ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Реферат перекладу з англійської мови з книги "A History of England" by Keith Feiling
         

     

    Історія

    Міністерство освіти Російської Федерації.

    ТВЕРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕСРІТЕТ.

    Кафедра

    Іноземних мов гуманітарних факультетів.

    Реферат перекладу з англійської мови з книги

    "A History of England" by

    Keith Feiling. London. Macmillan and Co LTD; 1963.

    Виконав: студент 1-го курсу магістратури історичного факультету

    Соловйов Сергій Анатолійович.

    Проверил (а): доцент кафедри

    Іноземних мов гуманітарних факультетів

    Пантілеева Олена Юріївна.

    Тверь 2003 г.

    Зміст.


    Книга II, глава VIII "Edward II and Edward III, 1307 to 1360." ... 3 стор

    Глава IX "England and Scotland, to 1369." ... .. ... ... ... ... ... ... .... . 6 стор

    Глава X "Growth of the constitution, 1215-1377." .. ... ... ... ... ... ... 8 стор

    Книга III, глава I "The End of the Middle Ages. "... .. ... ... ... ... ... 11стр.

    Глава II" Revolution, 1376-1399. ". ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 14 стор

    Книга II.

    Глава VIII "Edward II and Edward III, 1307 to 1360."

    Дана глава присвячена правлінню королів Едуарда II і
    Едуарда III з династії Плантагенетів. Автор починає з опису тихсоціально-економічних і політичних протиріч, які дісталися вспадок молодому Едуарду II. Протиріччя ці він так і не зумівдозволити. Взагалі, на думку Філінга, королівська влада функціонувала,спираючись на три базові елементи: королівську адміністрацію, загальне право,парламент.

    Королівська адміністрація почала складатися ще в 11-му столітті, підчаси першого нормандських королів; до часу
    Едуарда II вона вже представляла добре організовану, чіткозлагоджену бюрократичну структуру. Королівські чиновники були правлячоїкастою в країні. Щоправда, далеко не всі прямо залежало від уряду.
    Велику роль у соціальному житті англійського суспільства грало загальне право
    (the common Law).
    Загальне або звичайне право, - комплекс не фіксованих письмово норм іположень, якими керуються у вирішенні питань, пов'язаних зсоціально-економічними конфліктами. Перш за все, мова йде про конфліктиміж Віллані і феодалами, а також про розбіжності останніх з королем поприводу землеволодіння.

    Нарешті, парламент, який виник ще в 13 столітті і до початку правління Едуарда
    II перетворився на реальну політичну силу. Парламенту належалоправо стверджувати будь-які податки в країні. Таким чином, як пише Філінг,королівської влади доводилося рахуватися з багатьма факторами,обмежують її повноваження. Цього не розумів або не хотів зрозуміти Едуард
    II. Він вів себе так, як ніби ніякого парламенту в країні і в помині небуло: довільно вводив нові податки, конфіскував земельні тримання,збільшував митні збори і т.д. Це спровокувало появу опозиціїне тільки в парламенті, але і баронських колах. Як це не дивно,проте лідером опозиції стала королева Ізабелла і її фаворит Вільям
    Мортімер, які у 1327 році здійснили переворот, повалили короля іпосадили на престол його сина, юного Едуарда III. Правління останнього, задумку Філінга, складає цілу епоху. Поки Едуард залишався недосконалелітнім, Англією керувала його мати, королева Ізабелла і Мортімер. Однак,ставши дорослим, Едуарда III розправився з останнім і його наближеними. Усвоїй політиці король керувався інтересами баронському стану. Вінчудово розумів, що барони, з з звичкою конфліктувати з королівськоювладою, тим не менш, є її надійною опорою. Багато уваги Едуардприділяв війні з Уельсом і Шотландією. Уельс був приєднаний до Англії при
    Едуарда I, проте аж до чотирнадцятого століття валлійці робилиспроби звільнитися від англійського гніту. Едуард III зробив декількапоходів проти повсталих.
    Знищивши вогнище сепаратизму, король звернув свій погляд на північного свогосусіда - Шотландію.

    Докладно і докладно описує автор початок Столітньої війни між
    Англією та Францією. Едуард III по материнській лінії був онукомфранцузького короля Філіпа IV Красивого. Поле смерті прямих спадкоємців
    Пилипа, Едуард почав претендуватина французьку корону. Але королем став принц Філіп Валуа. Скориставшисьцим приводом, Едуард III розв'язав війну проти Франції.

    Філіп переконаний, що зовсім не французька корона стала причиною війни.
    Едуарду було досить і своєї корони, війну ж він почав з метою повернутиті французькі землі, які належали колись англійським королям ібули втрачені на початку 13-го століття Іваном Безземельним. Автор закінчуєдану главу описом умов миру в Брітіньі, укладеного в 1360 році.
    Цей світ - результат успіхів англійської армії. До англійцям переходилип'ять фортець, а також Гасконь і Пуату, французькі володіння на півдні.
    Англійці, фактично, перетворилися на справжніх володарів Франції. Армія
    Французького короля була розбита, а сам він опинився в полоні.

    Глава IX "England and Scotland, to 1369."

    Дана глава присвячена англо-шотландським відносин. Авторпочинає з опису особливостей розвитку Шотландії. На відмінувід Англії, у Шотландії не склалися розвинені феодальні відносини. Клановеструктура перешкоджала централізації. Однак, як вважає Філінг, нетільки соціальний чинник був тому причиною. Шотландія - переважногірська країна і цяфіз-географічна особливість виключала можливість встановлення єдиноготериторіально-адміністративного простору. У шотландців бал король, алевлада його обмежувалася лише межами невеликого королівського домену, ана місцях господарювали представники різних кланів - Аргайл, Ленокс,
    Крофордов, Бервік, Роксбург та ін

    Протягом кількох десятиліть тринадцятого століття шотландські королі
    Олександр I і Олександр II намагалися підпорядкувати своїй владі непокірнихвасалів. Едуард I, король Англії, постійно втручався в цю боротьбу,допомагаючи Шотландським кланам в їх боротьбі з королями то грошима, то військовимизагонами.

    У 1291 Едуард I сам вторгся до Шотландії з невеликою армією. Йомувдалося на деякий час встановити англійське панування над більшоючастиною гірської країни. Однак влада англійців обмежувалася тими містами інаселеними пунктами,в яких розміщувалися англійські військові гарнізони.

    Наприкінці 13 - початку 14 століття в Шотландії розгорнулося потужневизвольний рух; англійці вже не в стані були утримувати своїпозиції. Повстання очолив національний герой горців Роберт Брюс, майбутнійшотландський король, оспіваний в баладах. До кінця правління Едуарда Iанглійської влади в Шотландії прийшов кінець.

    Новий повелитель Англії, Едуард II зробив кілька спроб підкоритигорян. Він здійснив до Шотландії кілька військових походів. Підсумком їх ставмирний договір, укладений в Нортамптоне. Англійський король визнававнезалежність Шотландії, син Роберта Брюса одружився з англійською принцесою.

    Після скинення з престолу Едуард II і сходження Едуард III в англо -шотландських відносинах починається смуга взаємної недовіри. Війнавибухнула вже в 1332 році, коли англійський король вщент розбившотландську армію.
    За новим мирним договором, укладеним Давидом Брюсом, до англійцівпереходила вся південна частина Шотландії, по суті, це була національнакатастрофа. Але, як пише Філінг, Шотландіябула врятована війною, несподівано вибухнула між Англією та Францією.
    Відтепер вся увага Едуарда III була прикута до французького театрувійськових дій. В англо-шотландському конфлікті настала пауза, Шотландіязберегла свою незалежність аж до середини сімнадцятого століття.

    Цікаво відзначити, що Філінг розглядає Англію як спочатку більшсильного сусіда. На його думку, Шотландія могла стати англійської провінцієювже в чотирнадцятому столітті, але у зв'язку з початком Столітньої війною, а такожз-за внутрішніх криз у самій Англії вона змогла розвиватися яксуверенна держава ще кілька століть.

    Глава X "Growth of the constitution, 1215-1377."

    Десята глава присвячена опису державного ладу Англії в епохурозвиненого феодалізму. Тут потрібне суттєве пояснення. У назвіголови фігурує слово "constitution", яке має кілька значень приперекладі на російську мову. Так як розділ присвячений політичної організаціїанглійської феодального суспільства, то слово "constitution" варто було бперекладати як "конституція". Однак сучасна політологія розуміє підконституцією основний закон країни, який регулює основні сфери правової,соціальної, ідеологічної організації суспільства. Зрозуміло, в Середні вікитаких конституцій не було. Ми вже згадували звичайна (загальна) право, якевідігравало величезну роль в житті феодального суспільства і яке не булописьмово зафіксовано. Слово "constitution" може бути перекладено і якустанова, пристрій, складання, встановлення. Однак ці словаздатні дезорієнтувати, збити з пантелику, відвести в сторону від правильногорозуміння ідеї даної статті. Тому під словом "constitution" автор, якнам здається, має на увазі свою сукупність рис політичної організаціїанглійського суспільства того часу, яка обмежувала королівську владу.

    Першим стримуючим фактором, що перешкоджають англійської монархіїперерости у відверту тиранію, було загальне право (the common Law), проякий ми вже говорили. Норми цього права були освячені столітнімитрадиціями. Наприклад, як пише Філінг, королі в тринадцятому столітті не могливимагати від своїх васалів грошові внески, що перевищують розміри податків,які платили предки цих васалів в одинадцятому столітті. Король не мігрозпочати війну з іншими державою за власним бажанням; дляоголошення війни була потрібна згода вищої ради - зібрання найбільшродовитих та знатних лордів королівства. Якщо ж король починав війну безтакої згоди, то васали мали право відмовити своєму сеньйорові у військовій тафінансової допомоги. Правда Філінг не акцентує уваги на тому факті,що з часом роль і значення загального права зменшилася: Едуард III почавстолітню війну за власним бажанням, навіть не поцікавившись думкоюбаронів.

    Інший наріжний елемент, на якому базувалася англійська
    "Конституція" - парламент - грав важливу, але не вирішальну роль. Так, пише
    Філінг, парламент стверджував податки, однак історикам відомі два-тривипадку, коли громади відмовилися затвердити нові податки, і королю довелосяпозичати кошти в флорентійських банкірів.

    Парламент, крім того, видавав статути, які були законом натериторії всієї країни. Але статути затверджувалися королем, а без королівськоїсанкції вони мали рекомендаційний характер.

    Нарешті, третій елемент, що становить англійську "конституцію" - місцевіоргани самоврядування - мали додержавні природу. У кожному селі,в кожному місті були свої локальні зборів (свого роду мікропарламенти), які управляли даною територією. Такі зібрання виниклище в 5-7 ст., коли англосакси оселилися на британських островах і колидержавні інститути в них ще не сформувалися. Правда, значенняорганів місцевого самоврядування з часом теж зменшилася, бо на місцяхвирішальне слово належало королівським чиновникам - шерифа. Тим не менше,парламент, місцеві збори і загальне право разом не дозволяли королівськоївлади перетворитися на деспотичну форму правління.

    Книга III.

    Глава I "The End of the Middle Ages."

    Глава починається з опису жахливої трагедії, що обрушилася на Європу в
    1348-1349 рр.. Мова йде про епідемії бубонної чуми, що прийшла з країнближнього сходу. Вразивши Італію, чума перекинулася на Францію і досягла
    Англії в 1349 р. У 1350-51 роках вона спустошила Шотландії та Ірландії.

    Наслідки "чорної смерті" (Black Death) виявилися для Європижалюгідними. Епідемія забрала в деяких країнах до половини всьогонаселення, в Англії - 1/3 (оцінка самого Філінга).

    Ще більш жахливими були економічні наслідки. Скороченнячисельності населення призвело до зменшення числа робочих рук, а,отже, загальний обсяг валової продукції скоротився в 2-5 разів. Європапереживала кризу.

    По містам Англії стали тинятися натовпи безробітних будинків; вони шукалироботу, але відмовлялися найматися за ту оплату, яка була встановленадо 1348, тобто до катастрофічного дефіциту найманої робочої сили.
    Тепер за свою працю вони вимагали в 5-6 разів більшу ціну. Лорди опинилися вжахливому становищі. На думку Філінга, королівська влада виявиласявимушеної вдатися для вирішення кризи, що склалася до видання такзваних "робочих статутів" (1351-1361). Згідно з цими законами будь-якоїпрацездатна людина неблагородного походження зобов'язаний був знайти собіроботу за ту заробітну плату, яку пропонував конкретний роботодавець.

    На думку Філінга, ця державна захід сприяв збільшеннюбільшої соціальної напруженості в англійському суспільстві.

    З 50-х років чотирнадцятого століття в Англії розгортається рухлоллардів. К. Філінг розуміє під лоллардів прихильників єретичногонавчання, які виступали за скасування суворих норм католицького богослужінняі за ліквідацію папського верховенства в питаннях віри.

    Лоллардізм почав особливо посилюватися з 60-х років чотирнадцятого століття.
    Зв'язати це з публічним виступом професора Оксфордського університету
    Вільяма Уїкліфа, який висунув ідею про те, що думка великого пантіфіканіщо в порівнянні з думкою великого короля, і що кожен має право государрозпоряджатися володінням і власністю, що належить церкви натериторії його володінь. Уікліфіти
    (прихильники навчань Уїкліфа) часто підтримували лоллардів, хоча настрійостанніх відрізнялося радикальними поглядами.
    Під впливом лоллардів знаходилася основна маса англійських селян,повстання яких почастішали з 60-х рр.. XIV століття.

    К. Філінг вважає саме ідеологічний чинник основною причиною самогонайбільшого в історії феодальної Англії селянського повстання,що вибухнула в 1381 році.

    Цікаво відзначити, що для Філінга повстання Уота Тайлера - ненаслідок соціально-економічного розвитку англійського суспільства, арезультат ідеологічного розколу в рядах англійських єретиків.

    Після придушення повстання, англійське суспільство виявилося в станіглибокої кризи.
    По-перше, соціально-економічні протиріччя між Віллані і феодаламивимагали втручання з боку державної влади, бо почастішалиселянські виступи погрожували перевернути всю соціальну системутодішнього англійського суспільства.
    По-друге, сама англійська монархія опинилася на грані свогоіснування. Справа в тому, що до початку 80-х років 14-го століття дуже багатовельми впливові баронські дому вважали Плантагенетів звироднілідинастією.

    Великою мірою цьому сприяло феодальної вольниці і місцевимсепаратизму.

    Глава II "Revolution, 1376-1399."

    Дана глава присвячена виключно правлінню останнього представникадинастії Плантагенетів, - Річарду II.

    У нашій радянській історіографії існує думка, що Річард II - вельмитьмяна і сіра постать, яка залишила мало хороших спогадів для своїхсучасників. Філінг, в цілому, поділяє цю точку зору.

    У 1376 році збирається так званий "добрий" парламент (the good
    Parliament), який просив короля знизити податки, тому що більшістьміст виявилися неспроможними платити ту суму внесків, яка булавстановлена ще при Едуарда III. Річард II не тільки не звернув увагу напрохання громад, але більш того, він зажадав затвердити нові податки на потребиармії, що билася у Франції. До цього часу реальних військових дійпроти французів англійська армія не проводила, і в Англії, це було добревідомо. Проте парламент санкціонував нові податки. Не минуло й року,як Річарду потрібні були нові субсидії. На цей раз парламент зайнявжорстку позицію. Громада вимагала від короля звіту у витрачанні коштів.
    Що вийшов з покори парламент - дуже небезпечний державний інститут,і Річард це чудово усвідомлював. В 1380 році король розпустив парламент,призначивши вибори на 1381. Протягом декількох місяців король провівчистку в державній раді, вигнавши звідти неугодних йому радників,ввів нові податки на земельні тримання і змусив кожного барона приноситиприсягу на вірність короні. На думку Філінга, політика останнього
    Капетингів порушила в суспільстві величезну ненависть. У цей час з'являютьсячисленні політичні памфлети, пародії, есе, що критикують Річарда
    II.

    У лавах баронською еліти виникла змова. Діяльність його учасником ставкузен короля герцог Ланкастерським, майбутній король Генріх IV. У 1399
    Річард II був скинутий з престолу, а потім убитий. На цьому, на думку автора,і закінчується власне середньовічна історія Англії.

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !