор" Бокасса, який ласував м'ясом своїх жертв підчас жахливих людожерські ритуалів. Як у природі самки чорних павуківперевершують за своєю отруйності самців, так і серед людей існує типжінок, більш нещадних і жорстоких, ніж чоловіки. Такою була Циcі --китайська імператриця, прозвана Драконом. У порівнянні з її вчинкамитьмяніють злочини чоловіків-тиранів. Вона забила в'язниці неугодними, ввела впрактику дивовижні катування і відправила на смерть тисячі і тисячі тих, коговважала зрадниками Китаю і слугами Заходу. Її жорстокість досягла апогеюпід час "боксерського повстання" у Пекіні в 1900 році, коли китайціоголосили війну іноземцям, що контролювали прибуткову торгівлюопіумом.

наложниця імператора

Циcі підбурювала натовп до жахливого насильства, небаченого до цього вкитайській столиці. Вона наказала своїм військам стріляти з гармат покатолицького собору в центрі міста. При цьому були убиті тисячі безневиннихчоловіків, жінок і дітей. Ци Сі веліла припинити стрілянину, лише коли відбезперервного гуркоту артилерії в неї розболілася голова. І тут же далавійськовим вказівку не залишати нікого в живих. «Моя імперія повинна бутиочищена кров'ю », - сказала вона. Кровопролиття відбулося за вісім років до їїсмерті, однак воно не врятувало феодальний Китай, що їй так хотілосязберегти, а лише прискорило його розвал.
Імператриця Циси правила протягом п'ятдесяти років і виявилася останньоюволодаркою багатомільйонного Китаю. Вона належала до древньої династіїманьчжурських імператорів. Народилася Ци Сі в листопаді 1835 року в сім'їманьчжурського мандарина. Їй було зумовлено стати наложницею вімператорському палаці. У шістнадцять років вона увійшла в палац правителів
Китаю, "Закрите місто" у Пекіні. Місто це був світнадзвичайної краси і гармонії, призначений дня життя, яке складається восновному із задоволень.
Три тисячі наложниць і три тисячі євнухів жили в палаці. Ходили чутки,що спальню імператора відвідували десять коханок у день. Наложницірозподілялися по рангах, і ті, які ставилися до нижчого рангу, могливсе життя прожити в палаці, так і не зустрівшись з імператором. Коли
Ци Сі вперше ступила на імператорський двір, вона виявилася в п'ятому, нижчомуранзі.

Сходження Циси

Юна дівчина була дуже честолюбна, розумна і з того часу достатньоосвічена. Вона доклала максимум зусиль, щоб життя в позолоченоюклітці не пройшла дарма. Жадібно читала, занурюючи в зміст великих книгз імператорської бібліотеки, умовила придворних найняти учителів, щобпоповнити освіту. У міру того як росла освіченість Ци Сі, всібільш тонкою ставала її хитрість. Чимало сил вона витратила на вивченняправил етикету, що діяли в палацових стінах. Вона зробила все,щоб наблизитися до імператора.
Циси ощадливо подружилася з дружиною монарха, що була на п'ятнадцятьліг старше її і до того ж безплідна. Коли слабшає, владика вирішив, що йомупотрібний спадкоємець, він попросив свою дружину вибрати наложницю. І та вибрала
Циси. На той час дівчина прожила в палаці тільки три роки, але однумрію вже здійснила. Тепер вона увійшла в число наближених до імператора.

У квітні 1856 Циси народила дитину. Природно, народженняєдиного сина імператора, спадкоємця китайського трону, підсилило вплив
Циси. Наложниця стала центром уваги і вихваляння з боку придворних.
Але для неї важливіше всього була увага, що їй приділяв сам імператор. Вінзрозумів, що ця жінка дуже розумна і здатна, і передавав їй усе більшесвоїх повноважень, поки Ци Сі не стала справжньою правителькою Китаю. Цебув період, коли Китай почав втрачати багатовікову традицію ізольованостівід зовнішнього світу. Французи і англійці приїжджали сюди як торговці іпривозили нові ідеї, які непокоїли населення і провокувалиантимонархічний рух у деяких частинах країни. Найбільшебунтівників було в місті Тайпин.

У відповідь на проникнення іноземців Ци Сі перевела двір у гори,оточують Пекін. Вона наказала привселюдно рубати голови всім захопленимзаколотникам, організувала кампанію терору проти європейців і християнськихмісіонерів. Іноземців залякували, їхні крамниці спалювали, а якщо вони і післяцього не їхали, те ризикували головою.
Імператриця була повна рішучості зберегти древні традиції феодального
Китаю і, звичайно ж, владу і багатство монархії. Вона вважала, щоприсутність іноземців загрожує національній самобутності Китаю, і булапереконана в необхідності їхнього вигнання з країни.
Брат старого імператора принц Кун не розділяв ізоляціоністськіпогляди Ци Сі. Його лякала політика вигнання іноземців, він вважав, що
Китай повинен бути відкритий для торгівлі і нових ідей. Через головуімператриці він просив англійців і французів про примирення - вчинок, який
Ци Сі ніколи не могла пробачити. Імператриця в цей час була стурбованазміцненням своєї влади, уведенням нових податків і кривавою боротьбою збунтівниками на півночі країни.
Коли в 1861 році імператор помер, його вдова і Ци Сі дістали праварегентів. Хоча політична влада повинна була в однаковій міріналежати обом, удова імператора, яку мало цікавила політика, зготовністю надала Циси можливість керувати державою.
Однак така домовленість влаштовувала далеко не всіх. Не обійшлося беззмови з метою убивства регента-наложниці. Ци Сі відповіла на це швидко іжорстоко - наказала знищити близько п'ятисот чоловік, у тому числі ібагатого феодала Су Шуня, який стояв на чолі змовників.

Недовге правління ТунЧжі

Су Шунь належав до древнього роду військових аристократів. Після страти йогородина була вигнана у віддалений район Китаю, а майно конфіскованоімператрицею.
Син Циси, який повинен був стати імператором, як тільки йому виповнитьсясімнадцять років, ріс у досить незвичайній обстановці. Майбутній імператор,
Тунчжі ріс здоровим і милим хлопчиком, відданим на піклування наложниць іпридворних євнухів. З юних років він захопився розгнузданим оргій внайогидніших кублах на окраїні Пекіна і пізнав усі сексуальнізбочення на практиці. Коли молода людина досягла повноліття, Ци Сівидала найвищий декрет, в якому говорилося, що її регентство закінченоі починається правління її сина. У юнака була наречена, але імператрицявідносилася до одруження сина аж ніяк не прихильно, побоюючись суперництваз боку майбутньої невістки. Однак незабаром після видання декрету про передачувлади імператор Тунчжі помер. У грудні 1874 він опублікував повідомлення,в якому говорилося: "Мені пощастило в цьому місяці заразитися віспою!" Длякитайців у такому повідомленні нічого дивного не було, тому що існувалонародне повір'я: той, хто перехворіє віспою і залишиться живий, відзначенийбогами. Але, очевидно, імператор не зміг довго пручатися хвороби.
Стверджували, що організм його був ослаблений венеричною хворобою. Меншніж через два тижні після цього повідомлення юнак помер.
Ходили чутки, що Циси вбила власного сина. Це виглядало дужеправдоподібно. Шарлотта Холден у своїй книзі «Остання велика імператриця
Китаю »писала:« Тунчжі легко міг заразитися віспою в одному з борделів чиопіумних притонів, які він відвідував у Пекіні під час своїх нічнихвилазок ». Це не можна ні спростувати, ні довести. Але зовнішні симптомицього страшного захворювання - висипання прищів на обличчі і тілі хворого --сумнівів не викликали. «Диявольський спосіб убивства столовими серветками в
Китаї не користувалися », - продовжує Шарлотта Холден. - «Замість нихобідають подавали маленькі квадратні рушники, оброблені паром. Нимивитирали обличчя і губи після кожного блюда. Це було більш гігієнічно, чимвикористання сухих столових серветок ». Але такий спосіб придатний і дляінших цілей: «... Якщо гарячим пропареним рушником провести по обличчюхворого, покритому заразною висипом, а потім прикласти до обличчя наміченоїжертви ...»< br> Пан сам собі обличчя ніколи не витирав. Цю лакейській обов'язоквиконував послужливий євнух. Ось він - простий і ефективний спосіб диявольськивбивства. Євнухи перебували в підпорядкуванні в Ци Сі. Звичайно, Ци Сі зновуоголосила себе правителькою Китаю. Коли Тунчжі помер, його дружина булавагітна. Це призвело Ци Сі в сказ. Якби невістка народиласпадкоємця, він мав би право згодом зайняти трон. Це не влаштовувало
Ци Сі - їй хотілось вибрати такого спадкоємця, який беззаперечнопідкорявся б її волі. Вона наказала євнухам побити молоду вдову, щобвикликати викидень. Через три місяці нещасна покінчила з собою.
Ті, хто хоч трохи знав Циси, не сумнівалися, що вона приклала своюмстиву руку і до цієї трагедії. Правителька назвала імператоромсвого племінника Цзай Тяна. Йому дали імператорська ім'я Гуансюй, що вперекладі означає "діамантовий спадкоємець". Хлопчику в той час булочотири роки, і він не представляв небезпеки для Ци Сі.

Голоси незадоволених

Ци Сі вибрала імператора сама, а це було порушенням древнього закону.
Знайшлися незадоволені, ті, хто по праву кровних уз родової спадковостіміг претендувати на трон. Десятеро придворних виразили обурення їїрішенням. Ци Сі їх вислухала, слова запам'ятала, але своє рішення не змінила.
Дитина росла оточений любов'ю і турботою вдови старого імператора, тієї,що колись так полюбила молоду честолюбну наложницю чоловіка. Вдова буладоброю і чуйною. Їй сподобалася роль бабусі, і вона щиропричепилася до хлопчика. Ци Сі була дуже незадоволена тим, що він потрапив підвплив іншої жінки. І коли стара пані вмерла, усі при дворі буливпевнені, що вона отруїлася, скуштувавши рисових коржів, приготовлених самої
Циси. Спадкоємцеві трону тоді було всього лише 11 років. Тепер імператрицямогла насолоджуватися абсолютною владою. Тих десятьох, котрі виступилипроти її рішення оголосити імператором племінника, вона стратила.
Знищуючи політичних супротивників, Ци Сі зміцнювала свою владу. На всіважливі посади поставила своїх родичів. Щоб запобігтипроникнення в коло можновладців сторонньої людини, оголосила прозаручини спадкоємця з його двоюрідною сестрою.
У 1889 році Ци Сі була змушена залишити регентство. Молодому імператорувиповнилося вже дев'ятнадцять років, але офіційний вступ на трон буловідкладено до його одруження. Ци Сі займала резиденцію в околицях Пекіна.
Палац її був чудовий - мармурове чудо серед зелені дерев,оточене озерами, на гладі яких гойдалися квіти лотоса. У будинку булобагато прикрас з чистого золота. Подібну розкіш могли собі дозволитидеякі монархи. Стверджували, що Ци Сі викрала гроші з імператорськоїскарбниці. А спільником її був головний євнух Лі Ляньін, жорстокий і грубийлюдина, що колись розвратили її сина.

Гнів імператриці

От достовірний приклад поводження імператриці в той час. Якщо воназнаходила у своєму саду опалий лист чи пелюсток, що, з її точки зору,додавало саду неохайний вигляд, то наказувала пороти євнухів-садівників, аіноді й відрубувати голову. Їй було п'ятдесят п'ять років, і її не влаштовувалавідокремлене життя в заміському палаці, от вона і розважалася такимкровожерливим способом. Ци Сі сподівалася керувати країною через імператора,якого сама вибрала. Але між тіткою і племінником утворилася глибокапрірву. Він був доброю, освіченою і прогресивною людиною, прагнуввивести Китай з ізоляції, за яку чіплялася Циси. Її жахали кількістьіноземців, яким племінник дозволив жити в країні. Усіх їх вонапідозрювала в намірі перетворити Китай у свою колонію. Після того як у
1874 Японія захопила острови Ліучіу, Китай пригрозив їй війною. Здопомогою переговорів військове зіткнення удалося запобігти. Але в 1894році, коли японці спробували захопити Корею, китайський імператор рушив вбій військово-морський флот. Однак флот цей виявився не просто ослабленим,але які прийшли в занепад. Гроші, виділені на його відновлення, були витраченіна облаштування палацу Ци Сі. Коли імператор допитував винуватця цієївитівки, той відповів: «Якби навіть гроші ці були витрачені на флот, японцівсе рівно розгромили б нас. А так у імператриці з'явився прекрасний літнійпалац! »
Війна з Японією була короткою і стала нещастям для Китаю. У 1898 році,коли країна намагалася отямитися після ганебної поразки, навколо Ци Сістали групуватися люди, які теж ненавиділи іноземців і побоювалисязагрози для Китаю з їх боку. Часті відвідування цими людьми літнього палацу
Ци Сі були розцінені як змова проти імператора.
Гуансюй віддавав собі звіт в тому, що без підтримки тітки йому будеважко правити країною. Але він також розумів, що вона ніколи не погодитьсяна реформи, які він хотів би провести. Імператор вирішив кинути своютітку під замок і таким чином позбавитися від її опіки. Випадково його планистали відомі наближеними імператриці. Задум молодого імператора бувприречений на невдачу. Коли Ци Сі довідалася про плани племінника, обличчя їїперетворилося на холодну маску, тільки лють в очах видавала щирінаміри жорстокої володарки. Ци Сі змусила свого племінника,імператора Китаю, відректися від престолу. Його особисті слуги були обезголовлені.
Ци Сі спостерігала за екзекуцією, попиваючи жасминовий чай. Імператора посадили вв'язницю на одному з озерних островів. Він жив бідно і відокремлено під охороноюєвнухів. Багато придворні були упевнені, що його чекає доля Тунчжі і йогодружини, але Циси зберегла племіннику життя. Можливо, протести з бокуряду іноземних дипломатів у Пекіні змусили імператрицю одуматися. Післятого, як екс-імператор Гуансюй провів у в'язниці рік, йому було дозволено житипід домашнім арештом у заміському особняку.

Вигнання "чужоземних дияволів»

Шість учасників імператорської змови були арештовані і страчені. Потім
Циси переключилася на іноземних місіонерів. По всьому Китаю їй бачилосяприсутність підступних прибульців, що готують вторгнення в країну ворожихвійськ.
21 листопада 1899, після жорстокого убивства декількох місіонерів, вонавидала декрет, що не залишав ніяких сумнівів - вона не бажала терпіти
«Чужоземних дияволів" у свій країні. Цей декрет було розіслано по всіхпровінціях. У ньому говорилося: «Ніколи слово" мир "не пролунає з вустправителів країни, ні на мить воно не оселиться в їхніх серцях. Давайтевідкинемо всяку думку про встановлення світу, давайте не піддаватися надипломатичні виверти. Нехай кожен з нас докладе всіх зусиль, щобзахистити свій будинок і могили предків від брудних рук чужоземців. Донесемо ціслова до всіх і кожного в наших володіннях ».
Цей декрет став прапором багатьох китайських консерваторів, які боролися зазбереження національних традицій і що об'єдналися в таємне товариство підназвою «Кулак в ім'я справедливості і згоди». Члени його були прозвали
«Боксерами» за спритність у військовому мистецтві. Фанатичні патріоти, вонипідтримували монархію й побоювалися руйнівного впливу іноземців накитайське суспільство.

Коли в 1900 році вибухнуло «боксерське повстання», державапідтримало його. Першою жертвою став британський місіонер. Ворожість доіноземцям відчувалася в Китаї повсюдно, і восставшіе скрізь забезпечилисобі підтримку. Лінії передач були перерізані, залізничні коліїпідірвані, що належали іноземцям фабрики спалені. Ци Сі вела хитругру. Вона робила вигляд, що захищає іноземців, відправляючи війська протиповсталих, але в той же час обіцяла армійським командирам велику нагороду
«За вуха кожного мертвого іноземця».

Втеча

Незабаром імператриця відмовилася від подвійної гри. За її наказом китайськівійська приєдналися до повсталих, і всі іноземні місії виявилися воблозі. Вбивали так багато і часто, що часом не встигали прибирати трупи. За
Пекіну стали поширюватися інфекційні хвороби. Коли міністризакордонних справ ряду країн звернулися до імператора Китаю з проханнямвтрутитися, Циси возопила: «Як вони посміли сумніватися в моїй владі --давайте знищимо їх! »Іноземні держави послали війська, щоб врятуватисвоїх громадян, над якими нависла смертельна загроза. 14 серпня до Ци Сіпримчав гонець, щоб застерегти її: «Чужоземні дияволи прийшли!»
Імператриця змушена була бігти. Коли вона залишала палац, до неїнаблизилася наложниця поваленого імператора. Вона кинулася до ніг Ци Сі іблагала дозволити імператору жити в палаці. Ци Сі наказала євнухам:
«Скиньте цю негіднице в колодязь! Нехай вона вмре в повчання всімнепокірним ». Нещасну жбурнули в глибокий колодязь, де вона знайшла своюсмерть. Після вигнання з Пекіну імператриця Ци Сі була змушена відмовитисявід звичної розкоші. Їжа її була убогої, владу вона втратила. У країніпанували безладдя і насильство. Але потім «боксерське повстання" було придушеносоюзними військами, і Ци Сі дозволили повернутися в Пекін після підписаннямирних угод. Уже згадувана Шарлотта Холден писала, що це булочас крайнього лицемірства Ци Сі. «Будь-якими способами вона прагнула відгородитисебе від спроб держав-союзників позбавити її влади. Вона зрозуміла, що для цьогонеобхідно змінити імідж, а свою політику представити в новому світлі.
Вищою крапкою її лицемірства стало розпорядження вилучити з архівів династіївсі «пробоксерскіе» декрети і укази ».
В останні роки життя Ци Сі стала свідком реформ, початих у Китаїпід впливом Заходу. Вона також була змушена віддати посмертні почестістраченим нею же імператорським міністрам і навіть нещасної наложниці,безжалісно кинутої в колодязь.
Влітку 1907 Циси перенесла інсульт, і здоров'я її різко похитнулося.
Здоров'я імператора теж погіршувалося. Незважаючи на те що він не правивкраїною, Гуан Сю зберіг повагу народу й одержав право жити в палаці.
Вранці 14 листопада 1908 імператор помер. При цьому очевидні були симптомиотруєння. Звичайно, його лікар не зміг встановити причину смерті. Підозралягла на Циси. Цілком імовірно, що вона таємно, через євнуха, давалаімператору невеликі дози отрути протягом довгого періоду. Імператриця Ци Сіпережила племінника усього на 24 години. Після неї залишилося багатомільйоннестан - незаперечне свідчення грабіжницького характеру владиімператриці-дракона. Вона залишила стару, горду династію маньчжурів вжалюгідному стані, втративши реальну можливість вчасно відкрити Китайдля нових ідей, повернути застигла у своєму розвитку патріархальну країнуна шлях прогресу і процвітання.

БІБЛІОГРАФІЧНИЙ СПИСОК:

1. Губер А.А., Кім Г.Ф., Хейфец А.Н. Нова історія країн Азії та Африки. М.:

«Наука», 1982. - 560 с.
2. Історія Китаю: Учебник/Под. ред. Меліксетова А.В. - М.: Изд-во МГУ,

1998. - 736 с.
3. Charlotte Holden. The Last Greatest Imperatrisse of China. National

Geografic Journal N4/1989.
4. When, where, why and how it happened. The Riders Digest Association

Ltd., London, 1993.
5. The Great Mysteries of the Past. GmbH, 1991.