ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Післявоєнний розвиток СРСР
         

     

    Історія

    ЗМІСТ

    ВСТУП ...................................... ..............................< br>....................................... 2


    I. ВІДНОВЛЕННЯ ЕКОНОМІКИ: ЦІНА УСПІХУ ........................... 3

    Стан економіки СРСР після закінчення війни.

    Економічні дискусії 1945 - 1946 рр..

    Розвиток промисловості.

    Сільське господарство.


    II. ЗМІЦНЕННЯ
    ТОТАЛІТАРИЗМУ ................................................. ........... 6

    "Демократичний імпульс" війни.

    Зміни в структурах влади.

    Новий виток репресій.

    Національна політика.


    III. ІДЕОЛОГІЯ І
    КУЛЬТУРА ................................................. ...................< br>.... 9

    Відновлення "залізної завіси".

    Література.

    Театр і кіно.

    Музика.

    Наукові "дискусії".


    IV. Жорсткість ЗОВНІШНЬОЇ
    ПОЛІТИКИ ............................................ 12

    Біля витоків "холодної війни".

    Експорт сталінської моделі.

    Апогей "холодної війни".


    V. СМЕРТЬ СТАЛІНА І БОРОТЬБА ЗА
    ВЛАДА ........................................... 15.

    ВИСНОВОК .............................................. .........................< br>........................................ 16

    ЛІТЕРАТУРА. .................................................. ...............< br>................................. 17

    Введення

    Перемога у кривавій війні відкрила нову сторінку в історії країни.
    Вона породила в народі надії на краще життя, послаблення пресатоталітарної держави на особистість, ліквідацію його найбільш одіознихвитрат. Відкривалася потенційна можливість змін у політичномурежимі, економіці, культурі.
    "Демократичного імпульсу" війни, проте, протистояла вся міць створеної
    Сталіним Системи. Її позиції не тільки не були ослаблені в роки війни, але,здавалося, ще більше зміцніли в післявоєнний період. Навіть сама перемога у війніототожнювалася в масовомусвідомості з перемогою тоталітарного режиму.
    Боротьба демократичної та тоталітарної тенденції ставала в цих умовахлейтмотивом суспільного розвитку.

    I. ВІДНОВЛЕННЯ ЕКОНОМІКИ: ЦІНА УСПІХУ

    Стан економіки СРСР після закінчення війни.

    Війна обернулася для СРСР величезними людськими і матеріальнимивтратами. Вона забрала майже 27 млн. людських життів. Було зруйновано 1710міст і селищ міського типу, знищено 70 тис. сіл і сіл,підірвано і виведено з ладу 31850 заводів і фабрик, 1135 шахт, 65 тис. кмзалізничних шляхів. Посівні площі скоротилися на 36,8 млн. га. Країнавтратила приблизно одну третину свого національного багатства.

    До відновлення господарства країна приступила ще на рік війни, коли в
    1943р. було прийнято спеціальне партійно-урядової постанови "Проневідкладні заходи по відбудові господарства в районах, звільнених віднімецької окупації ". Колосальними зусиллями радянських людей до кінця війни вцих районах вдалося відновити промислове виробництво на третину відрівня 1940 Звільнені райони в 1944 р. дали понад половинузагальнодержавних заготівель зерна, чверть худоби та птиці, близько третинимолочних продуктів. Однак як центральне завдання відновлення всталаперед країною лише після закінчення війни.

    Економічні дискусії 1945 - 1946 рр..

    У серпні 1945 р. уряд дав доручення Держплану (Н.
    Вознесенський) підготувати проект четвертого п'ятирічного плану. При йогообговоренні були висловлені пропозиції про деяке пом'якшенняволюнтаристського натиску в управлінні економікою, реорганізаціїколгоспів. "Демократична альтернатива" виявилася і в ході закритогообговорення підготовленого в 1946 р. проекту нової Конституції СРСР. У ньому,зокрема, поряд з визнанням авторитету державної власності,допускалася існування дрібних приватних господарств селян і кустарів,заснованих на особистій праці і що виключають експлуатацію чужої праці. У ходіобговорення цього проекту номенклатурними працівниками в центрі і на місцяхзвучали ідеї необхідності децентралізації економічного життя,надання більших прав регіонам і наркоматам. "Знизу" все частішелунали заклики до ліквідації колгоспів у силу їхньої неефективності. Увиправдання цих позицій наводилися, як правило, два аргументи: по-перше,відносне послаблення державного тиску над виробником вроки війни, що дало позитивний результат, по-друге, проводилася прямааналогія з відновлювальних періодом після громадянської війни, коливідродження економіки почалося з пожвавлення приватного сектора,децентралізації управління і пріоритетного розвитку легкої та харчовоїпромисловості.

    Однак у цих дискусіях перемогла точка зору Сталіна, який заявив впочатку 1946 р. про продовження взятого перед війною курсу на завершеннябудівництва соціалізму і побудову комунізму. Це означало й поверненнядовоєнної моделі надцентралізація в плануванні та управлінні економікою,а одночасно і до тих суперечностей і диспропорцій між галузямиекономіки, які склалися в 30-і рр..

    Розвиток промисловості.

    Відновлення промисловості проходило в дуже важких умовах. Уперші повоєнні роки працю радянських людей мало чим відрізнявся від військовоїнадзвичайлівки. Постійна нестача продуктів (карткова система булавідмінена лише в 1947 р.), важкі умови праці та побуту, високий рівеньзахворюваності і смертності пояснювали населенню тим, що довгоочікуваний миртільки наступив і життя от-от налагодиться. Однак цього не відбувалося.

    Після грошової реформи 1947 р. при середній зарплаті близько 500 рублів намісяць вартість кілограма хліба становила 3-4 крб., кілограма м'яса - 28 -
    32 руб., Вершкового масла - понад 60 руб., Десятка яєць - близько 11 руб.
    Щоб купити вовняний костюм, потрібнобуло віддати три середніх місячних зарплати. Як і до війни, від однієї допівтори місячних зарплат на рік йшло на купівлю облігацій примусовихдержавних позик. Багато робітників сім'ї, як і раніше жили в землянках і бараках, атрудилися деколи під відкритим небом або в не опалювальних приміщеннях, настарому або зношеному обладнанні.
    Проте деякі обмеження воєнного часу були зняті: зновувведено 8-годинний робочий день і щорічні відпустки, скасовані примусовіпонаднормові роботи. Відновлення відбувалося в умовах різкого посиленняміграційних процесів. Викликаних демобілізацією армії (її чисельністьскоротилася з 11,4 млн. чоловік в 1945 р. до 2,9 млн. у 1948 р.),репатріацією радянських громадян з Європи, поверненням біженців іевакуйованих зі східних районів країни. Іншою складністю у розвиткупромисловості стала її конверсія, що завершилася в основному до 1947 р.
    Чималі кошти йшли і на підтримку союзних східноєвропейських країн.
    Величезні втрати у війні обернулися браком робочої сили, що, у своючергу, призводило до збільшення плинності кадрів, які шукали більш вигідні умовипраці.

    Компенсувати ці витрати, як і раніше, мали збільшеннямперекачування коштів із села в місто і розвитком трудової активностіробітників. Одним з найбільш знаменитих почин тих років став рух
    "швидкісників", ініціатором якого був ленінградський токар Г.С.
    Борткевич, який виконав на токарному верстаті в лютому 1948 р. за одну зміну
    13-денну норму виробітку. Рух стало масовим. На деякихпідприємствах були зроблені спроби впровадження госпрозрахунку. Але длязакріплення цих новацій не було вжито заходів матеріального стимулювання,навпаки, при підвищенні продуктивності праці знижувалися розцінки.
    Адміністративно-командній системі було вигідно досягнення високихвиробничих результатів без додаткових вкладень.

    Вперше за довгі роки після війни намітилася тенденція до більшширокого використання науково-технічних розробок на виробництві,однак вона проявилася в основному лише на підприємствах військово-промисловогокомплексу (ВПК), де в умовах розпочатої "холодної війни" йшов процесрозробки ядерної і термоядерної зброї, нових ракетних систем, новихзразків танкової та авіаційної техніки.
    Поряд з пріоритетним розвитком ВПК перевага віддавалася такожмашинобудування, металургії, паливної, енергетичної промисловості, нарозвиток яких витрачалося 88% капіталовкладень у промисловість. Легка ж іхарчова промисловості, як і раніше, фінансувалися за залишковимпринципом (12%) і, природно, не задовольняли навіть мінімальнихпотреб населення.

    Всього за роки 4-ї п'ятирічки (1946-1950 рр..) було відновлено і зновупобудовано 6200 великих підприємств. У 1950р., За офіційними даними,промислове виробництво перевищило довоєнні показники на 73% (а в новихсоюзних республіках - Литві, Латвії, Естонії та Молдови - в 2-3 рази).
    Правда сюди були включені також репарації та продукція спільних радянсько -східнонімецькі підприємств.
    Головним творцем цих незаперечних успіхів став радянський народ. Йогонеймовірними зусиллями і жертвами, а також високими мобілізаційнимиможливостями директивної моделі економіки були досягнуті, здавалося,неможливі економічні результати. Разом з тим свою роль зіграла такожтрадиційна політика перерозподілу коштів з легкої і харчовоїпромисловості, сільського господарства і соціальної сфери на користь тяжкоїпромисловості. Значну допомогу надали й отримані з Німеччинирепарації (4,3 млрд. доларів), що забезпечили до половини обсягувстановленого в ці роки промислового обладнання. Крім того,безкоштовним, але досить ефективним була праця майже 9 млн. радянськихув'язнених і близько 2 млн. німецьких та японських військовополонених, також внеслисвій внесок у післявоєнне відновлення.

    Сільське господарство.

    Ще більше ослабленим з війни вийшло сільське господарство країни,валова продукція якого в 1945 р. не перевищувала 60% від довоєнного рівня.
    Ще більше погіршилося становище в ньому у зв'язку з посухою 1946р., Що викликаласильний голод.
    Тим не менше нееквівалентний товарообмін між містом і селомтривав і після цього. Через держзакупівлі колгоспи компенсували лишеп'яту частину витрат на виробництві молока, десята частина - зерна,двадцятого - м'яса. Селяни, працюючи в колгоспі, практично нічого неотримували. Рятувало лише підсобне господарство. Однак і за нього державоюбуло завдано значного удару. За період з 1946-1949 рр.. на користь колгоспівбули прирізати 10,6 млн. га землі з селянських присадибних ділянок.
    Були значно підвищені податки з доходів від продажів на ринку. Самаринкова торгівля дозволялася лише тим селянам, колгоспи якихвиконали державні поставки. Кожне селянське господарство булозобов'язане здавати державі як податок за земельну ділянку м'ясо,молоко, яйця, вовна. У 1948 р. колгоспникам було "рекомендовано" продатидержаві дрібну худобу (тримати що було дозволено колгоспним статутом),що викликало масовий забій по країні свиней, овець, кіз (до 2-х млн. голів).
    Зберігалися норми довоєнного часу, що обмежували свободу пересуванняколгоспників: вони були фактично позбавлені можливості мати паспорти, на нихне поширювалася плата з тимчасової непрацездатності, вони були позбавленіпенсійного забезпечення. Грошова реформа 1947 також найболючішевдарила по селянству, що зберігали свої заощадження вдома.

    До кінця 4-ї п'ятирічки тяжкий економічний стан колгоспівзажадало чергового їх реформування. Проте влада бачили його суть нев матеріальне стимулювання виробника, а в черговий структурноїперебудові. Замість ланки (невеликий сільськогосподарської структурноїодиниці, що складалася, як правило, з членів однієї сім'ї, а тому і більшеефективної) було рекомендовано розвивати бригадну форму роботи. Цевикликало нову хвилю невдоволення селян і дезорганізацію сільгоспробіт. Уберезні 1951 з'явилися проекти створення "агроміст", які в підсумкумогли привести до знищення селянства як такого.

    За допомогою прийнятих вольових заходів і ціною величезних зусиль селянства впочатку 50 рр.. вдалося домогтися виведення сільського господарства країни надовоєнний рівень виробництва. Однак позбавлення селян ще зберігаєтьсястимулів до праці впритул підвело сільське господарство країни до небувалогокризі і змусило уряд вжити надзвичайних заходів для постачанняпродовольством міст і армії.
    Курс на подальше "закручування гайок" економіки отримав теоретичнеобгрунтування в опублікованій в 1952 р. сталінської роботі "Економічніпроблеми соціалізму в СРСР ". У ній він відстоював ідеї переважногорозвитку важкої промисловості, прискорення повного одержавленнявласності та форм організації праці в сільському господарстві, виступавпроти будь-яких спроб реанімації ринкових відносин. Говорилося в ній і протому, що при соціалізмі зростаючі потреби населення завжди будутьобганяти можливості виробництва. Це положення "пояснювало" населеннюпанування дефіцитної економіки і виправдовувало її існування.

    Таким чином, повернення СРСР до довоєнної моделі економічного розвиткувикликав значне погіршення господарських показників у післявоєннийперіод, що стало закономірним підсумком реалізації взятого в кінці 20-х рр..курсу.

    II. ЗМІЦНЕННЯ ТОТАЛІТАРИЗМУ

    "Демократичний імпульс" війни.

    Війна зуміла змінити суспільно-політичну атмосферу, що склаласяв СРСР у 30-у рр.. сама екстремальна ситуація на фронті і в тилупримушувала людей мислити творчо, діяти самостійно, прийматина себе відповідальність у вирішальний момент.

    Крім того, війна проломила той "залізна завіса", яким країнабула відгороджена від решти, "ворожого" їй світу. Учасникиєвропейського походу Червоної Армії (а їх було майже 10 млн. чоловік),численні репатріанти (до 5,5 млн.) на власні очі побачили той буржуазний світ,про який вони знали виключно з пропагандистських матеріалів,
    "викривали" його вади. Відмінності у відношенні до особистості, у рівні життяв цих країнах і в СРСР були настільки великі, що не могли не посіятисумнівів у опинилися в Європі радянських людей в правильності оцінок,що звучали в устах пропагандистів, в доцільності шляху, по якому йшлакраїна всі ці роки.
    Перемога радянського народу у війні породила надії у селян на розпускколгоспів, в інтелігенції - на послаблення політичного диктату, унаселення союзних республік (особливо в Прибалтиці, Західній Україні і
    Білорусії) - на зміну національної політики. Навіть серед відновлять,роки війни партійно-державної номенклатури зріло розуміннянеминучості і необхідності змін. У 1946-1947 рр.., Під час закритогообговорення проектів нової Конституції СРСР, Програми та Статуту ВКП (б), буливисловлені досить характерні пропозиції, спрямовані на відноснудемократизацію режиму: про ліквідацію спеціальних судів воєнного часу,звільнення партії від функції господарського управління, обмеження термінуперебування на керівній радянській і партійній роботі, про альтернативнівиборах і т. д. "Демократичний імпульс" війни проявився і у виникненніцілого ряду антисталінського молодіжних груп в Москві, Воронежі,
    Свердловську, Челябінську. Невдоволення висловлювали і ті офіцери і генерали,які, відчувши відносну незалежність у прийнятті рішень в рокивійни, виявилися після її закінчення все тими ж "гвинтиками" у сталінськійсистемі.
    Влада була стурбована подібними настроями. Однак абсолютнабільшість населення країни сприймала перемогу у війні як перемогу Сталінаі очолюваної ним системи. Тому в прагненні придушити виниклосоціальну напругу режим пішов по двох напрямках: з одного боку, зашляху декоративної, видимої демократизації, а з іншого - посилення боротьби з
    "вільнодумством" та зміцнення тоталітарного режиму.

    Зміни в структурах влади.

    Відразу після завершення другої світової війни, у вересні 1945 р., булоскасовано надзвичайний стан та скасовано Державний Комітет
    Оборони. У березні 1946 р. Рада Народних Комісарів СРСР був перетворений у
    Рада Міністрів. Одночасно по наростаючій йшло збільшення кількостіміністерств і відомств, зростала чисельність їх апарату.

    В цей же час пройшли вибори до місцевих рад, Верховні Радиреспублік і Верховна Рада СРСР, в результаті чого оновився депутатськийкорпус, не змінюється в роки війни. До початку 50-х рр.. посилиласяколегіальність у діяльності Рад у результатібільш частого скликання їх сесій, збільшення числа постійних комісій. Увідповідно до Конституції були вперше проведені прямі і таємні виборисуддів і народних засідателів. Проте вся повнота влади, як і ранішезалишалася в руках партійного керівництва.

    Після тринадцятирічного перерви в жовтні 1952 р. відбувся XIXз'їзд ВКП (б), що прийняв рішення про перенаіменов?? панії партії в КПРС. У 1949 р.пройшли з'їзди профспілок і комсомолу (також не скликалися 17 і 13 років).
    Їм передували звітно-виборчі партійні, профспілкові та комсомольськізбори, на яких оновилося керівництво цих організацій. Однак,незважаючи на зовні позитивні, демократичні зміни, в ці самі рокив країні посилюється політичний режим, наростала нова хвиля репресій.

    Новий виток репресій.

    Система ГУЛАГу досягла свого апогею саме в післявоєнні роки, такяк до сидів там з середини 30-х рр.. "ворогів народу" додалися мільйонинових. Один з перших ударів припав до військовополонених, більшість зяких (близько 2 млн.) після звільнення з фашистської неволі булинаправлені в сибірські і Ухтинський табору. Туди ж були заслані "чужіелементи "з прибалтійських республік, Західної України та Білорусії. Зарізними даними, у ці роки "населення" ГУЛАГу становило від 4,5 до 12 млн.чоловік.
    У 1948 р. були створені табори "спеціального режиму" для засуджених за
    "антирадянську діяльність" та "контрреволюційні акти", в якихвикористовувалися особливо витончені методи впливу на ув'язнених. Не бажаючимиритися зі своїм становищем, політичні в'язні у ряді таборівпіднімали повстання, що проходили часом під політичними гаслами. СамимиНайвідомішими з них стали виступи в Печорі (1948 р.), Салехарді (1950р.), Кінгіре (1952 р.), Екібастуз (1952 р.), Воркуті (1953 р.) і Орільський
    (1953 р.).

    Поряд з політв'язнями в таборах після війни виявилося і чималотих трудівників, які не виконували існуючі норми виробітку. Так,
    Указом Президії Верховної Ради СРСР від 2 червня 1948 місцевій владібуло надано право виселяти у віддалені райони осіб, які злісноухиляються від трудової діяльності в сільському господарстві.
    Побоюючись збільшеною в ході війни популярності військових, Сталін санкціонуваварешт маршала авіації А.А. Новікова, генералів П.М. Понеделіна, Н.К.
    Кириллова, ряду товаришів по службі маршала Г.К. Жукова. Самому полководцю булипред'явлені звинувачення в сколачіваніі групи незадоволених генералів іофіцерів, невдячності і неповаги до Сталіна.

    Репресії торкнулися і частина партійних функціонерів, особливо тих, хтопрагнув до самостійності й більшої незалежності від центральноївлади. На початку 1948 р. були заарештовані майже всі лідери ленінградськоїпарторганізації. Загальна кількість заарештованих за "ленінградською справою"склало близько 2000 чоловік. Через деякий час були віддані під суд ірозстріляні 200 з них, у тому числі Голова Радміну Росії М.
    Родіонов, член Політбюро і Голова Держплану СРСР М. Вознесенський,секретар ЦК ВКП (б) А. Кузнецов. "Ленінградське справу" повинно було статисуворим застереженням тим, хто хоч у чомусь мислив інакше, ніж "вождьнародів ".

    Останнім з готувалися процесів стало" справа лікарів "(1953 р.),звинувачених у неправильному лікуванні вищого керівництва, що спричинило смертьряду видатних діячів. Всього жертвами репресій у 1948-1953 рр.. стали майже
    6,5 млн. чоловік. Маховик репресій був зупинений лише після смерті
    Сталіна.

    Національна політика.

    Поряд з іншими змінами війна призвела до збільшеннянепідконтрольних "верхів" ідейних і політичних рухів, у тому числі інаціональних. особливого розмаху вони придбали на територіях, що увійшли до складу
    СРСР у 1939-1940 рр.., Де боротьба проти колективізації і радянізаціїпродовжувалася до початку 50-х рр.. за участь у них тільки в Західній Українідо 1950 р. було депортовано, заслано або заарештовано близько 300 тис.чоловік. У Прибалтиці депортації було піддано 400 тис. литовців, 150тис. латишів, 50 тис. естонців. Паралельно тут йшов насильницькийпроцес суцільної колективізації, перерваний війною.

    Слідом за переселеними в роки війни німцями Поволжя, кримськимитатарами, чеченцями, інгушами, калмиками, карачаївців, Балкарії (загальна їхчисло становило близько 1,5 млн. чоловік) у післявоєнні роки булипіддані насильницької депортації і представники інших народів (уЗокрема, молдавани).
    Розпочалася ревізія історії національних відносин в Росії та СРСР, під часякої будь-які національні рухи розглядалися як реакційні ішкідливі. Посилюється і тиск на національні загони інтелігенції,традиції та культуру "малих народів". Так, з 1951 р. почалася критиканаціонального епосу мусульманських народів як "клерикального іантинародного ".

    Особливого розмаху національна нетерпимість досягла відноснопредставників єврейської нації. Ще в роки війни був створений Єврейськийантифашистський комітет (на чолі його стояв видатний актор С. Міхоелс).
    Після війни він перетворився на центр національного об'єднання. Представникикомітента у бесідах з офіційними особами пропонували створити єврейськуавтономію в Криму чи Поволжя. Це було представлено владою яксвідоцтво "проамериканського сіоністської змови". Міхоелс в 1948 р.був убитий агентами МГБ. З листопада 1948 почалися арешти членів
    Антифашистського комітету та інших єврейських інтелігентів, "людей без руду,без племені ", звинувачених у" космополітизм ". У травні - липні 1952 відбувсязакритий судовий процес, який засудив лідерів комітету до розстрілу.

    Одночасно влада почала виділяти російський народ в якості "найбільшвидатної нації з усіх націй, що входять до складу Радянського Союзу ". Цебуло по суті відмовою від колишніх положень, коли російський народ бувпредставлений першим серед рівних. Відвертий націоналізм виявлявся нетільки у призначенні керівниками багатьох союзних і автономних республікросіян, а не національних кадрів, але і в посиленому "науковому" обгрунтуваннівиняткову роль і значення всього російського (в той час як політичніта культурні досягнення інших народів замовчувалися). Все цесвідчило по суті про повернення Сталіна до ідеї "автономізації", назасадах якої він пропонував створити союзну державу ще в 1922 р.разом з тим це не могло не викликати в перспективі сплеску націоналізму всамих національних районах СРСР.

    III. ІДЕОЛОГІЯ І КУЛЬТУРА

    Відновлення "залізної завіси".

    Війна пробудила в інтелігенції надії на послаблення партійно -ідеологічного преса. Діячі культури розраховували, що намітилася вроки війни тенденції до відносного пом'якшення контролю заінтелектуальним життям суспільства отримає розвиток. Союзницькі відносини ззахідними демократіями, як і закордонний похід Червоної Армії, не тількипрорвали "залізна завіса", а й створили можливості для розвитку тазміцнення культурних контактів з ними.

    Проте цим надіям не судилося збутися. З літа 1946 р. владарозгорнули широкий наступ проти "західного впливу" на розвитоквітчизняної культури. По суті мова йшла про наступ на вільнодумствоі будь-який прояв творчої самостійності інтелігенції, проповернення безроздільного партійно-політичного контролю над нею.

    У серпні 1946 р. був створений новий журнал "Партійне життя",покликаний взяти під контроль розвиток культури, яка, на думкупартійних чиновників, "страждала ідеологічної млявістю, появою новихідей та іноземних впливів, що підривають дух комунізму ". Похід проти
    "западничества" очолив член Політбюро і секретар ЦК ВКП (б), що відповідавза ідеологію, А.А. Жданов.
    "Залізна завіса" був остаточно відновлений в ході що розгорнулася вкінці 1948 р. кампанії по боротьбі з "космополітизмом". Країна зновуопинилася на тільки в ідеологічному, а й у культурній ізоляції відрешти світу.

    Література.

    Один з перших ударів було завдано по вітчизняній літературі. Упостанові ЦК ВКП (б) від 14 серпня 1946 "Про журнали" Звезда "і
    "Ленінград" ці видання звинувачувалися у пропаганді ідей, "чужих духу партії",надання літературної трибуни для "безідейних, ідеологічно шкідливихтворів ". Особливій критиці піддалися М. М. Зощенко, А. А. Ахматова,названі в постанові "пошляка і покидьками літератури". Упостанові зазначалося, що Зощенко проповідує "гнилу безідейність,вульгарність і аполітичність "з метою дезорієнтації радянської молоді,
    "зображує радянські порядки і радянських людей у потворно карикатурноюформі ", а Ахматова є типовою представницею" чужої нашомународу порожній безідейної поезії ", просоченої" духом песимізму іупадочніства ... старої салонної поезії ". Журнал" Ленінград "був закритий, а вжурналі "Зірка" замінено керівництво.

    Різкій критиці були піддані навіть ті письменники, творчість якихцілком відповідало вимогам партії. Так, керівник Спілки письменників А.А.
    Фадєєв був розкритикований за первісний варіант роману "Молодагвардія ", в якому було недостатньо показано партійне керівництвомолодими підпільниками; поет-пісняр М.А. Ісаковський - за песимізм віршів
    "Вороги спалили рідну хату". Критиці піддалися драматург А.П. Штейн,письменники Ю.П. Герман і Е.Г. Казакевич, М.Л. Слонимский. Літературнакритика переростала і в прямі репресії. У ході боротьби з "космополітами"були розстріляні П.Д. Маркіш і Л.М. Квітко, велося слідство у "справі" І.Г.
    Еренбурга, В.С. Гроссмана, С.Я. Маршака.
    В подальшому були прийняті і інші постанови з проблем літератури:
    "Про журнал" Крокодил "(1948 р.)," Про заходи щодо поліпшення журналу "Огонек"
    (1948 р.), "Про журналі" Прапор "(1949 р.)," Про недоліки журналу "Крокодил"і заходи його поліпшення "(1951 р.)та ін Підсумком "боротьби за чистоту літератури" стало закриття низки журналів,заборона літературних творів, "опрацювання", а часом ірепресування їх авторів, а головне - застій у вітчизняній літературі.

    Театр і кіно.

    Слідом за літературою було "посилено партійне керівництво" театром ікіно. У постанові ЦК ВКП (б) від 26 серпня 1946 "Про репертуардраматичних театрів і заходи щодо його поліпшення "засуджувалося переважання втеатрах країни класичного репертуару на шкоду п'єс, присвяченим "пафосуборотьби за комунізм ". А деякі зустрічаються в репертуарах п'єси насучасну тематику критикувалися як слабкі і безідейний, в якихрадянські люди постають "примітивними і малокультурні, з обивательськимисмаками і мораллю ", а події зображені" надумано і брехливо ". критикувався
    Комітет у справах мистецтв за наявність у репертуарі п'єс, "ідеалізуюжиття царів, ханів, вельмож ", за" впровадження в репертуар театрів п'єсбуржуазних західних драматургів, відкрито проповідують буржуазні погляди імораль ".

    4 вересня 1946 з'явилася нова постанова ЦК, на цей разприсвячене критиці "безідейності" низки кінофільмів. У їх числі булиназвані фільми: "Велике життя" (2-а серія) Л. Лукова, що розповідає протруднощі відновлення Донбасу після війни (бал розкритикований за
    "фальшиве зображення партійних працівників" і відсутність показу
    "сучасного Донбасу з його передовою технікою і культурою, створеної вроки сталінських п'ятирічок ");" Адмірал Нахімов "В. И. Пудовкіна;" Іван
    Грозний "(2-а серія) С. М. Ейзенштейна (на думку Сталіна, в цьому фільмі бувстворений помилковий образ царя - нерішучого і безхарактерність, "типу
    Гамлета ", неправильно, в негативному вигляді показана опричнина). Критиці булипіддані також видатні кінорежисери Г. Козинцев, Л. Трауберг та ін
    Розвиваючи ідеї цих постанов, спеціально створений владоютижневик "Культура і життя" наприкінці 1946 р. почав масову компаніюпроти "декадентських тенденцій" в театрі і зажадав виключення зрепертуару театрів всіх п'єс зарубіжних авторів.

    Музика.

    У наприкінці 1947 р. жорсткий ідеологічний прес обрушився і на радянськихмузикантів. Приводом послужило виконання трьох творів, створених зазамовлення влади до 30-річчя Жовтневої революції: Шостої симфонії С.С.
    Прокоф'єва, "Поеми" Ф.І. Хачатуряна та опери "Велика дружба" В.І. Мураделі.
    У лютому 1948 р. ЦК ВКП (б) видав постанову "Про декадентських тенденціїв радянській музиці ", де критиці піддався Мураделі за" зневагукращими традиціями та досвідом класичної опери взагалі, російської класичноїопери в особливості ".

    критикувалися також і інші композитори," дотримуютьсяформалістичного, антинародного напрямку ", - С. С. Прокоф 'єв, Д.Д.
    Шостакович, А.И. Хачатурян, Н.Я. Мясковський. Після виходу цьогопостанови почалася чистка і в Спілці композиторів. Твориопальних композиторів перестали крутитися, консерваторії і театривідмовилися від їх послуг. Замість їхніх творів звучали хорові і сольнівихваляння Сталіна і щасливого життя радянських людей, які будують підкерівництвом партії райське життя на землі.

    Все це не тільки збіднювали вітчизняну культуру, а й ізолювало їївід кращих досягнень світової культури. І все ж, незважаючи на диктат іідеологічні шори, культурне життя мала і позитивні риси, в першучергу - в освоєнні величезного класичної спадщини.

    Наукові "дискусії".

    У роки війни знання вчених були затребувані владою, багатьох з нихповернули з ув'язнення. Поступово, хоча й у відомих межах, йшловідродження вільнодумства в науці, без якого вона приречена на загнивання.
    Творча атмосфера не була втрачена і після перемоги, коли розгорнулисяжваві дискусії серед істориків, філософів, біологів, фізиків,кібернетиків, економістів. Однак ці дискусії були використані партійнимкерівництвом для "посилення партійної спрямованості науки", а окремими їїпредставниками - для зведення рахунків з науковими опонентами.

    Найбільш типовою з таких "дискусій" стала дискусія з проблембіології. Її ініціював президент Всесоюзної академії сільськогосподарськихнаук ім. В.І. Леніна Т.Д. Лисенко. Зробивши карколомну кар'єру в 30-ерр.. на критиці "куркулів від науки". Домігшись арешту в 1940 р. академіка
    Н.І. Вавілова (помер у саратовській в'язниці в 1943 р.), Лисенко в 1947-1948рр.. відновив атаку на генетиків і біологів-менделістів. Почалася компаніяу пресі, спрямована на шельмування "антідіалектіческой" генетики та їїпредставників, які ставили досліди на мухах-дрозофілах. Критика "мухолюбов -людиноненависників "завершилася тим, що на серпневої (1948 р.)сесії ВАСГНІЛ академіки А. Жебрак, П. Жуковський, Л. Орбели, А. Сперанський,
    І. Шмальгаузен та їхні учні (декілька сот чоловік) були вигнані закадемії, втратили можливість займатися дослідницькою роботою. Разомз ними виявилася на довгі роки в "вигнанні" та сама генетика, в якійвітчизняні вчені в 30-і рр.. займали провідні позиції.

    У 1950 р. Сталін взяв особисту участь у науковій дискусії зпроблем мовознавства. Лінгвістика була лише приводом для постановки питанняпро взаємини базису і надбудови. Сталін в ході дискусії "науководовів "абсолютну необхідність непорушного і всесильного держави в
    СРСР, відкинувши тим самим теза Ф. Енгельса про відмирання держави зміру просування до комунізму.
    Дискусії в історичній науці були зведені, по суті, до зміцненнябезроздільного впливу концепції "Короткого курсу" для виправданняіснуючого стану речей. У ході цих дискусій, наприклад,прогресивними діячами були оголошені Іван Грозний і його опричники,боролися з боярської опозицією майже сталінськими методами. Лідеринаціональних рухів (наприклад, Шаміль) були оголошені платними агентамизарубіжних спецслужб. Повністю виправданим і неминучим постававякобінський терор. У гротескному вигляді були показані багато історичнихдіячі царської Росії. Безліч імен і подій, що не вписувалися усталінську концепцію, були надовго забуті.

    Боротьбою з впливом західних філософських концепцій була пронизанакритика книги Г.Ф. Александрова, керівника відділу агітації і пропаганди
    ЦК ВКП (б), "Історія західно-європейської філософії" (автора оголосили втерпимості до ідеалістичної, буржуазної і декадентської філософії,відсутності належної полемічності) та інші філософські дискусії.

    Економічні дискусії, початок яким було покладено ще в роки війнироботами академіка Е.С. Варги (з проблем розвитку світового капіталізму),завершилися з виходом у світ роботи Сталіна "Економічні проблемисоціалізму в СРСР "(1952 р.), відкидає будь-які прояви ринковоїекономіки і обгрунтовує ще більше одержавлення економічного життяв СРСР.
    Таким чином, якщо в післявоєнні роки вся сутність культури і всі їїзавдання були зведені, по суті, до виконання функції чергового "приводногоременя "в обробці суспільної свідомості, то роль науки зводилася, крімцього, ще й до того, щоб забезпечити вирішення оборонних завдань і добитися
    "партійного спрямування" не тільки гуманітарних, але?? природничих наук.

    IV. Жорсткість ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ

    Біля витоків "холодної війни".

    Переможне закінчення війни значно змінило міжнароднестановище Радянського Союзу, що став грати роль одного з визнанихлідерів світового співтовариства. Офіційним закріпленням цього статусу сталоучасть СРСР у створенні ООН, де йому буловизначено місце одного з постійних членів Ради безпеки.
    Змінилося не тільки становище в світі, але і сам клімат міжнароднихвідносин. Здавалося, що міждержавні відносини, що склалися увеликих держав, починають носити інший, партнерський характер. Звичайно,взаємна недовіра часом давало про себе знати. Були на те й своїпричини: СРСР був стурбований ядерної монополією США, американці й англійціпобоювалися Радянської Армії - найбільшої і найпотужнішої у світі. Непокоїло їхі те, що в очах світової громадськості СРСР втрачав традиційнийстереотипний образ ворога, його вирішальний внесок у перемогу викликав зростання симпатійдо нашої країни на заході. Це проявилося і в зростанні чисельності компартій (з
    1939 по 1946 р. кількість комуністів у Західній Європі зросла майже втричі).

    Однак нове положення СРСР, розширення її меж, наявність потужноїармії, зростання впливу в світі породили у Сталіна прагнення до подальшихтериторіальним претензіям, реанімації, здавалося, забутої ідеї світовоїреволюції. Вже на Потсдамської конференції (17 липня - 2 серпня 1945 р.)
    Сталіну вдалося домогтися встановлення польсько-німецького кордону по Одеру-
    Нейсе і великих репарацій з Німеччини (включаючи і її західну зону).

    Тоді ж радянські представники внесли пропозиції про змінурежиму чорноморських проток (включаючи створення там радянських військово-морськихбаз), повернення СРСР відійшли до Туреччини у 1921 р. Карського і Ардаганскогоокругів, необхідності спільного управління (за участю СРСР) Танжер
    (Північна Африка), заявили про свою зацікавленість у зміні режимууправління Сирією, Ліваном, колишніми італійськими колоніями в Африці. А ввересні 1945 р. Сталін зажадав підкріпити статус великої державипротекторатом СРСР над Тріполітанією (Лівія). У лютому 1946 р. Молотовзаявив, що тепер жодне питання міжнародного життя не має вирішуватисябез участі СРСР. Лише під серйозним тиском Заходу радянські військазалишили в 1946 р. Іран.

    Стурбовані ростом апетитів Сталіна, США і Великобританія сталисерйозно замислюватися про стримування "радянської експансії". У березні 1946 рокуколишній прем'єр-міністр Англії Черчілль виголосив у Фултоні (США) вприсутності президента США Трумена промову, в якій прямо заявив, що
    Радянський Союз прагне до "безмежного поширення своєї сили ісвоїх доктрин "у світі. На його думку, це являло велику небезпекудля "великих принципів свободи і прав людини". Сили СРСР він запропонувавпротиставити силу англосаксонського світу. При цьому допускався ядернийшантаж СРСР. Один з планів, схвалених військовим і політичним керівництвом
    США, передбачав використання 196 атомних бомб для знищення 20круп

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !