ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Споживча кооперація Росії
         

     

    Історія

    Центросоюз РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ

    Московський університет споживчої кооперації

    Волгоградський філія

    Кафедра менеджменту

    Курсова робота

    З дисципліни: "Теорія та історія кооперативного руху

    На тему:« Споживча кооперація Росії »

    Виконала:

    Проверила:

    Волгоград - 2004 р.

    Зміст


    Вступ 3
    Глава 1. Структура кооперативного руху РФ 4
    Глава 2.Ученія про кооперативний рух і кооперації. 6
    Глава 3. Історія споживчої кооперації Росії. 10
    3.1. Розвиток споживчої кооперації в дореволюційній Росії. 10
    3.2. Розвиток споживчої кооперації в CССР на початковому етапі створенняоснов соціалізму. 14
    3.3. Споживча кооперація в роки Великої вітчизняної війни тавідбудови народного господарства (1941-1950 рр..). 14
    3.4. Споживча кооперація в умовах планової економіки (1917-1991рр..). 19
    3.5. Споживча кооперація РФ на сучасному етапі ринковихперетворень. 19
    Глава 4. Кооперативний рух Росії в XXI столітті. 20
    Висновок 30
    Список літератури 31

    Введення

    Міжнародні громадські організації відіграють дедалі зростаючу роль ужиття сучасного суспільства. Вони об'єднують сотні мільйонів учасниківпрофспілкового, кооперативного, жіночого, молодіжного та інших масовихрухів.

    Однією з найбільших міжнародних неурядових організаційє заснований в 1895 р. Міжнародний кооперативний альянс (МКА) (визнаний світовий центр кооперативного руху. На початок 1980 р. членами
    МКА складалися 346 млн. кооператорів з 64 країн світу [1].

    Кооперативний рух виник в Європі на рубежі XVIII і XIXстоліть. У багатьох країнах кооперативи займають важливе місце всільськогосподарському та дрібному промисловому виробництві, у сфері збуту,постачання, кредиту, в наданні різних послуг. В даний час немаєтакої країни, в якій не функціонував би той чи інший вид кооперації.

    Подвишенний інтерес до кооперативних форм господарювання,власності та управління пояснюється в першу чергу величезнимидосягненнями в кооперативному будівництві соціалістичних країн і тимвеликим впливом, яким користуються кооператори у своїх країнах і наміжнародній арені. Досвід здійснення ленінського кооперативного плану в
    СРСР та інших країнах соціалістичної співдружності вивчається івикористовується в тій чи іншій мірі в усьому світі.

    Необхідно відзначити, що в розвинених капіталістичних країнах упіслявоєнні роки кооперативні організації стали важливою складовою частиноюробітника і селянського руху і разом з прогресивними політичнимипартіями та профспілками беруть участь у боротьбі трудящих проти монополій, замир, демократію і соціальний прогрес.

    Безсумнівний теоретичний і практичний інтерес представляє бурхливийрозвиток кооперації в країнах, що звільнилися від колоніального панування.
    Зараз у всіх країнах, що розвиваються кооперативний сектор є важливимінструментом економічного і соціального розвитку, одним із засобів боротьбиза економічну самостійність і піднесення народного добробуту. Рядиучасників міжнародного кооперативного руху в 60-70-х рокахрозширювалися головним чином за рахунок кооператорів країн Азії, Африки та
    Латинської Америки.

    Як масовий громадський рух, яка виступає в сучасну епоху зантимілітаристська, антимонополістичної і антіколоніалістскімігаслами, кооперативний рух допомагає залучати мільйони трудящих іпредставників середніх верств міста і села в боротьбу проти імперіалізму,колоніалізму і расизму, за мир і роззброєння, демократизацію економічноїі суспільного життя.

    За останні роки практично на всіх громадських форумах, які обговорювалипитання захисту демократії, допомоги країнам, що розвиваються, боротьби за мир іроззброєння, проти расизму та апартеїду, брали активну участьпредставники національних і міжнародних кооперативних організацій.

    Інтернаціоналізація суспільного життя підсилює діюсучасних міжнародних факторів на розвиток і діяльність кооперації.
    Розрядка напруженості створила сприятливі можливості для плідноїдіяльності кооперативних організацій, надала новий імпульс їх соціальногоактивності на національному рівні та міжнародному-в розділах Міжнародного
    Кооперативного Альянсу.

    Ця робота має на меті визначити та оцінити роль, якуграв МКА з моменту його створення і до теперішнього часу в русікооператорів за поліпшення свого соціально-економічного становища, світ,демократію і соціальний прогрес. Причому ця роль МКА розглядається всвітлі історичного протиборства політичних сил в національнихкооперативних організаціях та Міжнародному кооперативному альянсі.

    Основним завданням роботи є:
    . встановлення передумов створення Міжнародного Кооперативного Альянсу

    (МКА);
    . опис основних етапів розвитку МКА;
    . опис структури, цілей, форм і методів діяльності МКА щодо розвитку кооперативного руху;
    . встановлення участі радянської кооперації в МКА.

    Об'єктом роботи є споживча кооперація, предметом ж -
    Міжнародний Кооперативний Альянс, його створення та діяльність.

    У роботі використана література таких авторів, як Крашенинников,
    Морозов, Маркус, Бланк та ін Обсяг даної курсової роботи складає 35сторінок і складається з Введення, 4-х розділів і Висновків.

    Глава 1. Структура кооперативного руху РФ

    Споживча кооперація в Росії зародилася в 1831 році. У Забайкаллі,на Петровському заводі, засланцями декабристами було створено споживчетовариство "Велика артіль". Засновниками та керівниками суспільства буливідомі в країні люди, такі, як Д. І. Завалішин, Н. В. Басаргін, І. І.
    Горбачевський, близький друг О. С. Пушкіна - І. І. Пущин та інші.

    Відповідно до Закону "Про споживчу кооперацію (споживчихтовариства, їх спілки) у Російській Федерації ", прийнятому в липні 1997 року,споживча кооперація - це система споживчих товариств та їхспілок, створених з метою задоволення матеріальних і інших потребїх членів. Вона грунтується на таких кооперативних принципах і цінностяхяк добровільність, демократія, незалежність, рівність, взаємодопомога,взаємна відповідальність, справедливість і солідарність.

    Членами споживчих товариств (пайовиками) є майже 14 мільйонівчоловік. До складу споживчої кооперації Росії входять 3,5 тисячіспоживчих товариств, понад 300 районних і окружних, 77 республіканських,крайових і обласних споживспілок. Очолює її Центральний союзспоживчих товариств РФ, покликаний захищати і представляти інтересиспоживкооперації в державних та інших структурах, а також уміжнародних організаціях. У 1998 році Центросоюзові РФ виповнилося 100 років.

    Споживча кооперація, в якій зайнято понад 500 тисяч чоловік,обслуговує понад 30 відсотків населення Росії, в тому числі всі сільськенаселення.

    Для торгового обслуговування населення є 95 тисяч магазинів, понад 9тисяч підприємств громадського харчування, більше 350 торгових оптових баз, атакож дрібно-роздрібна торговельна мережа.

    Споживча кооперація є членом Асоціації кооперативнихорганізацій Російської Федерація (АКОРФ), утвореної в червні 1998 року, уякої увійшли дев'ять видів кооперації. Президентом АКОРФ обраний
    Голова Ради Центросоюза РФ В. Ф. Єрмаков. Споживчакооперація в Росії довела свою життєздатність і необхідність людям. Але вскладний час радикальних перетворень в країні вона опинилася у скрутномуположенні. З метою підвищення ефективності роботи на 119 Загальних зборахпредставників споживчих товариств РФ прийнято Програму стабілізації ірозвитку споживкооперації Російської Федерації на 1998-2002 роки.

    Завдання полягає в тому, щоб вдихнути в споживчу кооперацію новуживий струмінь, привести в дію її величезні можливості, а для цьогонеобхідно докорінно реформувати систему, як того вимагає
    Федеральний закон "Про споживчу кооперацію (споживчих товариствах,їх спілки) у Російській Федерації ", зміцнити її ініціативними, що знають ілюблять свою справу керівниками і фахівцями, здатними відродитиспоживкооперації, повернути їй втрачені позиції. І це буде зроблено.

    Глава 6. Споживча кооперація Російської Федерації

    Особливістю розвитку російської споживчої кооперації єте, що вона до 1918 р. вона вже існувала в капіталістичнійекономічній системі. У другій (теоретичної) частини підручника детальнорозглянуто механізм трансформації дореволюційної російської кооперації зкапіталістичної економічної системи в колективістських.

    Сьогодні в споживчої кооперації Російської Федерації відбуваєтьсязворотний процес: сформована Радянською владою споживчакооперація перебудовує свою роботи стосовно до ринкової економіки.

    Реформування відносин власності в споживчій кооперації

    На підставі теоретичного аналізу генезису російської споживчоїкооперації розроблена періодизація етапів її розвитку, класифікованихза видами власності та правової форми, в якій виділені:

    . докооператівние споживчі господарства - (до середини 19 в .);

    . споживчі кооперативи в дореволюційній Росії (до квітня 1918 р.):

    . споживча кооперація в радянській Росії (до 25 грудня 1990 р.);

    . відсутність кооперації як правової форми господарювання (з 25 грудня

    1990 по 19 червня 1992 р.);

    . споживча кооперація в РФ (з 19 червня 1992 р. по теперішній час).

    Їх класифікації видно, що на момент появи нової держави -
    Російської Федерації 12 червня 1991 - кооперативи, як правова формагосподарювання, в країні були відсутні.

    Для з'ясування причин цього парадоксального явища проаналізуємозміни в кооперації СРСР за останні роки його існування якнаслідок змін у всьому народному господарстві.

    Проглядаються три основні причини: а) Криза в КПРС і її керівництво. б) Різке погіршення загальної економічної ситуації в країні, якузазвичай пов'язують із трьома основними позиціями:

    . невідповідна економічним можливостям країни внутрішня інвестиційна політика (будівництво БАМу, початок здійснення проекту повороту річок, надмірний розвиток оборонних і космічних програм);

    . несприятлива зовнішня економічна ситуація (неповернення боргів країнами, що розвиваються, повернення боргів іноземним інвесторам з виплатою відсотків за довгостроковими кредитами);

    . війна в Афганістані, в) Зміна ставлення значної частини населення країни доіснуючої в СРСР системі господарювання, викликаного часткове відкриття
    "залізної завіси". Розширення міжнародних контактів та отриманнязакритої раніше інформації дозволило порівнювати рівень життя івиробництва в інших країнах як зі своїм рівнем життя, так і здекларованим офіційною пропагандою порівняльним рівнем життя.

    Ці процеси почалися в кінці 70-х - початку 80-х років і до середини 80 --х років принципово змінили соціально-економічну обстановку в країні,поставивши керівництво СРСР перед необхідністю зміни своєї соціально -внутрішньої економічної політики відповідно до тенденцій світовогоспільноти.

    Не розглядаючи дій СРСР в соціальній області - ставленні додемократії, свободи особистості, культури тощо, проаналізуємо ті конкретнікроки його керівництва в економіці, які пов'язані як з кооперативнимрухом в цілому, так і з споживчою кооперацією зокрема.

    Причина кризи економіки СРСР лежить на поверхні: керована зцентру колективістська система економіки менш ефективна, ніжпоширена в розвинених країнах децентралізована капіталістичнаекономічна система.

    Не маючи можливості змінити економічну систему в цілому (цеозначало б краху заснованої на ленінських принципах КПРС), керівництво СРСРспробував внести деякі елементи капіталістичної системигосподарювання в існуючу колективістських економічну систему беззміни її основних принципів.

    Цими елементами стали кооперативи - єдина недержавнаформа господарювання в колективістської економічній системі,існування якої дозволялось марксистсько-ленінською теорією.

    Для реалізації цієї програми керівництво СРСР ухвалило низку нормативнихдокументів про створення кооперативів у різних галузях народногогосподарства, таких як постанови Ради Міністрів: від 14 серпня 1986
    № 988 "Про організацію заготівлі та переробки вторинної сировини накооперативній основі. ", від 5 лютого 1987 р. № 160" Про створення кооперативівгромадського харчування ", від 5 лютого 1987 р. № 161" Про створення кооперативівз побутового обслуговування населення ", від 5 лютого 1987 р. № 162" Про створеннякооперативів по виробництву товарів народного споживання ", від 3 квітня
    1987 р. № 401 "питання кооперативів із заготівлі та переробки вторинноїсировини ", від 10 вересня 1987 р. № 1042" Про створення кооперативів по виробленнюкондитерських та хлібобулочних виробів ",

    Відпрацювавши механізм взаємодії кооперативного господарювання зколективістської економічною системою в окремих галузях народногогосподарства і переконавшись в його нешкідливості для системи в цілому, Верховний
    Рада Української РСР 26 травня 1988 приймає "Закон про кооперацію в СРСР", який
    "... Перетворює кооперацію в широко розгалужену систему, органічнопов'язану з державним сектором економіки ...".

    Відсутність реального економічного результату від діяльності зновуутворених кооперативів призводить керівництво СРСР до невірних висновків пронеефективності кооперативного способу господарювання.

    Дух реформаторства, властивий керівництву СРСР того періоду на тлі всепогіршення економічної обстановки в країні штовхає його на прийняття:

    . 24 грудня 1990 Закону Української РСР "Про власність в Українській РСР", який виключив з обігу в якості самостійної юридичної категорії спільну групову власність;

    . 25 грудня 1990 закону Української РСР "Про підприємництво і підприємницьку діяльність", за яким кооперативи виключені з організаційно-правових форм господарювання.

    Проаналізуємо вплив описаних реформ на споживчу кооперацію.

    Прийняття постанов про утворення кооперативів в окремих галузяхнародного господарства створило передумови для знищення монополіїспоживчої кооперації в окремих областях її діяльності, але ціпередумови не були реалізовані через неконкурентоспроможності зновуутворилися кооперативів у порівнянні з добре організованою системоюспоживчої кооперації.

    Прийняття закону "Про кооперацію в СРСР" створило конкуренціюспоживчої кооперації в окремих сферах її діяльності, але в ціломуна споживкооперації позначилося незначно.

    Закон "Про підприємництво і підприємницьку діяльність"виключив з правових форм системи державного господарювання не тількищо не мають практичного впливу на економіку новостворені кооперативи,а й споживчу кооперацію з її потужним потенціалом і значнимсоціально-економічним внеском у господарство країни.

    Споживчі кооперативи були прирівняні до господарським товариствам,для яких головною метою є винагороди капіталу. Це призвело дотому, що, кооперативи споживчої кооперації стали перетворюватися вгосподарські товариства (в основному - акціонерного типу).

    Перераховані Закони РРФСР були доповнені Законом Української РСР "Про приватизаціюдержавних і муніципальних підприємств у РСФСР ", який описавмеханізм перетворення власності визначив терміни виконання попередніхзаконів.

    Центросоюз Росії рішенням 7-х зборів Ради 9-го скликання в січні
    1992 р., приступаючи до виконання вимог законів, рекомендував правліннямспоживспілок перерозподіляти власність споживчої коопераціїміж господарськими ланками і закріпити за фізичними та юридичнимиособами.

    споживспілки, після виділення частки власності, рештузакріплює за підприємствами і організаціями власного господарства, аусередині них - за конкретними фізичними особами. Прийнято рішення допускатиприватизацію, асоціювання, акціонування та інші форми відчуженняосновних?? ондов в інтересах поліпшення обслуговування населення.

    Особливістю приватизації власності в споживчій коопераціїстало відсутність правової основи, зокрема об'єкта приватизації, тобтовласності, виключеною з правової державної системи.

    Тому Президентом РФ був виданий спеціальний указ від 16 лютого 1992
    "Про комерціалізацію діяльності підприємств споживчої кооперації в
    РФ ", який відновлює споживчу кооперацію як суб'єкт правовоїдіяльності на час приватизації її власності.

    Цей указ став правовою основою реформування власностіспоживчої кооперації, яка проводилася на підставі розроблених
    Центросоюз РФ "Методичних рекомендацій з комерціалізаціїспоживчої кооперації ".

    комерціалізації підлягали підприємства торгівлі, громадського харчування,заготівель, виробництва та інша власність споживчої кооперації,яка передавалася у знову організовані підприємства наступних правовихформ:

    . кооперативні підприємства створюються у формі товариства з обмеженою відповідальністю;

    . приватні підприємства;

    . акціонерні споживчі товариства;

    . галузеві асоціації.

    Ключовим моментом цього періоду з'явилося перерозподіл сукупногокапіталу між юридичними особами і закріпленням його за фізичнимиособами.

    Відповідно до рішення зборів Ради Центросоюза Росії від 27Січень 1992 55% власності Центросоюза Росії перерозподіленопропорційно сукупним обсягами діяльності між республіканськими,крайовими і обласними споживчими спілками. Аналогічна робота так самопроводилась цими союзами. При цьому конкретну частку власностіспоживчі спілки передають райпо і райспоживспілки, а вони, в своючергу, низовим споживчим товариствам.

    Власність закріплювалася за господарськими суб'єктами, а всередині них --за конкретними фізичними особами, включаючи апарат управління наступнимтак:

    . визначалася вартість майна підлягає розподілу (без пайового фонду);

    . пайовикам виділялася частка в розмірі подвоєного пайового фонду;

    . власність закріплювалася за фізичними особами - працівниками споживчого товариства, його підприємств і структурних господарських одиниць.

    Порядок закріплення часток у майні споживчого товариства заокремими категоріями працівників визначається споживчим товариствомпри стажі роботи (але не членства в споживчому товаристві) не менше 3років.

    Вказана сума оформлялася акціями і вносилася у вигляді внеску встатутний фонд створюваного підприємства.

    На деяких підприємствах частину майна за конкретними особами незакріплювалася, а представляла загальну або колективну власність
    (власником акцій у цьому випадку виступала юридична особа --споживче товариство).

    Виконання цих дій призвело до структурних перетворень вспоживчих товариствах:

    . розукрупнення великих споживчих товариств з великою чисельністю;

    . реорганізація "кооператив в кооперативі", при цьому первинні кооперативи утворюють споживче товариство другого ступеня або асоціацію без владних господарських функцій;

    . перетворення споживчого товариства в "акціонерно-кооперативне товариство закритого типу", які можуть на добровільних засадах входити до складу спілок.

    На відміну від власності підлягають комерціалізації державнихпідприємстві, особливістю власності споживчої кооперації булоте, що юридично її співвласниками були мільйони пайовиків, якимналежала її частка в розмірі пайового фонду, величина якого в 1990 р.становила 5,5% від власних оборотних коштів Центросоюза.

    Але формальний характер членства в споживчому кооперативі іщо склалася на його основі система управління дозволили керівництвудеяких кооперативів виключити пайовиків перед виходом їх з системиспоживкооперації.

    Комерціалізація підприємств, що залишаються в системі споживчоїкооперації проводилася аналогічно державним підприємствам.

    Реорганізація власності в споживчій кооперації, на відміну відінших галузей господарства, припинилася з виходом 19 червня 1992 Закону
    "Про споживчу кооперацію в Російській Федерації": вжезареєстровані господарські товариства знову стали перетворюватися вспоживчі товариства.

    Прийнятий Державною Думою РФ 21 жовтня 1994 Цивільний Кодекс
    РФ закріпив статус споживчої кооперації як некомерційноїорганізації.

    Сьогодні споживча кооперація діє на підставі Закону РФ "Провнесення змін і доповнень до Закону Російської Федерації "Проспоживчої кооперації в Російській Федерації "від 13 червня 1997

    Соціально-економічні наслідки реформування відносинвласності

    За час реформ споживча кооперація втратила значну частинусвоїх основних фондів.

    Приватизаційні втрати основних фондів торгівлі у споживчомукооперації та зведення до мінімуму обсягів капітального будівництва, атакож виникнення і розвиток підприємств нових форм власностіпринципово змінили роль споживчої кооперації в економіці країни.

    Так, до 1996 склалося наступний розподіл підприємств за видамивласності: питома вага торговельних підприємств споживчої коопераціїзнизився до 5% а державних підприємств - до 51%, у той час якпитома вага торговельних підприємств інших форм власності виріс до 46%.

    Якщо в 1990 р. питома вага товарообороту споживчої кооперації вобороті торгуючих організацій Росії становив 22,2%, то до 1996 р. - всього
    5%, у той час, як приватні підприємства (основні конкуренти торговельнихпідприємств споживчої кооперації) з 1992 р. збільшили свій торговийоборот в 8,5 разів.

    Зіставляючи показники того періоду питомої ваги торговельних підприємствспоживчої кооперації та їх питомої ваги в товарообігу країни можназробити висновок, зниження її питомої ваги в товарообігу з 22,2% до 5%пояснюється в першу чергу зміною відносин власності в
    Російської Федерації в цілому.

    Втрати власності споживчої кооперації викликали структурнізміни її діяльності в товарообігу, виробництві товарів народногоспоживання і заготовках.

    Аналіз динаміки зміни питомої товарообігу не тількиспоживчої кооперації в цілому, але й окремих споживспілок Західної
    Сибіру підтверджує цю тезу: частка товарообігу споживчих спілок всвоїх регіонах знизилася пропорційна питомій вазі підприємствторгівлі.

    Аналогічний аналіз комплексного показника - обсягу продажу товарів наоднієї людини, що обслуговується споживчими спілками Західного Сибіру --показує його відповідність торговим можливостям споживспілок з урахуванням їхчастки в розподілі торговельних підприємств за видами власності.

    Втрати власності і гостра конкурентна боротьба з іншими зновуосвіченими підприємствами призвела до зниження питомої вагиспоживчої кооперації у виробництві товарів народного споживання,причому у виробництві продуктів харчування - на 45%, а у виробництвінепродовольчих товарів - у 3 рази.

    У структурі платних послуг основну частку (53%) в період реформуваннявідносин власності займали послуги, що надаються населенню на колгоспнихринках.

    Промисловість продуктів харчування - найбільш стійка галузь,виробництво товарів в ній знижувалася меншими темпами, ніж в іншихгалузях: обсяг виробництва товарів народного споживання скоротився на
    56%, а випуск продуктів харчування продовжував скорочується на 15 - 33% на рік.

    Порівняно низька зменшення частки споживчої кооперації ввиробництві та реалізації продуктів харчування обумовлено тим, що цілямиспоживчої кооперації є обслуговування найменш захищеної частининаселення, платоспроможність якого дозволяє купувати в основномупродукти харчування. Це й викликало зміни структури товарообігуспоживчої кооперації, в якій пріоритет відданий продуктів харчування.
    Якщо розглянути динаміку зміни структури товарообігу споживчоїкооперації Російської Федерації, то можна відзначити неухильне і незалежнувід економічної ситуації підвищення частки продовольчих товарів, уяких постійно підвищувався питома вага соціально-значимих товарів.

    Так, з 1990 р. по 1996 р. частка продуктів харчування в товарообігуспоживчої кооперації збільшилася в 1,6 рази, у той час як часткасоціально-значущих товарів харчування зросла більш ніж у 2 рази.

    Економічні зміни торкнулися не тільки товарообігуспоживчої кооперації, але і всієї її діяльності. Так, сукупнийобсяг діяльності скоротився в 3,6 рази, роздрібний товарообіг - в 3,36рази, заготівельний оборот - в 2,6 рази (а з 1991 р. зменшився в 5,8раза), виробництво товарів народного споживання - майже у 2 рази.

    Найбільш позначилося двояко впливає втрати власності (торговельнихпідприємств) споживчої кооперації в реформах 1990 - 1993 р. натоварооборот:

    . в ході реформ споживча кооперація втратила 35 - 42% дрібних торгових точок (магазинів, ларьків, наметів, не вважаючи більш великих підприємств);

    . новоутворені на основі майна споживчої кооперації приватні та акціонерні торгові підприємства стали супротивниками споживчої кооперації в конкурентній боротьбі за покупця, що додатково ускладнило її положення.

    Основними причинами зниження обсягів закупівель сільгосппродуктів і сировини,окрім зменшення поставок для державних потреб є:

    . відсутність грошових коштів, особливо готівки;

    . високі банківські ставки на отримувані кредити;

    . неплатоспроможність одержувачів продукції;

    . високі витрати на енергоресурси та транспортування.

    Ці ж причини відноситься і до змін діяльності інших галузейспоживчої кооперації, але в заготовках проявляються сильніше.

    Реорганізація власності споживчої кооперації виявилапринциповий недолік її структури, що виражається в незбалансованостіосновних і оборотних коштів.

    Основи цього дисбалансу закладені ще реформою кооперації 1935 р. урезультаті якої у споживкооперації держава націоналізувалавласність у містах і перевела всю діяльність кооперації в сільськумісцевість, додатково зобов'язавши споживкооперації, поряд з розподіломпродуктів і товарів використовувати власний прибуток для створенняінфраструктури села і соціальний захист сільського населення, взявши на себезабезпечення споживчої кооперації оборотними коштами за рахунокдовгострокових кредитів.

    Наприклад, до фонду фінансування капітальних вкладень щорічнорозподілялося 55 - 57%, у той час як до пайового фонду перераховувалосящорічно лише 3 - 4%.

    За часів існування СРСР це обгрунтовувалося наступним:

    . величина відрахувань до пайового фонду відповідала прийнятим у світовій кооперативній практиці рівня - річного відсотку від приватних вкладів у банки, який в СРСР складав 3 - 4%;

    . прибуток від своєї діяльності споживча кооперація направляла на розвиток інфраструктури села, тобто на потреби своїх пайовиків;

    . оборотні кошти для діяльності споживчої кооперації надавало держава.

    Споживча кооперація мала до 1990 р. до 25 - 45% власнихоборотних коштів, частка яких у фінансуванні діяльності споживспілокнеухильно знижувалася.

    Після початку реформ змінилася фінансова ситуація в цілому по країні:споживча кооперація вступила в конкурентну боротьбу з приватнимипідприємствами та акціонерними товариствами, які в основному працювали ззалученням стали дефіцитними позиковими оборотними коштами.

    Але дію показник співвідношення позикових і власних оборотнихкоштів у діяльності підприємств споживчої кооперації маєпринципова відмінність від підприємницьких господарств: підприємницькігосподарства використовують позикові кошти для отримання максимального прибуткушляхом закупівлі і подальшого продажу бистрореалізуемих і порівнянодорогих товарів, у той час, як підприємства споживчої коопераціївиконують завдання задоволення товарами, в першу чергу продуктамихарчування, найбільш незаможних верств населення, що не дозволяє їм досягатитакий же ефективності, як підприємницькі господарства.

    Хронічний недолік власних оборотних коштів постійнозбільшувався і, починаючи з 1993 р. по теперішній час, споживчакооперація працює в основному з позиковими оборотними коштами.

    Ефективність роботи сучасної споживчої кооперації

    Реакцією споживчої кооперації на погіршення економічної ситуаціїстало поліпшення її роботи. Особливу роль у цьому зіграв новий Закон проспоживчої кооперації, який вніс кардинальні зміни впобудова системи споживчої кооперації і підвищив роль пайовиків ууправлінні кооперативним господарством.

    Тим не менше, в 1997 р. становище споживчої кооперації залишалосянапруженим.

    Торгівля.

    До кінця 1997 р. вдалося знизити темпи падіння роздрібного товарообігу.
    Тим не менше, товарообіг у фактичних цінах був вищим, ніж увідповідному періоді 1996 р. і знижувався не більше ніж на 5-7%. Часткароздрібного товарообігу споживкооперації в товарообігу країни опустиласядо 4,4%.

    Деяке поліпшення в розвитку роздрібного товарообігу викликано тим,що кооперативні організації з прийняттям Закону про споживчукооперації активізували свою діяльність, стали наполегливіше витісняти зринку конкурентів, а також виплатою заборгованостей із зарплати та пенсій.

    Це призвело до того, що 13 споживспілок отримали приріст товарообігув товарообігу своїх областей.

    Протягом року структура роздрібного товарообороту в цілому поспоживчої кооперації залишалася незмінною: 81-82% припадає напродовольчі товари і 18-19% - на непродовольчі, причому продажокремих товарів першої необхідності зросла на 15-16%. Післятривалого спаду намітилося деяке зростання продажу товарів культурно -побутового призначення.

    Товарні запаси в системі скоротилися на 400 млрд. руб. і склали 37днів проти 45 днів на початок року (до 65-80 днів на початок перебудови),оборотність товарів прискорилася на 5 днів.

    З великою напругою проходить торгівля в споживспілки Крайньої Півночі:товарні запаси в цих регіонах становлять 63 дня торгівлі, а в деяких -
    48 і менше днів. Це ставить під загрозу життєзабезпечення цих територій.

    Громадське харчування

    За 1997 роздрібний оборот громадського харчування в діючих цінахзбільшився на 4,5%. Частка обороту громадського харчування в усьому роздрібномутоварооборот споживчої кооперації зросла більш ніж на 5%.

    У той же час окремий споживспілки збільшили роздрібних товарообіггромадського харчування на 20 і більше відсотків.

    Платні послуги населенню

    Загальний обсяг платних послуг збільшився на 25,8%.

    Відбулися істотні зміни в їх структурі. Найбільшу питомувага - 51,7% займають послуги системи освіти. Але другому місці за обсягом
    - Побутові послуги.

    Але, якщо послуги системи освіти активно розвиваються (їх об'ємзбільшився майже в 2 рази), то побутові послуги скоротилися на 15%. Цепов'язано з високою конкуренцією в сфері ремонту та технічного обслуговуваннярадіоапаратури, виготовлення і ремонт меблів, ремонт і будівництво житлаі т.п. Одночасно в 1,5-2 рази виросли послуги перукарень, ремонт іпошиття взуття, швейних, хутряних та шкіряних виробів.

    Промисловість

    Спад обсягів в цій галузі триває. Так, виробництво товарівнародного споживання знизився на 14,6%, виробництво хлібобулочних виробіві безалкогольних напоїв скоротилося на 17-18%. Тільки по кондитерськимвиробам досягнуто підйом в 13%.

    Однак на тлі загального спаду окремим споживспілки вдається утримувативиробничу галузь на високому рівні, а деякі навіть споживспілкизбільшили приріст обсягу продукції в 1,7-2,4 рази.

    Проте кооперативної продукції як і раніше не дістає рівняякості та широти асортименту, щоб витримати конкуренцію з бокуприватних підприємців.

    Заготовительная діяльність

    У цій галузі триває спад, хоча його темпи трохи сповільнилися.

    Закупкі м'яса склалися на рівні 94% у порівнянні з 1996 р., зменшенняобсягів закупівель картоплі та овочів склало 8%.

    Але в той же час виріс обсяг закупівель яєць, молока і хлібопродуктів.

    Капітальне будівництво

    З 1995 р. державні інвестиції в швидкоокупнівисокоефективні комерційні проекти виділяються на поворотній основі ітільки на конкурсній основі. Споживча кооперація, як правило, немає можливості отримувати державні інвестиції по конкурсах,що надаються для завершення будівництва об'єктів, так як її будівництваза потужністю не можуть конкурувати з об'єктами агропромислового комплексу.

    Додатково ускладнює становище цієї галузі заборгованістьдержави за вже виконані обсяги будівельних робіт, фінансуванняяких мало б здійснюватися за рахунок федерального бюджету на загальнусуму 3,7 млрд. руб.

    Але, незважаючи на це побудовано та реконструйовано магазинів торговоїплощею 4444 кв. м., складських площ 1540 кв. м., холодильників на 620т., а також підприємства хлібопечення, цехи безалкогольних напоїв,ковбасні та рибокоптільние цехи. Триває будівництво житла дляпрацівників.

    Фінансове становище

    Усі галузі діяльності споживчої кооперації, крімпромисловості, збиткові, при цьому 80% збитків дає торгівля.

    Але 35 споживспілок рентабельні, що й дало можливість в цілому по
    Центросоюзові отримати 21 млрд. руб. прибутку.

    У 1997 р. шістнадцять споживспілок отримали прибуток.

    Але в той же час практично не зменшується кількість збитковихпідприємств. При зниженні загального числа госпрозрахункових організацій такількість збиткових підприємств складає 63% від загальної кількості, або 5967підприємств.

    Високий рівень витрат обігу та виробництва. У 1997 р. в оптовійторгівлі він склав 22,8%, у роздрібній торгівлі - 24,8%, у громадськомухарчуванні - 39%, в заготівлях - 19,4%. У складі витрат обігунайбільшу питому вагу займають транспортні витрати, витрати з оплатипраці, тепло-електроенергії, амортизаційні витрати.

    На зниження прибутковості організацій і підприємств крім високого рівнявитрат обігу значною мірою вплинуло зменшення пільг,наданих споживчої кооперації місцевими органами виконавчоївлади. Так, в 1997 р. споживспілки були укладені угоди проспівробітництво та надання податкових пільг з адміністраціями тільки 25регіонів проти 75 у 1996 р.

    Наявність власних оборотних коштів один з показників фінансовоїстійкості. Однак організації споживчої кооперації відчувають всебільший їх недолік. Якщо до початку 1996 недолік власнихоборотних коштів становив 1683 млрд. рублів, то до кінця 1997 р. вже 2976млрд. рублів.

    І все-таки таке положення не скрізь: 18 споживспілок зберегливласні оборотні кошти, розмір яких досягає від 17 до 53відсотків у загальній сумі оборотних коштів.

    Залучення позикових коштів як один із шляхів покриття дефіцитуоборотних коштів також проводиться слабо. У 1997 р. залучено і направлено

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !