ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Роль ОБСЄ у підтриманні європейської безпеки
         

     

    Історія


    Білоруський державний університет
    Факультет міжнародних відносин

    Роль ОБСЄ у підтриманні європейської безпеки.


    Курсова робота
    Студентки 3 курсу відділення міжнародних відносин
    Науковий керівник:

    Мінськ 1999

    ЗМІСТ.

    ВСТУП.

    ОБСЄ - найбільша з усіх існуючих організацій з підтримкибезпеки, наймолодша і володіє найбільш великим потенціалом всфері підтримки стабільності. ОБСЄ - досить нове утворення,офіційно оформлене лише в 1995р., але що почала своє формування в
    1975р. після підписання Гельсінських угод.
    У сучасному світі, що стоїть на порозі нового тисячоліття, питаннябезпеки важливі як ніколи. В купе з питаннями екології, боротьби зміжнародною злочинністю та економічними питаннями вони, на мій погляд,стануть найбільш актуальними для прийдешнього століття. Світова спільнота неразів намагався виробити єдиний механізм для спільної підтримкибезпеки. Цей процес бере свій початок ще з часів утворення Ліги
    Націй і залишається одним з найбільш актуальних до цього дня. Природно, щочисленні протиріччя між групами держав, соціальні таполітичні відмінності, аспекти зовнішньополітичних концепцій завжди булидестабілізуючими при спробах вироблення єдиного для всіх механізму.
    Створені ж структури часто виявляються недієздатними або недостатньоавторитетними для прийняття і, що найбільш важливо, виконання рішень,пов'язаних з підтриманням миру і стабільності. Не виключенням є ісьогоднішня ситуація. Процес розрядки, прямим наслідком якої із'явилося освіта ОБСЄ, схоже, зупинився на невизначений термін,що ставить під сумнів дієвість міжнародних механізмів, покликанихсприяти загальному миру і відкритості. У ситуації, коли найголовнішийорган з підтримання міжнародної безпеки - Рада Безпеки ООН --виявився недостатньо авторитетний у запобіганні війни, який ризикує зновуповернути світ за часів «холодної війни», важко говорити про конструктивнуролі інших регіональних утворень з підтримки миру, серед яких ізнаходиться ОБСЄ. Тим не менш, потенціал цієї організації величезний, і їй щемає використовувати всі свої можливості для реалізації на практицісвоїх цілей і принципів. Саме тому головним напрямком моєї роботибуло, перш за все, розкриття потенційних можливостей ОБСЄ як найбільшперспективної регіональної організації безпеки. І, хоча нещодавніюгославські події і показали неефективність миротворчих дій ОБСЄна Балканах, вона зіграла і продовжує відігравати конструктивну роль попідтримання стабільності в інших регіонах Європи та Азії. У роботі приділенобагато уваги опису діяльності місій ОБСЄ як конкретних механізмівпо реалізації рішень, прийнятих організацією.


    ГОЛОВА 1.ОБСЕ: НОВА АРХІТЕКТУРА БЕЗПЕКИ ДЛЯ ЄВРОПИ.
    1.1.ЧТО ТАКЕ ОБСЄ?
    Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) представляєсобою організацію з безпеки, до якої входять 54 держави
    (членство 55 держави - Югославії - було призупинено в 1992р.),розташовані на території «від Ванкувера до Владивостока». У цьому регіоні
    ОБСЄ є головним міжнародним інструментом для раннього розпізнання,попередження і запобігання конфліктам, а також, регулювання кризі постконфліктній реабілітації. ОБСЄ займається широким колом питаньбезпеки, включаючи контроль над озброєнням, превентивну дипломатію,заходи щодо зміцнення довіри, права людини, спостереження за проведеннямвиборів, економічну та екологічну безпеку. Рішення приймаються набазі косенсуса - все що входять в організацію держави мають рівнийстатус. Все це виділяє організацію серед інших організацій та інститутів
    Європи. 54 держави - члена включають континентальну Європу, Кавказ,
    Центральну Азію і Північну Америку. ОБСЄ також співпрацює зсередземноморськими та азіатськими партнерами. Можна сказати, що ОБСЄ такимчином поєднує євроатлантичне і євроазіатської товариство «від Ванкуверадо Владивостока ».


    1.2.ВСЕОБ'ЕМЛЮЩІЙ ПІДХІД ДО ПИТАНЬ БЕЗПЕКИ.
    ОБСЄ практикує широкий і всеосяжний підхід до питань безпеки, асаме: захист і сприяння у розвитку прав людини і основних свобод,співробітництво в галузі економіки та екології є такими ж важливимипитаннями у підтримці та зміцненні миру і безпеки як і політичні тавійськові питання. Їх рішення є головною метою діяльності ОБСЄ.
    Різні аспекти розглядаються як взаємопов'язані і взаємозалежні. НаПротягом всього часу існування організації країни - члени активносприяють зміцненню додаткових заходів у різних сферах безпеки --політичної, військової, економічної, соціальної. Ще один приклад того, щодію ОБСЄ грунтується на розумінні безпеки як всеохоплюючоїє участь організації у всіх стадіях розвитку конфліктів, відраннього попередження та запобігання конфлікту до сприяння ввирішенні конфлікту і постконфліктній реабілітації.


    1.3. ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ ТА ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ДІЯЛЬНОСТІ ОБСЄ.
    Історія створення ОБСЄ бере свій початок з підписання 1 серпня 1975р. 33державами Європи, а також США і Канадою в Гельсінкі Заключногоакту Наради з безпеки і співробітництва в Європі (НБСЄ). Цейдокумент, вироблений на основі трирічних інтенсивних консультацій,отримав назву «10 заповідей розрядки» 1. «Заповіді» включали в себеположення про повагу суверенітету, непорушності кордонів, відмови відзастосування сили при вирішенні конфліктів, визнання територіальноїцілісності та права народів на самовизначення, невтручання одних країну внутрішні справи інших, повага прав людини і свобод, співпрацяміж державами та дотримання міжнародних законів.
    З тих пір процес розрядки і вироблення загального напряму для вирішенняпроблем континенту повільно розвивався, що виразилося у проведенні низкизустрічей представників держав-учасниць гельсінської наради. Булоочевидно,, механізм, розроблений на основі «10 заповідей», підписанихкраїнами, підходив для цього більше, ніж військові блоки. Після об'єднання
    Німеччини, розпаду СРСР і розпуску Організації Варшавського Договору в Європіі США розгорнулася широка дискусія з проблеми будівництва новоїсистеми безпеки. Опрацьовувалися різні сценарії її розвитку зурахуванням того, що на перший план виходили питання економіки, екології,демократії, культури, інформації, а військово-політичні категорії,здавалося, переставали відігравати провідну роль. Таким чином, 5-6 грудня
    1994р. на Будапештському саміті було прийнято рішення перетворити за 1січень 1995р. НБСЄ в Організацію з безпеки і співробітництва в Європі
    (ОБСЄ) зі своїм статутом і юридично-правовою базою. ОБСЄ стала першоювсеосяжної організацією, сфокусована на загальноєвропейському процесі (ввідміну від ЄС і НАТО, які залишаються «полюсом тяжіння») ідійсно з часом може стати форумом загальноєвропейського діалогу іспівробітництва. У 1995-1996г.г. були розроблені сценарії «трьохконцентричних кіл », згідно з яким передбачалося тісневзаємодія «малого кола» ЗЄС з «середнім колом» НАТО і «великимкругом »ОБСЄ. При цьому сценарії, що говорять про повернення до політикибалансу сил замість інтеграційних підходів у вирішенні питаньбезпеки, піддавалися критиці. Особливо говорилося про Росію, про її ролі внової європейської системи. Так Геншер, колишній міністр закордонних справ ФРН,говорив: «Заходу потрібна сильна Росія як партнер у справі європейськогобудівництва ... У більш загальному плані йдеться про зміну всієї Європи, азовсім не про приєднання Сходу до Заходу континенту »2
    На самітах ОБСЄ велися дискусії про створення моделі безпеки длянаступного століття, але розробка її так і залишилася в початковій фазі.
    Учасники сходилися на думці про те, що «необхідно глобальне баченняпроблем безпеки, нових викликів та ризиків, з якими стикається
    Європа ».3 ОБСЄ розглядалася як основа нової архітектури європейськоїбезпеки як організація, що вже накопичила певний досвід по чотирьохнапрямках діяльності - раннє попередження кризових ситуацій,превентивні дії з метою не допустити трансформації кризових ситуаційв конфлікти, врегулювання криз, постконфліктного реабілітація (як увипадку з Боснією і Герцеговиною). У Чечні ОБСЄ проявила здатністьдіяти як посередницька нейтральна сторона. Розглядалисяможливості ОБСЄ у сфері контролю над озброєннями та роззброєнням, роль їїу сфері економічного і культурного співробітництва, захисту прав людини.
    Але дослідники вважали, що організація не володіє достатнімифінансовими, інституційними та організаційними можливостями длянадання її учасникам надійних гарантій безпеки проти загрозвсіх типів:
    «Нарада з безпеки і співробітництва в Європі, наприклад,охоплює всі держави, але позбавлене здатності ухвалення справдіефективних рішень ».4
    «... а чи може взагалі одна організація забезпечити ці гарантії і бутидомінуючим елементом у новій системі? На мій погляд, відповідь однозначна --ні, не може ».5
    Тим не менше, чому ж процес становлення ОБСЄ як всеохоплюючоїорганізації безпеки настільки важливий для Європи?
    По-перше, для реалізації нової концепції безпеки потрібні відправніточки - спільна для всіх. У принципах ОБСЄ це - демократія, забезпечення правлюдини, верховенство закону, ринкова економіка, соціальнасправедливість і відповідальність за збереження навколишнього середовища - поняття,що не зустрічають заперечень практично у всіх країнах-учасницях.
    По-друге, основа ОБСЄ - рівноправність для всіх держав-учасниць, щоставить у рівне положення всі країни, не беручи до уваги рівень їхекономічно-соціального розвитку, і відкриває двері для широкого діалогуз різних, у тому числі й економічних проблем.
    По-третє, військові союзи не можуть забезпечити всеохоплюючу безпеку,тому що об'єднують військовий потенціал держав, щоб протистояти загальнимпротивнику. Потенційний противник, у свою чергу, шукає союзників дляпротистояння, що не сприяє зміцненню довіри між великимигрупами держав. Спільноти ж беруть за основу спільні цінності і своєїактивністю сприяють вникання країн в інтереси один одного, створенню
    «Прозорості» і довіри. Але: оскільки спільноти цілком покладаються наневійськові засоби, вони «не в змозі протистояти навмисноюагресії. Вони безсилі, коли освіта спільнот терпить крах іспалахує війна ».6
    По-четверте, ОБСЄ єдина реальна загальноєвропейська організаціябезпеки. У період після 1990р. вона обзавелася рядом нових органів,що роблять її дієздатною і поза межами організації. До них відносяться
    -Постійна рада, Бюро з демократичних інститутів і прав людини в
    Варшаві, Верховний комісар у справах національних меншин і Центр ззапобігання конфліктам. Крім того, вона послала місії спостерігачівмайже в усі вогнища конфліктів у Східній Європі з метою з'ясування на місціситуації і можливостей мирного врегулювання конфліктів. До того ж ОБСЄвключив як «регіональної угоди», відповідно до гл. VIII
    Статуту ООН, в глобальну систему колективної безпеки. Правда, покивсе це виявилося неефективним.


    1.4.ПРОБЛЕМИ ДІЯЛЬНОСТІ ОБСЄ.
    Головні проблеми, що стоять перед ОБСЄ, зводяться до наступного:
    1. Зоні дії ОБСЄ бракує умов для формування ефективногоспівтовариства безпеки. Вона охоплює демократичні та авторитарнідержави і тягнеться від сучасних, багатих західноєвропейських тапівнічноамериканських суспільств до бідних, традиційних суспільств Центральної
    Азії. У цій зоні відсутні гомогенність, загальні цінності, взаємнаемпатія і багатосторонні, інтенсивні контакти, чого вимагають співтовариствобезпеки. І в найближчому майбутньому тут нічого не зміниться.
    2. ОБСЄ як системи колективної безпеки недієздатна. Хочавона може з допомогою своїх механізмів врегулювання криз і всупереч воліякої-небудь країни розслідувати її дії, що ставлять під загрозу мир, абопорушення статуту ОБСЄ на її території (принцип «консенсус мінус один»),але як тільки мова заходить про прийняття конкретних заходів, всі 54 члени, включаючизацікавлена держава, повинні дати на це свою згоду (напрошується порівняння з ООН, де потрібна лише консенсус п'яти постійнихі більшості інших членів Ради Безпеки).
    3. НАТО та ЄС випереджають ОБСЄ у військовому та економічному сприянні попитань безпеки. Однак ОБСЄ має найбільш прогресивним уміжнародному масштабі інструментом для того, щоб виявити основинестабільності в Європі. Довгострокові місії ОБСЄ на місцях та інститут
    Верховного комісара у справах національних меншин можуть сприятиреалізації на практиці захисту прав меншин, завчасного виявленняетнонаціоналістіческіх конфліктів та посередництва між сторонами длятого, щоб взагалі не допустити ескалації насильства, а також встановитивзаєморозуміння між колишніми воюючими сторонами після припинення цієїескалації. Поки що, однак, цей інструмент показав свою неспроможність.
    4. Варто було б подумати про активізацію діяльності ОБСЄ у сферіекологічної безпеки, з огляду на спільності цього питання для всіх країн. Уприродоохоронній сфері важливо активізувати зусилля щодо подальшого розвиткуекологічної програми дії для Центральної та Східної Європи,схваленої в 1993р. на конференції в Люцерні, а також щодо підвищення рівнябезпеки АЕС та інших ядерних об'єктів. Країни - учасниці ОБСЄ повиннітакож активно включиться в здійснення Програми ООН з охорони навколишньогосередовища - ЮНЕП, а також дотримувати міжнародні угоди щодо захистунавколишнього середовища, з відновлення і підтримання стійкогоекологічного балансу. Враховуючи першочергову важливість і терміновістьвирішення екологічних проблем, слід запропонувати розробити і прийняти
    Програму негайних дій або Хартію із захисту навколишнього середовища, атакож створити Бюро зі співробітництва, спостереження та оцінки виконанняіснуючих зобов'язань в області екології. Повинні бути вжиті заходи,що стосуються засудження і покарання тих, хто руйнує навколишнє середовище,аж до кримінальних.
    5. Неодноразово пропонувалося розгорнути такі напрямки діяльності ОБСЄяк криміногенної, моральний і інші виміри. У рамках криміногенноговимірювання можна було б проводити Рада міністрів внутрішніх справ,безпеки, прокуратури та інших правоохоронних органів ззалученням «Інтерполу» і «Європолу», поставити питання про створення зааналогією Агенства по боротьбі з злочинність в рамках ОБСЄ.


    1.5.МЕХАНІЗМ ДІЇ ОБСЄ.
    Місії ОБСЄ та інші представництва в тих чи інших регіонах - головневираз роботи організації. Вони прямують до країн, які потребують, подумку ОБСЄ, допомоги для втілення в життя політичних рішень. Як вжебуло сказано, ОБСЄ діє у всіх фазах розвитку конфлікту: раннєпопередження, превентивна дипломатія, сприяння у вирішенні конфлікту,постконфліктних реабілітація.В загальних рисах завдання та цілі місій наступні:сприяти тим політичним процесам, які ставлять за метузапобігти або залагодити конфлікт, а також забезпечити своєчаснуінформованість представників ОБСЄ про розвиток ситуації в цій країніабо регіоні. Завдання, цілі і залучення місій в що відбуваються в тій чиіншій країні процеси можуть істотно варіюватися, підкреслюючи гнучкістьцього інструменту врегулювання.
    Для всіх місій, проте, ключовими питаннями є соціальні, питаннядемократії та забезпечення сили закону. Місії ОБСЄ відрізняються й закількості представників, варіюючись від чотирьох осіб (місії ОБСЄ зівзаємодії в Центральній Азії, центри ОБСЄ в Алма-Ати, Ашхабаді і
    Бішкеку) до більш ніж двох тисяч (місія в Косово).
    Усі місії співпрацюють з міжнародними та неурядовимиорганізаціями у сферах своєї роботи.
    Місії ОБСЄ представлені в Косово, Боснії і Герцеговині, Хорватії, Естонії,
    Грузії, Латвії, Молдові, Таджикистані, Македонії, а також на Україні.
    Представлена ОБСЄ також в Чечні, Албанії, Білорусі, Центральної Азії, Алма-
    Аті, Ашхабаді, Бішкеку.
    Місії та інші представництва зазвичай направляються рішенням Постійного
    Ради з угоди приймаючої країни. Спочатку вони зазвичай розгортаютьсяна період від шести місяців до одного року, і відновлюються в мірунеобхідності. Більшість членів місій призначаються державами -учасниками і є представниками цивільних або військових інститутів.
    Місії очолюють голови місій, представники країн-членів ОБСЄ, якихпризначає голова організації. Діяльність місії керує іпідтримує Центр із запобігання конфліктам при Секретаріаті,
    Департамент управління та операцій і голова ОБСЄ.
    Місії почали свою діяльність у першій половині 90-х років. Їх створеннябуло викликано необхідністю «запобігти разгораніе внутрішньодержавнихконфліктів, можливих під час зміни режимів державного правління в
    Східній Європі »7.
    Зоною найбільш пильної уваги ОБСЄ є південно-східна Європа.
    Чотири найбільші місії в даному регіоні - місія ОБСЄ в Косово, місія
    ОБСЄ в Боснії і Герцеговині, місія ОБСЄ в Хорватії та представництво
    ОБСЄ в Албанії. П'ята місія знаходиться в колишній Югославській республіці
    Македонія. Балкани - перший регіон, в який були послані місії ОБСЄ. Цебули місії в Косово, Сандьяк і Воєводіни у вересні 1992р. і в колишнюЮгославську республіку Македонія (восени того ж року).
    Місії та інші представництва ОБСЄ також знаходяться на Кавказі,східній Європі, двох прибалтійських державах і центральній Азії. Піддругому розділі розглянута діяльність місій по регіонах.

    Розділ 2. МІСІЇ ОБСЄ.
    Місії ОБСЄ та інші представництва в тих чи інших регіонах - головневираз роботи організації. Вони прямують до країн, які потребують, подумку ОБСЄ, допомоги для втілення в життя політичних рішень. Як вжебуло сказано, ОБСЄ діє у всіх фазах розвитку конфлікту: раннєпопередження, превентивна дипломатія, сприяння у вирішенні конфлікту,постконфліктних реабілітація.В загальних рисах завдання та цілі місій наступні:сприяти тим політичним процесам, які ставлять за метузапобігти або залагодити конфлікт, а також забезпечити своєчаснуінформованість представників ОБСЄ про розвиток ситуації в цій країніабо регіоні. Завдання, цілі і залучення місій в що відбуваються в тій чиіншій країні процеси можуть істотно варіюватися, підкреслюючи гнучкістьцього інструменту врегулювання.
    Для всіх місій, проте, ключовими питаннями є соціальні, питаннядемократії та забезпечення сили закону. Місії ОБСЄ відрізняються й закількості представників, варіюючись від чотирьох осіб (місії ОБСЄ зівзаємодії в Центральній Азії, центри ОБСЄ в Алма-Ати, Ашхабаді і
    Бішкеку) до більш ніж двох тисяч (місія в Косово).
    Усі місії співпрацюють з міжнародними та неурядовимиорганізаціями у сферах своєї роботи.
    Місії ОБСЄ представлені в Косово, Боснії і Герцеговині, Хорватії, Естонії,
    Грузії, Латвії, Молдові, Таджикистані, Македонії, а також в Україні.
    Представлена ОБСЄ також в Чечні, Албанії, Білорусі, Центральної Азії, Алма-
    Аті, Ашхабаді, Бішкеку.
    Місії та інші представництва зазвичай направляються рішенням Постійного
    Ради з угоди приймаючої країни. Спочатку вони зазвичай розгортаютьсяна період від шести місяців до одного року, і відновлюються в мірунеобхідності. Більшість членів місій призначаються державами -учасниками і є представниками цивільних або військових інститутів.
    Місії очолюють голови місій, представники країн-членів ОБСЄ, якихпризначає голова організації. Діяльність місії керує іпідтримує Центр із запобігання конфліктам при Секретаріаті,
    Департамент управління та операцій і голова ОБСЄ.
    Місії почали свою діяльність у першій половині 90-х років. Їх створеннябуло викликано необхідністю «запобігти разгораніе внутрішньодержавнихконфліктів, можливих під час зміни режимів державного правління в
    Східній Європі »8.
    Зоною найбільш пильної уваги ОБСЄ є південно-східна Європа.
    Чотири найбільші місії в даному регіоні - місія ОБСЄ в Косово, місія
    ОБСЄ в Боснії і Герцеговині, місія ОБСЄ в Хорватії та представництво
    ОБСЄ в Албанії. П'ята місія знаходиться в колишній Югославській республіці
    Македонія. Балкани - перший регіон, в який були послані місії ОБСЄ. Цебули місії в Косово, Сандьяк і Воєводіни у вересні 1992р. і в колишнюЮгославську республіку Македонія (восени того ж року).
    Місії та інші представництва ОБСЄ також знаходяться на Кавказі,східній Європі, двох прибалтійських державах і центральній Азії. Далі розглянута діяльність місій по регіонах.

    1.ЮГО-СХІДНА ЄВРОПА.
    Наприкінці 1998р., Готуючись до передачі повноважень діючого голови
    ОБСЄ, польський міністр закордонних справ Геремек виклав свою точку зору нана можливості ОБСЄ у врегулюванні ситуації на Балканах. «Конфлікт у
    Косово поставив під питання стабільність на всій території Балкан і, тимсамим, в Європі. Зрозуміло, що він опинився в епіцентрі активності всійміжнародної громадськості. З самого початку ОБСЄ жваво реагувала наподії в Косово, сформулювала свої принципи ще в березні (1998 р.)
    Активну участь у цій роботі брала також Росія »9, - підкреслив
    Геремек. Він говорив про взаємодію НАТО та ОБСЄ, про те, що, незважаючи навідмінності, саме ОБСЄ при співпраці з НАТО була доручена місія зреалізації резолюцій Ради Безпеки ООН. «Активна присутність ОБСЄ на
    Балканах, безсумнівно, сприяє стабільності в регіоні. Місії ОБСЄ в
    Боснії та Герцеговині, в Албанії, в Македонії і Хорватії створюють стрункусистему раннього оповіщення про загрози і дозволяють міжнародноїгромадськості впливати на правильний розвиток демократичних інститутів ідотримувати права етнічних меншин у цих країнах. Розміщення силпідтримки НАТО в Македонії, покликаних забезпечити можливу евакуаціюспостерігачів ОБСЄ в Косово у разі виникнення загрози для їїбезпеки, також має стабілізуючий вплив на цю частину Балкан », 10 --підкреслив міністр. Також прозвучала надія, що під впливомкоординованих зусиль міжнародного співтовариства може піти в минулепоняття «постійно киплячого балканського котла». На жаль, на сьогоднішнійдень доводиться визнавати, що ОБСЄ виявилася нездатною запобігтивійну в Югославії, нехай навіть відповідальність лежить не тільки на ній.
    1.1. МІСІЯ ОБСЄ В КОСОВО.
    Місія ОБСЄ в Косово - найчисленніша, найбільш мобільна іускладнена з усіх місій, зроблених ОБСЄ. Завданнями цієї місії булозабезпечення виконання резолюцій Ради Безпеки ООН 1160 і 1199,збереження перемир'я, контролювання пересування військ, забезпеченнядопомоги у поверненні біженців та переміщених осіб, спостереження за проведеннямвиборів, допомога у формуванні виборних органів самоврядування і поліції,сприяння дотриманню прав людини та побудови демократії.
    Місія була сформована внаслідок підписаного 16 жовтня 1998р. в
    Белграді угоди між ОБСЄ та Республікою Югославія. Його підписалиголова ОБСЄ, польський міністр закордонних справ Броніслав Геремек іюгославський міністр закордонних справ Жівадін Йованович. Угодапередбачала створення місії з 2000 неозброєних спостерігачів --представників країн-членів ОБСЄ. Місія була заснована Постійним Радою
    25 жовтня 1998р. У мандат місії говорилося, що завданнями її є:
    - Забезпечити порозуміння між усіма політичними опонентами в Косові увідповідно до резолюції 1199 Ради Безпеки ООН, переконатися, щопротиборчі сторони дотримуються перемир'я і не використовують зброю длярепресій проти місцевого населення, поліпшити соціальну обстановку істворити умови для повернення біженців та переміщених осіб; початизмістовний діалог про виведення політичної ситуації з кризи. Всіприклади незгоди або досягнення успіху у вирішенні цих питань повиннібути повідомлені в Постійна рада ОБСЄ, Рада Безпеки ООН та іншіорганізації;
    - Забезпечити тісний зв'язок з силами та організаціями, присутніми в
    Косово;
    - Спостерігати за виборами в Косово, гарантувати їхню відкритість ісправедливість відповідно до прийнятих правил та процедур;
    - Надавати допомогу у створенні в Косово інститутів управління і поліцейськихсил;
    - Повідомляти Постійної Ради ОБСЄ, Ради Безпеки ООН і іншиморганам і організаціям про вжиті заходи і робити рекомендації зпитань, порушених в резолюції 1199 Ради Безпеки ООН11.
    Місія в Косово була Створена строком на 1 рік із застереженням про її продовження позапитом Голови ОБСЄ або уряду Югославії. Вона прибула до
    Косово в жовтні 1998р. Штаб-квартира місії розташовувалася в Пріштіні, ззв'язковим офісом у Белграді та місцевими представництвами в п'яти містахкраю. Пізніше були створені координаційні центри в кожній опстіне
    (адміністративної одиниці Косова). Деякі з цих центрів малипредставництва в невеликих містах і селах опстін, їх кількістьваріювалося залежно від обстановки в конкретній місцевості. Місія в
    Косово тісно співпрацювала з деякими міжнародними організаціями, узокрема з ООН (з Верховним Комісаром у справах біженців), НАТО та
    Міжнародним Комітетом Червоного Хреста.

    1.2.МІССІЯ ОБСЄ У Боснії та Герцеговині.
    Місія ОБСЄ в Боснії та Герцеговині була створена Радою Міністрів назасіданні в Будапешті 8 грудня 1995р. для виконання зобов'язань,покладених на ОБСЄ в рамках мирної угоди по Боснії та Герцеговині,підписаного в Дейтоні. Місія розпочала роботу 29 грудня 1995р., Взявши заоснову вже існуючу, але більш обмежену місію ОБСЄ в Сараєво,що знаходиться там з жовтня 1994р.
    Штаб-квартира місії розташована в Сараєво, відкрито також п'ять регіональнихцентрів і двадцять дрібніших офісів. Місія складається з більш ніж двохсотміжнародних представників, що робить її однією з найбільш численнихмісій ОБСЄ. Основними функціями її є сприяння у підтриманні миру,демократії і стабільності в Боснії та Герцеговині. Вона сприялаорганізації і проведення виборів у вересні 1996р., муніципальних виборів увересні 1997р., виборів в Республіці Сербської в листопаді 1997р.,національних виборів у вересні 1998р.
    Участь у проведенні виборів включало створення тимчасової виборчої комісії,прийняття правил та інструментів регулювання, забезпечення організаційної,підготовчої та фінансової підтримки місцевим виборчим комітетам,спостереження за реєстрацією виборців (як в країні так і за їїмежами), реєстрацію партій та кандидатів, забезпечення виконаннярезультатів виборів. Ці вибори вважалися важливою складовою процесуповоєнної реабілітації в Боснії та Герцеговині.
    Виконуючи свої зобов'язання, місія тісно співпрацює з міжнароднимиорганізаціями та іншими представництвами, зокрема з місією ООН в
    Боснії та Герцеговині.

    1.3.МІССІЯ ОБСЄ в Хорватії.
    Місія ОБСЄ в Хорватії покликана допомагати, асистувати і спостерігати завиконанням усіх угод і зобов'язань по поверненню двосторонньогобіженців та вимушених переселенців, захищати права національних меншинвідповідно до рішень хорватського уряду. Місія такожсприяє розвитку демократичних інститутів і процесів і механізмівщодо приведення їх у дію. Це включає в себе широке коло питань,пов'язаних з правами людини в загальному, правами меншин, місцевимидемократичними інститутами, повагою закону, свободою інформації таправовим забезпеченням реформ.
    На місію покладено право давати особливі рекомендації хорватським властям інадавати, якщо потрібно, то інформацію про ситуацію в регіоні
    Постійному Раді. Вона має право співпрацювати з Верховним комісаром зсправах національних меншин і використовувати його рекомендації. Місія такожтісно співпрацює з іншими міжнародними інституціями та організаціями,представленими в Хорватії, такими як Рада Європи, Спостережна Місія
    Європейського Співтовариства, Верховним комісаром ООН у справах біженців та
    Червоним Хрестом.
    Особливо активна робота ведеться в місцях з невирішеними проблемами біженців тапереміщених осіб, що стосуються власності, місця проживання, освіти,амністії. Найбільш важлива було її проведення в січні 1998р., Колиуряд Хорватії відновило владу в Дунайському регіоні по закінченнютерміну Перехідної адміністрації ООН у Східній Славонії, Баранячі і
    Східному Сурміуме (UNTAES). До цього ОБСЄ підтримувала роботу UNTAES порозвитку демократичних інститутів, процесів і механізмів намуніципальному, обласному та державному рівні. Після припиненнядії UNTAES ОБСЄ стала головною міжнародною силою в Хорватії тарозширила свою активність, взявши на себе зобов'язання з виконання роботи,раніше Ви здійснювали ООН.
    Після 15 жовтня 1998р., Коли закінчився термін присутності групи з підтримкиполіції ООН, ОБСЄ взяла на себе роль спостерігача за роботою місцевої поліціїв хорватському Дунайському регіоні. Це перша подібна операція, зроблена
    ОБСЄ.

    1.4.ПРІСУТСТВІЕ ОБСЄ У АЛБАНІЇ.
    Рішення про присутність ОБСЄ в Албанії було прийнято після почалися взимку
    1997р. заворушень у цій країні. Постійна Рада прийняла постанову простворення «присутності» 27 березня 1997р., робота була розпочата в Тирані 3квітні того ж року.
    Присутність було забезпечено для визначення рамок, відповідно доякими інші зацікавлені міжнародні організації могли б зігратисвою роль у підтримці стабільності в Албанії. Крім того, Постійна Радаспеціально направив представників ОБСЄ (разом з Радою Європи) длядопомоги албанському уряду в демократизації, розвитку незалежноїпреси, забезпечення поваги прав людини, підготовки і проведеннявиборів. Присутність ОБСЄ поряд з іншими місіями внесла внесок встабілізацію обстановки. Воно допомогло країні стати на шлях демократизації,почавши з спроб асистувати і спостерігати за парламентськими виборами в червніі липні 1997р.
    Пізніше присутність забезпечило «гнучкі рамки співпраці» 12 міжнароднимпредставникам та албанському уряду. Співпраця включало в себегуманітарну і економічне сприяння, спостереження за ходом парламентськихпроцедур та сприяння у виробленні проекту Конституції. З вересня 1998р.
    ОБСЄ разом з Радою Європи очолює групу «Друзі Албанії», якаоб'єднує країни та міжнародні організації, які надають Албаніїфінансову, технічну та іншу підтримку.
    З початком загострення кризи в сусідньому Косово у 1998р. було прийняторішення про надання присутності ОБСЄ функції контролю за кордоном
    Албанії та Югославії. Головне і кілька тимчасових представництв буливідкриті у зв'язку з цим у березні 1998р. Завданням є наданняміжнародному співтовариству інформації про ситуацію на кордоні Албанії і
    Косово.

    1.5.МІССІІ ОБСЄ В КОСОВО, Воєводини і САНДЬЯКЕ.
    Ці місії були першими розгорнутими місіями ОБСЄ. Місія в Косоворозміщується в Пріштіні, місія в Сандьяке в Нові Пазар, місія в Веводіне
    - В Суботіца. Усі місії раніше мали спільний офіс у Белграді.
    Завданнями місій були поставлені: забезпечення діалогу між представникаминаселення та громад в даних регіонах, накопичення інформації про порушенняправ людини, допомога у вирішенні таких проблем, захист національнихменшин, вільні і демократичні вибори. Це були перші спробироботи в даних сферах за допомогою представництв на місцях.
    Мандати місій не були відновлені югославським урядом у червні
    1993р. Місії були виведені, а їх завдання взяла на себе наглядовагрупа у Відні. Кілька разів Постійна Рада закликав уряд
    Югославії дозволити присутність місій (навесні і влітку 1998р.), Алебезрезультатно. Що стосується місії в Косово, то присутність ОБСЄ в даномурегіоні забезпечує перевірочна місія ОБСЄ в Косово, що налічує 2000чоловік.

    2. Колишніх радянських республік.
    2.1.МІССІЯ ОБСЄ В ГРУЗІЇ.
    Вона була створена в грудні 1992р. з метою забезпечення переговорів міжсторонами конфлікту в Грузії для досягнення мирного політичноговрегулювання. Штаб-квартири місії знаходяться в Тбілісі, а з квітня 1997р.ще?? дно відділення було відкрито в Цхінвалі, південній Осетії. Персонал місіїналічує 18 чоловік.
    По відношенню до Грузії в цілому завданнями місії є забезпеченнядотримання прав людини та основних свобод, спостереження за виборами іконсультації з розробки нової конституції, забезпечення виконання законупро громадянство і створення незалежної юриспруденції. Багато хто з цих цілейвже досягнуті, часто через співпрацю з Радою Європи, Верховним
    Комісаром у справах національних меншин та іншими міжнароднимиінститутами. Також іде тісна співпраця з ООН та їїпредставництвами, неурядовими організаціями. Місія працюєнад врегулюванням грузинсько-осетинського конфлікту, зменшуючи розбіжностіміж супротивниками і домагаючись політичного узгодження. Робота ОБСЄтакож пов'язана з пошуком шляху визначення політичного статусу південної Осетіїу складі Грузії. На додаток до цього місія стежить за конфліктом у
    Абхазії. Її роль у цьому питанні підтримана миротворчої активністю ООН врегіоні.

    2.2.ВСПОМОГАТЕЛЬНАЯ ГРУПА ОБСЄ В ЧЕЧНЕ.
    Рішення про створення групи в Чечні було прийнято Постійним Радою 11 квітня
    1995р. після численних консультацій і візитів в Грозний і Москвуособистого представника голови ОБСЄ. Група приступила до виконаннясвоїх зобов'язань 26 квітня. Вона розташовується в Грозному, нараховує п'ятьчоловік, але може бути збільшена до дванадцяти (максимум). Час їїперебування в Чечні не обмежена.
    Група виконує дві основні функції - вирішення конфлікту і післявоєннареабілітація. Під час війни вона активно виконувала роль посередника міжворогуючими сторонами. Однією з перших цілей місії було забезпеченнямирного вирішення конфлікту і стабілізація ситуації в Чеченській республіціна основі принципів територіальної цілісності Російської Федерації та ввідповідно до принципів ОБСЄ. Група також мала забезпечуватидотримання поваги до прав людини і основних свобод і фіксуватифакти їх порушення, допомагати у прискоренні процесу побудовидемократичних інститутів, включаючи реставрацію місцевих органів влади,асистувати в підготовці можливого нової конституційної угоди,проводити і спостерігати за виборами, підтримувати створення механізмів,що гарантують виконання законів, забезпечення громадської безпеки іпорядку.
    Переговори під егідою ОБСЄ привели до підписання 30 липня 1995р. Угодиз військових питань, що закликає до негайного припинення військовоїворожнечі, звільнення полонених та виводу військ. Передбачалося, що виконанняугоди буде забезпечуватися спеціальної наглядової комісією,складеної з представників ОБСЄ, Росії та Чечні. Проте виконанняугоди було перервано подальшим подіями, і допоміжна групаопинилася в осередку військових дій. Тим не менш, вона залишилася в Грозному,допомагаючи у пошуках шляху мирного вирішення конфлікту.
    Голова групи, посол Швейцарії Тим Гулдіманн, зробив величезнідипломатичні

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !