ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Розклад феодалізму і генезис капіталізму в західній Європі в XVI-останньої третини XVIII ст .
         

     

    Історія

    Тема: Розклад феодалізму і генезис капіталізму в західній Європі в XVI

    - останньої третини XVIII ст.

    План

    1. Розклад феодалізму і умови виникнення капіталістичного способу виробництва

    1. Зрушення в розвитку продуктивних сил Європи в XVI ст. Створення і зростання мануфактур, їх типи.
    1.2. Великі географічні відкриття та їхній вплив на економічний розвиток
    Європи

    1.3. Первісне нагромадження капіталу як вихідна точка становлення капіталізму.

    2. Перехід до капіталістичного господарства в країнах Західної Європи
    2.1.Переход до капіталістичного господарства в Англії.
    2.3.Отлічітельние риси генезису капіталізму у Франції і німецькихкнязівствах
    XVI-остання третина XVII ст. увійшли в історію світового господарства як періодрозкладання феодальних відносин і зародження в надрах феодального суспільствакапіталістичного виробництва. Початок цьому процесу в країнах Західної
    Європи поклали в XVI ст. зміни у сфері 1. матеріального виробництва,стані та характері продуктивних сил, 2. розширення внутрішнього ізовнішнього ринку.

    Так до початку 14 століття у всіх основних галузях промисловоговиробництва були значно вдосконалені знаряддя праці та технологіявиробництва. Найбільш значним був прогрес у видобувній іобробній галузях. З'явилося досить складний для свого часуобладнання для шахт, зокрема механізми відкачування води, подачіповітря, підняття руди та її дроблення. Таке обладнання дозволяло будуватибільш глибокі шахти і розробляти недоступні раніше пласти. Уметалургійної промисловості замість невеликих сурм стали будувати більшевисокі, до 3 м висоти, повітря в які подавався великими хутром здопомогою водяного колеса. У таких горнах стало можливим отримувати чавун, апри його подальшої переробки - залізо і сталь. Так горна перетворилися надоменні печі і був знайдений спосіб отримання сталі та заліза з чавуну,який в основних рисах зберігся до сьогоднішнього дня.

    У металообробці були вдосконалені молоти, що приводяться в рухсилою води. Маса деяких молотів для обробки заліза сягала 1 т ібільше. З'явилися свердлильні верстати, верстати для виробництва листовогозаліза і металевого дроту. В якості двигуна стало широкозастосовуватись водяне колесо верхнього бою, яке отримувало значнобільше енергії і могло виконати більший обсяг роботи, ніж колесо нижньогобою. Це значно розширило географію промислового виробництва,яке перестало бути пов'язане з великими річками тому що для роботиводяного колеса верхнього бою було достатньо відвідної каналу. Різнімеханічні пристосування, примітивні машини, які наводилися вдію м'язової силою людини або силою тварин, вітру або водиз'явилися і в інших галузях.

    Деякі зрушення у техніці і технології спостерігалися і в текстильнійпромисловості, яка в той час була найпоширенішою галуззюпромисловості. Замість примітивного вертикального верстата з'являєтьсягоризонтальний ткацький верстат, вдосконалюються знаряддя праці длядопоміжних операцій при виробництві тканини. Значно зміниласятехніка сукноделія: з'явилися сукновальня млини, в яких катаннясукна відбувалося вже не за допомогою рук і ніг, а важкими дерев'янимимолотами, що приводяться в рух водяним колесом. Одержало розвитоквиробництво шовкових та бавовняних тканин.

    Розвиток техніки не обмежувалося лише промисловістю. Великі зрушеннявідбулися в засобах пересування, особливо на морському транспорті. На початку
    XVI ст. вогнепальна зброя призвело до справжньої революції у військовій справі.
    Почалося виробництво паперу і книгодрукування, стали виготовлятися окуляри ігодинник.

    Прогрес техніки і технології, хоча і не такий швидкий, як упромисловості, відбувався також в сільському господарстві. За рахунок осушенняболіт і корчуванню лісів значно збільшилась площа ріллі. У XVI ст.почався перехід до більш досконалих систем землеробства - багатопільноїсівозміни та травосеянію. Поширилась застосування добрив, збільшиласякількість сільськогосподарського інвентарю. Успіхи в металургіїпозитивно позначилися на зростанні кількості металевих знарядь праці та їхякості.

    В цілому всі ці численні удосконалення та винаходи призвели докорінним зрушень в галузях промисловості Західної Європи. Зрослапродуктивність праці, збільшився обсяг товарної продукції, з'явилисянові галузі промисловості, поглибився суспільний поділ праці,почала формуватися спеціалізація країн в окремих видах господарськоїдіяльності. У XVI ст. цілком або майже цілком відокремилися від сільськогогосподарства гірнича справа, виробництво чорних і кольорових металів, деякігалузі металообробної промисловості, кораблебудування, шелкоткацкаяпромисловість та ін Значною мірою відокремився від сільського господарствавиробництво тканини з вовни й льону.

    Розвиток промисловості, її все більша і більша відокремленість відсільського господарства обумовили значні зміни і в економіцісільського господарства. Зросла і товарність сільськогосподарськоговиробництва, збільшилася питома вага тієї частини продукції землеробства ітваринництва, яка призначалася не для особистого споживання, а дляобміну в тій чи іншій формі на промислові товари.

    Разом зі зростанням товарності промисловості та сільського господарствавідбувається розширення внутрішнього ринку, швидко збільшується виробництвотоварів на зовнішній ринок, де одним з головних осіб вже стає купець.
    Ускладнюється грошовий обіг, укоріняються нові види торговельних угод іугод, біржа перетворюється на місце операцій з товарами і ціннимипаперами, розвиваються кредит і банківська справа.

    Певні зміни в стані продуктивних сил Західної Європисвідчать про те, що в XVI ст. дрібне господарство основнихвиробників суспільства-ремісника і селянина - вичерпало своїможливості і стало нездатним до подальшого самостійного розвитку
    Економічне становище дрібного виробника мінялося, тому що зараз вінбув змушений витрачати все більше і більше коштів на придбаннянеобхідних йому знарядь праці. Це полегшило встановлення економічноїзалежно від ремісника купця чи іншого власника капіталусприяло розкладу дрібного виробництва, його підпорядкування капіталу,змушувало в кінцевому підсумку дрібну промисловість поступитися своїм місцем більшепродуктивним капіталістичним форм виробництва.

    Ще більш очевидною була "нездатність дрібного виробництва доподальшому розвитку в гірській, металургійної та металообробноїгалузях, де ремісник не міг придбати на свої кошти шахту,доменну піч, важкі молоти для обробки заліза і експлуатувати їхтільки за допомогою своєї праці. У цих галузях дрібне виробництвоокремих ремісників неминуче витісняється великим.

    Так шляхом поступового економічного підпорядкування дрібних 'виробниківтоварному або лихварському капіталу відбувалася організаціякапіталістичної промисловості. Ступінь і конкретні форми цьогопідпорядкування були різними. Спочатку ремісник, зберігаючи ще особистувласність на своє господарство, купував чи брав у борг у купця сировину.
    При цьому ремісник був зобов'язаний надати цьому купцеві свою продукцію задоговірною ціною. На практиці це означало, що дрібний виробникпоступово потрапляв у залежність від купця, отримував від нього сировину івиготовляв для купця продукцію на умовах вперед обумовленої оплати.
    Саме така форма підпорядкування і залежності ремісника від купця аболихваря була найбільш поширена в Західній Європі в XVI ст.

    Крім того, ремісник часто змушений був брати в купця в тимчасовекористування знаряддя праці або гроші в борг на їх придбання. У даномувипадку дрібний виробник майже цілком перетворювався вже в найманогоробітника, який отримував заробітну плату. Так поступово виникала новаформа виробництва, коли безпосередній виробник був позбавлений прававласності на своє господарство і засоби виробництва. Така формапромислового виробництва отримала назву капіталістичної домашньоїпромисловості. Отже, нижчою формою капіталістичноїпромисловості, коли вона ще зберігала характер дрібного виробництва, буларобота на дому, або розсіяна мануфактура.

    Така форма капіталістичного виробництва отримала в XVI ст. самешироке поширення, особливо на селі, де були відсутні цеховіобмеження. Сільські ремісники в нових умовах економічного життя вжене мали можливості стати самостійними виробниками і, як правило,починали відразу працювати на купця-скупщика, тобто фактично перебували встановищі найманого робітника. У результаті в селі виникали цілі районидрібного, але по своїй суті капіталістичного виробництва тканин звовни, льону, багатьох видів металевих виробів і т.д.

    У розсіяною мануфактурі працівники, незважаючи на свою відособленість упросторі, були пов'язані поділом праці: одні робили із сировининапівфабрикат, інші доводили його до необхідної кондиції. Іноді деякістадії виготовлення продукції переносилися в майстерню, де найманіробітники працювали в одному приміщенні під керівництвом підприємця. Найчастішеза все в таких майстерень виконувалися значні операції з виробництватого чи іншого виробу, наприклад зборка годин і т.д. Такі мануфактуриназивалися змішаними.

    Найбільш розвинутим типом мануфактури була централізована, організаторамиякої 6ули, як правило, колишні цехові майстри. У ній існувалорозподіл праці, окремі робочі вже спеціалізувалися на виконаннітих чи інших операцій, що значно піднімало продуктивність праці.
    Усі робітники працювали в одному приміщенні під керівництвом підприємця абойого майстрів.
    У перший період розвитку капіталізму - з XVI до останньої третини XVIII ст. --мануфактура була провідною формою капіталістичного виробництва в країнах
    Західної Європи. Об'єднання робітників в одному приміщенні дозволило провестиміж ними детальний розподіл праці, вдосконалити технологію,робочий інструмент і знаряддя праці, що підготувало в майбутньому перехід домашинної техніки в період промислового перевороту. В окремих галузяхпромисловості ступінь розвитку капіталістичного виробництва і його формибули різними. Найбільш інтенсивно розвиток капіталізму відбувалося в тихгалузях, де спостерігалося значне подорожчання та ускладнення засобіввиробництва. До числа таких галузей ставилися видобувна промисловість,металообробка, особливо виробництво зброї, суднобудування, виробництвопаперу, пороху, шовкових тканин, друкарська справа та деякі інші. Розмірикапіталістичних підприємств у цих галузях були в основному невеликі,тільки на окремих шахтах, верфях, доменних печах, мануфактурах повиробництву артилерії і інших видів зброї працювало більше сотні людей.
    Більш повільними темпами розвивався капіталізм у тих галузях, в якихмайже цілком збереглася реміснича техніка. До цієї сфери промисловоговиробництва в країнах Західної Європи ставилися виробництво тканин звовни, бавовни і льону, предметів розкоші, виробів зі шкіри та ін

    У сільському господарстві капіталізм укорінявся повільніше, ніж упромисловості. Основними причинами стали більш повільний розвиток технікив сільському господарстві, феодальна власність на землю і особистазалежність селян, яка зберігалася в ряді країн Західної Європи. Пророзвитку капіталізму в сільському господарстві свідчили початокдиференціації селянства, виникнення так званих нових дворян,які переводили свої господарства на виробництво продукції на ринок ізамінювали малопродуктивний праця кріпосних селян працею найманих робітників.
    Однак цей процес розвитку капіталізму в сільському господарстві в Західній
    Європі не набув великого поширення, і тільки в Англії він прийнявширокі масштаби і привів до значних змін у аграрному секторі.

    Загалом ступінь розвитку капіталізму в країнах Західної Європи буланеоднаковою, хоча капіталізм в тій чи іншій формі активно укорінявся вгосподарське життя даного регіону. Це залежало від конкретних умов,які склалися в різних країнах. Так, Італія, де ще в XIV-XV ст.зародилися елементи капіталізму і яка була попереду інших країн, в XVIв. втрачає своє лідируюче становище і вступає в період занепаду. У середині
    XVI ст. починають відставати в економічному розвитку Німеччина та Іспанія і наперше місце з інтенсивного розвитку капіталізму виходять Голландія, Англіяі Франція.

    Підсумовуючи сказане, варто підкреслити, що розвитоккапіталістичного способу виробництва в Західній Європі XVI ст. ще неозначало швидкого і повного витіснення їм докапіталістичних формгосподарювання. Капіталістичне виробництво у розглянутий періодявляло собою тільки устрій, який розвивався в надрах феодалізму.

    Процес подальшого розвитку капіталістичних відносин був прискоренийвеликими географічними відкриттями.

    Великі географічні відкриття та їхній вплив на економічний розвиток

    Європи
    До 16 століття виробництво і торгівля досягли в Західній Європі значногорозвитку що зумовило зростання потреби у грошах як загальномузасобі обміну. Металевих ж грошей із золота срібла в Європі невистачало. Крім того, після занепаду в 14 ст. торгівлі на Середземному морі,падіння Константинополя і захоплення турками Передньої Азії і Балканвідновлення монополії єгипетських султанів на Червоному морі необхідністьпошуку нових джерел надходження золота та срібла, нових шляхів торгівліще більше зросла. У цих умовах нестримна, загальна-жадоба грошейохопила все населення в Західній Європі, що стимулювало пошукторгових шляхів з Європи в Африку, Індію та Східну Азію.
    Позитивно вплинули на великі географічні відкриття і ті важливі удосконалення які були зроблені в той час в мореплаванні і військовій справі. Велике значення мало вдосконалення вогнепальної зброї, з'явилися мушкети, пістолети.
    Першими із західноєвропейських країн, які почали пошук нових морськихшляхів до Африки, Індії або Азію були Португалія та Іспанія. У цьому бидізацікавлені королівська влада, церква, купці і особливо дворяни. Післязакінчення війни в маврами дворяни, які з презирством ставилися до всіхвидами діяльності, крім війни, залишились по суті без діла і дужескоро опинилися в боргах у міських лихварів, Тому ідея розбагатітив Африці чи Азії для маси дрібномаєткових дворян була особливопривабливою. Саме з їхнього середовища вийшли в XV-XVI ст. сміливі мореплавці,жорстокі завойовники-конкістадори, жадібні колоніальні чиновники. Купціохоче давали гроші на ці експедиції, оскільки сподівалися на оволодінняновими торговельними шляхами і швидке збагачення. Католицька церква освячуваласправи конкістадорів в надії збільшити кількість віруючих, свої земельніволодіння і доходи. Королівські влади в Португалії та Іспанії в оволодінніновими торговельними шляхами і колоніями також бачили вихід із ситуації, щогострої нестачі грошей. Крім того, вони прагнули захопити численневойовниче дворянство ідеєю відкриття нових країн, тому що в іншомуразі його легко могли використовувати великі феодали в боротьбі протизміцнення королівської влади.

    огляду на те, що торгові шляхи на Середземному морі були захоплені потужними утой час морськими містами-, республіками Італії Венецією і Генуєю, на
    Балтійському морі - союзом північних і центральних німецьких міст - Танзой,експансія Португалії та Іспанії була можлива тільки у бік невідомоготоді Атлантичного океану. Та й саме географічне положення
    Піренейського півострова, який висунутий далеко на захід в цей океан,сприяло саме такому напрямку експансії португальців та іспанців.

    Першими на океанські шляхи вийшли португальці, але спочатку освоєння
    Атлантики відбувалося повільно, бо бажаючих потрапити в "море тьми", тактоді називали європейці не відому їм південну частину Атлантичного океану,було небагато. Поступово португальці захоплювали в Африці одну колонію заінший, і нарешті Б. Діас в 1487 р. досяг мису До?? рій Надії, обігнув йогоі вийшов в Індійський океан. Однак його підлеглі, посилаючись на втому,відмовилися продовжувати мореплавання і Б. Діас був змушений повернутися в
    Лісабон, так і не досягши берегів Індії.

    Щоб завершити пошук нових шляхів до Індії навколо Південної Африки, король
    Португалії влітку 1497 підготував експедицію з чотирьох кораблів, підчолі якої стояв Васко да Гама. Ескадра обігнула Африку з півдня і здопомогою арабського лоцмана 20 травня 1498 підійшла до індійського місту
    Калікут, який був у той час одним з найбільших торгових міст Азії.
    У вересні 1499 з менш ніж половиною команди, але з вантажемпрянощів Васко да Гама повернувся в Лісабон.

    З відкриттям шляхів до Індії навколо Африки португальці дуже швидко опанувалиморський торгівлею Південної та Східної Азії і почали жорстоку боротьбу з арабамив Ідііском океані, грабували і палили їхні кораблі. У 1511 вони захопили
    Малакскій протоку, почалася торгівля з Китаєм та Японією івийшли в Тихий океан.
    Так був відкритий морський шлях із Західної Європи до Індії та Східну Азію. Зтого часу і до відкриття Суецького каналу в листопаді 1869 р. морський шляхнавколо Південної Африки був головною торговельною дорогою з Європи в Азію.

    З метою відкрити східний шлях до Індії та Східну Азію 3 серпня 1492 з Іспанії була відправлена експедиція з трьох каравел під керівництвом
    Христофора Колумба Чи не бажаючи загострення відносин з Португалією, справжні цілі цього мореплавання спочатку трималися в секреті. Через 69 днів після відплиття, 12 жовтня 1492 з Іспанії була відправлена експедиція з трьох каравел. Каравели Колумба сягнули одного з островів Багамському групи, які знаходилися біля узбережжя нового, ще не відомого європейцям материка. Саме день 12 жовтня 1492 і вважається днем відкриття Америки.

    Всього Х. Колумб зробив чотири експедиції до Америки, під час яких він відкрив і дослідив Кубу, Гаїті, Ямайку та інші острови Карибського моря, східне узбережжя Центральної Америки і Венесуели.

    До кінця свого життя Х. Колумб був упевнений в тому, що він досяг берегів
    Східної Азії, про багатство яку так мріяли іспанські королі, католицька церква і дворяни Зробити висновок про те , що він відкрив новий, невідомий материк, він так і не зміг. Х. Колумб назвав відкриті ним землі
    "Індіямі", а жителів - "індіанцями. Навіть під час свого останнього мореплавання він писав до Іспанії що Куба - це Південний Китай, що узбережжя
    Центральної Америки - це частина Малакского півострова, що на південь від нього повинен бути протоку, через який можна потрапити до Індії.

    Відкриття Х. Колумба всупереч очікуванням дали Іспанії трохи золота, і в країні скоро настало розчарування результатами його експедицій. Х. Колумб втратив усе своє майно, яке пішло на оплату заборгованостей і всіма забутий помер в 1506 р.

    Сучасники забули великого мореплавця. Навіть відкритому Х. Колумбомматерику вони дали не його ім'я, а ім'я італійського вченого Амеріго Веспуччі,який в 1499-1504 рр.. брав участь у дослідженні берегів Південної
    Америки і листи якого отримали велику популярність і популярність у
    Європі. "Країни ці треба назвати Новим Світом", - писав Амеріго Веспуччі.

    Після Х. Колумба багато інших конкістадори у пошуках золота, рабів ігострих приправ розширювали колоніальні володіння Іспанії в Америці. У 1508 р.отримали патент від короля на створення колоній в Америці іспанські дворяни,почалася колонізація Центральної Америки і Мексики.

    20 вересня 1519г. п'ять каравел Фернанда Магеллана відпливли з іспанськогопорту Сан-Лукан з метою відшукати південно-західний шлях в Тихий океан і досягти
    Азії з заходу. Це мореплавання тривало три роки і стало першим вісторії кругосвітнє плавання. Ф. Магеллан знайшов південно-західний протоку впівденній частині Атлантичного океану, який пізніше був названий його ім'ям, інавесні 1521 досяг Азії західним шляхом.

    Іспанські конкістадори завоювали і розгромили держави ацтеків в
    Мексиці, інків в Перу, захопили Гватемали, Гондурас, Болівії, Чилі,
    Аргентину, португальці - Бразилію.

    Незважаючи на існуючий договір між Португалією і Іспанією про розподілсфер впливу на нових землях, мореплавці і купці інших країн Західної
    Європи у пошуках багатств також почали проникати на Американський континент.
    В кінці XV ст. англійські та французькі мореплавці досліджували частину
    Північної Америки, а голландці в 1606 р. відкрили Австралію.

    Так було відкрито Новий Світ і на Американському континенті утворилисяволодіння Іспанії та Португалії, що припинило самостійний розвитокнародів цього континенту і поклало початок їх колоніальної залежності.

    Основними соціально-економічними наслідками великих географічнихвідкриттів стали наступні.

    1. Почала складатися колоніальна система, яка прискорилавиникнення у Західній Європі капітадіетіческого виробництва ісприяла нагромадженню у буржуазії великих грошових коштів, необхіднихдля організації великих капіталістичних підприємств.

    2. Завдяки сміливим експедиціям мореплавців багатьох країн світу Європа,
    Африка, Америка та Австралія були пов'язані між собою торговими шляхами іпочав складатися світовий ринок. Його поява стала ще одним потужнимпоштовхом до зародження і розвитку капіталістичних відносин в Західній
    Європі. Новий Світ став ринком збуту для мануфактур Європи і монопольневолодіння ним забезпечувало швидке накопичення капіталу в країнах Західної
    Європи.

    3. Виникла так звана революція цін, яка була обумовленаввезенням з Америки до Європи великої кількості золота і срібла. За XVI ст.загальна кількість дзвінкою монети, яка зверталася до західноєвропейськихкраїнах, збільшилося більш ніж у 4 рази. Такий великий наплив щододешевого золота і срібла призвів до різкого падіння їх вартості і сильному
    (у 2-3 і більше разів) підвищення цін на продукцію сільського господарства іпромисловості.

    4. "Революція цін" сприяла зміцненню становища міської тасільської буржуазії, зростання їх доходів. Розорялися великі земельнівласники - феодали, несли втрати найбідніші селяни і наймані робітники.

    5. В результаті великих географічних відкриттів центр економічного життя перемістився з Середземного моря в Атлантичний океан. Прийшли до занепаду італійські міста-республіки, тому повиростали нові центри світової торгівлі -
    Лісабон, Севілья й особливо Антверпен. Саме останній став найбагатшим містом в Європі, світовим торговельним та фінансовим центром.

    Таким чином, в результаті великих географічних відкриттів окремі країни Західної Європи опинилися в максимально сприятливих умов для розвитку капіталістичного виробництва. Позитивно відбилися географічна близькість до нових морських шляхів світової торгівлі і те, що
    Білорусько-Литовське і Московське держави прікрьші собою
    Західну Європу від руйнівних татаро-монгольського нашестя. Великі географічні відкриття прискорили процес первісного нагромадження капіталу.

    1.3. Первісне нагромадження капіталу як вихідна точка становлення капіталізму.

    Незважаючи на те, що розвиток капіталістичного виробництва в XVI ст. мало великий вплив на господарське життя західноєвропейських країн
    Європи країн, воно, однак, давало меншу частину всієї продукції промисловості та сільського господарства. Більшу частину суспільної продукції продовжували виробляє ті форми господарства, які були властиві тільки для феодального способу виробництва
    Для того, щоб змогло існувати капіталістичне виробництво,необхідні дві умови: наявність маси незаможних, юридично вільних,позбавлених засобів виробництва та існування і вимушених найматисяпрацювати на капіталіста, накопичення великих грошових багатств, необхіднихдля створення капіталістичних підприємств.
    До 14 ці умови тільки почали складатися. Основою товарного виробництвафеодального господарства Західної Європи, незважаючи на порівняно високийрівень її розвитку, продовжувало залишатися індивідуально-сімейне господарствоселянина в селі і ремісника в місті. Засоби що зробилапроведений з їх допомогою товар належав кошти виробнику.
    Існувало позаекономічний примус у формі кріпосного права іцехових огранічееній. Тому першим кроком у справі первісногонакопичення капіталу стало юридичне звільнення особистості селянина відкріпосної залежності і ремісника - від цехових статутів і примусів.
    Потім відбулося примусове позбавлення дрібних товаровиробників коштіввиробництва та їх перетворення незаможних продавців своєї робочої сили.
    Історія цього процесу, за зауваженням К. Маркса, - записана в літопислюдства "мечем і вогнем. Це була перша сторінка первісногонакопичення капіталу.

    Другий сторінкою первісного нагромадження капіталу був процес накопичення великих грошових коштів в руках цехових майстрів, фермерів, але головним чином купців і лихварів. Основними джерелами накопичення капіталів стали колоніальні воїни, торгівля рабами, піратство, державні позики податки, система протекціонізму, жорстокі методи поневолення і пограбування місцевого населення Африки, Азії, Північної та Південної
    Америки. Клас капіталістів склався не тільки в результаті працьовитості, енергії, старанності і старання, як вважають багато західних учених, але і грубого насильства, грабежу, доведення до зубожіння мільйонів людей.

    Таким чином, під первісним накопиченням капіталу треба розумітиісторичний процес відокремлення дрібного виробника від засобіввиробництва, примусового позбавлення його приватній власності іперетворення на незаможних продавців своєї робочої сили.

    Класичний шлях розвитку капіталістичного способу виробництва --первісне нагромадження капіталу, проста капіталістична кооперація,мануфактурне виробництво, капіталістична фабрика - характерний для всіхпровідних країн Західної Європи, але в першу чергу для Англії та Голландії.

    Економічна історія Англії в даний період сповнена подій історичногозначення. Невелика острівна королівство з населенням 3-3,5 млн. чоловік,що в 5 разів менше, ніж у Франції, з міським населенням близько 20%, в
    XIII-XV ст. було економічно відсталою окраїною Західної Європи та їїаграрним придатком. Проте вже у XVIII ст. Англія перетворюється в імперію,провідне держава світу, володіння якого були розкидані по всіхконтинентах.

    Економічному розвитку Англії в XVI ст. сприяло те, що післявеликих географічних відкриттів і переміщення світових торгових шляхів зі
    Середземного моря в Атлантичний океан вона опинилася в центрі світовихморських торгових шляхів. Відносній ізоляції Англії від економічноїжитті Європи було покладено край.

    Разом з тим господарському піднесенню Англії в XVI ст. сприяло істановище Європи, промисловість якої все більше і більше потребувалаанглійської овечої 'вовни. Англія вже не одне сторіччя булапостачальником цієї цінної сировини для європейського сукноделія. Крім того,репресії герцога Альби в Нідерландах, гугенотських війни у Франції,переслідування лютеран в Німеччині зумовили в XVI ст. масову еміграцію до
    Англію ремісників, особливо майстрів сукноделія.

    Проте головною причиною успіхів капіталізму в Англії в цей час було те,що процес первісного нагромадження капіталу відбувався в ній більшеінтенсивно, ніж в інших країнах. Відділення дрібного виробника від йогозасобів виробництва і перетворення в незаможного продавця своєї робочої силияк вихідний пункт становлення капіталізму відбувалося в різнихзахідноєвропейських країнах не однаковою формі, у класичній - тільки в
    Англії. Цей процес розпочався в Англії у XV ст. і закінчився в другійполовині XVIII ст. взагалі зникненням селянства цієї країни.

    Земля в Англії в середньовіччі була феодальною власністю іперебувала в руках дворян, церкви і корони. Більша частина селян неволоділа правом власності на землю. Тільки 20% англійських селян
    -фрігольдеров, хоч і платили власникові землі - лендлордам невеликугрошову ренту, могли вільно розпоряджатися своїми земельними наділами. 60
    % Всіх селян Англії складали копігольдери, які ще в XIV-XV ст.звільнилися від кріпосної залежності. Ця категорія селян була тількиспадковим власником землі, за користування якою вони повинні булиплатити феодалові грошову ренту. Щоб користуватися наділом свого батька,спадкоємець копігольдера платив спеціальну данину - файн, яку феодалзбільшував до небачених розмірів. Тому копігольдери змушені буливідмовлятися від своїх земельних наділів і перетворюватися або в лізгольдери --короткочасного орендаря шматочка землі на умовах лорда, або в Коттер
    - Безземельного селянина, наймита і поденника, або в паупера --незаможного селянина, убогого і бродягу.

    В англійській селі, населення якої в XVI ст. становило вже 4,2 млнчоловік з 5,5 млн людей всього населення королівства, ніколи неприпинялася запекла боротьба за землю між копігольдерамі і феодальнимиземлевласниками - лендлордам. Традиційні власники землі і стали дляостанніх головною перешкодою на шляху до нових форм господарськогокористування землі.

    Саме в XVI ст. в положенні селянства Англії відбулися різкізміни. Зі збільшенням в кінці XV ст. попиту на англійську шерсть в Європіі цін на неї більш прибутковою справою стало вівчарство, ніж землеробство.
    Тому багато великих землевласники стали перетворювати землі своїх маєтків упасовища і розводити овець. Вони захоплювали общинні землі, якими ранішекористувалися разом з селянами, зганяли селян, в основномукопігольдеров, з їх наділів, зносили не тільки окремі селянськісадиби, а й цілі села, а захоплені таким чином землі обгороджувалипарканами, канавами, живими огорожами. Потім ці землі лендлорди здавали воренду великим фермерам-виробникам тваринницької продукції, за що отримували велику ренту, аіноді й самі розводили великі стада овець. Цей процес примусовогообезземелення англійського селянства увійшов в економічну історію підназвою "обгородження. ^ Ромі лендлордів общинні землі захоплювали такожзаможні селяни, обгороджували їх і займалися вівчарством.

    Важливу роль у справі первісного нагромадження капіталу в Англії мала реформа церкви, так звана реформація, яка була проведена в першій половині 16 ст. Землі і майно монастирів були частково продані за низькими цінами дворянам, фермерам, багатим городянам. Нові власники збільшували ренту, зганяли селян з їх землі і обгороджували свої нові володіння
    Секуляризація майна монастирів значно збагатила королівську скарбницю, збільшила земельні володіння нових дворян і буржуазії, позбавила колишніх власників церковних земель їх засобів виробництва.

    Цей процес примусового обезземелення селянства був передумовою аграрного перевороту, суть якого полягала в переході від старого, феодального землеволодіння до нового, від старої, феодальної до нової, капіталістичної організації сільського господарства. Він тривав в
    Англії майже 300 років.

    Селяни, яких під час аграрного перевороту зігнали зі своєї землі іпозбавили засобів існування поповнили собою ряди жебраків і бродяг і в кінці-решт змушені були стати найманими робітниками і продавати свої працяпідприємцям міста й села. При цьому уряд Англії шляхомвидання низки законів, які отримали назву "криваве законодавство"примушувало позбавлених землі селян найматися на роботу до капіталістів.
    Так, працездатні жебраки на перший раз каралися батогом до тих пір,поки не Заструилась кров по тілу, іншим разом за небажання найматися нароботу жебраку обрізали половину вуха, в третій раз йому загрожувала смертнастрату. Крім того, за жебракування та бродяжництво загрожувало накладенняклейма, в'язниця і галери

    Одночасно з процесом утворення армії позбавлених засобів існуваннялюдей відбувався процес накопичення у невеликої групи людей великихгрошових коштів, необхідних для будівництва капіталістичнихпідприємств та оплати найманих робітників. І це також багато в чому досягалосяшляхом насильства, грабежу обману, брехні і шахрайства

    Одним з головних методів накопичення великих грошових коштів сталоучасть Англії в торгівлі рабами і піратство. Вже в XVI ст. Англія виходитьна перше місце в постачанні афріканскіх рабів до Америки. З 1562 по 1775 р.англійські торговці рабами вивезли з Африки в Америку близько 3 млн.чоловік. Разом з торгівлею рабами достопочтімие англосакси не нехтувалиі піратством, грабували іспанські кораблі, міста і порти в Південній Америці.
    Піратські пограбування англійців завдавали величезної шкоди Іспанії, іноді до 3млн. дукатів в рік1. Доходи від торгівлі рабами і мореплавання під "чорнимРоджерса "на чолі з капітаном Флінтом в метрополії перетворювалися накапітал, а торговцям рабами і піратам королем Англії присвоювалисядворянські титули і звання адміралів.

    Суттєву роль у первісному накопиченні капіталу відіграла системадержавної позики. Королі Англії, які весь час відчувалипотреба в грошах, змушені були займати їх у лихварів і купцівпід великі відсотки. У результаті страждав платник податків, а збагачуваласяанглійська буржуазія.

    сприяла накопиченню коштів і система протекціонізму, так званаполітика сприяння розвитку вітчизняної промисловості. У XVI-XVIIст. були введені великі податки на ввезені готові вироби, забороненоекспорт сировини і продуктів харчування. Така політика буржуазії даваламожливість утримувати на внутрішньому ринку високі ціни на товаривітчизняного виробництва.

    Під час первинного накопичення капіталу в країні створювався внутрішнійі зовнішній ринок. Розвиток торгівлі давало ще один додаткове джерелозбагачення англійським купцям і частину своїх капіталів вони вкладали внаціональну економіку, особливо у видобувну промисловість, виробництвопороху, паперу, мила будівництво кораблів та ін

    Процес первісного нагромадження капіталу відбувався і в іншихкраїнах, де зароджувалися капіталістичні відносини. Однак там, дезбереглося численне селянство, він був менш виразний, проходивбільш повільно і в специфічних для кожної країни формах.

    * Дукат - старовинна золота італійська монета, що одержалапоширення в Західній Європі як сама високопробних монета (3,4-3,5 гзолота).

    Виникнення нового способу виробництва мало одним з результатів ускладнення класової структури суспільства. Разом зі старими класами феодального суспільства - феодалами, селянами, ремісниками ~ виникають нові - наймані робітники й капіталісти.

    Підсумовуючи сказане, необхідно відзначити, що, незважаючи на швидкий розвиток в Західній Європі капіталістичного способу виробництва, його подальший розвиток в XVI-XVII ст. стримувався існуючими феодальними порядками. Монархія західноєвропейських країн шляхом податків грабувала і працівників та буржуазію, феодальна власність на землю і цехові обмеження звужували поле діяльності підприємців. Тому гасла ліквідації феодальних порядків, вільного підприємництва і вільної конкуренції стали одними з главньсс вимог буржуазних революцій в
    Нідерландах у другій половині XVI ст. і в Англії в середині XVII ст.

    2. Перехід до капіталістичного господарства в країнах Запал

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !