ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Політичний розвиток Японії в другій половині XX століття
         

     

    Історія

    Зміст

    Введення ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. ... ... стор 1-2

    ГЛАВА I Глава I Політичні реформи в Японії 40-50 років.
    ... ... ... .... стор 3-16

    Розділ II Глава II Освіта ЛДП і складання сучасної політичної системи. ... ... ... Стор 17-28

    Висновок ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. стор 29-30


    Список використаної літератури ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... стор 31

    - 1 -

    Введення

    Протягом останніх ста років Японія незмінно приковує до себеувагу дослідників і спостерігачів решти світу, які намагаються з'ясувати
    "Загадки" вельми неординарного розвитку Країни сонця, що сходить. Уминулому столітті - у главу ставилося питання: як цій невеликій і, по суті,слаборозвиненою острівній країні вдалося уникнути долі переважноїбільшості азіатських країн? Потім як вона змогла в історично короткітерміни досягти значних успіхів у справі модернізації економіки ісуспільства, забезпечивши собі місце серед найсильніших країн світу і виступивши ззброєю в руках проти провідних світових держав, взяти участь у спробахйого чергового переділу?

    Особливо сильний сплеск інтересу до Японії був викликаний феноменом їїмайже фантастичного відродження після нищівної поразки у другійсвітовій війні, в результаті якого країна до початку XXI століття перетвориласяв одного з світових лідерів, в один з локомотивів світової економіки.

    Політична історія Японії являє собою процес далеко непрямолінійний, за участю гальмування і навіть відкату, розвиткудемократичних інститутів, принципів і норм, накопичення демократичноїпрактики.

    Еволюція політичної системи в Японії протікала як аналог такогож процесу в інших країнах, не тільки сприймаючи звідти опосередкованимчином провідні варіанти і тенденції розвитку, а й відчуваючи часомдобровільно чи вимушено - і пряму дію, звичайно національнаспецифіка зберігалася в будь-якому випадку.

    Мета даної роботи - вивчити політичний розвиток Японії в другійполовині XX ст., відзначити характерні риси цього розвитку, оцінитиполітичні перетворення в Японії на досліджуваному етапі.

    Завданнями роботи є: розгляд політичних перетворень в
    Японії на різних етапах, спроба дати оцінку проведеним реформам,вивчення сформованого державного устрою країни, а також визначенняхарактеру політичної влади і її реалізації в японському суспільстві. Відзначитиспецифіку і неординарність Японії в її політичному розвитку.

    - 2 -

    Історіографія даного питання представлена в роботах Вербицького
    С.І. №, Єрьоміна В.Н.І, Макарова А.А.і, слід відзначити колективнумонографію провідних російських японознавців, випущену порівняно недавно
    (1999 р.)?, Саме в цих роботах детально висвітлено досліджуваний питанняяпонської політичної історії. В якості основного джерела будерозглядатися Конституція Японії від 1947 р.? Робота ділиться на двіголови. У першому розділі (''Політичні реформи 40-50 років'') мова йтимепро післявоєнні реформи проводяться в умовах окупації адміністрацією США.
    Також вивченню підлягає нова Конституція Японії 1947 р., як основнийзакон країни, що визначив її подальший розвиток. У другому розділі (
    ''Освіта ЛДП і складання сучасної політичної системи'') будевивчатися політичний розвиток Японії в 50-60 роки. Оскільки саме в цейперіод був сформований механізм політичної влади, який функціонуєаж до теперішнього часу. Зокрема освіта ЛДП і феномен їїтривалого перебування при владі, особливості політичної системи Японіїсформувалися в результаті діяльності ЛДП як правлячої партії,починаючи з 1955 р.

    № Вербицький С.І. Японія на порозі XXI століття - М.: Знание, 1988
    І Еремин В.Н. Політична система сучасного японського суспільства -

    М.: Наука, 1992і Макаров А.А. Політична влада в Японії - М.: Наука, 1988
    ? Колективна монографія Японія міфи і реальність - М.: Восточная литература РАН, 1999
    ? Конституція Японії 1947// Хрестоматія з новітньої історії, том 3 - М.: Видавництво соціально економічної літератури, 1961 с.

    689-709

    - 3 -

    Глава I Політичні реформи в Японії 40-50 років

    Поразка у другій світовій війні істотно підірваловнутрішньополітичні та економічні позиції правлячих кіл Японії.
    Своєрідність етапу окупації в післявоєнній історії Японії полягає вте, що, хоча верховна влада в країні знаходилася в руках американськоїокупаційної армії, яка говорила від імені союзних держав, США здійснювалицю владу не безпосередньо, а через японський уряд, відображалаінтереси панівних класів.

    Етап окупації Японії не був однозначним за своїм змістом.
    Головна особливість періоди окупації полягає в тому, що США, переслідуючисвої власні цілі щодо Японії, все-таки в якійсь мірі вважалисебе пов'язаними Потсдамської декларацією союзних держав від 26 липня 1945

    У якій говорилося про необхідність викорінити назавжди мілітаризмв Японії, усунути перешкоди до відродження і зміцнення демократичнихтенденцій в японському народі, встановити свободу слова, віросповідання тамислення, поважати основні людські права.

    Перемога над мілітаристської Японією невід'ємною частиною перемоги союзнихдержав у війні проти гітлерівської коаліції. Тому США не могли відкритовідразу ж після капітуляції Японії відмовитися від Потсдамської декларації,що була спільною програмою союзних держав у відношенні Японії. Крім того,вони змушені були зважати на післявоєнним підйомом японського народу замирний і демократичний шлях розвитку країни.

    Одночасно американська влада прагнули скористатися перемогоюдля проведення лінії демілітаризації Японії та ослаблення її економічноїмощі.

    У період окупації США видали ряд директив про демілітаризацію ідемократизації Японії відповідно до Потсдамської декларацією та рішеннямидалекосхідної комісії, що складалася з представників 11 країн: США, СРСР,
    Англії, Китаю, Франції, Голландії, Канади, Австралії, Нової Зеландії, Індіїі Філіппін.

    Вплив Далекосхідної комісії на окупаційну політику США в
    Японії не було вирішальним. Її постанови, які приймалися, як правило, звеликим запізненням, здійснювалися через відповідні розпорядженняамериканського уряду, що направляються головнокомандувачу окупаційнимивійськами генералу Макартур. Більш того, американський уряд міг ісамостійно йому направляти, так звані, "тимчасові директиви". У тойВодночас без згоди США Далекосхідна комісія не могла провести ніодного заходу в Японії.

    - 4 -

    Разом з тим США привласнили собі ряд державних функцій. Вониповністю взяли у свої руки область фінансів і зовнішньої торгівлі, поставилипід контроль всі органи правосуддя, поліцейську владу, складаннядержавного бюджету, обмежили законодавчу владу парламенту.

    В області дипломатії японський уряд було позбавлено прававстановлювати і підтримувати безпосередній зв'язок з іншими країнами. Всіфункції зовнішньої політики Японії знаходилися в руках окупаційних властейабо могли здійснюватися тільки через них. Міністерство закордонних справ
    Японії хоч і існувало, проте ніякої самостійної ролі в періодокупації не грало. Всі його зовнішньополітичні функції зводилися допідтримання зв'язку між урядом і штабом окупаційних військ.

    Одразу ж після капітуляції Японії США вжили низку заходів,спрямованих на пом'якшення обмежень буржуазно-демократичних прав іполітичної діяльності. Було офіційно оголошено про розпускультранаціоналістичних товариств, секретних правих організацій. 11 жовтня
    1945 Макартур направив японському уряду директиву про проведенняп'яти великих реформ - надання робочим права не організаціюпрофспілок, про демократизацію системи освіти, ліквідації абсолютизму,зрівняння у правах жінок і демократизації економіки. У листопаді пішлидирективи про заморожування власності головних держательскіх компаній (дзайбацу), імператорського дому та розпуск "дзайбацу". У грудні булиопубліковані меморандум Макартура про проведення земельної реформи, декрет провідділенні "синто" від держави. З метою ослаблення культу імператора 1Січень 1946 Відбулося його публічне зречення від міфу про божественнепоходження правлячої династії.

    Таким чином, встановлення так званого непрямого управління
    Японією, фактично передача японському уряду низки повноважень зздійсненню окупаційної політики США означали, що керівна роль упіслявоєнний пристрій Японії визнавалася не за демократичними силами,а за панівним класом. Консервативні сили, користуючись представленоїїм владою прагнули максимально зберегти старий політичнийлад, і перш за все імператорську систему. №

    № Історія Японії 1945-1975 рр.. - М.: Наука, 1978, с. 16

    - 5 -

    Всі політичні партії під час війни були розпущені і замість нихстворена єдина політична організація - Політична асоціація Великої
    Японії. Відразу ж після капітуляції Японії стали відновлюватися старі івиникати нові партії різного напрямку.

    У листопаді 1945 р. На установчому з'їзді було проголошено створення
    Соціалістичної партії Японії (СПЯ) шляхом об'єднання послідовниківрізних довоєнних соціал-демократичних партій і груп, розпущеногоразом з профспілками в 1940 р. До неї увійшли соціал-демократи всіх відтінків --від украй правих до лівих соціалістів, які виступали за єдність з
    Комуністичною партією Японії. Керівну роль грали в освіті СПЯправі соціалісти.

    Програма партії, прийнята на установчому з'їзді висувала гасла демократії, миру і соціалізму, маючи на увазі проведення великих соціальнихреформ, і побудова соціалізму в умовах імператорської системи.

    За сприяння окупаційних властей стали формуватися буржуазніполітичні партії. 9 листопада 1945 Була утворена Ліберальна партія (
    Дзюіто), основне ядро якої складали члени довоєнної буржуазно -поміщицької партії Сейюкай. Ліберальна партія виникла як партія найбільшвпливових груп великої монополістичної буржуазії. 16 листопада 1945з'явилася Прогресивна партія (Сімпото), до якої увійшли члени іншихдовоєнних буржуазних партій Мінсейто і Сейюкай. Прогресивна партіяпредставляла інтереси деякої частини великої буржуазії, поміщиків іверхніх шарів селянства. 18 грудня 1945 була створена японськапартія співпраці, відома також під назвою Японської кооперативноїпартії (Ніхон кедото). У травні 1946 р. вона була перейменована в
    Кооперативно-демократичну (Кедо мінсюто). Програма партії, базуючисьна принципі класового співробітництва, основну увагу приділяла питанькооперування, модернізації сільського господарства, рибного промислу і т.д.
    Таким чином, партія стала виразницею інтересів середньої і почастидрібної буржуазії. У той же час під гаслами світ, рис, землю ісвободу, за створення народного уряду на політичну арену виходить
    Комуністична партія Японії (КПЯ), заборонена протягом 19 років. №
    У квітні 1946 р. відбулися перші після закінчення війни вибори допарламент. Найбільше число місць отримала Ліберальна партія - 140 місць,за нею слідувала Прогресивна - 94 місця і Соціалістична - 92 місця.
    Комуністи отримали 5 всього місць. №


    № Історія Японії 1945-1975 рр.. - М.: Наука, 1978, с. 18-20

    - 6 -

    Лідер Ліберальної партії Йосіда сформував уряд, у якомувзяла участь і Прогресивна партія.

    У листопаді 1946 р. парламент затвердив нову конституцію Японії,яка набула чинності 3 травня 1947 При розробці конституціїамериканські окупаційні влади і японські правлячі кола змушені булирахуватися з волею японського народу та світової демократичноїгромадськості, що вимагали корінний демілітаризації країни.

    У преамбулі та ст. 1 конституції, народ проголошується носіємсуверенної влади, за конституцією 1889 р. єдиним власником всієїповноти влади був імператор. №

    У конституції проголошуються рівність всіх громадян перед законом іскасування колишнього аристократичного стану з його привілеями,відділення церкви від держави, рівність юридичних прав подружжя усім'ї, заборону експлуатації дитячої праці, право народу на працю, наосвіту та на "підтримку мінімального рівня здорової і культурнійжиття. "І

    Ст. 28 гарантує "право трудящих на створення організацій, атакож право на колективні переговори та інші колективні дії "і

    Конституція проголошує загальне виборче право ідемократичні свободи, в тому числі свободу слова, друку, зборів іспілок. Ряд статей конституції визначають права громадян і правила діївиконавчої та судової влади при арешти, обшуки помешкань, конфіскаціїмайна та розгляду в суді.

    Рідкісним прецедентом в практиці буржуазного державного праває ст. 9, яка декларує беззастережна відмова Японії від війни привирішенні міжнародних суперечок і забороняється створення в країні будь-якихзбройних сил, будь то сухопутні війська, військово-морський флот або військово -повітряні сили.?

    Конституція захищає і закріплює законодавчим чином - приватнувласність на засоби виробництва. У ст. 29 Конституції говориться, що
    "Право власності не повинно порушуватися ".?


    № Конституція Японії 1947// Хрестоматія з новітньої історії, том 3 - М.: 1961, с. 689
    І Там же, с. 690і Там же, с. 693
    ? Там же, с. 691
    ? Там же, с. 691

    - 7 -

    Імператор Японії не володіє суверенною владою. Згідноконституції, він є "символом держави і єдності народу". №

    Імператорський трон успадковується членами імператорської сім'ї "ввідповідно до спеціального Закону про імператорського прізвища, прийнятимпарламентом ". І

    У надзвичайних випадках питання престолонаслідування вирішує радаімператорського двору у складі 10 осіб: два члени імператорської родини,голови і заступники обох палат парламенту, прем'єр-міністр,начальник управління імператорського двору, верховний суддя і один член
    Верховного суду. Рада проходить під головуванням прем'єр-міністра.
    Питання, пов'язані з повсякденним веденням справ імператора і його будинку,вирішуються особливим органом при кабінеті міністрів, так званим управліннямімператорського двору.

    У функції імператора входить призначення прем'єр-міністра зподанням парламенту і головного судді верховного суду за поданнямкабінету міністрів, скликання парламенту, розпуск палати представників,оголошення загальних парламентських виборів. На імператора покладаєтьсяоприлюднення поправок до конституції, законів, урядових указів ідоговорів. Він підтверджує призначення та відставки державних міністрівта інших посадових осіб відповідно до закону, а також повноваження увірчі грамоти послів і посланців. На нього покладено такожпідтвердження загальних і приватних амністій, пом'якшення та відстрочок покарань,відновлення в правах. Він дарує нагороди, підтверджує ратифікаційніграмоти та інші дипломатичні документи, приймає іноземних послів іпосланників і бере участь у церемоніалі. Всі дії пов'язані здержавних справ, імператор має здійснювати за порадою і засхвалення кабінету міністрів, який несе відповідальність за них.

    На практиці роль імператорської влади в політичному житті Японії необмежується рамками визначеними конституцією. Правлячі кола, спираючисьна пережитки колишніх монархічних настроїв, прагнуть відродити культімператора і поширюють у масах ідею, що імператор як
    "Символу єдності народу" стоїть над класами і партіямі.і

    Зміни до конституції можуть вноситися тільки зі схвалення двох третинискладу парламенту з проведенням потім народного референдуму.?

    № Конституція Японії 1947// Хрестоматія з новітньої історії, том 3 - М.: 1961, с. 693
    І Там же, с. 694і Там же, с. 695
    ? Там же, с. 697

    - 8 -

    Парламент, за конституцією - найвищий орган державної влади таєдиний законодавчий орган держави. Він складається з двох палат --палати представників і палати радників. Обидві палати обираються на основізакону про вибори в громадські установи від 15 квітня 1950

    Право обирати мають усі громадяни, які досягли 20 років. В палатупредставників можуть обиратися особи, досягнувшие 25 років, а в палатурадників - 30 років. Для участі у виборах кандидат або висувати йогопартія повинні внести великий грошову заставу. Якщо кандидат не наберевстановленого мінімуму голосів, застава переходить у власність казни.
    Крім того, кандидат і висуває його партія повинні внести додержавну скарбницю значну грошову суму у вигляді компенсаціїдержавних витрат з проведення виборів.

    Палата представників складається з 511 депутатів. Вибори в неївідбуваються по 130 виборчим округам. Від кожного округу обираються вЗалежно від числа виборців від трьох до п'яти депутатів.

    Палата радників складається з 252 депутатів: 152 з них обираються запрефектур, які в даному випадку розглядаються як виборчіокругу; інші 100 депутатів обираються від країни в цілому, якарозглядається як загальнонаціональний виборчий округ. Обранимивважаються ті кандидати які зайняли перші місця за кількістю отриманихними голосів, якщо ця кількість не нижче встановленого мінімуму.

    Палата представників переобирається цілком кожні чотири роки, алеможе бути розпущені і достроково. Термін повноважень членів палати радників --шість років. Кожні три роки половина членів палати радниківпереобираються. Вибори обох палат парламенту проводяться за 30 днів дозакінчення строку повноважень парламенту, а у разі дострокового розпускунижньої палати - не пізніше ніж через 40 днів з дня розпуску. Порядокроботи парламенту визначається конституцією, а також "Правилами палатипредставників ", прийнята 28 червня 1947 р., і" Правилами палатирадників ", прийнятих 28 липня 1949 №

    Чергові сесії парламенту скликаються зазвичай один раз на рік.
    Надзвичайні сесії скликаються за рішенням кабінету міністрів.
    Тривалість сесій визначається членами обох палат. Засіданняпарламенту мають бути, як правило, відкритими їх протоколи повинніпублікуватися, хоча допускається проведення закритих засідань за згодоюна це двох третини депутатів відповідних палат. Роботи парламентурегулюється обираються з числа депутатів посадовими особами:головами обох палат, головами постійних комісій, а такожгенеральними секретарями палат.
    ________________________________________________________________

    № Японія наших днів - М.: Наука, 1983, с. 49

    - 9 -

    Важливу роль у діяльності парламенту грають постійніпарламентські комісії. У кожній з палат є 16 постійних комісій, асаме: у справах кабінету міністрів; у справах місцевої адміністрації; попитань юстиції, з питань транспорту; з питань зовнішньої політики; попитань державних фінансів; з питань освіти; з соціальних ітрудових питань; з питань сільського та лісового господарства; з питаньторгівлі і промисловості, з питань зв'язку, з питань будівництва, запитань бюджету з організації внутріпарламентської роботи, дисциплінарна,ревізійна.

    У цих комісіях відповідно до профілю кожної готуютьсязаконопроекти і рішення, які потім вносяться на затвердження пленарнихзасідань. Кожна комісія складається в середньому з 20-40 депутатів відрізних партій відповідно до їх питомою вагою в парламенті.

    Конституція дає парламенту виключне право розпоряджатисядержавними фінансами. Парламент щорічно затверджує державнийбюджет Японії, проект якого виробляється кабінетом міністрів.

    Законопроекти вносяться на затвердження парламенту або депутатами тієїчи іншої палати, або кабінетом через одну з палат. Законопроект,представлений в одну з палат, має бути протягом п'яти днів переданий віншу палату для парламентського обговорення.

    За конституцією для ухвалення парламентом закону потрібно звичайнозгоду простої більшості обох палат, але головну роль відводитьсяпри цьому палаті представників. Якщо прийнятий нею законопроект відкидаєтьсяпалатою радників, то палата представників може повторно розглянутийого, і після схвалення двох третин голосів цієї палати законопроектстає законом.

    Палаті представників першої належить право розглядати бюджеті міжнародні договори, причому у випадку затримки обговорення цих питаньв палаті радників або прийняття цією палатою інших рішень закон про бюджеті міжнародні договори вступають проте в силу через 30 днів післяїх затвердження палатою представників.

    Біля палати радників є, однак, також переваги у відношенніпалати представників, що дають панівному класу можливістьвикористання їх як гальмо, якщо палата представників не виправдає їхрозрахунків. №

    Склад палати радників більш стабільний. Крім того, вона на відмінувід палати представників не може бути розпущена кабінетом. Розпустивши


    № Японія наших днів - М.: Наука, 1983, с. 49

    - 10 -

    палату представників, кабінет у випадку "надзвичайного стану" можескликати палату радників і доручити їй вирішення всіх "невідкладних"законодавчих питань.

    Конституція ставить парламент у певну залежність відвиконавчої та судової влади. Перша в особі кабінету вирішує питання проскликання і розпуск нижньої палати парламенту. Друга в особі Верховного судумає право судити, чи відповідає той чи інший закон конституції івизнавати його недійсним у разі встановлення невідповідності.
    Діяльність парламенту також соромиться і імператорською владою: його скликанняпроводиться спеціальним імператорським едиктом, видаваним за рекомендацієюкабінету.

    Повноваження і порядок роботи кабінету міністрів - вищоївиконавчого органу влади - встановлені конституцією і законом прокабінеті від 16 січня 1947

    Кабінет міністрів Японії діє у складі голови кабінету --прем'єр-міністра і його міністрів. У безпосередньому підпорядкуванні у головикабінету знаходиться канцелярія прем'єр-міністра, а в безпосередньомупідпорядкуванні у міністрів - 12 міністерств: юстиції закордонних справ,фінансів, освіти, охорони здоров'я, сільського і лісового господарства,торгівлі і промисловості, транспорту, поштового зв'язку, праці,будівництва, у справах місцевої адміністрації. При канцелярії прем'єр -міністра є також 24 спеціальних управління, за роботу якихвідповідальні прем'єр-міністр і міністри без портфеля.

    У складі кабінету міністрів Японії відсутні офіційні постиміністра внутрішніх справ, а також військового і морського міністрів. Ціпосади були усунуті як "гарантія" проти поліцейського свавілля імілітаризму.

    Опції військового міністра фактично виконує міністр без портфеля,очолює управління оборони, а більшість колишніх функцій міністравнутрішніх справ покладається на міністра у справах місцевої адміністрації,який одночасно очолює і державний комітет ззабезпечення громадської безпеки
    (центральне поліцейське відомство).

    Згідно з конституцією не менше половини міністрів повинні бутидепутатами парламенту. Ніхто з міністрів не може займати в момент свогопризначення будь-яких адміністративних державних посад - усім їм,як гасить конституція, слід бути "цивільними особами." №


    № Конституція Японії 1947// Хрестоматія з новітньої історії, том 3 - М.: 1961, с. 696

    - 11 -

    Практика свідчить про те що, зазвичай не половина, а всіміністри чи переважна їх більшість - депутати парламенту. Главакабінету - призначається імператором за поданням парламенту. Защо склалася в Японії практиці пост глави кабінету займається лідером партіїпарламентської більшості.

    Конституція покладає на кабінет міністрів здійсненнявиконавчої влади. Поряд із загальними функціями управління кабінетуставиться в обов'язок Сумлінне проведення в життя законів; веденнядержавних справ, керівництво зовнішньою політикою.

    Укладання договорів; при цьому потрібне попереднє або взалежно від обставин подальше схвалення парламенту. Організаціяцивільної служби і керівництво нею відповідно до норм,встановленими законом.

    Складання бюджету та внесення його на розгляд парламенту.
    Видання урядових указів з метою проведення в життя положеньцієї конституції та законів; при цьому в урядових указах неможуть міститися статті, що передбачають кримінальну покарання, інакше якз дозволу відповідного закону.

    Прийняття рішення про загальних і приватних амністія, пом'якшення івідстрочення покарань та поновлення у правах. №

    Конституція і закон про кабінет міністрів проголошують принципколективної відповідальності кабінету перед парламентом. Кабінет йде увідставку в разі висловлення парламентом недовіри кабінету, якщо прем'єр -міністр не розпускає палату представників протягом 10 днів з дняприйняття вотуму недовіри. Кожна з палат може вести розслідуваннядіяльності уряду, яка зобов'язана давати парламенту до потрібноїінформацію та звіти.

    Однак на практиці відповідальність кабінету перед парламентомфактично відсутня. Обирається парламентом прем'єр-міністр єзвичайно лідером правлячої партії, що володіє в парламенті більшістю місць.
    Партійна дисципліна зобов'язує депутатів правлячої партії підкорятисяпрем'єр-міністра як свого партійного лідера і голосувати за пропозиції ірішення кабінету міністрів. Фактично не парламентська більшістькерує кабінетом, а кабінет в особі лідерів правлячої партії керуєпарламентським большінством.І


    № Конституція Японії 1947// Хрестоматія з новітньої історії, том 3 - М.: 1961, с. 692
    І Японія наших днів - М.: Наука, 1983, с. 51

    - 12 -

    Конституція уповноважує прем'єр-міністра призначати і усуватиз посади за свій розсуд всіх інших міністрів кабінету.
    Виступаючи в парламенті від імені кабінету, прем'єр-міністр вносить нарозгляд парламенту проекти бюджету, законопроекти та інші документи,що вимагають затвердження верховного законодавчого органу країни. Йомуналежить право доповідати парламенту про державні справи і зовнішніхзносинах. Грунтуючись на рішеннях кабінету він керує всіма ланкамивиконавчо державної влади та контролює їх роботу. Прем'єр -міністр головує на засіданнях кабінету, і йому належить позакону останнє слово при вирішенні питань, пов'язаних з визначеннямкомпетенції будь-якого міністра. Закон уповноважує його припиняти начас діяльність і розпорядження всіх державних виконавчихустанов.

    Якщо посаду прем'єр-міністра стає вакантною, то кабінет,згідно з конституцією, повинен у повному складі піти у відставку. У випадкахколи прем'єр-міністр тимчасово не може здійснювати своїх функцій або начас залишає свій пост, його обов'язки бере на себе один з міністрівкабінету, за умови, що він заздалегідь був уповноважений на це прем'єр -міністром. Прем'єр-міністр покладає на себе обов'язки будь-якого з іншихміністрів або доручає їх іншому міністру, якщо будь-хто залишив свійпост або не може здійснювати своїх функцій.

    Надані прем'єр-міністрові права роблять його пост найвищимв державному апараті країни. Перебування на цьому помту даєможливість політичному діячеві надавати найбільше в порівнянні зіншими громадськими посадовими особами вплив на політичне життякраїни. №

    Вищим судовим установою Японії є Верховний суд,володіє згідно з конституцією, "всією повнотою судової влади". Верховнийсуд складається з головного судді та 14 суддів. Головний суддя призначаєтьсяімператором за рішенням кабінету міністрів, інші судді - кабінетом.І

    Верховний суд має виняткове право тлумачення конституціїі судження про відповідність конституції тих чи інших законів, постанов ідиректив, а також правом перегляду та скасування рішень всіх іншихсудових органів прокуратури.

    Згідно з конституцією "всі судді незалежні і діють, наслідуючиголосу своєї совісті ", будучи пов'язані тільки конституцією і законом.
    ________________________________________________________________

    № Японія наших днів - М.: Наука, 1983, с. 52
    І Конституція Японії 1947// Хрестоматія з новітньої історії, том 3 - М.: 1961, с. 698

    - 13 -

    Конституція 1947 кардинально змінила систему взаємовідносинміж державним управлінням і правом. У країні вперше була введенасистема державного управління, формально заснована виключно напарламентських законах. При цьому парламент був проголошений "вищим органомдержавної влади ". №

    Цим зокрема японська конституція відрізняється від конституційбільшості розвинених капіталістичних країн, в яких, як правило,відсутнє пряме визнання цього представницького установи якверховного органу державної власті.І

    Конституція 1947 формально наділяє вищий представницький органвинятковими прерогативами у сфері законодавства. При цьому в Японії,як і в більшості розвинених капіталістичних країн, за винятком тих, вяких, як, наприклад, у США глава виконавчої влади (президент)формально позбавлений права законодавчої ініціативи, існує рівноправністьпарламенту і уряду в законодавчої ініціативи. Діючі вкраїні юридичні постанови дають право як депутатам будь-якої з палатпарламенту - палати представників і палати радників, - так і кабінетуміністрів виступати в ролі ініціатора законопроектів. Виняток становитьпроект бюджету, розробка якого є виключною прерогативоюкабінету.

    Відмінною особливістю періоду післявоєнних реформ було широкезапозичення американських політико-державних норм та інститутів, вЗокрема вже склалося тоді з США системи адміністративних комітетів.
    Остання передбачає створення при центральній адміністрації широкої мережіконсультативних органів, до яких поряд зі службовцями державногоапарату включаються також і представники поза урядових кіл:підприємницьких, академічних, профспілкових та ін
    Американська система швидко прижилася на японському грунті, і з кінця 40-хроків при адміністративному апараті країни стали в безлічі з'являтисярізні консультативні комітети і ради, найважливішіз яких стали в наслідку ключовими ланками процесу прийняттяполітичних решеній.і

    Післявоєнна японська конституція проголосила принцип
    "Деполітизації" державного чиновництва і визначила його статус "якслуг всього суспільства, а не якоїсь його частини ". Були ліквідовані


    № Конституція Японії 1947// Хрестоматія з новітньої історії, том 3 - М.: 1961, с. 690
    І Макаров А.А. Політична влада в Японії - М.: Наука, 1988, с. 10і Там же, с. 11

    - 14 -

    цитаделі реакційної чиновницької системи в довоєнний період - міністерствовнутрішніх справ і військові відомства.

    Ситуація, що склалася після закінчення другої світової війни політичнасистема Японії, стала являти собою, таким чином, значноюмірою унікальне поєднання норм континентального права, сприйнятих уперіод перетворень після "реставрації Мейдзі", і новітніх запозиченьіз загального англо-американського права. Це наклало відбиток на всі галузісучасного права Японії, у тому числі і на його розділи, що регулюютьсистему державного управління. В от же час в концепціїадміністративного права цієї країни анулювання елементом залишиласятрадиційна ідея про верховенство, самодостатньої ролі державноївлади. На відміну, наприклад, від американської концепції адміністрації,формально передбачає взаємовідносини індивідума і держави, в Японіїіснує в значній мірі інший погляд на державнійуправління. Він дуже характерно виражений в авторитетному японськомуенциклопедичному словнику "Кодзіен", який трактує адміністративнеправо як "звід юридичних приписів, що визначає в першу чергувідносини держави як суб'єкта адміністративної влади з підлеглимйому народом ". №

    Відмінною і дуже важливою рисою післявоєнних реформ була їхкомплексність (також як і період Мейдзі), оскільки вони зачіпали всісфери життя суспільства - економічну, соціальну, політичну, культурну.

    Говорячи про демократію в Японії, не слід забувати, що вона ніколине була властива її політичній культурі, що характерно, втім, ідля інших азіатських країн, що знаходяться в ареалі Распростри?? ганняконфуціанства. Незважаючи на заявку на демократію "де-юре" у Конституції
    Мейдзі, по справжньому вона була привнесена в країну лише післянищівної поразки у другій світовій війні. При цьому не відбулосявтрати традицій та національної ідентичності, тому що, політична елітакраїни проявила максимум прагматизму і реально оцінила ситуацію, що склаласяситуацію. Демократизація була єдиним способом зберегти владу вруках правлячої еліти. Вона була здійснена колишніми консервативнимибюрократами і політиками, так званого, другого ешелону, оскількивищий нечисленний прошарок політичної еліти піддався чищенні в рокиоккупаціі.І


    № Макаров А.А. Політична влада в Японії - М.: Наука, 1988, с. 13
    І Молодякова Е.В. Неординарна демократія в Японії// Японія: міфи і реальність - М.: Восточная литература РАН, 1999, с. 165-166

    - 15 -

    Не варто також забувати про те, що поняття демократія для західних іазіатських країн не рівнозначне. Зокрема, в Японії склалася свояспецифічна модель, на яку величезний вплив зробили соціокультурніособливості народу, етико-правова специфіка, традиції політичноїкультури. При тому що японська демократія має всі юридичні підставита інститути, необхідні для її нормального функціонування, не можна непомітити її історична своєрідність. Японія, як і всі інші азіатськікраїни, запозичила західні політичні структури, але їх утримання підвпливом конкретної політичної практики зазнало досить серйознізміни.

    Системна криза, що вибухнула в країні у зв'язку з поразкою ввійні, поставив Японію перед необхідністю політичних та економічнихреформ. Вирішальна роль у їх здійсненні належала окупаційноїадміністрації США, яка, сповідуючи західні цінності, враховувалазакономірності історичного і духовного розвитку японців, їхню національнуспецифіку і традиційні цінності. Японське суспільство в цілому доситьспокійно прийняв реформи, і в тому числі введення нової конституції, якастала фундаментом політико-правових реформ післявоєнних років і моральноїюридичною основою існування держави.

    Необхідною умовою для успішного здійснення реформ, прискореноїмодернізації та демократизації, була політична стабільність, яказабезпечувалася окупаційною адміністрацією США. Демократичні принципи,гарантовані конституцією, розкріпачують людини, стимулювалиініціативу, прояв здібностей, підприємливості, сприялиактивізації економічного і суспільного життя. Особливо важливе значення длярозвитку економіки мала відмова Японії від війни як засобу розв'язанняміжнародних конфліктів. Не менш важливе значення для вироблення адекватноїекономічної політики мало наявність представницьких органів влади,що спираються на широку соціальну базу.

    Демократизація економічної діяльності супроводжувалася посиленнямконкурентної боротьби, що позитивно вплинуло на накопичення капіталу ізростання продуктивності

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !