ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Розвиток римської полісної моралі
         

     

    Історія

    Розвиток римської полісної моралі (VI-III ст. до н.е.)

    (моральні слідства освіти римської civitas).

    Рим епохи Ромула не був ще власне містом; швидше вінявляв собою сукупність примітивних сіл, інодіукріплених, з хатинами н святилищами, цвинтарями і сіль -скохозяйственнимі угіддями. Економічною основою римськоїгромади було землеробство; велике значення мало і скотар -ство. Римляни цієї епохи знали вже й ремісниче виробництв -в. Матеріали некрополів VIII - VII ст. до н. е.. свідетельст -вують про початок майнової диференціації населення, тодіяк поховання попередніх періодів однакові за своєюбідності.

    низьким рівнем розвитку продуктивних сил відпо -Вова і архаїчна соціально-політична структура римськоїгромади. В основі політичної системи Риму епохи Ромула ле -жала куріатні організація. В якості складових частин до неївходили народні збори, сенат і цар.

    Народні збори скликаються для вирішення найважливішихполітичних, релігійних і сімейних питань, голосуванняпроходило по Курияма (кожна з них мала один голос), і пото -му ці зібрана носили назву куріатні коміцій (сонцясuriata). У їх компетенції перебували вибір царя, оголошеннявійни і укладення миру; на коміцій судили громадян, винен -них в тяжких злочинах, оголошувалися заповіту, відбувалосядили усиновлення і т. д. Бути присутнім на коміцій моглитільки дорослі чоловіки - римські громадяни. Народне соб -рание було, крім усього іншого, і сакральним актом: воно від -кривалось особливими жертвопринесеннями, жерці визначали,чи дають боги згоду на проведення comitia сuriata.

    Очолював рімскуюобщіну цар (rех) **, що обирався ко -міціямі і виконував функції військового вождя, верховногожерця й судді. За царя був сенат, який має праводорадчого голосу в звичайний час і всією повнотою владив період міжцарів'я (до виборів на камінна нового ца -ря). Очевидно, що спочатку сенат являв собою радастарійшин родового суспільства (саме слово senat походить відsenex - «старий») н лише згодом набув функції державного -венного органу, (сенатори носили почесне звання "батьків".
    (раtrеs); до їх числа входили тільки «батьки сімейств». За перед -нію, спочатку Ромул вибрав з римського народу 100 сіна -торів, потім їх число збільшилося до300. Як і народне собра -ние, засідання сенату мали сакральне значення.

    Отже, політика в архаїчну епоху була підпорядкована релігійні -ному свідомості. Взаємовідносини царя, народу і сенату думки -лись як актуалізація загальної релігійно-моральної зв'язкуримських громадян. Куріатні зв'язку, що лежали в основі політи -чеський організації архаїчного Риму, входили, як було показа -але вище, до структури моральних відносин римського суспільства.
    Тому можна цілком певно говорити про те, що під взаємо -мосвязі царя, сенату і народу був присутній і моральнийаспект.

    Специфіка політики проявляється, зокрема, в тому, що цясфера суспільної свідомості перший відділяється від релігійно -синкретичного архаїчного свідомості. Мораль ж і після відділень -лення залишається необхідною-стороною політики. Без відносинціннісної взаємозв'язку жодна політична структура не мо -жет бути достатньо життєздатною. І в архаїчних, і в сучас -сних товариства політичні зв'язки будуються не тільки на від -відносинах голого розрахунку, наживи, а й на вірності (наприклад,у формі відданості вождю), справедливості (зокрема, врозподілі доходу), злагоді, і інших моральних принци -пах. Розглянемо взаємовідношення політики і моралі більшедетальніше на прикладі розвитку політичної структури давньо -го Риму.

    Вже при перших царях динаміка політичного розвитку по -показувала зсув балансу сил від сенату і народних зборівв бік царської влади. Це пояснюється, крім розвиткусоціальної диференціації, військовим характером римської про -Київщини. Рим, судячи з дійшла до нас античної традиції, воювавнрактіческі безперервно. З чотирьох перших римських царівтроє (Ромул, Анк Марцій, Тулл Гостілій) являли собоюперш за все переможних військових вождів, збагачували себеі свою громаду в результаті грабіжницьких походів. Націлений -ність на війну і військову здобич була однією з найважливіших ха -рактерістік стародавнього Риму протягом всієї його історії. Римськамораль - в першу чергу мораль воїна і хлібороба; Рим --це і сакральна земля предків, і військовий табір.

    Спочатку римське військо являло собою родопле -менное ополчення, але вже перші царі оточили себе гвардієюз 300 воїнів (Целлера) і тим самим знайшли деяку неза -лежно від родової організації громади.

    Царська влада особливо посилилася в VI ст. до н. е.. У цей пе -ли Рим потрапляє під владу Етрурії: всі три останніхримських царя (Тарквіній Древній, Сервій Туллій, Тарквіній
    Гордий) були за походженням етрусками. Вони правили, со -гласно традицією, у 616 - 509 рр.. до н. е.. Саме в це століття
    Рим перетворився на urbs (правильно побудований і обнесенийстіною місто). При етруських царях почалося велике будів -будівництві: було зведено храм на Капітолії, цирк, проведенаканалізація, забруковані форум і т. д. Етруски ж навчили рим -лян битися в щільних бойових порядках (фалангою) у важки -лом голпітском озброєнні. Не менш велике було їх впливі в сфері релігії: Юпітер, Юнона, Мінерва (велика Капіто -лійская тріада) були етруськими божествами.

    З ім'ям царя Сервія Тулія пов'язана найважливіша реформаримського соціально-політичного ладу архаїчної епохи. Запереказами, Сервій Туллій зовсім змінив принцип комп -лектованія римського війська. Античні автори передають, що
    Сервій поділив все чоловіче населення Риму відповідно домайновим цензом на п'ять класів (сlаssis - «призов»),вершників і пролетарів. У ту епоху як критерій іму -громадської стану виступав, як правило, земельний наділ,але в оповіданнях пізніх авторів дана його вартість у грошовомувираженні. Кожен клас виставляв певну кількістьцентурій (сотень) зі своїм особливим озброєнням. Від першихкласу, ценз якого був визначений у 100 тис. асів, требова -лось 80 центурій в повному озброєнні: шолом, щит, поножі,панцир, меч і спис; від інших класів - менше (наприклад,від громадян п'ятого класу з цензом 11 тис. асів - 30 центурій,збройних тільки пращами). Найбільш заможні гражда -не виставляли 12 центурій вершників (і ще 6 центурій всадні -ков входили в царську гвардію). Чи не імеешнй цензу розрядпролетарів утворював одну Центурии. Ремісники фор -рмувати два центурії, які займалися спорудженням вій -них машин, і ще дві центурії становили сурмач і сурмачі.
    Без урахування останніх чотирьох центурій римське військо насчі -ють 193 центурії, причому на частку вершників і перший клас -са доводилося 98 центурій.

    На основі центуріатних організації було створено новий виднародних зборів - центуріатних коміції (comitia centuria),в яких голосування проводилося по центуріях (одна центурій --один голос). Цей вид народних зборів існував поряд зкуріатні коміцій.

    Сервию Туллій приписується і введення територіальногорозділення римської громади, яке незабаром витіснило родопле -менное поділ на три триби. За переказами, Сервій розділиввсю римську землю на 21 округ (округи теж носили назву
    «Триби»), з них 4 були міськими та 17 - сільськими. Грома -дане, що належали до сільських триба, мали більш високимсоціальним статусом, ніж римляни з міських округів.

    Серед дослідників немає єдиної думки щодо сервіанскойреформи. Деякі вчені вважають, що центуріатних орга -нізація в такому розвиненому вигляді склалася вже при республіці.
    Так, А. І. Немирівський взагалі не визнає Сервія Тулія ав -тором центуріатних реформи і відносить її до середини V ст.до н. е.. Французький дослідник Ж. Ергон більш обережнийу висновках, він вважає, що реформа Сервія Тулія дала першийпоштовх до розвитку центуріатних організації і що в той час,крім вершників, існував тільки один клас громадян --сlаsis в своєму первинному значенні, тобто всі ті, хто скликав -ся з військового призову, - ополчення громадян. Всі іншібули infra classem ( «поза класом »).

    На противагу цим думкам італійський вчений
    Л. де Франчіші вважає, що переказ про Сервій Туллій дост -але довіри, тому що приписані йому реформи відповідалирезвітію економіки і соціальним змінам його епохи. Новацентуріатних система, на думку де Франчіші, створила мате -тивнотериторіального і духовну базу сivitas, або територіального дер -дарства.

    Ми згодні з цим дослідником в тому, що про римськусivitas (аналог грецького поліса) як про цілком сформованомудержавна освіті можна говорити лише після сер -віанскіх реформ (коли б вони не були проведені в дію -ності), якщо архаїчну римську общину можна класифікувалали -царювати як військову демократію, то civitas - це вже фор -ма рабовласницької державності; іншими словами, цеінша суспільно-економічна формація. Такий якісно -ний стрибок у розвитку римської громади, звичайно, не міг не від -разіться і на сфері моралі.

    У структурі моральних відносин освіта civitasвикликало насамперед ослаблення рівноправних взаємозв'язків,або моральних відносин «по горизонталі». Родові зв'язкувиявилися, по суті, витіснені іншими формами відносин. Так,приналежність до того чи іншого роду довгий час булаумовою і гарантією повноправність громадянства, тепер жеримським громадянином міг бути людина, що володіє трьомаголовними станами: status libertatis, statis, civitatis,familia, але вже не gentis. Родові відносини ще довго приймалисяв розрахунок у римському праві (родичі, зокрема, мали право наспадкування майна), але основною структурною одиницею civitasвиступала вже familia, а не gens (рід).

    Що стосується куріатні відносин, то вони зберігалися щедосить довгий час; куріатні, або громадянська, організаціїція римської громади протлвостояла центуріатних-військової органи -зації civitas (або власне рорulus Romanus - «народу рим -ському »). Але в самих куріях влада все більше захоплювала ро -доплеменная знати, і тому курнатние зв'язку поступово поті -рялі характер рівноправних відносин. Власне, саме вметою боротьби з племінної аристократією Сервій Туллій і про -вів свої реформи (принаймні, в памдті нащадків він за -печатлелся як «народний цар»). Поділ суспільства помайновому цензу давало можливість кожному римляни -ну незалежно від походження піднятися по соціальній схо -ниці.

    Важливо відзначити те, що центуріатних організація була пост -роена за принципом пропорційності (чи гармонізації) --що має більш високий соціальний статус ніс і б6льшіе воїн -ські повинності. Солдати центурій були пов'язані зі своїм пів -ководцем (царем, пізніше - консулом) священної індивіду -альний присягою - sacramentum, а також ставленням fides
    ( «Вірності»). Влада полководця над солдатами наближаласядо влади раtеr familias і регулювалася нормами священногоправа (fаs). Все це дозволяє охарактеризувати центуріатнихзв'язки як особливий вид ціннісної взаємозв'язку. Нове політико -військове поділ римського суспільства має, таким обра -зом, і моральним аспектом.

    Зауважимо, що центуріатних зв'язку з самого початку принале-
    ( «Вірності»). Влада полководця над солдатами наближаласядо влади раter familias і регулювалася нормами священногоправа (fas). Все це дозволяє охарактеризувати центуріатнихзв'язки як особливий вид ціннісної взаємозв'язку. Нове політико -військове поділ римського суспільства має, таким обра -зом, і моральним аспектом.

    Зауважимо, що центуріатних зв'язку з самого початку принале -жали до типу моральних відносин «по вертикалі». Всадні -ки і перший клас фактично диктували свою волю в Czenturi -атном народних зборах, тому що разом вони мали 98 голосівз 193. За словами Чита Лівія, «здавалося, ніби ніхто не позбавленийправа голосу, і все ж вся сила зосереджена була у першійстану держави »(Лівій. 1, 43).

    Отже, у структурі моральних відносин зміцнилися відно -ня «по вертикалі» (фамільні і клієнтські відносини, оче -видно, саме в цю епоху придбали свій закінчений характе -тер), зв'язку же «по горизонталі» фактично були зведенінемає.

    Зміни в моральній свідомості висловилися перш за все вте, що до структури основних римських цінностей була включе -на сама сivitas. Мораль архаїчної громади переростала, такимчином, у полісної мораль. «Для римлянина його цивільнагромада (як для грека поліс) - це те єдине місце наземлі, де ти - людина, бо тільки длесь ти відчуваєш своєєднання з іншими людьми на основі права, тільки тут укритийвід ворогів стінами і від несподіванок долі богами - ство -телямі, родоначальниками і покровителями міста, тількитут ти включений в рід - безперервний ланцюг смертей і нар -ний, що визначають твоє власне місце у нескінченному пото -ке буття ...». Civitas стала поряд з раtria одним з основних,стрижневих понять римської системи цінностей. Поліс, за сло -нам Г. С. Кнабс, це відмінна ознака, осередок і най -більш повне вираження античного світу; народи, які не зналиполісної життя, були, з точки зору греків та римлян, дикуна -ми.

    Слідом за civitas до структури основних римських цінностей входити -дят libertas ( «свобода»). Храм Liberta був споруджений лише удругій половині III ст. до н. е.., але саме поняття набагато більшестародавнє. Як відзначає Е. Бенаеніст, латинське liber має одно -корінні аналоги в багатьох індоєвропейських мовах і сходить допоняттю «зростання». Первісним виявляється не значення «ос -вобожденний, позбавлений від чого-небудь », а значення принад -лежності до етнічної групи, позначеної шляхом рослинноїметафори. З утворенням civitas в обстановці прогресую -щей соціальної диференціації та розвитку боргової кабаливиникає необхідність у підкресленні своєї приналежності -ності до римської соціально-етнічної спільності. Так libertas всилу своєї протилежності рабської станом знаходитьзначення «свобода». Крім того, libertas тепер стали розумітиі як «рівність перед законом». Свобода і юридичне ра -венство римських громадян довгий час служили гальмом нашляхи розвитку соціальної нерівності. І в той же час самеуявлення про вільне, юридично й економічно незалежніСімом, «атомарному» римському громадянина було вже в ряду но -вих понять, породжених сivitas.

    Якісна зміна у зв'язку з утворенням civitas пре -терпіло і таке древнє римське поняття, як virtus - «воїн -ська доблесть ». Очевидно, у зв'язку з виникненням нового типународних зборів - центуріатних коміцій - багато воїн -ські цінності (у тому числі virtus і disciplina) переносяться насферу цивільного життя. Virtus набуває нового значення -
    «Громадянська доблесть», а згодом через свою універ -сальності стає вираженням «чесноти» взагалі, абосукупності властивостей, які підходять до римському громадянинові: храб -рости, витривалості, працьовитості, суворого гідності, непрек -лонної чесності, справедливості і т. д. Тільки сума всіхцих чеснот і була розумна в широкому сенсі слова.
    Отже, можна сказати, що структура римського моральногосвідомості виявляє здатність до деякого розвитку: у неївходять нові цінності, старі поняття можуть набувати новезначення і т. л. Однак римське моральне свідомість зовсім незазнає якісного перетворення. Римляни і післяосвіти civitas продовжують почитати Pietas, Fides, Ius,
    Раtriа, сприймають як реальність свою ціннісну взаємо -зв'язок з богами і Манамі, простором і часом, що свідчать про "успіш -ність про надзвичайний консерватизм римського (тепер ужеполісного) моральної свідомості.

    Що ж до еталонів моральної поведінки, то швидшеза все саме після складання civitas відбувається чіткеоформлення ієрархії моральних обов'язків, відомоїнам за римським авторам. Рімскійм поет II ст. до н. е.. Луциліяговорить про наступну ієрархії обов'язків: на першому місцістоять якості і діяння, спрямовані на благо Вітчизни, за -тим - на благо рідних, н на останньому місці знаходиться турботапро власне благо. Цицерон, описуючи ідеального vir bonusв трактаті «Про обов'язки», призводить приблизно таку жієрархію: у нього на першому місці стоять обов'язки по відношенню -нію до батьківщини і батькам, на другому - до сім'ї, і натретьому - обов'язки по відношенню до родичів і друзь -ям (Ціцерон. Про обов'язки. 1, 58).

    Співвідношення елементів ієрархії обов'язків підтримуючи -лось досить жорсткими заходами: антична традиція довела до насхрестоматійні приклади розправи над порушниками цього со -відносини. Так, легендарний римський герой Гораційй убив своюсестру, яка оплакувала нареченого-чужинця, що упав убитві з римлянами. Перший римський консул Луцій Юний Крутстратив своїх синів, винних у змові проти республіки
    (Лівій. 11, 5). Диктатор Постума наказав стратити свого си -на, винного лише в тому, що в запалі бою, захопившись пре -проходженням ворога, він залишив свій пост (Там же. IV, 2')).< br>Вже з наведених прикладів можна зробити висновок, що стародавній
    Рим знав такий феномен, як моральний конфлікт (у вигляді, на -приклад, зіткнення полісної моралі з сімейними зобов'язане -ня). Однак цей конфлікт ще не усвідомлюється як нравствен -ва проблема; рішення, що пропонується римським моральним етд -лоном, завжди однозначно і безкомпромісно.

    центуріатних реформа мала ще один наслідок в нравст -кої практиці римлян. Римське суспільство в результаті цієїреформи отримав таку якість, як соціальна динаміка. Лю -бій громадянин, який збільшив свій статок до потрібного цін -за, міг піднятися по соціальних сходах аж до положеннявершника. Ця динаміка отримала, мабуть, і духовно-релігіод -ву санкцію; саме Сервию Туллій традиція приписує ос -нованіе храму Фортуна центуріатних реформа, слідчий -але, узаконювала прагнення до збагачення, яке ставалотепер суспільно санкціонованої нормою поведінки. Да -ж такий охоронець mores maiorum, як Катон Старший,стверджував, що «ми всі прагнемо мати більше» (Катан. Зем -леделіе. 2), і не бачив в цьому нічого поганого. Але поряд з цієюнормою і в повному протиріччі з нею існувало і іншеуявлення про належне поведінці раtег familias відносносвого майна. За свідченням Плутарха, ще на початку 1 ст.до н. е.. рівний ганьба викликав на себе і той, хто проциндрив своєбагатство, і той, хто не залишився вірним батьківській бідності, тобторозбагатів (Плутарх. Порівняльні життєписи. Сулла, 1).
    Тут ми бачимо пережиток найдавнішої норми поведінки, нап -равленной на консервацію соціального і майнового статус -кво, цілком у дусі архаїчної римської моралі. Сосуществова -гом двох протилежних норм поведінки в рамках однієї куль -тури тепер стане постійною характеристикою полісної мора -Чи, поєднувала в собі химерним чином консерватизм і ді -намічность. Перевага, здавалося б, був на динамічноїстороні, проте при більш глибокому розгляді з'ясовується,що деякі базові, основні характеристики полісної мо -грали залишалися незмінними протягом всієї античної ис -торії. До таких стабільним характеристикам римської полісноїморалі відносяться: нездатність моралі функціонувати позарамок civitas; збереження за раtег familias положення головногосуб "єкта нравсівенності; стабільність структури цінностей іієрархії обов'язків римської моралі.

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !