ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Освічений абсолютизм
         

     

    Історія

    Зміст

    1. Катерина II: шлях до Росії 3
    1. Початок царювання 4
    1. Турбота про благо країни і народу 6
    1. Освічений абсолютизм Катерини II 7
    1. Справи законодавства. Комісія про Укладенні. "Наказ" 8
    1. Запобігання "збідніння" дворянства.
    Вільне економічне товариство 10
    1. "Приватизація" земель: Генеральне межування 12
    1. Адміністративно-територіальнийподіл і місцеве управління 13
    1. Жалуваних грамоти 14
    2. Селянська війна під проводом О. Пугачова 17
    Література 19

    1. Катерина II: шлях до Росії.

    Катерина II народилася 21/04 (02/05)/1729 р. в німецькому приморськомумісті Штеттіна, померла 06 (17)/11/1796 р. у Царському селі (м. Пушкін).
    Вроджена Софія Фредеріка Августа Анхальт-Цербстська походила збідного німецького князівського роду.

    Катерина II була досить складною і безумовно непересічною особистістю.
    З одного боку вона - приємна і велелюбна жінка, з іншого --найбільший державний діяч. З раннього дитинства нею був засвоєнийжиттєвий урок - хитрувати і прикидатися.

    У 1745 році Катерина II прийняла православну віру і була видана заміжза спадкоємця російського престолу, майбутнього Петра III. Потрапивши до Росіїп'ятнадцятирічної дівчиною вона поставила собі ще два уроки - оволодіти російськоюмовою і звичаями і навчитися подобатися. Але при всіх здібностяхпристосовуватися великої княгині доводилося важко: мали місце нападкиз боку імператриці (Єлизавети Петрівни) і зневага з боку чоловіка
    (Петра Федоровича). Самолюбство її страждала. Тоді Катерина звернулася долітературі. Володіючи неабиякими здібностями, волею і працьовитістю, вивчиларосійська мова, багато читала, придбала великі пізнання. Вона прочиталамасу книг: французьких просвітителів, античних авторів, спеціальні праціз історії та філософії, твори російських письменників. У підсумку Е. засвоїлаідеї просвітителів про суспільне благо як вищої мети державногодіяча, про необхідність виховання і освіти підданих, про верховенствозаконів у суспільстві.

    У 1754 році у Катерини народився син (Павло Петрович), майбутнійспадкоємець російського престолу. Але дитину взяли від матері в апартаментиімператриці.

    У грудні 1761 померла імператриця Єлизавета Петрівна. Напрестол вступив Петро III.

    Катерина II відрізнялася величезною працездатністю, силою волі,цілеспрямованістю, хоробрістю, хитрістю, лицемірством, необмеженимчестолюбством і пихою, загалом, всіма рисами, що характеризують "сильнужінку ". Вона могла пригнічувати свої емоції на догоду розвиненому раціоналізму.
    Їй був притаманний особливий талант завойовувати загальні симпатії.

    Катерина повільно, але вірно, просувалася до російського престолу, і, впідсумку, відняла владу в чоловіка. Незабаром після воцаріння непопулярного середродового дворянства Петра III, спираючись на гвардійські полки, повалила його.

    28 червня 1762 від імені Катерини було складено маніфест, що говорить пропричини перевороту, про виниклу загрозу цілісності батьківщини. 29 червня 1762
    Петро III підписав маніфест про своє зречення. Нової імператриці зготовністю присягнули не тільки полиці гвардії, але і Сенат і Синод. Однак,серед противників Петра III були впливові люди, які вважали більшсправедливим звести на трон малолітньої Павла, а Катерині дозволитиправити до повноліття сина. При цьому пропонувалося створити
    Імператорський рада, що обмежує владу імператриці. Це не входило вплани Катерини. Щоб змусити всіх визнати законність своєї влади вонавирішила якомога швидше коронуватися в Москві. Церемонія була здійснена 22Вересень 1762 в Успенському соборі Кремля. З такої нагоди народу булозапропоновано багате частування. З перших днів царювання Е. хотіла бутипопулярної в самих широких масах народу, вона демонстративно відвідувалапрощі, ходила на поклоніння до святих місць.

    2. Початок царювання

    У перші роки царювання Катерина II напружено шукала шляхизатвердження на троні, виявляючи при цьому крайню обачність. Вирішуючидолю фаворитів і фавориток попереднього царювання Катерина IIпроявила великодушність і поблажливість. Вона остерігалася рубати з плеча. Упідсумку багато хто дійсно талановиті та корисні державі люди залишилисяна своїх колишніх посадах. Катерина любила і вміла цінувати заслуги людей.
    Вона розуміла, що її похвали і нагороди змусять людей ще стараннішетрудитися.

    На початку царювання Катерина ще не звикла до нової для себероллю і або продовжувала втілювати в життя політику, намічену впопередні часи, або завершувала її. Окремі нововведення імператриціносили приватний характер і не давали підстав відносити царювання
    Катерини до розряду видатних явищ у вітчизняній історії.

    Катерина не без підстави вказувала на досить скрутніобставини, за яких вона почала царювати. "Фінанси були виснажені.
    Армія не отримувала платні за 3 місяці. Торгівля перебувала в занепаді, бобагато її галузі були віддані в монополію. Не було правильної системи вдержавному господарстві. Військове відомство було завантажено в борги;морське ледь трималося, перебуваючи в крайньому зневазі. Духовенство булоневдоволено відібранням у нього земель. Правосуддя продавалося з торгу, ізаконами керувалися тільки в тих випадках, коли вонисприяли особі сильного ". Імператриця зрозуміло згустила фарби,але не настільки, щоб вважати її характеристику становища країниабсолютно недостовірною.

    Відразу після воцаріння Катерина була помітна кипуча діяльність удержавному організмі. При цьому у всіх відносинах висловлювалася особистеучасть імператриці у вирішенні різноманітних питань.

    З моменту сходження на престол і до коронації Катерина брала участь у
    15 засіданнях Сенату, і не без успіху. У 1963 році Сенат був реформований:він був розділений на шість департаментів зі строго визначеними функціями тапід керівництвом генерал-прокурора, який призначається монархом, стала органомконтролю за діяльністю державного апарату та вищої судовоїінстанцією. Сенат позбувся своєї головної функції - законодавчоїініціативи, вона фактично перейшла до імператриці.

    Смерть Івана Антоновича (05/07/1764) позбавила Катерину від страху замайбутнє свого трону. Тепер її честолюбство могло бути задоволенореалізацією власних планів. Вона накопичила певний досвід управління,з'явилися задуми реалізувати нововведення. Катерина належала до числа тихдержавних діячів, які мали намір не тільки царювати, але йуправляти.

    Цікава історія з секуляризації, започаткованої Петром III. Спочатку
    Катерина II скасувала секуляризацію, а потім була створена Комісія,висловили одностайну думку про необхідність секуляризації. Указом від
    26/02/1764 монастирські, архієрейські і церковні вотчини з населяли їхселянами передавалися до Колегії економії. Всі повинності селянзамінялися грошовим оброком із загальної суми якого? 1/3 передавалися назміст церковних інституцій (монастирів та ін.)

    Секуляризація мала важливі наслідки. Вона позбавила духовенствоекономічної потужності. Тепер монастирі, єпархії, рядові монахи повністюзалежали від держави. Крім того, були полегшені умови життя селян,що раніше належали духовним поміщикам. Це пов'язано з заміною панщиниоброком, що являло селянам більше самостійності і розвивалоїх господарську ініціативу. Селяни сприйняли секуляризацію за благо іприпинили непокору.

    Катериною II був підтверджений указ Петра III про скасування Таємноїрозшукових справ канцелярії, яка, власне, вмирала сама собою. Однакорган такий залишився, Таємну канцелярію замінили Таємні експедиції при
    Сенаті у столиці і при сенатської конторі в Москві. Катерина вивела Таємнуекспедицію з відання Сенату і підпорядкувала її генерал-прокурора.

    3. Турбота про благо країни і народу

    Будучи за походженням німкенею, Катерина II розуміла, що імператрицяповинна перш за все захищати інтереси Росії і не відступала від цьогоправила.

    Важко перерахувати все, що зробила Катерина II для користі і слави
    Росії. Ще проживаючи в Москві, після коронації, вона ознаменувала початокцарювання великим і добрим ділом: заснувала так званий Виховний
    Дом. У цьому будинку знаходили притулок діти, залишені батьками. До цьогочасу кинуті діти або гинули від голоду та холоду, або виростали взлиднях і темряві. Тільки небагато потрапляли до добрих людей, якідоводили їх до ладу. У виховній Будинку дітей не тільки годували, поїли,одягали, а й навчали. З "вдома" вони виходили вже самостійними людьми,здатними приносити користь собі і вітчизні. Незабаром такий же будинок буввідкрито в Петербурзі.

    Катерина II як Государиня православного народу, завжди відрізняласяпобожністю і відданістю православ'я. У Польщі жило багато православних,які піддавалися гонінням з боку польської католицької церкви.
    Білорусія була під владою Польщі. Католики діяли не тільки методомпереконання, але і грубою силою. Катерина II прийняла рішення допомогтиправославним, захистити їх від утисків, дати їм можливість житиспокійно. Справа про православних у Польщі та Білорусії було доручено князю
    Рєпніну. Після безлічі клопоту проблема була вирішена: православним жителямбули надані ті ж права, якими користувалися католики.

    Охорона здоров'я теж привертало увагу Катерина II. Вона постійнопіклувалася про те, щоб було більше лікарів і аптек, і щоб коженхворий міг якомога швидше отримати допомогу. А чого вартий щепленнявіспи, продемонстрована на власному прикладі. І потім по Указузробила обов'язковим.

    Катерина II подорожувала по країні. Намагалася все побачити своїмиочима, все почути на власні вуха. Також проводились зустрічі з народом,вона спілкувалася не тільки з вельможами, але і з простими селянами.

    Турбота Катерини II про Просвещении виражалася, зокрема, у відкриттіучилищ. Головним помічником у цій справі був І.І. Бецко. Імператриця велілавідкривати училища скрізь: у великих містах - головні, в повітових - малі.
    Це було нову справу.

    Імператриця протегувала вченим і письменникам. Сама вона такожписала (наукову та художню літературу).

    Під час 1-й турецької війни в країні почалася епідемія чуми. Тільки в
    Москві за рік померло 50 тисяч людей. Неграмотний народ не дотримувавсяелементарних карантинних правил. Тоді в Москву були послані досвідченіначальники. Прийнято були суворі заходи. Зараза ослабла. Для потерпілогонароду були зроблені полегшення: влаштували притулок для сиріт, дали роботубідним, почали купувати до скарбниці вироби ремісників, які не малипокупців.

    4. Освічений абсолютизм Катерини II

    Час царювання Катерини II називають епохою освіченогоабсолютизму. Сенс освіченого абсолютизму полягає в політиці проходженняідеям Просвітництва, що виражається в проведенні реформ, які знищували деякінайбільш застарілі феодальні інститути (а іноді робили крок убікбуржуазного розвитку). Думка про державу з освіченим монархом,здатним перетворити громадське життя на нових, розумних засадах,отримала в XVIII столітті широке поширення. Самі монархи в умовахрозкладання феодалізму, визрівання капіталістичного устрою,поширення ідей Просвітництва змушені були стати на шлях реформ.

    Розвиток і втілення почав освіченого абсолютизму в Росіїнабуло характеру цілісної державно-політичної реформи, в ходіякої сформувався новий державний і правовий зовнішність абсолютноїмонархії. При цьому для соціально-правової політики було характерностанову розмежування: дворянство, міщанство і селянство. Внутрішня ізовнішня політика другої половини XVIII століття, підготовлена заходамипопередніх царювання, відзначена важливими законодавчими актами,видатними військовими подіями і значними територіальнимиприєднання. Це пов'язано з діяльністю великих державних тавійськових діячів: А.Р. Воронцова, П.А. Румянцева, А.Г. Орлова, Г.А.
    Потьомкіна, А.А. Безбородько, А.В. Суворова, Ф.Ф. Ушакова та інших. Сама
    ЕкатерінаII активно брала участь у державному житті. Жага влади іслави була істотним мотивом її діяльності. Політика Катерина IIза своєю класової спрямованості була дворянській. У 60-і роки Катерина IIприкривала дворянську сутність своєї політики ліберальної фразою (щохарактерно для освіченого абсолютизму). Цю ж мету переслідувалижваві зносини її з Вольтером та французькою енциклопедистами і щедрігрошові підношення ім.
    Завдання "освіченого монарха" Катерина II уявляла собі так: "1.
    Треба просвіщати націю, якою повинен керувати. 2. Потрібно ввести добрийпорядок в державі, підтримувати суспільство і змусити його дотримуватисязакони. 3. Потрібно заснувати в державі гарну і точну поліцію. 4. Потрібносприяти розквіту держави і зробити його рясним. 5. Потрібнозробити держава потужним на самому собі і вселяє повагу сусідів ". Уреальному житті декларації імператриці часто розходилися зі справами.

    5. Справи законодавства. Комісія про Укладенні. "Наказ"

    Невдовзі після вступу на престол Катерина виявила, що одним зістотних недоліків російського життя є застарілістьзаконодавства: збірник законів був виданий при Олексія Михайловича, ажиття з тих пір змінилася до невпізнання. Імператриця бачиланеобхідність великої роботи по зібранню та перегляду законів. Катерина IIвирішила скласти новий Укладення. Вона читала багато творів іноземнихвчених про державний устрій і суді. Звичайно, вона розуміла, щодалеко не всі застосовне до російського життя.

    Імператриця вважала, що закони повинні бути узгоджені зпотребами країни, з поняттями і звичаями народу. Для цього вирішено булоскликати виборних (депутатів) з різних станів держави длявироблення нового Уложення. Ці збори виборних було названо Комісією дляскладання проекту нового Уложення. Комісія мала повідомитиуряду про потреби та побажання населення, а потім виробити проектинових, кращих законів.

    Комісія була урочисто відкрита в 1767 році самої Катериною II в
    Москві, в Грановитій Палаті. Було зібрано 567 депутатів: від дворянства (відкожного повіту), купецтва, державних селян, а також осілихінородців. Широко запозичуючи ідеї передових західних мислителів Е. для цієї
    Комісії склала "Наказ комісії про складання проекту нового уложення".
    Це були правила, на підставі яких має бути складено нове
    Укладення і якими мали б керуватися депутати. "Наказ" буврозданий всім депутатам. Але так як введення законів перебуває в юрисдикції
    Царя, то комісія повинна була скласти пропозиції. Над "Наказом"
    Катерина II працювала більше двох років. В "наказі" Катерина говорить продержаві, закони, покарання, провадженні суду, вихованні та іншихпитаннях. "Наказ" показував і знання справи, і любов до людей. Імператрицяхотіла внести до законодавства більше м'якості і поваги до людини.
    "Наказ" був зустрінутий скрізь із захопленням. Зокрема, Катерина вимагалапом'якшення покарань: "любов до батьківщини, сором і страх ганьбу сутькошти укротітельние і можуть утриматися безліч злочинів ". Такожвона зажадала скасувати покарання, що можуть спотворити людське тіло.
    Катерина виступала проти застосування тортур. Вона вважала тортури шкідливою, такяк слабкий може не витримати тортури і зізнатися в тому, чого не робив, аміцний, навіть здійснивши злочин, зможе перенести тортури і уникнепокарання. Особливо великої обережності вона вимагала від суддів. "Кращевиправдати 10 винних, ніж звинуватити одного невинного ". Ще одне мудревислів: "набагато краще попереджувати злочини, ніж їхкарати ". Але як це зробити? Треба, щоб люди шанували закони і прагнулидо доброчесності. "Саме надійне, але і саме важке засіб зробитилюдей краще є приведення у досконалість виховання ". Хочете попередитизлочину - зробіть, щоб освіта поширювалася між людьми.

    Також Катерина здавалося необхідне надати дворянству іміському стану самоврядування. Катерина думала і про звільненняселян від кріпацтва. Але скасування кріпосного права невідбулася. В "наказі" йдеться про те, як поміщики повинні звертатися зселянами: не обтяжувати податками, стягувати таки?? податки, які незмушують селян йти з дому та інше. У той же час вонарозповсюдила думки про те, що для блага держави селянам потрібно датисвободу.

    Комісія розділилася на 19 комітетів, які повинні були займатисярізними галузями законодавства. Незабаром виявилося, що багатодепутати не розуміють того, для чого вони покликані, і хоча депутатиставилися до справи серйозно, роботи йшли дуже повільно. Бували випадки, щозагальні збори, не закінчивши розгляд одного питання, переходило доіншому. Справа, доручену Комісії, було велике і складне, і придбативідповідні навички було не так легко. Катерина перевела Комісію в
    Петербург, однак і в Петербурзі за рік Комісія не тільки не приступила доскладання нового Уложення, але навіть не розробила жодного його відділу.
    Катерина була цим незадоволена. Багато депутатів з дворян в 1768 роціповинні були відправитися на війну з турками. Катерина оголосила про закриттязагальних зборів Комісії. Але окремі комітети продовжували роботу щекілька років.

    Можна сказати, що діяльність Комісії про Укладенні закінчиласяпровалом. Комісія піднесла Катерина II предметний урок про неможливістьреалізації теоретичних побудов європейських філософів на російському грунті.
    Шанс, який історія давала Росії, не був і не міг бути реалізований.
    Розпуск Покладений Комісії став для Катерини прощанням з ілюзіямигалузі внутрішньої політики.

    Тим не менше, хоча Комісія не склала Уложення, але зате вонаознайомила Імператрицю з потребами країни. Користуючись працями комісії
    Катерина II видала багато важливих законів. Сама Катерина писала, що вона
    "Отримала світло і відомості про всю Імперії, з ким мати справу, і про кого піклуватисяповинно ". Тепер вона могла діяти цілком свідомо і виразно.

    Правова система "законною монархії" полягала у створенні системистанових судів і совісного суду, у вдосконаленні слідчихпорядків, зміни в поліцейському управлінні. Катерина II намагалася досягтигромадського спокою через поліцейське регулювання на основі
    "Примушення до доброчесності" шляхом виконання справедливих законів.

    Катерина II добре розуміла місце Росії в тодішньому світі. Вона несліпо копіювала європейські зразки, але була на рівні тодішнього світовогополітичного знання. Вона прагнула використати європейський досвід дляреформування країни, де не було ні приватної власності, ні буржуазногогромадянського суспільства, але, навпаки, було традиційно розвиненедержавне господарство, панувало кріпосне право.


    6. Запобігання "збідніння" дворянства. Вільне економічне товариство

    У 1765 році інтересах дворянства було засновано Вільне економічнесуспільство. Одне з найстаріших у світі та першою в Росії економічне товариство
    (вільне - формально незалежна від урядових відомств) булозасноване в Петербурзі великими землевласниками, прагнули в умовахзростання ринку і торгового землеробства раціоналізувати сільське господарство,підвищити продуктивність кріпосної праці. Підстава ВЕО було одним зпроявів політики освіченого абсолютизму. ВЕО розпочало діяльністьоголошенням конкурсних завдань, виданням "Трудів ВЕО" (1766-1915, понад 280томів) і додатків до них. Перший конкурс був оголошений з ініціативи самоїімператриці в 1766 році: "У чому полягає власність хлібороба
    (селянина) в землі чи його, яку він обробляє, або в рухомого іяке він право на те й інше для користі загальнонародної мати винен? ". З
    160 відповідей російських та іноземних авторів найбільш прогресивним булотвір правознавця А.Я. Полєнова, що критикував кріпацтво. Відповідьвикликав невдоволення конкурсного комітету ВЕО і надрукований не був. До 1861року було оголошено 243 конкурсні завдання соціально-економічного і науково -господарського характеру. Соціально-економічні питання стосувалися трьохпроблем: 1) земельної власності і кріпосних відносин, 2)порівняльної вигідності панщини і оброку, 3) застосування найманої праці всільському господарстві.

    Діяльність ВЕО сприяла впровадженню нових сільсько-господарськихкультур, нових видів сільського господарства, розвитку економічних відносин.

    В галузі промисловості і торгівлі Катерина II (указом 1767 іманіфестом 1775) проголосила принцип свободи підприємницькоїдіяльності, що було вигідно в першу чергу дворянства: вона малакріпаками трудовими ресурсами, мало дешеву сировину, отримувало субсидії віддержавних і станових кредитних установ. Дворянство, в тому числі ісередня, стало на шлях кріпосницького підприємництва - стало зростатичисло вотчинних мануфактур. Зростання селянських мануфактур також опинився наруку дворянству, так як багато селян підприємці були кріпаками.
    Нарешті, догляд оброчних селян в місто на заробітки також був зручнийпоміщику, прагнув отримати більше готівки. Капіталістичних,тобто заснованих на найманій праці, підприємств було небагато, та й найманіробітники часто були особисто не вільними, а кріпаками назаробітках. Абсолютно переважаючими були форми промисловості, заснованіна різних видах підневільної праці. На початку царювання Е. у Росіїбуло 655 промислових підприємств, до кінця - 2294.

    7. "Приватизація" земель: Генеральне межування

    У 1765 році отримало своє продовження Державне межуваннярозпочате ще у 1754 році Єлизаветою Петрівною. Для впорядкування поміщицькогоземлеволодіння було необхідно точно визначити межі земельних володіньокремих осіб, селянських общин, міст, церков та інших власниківземлі. Генеральне межування було викликано частими земельними суперечками.
    Перевірка старовинних власницьких прав викликала у дворянства впертийопір, оскільки у власності поміщиків до середини XVIII століттязнаходилися численні самовільно захоплені казенні землі.
    Генеральному межуванню передували створення 05/03/1765 Комісії прогенерального межування і потім видання Маніфесту 19/09/1765 з доданими донього "генеральними правилами". За маніфесту уряд подарувавпоміщикам величезний фонд земель, що нараховує близько 70 млн. десятин (близько
    70 млн. га). Фактичні володіння поміщиків на 1765 рік маніфест оголошувавузаконеними при відсутності спору за ним. (Число спорів про генеральниймежування мізерно - близько 10% всіх "дач"). У 1766 році на основі
    "Генеральних правил" були видані інструкції для землемірів і межовихгубернських канцелярій і провінційних контор. У процесі генеральногомежування землі приписувалися не до власникам, а до міст і сіл.
    Інструкції докладно регламентували умови відведення земель різнимкатегоріям населення та установам. Складалися плани окремих земельних
    "Дач" в масштабі 100 сажнів дюймі (1:8400), які потім зводилися вповітові генеральні плани в масштабі 1 верста в дюймі (1:42000). Специфікагенерального межування полягала в тому, що в основу конфігурації того чиіншого володіння були покладені кордону старовинних Писцовой "дач". Через цев рамках "дачі" нерідко перебували володіння декількох осіб або спільніволодіння поміщика і державних селян. Генеральному межуваннюсупроводжувала розпродаж за дешевими цінами незайнятих казенних земель.
    Особливо великого розмаху це прийняло в південних чорноземних і степових районах взбиток кочового і напівкочових населенню. Типовий феодальний характергенерального межування проявився у ставленні до міським земельнимволодінь і захопленням. За кожну забудовану сажень вигоном землі,закріпленої останніми Писцовой описами, місто сплачувало штрафи.
    Генеральне межування супроводжувалося грандіозним розкраданням земельоднодворців, державних селян, ясачних народів і ін Генеральнемежування було всеімперскім і обов'язковим для землевласників. Воносупроводжувалося вивченням господарського стану країни. Всі планимістили "економічні примітки" (про число душ, про оброк і панщину, проякості земель та лісів, про промисли і промислових підприємствах, пропам'ятних місцях тощо). Унікальна колекція планів і карт генеральногомежування включає близько 200 тисяч одиниць зберігання. До спеціальних планівдодавалися польова записка землеміра, польовий журнал і межова книга.
    Підсумки генерального межування до Жовтневої революції залишалися основоюцивільно-правових відносин у сфері земельного права в Росії.

    8. Адміністративно-територіальний поділ і місцеве управління

    Посилення кріпосницького гноблення і тривалі війни лягли важкимтягарем на народні маси, і зростаюче селянський рух переріс у
    Селянську війну під проводом Є.І. Пугачова 1773-75 рр..
    Придушення повстання визначило перехід Катерини II до політики відкритоїреакції. Якщо в перші роки царювання Катерина II проводила ліберальнуполітику, то після Селянської війни було взято курс на посилення диктатуридворянства. На зміну періоду політичної романтики прийшов періодполітичного реалізму. Російсько-турецька війна (1768-76 рр..) Стала зручнимприводом припинення внутрішніх перетворень, а Пугачовщина подіялавитвережували, що дало можливість виробити нову тактику. Починаєтьсязолотий вік російського дворянства. Задоволення саме дворянських інтересіввиходить для Катерина на перший план.

    У 1775 році щоб легше було керувати державою Катерина IIвидала Установи для управління губерній, що міцно бюрократичнийапарат влади на місцях і збільшивши кількість губерній до 50. На губернію
    - Не більше 400 тисяч жителів. Кілька губерній становили намісництво.
    Губернатори і намісники обиралися самою Катериною II з російських вельмож.
    Вони діяли за її указам. Помічниками губернатора були віце-губернатор,два губернських радника і губернський прокурор. Це губернське правління івідало всіма справами. Державними доходами відала Казенна Палата
    (доходи і витрати скарбниці, казенне майно, відкупу, монополії і т.д.).
    Очолював Казенну палату віце-губернатор. Губернський прокурор відав усімасудовими установами. У містах вводилася посада городничого,призначається урядом. Губернія ділилася на повіти. Багато великихсела були звернені в повітові міста. У повіті влада належалаобирається дворянським зборами капітан-справника. У кожному повітовомумісті засновано суд. У губернському місті - вищий суд. Звинувачений мігпринести скаргу і до Сенату. Щоб зручніше було вносити подати, у кожномуповітовому місті було відкрито Казначейство.

    Створено була система станового суду: для кожного стану (дворян,городян, державних селян) свої особливі судові установи. Удеяких з них вводився принцип виборних судових засідателів.

    Центр ваги в управлінні переміщався на місця. Відпала необхідністьв ряді колегій - вони були скасовані; залишилися Військова, Морська,
    Іноземна і Комерц-колегії.
    Створена губернської реформою 1775 система місцевого управліннязбереглася до 1864 року, а введене нею адміністративно-територіальнийрозподіл - до Жовтневої революції.

    Дворянство було визнано особливим головним станом. Також особливимистанами були визнані купецтво та міщанство. Дворяни повинні були нестидержавну службу і вести сільське господарство, а купці і міщани --займатися торгівлею і промисловістю. Деякі області ранішеуправлялися інакше, Катерина II подбала про те, щоб новезаконодавство було введено повсюдно.

    9. Жалуваних грамоти

    З метою оформлення станових привілеїв дворянства в 1785 році вийшла
    Жалувана грамота дворянству. "Грамота на права вольності та перевагиблагородного російського дворянства "представляла собою звід дворянськихпривілеїв, оформлений законодавчим актом Катерини II від 21 квітня
    1785 року. За Петра I дворянство несло довічну військову та іншу службудержаві, але вже при Ганні Іоанівні виявилося можливим обмежити цюслужбу 25 роками. Дворяни отримали можливість починати службу не зрядового або простого матроса, а з офіцера, пройшовши дворянську військовушколу. Петро III видав указ про вільність дворянства, що дає право служити абоне служити, але дію цього указу було припинено. Тепер же,підтверджувалася свобода дворян від обов'язкової служби. Повне звільненнядворянства мало сенс з кількох причин: 1) була достатнякількість підготовлених людей, обізнаних у різних справах військового тацивільного управління; 2) самі дворяни усвідомлювали необхідність службидержаві і вважали за честь проливати кров за батьківщини, 3) колидворяни були все життя відірвані від земель господарства приходили в занепад, щозгубно позначалося на економіці країни. Тепер багато з них могли саміуправляти своїми селянами. І отношнніе до селян з боку господарябуло куди краще, ніж ніж з боку випадкового керуючого. Пан бувзацікавлений в тому, щоб його селяни не були зруйновані. Жалуваноїграмотою дворянство визнавалося провідну станом у державі тазвільнене від сплати податків, їх не можна було піддати тілесногопокаранню, судити міг тільки дворянський суд. Лише дворяни мали правоволодіти землею і кріпаками, вони також володіли надрами у своїхмаєтках, могли займатися торгівлею і влаштовувати заводи, вдома їх буливільні від постою військ, маєтки не підлягали конфіскації. Дворянствоотримало право на самоврядування, склало "дворянське суспільство", органомякого було дворянське зібрання, скликаються кожні три роки вгубернії і повіті, обирає губернських та повітових проводирів дворянства,судових засідателів і капітан-справників, які очолювали повітовуадміністрацію. Цією жалуваною грамотою дворянство закликалося до широкогоучасті в місцевому управлінні. При Катерині II дворяни займали посадимісцевої виконавчої і судової влади. Жалувана грамота дворянствуповинна була зміцнити становище дворянства і закріпити його привілеї.
    Сприяла більшої консолідації пануючого класу. Дія її булопоширено також на дворян Прибалтики, України, Білорусії і Дону.
    Жалувана грамота дворянства свідчила про прагнення російськогоабсолютизму зміцнити свою соціальну опору в обстановці загостреннякласових протиріч. Дворянство перетворювалося на політичнопанівний стан у державі.

    Поряд з Жалуваної грамотою дворянству 21 квітня 1785 побачила світ
    Жалувана грамота містам. Цей законодавчий акт Катерини II засновувавнові виборні міські установи, кілька розширюючи коло виборців.
    Городяни були поділені на шість розрядів з майнових та соціальнихознаками: "справжні міські обивателі" - власники нерухомості здворян, чиновників, духовенства; купці трьох гільдій; ремісники,записані в цехи; іноземці та іногородні; "імениті громадяни";
    "Посадські", тобто всі інші громадяни, що годуються в місті промислом аборукоділлям. Ці розряди з Жалуваної грамоті містах отримали основисамоврядування, у відомому сенсі аналогічні основам Жалуваної грамотидворянству. Раз на три роки скликаються збори "Градського суспільства", вякого входили лише найбільш заможні городяни. Постійним міськимустановою була "загальна градської дума", що складається з міського голови ішести голосних. Судовими виборними установами в містах булимагістрати. Проте привілеї городян на тлі дворянській вседозволеностівиявилися невідчутними, органи міського самоврядування жорсткоконтролювалися царською адміністрацією - спроба закласти основибуржуазного стану не вдалася.

    Крім Жалуваної грамоти дворянству і Жалуваної грамоти містах
    Катерина II розробляла і скаржитися грамоту селянству (вонаадресувалася тільки до державних селян). "Сільське положення"було цілком закінченим проектом. Він не суперечив "Наказу". Однак цейпроект не був втілений у життя.

    Під весь час царювання Катерини йде обговорення того, якполегшити долю кріпаків. Сама імператриця була супротивником кріпосногоправа. Вона, на початку царювання, мріяла звільнити селян відкріпацтва. Зробити цього вона не могла, по-перше, тому, щоне зустріла сочуствую серед багатьох наближених, а по-друге, тому, щопогляди самої Катерини змінилися після Пуга?? евского бунту.

    Наростання революційного руху в Європі і зростання передовоїгромадської думки в Росії зумовили загострення реакційного курсу,направляється особисто Катериною II (розшукова канцелярія С. І. Шешковского), іособливо посилення ідеологічної боротьби: як замах на принципсамодержавства і монархії Катерина II розцінила книгу А.Н. Радищева
    "Подорож з Петербурга до Москви" (1790). Антикріпосницькі поглядиавтора не шокували імператрицю, але його антімонархізм і республіканізмздалися дуже небезпечними, особливо на тлі розпочатої у Франціїреволюції. Радищев був охарактеризований як "бунтівник гірше Пугачова",засуджений спочатку до смертної кари, а потім "прощений" - на 10 років засланий до
    Ілімськ острог до Сибіру. Книга була конфіскована і знищена.

    Важко однозначно оцінити підсумки царювання Катерини II. Багато їїпочинання зовні ефектні, замислювався з широким розмахом, приводили доскромного результату або давали не очікуваний і часто хибний результат.
    Можна також сказати, що Катерина просто втілювала в життя зміни,диктуються часом, продовжувала політику, намічену в попередніцарювання. Або визнати в ній першорядного історичного діяча,зробив другий, після ПетраI, крок по шляху європеїзації країни, і перші
    - По шляху реформування її в ліберально-просвітницькому дусі.

    10. Селянська війна під проводом О. Пугачова

    Політика «просвященного абсолютизму» не була здатна ліквідуватипротиріччя, що роздирали тодішнє суспільство. Ця політика несприяла поліпшенню становища численних державних селян.
    Люті закони, що несуть народу батіг і батіг, в'язницю і посилання, каторгу ірекрутчину, становить характерну тіньову тсорону цієї політики. Всіце не могло не викликати постійна протест пригноблених мас, кінцевимрезультатом якого були відкриті збройні виступи.

    Наприкінці 60-х - початку 70-х років розгорнулося велике рухприписних селян Олонецькій краю. До літа кількість чинили опір досягло
    7 тис. У червні повстання було придушене.

    Проте хвилювання, придушені в одному місці, з невблаганноюзакономірністю виникали в іншому.

    Восени 1773 серед яїцьких козаків з'явився який утік з казанськоїв'язниці донський козак Омелян Пугачов. Використовуючи ходила в народі чутку пропорятунок Петра III, Пугачов прийняв його ім'я і оприлюднив «царський»
    Маніфест, в якому жалував козаків річкою, травами, свинцем, провіантом івічної вільністю. Що приєдналися до нього козаки і селяни-втікачі склалиозброєний загін, який опанував декількома укріпленими пунктами із
    Яіку і обложив фортецю Оренбург. У табір Пугачова стікалися поміщицькі тазаводські кредстьяне, робітні люди, представники народностей Поволжя і
    Приуралля. До кінця 1773г. сили повстанців зросли до 30 тис. чоловік.
    Головним штабом повстання стала Військова колегія, заснована в листопаді
    1773г. в Берденской слободі. Перебуваючи з головними силами під Оренбургом,
    Пугачов направив окремі

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !