ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Походження східних слов'ян
         

     

    Історія

    Міністерство освіти Російської Федерації

    Ставропольський Державний університет

    Історичний факультет

    Кафедра історіографії та

    джерелознавства

    Дипломна робота

    На тему: "Походження східних слов'ян у вітчизняній і зарубіжній історіографії"

    Виконала студентка

    V курсу групи "Б"

    Аполонская І.М.

    Науковий керівник:

    кандидат історичних

    наук, доцент

    Ткаченко С.Д.

    Ставрополь, 2002

    Зміст.

    Введення. ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .3

    Глава I. Дореволюційна вітчизняна історіографіясхіднослов'янських племен ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 9

    Глава II. Радянська історіографія походження слов'янськихплемен ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 20

    Глава III. Зарубіжна історіографія походження слов'ян ... .39

    Висновок ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .54

    Бібліографія ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .56

    Додаток.

    Введення.

    Серед відомих світових цивілізацій, втілили в себе досягненняконкретного етносу чи етносів на певних історичних етапахрозвитку, російської цивілізації належить особливе місце. Воно було уготованеїй унікальною історичною долею і феноменом розвитку культури російськогонароду, заснованої на синтезі і трансформації різнохарактерних традицій
    Заходу і Сходу, а так само сприйнятті культурних досягнень осіло -землеробського і кочового світів Євразії.
    В даний час все більше зростає в суспільстві потребу в правдивомуі неупередженому викладі історії нашої Батьківщини у висвітленні основних етапівїї становлення і розвитку як одного з найбільших державсередньовічного і сучасного світу. Велич Росії не тільки в їїколосальний економічний потенціал, величезну територіальномупросторі, багатство природних ресурсів, воно в її багатовікової історії,в унікальної давньоруської східно-християнської цивілізації склалася набезкрайніх просторах Євразії, феномен якої багато в чому залишався ізалишається загадкою для поколінь дослідників.

    "Звідки є, пішла Руська Земля?" - це питання, який займав ще умиперших руських літописців, згодом на багато століть став предметомгострої полеміки і дискусії про походження та процесі розвиткудавньоруської держави.

    Вивчення походження і найдавнішої історії слов'ян являє собоюодин з найбільш складних проблем в історичній науці. На її рішенняспрямовані зусилля різних фахівців-істориків, археологів, лінгвістів,антропологів, етнографів, чиї спільні дослідження повинні врешті-рештпризвести до певних позитивних результатів. Найбільші суперечкивиникають при визначенні території формування слов'ян (їх прабатьківщини),хронологічних рамок складання слов'янської спільності, при вирішення питаньслов'янського глоттогенеза, з'ясуванням зв'язків археологічних культур зслов'янськими племенами і спадкоємності культур.
    Історіографія питання. Протягом багатьох століть, на науковому поприщі, йдутьдискусії на тему походження слов'янських племен - їх прабатьківщина,хронологічних рамок і т.д. Але, проте, згоди серед вчених недостігнутоі до цього дня.

    У вітчизняній дореволюційній історіографії цієї проблеми неприділялося належної впливу Устрялов Н. в книзі "Русская история" називаєслов'ян "венедами" і поділяє їх на три гілки - венети, що жили між
    Балтійським морем і Карпатами; слов'ян, які жили від Тиси до берегів Дністра івід Дунаю до Вісли; антів, розташованих між устями Дунаю і Дніпра. Іпояви їх на історичній арені відносить до кінця V і поч. VI ст. н.е.
    Визначною російський вчений Соловйов С.М. в "Історії Росії з найдавнішихчасів "мало торкнувся питання про давнє населення Східної Європи і незупиняється докладно на проблемі походження слов'ян. Але все ж таки вважавслов'ян прибульцями з Азії на берегах Дунаю.

    Наприкінці XIX ст. з'являється цікаве дослідження А. Л. Погодін вкнизі "З історії слов'янських пересувань", в яких дав нарис історіїслов'ян, починаючи з 1-х ст. н.е. і зробив спробу окреслити раннюслов'янську територію за допомогою аналізу річкових назв. На його думкупочаткова територія слов'ян знаходилася на території сучасної Польщі,
    Поділля та Волині.

    Оригінальну теорію слов'янського етногенезу розробив А. А. Шахматов,яка потім і зумовила на довгий час, становлення поглядівісториків-славістів радянського часу. Він стверджував, що в басейні
    Балтійського моря жили стародавні індоєвропейці, які в I тис. до н.е. сталирозселяться і врешті-решт у Східній Прибалтиці залишилися балто-слов'яни.
    Їх єдність в I тис. до н.е. розкололася, внаслідок чого утворилисяслов'яни і балти.

    У перші роки радянської влади була започаткована і майже на три десятиліттязайняла панівне становище в галузі вивчення етногенезу народів
    Східної Європи, етнолінгвістичних концепція Марра Н.Я. Він виступав якактивний противник індоевропеізма в мовознавстві, був такий же супротивникомслов'янського "братерства" і слов'янського "прамови", далі близькість російської таукраїнської мов ставилася під сумніви. Стверджував, що слов'янська мова --мова "сколотський", тобто скіфський та сарматський.

    З 50-х рр.. XX ст. починає широко вивчається найдавніша історія російськоїнароду, вже з застосуванням археологічного матеріалу (до цього часуархеологічні джерела використовувалися, але в невеликих кількостях).

    Величезний внесок у вивчення етногенезу слов'ян внесли так само видніросійські-радянські вчені, як Рибаков Б.А., Третьяков П.Н., РусановаІ.П.,
    СедовВ.В. Із застосуванням археологічних, топонімічних джерел,грунтовно вивчали цю проблему в російській історії.

    Прабатьківщина слов'ян, за Б. А. Рибакова, доходила до Одеру і Варти,проходила на північ від Прип'яті, землі по Дніпру з устями річок Березина, Десна,
    Сейм, а з півдня була обмежена плином Россі і Тясьмину, Пд. Буг, Дністер і
    Прут і йшла по північному схилу Карпат.

    П. Н. Третьяков підкреслював складність процесу слов'янського етногенезу, уякому на різних етапах залучалися багато племен, вважав, що предкислов'ян губляться серед давніх європейських землеробсько-скотарськихплемен.

    Концепцію західній прабатьківщини слов'ян, який охоплював басейн середньої тачастково верхньої Вісли, сягала на заході середньої течії Одеру і насході Прип'ятського Полісся і Волині, відстоює В.В. Соловйов.

    Що стосується зарубіжної історіографії, то слід сказати про те, щозахідні історики в основному відстоювали теорію західного походженняслов'ян. Прабатьківщину слов'ян відносили на територію між річками Вісли і Одер,або Одером і Дніпром. До таких дослідникам можна віднести Ю. Костшевского,
    Т.Лер-Сплавінского, Я. Чекановського, В. Гензеля.

    Але все ж найбільший внесок у вивчення етногенезу слов'ян вніс чеськаучений Л. Нідерле. Він розробив етнолінгвістичних схему слов'янськихплемен. І стверджує, що поряд з іншими індоєвропейськими мовами впротягом II тис. до н.е. існував балто-слов'янська мова, в результатічленування якого утворився слов'янська мова (I тис. до н.е.). Прародинаслов'ян, за Л. Нідерле, знаходилася на північ від Карпат, була обмежена ззаходу Віслою, а зі сходу - середнім Дніпром, включаючи Березину і Десну.

    Такий короткий історіографічний огляд етногенетичних теорій, яквітчизняних, так і зарубіжних учених-славістів.

    Джерела. Безсумнівний і все зростаючий внесок у висвітленні стародавньоїісторії слов'ян дає археологія, що володіє конкретними і добредатованими джерелами, кількість яких збільшується з кожним роком,й приваблива своїми методами дослідження і докази. До великихдосягнень археології в останнє десятиліття відноситься виявлення тавивчення слов'янських пам'яток V-VII ст. - Часу перших згадок вписьмових джерелах слов'ян під власними ім'ям. Великий незаміннийматеріал дають письмові джерела візантійських і латинських письменників VII-
    VIII ст. У перших століттях нашої історії, а точніше нашої історії, а точнішенашої ери слов'яни потрапляють у поле зору античних авторів, таких як
    Тацита. Пліній Старший, Птолемей. В їх працях слов'яни або ж майбутніслов'яни, називають "венедами".

    До числа візантійських письменників відноситься, відомий автор історіїготовий Йордан, який вже виділяє дві гілки східних слов'ян - одна зяких - анти, проживає в Північному Причорномор'ї, в межиріччі нижньоїтечії Дністра і Дніпра, а інша - власне слов'яни, на північ від Дунаюдо Верхнього Вісли і на схід до Дніпра.

    Але слід зазначити, що письмові джерела, по відношенню доархеологічних джерел, можуть бути неправдоподібними, так як вони моглибудуватися, не тільки по безпосередньо побаченого, але і з чуток.

    Тепер перейдемо до визначення предмета та об'єкта даної роботи. Такимчином, предметом роботи є походження та розселення слов'янськихплемен. Об'єктом ж, ми маємо право вважати - дореволюційну вітчизняну,радянську, і зарубіжну історіографію з даної теми.

    Метою дипломної роботи є - спробувати проаналізувати івикласти точки зору, теорій вчених-істориків вивчали проблемупоходження слов'ян.

    У завдання входить:

    . Запалюватися теорії етногенезу слов'ян дореволюційних вітчизняних істориків.

    . Виклад і порівняння етногенетичних схем слов'янських племен, істориків радянського періоду.

    . Короткий розгляд теорій етногенезу східних слов'ян зарубіжних вчених-істориків, в основному чеських і польських.

    Перед тим як перейти до розгляду методів історичногодослідження, які використовувалися в написанні роботи, хотілося бвідзначити, що на основі форма цілісного підходу в історії, була написанадана робота.

    Переходячи до характеристики методів історичного дослідження, будеважливо розкрити саму сутність методів. Під методами історичногодослідження розуміються всі загальні методи вивчення історичної реальності,тобто методи, що відносяться до історичної науки в цілому, що застосовуються у всіхобластях історичних досліджень.

    До числа основних загальноісторичних методів наукового дослідженнявідносяться: історико-генетичний, історико-порівняльний, історико -типологічний, історико-системний. При використанні того чи іншогозагальноісторичного методу застосовуються і інші загальнонаукові методи (аналіз ісинтез, індукція і дедукція, опис та вимірювання, пояснення і т.д.),які виступають в якості конкретних пізнавальних засобів,необхідних для реалізації підходів і принципів, що лежать в основі провідногометоду.

    У роботі основним методом використовувався - історико-порівняльний. Вінпередбачає розкриття сутності досліджуваних явищ і за подібністю, і повідмінності властивих їм властивостей, а також проводити порівняння в просторі ів часі.

    У цілому цей метод володіє широкими пізнавальними можливостями. По -перше, він дозволяє розкрити сутність досліджуваних явищ в тих випадках,коли вона неочевидна, на основі наявних фактів: виявляти загальне іповторюване, необхідне і закономірне, з одного боку, і якісновідмінне з іншого.

    По-друге, дає можливість виходити за межі досліджуваних явищ і наоснові аналогій приходить до широких історичних узагальнень і паралелей.

    По-третє, він допускає застосування всіх інших загальноісторичнихметодів і менш описової, ніж історико-генетичний.

    Підтвердженням вище зазначеного, можна навести приклад з даноїроботи. Порівнюючи, аналізуючи і синтезуючи точки зору вченихвітчизняних і зарубіжних різних епох на задану тему. Тобто проводитьсяпорівняння етногенетичних схем слов'ян.

    Так само використовуючи історико-генетичний метод, який, як ми знаємо,тяжіє до описовості, фактографізму і емпіризму. Крім цього віндозволяє показати причинно-наслідкові зв'язки в закономірностіісторичного розвитку в їх безпосередності, а історичні подіїохарактеризувати в їхній індивідуальності та виразністю. Таким чином,описуючи, розглядаючи етногенетичні схеми істориків, що займаютьсяданою проблемою, виявляємо причинно-наслідкові зв'язки і факти.

    Практична значимість роботи, представляє собою, той факт, щоробота може послужити і допомогти при підготовці до семінарських занять здосліджуваної тематики, як з історії Росії, так і з історіографії.

    І в ув'язненні хотілося б висловити подяку викладачам
    Історичного факультету, за допомогу у написанні дипломної роботи, вособливості своєму науковому керівникові Ткаченко Сергію Дмитровичу.

    Глава I. Дореволюційна вітчизняна історіографія східнослов'янських племен.

    Однією з найважливіших проблем історії Давньоруської держави єпроблема формування того етнічного масиву, з якого виросла ірозвинулася давньоруська народність творець економічних, соціально -політичних інститутів і культури Київської Русі. Важливість цієї проблемистихійно назрівало вже першими російськими істориками-літописцями XI-XIIст. Саме ними була розроблена перша етнічна концепція виникненнядавньоруської народності, що містила два корінних положення, які невтратили свого значення до наших днів. Перше - про спорідненість і єдність всьогослов'янського світу, другий - про вихідної міграції із заходу слов'янських племенщо склали активне ядро Давньоруської держави.

    У цій главі я Щодо розгляду точок зору теорій дореволюційнихросійських вчених істориків про розселення східних слов'ян.

    Але спочатку зануримося до далекого XVIII століття, тому що в цей час відбуваєтьсяполеміка Ломоносова і Міллера про покликання варягів і привнесення нимидержавності на російську землю.

    Ця полеміка історіографічне має велике значення, тому що вонапочинає боротьбу антінорманістов з норманістів, яка не припиняється нів XIX, ні в XX столітті. Протягом цього тривалого періоду робилисянеодноразові спроби використовувати літописну легенду про покликання варягів іінші свідчення джерел про варягів у Східній Європі для твердження пронездатність слов'ян самостійно створити державу і про вирішальну рольприйшлих германців у справі створення російської культури. Однак ми жорстокопомиляємося, якщо будемо думати, що все норманістів відстоюють такіобразливі для російського народу і далекі від науки затвердження. У числінорманістів крім прямих фальсифікаторів було багато видатних учених ібезперечних патріотів (наприклад, А. А. Шахматов і А. Е. Пресняков).

    У сучасній історіографії суперечка антінорманістов і норманістів включаєкілька складних і важливих проблем: 1) про роль внутрішніх причин і ролііноземців (варягів) в процесі формування та розвитку давньоруськогодержави; 2) про ступінь норманнского впливу на розвиток соціальнихвідносин і культури, причому для відповіді на це питання залучаються даніархеології, мовознавства, пам'ятники культури (радянські історики відзначалипорівняльну слабкість норманнского впливу, в порівнянні з візантійським ітатарським); 3) про походження імені Русь, російського народу, причому цейтермінологічний питання представляє широкий інтерес, все-таки маєменше наукове значення, ніж перші два.

    У середині XVIII століття, питання про походження держави ще незв'язувався з виникненням суспільних класів і непримиреннихсуперечностей між класами. Він зводився до етнічного походженняправлячої династії. Ні Ломоносов, ні Міллер не сумнівалися в покликанні
    Рюрика з братами; спірне тільки питання, чи був Рюрик Норман абослов'янином, і звідки він прийшов. Якщо Байер і Міллер вважали, що варяги з
    Рюриком на чолі прийшли до Новгорода зі Скандинавії і були норманами, то
    Ломоносов вважав, що вони прийшли з південно-східних берегів Варязького
    (Балтійського) моря. Тут між Віслою і Двіною жило слов'янське плем'я Русь,покликане в 862 р. в Новгород.1

    Походження імені Русь Міллер виводив з терміна россалайна, якимфіни називали шведів. Ломоносов вважав неймовірним, щоб Новгород ставіменувати прийшлих варягів, а потім і самих себе фінським словом. Він звертавувагу на схожість імені росіяни і роксалани - стародавнього народу, який живміж Доном і Дніпром, звідки частина цього народу поширилася на північ,дійшовши до Балтійського моря і Ільмень озера. Назва старовинного міста -
    Стара Русса свідчить про те, "що перш Рюрика жив тут народ русиабо Росси, або по-грецьки роксалани званий ".2

    З аргументів наведених Ломоносовим на користь думки про південномупоходження Русі, до цих пір використовується його вказівка на наявність на півднітопонімів з коренем-рос-(наприклад, притока Дніпра - Рось-ріка).

    Думка М. В. Ломоносова про походження росіян від россалан не втрималосяв науці. Міллер писав, що в давнину фігурувало слово Русь. А словоросіяни виникло і увійшло у вжиток недавно і не може служитидоказом цього мненія.3 Не втримався в науці і теза про Ломоносоваприхід Рюрика в Новгородську землю з південно-східного слов'янського узбережжя
    Балтики.

    Інакше справа йде з питанням про масштаби культурного впливу норманівна східних слов'ян. Викликали рішучі заперечення з боку Ломоносовадумку Міллера і Шлецера про досконалу дикості східних слов'ян до приходуварягів, відкинута сучасними істориками, як і твердження про вирішальнийвплив норманів. Підтримана і підкріплена спеціальним аналізом думка
    М. В. Ломоносова про те, що в слов'янській мові не помітно "знатної зміни"в бік мови скандинавів, тим часом "і за нині маємо ми в своїй мовібезліч слів татарських ".4 Цей аргумент зберігає своє значення ісьогодні в наукових колах. Разом з порівняно невеликою кількістюскандинавських археологічних пам'яток на території Русі він спростовуєдумка про сильний норманське вплив.

    Близько 1751р. Ломоносов почав підготовчу роботу над "Древній
    Російської історією від початку російського народу до кончини Великогоруського князя Ярослава Першого ". До 1754г. він збирав і виписував даніросіян, античних і західних середньовічних джерел, а потім протягомдекількох років писав свою працю. Подібно Татіщеву, Ломоносов присвячуєпершу частину свого твору "століття древньому до Рюрика" і висловлює вній ряд оригінальних і цінних думок. До них відносяться теза про участьслов'ян у походах германців на Рим. Припущення Ломоносова про слов'янськупоходження завойовника Риму Аларіха не можна визнати обгрунтованим, але йоготвердження, що "між готами безліч слов'ян кучно воювали", цілкомсправедліво.5

    До числа чудових історіографічних думок М. В. Ломоносовавідноситься і його теза про відсутність "чистих" у расовому та етнічномувідношенні народів ( "ні про єдиний мовою затвердити неможливо, щоб він зпочатку стояв сам собою без жодного прімешенія "), і слова про роль, якслов'ян, так і фінів (чуді) у справі освоєння великого простору росіянземель, і твердження, що до складу варязьких дружин у Давній Русі входилине одні шведи, а й представники інших північних народов.6

    Таким чином, я виклала початок і сутність норманської теорії таполеміку Ломоносова - справжнього патріота, з Міллером - відвертимнорманістів, які поклали початок дискусії, яка не припиняється, ідо цього дня.

    Слід зазначити, що в XIX столітті, що нижче я розгляну, норманськихтеорія розглядалася в усіх працях, що стосуються древньої історії
    Російської держави, всіх дореволюційних російських учених --істориків.

    Російський історик Устрялов Н. висунув свою етногенетичну схему. Зайого думку, плем'я відоме нині під іменем слов'янського, при першійпояву в історії, в кінці V століття і на початку VI століття по Різдву
    Христову, займало численними поколіннями простір від Балтійськогодо Чорного моря і Дунаю, від Тиси до Одеру і берегів Днепровскіх.7

    Сучасники називали його венедські, розділяючи на три головніпокоління: на венедів, що жили між Балтійським морем і Карпатськимигір, а на слов'ян, що жили між від Тиси до берегів Дністра і від Дунаю довитоків Вісли; на антів, що жили на берегах Чорного моря між устями Дунаюі Дніпра.

    Доля слов'янського імені, від першої появи його в історії і доосвіту в ньому у IX - X столітті держав Російського, Польського, Богемського,
    Моравського, Сербського й інші мало відомо. Східні слов'яни утворюютьсамостійну державу Русь.

    Покоління слов'ян, витіснені аварами з берегів Дунаю та Чорного моря, івийшовши на північний схід, ймовірно в VIII столітті зайняли весь простірвід Вісли до Оки, від Ладозького озера до порогів Дніпрових. Які народимешкали в цьому просторі до приходу нових поселенців і як слов'яниутвердилися там, силою знаряддя або іншими засобами, достовірно неустановлено.8 Відомо, що при Геродот жили тут якісь Андрофаги і
    Міланолени. Що III століття протягом 400 років, приходили до південноїнинішню Росію різні народи: з півночі готофи, що заснували там, в IV століттімогутню державу, зі сходу незліченні орди гунів, аланів, балгар,аварів, бо в VII столітті, як можна здогадуватися, тільки нечисленнізалишки цих народів, могли утримуватися в західній Росії, і слов'яни,ймовірно, знайшли там самі пустелі, де тинялися слабкі натовпу частиноюодноплемінників їх, частиною чужих народів скоро злилися з ними. У своїйроботі "Російська історія" Н. Устрялов також звертає увагу нанорманську проблему. І відстоює свою точку зору норманістів такимчином: Роблячи окремі походи в моря Атлантичне і Середземне,нормани природно не могли залишити без уваги найближчих країн
    Прибалтійських, особливо слов'янських, де знаходили, крім хліба та іншоїмотлоху, іншу для себе вигоду: через землю східних слов'ян пролягав шляхв багату Грецію, яку вони вважали самою рясно країною у світі зусіма благами природи. Вони вирушали туди частково для грабежу, почастидля отримання плати за службу імператорам: вірогідно, що за довго допоселення в землі слов'янській, в імператорської гвардії було багато норманів.
    До половини IX століття, нормани приходили в землю слов'янську на час, іздається не мали міцних поселень: коли ж у Скандинавії, по смерті Карла
    Великого, відбулося загальне хвилювання і недолік в продовольствізмусив мешканців її шукати нового вітчизни, одні натовпу кидалися назахід, інші на схід. В Англії, Франції, Італії нормани утвердилисяпісля довготривалої війни: в землі слов'янської не зустрічали такої відсічі таоволоділи його без зусиль.

    Від приходу Рюрика на береги Ільменя, або від перших з'єднанняслов'ян з норманами, до прийняття правнуком його, Володимиром, Християнськоївіри, що затвердило Руську Державу, головним явищем історії нашогобатьківщини було швидке розширення меж Русі, спершу на південний схід доберегах Оки, далі на південь по Дніпру, далі на захід до витоків Вісли і
    Нарева.9 Це розширення було наслідком норманнского характеру. Слов'янимогли жертвувати своєю волею і визнавати панування норманів, аленаціональність їх залишалася недоторканою, бо скрізь, кудиприходили, у Франції, Англії, в Італії нормани швидко зливалися зтубільцями, тим неминучі було це злиття в землі слов'янській, що там вониповинні були розміститися в країні великої і за свою малочисельність впорівнянні з масою підкореного народу, втратити національну фізіологію.
    Вони були для слов'ян поколінням шляхетним, панівним, але неворожим і служили тільки ланкою з'єднання.

    Так само цікава й генетична схема С. Ф. Платонова.

    Східна гілка слов'ян прийшла на Дніпро мабуть ще в VII столітті, іпоступово посідали, дійшла до озера Ільменя і Верхньої Окі.10 З російськихслов'ян поблизу Карпат залишилися хорвати і волиняни (дуліби і дужане). Поляні,древляни і дреговичі заснували на правому березі Дніпра і на його правихпрітоках.11

    Мешканці півночі, радимичі і в'ятичі перевалили за Дніпро і сіли на його лівихпритоках, причому в'ятичі встигли просунутися навіть на Оку. Кривичі теж вийшлиз системи Дніпра на північ, на верхів'я Волги і Західної Двіни, а їхгалузь словени зайняли річкову систему озера Ільменя. У своєму русі вгорупо Дніпру, на північних і північно-східних околицях своїх нових поселень,слов'яни приходили в безпосередню близькість з фінськими племенами іпоступово відтісняли їх все далі на північ і північний схід. У той же час назаході сусідами слов'ян виявилися литовські племена, які поволі відступали до
    Балтійського моря перед натиском слов'янської колонізації. На східних жеоколицях, з боку степів, слов'яни у свою чергу, багато терпіли відкочових азіатських прибульців. Пізніше ж поляни, сіверяни, радимичі ів'ятичі, що жили на схід від інших родичів, у великій близькості до степів, булипідкорені хозарами, можна сказати, увійшли до складу хазарської держави.

    Так визначалося початкове сусідство російських слов'ян. Переліксусідів росіян слов'ян необхідно доповнити фінські та литовські племена, доним слов'яни відчували свою перевагу і трималися наступально.

    Так само варяги були сусідами, можна сказати, прямими, але жили "заморем "і приходили до слов'ян" з-за моря ". При тісному спілкуванні слов'ян зварягами можна було б очікувати великого впливу варягів на слов'янський побут. Алетакого впливу взагалі не помітно - знак, що в культурному плані варягибули не вище слов'янського населення тієї епохи.

    Давні письменники візантійські (Прокопій та Маврикій) розкривають рисипервісного побуту слов'ян, з деякими цікаво познайомиться, щобусвідомити собі, в якому положенні, на якому ступені розвитку застає слов'яністорія.

    Перше насіння громадянськості і культури, на його думку, були кинутіварягами, які викликали слов'ян за собою на історичну арену. В "Історії
    Росії з найдавніших часів "С. М. Соловйов піднімає цілий ряд важливихпроблем російського історичного процесу. Мало торкаючись питання про давнєнаселення Східної Європи, Соловйов не зупиняється детально напроблеми походження слов'ян. Відповідно до історіографією свогочасу (висхідній до літописної традиції) він вважав слов'ян прибульцями з
    Азії на береги Дунаю, де вони прибували тривалий час, після чогорозселилися по місцях їх пізнішого жітельства.12 Ця невірна точказору була переглянута у працях наступних вчених.

    Початковим подією політичної історії східних слов'ян Соловйоввважав затвердження у них влади прийшлих варязьких конунгів. "Покликанняперших начальників, - пише Соловйов, - має велике значення в нашій історії,є події всеросійського, і з нього справедливо починають російськуісторію ". Таким чином, він брав положення "норманської теорії"виникнення Російської держави. Це була хибна позиція, так само якпомилковим треба визнати думку Соловйова про порівняно пізньому розвиткуслов'ян (з IX століття) .13 В даний час з'ясовано, що першідержавні утворення у східних слов'ян виникли ще в VI столітті.

    Але Соловйов висловив ряд слушних думок з питання про характернорманнского впливу на Русь, суджень, які в кінцевому підсумку підриваликорені "норманської теорії". Він справедливо зазначає, що варяги не вартівище слов'ян на щаблях суспільного життя і швидко злилися з ними. Так самовін зазначає, що не можна говорити про вплив скандинавських мов на мову ізаконодавство слов'ян, що князі - нащадки Рюрика вже не були чистиминорманнами. Сумлінне вивчення джерел призвело Соловйова до висновку,що питання про національність варягів Русі втрачає свою важливість в нашійісторії. Така концепція С. М. Соловйова.

    Карамзін Н.М. у своїй "Історії держави Російської" описує упершому томі в розділі "Про народи, з давніх-давен вважали в Росії. - Про слов'янвзагалі "найдавніший період російської історії. Згідно з повідомленнями грецьких іримських письменників, каже він, "велика частина Європи і Азії, що іменується нині
    Росію, в помірних її климатах була споконвіку заселений, але дикими, підглибину невігластва зануреними народами, які не ознаменували буттясвого ніякими власними історичними пам'ятниками ".14

    Згадавши про скіфів, готів, венедів і гунів, Карамзін приводитьлітописні звістки про розселення східних слов'ян і робить висновок про їхпоходження: "... Коли слов'яни і венеди складали один народ, то предкинаші були відомі і грекам, і римлянам, мешкаючи на південь від моря
    Балтійського ".15 Пов'язуючи початковий період російської історії з розселеннямсхідних слов'ян і відкидаючи твердження Шлецера про варварствосхіднослов'янських племен, Карамзін визнає "норманську теорію" тавважає, що Рюрик "заснував монархію Російську" .16

    Великий внесок вніс в історичну науку російський учений, історик
    В. О. Ключевський, який, як ми знаємо, поділив нашу історію на чотириперіоду. І початок російської історії, або її перша - "дніпровський" періодпов'язував не з покликанням варягів, а з військовим союзом східних слов'ян,що існували на Карпатах в VI столітті під проводом князя дулібів.
    "Цей військовий союз, - пише історик, - і є факт, який можна поставитина самому початку нашої історії: вона і почалася в VI столітті на самому краю, в південно -західному кутку нашої рівнини, на північно-східних схилах і передгір'ях
    Карпат ".17

    У процесі подальшого розселення військовий союз розпався на племена,племена в свою чергу розклалися на пологи, а останні почали дробитися надрібні двори, або сімейні господарства. У зв'язку з цим автор фіксуєувагу "перш за все на наслідках юридичних, якими супроводжувалосярозселення східних слов'ян ".18

    Наприкінці XIX століття при визначенні місця розселення ранніх слов'ян, порядз історичними і лінгвістичними даними залучаються матеріалитопоніміки. У 1901 р. з'являється цікаве дослідження О. Л. Погодіна вкнизі "З історії слов'янських пересувань", у якій на основі відомостейдревніх авторів дав нарис історії слов'ян, починаючи з перших століть нашої ери,і зробив спробу отчертіть ранню слов'янську територію при аналізірічкових назв. Погодін приходить до висновку, що ранні слов'яни булинасельниками території Польщі, Поділля та Волині, де виявляються багатослов'янських гідронімів. Ці області слов'яни займали з глибокої старовиниаж до раннього середньовіччя, коли почалося їхнє широке розселення.

    Оригінальну теорію слов'янського етногенезу розробив А. А. Шахматов.згідно з уявленням цього дослідника, у віддаленій давнинусхідні індоєвропейці займали басейн Балтійського моря. Частини їх (предкииндоиранцев і фракійців) звідси переселилися в більш південні райони Європи, ав південно-східної Прибалтики залишилися балто-слов'яни. У I тис. до н.е. балто -слов'янська єдність розпалася, у результаті чого утворилися слов'яни ібалти.19 Відсутність у слов'янською мовою власного фітоніма для бука інеслов'янських характер назв великих річок Середнього Подніпров'я і
    Повісленья виключають ці території з слов'янської прабатьківщини. Головним же,цікавим побудовою цього дослідника є нібито існували вдавнину контакти слов'ян з кельтами та фінами. Слов'яни, на думку
    Шахматова, спочатку жили в пониззі Західної Двіни і Німану, десоседнічалі з балтами, германцями, кельтами та фінами. У II столітті н.е.коли германці пішли з Повісленья, слов'яни просунулися на захід, натериторію сучасної Польщі, і звідти вже пізніше розселилися в ті області
    Європи, де вони відомі за середньовічними істочнікам.20

    Існує безліч цікавих, оригінальних точок зору щодопроблеми розселення східних слов'ян і норманської теорії, але язупинилася на думках більш видатних істориків того далекого часу.

    Примітки.

    До чолі I.

    1. Ломоносов М.В. Повне зібрання творів: В 10 Т. Т. 6., М-Л., 1952р.

    С. 33.

    2. Там же, С. 37.

    3. Там же, С. 211,43.

    4. Там же, С. 39.

    5. Там же, С. 87,207.

    6. Там же, С. 174,173,203.

    7. Устрялов Н.Г. Російська історія. Ч. 1., СПб, 1838., С. 74.

    8. Там же, С. 77.

    9. Там же, С. 78.
    10. Платонов С.Ф. Курс лекцій з Російської історії., М., 1988р., С. 78.
    11. Там же, С. 79.
    12. Соловйов С.М. Історія Росії з найдавніших часів. Кн. 1, Т. 1., М.,

    1959р., С. 98.
    13. Там же, С. 99.
    14. Карамзін Н.М. Історія держави Російської. Т. 1., М., 1955р., С.

    21.
    15. Там же, С. 27.
    16. Там же, С. 76-77.
    17. Ключевский В.О. Твори: У 8 Т., Т. 1., М., 1959р., С. 110-111.
    18. Там же, С. 114.
    19. Шахматов А.А. Найдавніші долі російського племені. Пгр., 1919., С. 84.
    20. Там же, С. 87.

    Глава II. Радянська історіографія походження слов'янських племен.

    У перші роки радянської влади, точніше в 20-і роки, зародилася і майжена три десятиліття зайняла панівне місце в області вивченняетногенезу народів Східної Європи етнолінгвістичних концепція Н.Я.
    Марра. Ні сам Марр Н.Я., ні його найближчі учні не створилимонографічного викладу процесу слов'янської етногоніі. Концепція школи
    Н.Я. Марра в області етнославянского етногенезу представлена в серіїробіт, присвячених протоісторіческім долі Східної Європи. Його роботи,безпосередньо затрагів?? ющіе проблему східнослов'янського етногенезу, булистворені в основному в першій половині-середині 20-х років.

    Н.Я. Марр виступає як активний супротивник індоевропеізма в мовознавствіз формального, на його думку, генеалогічної систематизацією мов. Вінсупротивник: міражу слов'янського "братерства" і слов'янського "прамови", навітьблизькість російської та української мов їм ставилося під сумнів. Так само вінкритикує спробу зводити "питання про племінну складі російського народу ... дослов'янської єдності ".1 На відміну від індоевропеістов Н.Я. Марркатегорично заперечує провідну роль у міграції в народотворческом процесі.
    Щодо російської мови (і відповідно етносу) Марр стверджує, що
    "Мову ... утворився ... на тій території, де він вперше виступаєісторично; він ... утворився з доісторичного населення Європи,повсюдно яфетіческого ".2 Російська мова трактується їм як індо -європеїзований слов'янську мову, а слов'янська мова - як "сколотський",тобто скіфський та сарматський, які, на його думку, були яфетіческімімовами.

    Серед робіт сучасників і послідовників Мара Н.Я. слід особливовиділити статті С.Н. Бріма, І.І. Мещанінова і С.Н. Биковського. Так,розвиваючи думки Н.Я. Марра про існування у Східній Європі яфетіческогопласта, В.А. Брім зводив до цього пласту етноніми "анти" і "русь",вважаючи, що збереження цих етнонімів у історичних слов'янсвідчить про включення найдавніших яфетіческіх груп Східної Європи всклад індоєвропейського російського етносу. С.Н. Биковський прийшов до висновку проте, що предки східних слов'ян - "протославяне" можуть бути виявлені внадрах скіфського світу, і висловлював припущення, що "одним із предківпізніших слов'ян "були таври.

    Таким чином, протягом 20-х років в молодій радянській науці дозрілаконцепція східнослов'янського етногенезу, що представляла антитез концепції
    А.А. Шахматова (концепцію А. А. Шахматова див у розділі 1.). Разом з тим уці роки з'явився ряд робіт, значення яких в історіографії проблемисхіднослов'янського етногенезу не може не відзначено. Серед них слідназвати серію лінгвістичних нарисів А.І. Соболевського, в яких буларозвинена гіпотеза слов'янського етногенезу, що синтезувала в собі елементиавтохтонізма і міграціонізма.3 Прародина сучасних слов'ян, на його думку,
    - Береги Балтики, де відбулися зіткнення і асиміляція стародавнього слов'яно -балтійського мови і одного з прислівників скіфського мови (за А.І.
    Соболевського, скіфи-іранці заселяли не тільки степи, але й лісові райони
    Східної Європи). У галузі освіти слов'янського прамови лісові скіфибули автохтонами по відношенню до балто-славянам.4 А. І. Соболевський, бувсхильний їх розглядати, як нащадків кіммерійців (на його думку, тежнарод іранської гілки). Така концепція А.І. Соболевського.

    У рішенні проблем східнослов'янського етногенезу археологія в 20-хроках по суті не брала участі, незважаючи на те, що старої російськоїархеологією був накопичений значний речовий матеріал. Але вже в 30-е го

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !