ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Політичний конфлікт в історії людських відносин
         

     

    Історія

    МОУ «Гімназія»

    Політичний конфлікт в історії людських відносин

    Дослідницька робота з психології та історії

    Виконано Віхлянцевой Д.М., ученицею 10 класу

    Керівник - Поволоцкая Г.Д.,

    психолог

    Консультант - Гладких Д.В., учитель історії

    2003 Надим

    ЗМІСТ

    Введення ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... 3
    Глава 1: міжособистісний конфлікт

    1) особливості міжособистісних конфліктів ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 5

    2) класифікація міжособистісних конфліктів ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 6

    3) причини міжособистісних конфліктів ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 9

    4) анатомія (структура) конфлікту ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 13

    5) процес розвитку конфлікту ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 17
    Глава 2: аналіз конкретних політичних конфліктів

    1) Г. Марій і Л. К. Сулла ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 21

    2) Петро III і Катерина II ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 29
    Висновок ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... ... 34
    Список літератури ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... 36
    Додаток 1 ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 37
    Додаток 2 ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... 41

    ВСТУП

    Більшість людей хочуть жити в мирі і спокої. Так-то воно так, та нелукавство це? Чомусь в реальному житті у багатьох все будується запринципом «нехай у мене буде лад, а ти живи невпопад». Адже куди більшийінтерес у людей викликають пожежі, виверження вулканів, повені та іншістихійні лиха, - головне, аби це не стосувалося їх самих. У випускахновин з найбільшою цікавістю і буквально з завмиранням серця слухаютьпро найменших подробицях гучних скандалів і вбивств.

    Якщо звернутися до народних казок або світовим літературним шедеврів, токартина буде такою ж. Найбільш яскраві і цікаві герої - носії зла.
    Згадайте, які персонажі дитячих казок нам запам'яталися найбільше,крім Иванушки-дурника та Василини Премудрий? Ось він цей ряд: Кощій
    Безсмертний, Соловей-Розбійник, Баба-Яга. Хіба не так? Ми виростає, інайяскравіше враження на нас роблять такі літературні герої, якграф Монте-Крісто (втілення безкомпромісній помсти), Міледі (яквтілення злоби й інтриганства), одноногий Сільвер ...

    Найяскравіші політики, як правило, теж «злі». Вони свідомо вибираютьненависть до інших народів, як потужний заряд для формування свого іміджувеликого світового політика. На чому заробляли свій авторитет останніамериканські президенти?

    - Рональд Рейган оголосив ворогами прогресу комуністів, а Росію і зовсімназвав імперією зла. І на цьому вибудував свій імідж борця зі світовим злом.

    - Джордж Буш - старший оголосив світовим злом іслам і заявив про себе, як проборця зі світовим злом, провівши військову акцію в Іраку «Буря в пустелі».

    - Білл Клінтон оголосив осередком зла Югославії та в особі сербів знайшов ворогівмиру і спокою на Балканах.

    Втім, не тільки американські, але й наші, російські, президентидля формування свого іміджу використовували прийом боротьби зі злом.

    - В. В. Путін відразу завоював авторитет, позначивши своє головне завдання, якпрезидента - боротьбу зі злом (з тероризмом в Чечні).

    Розумні політики знають, що зло об'єднує націю, як тільки створюєтьсяобраз спільного ворога, і вміло користуються цим.

    Ми звикли ставитися до конфліктних ситуацій, як до заваді, злу.
    Цим багато в чому пояснюється суто негативне ставлення до конфлікту таприродне прагнення людей жити в мирі та злагоді. Але чи можна прожитижиття без конфліктів і ворожнечі? Якщо не витати в хмарах і реальноподивитися на речі, то виявиться, що життя без конфліктів - це утопія.
    Прослідкувавши історію взаємин між народами, можна зрозуміти, що безконфліктів не обходився жоден день у році.

    Конфлікти і ворожнеча - неминучі витрати спілкування між людьми.

    Гортаючи сторінки всесвітньої історії, я помітила, що величезне місце вній займають конфлікти, засновані на боротьбі за владу. Ця обставиназацікавило мене. У своїй роботі я спробую зрозуміти, чим же політичнийконфлікт відрізняється від наших повсякденних конфліктів, та виявити основнізакономірності розвитку таких конфліктів.

    Розділ перший

    Міжособова конфлікт

    Особливості міжособистісного конфлікту. Щоб вирішити поставлену мноюзавдання, для початку потрібно зрозуміти, що таке міжособистісний конфлікт, якимвін може бути, які стадії проходить під час свого розвитку і т.д., тобтозрозуміти сутність міжособистісного конфлікту. Цим я і займуся в цьому розділімоєї дослідницької роботи.

    Дамо визначення: міжособистісний конфлікт - важкорозв'язніпротиріччя, що виникає між людьми і викликане несумісністю їхпоглядів, інтересів, цілей, потреб.

    Навряд чи серед нас знайдуться ті, кому ні разу в житті не довелосябрати участь у якомусь конфлікті. Іноді людина сама стає ініціаторомконфлікту з одним або кількома з оточуючих його людей, іноді вінвиявляється що ввійшли з ким-то в конфлікт несподівано для самого себе і навітьпроти власного бажання. Нерідко буває й так, що обставинизмушують людину втягуватися в конфлікт, що розгорівся між іншимилюдьми, і йому доводиться волею-неволею виступати чи то в якості арбітраабо примирителя сторін, що сперечаються, чи то в ролі захисника однієї з них, хоча,може бути, йому не хочеться ні того, ні іншого. У всіх ситуаціях такогороду можна помітити два взаємопов'язані аспекти. Перший - цезмістовна сторона конфлікту, тобто предмет спору, справа, питання,що викликає розбіжності. Другий же - це психологічна сторона конфлікту,пов'язана з особистісними особливостями його учасників, з їх особистимивзаємовідносинами, з їх емоційними реакціями на причини конфлікту, найого хід і один на одного. Ось ця-то друга сторона і є специфічноюрисою міжособистісних конфліктів. Міжособова конфлікт є приватний, хочаі займає особливе місце, випадок взаємодії між людьми в процесі їхспілкування та спільної діяльності. У такому конфлікті люди зіштовхуються одинз одним безпосередньо, лицем до лиця. При цьому в них виникають іпідтримуються напружені відносини. Вони втягуються в конфлікт якособистості, виявляють в ньому риси свого характеру, здібностей, іншихіндивідуальних властивостей і особливостей. У конфліктах проявляютьсяпотреби, цілі та цінності людей, їх мотиви, установки і інтереси;емоції, воля та інтелект. Перефразовуючи відоме прислів'я, можна з повнимпідставою стверджувати: «Скажи мені, хто твій ворог, і я скажу, хто ти».
    Учасники конфлікту по-своєму, а отже, по-різному сприймають ітрактують конкретну ситуацію зіткнення. По-різному вони бачать і способивиходу з конфлікту.

    Якщо говорити про реальні міжособистісних конфліктах, то найбільш очевиднимиїх проявами виступають взаємні звинувачення, суперечки, нападки та захист.
    Кожен учасник конфлікту при цьому прагне самоствердитися, задовольнитисвої потреби, досягти своїх інтересів. Це стосується всіх сфер іширокого спектру людської взаємодії: від розподілуматеріальних благ до збереження духовних цінностей.

    Конфлікт може початися у зв'язку якимось одним конкретним приводом, алепотім поступово розростатися і захопити найрізноманітніші сторони відносинміж людьми. При цьому в міжособистісних конфліктах часто емоційнасторона затьмарює змістовну. Так нерідко протікають, наприклад, сімейніконфлікти.

    У реальному житті, коли виникають міжособистісні конфлікти і ми живемосеред них, зустрічаються найрізноманітніші відношення до цього дуже складногоявищу. Одні вважають, що будь-який конфлікт - зло, і його необхідно всілякоуникати: попереджати, запобігати, усувати і т. д. Інші вказуютьна те, що конфлікти оточують нас повсюдно і, отже, простонеминучі, а тому з ними треба миритися. Треті дотримуються думки,що в конфліктах є деякий позитивний, конструктивний початок, істверджують, що, як мінімум, слід отримувати користь з їх результатів, ато і навіть спеціально проектувати конфлікти, щоб отримати кориснірезультати. Хто тут правий? Швидше за все, це залежить від конкретнихобставин і поведінки учасників конфлікту. Можна хоча б знижуватинегативні наслідки бурхливих зіткнень, а в багатьох випадках навітьвикористовувати закладену в них енергетику взаємодії людей уконструктивному плані. Це досягається на основі використання розробленихв конфліктології та інших науках технік та технологій, таких, наприклад, якмедіація.

    Класифікації конфліктів. Існують різноманітні варіанти класифікаціїконфліктів. Будь-яка логічно коректна класифікація розбиває всібезліч конфліктів на класи за якогось певного ознакою --основи класифікації. Такою підставою можуть бути: склад учасниківконфлікту, його зміст, його тривалість, його причини, ступінь йогоінтенсивності, гостроти або сили, форми його протікання, способи його рішенняі пр.

    Для практичної роботи з конфліктами доцільно не тільки виділятипричини, а й класифікувати конфлікти по різних підставах. Цеможливо зробити, наприклад, а) по складу їх учасників; б) за сферамиіснування; в) по своєму ефекту і функціональним наслідків; г) покритерієм реальності або істинності-хибності. а) Для початку розглянемо типи конфліктів, що розрізняються по складу їхучасників:

    - внутріособистісні;

    - міжособистісні;

    - групові (між малими неформальними групами у складі однієїспільності);

    - конфлікти в організаціях (де конфліктуючими сторонами є групи -колективи підрозділів організації);

    - міжгрупові конфлікти між великими соціальними групами (соціальні,політичні, міжкультурні та ін.) б) За сфер існування конфлікти поділяються на: ділові, сімейні,майнові, побутові та ін

    Типовими прикладами тут можуть бути конфлікти між підлеглими іначальниками - управлінцями, власниками (вертикальні), між співробітникамив організації (горизонтальні). У сучасних умовах в Росії частіконфлікти в діловій сфері з-за нечіткого розподілу відповідальності,повноважень, різних очікувань.

    Разом з тим відзначимо, що зіткнення різних позицій і точок зоруокремих людей або груп у процесі спільної діяльності практичнонеминучі. Типові для підприємств і організацій наступні конфлікти:

    • Конфлікти між менеджерським персоналом і підлеглими

    (вертикальні) з приводу способів управління і виконання функціональних обов'язків;

    • Конфлікти між персоналом (горизонтальні) у зв'язку з прийняттям нових членів, розподілом робіт, оплатою праці і т. д.;

    • Конфлікти між самими управлінцями при визначенні цілей, способів і напрямків спільної діяльності. Це тісно пов'язано з особистісними особливостями, кадровими перестановками, практикою морального та матеріального стимулювання, впливом зовнішнього середовища. Особливу важливість для розуміння природи конфлікту тут має аналіз мотивів діяльності людей в даній організації: що утримує їх, чи задоволені вони способами управління, що отримуються ресурсами, своїми кар'єрними перспективами, тим, як рядові члени беруть участь у прийнятті рішень, і т. д. в) За своїм ефекту і функціональним наслідків конфлікти бувають:конструктивні (функціональні) і деструктивні (дисфункціональні). Зазвичайв конфліктах конструктивна і деструктивна боку співіснують, як двасторони у монети. Зазначені типи конфліктів розрізняються тим, яка з цихсторін переважає.
    Конструктивна сторона міжособистісних конфліктів полягає в тому, що вониможуть вести до прояснення відносин між сторонами і знаходженняспособів поліпшення як поведінки, так і особистісних якостей учасниківконфлікту.

    Конструктивні наслідки міжособистісних конфліктів можуть проявитися,наприклад:

    • у створенні спільноти людей, причетних до вирішення проблеми; - в розширенні сфери співпраці на інші області;

    • в тому, що швидше відбувається процес самосвідомості, прояснення власних інтересів і інтересів партнера.

    Деструктивна сторона міжособистісних конфліктів проявляється тоді, колиодин з опонентів удається до морально засуджуваних методів боротьби,прагне психологічно придушити партнерів, дискредитуючи і принижуючи його вочах оточуючих. Зазвичай це викликає шалений опір з іншогобоку, діалог супроводжується взаємними образами, вирішення проблемистає неможливим, руйнуються міжособистісні відносини, завдається шкодаздоров'ю. Дуже часто подібного роду конфлікти виникають на роботі.
    Існує спеціальний термін - «мобінг», що означає буквально:утиски, переслідування, грубість, нападки і зачіпки, які частоносять прихований характер. За деякими даними, тільки при прийомі на роботу 3 -
    4% наймаються піддаються моббінга. Число жертв моббінга під часробочого життя в десятки разів більше.

    При деструктивному конфлікті спостерігається:

    • поляризація оцінних суджень партнерів;

    • прагнення до розбіжності вихідних позицій;

    • прагнення примусити партнера до невигідним для нього рішенням;

    • загострення конфлікту;

    • бажання піти від вихідної проблеми;

    • хворобливі форми вирішення конфліктної ситуації.

    Деструктивні вирішення конфлікту зазвичай має три негативнихслідства:

    По-перше, навіть якщо здається, що ви виграли, а ваш партнер програв,то насправді це далеко не завжди так. Найчастіше страждають обидві сторони.

    По-друге, відносини стають в майбутньому напруженими,переживається почуття обурення й образи хоча б однієї зі сторін. При цьомуучасник, що відчуває себе в програші, нерідко звинувачує себе в тому, щоневміло вів себе в конфлікті, а тому й програв. Це знижує йогосамоповагу і самооцінку.

    По-третє, нездатність до взаємного задоволення дозволитиміжособистісні проблеми є шкідливою для обох учасників тому, що нетільки не дає можливості вирішити змістовні проблеми міжсторонами, а й негативно впливає на здоров'я конфліктуючих. г) За критерієм реальності або істинності - хибність, згідно М. Дойч,виділяються наступні типи конфліктів:

    «справжній» конфлікт, який існує об'єктивно і сприймаєтьсяадекватно;

    «випадковий» або «умовний» конфлікт, що залежить від легко зміннихобставин, що не завжди усвідомлюється сторонами;

    «зміщений» конфлікт - коли мається на увазі явний конфлікт, за якимховається інший, невидимий конфлікт, що лежить в основі явного;

    «невірно приписаний» конфлікт - між сторонами, помилково зрозуміли одинодного і невірно тлумачать проблеми;

    «латентний» (прихований) конфлікт, який мав би відбутися, алеякого немає, оскільки з тих чи інших причин він не усвідомлюєтьсясторонами;

    «помилковий» конфлікт - коли відсутні об'єктивні підстави конфлікту іостанній існує тільки в силу помилок сприйняття і розуміння.

    Причини виникнення конфліктів. У будь-якому міжособистісному конфліктііснують, як мінімум, два учасники і певна конкретна ситуаціяїх взаємодії, в якій відбувається початковий інцидент і розвиваютьсяйого наслідки.

    Для виявлення причин конфліктів потрібен всебічний і глибокий аналіз якдій, позицій і психологічних особливостей його учасників, так іобставин, що виникають в ситуації їхньої взаємодії.

    Побачити безпосередні причини і джерела міжособистісних конфліктівможна, звернувшись до базових потреб людини. Тут маються на увазіпотреби в їжі, прихильності, безпеки, самоповагу,справедливості, доброту і ін Коли вони придушуються або з'являється загрозаїх задоволення, тоді продукується напруга, і виникають конфліктиміж людьми. У цьому випадку людина вбачає в поведінці тих, хто, найого думку, завдає йому шкоди, прояв агресивності, егоїзму,категоричності або переваги над собою.

    конфліктологія, звертаючись до рушіїв і мотивації міжособистіснихконфліктів, розрізняють ресурсні і ціннісні конфлікти.

    Ресурсні конфлікти пов'язані з розподілом коштів життєдіяльності
    (матеріальних засобів, території, часу і т. д.). В організаціях,наприклад, нерідко виникають міжособистісні конфлікти з приводу розподілупреміального фонду між співробітниками.

    Ціннісні конфлікти розгортаються в області взаємовиключнихкультурних стереотипів, вірувань і переконань, оцінок і відносин. Прим?? ромможуть служити зустрічаються в сучасних умовах конфлікти в сім'ях з-зарізних ціннісних орієнтацій у батьків і дітей. Конфлікти міжподружжям у сім'ях часто засновані на статевому диморфізму (розходження всприйнятті та реагуванні) чоловіків і жінок.

    Чималу роль в міжособистісних конфліктах грає ірраціональна мотивація,яка особливо посилюється в умовах сучасного кризового розвиткусуспільства. Ілюстрацією складності людських взаємин, які породжуютьконфлікти, причини яких важко пояснити на основі звичайної логіки,є «гри», описані в книгах Е. Берн ( "Ігри, в які граютьлюди »). Іграми Берн називає такі форми спілкування людей, в яких хтось ізучасників керується прихованим і навіть неусвідомлювані мотивом отриматиякийсь психологічний або соціальний «виграш».

    Конкретні причини міжособистісних конфліктів надзвичайно різноманітні.
    Важко дати їх вичерпну класифікацію - скільки шкіл і авторів,стільки й підходів до вирішення цього завдання. Причини конфліктів можнакласифікувати по різних підставах. Так, на думку Н. В. Грішиній,причини конфліктів можуть бути зведені до трьох груп: по-перше, самезміст взаємодії (спільної діяльності), по-друге, особливостіміжособистісних відносин; по-третє, особистісні особливості учасників. Приінших підставах класифікації джерел конфліктів виділяють цінностівзаємодії, інтереси учасників, засоби реалізації цілей, потенціалучасників, правила взаємодії та управління.

    Представляється доцільним класифікація, що виділяє наступні групиосновних причин конфліктів:

    1) обмеженість ресурсів - їх якісна і кількісна сторона;

    2) різні аспекти взаємозалежності (повноваження, влада, завдання та інші ресурси); < p> 3) відмінності в цілях;

    4) відмінності в уявленнях і цінностях;

    5) відмінності в манері поведінки і життєвому досвіді;

    6) незадовільні комунікації;

    7) особистісні особливості учасників зіткнень.

    Дана класифікація хороша тим, що дозволяє зрозуміти джерелаконфліктів і ту сферу, де вони існують.

    На практиці при аналізі конфліктів досить корисним виявляється підхід,запропонований В. Лінкольном. Він виділяє причинні фактори конфліктів,які поділяються на п'ять основних типів: інформаційні,поведінкові, відносин, ціннісні і структурні.

    1. Інформаційні фактори - пов'язані з неприйнятністю інформації дляоднієї зі сторін. В якості інформаційних факторів можуть виступати:

    • неповні й неточні факти, включаючи питання, пов'язані точністю викладу проблеми та історії конфлікту;

    • чутки, мимовільна дезінформація;

    • передчасна інформація та інформація, передана із запізненням;

    • ненадійність експертів, свідків, джерел інформації або даних, неточність перекладів і повідомлень засобів масової інформації;

    • небажане оприлюднення інформації, яка може образити цінності однієї зі сторін, порушити конфіденційність і навіть залишити неприємні спогади;

    • інтерпретація використаного мови, виразів на кшталт

    «приблизно», «істотно», «навмисно», «надмірно », і т. п.;

    • сторонні факти, спірні питання законодавства, правил, порядку дій, стереотипів і т. п.

    2. Поведінкові чинники - недоречність, грубість, егоїстичність,непередбачуваність і інші характеристики поведінки, відривається однією зсторін. У міжособистісних стосунках найбільш типовими поведінковимифакторами, що викликають конфліктні ситуації, є:

    • прагнення до переваги;

    • прояв агресивності; прояв егоїзму.

    • не виправдовує позитивних очікувань, порушує обіцянки;

    • постійно відволікає нас, викликає стрес, незручність, дискомфорт, збентеження;

    • поводиться непередбачувано, грубо, перебільшено і викликає страх.

    3. Фактори відносин - незадоволеність від взаємодії міжсторонами. Часто така незадоволеність породжується не тільки вжесформованим взаємодією, а й неприйнятністю для однієї з сторінпропозицій щодо його подальшого розвитку.

    Найважливішими факторами відносин є:

    • внесок сторін у відносини, баланс сил у відносинах;

    • важливість відносин для кожної із сторін ;

    • сумісність сторін у плані цінностей, поведінки, особистих або професійних цілей та особистого спілкування;

    • відмінності в освітньому рівні, класові відмінності;

    • історія відносин, їх тривалість, негативний осад від минулих конфліктів, рівень довіри і авторитетності;

    • цінності груп, до яких належать сторони, і їх тиск на відносини сторін.

    4. До ціннісних факторів відносяться принципи, які проголошуються абовідкидаються, яких ми дотримуємося і якими нехтуємо, про якізабуваємо або свідомо і навіть навмисно порушуємо; принципи, проходженняяким інші очікують від нас, а ми від інших.

    Цінності можуть відрізнятися за силою дії і за важливістю. Вони зазвичайописуються як:

    • особисті системи вірувань і поведінки (забобони, вподобання, пріоритети);

    • групові (у тому числі професійні) традиції, цінності, потреби та норми;

    • способи дії і методи, властиві окремим інститутам, організаціям і професій;

    • релігійні, культурні, регіональні та політичні цінності;

    • традиційні системи переконань та пов'язані з ними очікування: уявлення про правильне і неправильне, про погане і хорошому, способи і методи оцінки доцільності, ефективності «справедливості»,

    «практичності», «реалістичності»; ставлення до прогресу або змін, до збереження старого, до «статус-кво».

    5. Структурні фактори - відносно стабільні обставини,існують об'єктивно, незалежно від нашого бажання, які важко абонавіть неможливо змінити. Вони вимагають для подолання великих ресурсів:матеріальних, фізичних, інтелектуальних і т. п. Це, наприклад, такічинники, як закон, вік, лінії підзвітності, фіксовані дати,час, доходи, доступність техніки та інших засобів.

    Будь міжособистісний конфлікт розгортається на тлі структурнихфакторів, які є «зовнішніми» по відношенню до нього, але істотновпливають на його хід. В якості таких чинників виступають:

    • влада, система управління;

    • політичні партії і течії:

    • різні соціальні норми;

    • право власності;

    • релігії, системи правосуддя, статус, ролі, традиції, «правила гри» та інші стандарти поведінки, включаючи етичні норми;

    • географічне положення, добровільна ( вимушена) ізоляція або відкритість, а також частота та інтенсивність контактів співтовариства із зовнішнім світом.

    Наведена класифікація допомагає не тільки зрозуміти джерела конфліктів,але і намітити способи розведення зіткнулися інтересів, тобто шляху,що ведуть до вирішення конфліктів. Віднесення конкретних конфліктів до того чиіншого типу дозволяє приймати первинні заходи до їх усунення. Так,наприклад, у разі виникнення конфліктів на основі брак інформаціїдостатньо забезпечити її надходження, і зіткнення буде знято.

    Але в реальному житті, як правило, «чисті», тобто обумовлені тількиоднією групою причинних факторів, конфлікти зустрічаються вкрай рідко.

    Анатомія (структура) конфлікту. Для того, щоб аналізувати структуруворожнечі, виділимо кілька найважливіших його складових:

    1. Ворогуючі сторони. У конфлікті беруть участь, як мінімум, дваконфліктуючі сторони ( «конфліктанти») - окремі індивіди або цілігрупи. Крім того, в конфлікті можуть бути замішані і інші учасники --співчуваючі, провокатори, примирителі, консультанти і невинні жертви.
    Нам необхідно, перш за все, звернути увагу на соціальні тапсихологічні характеристики конфліктантов. Під соціальнимихарактеристиками тут розуміються приналежність до того чи іншого шарутовариства або громадської групі, професія, службове становище,соціальна роль, авторитет та ін Психологічні характеристики - цевластиві людині особистісні риси. Ці риси часто багато в чомувизначають і виникнення, і перебіг, і результати конфлікту. Є
    «Важкі» люди, «конфліктні» особистості, з якими нелегко знайти загальниймова, що створює у відносинах з ними напруженість, спроможну легко перейтив конфлікт.

    2. Зона розбіжностей. Ворожнеча виникає тільки тоді, коли є зонарозбіжностей - предмет спору, факт або питання, що викликав розбіжності. Зонарозбіжностей не завжди легко распознаваема. Нерідко самі учасники конфліктуне дуже чітко її представляють. Буває, що їм здається, що весь «сир-бор»розгорівся з-за якоїсь дрібниці, в якому стоїть тільки одному зсперечальників поступитися, і конфлікт буде вичерпано. А насправді виявляється,що це дрібниця є лише зовнішнім виразом або випадковим імалозначним на вигляд проявом більш глибинних розбіжностей, якізалишаються для конфліктантов неусвідомленими. Справа ускладнюється ще й тим, щомежі зони розбіжностей рухливі. Вони в ході конфлікту можуть розширюватися ізвужуватися. Конфліктанти часто, наприклад, починають дискутувати по якомусьсправі, але в запалі полеміки «переходять на особистості» - і в результаті дорозбіжностей у справі додаються ще розбіжності з приводу оцінкиповедінки, манери мови і взагалі морального обличчя один одного. Зонарозбіжностей розбухає, в ній спалахують все нові і нові вогнища спору.
    Навпаки, коли конфліктанти досягають згоди з якогось пункту, зонарозбіжностей, природно, стягується. При ліквідації всіх розбіжностей воназникає.

    3. Уявлення про ситуацію. Кожен з учасників конфлікту складаєсвоє уявлення про ситуацію, що склалася в зоні розбіжностей іяка охоплює всі пов'язані з нею обставини. Ці уявлення,очевидно, не збігаються. Ворогуючі сторони бачать справу по-різному - це,власне, і створює грунт для їх зіткнення. Конфлікт проростає нацьому грунті, коли принаймні один з двох сприйме ситуацію якпрояв недружелюбності, агресії або неправильного, неправомірного образудумок і дій іншого.

    Необхідно відзначити наступне досить суттєву обставину. Ніхтоне знає, як уявляє собі цю ситуацію інший, поки той не повідомитьпро це. Але для виникнення конфлікту не має значення ні те,чи дійсно ситуація така, якою її бачать, і не те, чи правильно судятьзалучені до неї люди про образ думок один одного. Тут вступає в діюпринцип, сформульований соціологом У. Томасом ( «теорема Томаса »):

    Теорема ТОМАС

    « Якщо ситуація визначається як реальна, вона реальна за своїми наслідками »

    Стосовно до конфлікту це означає: якщо людина вважає конфліктнуситуацію реальною, то це тягне за собою реальні конфліктні наслідки. Інакшекажучи, якщо хтось вважає, що вступив в конфлікт, то він і насправдіопиняється в конфлікті. А той, з ким він конфліктує, може навіть непідозрювати, що знаходиться в конфліктних відносинах.

    4. Мотиви - це прагнення, спонукання до дій, спрямовані нареалізацію установок, потреб, інтересів, думок, ідей і т.д. Мотивиможуть бути як усвідомленими, так і неусвідомленими. Але і в тому, і в іншомувипадку вони істотно впливають на ставлення людини до важливихдля нього речей.

    Мотивація визначає процес, який психологи називають формуванняммети. Мета виступає як подумки представляється результат, якогоіндивід хотів би в цій ситуації досягти.

    Буває, що людина формує реально недосяжні цілі. Тоді у ньоговнутріособистісні виникають конфлікти.

    Можливо і те, що людина формує несумісні цілі. У цьому випадкупроцес їх формування набуває форми боротьби між конкуруючимимотиваційними тенденціями: одна з них створює у людини позитивнеставлення до об'єкта, прагнення наблизитися до нього, оволодіти ним, а інша
    - Негативне ставлення до об'єкта, його прагнення уникнути. Це веде донаступних трьох типів внутрішньоособистісних конфліктів: «1 - конфлікт реакційтипу "наближення-наближення", коли суб'єкт, подібно буриданова ослу,ніяк не може вибрати один з двох жагуче бажаних їм предметів; 2 --конфлікт типу "уникнення-уникнення", коли суб'єкт хотів би уникнути і
    Сцилли, і Харібди; 3 - конфлікт типу "уникнення-наближення", коли об'єктодночасно і приваблює і відштовхує суб'єкта ».

    Якщо у двох людей їхні уявлення про будь-які ситуації набираютьпротиріччя, і виникають розбіжності з приводу якихось важливих для нихпитань, то їх мотиви, відповідно, теж розходяться. Тобто, у данійситуації прагнення, бажання цих людей не співпадають, виявляютьсянесумісними.

    Конфліктологія далеко не завжди легко зрозуміти мотиви, якимикеруються кофліктанти. Люди часто приховують справжні мотиви свогоповедінки, а то й самі їх як слід не розуміють і щиро помиляютьсящодо них. Однак для конфліктолога дуже важливо розібратися вмотиви, прагнення, бажання конфліктантов, тому що інакше неможливоні зрозуміти їхню поведінку, ні вплинути на нього так, щоб спрямувати хідконфлікту до конструктивного і обоюдопріемлемому завершення.

    5. Дії. Коли у людей є зона розбіжностей, є різніуявлення про ситуацію, є такі, що суперечать один одному, одночаснонездійсненні мотиви і цілі, - то, природно, ці люди починають вестисебе так, що їхні дії стикаються. Дії кожної сторони заважаютьіншій стороні досягти своєї мети. Тому вони оцінюються останньої якворожі. У свою чергу, ця інша сторона вживаєпротидії, які в першу точно так само отримують негативну оцінку.

    У такому зіткненні направлених проти один одного дій іпротидій, власне кажучи, і полягає реальне протіканняконфлікту. Якщо конфліктолог з'являється, коли конфлікт в повному розпалі,то перше, що відкривається перед його зором, - це дії конфліктантов.
    Конфлікт подібний айсбергу: дії утворюють його «надводну», що лежить наповерхні частина, на відміну від «підводного», прихованою від безпосередньогоспостереження частини, - зони розбіжностей, уявлень про конфліктантовситуації, що склалася, мотивів і цілей їхньої поведінки. Конфліктологіянеобхідно побачити за видимими реальними проявами конфлікту йогоневидимі, приховані в головах людей, глибинні корені.

    Нерідко це завдання ускладнюється ще тим, що не всі діїконфліктуючих сторін демонструються напоказ. Конфліктанти можуть приховуватиякісь свої дії і один від одного, і взагалі від стороннього погляду.
    Конфліктологія необхідно мати це на увазі.

    Основними видами дій однієї з конфліктуючих сторін, які іншаоцінює як конфліктні, ворожі, спрямовані проти неї, є:

    • створення прямих або непрямих перешкод для здійснення планів і намірів даної сторони;

    • невиконання іншою стороною своїх обов'язків і зобов'язань;

    • захоплення або утримання того, що, на думку даної боку, не повинно знаходитися у володінні іншої сторони (наприклад, встановлення скрині в загальному коридорі комунальної квартири);

    • нанесення прямого чи непрямого шкоди майну або репутації

    (наприклад, поширення компрометуючих чуток);

    • принижують людську гідність дії (у тому числі словесні образи і образливі вимоги);

    • загрози та інші примушують дії, які змушують людину робити те, що він не хоче і не зобов'язаний робити;

    • фізичне насильство.

    При цьому ті, чиї дії сприймаються як конфліктні, можуть самі такне брати до уваги і навіть не підозрювати, що діють «проти» когось. Їм цідії можуть здаватися цілком нормальними або випадковими, або простонеобдуманими.

    Конфліктуючі сторони так чи інакше впливають один на одного. «Вконфліктної діяльності впливу з боку супротивника переживаютьсяособливо гостро, бо спрямовані на руйнування наших планів і цілей.
    Інтенсивність чужого впливу зростає із загостренням конфлікту. В особливонапружених ситуаціях дії, які в звичайних умовах не приваблюютьуваги, переживаються набагато сильніше. Взаємний вплив суперників можеприни?? ать різноманітні форми: зараження, навіювання, переконання, наслідування іінші »(Крогіус Н. В. Личность в конфлікті).

    Процес розвитку конфлікту. У процесі свого розвитку конфлікт проходитькілька стадій. Ці стадії не є обов'язковими - можливо, якісьз них під час конфлікту «проскакують». По-різному складаєтьсятривалість стадій. Але послідовність їх у будь-яких конфліктах одині та ж.

    1. Передконфліктна ситуація. Це положення справ напередодні конфлікту. Інодівоно може бути цілком благополучним, і конфлікт тоді починаєтьсяраптово, під впливом якогось зовнішнього, випадково вторглися вцю ситуацію фактора. Але найчастіше на цій стадії вже існують якісьпередумови для конфлікту.

    Буває, що на передконфліктної стадії є достатньо сильнанапруженість у відносинах, але вона залишається прихованою і не виливається вконфліктні зіткнення. Такий стан може зберігатися доситьдовго. Його називають потенційним (прихованим) конфліктом.

    2. Інцидент. З нього, власне, і починається конфлікт. Інцидент - цеперша сутичка конфліктантов. Він виступає як зав'язка конфлікту. Якщо впередконфліктної стадії конфлікт знаходився в ембріональному стані, тотепер він з'являється на світ. Нерідко інцидент виникає як ніби повипадковому приводу, але насправді такий привід є останньою краплею,яка переповнює чашу.

    Є «межа толерантності» напруги, свого роду енергетичний бар'єр.
    Коли енергія роздратування, повільно накопичуються на передконфліктноїстадії, прориває це бар'єр, тоді будь-який найменший привід, як іскра,запалює полум'я конфлікту.

    3. Ескалація. На латинському scala - сходи. У фазі ескалації конфлікт
    «Крокує по сходинках», реалізуючись у серії окремих актів - дій іпротидій конфліктуючих сторін.

    Ескалація може бути безперервною - з постійно зростаючою ступенемнапруженості відносин і сили ударів, якими обмінюються конфліктанти;і хвилеподібною, коли напруженість відносин то посилюється, то спадає,періоди активної конфронтації змінюються затишшя і тимчасовим поліпшеннямвідносин.

    Ескалація також може бути крутий, швидко здіймається до вкрай різкихпроявів ворожнечі; і млявою, поволі розгорається, а то й довготрималася приблизно на одному рівні. В останньому випадку має місцехронічний (затяжний) конфлікт, який надовго затримується на ційстадії - роками, а в суспільних відносинах (наприклад, класових,міжнародних) десятиліттями або століттями, і, можливо, так і не виходитьза її межі. Іноді при цьому він поступово переходить на спад і вичерпуєтьсясам собою.

    4. Кульмінація. Ця стадія настає тоді, коли ескалація конфліктупризводить одну або обидві сторони до дій, що завдають серйозної шкоди справі,яка їх пов'язує. Кульмінація - це верхня точка ескалації. Вона звичайновиражається в якомусь «вибуховий» епізоді (окремому конфліктному акті) абокількох наступних підряд епізодів конфліктної боротьби. Кульм

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !