Міністерство освіти і науки Україні

Український Державний Хіміко-Технологічний Університет

Кафедра Історії та Українознавства

Реферат

"Підсумки визвольної війни середини ХVII ст., її значення "

Виконав:

Студент групи 1-ХВ-7

Дорошенко Євген Петрович

Рецензент :

Викладач Дремов В.І.

Дніпропетровськ

2004

План.

1. Становище українського селянства, міщан, козаків і національно-релігійні обмеження.

2. Богдан Хмельницький.

3. Що робило початок Визвольної війни необхідним, а що можливим?

4. Перші перемоги.

5. Ускладнення між повстанцями. Зборівський рух.

1. Становище українського селянства, міщан, козаків і національно - релігійні обмеження.

Повстання 1948 р.. Стало одним з найбільших катаклізмів українськоїісторії. В цей період магнати великою мірою спричиняли до освоєння
України, вони також були чинником нестабільності і напруженості, що сталихронічними хворобами суспільства. Керуючись принципом "сильніший завждиправий ", вони постійно вдавалися до насильства у конфліктах зі своїмипідлеглими та іншими магнатами. Ці егоцентрічні, анархічні тенденції, атакож слабкість авторитету королівської влади у порубіжніх землях змусилиполяків визнати, що "на Україні ред беззаконня". Схильність магнатівдо застосування грубої сили найяскравіше проступила в їхньому ставленні доселян. Установивши вільні від повинностей слободи і в такий спосібзаманили у свої величезні землеволодіння селянство, вони обкладали селянповинностями, як тільки минав термін слободи. Вимоги шляхти дедалізростали, особливо після того як козацько-селянські повстання, здавалося,зазнали остаточної поразки у 1638 р..

Вільних селян змушували відробляти на своїх панів по три-чотири дніщотижня. Додатково вони мали виконувати на користь феодалів різноманітніповинності, водночас продовжуючи сплату в королівську казну податку за хатута худобу. Та цього ще було замало. Магнати часто здавали свої володіння воренду, згідно з якою орендар отримував собі в прибуток усе, що здатен буввитиснути з селян понад встановлену кількість. Орендарями часто ставалиєвреї, які не мали права володіти землею, а лише могли орендувати її.
Наприклад, у величезних володіннях роду Острозьких сиділо 4 тисячіорендарів євреїв, а у 1616 р.. більше половини українських земель, щоналежали короні, орендували єврейськими підприємцями. Прагнучи повернутиз прибутком вкладені ними гроші за відносно короткий період у два - трироки, вони нещадно візіскувалі селян та віснажувалі землі не дбаючи промайбутні наслідки. Нерідко орендар вимагав, щоб селяни працювали на ньогопо шість - сім днів віганяючі їх у поле за допомогою магнатську слуг.

Іншою формою оренди стало надання тимчасової монополії на виробництвоі продаж горілки та тютюну орендареві, який потім вимагав від селян якузавгодно плату за ці високо ціновані продукти.

Невдоволення зростало і в інших верствах українського суспільства.
Специфіка пограниччя зумовлювало становище, коли багато невеликих щойнозаснованих міст були слабо захищені від магнатську зазіхань. На Київщиніта Брацлавщіні в містах проживало близько половини всього населення, щобуло втроє більше, ніж будь-де в Речі Посполитій. Хоч вони й мали статусміст, а деякі навіть Магдебурзьке право, більшість їх являли собою лишефорту, зведені для захисту від татар своїх мешканців (велика частина якихзаймалася сільським господарством). Напіваграрна природа міст і те, щорозміщувалися вони на землях магнатів, давало олігархам привід ставити підсумнів статус міщан і вимагати від них виконання обтяжливих повинностей ісплати податків. Об `єктом утиску і експропріації з боку магнатів ставаланавіть дрібна знать, переважна частина якої все ще була православною.
Зростало загальне невдоволення та обурення, але "клапани", що ними втаких випадках виходив їх надлишок, були закритими.

На відміну від селян в інших частинах Речі Посполитої та навіть узахідній Україні мешканці Наддніпрянщини не знали тягаря кріпаччини й небажали приймати її. Незважаючи на те, як їх класіфікувалі магнати, багато зних вважали себе людьми вільними. Серед козацтва своєрідним догматом вірибуло те, що 1582 р.. король Стефан Баторій начебто дарував козакам привілеї,котрі майже зрівнювалі їх у правах із шляхтою. Численні міщани зі свогобоку доводили, що вони за самим своїм статусом люди вільні й самостійні. Задесятиліттях Слобідського життя важко було переконати селянина в тому, щовін не сам собі господар. І не мало значення, наскільки такі поглядиузгоджувалися з правом. А головне, більшість населення порубіжжя вважала,що їй законно належить статус вільного люду, а ця віра значно посилювалаготовність боротися з ляхами, як вони називали поляків. Переслідуванняправослав `я польськими католиками викликало ще більший гнів українців.

Готовність до повстання поєднувалася із вправністю в бою, цієювластивою рисою українців пограниччя. Масові повстання в Європі того часузвичайно характеризувалися відсутністю організованості та військової науки.
З цієї точки зору Україна відрізнялася від інших країн. Мандрівники --чужоземці часто зауважували, що життя на повному небезпек пограниччізмушувало навіть простих селян та міщан освоювати мистецтво володіннявогнепальною зброєю. До того ж козаки утворювали в повстанському військуядро добре організованих і вісокомайстерніх вояків. Відтак з посиленнямексплуатації народу магнатами в українському суспільстві пограниччязростала готовність і здатність боротися проти неї.

2. Богдан Хмельницький.

Вірішально визначив хід епохальних подій стосовно Великого
Українського повстання 1648 р.. Богдан Хмельницький. З огляду на йоговеличезний особистий вплив на події, що змінили перебіг української тавсієї східноєвропейської історії, Хмельницького вважають найвизначнішимвійськовим і політичним діячем України. Його дебют на історичній сцені вролі головного актора відбувся під кінець життя. Хмельницький народився у
1595 р. в родині українського шляхтича Михайла Хмельницького, котрий служиву польського магната і за свою добру службу отримав хутір Суботів. Вінпослав Богдана до школи єзуїтів у Ярославлі, де той дістав добру, на тічаси освіту, оволодів польською та латинською мовами. У 1620 р. у великійбитві турків з поляками під Цецорою Б. Хмельницький потрапив у полон.
Провівши у неволі два роки, Хмельницький повертається до Суботова,записується до реєстрових козаків, одружується і займається розширеннямсвоїх маєтностей. У 1638 р. завдяки добрим взаєминам з урядом він отримуєпосаду писаря Війська Запорозького і в 1646 р.. вирушає у складі козацькогопосольства до короля Владислава IV. Хмельницький стає сотником
Чігірівського козацького полку у 50-річному віці.

Але життя Хмельницького, а разом з тим і хід історії всього краюцілком змінив один типовий випадок магнатської зажерлівості та пихи.

У 1646 р. коли Хмельницького не було в Суботові, польський шляхтич
Данієль Чаплинський за підтримки місцевих магнатів зажадав для себе маєтку
Хмельницького. Напавши на Суботів, убив молодшого сина Хмельницького й викравжінку, з якою щойно овдовілій козацький сотник мав намір одружитися. Количисленні скарги до суду виявилися марними, розлючений Хмельницький вирішивдіяти проти поляків повстанням і очолити його.

Гіпнотічній вплив, що його Хмельницький умів справляти на маси, ставочевидним, коли, рятуючись від поляків, які розвідалі про його наміри, вініз жменьку прихильників у січні 1648 р. втікає на Запорізьку Січ. Закороткий час він здобуває підтримку запорожців, виганяє із Січі польськузалогу й добивається гетьманства.

Більше року до втечі на Січ він планував повстання й заручавсяпідтримкою прибічників. Розуміючи, що великим недоліком козаків у боротьбіз поляками була відсутність кінноти, Хмельницький сміливо розв `язує цюпроблему й звертається з пропозицією про союз проти поляків до давньоговорога козаків - кримських татар і на допомогу козакам на чолі 4-тисячногозагону було послано відомого воєначальника Тугай-бея. Навесні 1648 р.попереджені про дії Хмельницького поляки послали на південь військо, щобпридушити повстання ще в зародку.

3. Що робило початок Визвольної війни необхідним, а що можливим?
У середині XVII ст. надзвичайно ускладнилась соціально-економічна ситуаціяв українських землях, що входили до складу Речі Посполитої. Післязакінчення виснажливої для Західної Європи 30-літньої війни саме Польщастає одним з головних експортерів хліба. Основний польський порт Гданськ з
1583 по 1648 р.. у 2,5 рази збільшив вивіз зерна. Орієнтація на внутрішнійта зовнішній ринок, а не на задоволення власних потреб суттєво вплинула наструктуру поміщицьких господарств. Вони перетворюються на фільварки
(виробництво, засноване на щотижневій панщині, та переробкасільськогосподарської продукції з чіткою ринковою орієнтацією). В основіцієї трансформації лежали два взаємопов'язані процеси - зміцненняфеодальної земельної власності та посилення кріпацтва. Польські таполонізовані українські феодали намагались збільшити свої прибутки шляхомпосилення експлуатації селян. Особливо зростає панщина в районах,сполучених із зовнішнім ринком. Наприклад, у Східній Галичині та на Волинівона досягла 5-6 днів на тиждень. Паралельно невпинно зростали натуральніта грошові податки. За оцінкою очевидця Г. Біплана, багатьом селянам в
Україні у цей час жилося "гірше, ніж галерним невільнікам". Справді, владапана була безмежною - він за своїм бажанням міг будь-кого з селян продати,обміняти, навіть убити.

Помітно погіршуючі соціальне становище народних мас, фільварково -панщинна система одночасно гальмувало розвиток простої капіталістичноїкооперації та початкових форм мануфактурного виробництва, які зароджувалісяу багатьох галузях промисловості, крім того, вона заважала формуваннюєдиного ринку України.

потерпали українські селяни і від здачі феодалами своїх маєтків воренду. Лише у 1616 р. більше половини українських земель, що належали
Польщі, орендували єврейськими підприємцями, які, маючи на меті укороткий строк повернути з прибутком вкладені гроші, нещадно експлуатувалисьселян і віснажувалі землі.

У складній ситуації в цей час опинилось і міщанство, особливо в тихмістах, які знаходились у приватній власності феодалів. Воно повинно буловиконувати повинності та сплачувати податки - чинш (по 20-30 грошів з
"Диму"), церковну десятину та ін. Хоча на початку ХVII ст. більшість міст
України користувалася Магдебурзьким правом, це самоврядування постійнообмежувалась. Війтів, як правило, призначав польський уряд, а не обиралиміщани. Спираючись на право безмитного вивозу своїх товарів та на цілунизку монополій на виробництво та переробку різних видів продукції,феодальна знать досить успішно конкурувала з жителями міст у торговельно -промисловій сфері.

Незадоволення своїм становищем було і заможне реєстрове козацтво, якебуло проміжним станом між шляхтою і селянством. Як і шляхта, за виконаннявійськової служби козаки звільнялісь від кріпацтва та панщини, тобтокористувались індивідуальною свободою. Разом з тим вищі козацькі верствизавжди бажали володіти закріпаченімі селянами і мати рівні права зішляхтою. На середину 17 ст. авторитет, вплив, активність та слава козацтвазростали, а права дедалі більше обмежувалися.

У середині 17 ст. критичним було становище і в політичній сфері.
Відсутність власної держави, перервана державотворча традиція, масовеополячення української еліти були чіткими симптомами катастрофи, щонасувалась. Прогресуюча асиміляція українського народу поступово доходиладо тієї межі, за якою він мусив зійти з історичної сцени як самостійнийсуб'єкт. Намагаючись прискорити хід цього процесу, польська сторона у цейчас посилила національно-релігійне гноблення. Спираючись на католицизм,польські магнати здійснювали політику національного та культурногопоневолення українського народу. Одним з основних інструментів окатоличенняв їх руках стала уніатська церква, яку активно підтримувала римська курія.
Папа Уран VIII (1623-1644 рр..) У своїх листах до керівництва Речі
Посполитої неодноразово закликав сприяти поширенню унії та фізичнознищувати її противників. Один за одним в українських землях виросталикостьоли, кляштори (монастирі), колегіуми та школи єзуїтів, а паралельнодедалі більшого поширення набував процес передачі, захоплення або руйнаціїправославних культових споруд, утисків православних за їх віру,переслідування української мови та поширення українських книг.

У ході селянсько-козацький повстань першої половини 17 ст.український народ накопичували воєнний досвід, зростала його національнасамосвідомість, посилювалась єдність козаків та селян у боротьбі занаціональне визволення, формувалась психологічна готовність боротись допереможного кінця.

Серед причин, що робили можливим початок війни, було посилення ірозширення сфери впливу Запорозької Січі, яка на той час була своєріднимзародку української державності, що за певних умов міг стати основою длястворення повноцінної держави.

4. Перші перемоги.

Усередині квітня 1648 р.. на Жовтих Водах, по дорозі на Січ впевненийу своїй перемозі 6-тисячний передовий загін поляків зустрівся з об `єднанимикозацько-татарськими 9-тисячними силами. 6 травня після тривалого бою, підчас якого на бік повсталих перекинулися кілька тисяч повсталих на допомогуполякам реєстрових козаків, польський авангард було розбито. Враженізвісткою про поразку й переконані підісланім козаком у тому, що повстанцізначно переважають їх, командувачі 20-тисячних головних сил Марцін
Каліновський та Міколай Потоцький залишили вигідні позиції під Корсунем і,маючи за поводиря таємного агента гетьмана, почали відступати долаючибагато перешкод. 26 травня неподалік від Корсуня поляки наскочили накозацьку засідку (козацькі сили зросли до 15-тисяч, без врахуваннятатарської кінноти) і знову зазнали поразки. Хмельницькому до рукпотрапили обидва командувачі польсько-шляхетської армії, 80 великихвельмож, 127 офіцерів, 8520 жовнірів, 41 гармата. Наче полякам мало булонещасть, за шість днів до битви під Корсунем помирає король Владислав IV.
Річ Посполита раптом втрачає короля, командирів і армію.

Перемоги Хмельницького приголомшили поляків і водночас надихнулиукраїнців. Спочатку на Право-, а згодом і на Лівобережжі козаки, селяни іміщани створюють полки або пристають до гетьмана, або ж під проводоммісцевих ватажків піднімають власні повстання. Багато селян і козаківскористалися нагодою дати волю довго стрімуваній ненависті до гнобителів.
За кілька місяців з України було змете майже всю польську шляхту,урядників, ксьондзів. Особливо нищівного удару зазнали євреї, які становилинайчісельніше, але найменш захищене представництво шляхетського режиму.

Протягом літа Хмельницький, розташувались під Білою Церквою,зосередився на створенні дісціплінованої добре організованої армії ядроякої складали 16 випробуваних у боях козацьких полків.

Поляки теж не гаяли часу. Щоб затримати повстанців, вони вступили з
Хмельницьким у тактичні переговори, що дозволило їм мобілізувати 32 тисячішляхти й 8 тисяч німецьких найманців. На чолі нової польської армії стоялитри магнати: млявий і закоханий у розкошах Домінік Заславський, освіченийвчений - латініст Міколай Остророг і 19-річний Олександр Конецпольський.

23 вересня воюючі армії зустрілися під Пилявцями. Під час боюпольським гетьманам зрадили нерви і вони кинулися тікати. Коли про це сталовідомо, решта армії вчинила те ж саме.

Битва під Пилявцями відкрила Хмельницькому шлях на захід. Коли вінзаглиблювався в землі Волині та Галичини, селяни вітали його таприєднувалися до повстання. На початку жовтня козацько-селянська арміявзяла в облогу Львів. На початку січня 1649 р.. Хмельницький поверта -ється до Києва на чолі переможного війська. Збуджений натовп і православнедуховенство вітали його, як "українського Мойсея", що "звільнив свійнарод від польського рабства ".

5. Ускладнення між повстанцями.

Зборівський трактат.

Навіть після перемог Хмельницького стосунки між поляками таукраїнцями лишилися нез `ясованімі. Хоч гетьман усе ще не вирішив розірватизв `язки з Річчю Посполитою, він знав, що його послідовники рішуче настроєніпроти повернення до стану, який існував у 1648 р.. Зі свого боку поляки,готові надати незначні поступки козакам, все ж наполягали на поверненніукраїнців під панування шляхти. Ця безвихідь спричинила до поверненняпевної моделі подій: з року в рік обидві сторони воювали між собою, але нев змозі завдати одна одній рішучої поразки, вони закінчували виснажливікампанії написанням незадовільних для себе угод, після чого верталисядодому, щоб вести військову і дипломатичну підготовку до наступної війни.

Навесні 1649 р. в наступ пішли поляки. З Волині йшли їх основні сили
- 25 тис.. на чолі з самим королем Яном Казимиром, а через Галичину підВишневецького командуванням сумнозвісного Яреми рухалася 15-тисячневійсько. Вдавшись до своєї звичайної тактики швидкого обманного маневру,
Хмельницький і його союзник хан Іслам Гірей 80-тисячним військом обложили
Вишневецького у фортеці Збараж. Коли на допомогу Вишневецького поспішивпольський король, Хмельницький раптовим маневром напав на армію Яна
Казимира під Зборовом і оточив її. Але якраз коли поляки от-от мали зазнатипоразки й під Збаражем і під Зборовом, татарський хан зрадив гетьмана.
Підкуплений поляками й побоюючись зміцнення українців, Іслам Гірей відвівсвоє військо й поставив перед Хмельницьким вимогу укласти угоду з польськимкоролем. За таких обставин гетьманові не залишалося нічого іншого, якпогодитися.

18 серпня 1649 р.. було підписано Зборівський світ. За ним реєструстановлювався в 40 тис.. козаків, польському війську та євреям заборонялосяперебувати на Київщині, Чернігівщині та Брацлавщіні, де урядові посадидозволялося займати лише козацькій старшині та православній шляхті, аправославному митрополитові обіцялося місце в польському сенаті. Хоча всімучасникам повстання дарувала амністія, більшість селян мали повернутися укріпацтво. Польській шляхті у свою чергу, навпаки, дозволялося повертатисядо своїх володінь. Лише тиск татар змусив Хмельницького піти на цюневігідну угоду, котра викликала широке невдоволення по всій Україні. Алеоскільки поляки вважали, що поступилися надто великим, а козаки булипереконані, що отримали замало, ця угода так і не була повністю виконана.

Зборівський мир висвітлив ті внутрішні й зовнішні проблеми, на які мавзважати Хмельницький. Те, що інтереси селянства фактично проігнорували у
Зборові, не було випадковим недогляд. Хоч Хмельницький і більшість йогополковників, а також багато реєстрових козаків хотіли покращити долюселянства, вони не мали намірів цілковитого знищення кріпацтва. Длякозацької верхівки, включаючи Хмельницького, це б означало підрив тієїсоціально-економічної системи, в якій вони посідали помітне місце. Відтакуже в Зборові виник конфлікт між козацькою старшинського верхівкою та чорно.
З часом він розвинеться у фатальну ваду козацького устрою, що формувався на
Україні.

Висновок.

Важко переоцінити вплив, що його справив на перебіг українськоїісторії Б. Хмельницький. Хмельницький відновлює український політичнийорганізм там, де він давно перестав існувати, створює могутнєвісокоорганізоване військо з юрби НЕ керованого селянства і козаків; у гущінароду, зрадженого старою верхівкою, він знаходить і згуртовує довкола себенових діяльних ватажків. І, що найважливіше, у суспільстві, позбавленимивпевненості в собі й виразного відчуття самобутності, він відроджує почуттягордості і рішучості боронити свої інтереси. Незалежно від тонкощівнаукових оцінок український народ завжди проявляв любов до "батька Богдана
". у свідомості величезної більшості українців, починаючи з тих часів аждотепер, Хмельницький залишається великим визволителю, героїчною постаттю,яка силою своєї індивідуальності й розуму підняла їх з багатовіковогопаралічу бездіяльності та безнадії й вивела на шлях національного ісоціально-економічного звільнення.

Визвольна війна, що спалахнула в середині ХVII ст. в українськийземлях, мала на меті визволення України з-під панування шляхетської Речі
Посполитої, створення власної незалежної держави, формування у ній новогосоціально-економічного ладу з дрібною (фермерського типу) козацькоювласністю на землю.

Війна характеризується переплетінням національно-визвольних тасоціальних мотивів. Значну роль відігравало і релігійне протистояння
(католицизм - православ'я), оскільки вимоги та цілі окремих суспільних силприховувались під релігійною оболонкою. Роль лідера виконувало козацтво,під керівництвом якого згуртувались селянство, міщанство та духовенство.
Війна почалася в лютому 1648 р.. із захоплення повстанцями Запорозької Січіта обрання гетьманом Війська Запорізького Б. Хмельницького.

Список літератури.

1. Грабовецький В. Західноукраїнські землі в період народно-визвольної війни 1648 - 1654 р.. р. - К. 1972 р..

2. Крип `якевич І. Історія України. - Львів. 1991 р.

3. Крип `якевич І. Богдан Хмельницький. - Львів. 1990 р.

4. Субтельний О. Історія України. - Київ. 1991 р.

5. Меріме П. Українські козаки та їхні гетьмани. Богдан Хмельницький.

- Львів, - 1990.