ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Юрист по наследству
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Перша світова війна. Причини та характер
         

     

    Історія

    Початок першої світової війни.

    Наростання політичної кризи у світі, загострення капіталістичнихпротиріч наприкінці 19 ст. і особливо на початку 20 ст., призвели достворення в Європі двох ворожих воєнно-політичних союзів: Антанти, щооб "єднувала Англію, Францію, Росію та" Троїстого союзу ", до складу якоговходили Німеччина, Австро-Угорщина та Італія. Вони й зіткнулись у першійсвітовій війні.

    На початку 20 ст. ситуація на Балканах стала вкрай напруженою.
    Балканські народи вели боротьбу за визволення з-під османського гніту. Їхпідтримували держави Антанти, сподіваючись використати у боротьбі протиавстро-німецьких блоку.

    Влітку 1914 р.. протиріччя між двома воєнно-політичними блокамиєвропейських держав - Троїстім союзом і Антантою загострилися до краю.
    "Пороховою бочкою Європи" став Балканський півострів. За підтримки
    Німеччини Австро-Угорщина почала відкрито готуватися до війни проти Сербії.

    Поблизу сербського кордону австрійські війська проводили маневри.
    Насліднік австрійського престолу, войовничий Франц Фердінанд прибув звізитом до столиці Боснії Сараєво.
    Франц Фердінанд був крайнім мілітарістом, керівником "воєнної партії" в
    Австрії, одним з головних підпалювачів війни. За три тижні до своєїзагибелі він приймав у своїй літній резиденції Конопіште німецькогоімператора Вільгельма ІІ. Там вони домовлялись про плани війни.
    Патріотичні кола Сербії розцінили приїзд принца до Сараєво як виклик. 28червня 1914 року Франц Фердінанд був убитий членом сербськоїнаціоналістичної організації "Млада Босна" Г. Принципом. Заручившисьпідтримкою Берліна, Відень пред "явив 23 липня Сербії ультиматум. союзниця
    Сербії Росія спробувала владнати конфлікт мирним шляхом, запропонувавшипроект дипломатичного демаршу країн Антанти. Однак союзники відмовились, апрезидент Франції Р. Пуанкаре наполягав на проведенні "твердої" політикищодо австро-німецького блоку. Незважаючи на те, що сербія погодилася майжез усіма вимогами ультиматуму, 28 липня Австро-Угорщина оголосила їй війну.

    Першого серпня Німеччина оголосила війну Росії і відповідно до свогостратегічного плану концентрували війська на західних кордонах. Росіяпочала загальну мобілізацію. 3 серпня Німеччина оголосила війну Франції, аперед Бельгією висунула вимогу пропустити свої війська через її територію.
    З вимогою поважати нейтралітет Бельгії виступила Англія. Порушеннянейтралітету Бельгії стало приводом для оголошення Англією 4 серпня війни
    Німеччині. Так почалася перша світова війна.

    Причини першої світової війни.

    Перша світова війна різко загострила всі суперечності капіталізму, утому числі й внутрішні суперечності країн-учасниць війни, створила в нихобстановку революційної кризи.

    Основною її причиною було небачене загострення суперечностей міжпровідними країнами світу, внаслідок нерівномірності їх економічногорозвитку, змінилося співвідношення сил у світовій економічній системі.

    Німеччина після 70-х років 19 ст. розвивалася у 3-4 рази швидше ніж
    Англія і Франція, а Японія - разів у 10 швидше, ніж Росія. Особливовисокого рівня розвитку капіталізму досягли США, внаслідок чого США і
    Німеччина, які раніше відставали в економічному розвитку, на зламі 19-20ст.вийшли на 1-е та 2-е місця по випуску промислової продукції, відсунувші
    Англію і Францію. Це стало причиною виникнення гострого суперництва міжцими країнами за політичне панування у світі, за переділ ринків сировини ізбуту.

    На той час важливу роль у боротьбі за політичне й економічнепанування у світі відіграла наявність чи відсутність колоніальних володінь.
    До початку 20 ст. поділ світу між великими державами в основному бувзаверешеній. Колоніальні імперії створили головним чином Англія та Франція,натомність у Німеччині, США ті Японії бракувало колоніальних володінь.
    Намагання переділити колонії і сфери впливу було однією з головних причинпершої світової війни.

    Другою причиною війни був той факт, що на початку 20 ст. розвитокнауково-технічного прогресу привів до появи нових, більш могутніх засобіввинищення людей. Почалася гонка oзброєнь, на якій наживалися військовімонополії. Одночасно відбувалася мілітарізація свідомості величезних маслюдей.

    Існувала можливість владнати конфлікт мирним шляхом, об "єднавшізусилля Росії, Англії, Франції. Але аналіз міжнародної ситуації напередоднівійни свідчить, що це не так.

    По-перше,поділ Європи на два ворогуючі блоки держав-Антанту і Троїстій союз-вжеозначав неминучість великої європейської війни.

    По-друге,намітилися головні цілі протіборствуючіх сторін і відповідно розроблялисяплани ведення війни.

    По-третє,в усіх країнах Європи нечуваного розмаху досягла гонка озброєнь, зросталачисельність армій.

    У липні 1913 р.. німецький Рейхстаг затвердив закон про збільшенняармії в мирний час на 136 тис.. осіб, а на початок війни чисельністьсухопутної німецької армії досягла 800 тис.. осіб. У 1912 р.. в Австро-
    Угорщині було прийнято новий військовий закон, який передбачав збільшеннярекрутська набору до 200 тис.. осіб і додаткові асигнування на збройнісили. У серпні 1913 року французький уряд ухвалив закон про подовженнятерміну служби з 2 до 3 років і зниження призовного віку з 21 до 20 років,що дало змогу довести чисельність армії майже до 900 тис.. осіб.
    Найчисельнішою була російська армія. Якщо в 1912 р.. вона становила 1 млн.
    400 тис.. осіб, то після прийняття у 1913р. "Великої програми щодо посиленняармії "мала збільшитися на 400 тис.. осіб.

    Перша світова війна була наслідком протиріч капіталізму на йогоімперіалістічній стадії.

    Стратегічні плани учасників війни.

    У результаті нерівномірного економічного розвитку різнихкапіталістичних країн, що посилився у період імперіалізму, змінилосяспіввідношення сил в самій світовій системі капіталізму. Це стало причиноюгострого суперництва між великими капіталістичними країнами за політичнепанування у світі, за перерозподіл ринків сировини і збуту.

    Суперечності насамперед виявилися між Німечінною з одного боку і
    Велікобрітанією, Францією та Росією з іншого.
    Плани ведення війни розроблялися з урахуванням головних цілейпротіборствуючіх сторін.

    Війна була несправедливою і загарбницьких для всіх держав воюючихблоків, кожна з яких переслідувала виключно свої цілі, намагаючись досягтиїх за рахунок сусідів.

    Німеччина прагнула покласти край пануванню Британії на морі, захопившиїї колонії, промислово розвинені райони північно-східної Франції,відторгнути від Росії Прибалтику, Донська область, Крим, Кавказ. Планувалазахопити велику територію в Європі та Африці, Бельгію, Марокко, Конго,
    Єгипту, закріпити своє становище в Туреччині й на Близькому Сході. Берлінпрагнув створити союз європейських держав на чолі з Німеччиною.
    Виношував плани проникнення німецького капіталу в Китай.

    Правлячі кола Великобританії хотіли зберегти свої колонії та пануванняна морі, відібрати у Туреччини багаті нафтан Месопотамію і частину
    Аравійського півострова. Англія намагалася підірвати економічну могутність
    Німеччини, знищити її як суперника в торгівлі, посилити вплив на Близькому
    Сході.

    Франція розраховувала повернути собі Ельзас та Лотарінію, приєднатилівий берег Рейну й Саарській вугільний басейн.

    Австро-Угорщина вінотувала експансіоністські плани щодо Росії табалканських країн-Сербії, Боснії, Герцеговини.

    США до війни не підтримували жодного з європейських угруповань, але,безперечно, не були байдужими до європейської політики. Вступивши у 1918 р..у війну на боці Антанти, США забезпечили її перемогу в боротьбі з країнаминімецького блоку.
    США намагалися поширити свій вплив на весь американський континент іпосилити проникнення в Китай, де велику активність проявляла Японія.

    загарбницькі плани щодо українських земель.

    Перша світова війна, на порозі якої стояв світ, носила загарбницькиххарактер з боку обох ворожуючіх блоків. Українські землі були об "єктом їхекспансії. На них претендували Росія, Австро-Угорщина, Німеччина, Румунія.

    Росія, яка на міжнародній арені виставляла себе захисникомслов "янських народів, прагнула завершити справу російських царів, об" єднативсі землі Київської Русі під своєю зверхністю. В ході війни вона намагаласяоволодіти Буковиною, Чорноморський протоками Босфором і Дарданеллами,
    Закарпаттям. Росія також прагнула приєднати Галичину.
    Загарбання цих земель переслідувало мету придушити гніздо "мазепинство",яке поширювали свій вплив на Наддніпрянську Україну. Всі плани російськогогенерального штабу вістрям наступу російської армії спрямовували в
    Галичину.

    Австро-Угорщина зазіхала на Волинь і Поділля. Напередодні війниавстрійський імператор обіцяв українським політичним діячам, що наукраїнських землях Австро-Угорщини і відторгнутіх від Росії буде створеноокрему адміністративну одиницю з широкими автономними правами підзверхністю Австро-Угорщини.

    Широкі плани щодо України розроблялись у Німеччині, як з бокувійськових, так і з боку промисловців і політиків. Так, один знайвпливовіших німецьких промисловців серпня Тіссен заявляв: "Росія повиннавіддати нам прибалтійські провінції .., частину Польщі і Донецький басейн з
    Одесою, Кримом і Приазов "ям ..."< br>У 1897р. німецький публіцист Пауль Рорбах писав: "Хто володіє Києвом, тоймає ключ від Росії ". Особливо привабливою Україна з її сировинними іпродовольчими запасами стала для Німеччини на завершальному етапі війни,коли власні ресурси були фактично вичерпані. Відразу після початку першоїсвітової війни українські землі стали театром бойових дій між російськоюармією та військами австро-німецького блоку або прифронтовій зоною. На ційтериторії діяв російський Південно-Західний фронт. На завойованій територіїросійська влада встановила режим, який за словами голови російськоїадміністрації Галичини генерал-губернатора графа Олексія Бобринського, мавзапровадити "русские начала" у житті населення краю.
    Так, у Галичині запроваджувались російська мова і російське законодавство.
    Закривалися українські школи, інші навчальні заклади, культурніорганізації.
    Почалось повернення греко-католиків у православ "я. Майже всіх представниківукраїнської еліти, що залишилась у краї, а також верхівку греко-католицькоїцеркви на чолі з митрополитом А. Шептицьким, вивезено вглиб Росії. Відбулисьєврейські погроми. Російська окупація тривала до весни 1915 р..

    Україна в першій світовій війні.

    Наслідки війни для України та українців, змушений з обох воюючихсторін, були негайно, безпосередніми й тяжкими. Протягом усієї війни
    Галичина слугувала ареною найбільших і найкровопролітнішіх побоїщ на
    Східному фронті. Її населення зазнавало страшних збитків від руйнувань таспустошення, спричинених воєнними діями, а також брутальністю якросійського, так і австрійського командування.

    Але поряд із фізичними втратами війна ще більше погіршила долюукраїнців, котрі не мали власної держави, що захищала б їхні конкретніінтереси. Величезна кількість українців (у російській армії налічувалося
    3,5 млн.українськіх солдатів і 250 тис.. служили в австрійському війську)боролися і вмирали за імпреії, що не лише ігнорували їхні національніінтереси, але й активно намагалися, як, зокрема Росія знищити їхнійнаціональний рух. Найгіршим було те, що українців - як учасників боїв зобох сторін - змушували вбивати один одного. Єдиним позитивним аспектомвійни було те, що вона віснажувала воюючі імперії, створюючи тим самим новіполітичні можливості для їхніх пригноблених підданих. Але ця можливістьбула ще занадто віддаленою.

    Українці Австрії одразу відреагували на початок воєнних дій. 3 серпня
    1914 р., Щоб запезпечіті українців єдиним об "єднаним представницькиморганом, усі українські партії утворили у Львові Загальну Українську Радуна чолі з авторитетним парламентським діячем Костем Левицьким. Радазакликала всіх українців боротись за конституційну Австрію, їхньогонайбільшого друга проти самодержавної Росії. Незабаром Рада висунула ідеюстворити всеукраїнський військовий загін. На неї відгукнулося понад 28тіс.національно свідомих юнаків, багато з яких належали до організацій
    "Січ", "Сокіл". Стурбовані можливістю виникнення великих українськихвійськових загонів, впливові поляки у Відні зробили так, щоб на службу до
    Українського легіону прийняли лише 2.5 тис.чоловік. Це було перше військовеформування того часу.
    Але, ледве згуртувавшись, ці організації були змушені тікати до Відня віднаступаючої російської армії, яка на початку вересня прорвала австрійськуоборону й окупувала велику частину Східної Галичини. Ця поразка австрійцівмала страшні наслідки для українців Галичини. Шукаючи причини своїх невдач,австро-угорське командування охоче повіріло звинуваченням польськоїадміністрації провінції в тому, що такою причиною стала "зрада українців",котрі нібито таємно симпатизував й допомагали росіянам. У результатівідступаючі габсбурзькі війська, насамперед угорські частини, розпочаликампанію терору проти українського населення. Спочатку русофілів, а згодомі взагалі всіх українців цілими сотнями заарештовували й страчували безсуду. Тисячі гнали до Австрії й там кидали до концентраційних таборів.

    Незавидна доля спіткала також галицьких українців, котрі потрапилипід російську окупацію. Царський уряд швидко дав зрозуміти, що він невважає Східну Галичину якимсь новим і тимчасовим завоюванням, називаючи їїне інакше, як "давньою російською землею", котра тепер "назавждивозз "єднується з матір" ю-Росією ". Генерал-губернатором було призначенографа Георгія Бобринського, який відразу розпочав загальний наступ наукрахнській рух, або "мазепинство", як його називали царські чиновники.
    Росіяни преслідувалі українофілів, австрійці піддавали репресіям русофілів,а роздерті ідеологічними суперечкам галичани видавали й тих, і тихворогові-все це більше погіршувало й без того сумну долю українців.

    За наказом царських властей було закрито всі українські культурніустанови, кооперативні й періодичні видання. Вводилися обмеження навживання української мови й робилися спроби впровадити в школах російськумову. Особливо масивних атак зазнала греко-католицька церква-цей символзахідноукраїнської самобутності. До Росії вивозили сотні греко-католицькихсвященників, а натомість ставили православних попів, що схиляли селян доправослав "я. Заарештували й вивезли до Суздаля митрополита Андрея
    Шептицького, який відмовився рятуватися від росіян утече. Безстрашноповедінка митрополита протягом усієї війни надихала його земляків і значносприяла дальшому зростанню його популярності. Але не встигли росіяниостаточно здійснити свої плани, як австрійці пішли у контрнаступ і дотравня 1915 року відвоювали більшу частину Східної Галичини. Відступаючицарські війська взяли заручниками кілька сотень провідних українськихдіячів, а також евакуювали тисячі людей, включаючи багатьох русофілів, роліяких в українській політеці тепер прийшов кінець.

    Ставлення росіян до галицьких українців, яке відомий російськийполітик Павло Мілюков розцінив у своєму виступі в Думі як "європейськийскандал ", являло собою продовження політики уряду щодо українського руху в
    Російській імперії. З вибухом війни було закрито майже всі українськіорганізації та газети.

    Тим часом у Відні, по австрійський бік фронту, у травні 1915 рокузібралися українські політичні діячі та відновили свій представницькийорган - Загальну Українську Раду. В міру того як війна дедалі віснажувала
    Австро-Угорщину, чимраз сміливішими ставали вимоги народів імперії, середних і українців. Так, Загальна Українська Рада оголосила своєю метоюнезалежність Російської України, котру, як вона сподівалася, завоюютьавстрійці, а також широку автономію для Східної Галичини та Буковини. Протеколи Відень пообіцяв полякам ще більшу владу в Галичині, Рада на знакпротесту саморозпуститься. Надалі західноукраїнські інтереси представлявукраїнський клуб віденського парламенту на чолі з Євгеном Петрушевичем.

    Війна негативно вплинула на стан промисловості і сільськогогосподарства України. Вже в перші місяці війни було закрито майже 400промислових підприємств, а в 1915-1917 роках - понад 1400. На десятках ісотнях заводів і фабрик обсяг промислового виробництва скоротився на 30-5 --і навіть 75%. Розвалювався транспорт, що викликало загостренняпродовольчої кризи. Зросли ціни.

    У сільскому господарстві не вистачалопро робітників, реманенту, робочоїхудоби. Посівна площа у 1916 р. скоротилась на 1 млн. 900 тис.. Десятин,валовий збір зерна у порівнянні з 1913 р. впав на 200 млн. пудів.

    Внутрішє становище у воюючих країнах.

    Війна вимагала від воюючих держав мобілізації усіх людських,сировинних, матеріальних і продовольчих ресурсів. Чисельність армій двохкоаліцій досягла 70 млн. осіб. Для ефективної роботи промисловості йстворення військового виробництва у воюючих країнах запроваджувалосядержавне регулювання економіки, було створено спеціальні органи військово -економічні управління, або комітети. Вони здійснювали контроль за джереламифінансування народного господарства, розподіляли державні замовлення інеобхідні для їх використання сировину й обладнання, визначали обсягивиробництва, види продукції, терміни її виготовлення й ціни.

    Урядові комітети з сільського господарства визначали посівні плани,вимагали від селян обов "язкових поставок зернових державі. Дляпродовольчого забезпечення населення основними товарами вводилися картки.

    На початок 1917 р.. найкрітічнішім було становище країн австро -німецького блоку і Росії. Майже половина армій була виведена із ладу,стратегічні резерви закінчувалися, валовий збір зернових скоротився вдвічі,зменшилися розміри посівних площ.

    Німеччина опинилась в економічній блокаді. Англія зайняла майже всіколонії. Спроба прорвати блокаду в морській битві поблизу Ютландськогопівострова 31 травня 1916 року зазнала невдачі.

    В країнах піднімалася хвиля антивоєнних виступів, і "громадський мир"змінився соціальним протистоянням. Попри заборону страйків, кількістьстрайкуючих постійно зростало. Німецькі соціал-демократи 1 травня 1916 рокупровели в Берліні масову демонстрацію під гаслами "Геть війну!", "Гетьуряд! ". звичним явищем стало дезертирство," братання "солдатів ворожихармій. В урядових колах визрівали плани мирних переговорів.

    Війна справила тяжкий вплив на розвиток господарства Росії. Станпогіршувався і тим, що в період на 1917 рік декілька важливих промисловихрайонів були окуповані противником, в результаті загальні втратипромислового потенціалу склали 20%. Склалася паливно-енергетична криза вкраїні. Темпи виробництва в металургії, машинобудуванні не задовольнялапотреб фронту. Залізниці також не справлялися з різким зростанням перевезень таексплуатацією населення.

    Загальні витрати Росії на війну в березні 1917 року складали сумубільше 30 млрд. крб. 1/3 цих витрат становили зарубіжні кредити для Росії.
    Розпочався процес грошової еміссії, що вело до росту інфляції. Офіціальнийкурс рубля понізівся до 55 коп., а купівна спроможність складала 22 коп.
    Державний борг Росії за роки війни зріс більше, ніж у 4 рази і складав -
    36,2 млрд. крб.

    Тяжким ударом війна стала для сільського господарства: скоротилисьпосівні площі більш як на 10%, виробництво м "яса і інших продуктівхарчування. Все ціле вело до росту цін на продукти харчування. Які зрослина 200% порівняно з 1914 роком.

    Дані економічного стану країни свідчать про вступ Росії в економічнукризу.

    Підсумки першої світової війни.

    Перша світова війна стала для Європи першим жахливим досвідомсучасного ведення воєнних дій. Вона тривала з серпня 1914 року по листопад
    1918 рік і була однією з найкровопролітнішіх в історії людства - в нійзагинуло понад 10 млн. осіб і 20 млн. було поранено. Жертви середцивільного населення були майже такими ж. Війна набрала не лише масового, ай тотального характеру. Щоб підтримати величезні армії, що воювали нафронті, цілі суспільства з їхніми економіками впрягались у колісніцю війни.
    Зростаючі втрати призводили до страшного напруження сил на фронтах і втилу, оголювалі й поглиблювала фатальні політичні й соціально-економічнівади старих імперських порядків Європи.

    У воєнних діях взяло участь 38 держав з населенням понад 1 млрд. осіб.
    Основні воюючі сторони: на боці Німеччини й Австро-Угорщини виступила
    Болгарія, створивши Четверного союзу; до країн Антанти приєднались Італія,
    Португалія, Румунія, Сербія, США, Греція, Японія; війну Німеччині оголосив
    Китай і 14 держав Латинської Америки.
    Війна так чи інакше вплинула на положення всіх країн світу, в тому числі йна нейтральні. Таким чином весь світ приймав участь у війні.
    У війну були залучені колонії європейських держав. Під час війни колоніїнабули великого значення як постачальники сировини та продовольства. Крімтого, сотні тисяч місцевих мешканців цих колоній було вивезено до Європидля робіт у тилу і були використані як солдати на самих важких ділянкахфронтів, часто для прикриття європейських військ.
    Для робіт у тилу Франція використала 200 тис.. осіб, вивезених з їїколоній. Англія з однієї Індії вивезла з такою ж метою більше 400 тис..осіб. Англія отримала зі своїх заокеанських володінь майже 1 млн. солдат,
    Франція - біля 300 тис..

    У ході війни була повалена монархія і відбувся більшовицький жовтневийпереворот у Росії. Військова й економічна могутність Німеччини булапідірвана, і вона на довгий час опинилася в міжнародній ізоляції. Наслідкомпоразки Австро-Угорщини став розпад однієї з найбільших европейськихімперій і утворення на її уламках нових національних держав.
    Після війни сформувалася нова система міжнародних відносин, відбувсяперерозподіл світу.

    Література:

    С.П. Пивовар, Я. Серіщев, С. Стельмах "Всесвітня історія ХХ ст." 1995 р.

    І. Коляда, Т. Ладиченко "Всесвітня історія вік ХХ" 1995 р..

    В.Ф. Салабай, Я.А. Титаренко, Л.О. Панчук, М.П. Чуб, О.Ф. Яхно

    "Політична історія ХХ ст."

    В. Король "Історія України"

    О. Субтельний "Україна. Історія"

    План.


    І. Початок першої світової війни: а) привід до війні та розвязання війни;
    ІІ. Причини першої світової війни: а) загострення суперечностей між провідними країнами світу внаслідокнеравномірності економічного розвитку; б) вплив наявності колоніальних володінь на розподіл світу; в) вплив розвитку науково-технічного прогресу на гонку озброєнь;
    ІІІ. Імперіалістичний характер війни: а) стратегічні плани учасників війни; б) загарбницькі плани щодо українських земель;
    ІV. Україна в першій світовій війні.
    V. Внутрішнє становище у воюючих країнах.
    VI. Підсумки першої світової війни.

    Міністерство освіти України
    Київський Державний Економічний Університет

    Рефератна тему: Початок першої світової війни,її причини та характер.

    Виконала:
    Житник Олена Петрівнастудентка І курсу, заочного ф-туза спеціальністю 6108


         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати ! DMCA.com Protection Status