ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    СРСР у перші післявоєнні десятиліття (1945 - 1964 рр. .)
         

     

    Історія

    Санкт-Петербурзький державний

    УНІВЕРСИТЕТ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙ ім. проф. М. А. Бонч-Бруєвич

    РЕФЕРАТ

    ПО ВІТЧИЗНЯНОЇ ІСТОРІЇ

    СТУДЕНТА 1-ГО КУРСУ ФАКУЛЬТЕТУ ЗАОЧНОГО

    Тема: СРСР у перші післявоєнні десятиліття (1945 - 1964 рр..)

    2001

    СРСР у перші післявоєнні десятиліття (1945 - 1964 рр..)

    ПЛАН


    1. Введення

    2. Відновлення економіки СРСР: здобутки та труднощі. Останні ідеологічні кампанії Сталіна.

    3. Боротьба за лідерство у вищих ешелонах влади в 1953 - 1957 рр.. ХХ з'їзд

    КПРС - поворот до демократизації країни.

    4. Реформи Н.С. Хрущова в економіці та управлінні. «Відлига» в суспільному житті СРСР.

    5. Зміна духовного клімату в країні. Незавершеності десталінізації, зародження дисидентського руху.

    6. Висновок.

    7. Література.

    ВСТУП

    Ця тема мною вибрана не випадково. На мій погляд період з 1945 по 1964рр.., це один із значущих періодів в історії СРСР, який заслуговуєуваги. Ці майже два десятиліття насичені масою подій. Цепіслявоєнний період трудового подвигу радянських людей з відновленнязруйнованого народного господарства, успішне випробування першої радянськоїатомної бомби. Це початок «холодної війни» і останні роки життя «вождявсіх народів »І. В. Сталіна, а потім і кінець кар'єри Берії. Це періодприходу до влади М. С. Хрущова і наступна за цим хрущовська
    «Відлига», яка принесла з собою перетворення в економічній іполітичній сферах, духовне відродження суспільства. Це період становлення,як би нового суспільства. Перехід від терору і масових репресій,
    «Ідолопоклонства» і культу особистості до більш демократичного,вільного суспільства.

    Із закінченням Великої Вітчизняної війни радянський народ отримавможливість приступити до мирної творчої праці. Треба відродитисотні зруйнованих міст і селищ, відновити залізниці іпромислові підприємства, підняти матеріальний рівень життя людей.
    Основні пріоритети і напрямки розвитку країни визначалися, як і впередвоєнні роки, народногосподарськими п'ятирічними планами. Стратегічнузавдання розвитку суспільства партійно-державне керівництво країни бачилов побудові соціалістичного суспільства.

    У березні 1953 року закінчилося більш ніж тридцятирічне правління І. В.
    Сталіна. З життям цієї людини була пов'язана ціла епоха в житті
    Радянського Союзу. Все, що робилося протягом 30 років, робилося вперше.
    СРСР був утіленням нової суспільно економічної формації. Йогорозвиток проходив в умовах жорсткого тиску з бокукапіталістичного оточення. Соціалістична ідея, що опанувала умамирадянських людей, творила дива. Великий геній радянської людини зумів заісторично найкоротший термін перетворити відсталу Росію в могутнюіндустріальну державу. Саме Радянський Союз, а не США чи будь-якаінша країна світу наголову розгромила гітлерівську Німеччину, врятував світ відтотального поневолення, врятував свій суверенітет і свою територіальнуцілісність.

    Однак за всіма цими успіхами полягали і страшні злочиниавторитарного сталінського керівництва, що коштували багатьох мільйонів безневиннихжертв, які не можна виправдати жодними аргументами. Країна нагадуваластислу пружину. Серйозно хворіла економіка. Стримувало розвиток культури.
    Зріла розв'язка. Потрібна була людина, яка після смерті Сталіна мігрозв'язати тугий вузол проблем і повести країну до прогресу. І такийлюдина була - Микита Сергійович Хрущов. Саме йому історією буловизначено стояти на чолі Радянського Союзу протягом цілого десятиліття, десятиліття незвичайного, що потряс світ метаморфозами, названого у світі
    "десятиліттям відлиги". Доля самого Хрущова, та й цілого рядунайважливіших подій його періоду, донедавна була невідома. Багато чогопрояснилося завдяки гласності і демократії. З'явилося багато цікавихпрограм і фільмів на телебачення, наприклад такі, як «Як це було»,
    «Кремль-9» та ін Опубліковані раніше невідомі архівні матеріали.

    Але головна мета цієї роботи - спробувати на основі різноманітногоматеріалу розібратися у важливому історичному періоді нашої Батьківщини.

    ВІДНОВЛЕННЯ ЕКОНОМІКИ СРСР:

    ДОСЯГНЕННЯ І ТРУДНОЩІ.

    ОСТАННІ ІДЕОЛОГІЧНІ КАМПАНІЇ СТАЛІНА

    Перехід до мирного будівництва. Перебудова економіки на рейки мирногорозвитку здійснювалася в складних умовах. Війна принесла численнілюдські жертви: близько 27 млн. чоловік загинули в боях за Батьківщину і вфашистському полоні, померли від голоду і хвороб. Військові дії натериторії країни завдали величезної шкоди народному господарству: країнавтратила близько 30% національного багатства.

    Наприкінці травня 1945 Державний Комітет Оборони ухвалив перевестичастина оборонних підприємств на випуск товарів для населення. Кількапізніше був прийнятий закон про демобілізації тринадцяти віків особистогоскладу армії. Ці постанови ознаменували що почався перехід Радянського
    Союзу до мирного будівництва. У вересні 1945 р. був скасований ДКО. Всіфункції з управління країною зосередилися в руках Ради Народних
    Комісарів (в березні 1946 р. перетворений у Раду міністрів СРСР).

    Були здійснені заходи, спрямовані на відновлення нормального праціна підприємствах і в установах. Скасовувалися обов'язкові понаднормовіроботи, відновлювався 8-годинний робочий день і щорічні оплачуванівідпустки. Було розглянуто бюджет на III і IV квартали 1945 р. і на 1946 рік.
    Скорочувалися асигнування на військові потреби і збільшувалися витрати нарозвиток цивільних галузей економіки. Перебудова народного господарства ісуспільного життя стосовно до умов мирного часу завершилася восновному у 1946 р.

    У березні 1946 року Верховна Рада СРСР затвердив план відновлення ірозвитку народного господарства на 1946-1950 рр.. Основне завдання п'ятирічногоплану полягала в тому, щоб відновити райони країни, що піддавалисяокупації, досягти довоєнного рівня розвитку промисловості і сільськогогосподарства, а потім перевершити їх. План передбачав першочерговерозвиток галузей важкої та оборонної промисловості. Сюди направлялисязначні фінансові кошти, матеріальні та трудові ресурси.
    Намічалися освоєння нових вугільних районів, розширенняметалургійної бази на сході країни. Однією з умоввиконання планових завдань висувалося максимальне використаннянауково-технічного прогресу.

    1946 з'явився найбільш важким в післявоєнному розвитку промисловості.
    Для перемикання підприємств на випуск цивільної продукції змінювалисятехнологія виробництва, створювалося нове обладнання, веласяперепідготовка кадрів. Відповідно до п'ятирічного плану розгорнулисявідновлювальні роботи на Україні, в Білорусії, Молдавії. Відроджуваласявугільна промисловість Донбасу. Була відновлена «Запоріжсталь»,став до ладу Дніпрогес. Одночасно велося будівництво нових іреконструкція діючих заводів і фабрик. За п'ятиріччя було відновленоі знову споруджено понад 6,2 тис. промислових предпріятій.1 Особливовелика увага приділялася розвитку металургії, машинобудування, паливно -енергетичного і військово-промислового комплексів. Були закладені основиатомної енергетики та радіоелектронної промисловості. Нові гігантиіндустрії виникли на Уралі, в Сибіру, в республіках Закавказзя та Середньої
    Азії (Усть-Каменогорськ свинцево-цинковий комбінат, Кутаїськийавтомобільний завод). Вступив до ладу перша в країні дальнійгазопровід Саратов - Москва. Почали діяти Рибінська і Сухумськагідроелектростанції.

    Підприємства оснащувалися новою технологією. Збільшилася механізаціятрудомістких процесів у чорній металургії та вугільної промисловості.
    Продовжилася електрифікація виробництва. Електроозброєність праці впромисловості до кінця п'ятирічки в півтора рази перевищила рівень 1940 р.

    індустріальних Великий обсяг робіт було здійснено в республіках іобластях, включених до складу СРСР напередодні другої світової війни. Узахідних областях України, у республіках Прибалтики були створенінові промислові галузі, зокрема, газова і автомобільна,металообробна та електротехнічна. Торф'яна промисловість іелектроенергетика отримали розвиток в Західній Білорусі.

    Роботи по відновленню промисловості були в основному завершені в
    1948 Але на окремих підприємствах металургії вони тривали ще і впочатку 50-х років. Масовий виробничий героїзм радянських людей,виразився в численних трудових почин (впровадженняшвидкісних методів роботи, рух за економію металу та високуякість продукції, рух багатоверстатників тощо), сприявуспішному виконанню планових завдань. До кінця п'ятирічки рівеньпромислового виробництва на 73% перевищив довоєнний. Однак пріоритетнерозвиток важкої індустрії, перерозподіл на її користь коштів злегкої та харчової галузей призвели до подальшої деформації структурипромисловості в бік збільшення виробництва продукції групи «А».

    Відновлення промисловості та транспорту, нове індустріальнебудівництво і призвели до зростання чисельності робітничого класу.

    Труднощі розвитку сільського господарства. Війна важко відбилася настан сільського господарства. Скоротилися посівні площі, погіршиласяобробка полів. Майже на третину зменшилася кількість працездатногонаселення. Протягом декількох років на село майже не поставлялася новатехніка. Стан справ в агросекторі економіки ускладнювалася тим, що в 1946м. сильна посуха охопила Україну, Молдову, правобережні райони Нижнього
    Поволжя, Північний Кавказ, центральні чорноземні області. Розпочавсяголод викликав масовий відтік сільського населення в міста.
    _____________________< br>1 Орлов А.С., Георгієв В.А. та ін Історія Росії з найдавніших часів донаших днів. - М., 1999 .- 445 стор.

    У лютому 1947 р. Пленум ЦК ВКП (б) розглянув питання «Про заходи підйомусільського господарства в післявоєнний період ». Головними шляхами його підйомубули визначені: забезпечення села тракторами, сільськогосподарськимимашинами і добривами, підвищення культури землеробства. Зверталася увагана необхідність поліпшення керівництва агросфері економіки. Дляздійснення наміченого плану було збільшено випуск сільськогосподарськоїтехніки. Проводилися роботи з електрифікації села. Вживалися надзвичайнізаходи по зміцненню колгоспно-радгоспного виробництва. На рубежі 40-х - 50-хроків було проведено укрупнення дрібних колгоспів. На протязі декількох роківїх кількість зменшилась майже в три рази. Нові колективні господарствастворювалися в західних областях Білорусії та України, в республіках
    Прибалтики, в Правобережної Молдавії. Колективізація проводиласянасильницькими методами, супроводжувалася репресіями і депортаціяминаселення. Тільки з Литви були виселені в травні - липні 1948 року понад 19,3тис. селянських родин загальною чисельністю близько 70 тис. человек.2

    Збільшення виробництва і постачання техніки селу, заходи щодо організаційноїперебудові колгоспів не змінили важкого стану в агросфері. Всявиробнича діяльність колгоспів і радгоспів перебувала під контролемпартійних і державних органів влади. Періодично підвищувалися розміриподатків на сільськогосподарські підприємства, що вело до їх збіднення. Булипосилені заходи щодо індивідуальних селянських господарств:збільшувалися побори з присадибних ділянок.

    Соціально-економічне становище на початку 50-х років. Економіка на початку
    50-х років розвивалася на основі сформованих у попередній періодтенденцій. У п'ятій п'ятирічці (1951-1955 рр..), Як і раніше, першоряднеувага приділялася важкої і особливо оборонної індустрії. Випуск предметівнародного споживання (бавовняних тканин, взуття та ін) значновідставав від планових завдань і потреб населення.

    Сільське господарство, як і раніше, не задовольняло потреб легкої тахарчової промисловості в сировині.

    На рубежі 40-50-х років посилилась централізація управлінняпромисловістю. Укрупнювалися міністерства (вугільної, нафтовоїпромисловості та ін), створювалися нові відомства. Це вело до зростанняуправлінського апарату, його відриву від виробництва.

    Вживалися заходи щодо поліпшення умов життя населення. Протягомчетвертої п'ятирічки кілька разів знижувалися ціни на товари масовогоспоживання. У 1947 р. була скасована карткова система на продовольчітовари. З метою подолання фінансових труднощів була проведена грошовареформа. В обіг вводилися нові гроші. Знаходяться у населення старігроші обмінювалися в співвідношенні 10:1. На практиці реформа привела довилученню _____________________< br>2 Орлов А.С., Георгієв В.А. та ін Історія Росії з найдавніших часів донаших днів. - М., 1999 .- 447 стор.у населення готівкових коштів.

    Були відроджені з руїн і попелу зруйновані в роки війни міста і села.
    Збільшилися масштаби житлового та культурно-побутового будівництва. Однактемпи будівельних робіт відставали від масштабів зростання міського населення.
    На початку 50-х років нестача житла перетворилася на гостру житлову проблему.

    У 1952 р. була опублікована робота І.В. Сталіна «Економічні проблемисоціалізму в СРСР ». У ній глава держави намагався теоретично обгрунтуватипринципи проведеної в країні економічної політики. Мова йшла пропріоритетності розвитку важкої промисловості, про необхідність згортаннякооперативно-колгоспної власності шляхом її перетворення надержавну, про скорочення сфери товарного обігу. Дотримання цихпринципів, на думку І.В. Сталіна, повинно було забезпечити високі темпизростання народного господарства в СРСР.

    Радянське суспільство після війни. Останні ідеологічні кампанії
    Сталіна. Перенісши неймовірні тяготи воєнного часу, населення чекалополіпшення умов праці та побуту, позитивних змін у суспільстві, пом'якшенняполітичного режиму. Як і в попередні роки, у більшості ці надії булипов'язані з ім'ям І.В. Сталіна. Після закінчення війни І.В. Сталін бувзвільнений від обов'язків наркома оборони, але зберіг за собою посадуголови Раднаркому. Він продовжував залишатися членом Політбюро і Оргбюро
    ЦК ВКП (б). Збільшений за роки війни авторитет І.В. Сталіна підтримувавсявсією системою адміністративно-бюрократичного та ідеологічного апарату.

    У 1946-1947 рр.. за дорученням І.В. Сталіна велася розробка проектівнової
    Конституції СРСР і програми ВКП (б). Конституційний проект передбачавдеякий розвиток демократичних засад у житті суспільства. Так,одночасно з визнанням державної форми власності якпанівною допускалося існування дрібного селянського господарства,заснованого на особистій праці. У процесі обговорення проекту Конституції буливисловлені побажання про децентралізацію економічного життя. Висловлювалисяпропозиції розширити господарську самостійність місцевихуправлінських організацій. Проект Програми ВКП (б) пропонувалося доповнитиположенням про обмеження термінів виборної партійної роботи і т.п. Однаквсі пропозиції були відхилені, а слідом за тим припинилася робота надпроектами документів. Очікуваннями населення на зміни на краще не судилосязбутися. Незабаром після закінчення війни керівництво країни прийняв заходиз посилення внутрішньополітичного курсу.

    Розробка всіх законодавчих актів і постанов, формальнозатверджуються потім Верховна Рада СРСР, велася у вищих партійнихінстанціях. Керівництво всіма сферами життя суспільства зосередилося в
    Секретаріаті ЦК партії. Тут визначалися плани діяльності Верховного
    Ради, розглядалися кандидатури на посади міністрів та їхзаступників, затверджувався вищий командний склад Збройних Сил СРСР.
    Постанови ЦК ВКП (б) зобов'язували первинні партійні організаціїконтролювати роботу адміністрації промислових підприємств і колгоспів,розкривати «помилки і промахи господарських керівників».

    З метою забезпечення виробництва робочою силою були прийняті кількауказів про відповідальність осіб, які ухиляються від трудової діяльності.
    «Указнікі" підлягали депортації, місцем для їх нового поселення і роботибули обрані Кемеровська і Омська області, Красноярський край.
    Адміністративно-каральні заходи по відношенню до колгоспників, невиробили обов'язкового мінімуму трудоднів, і до міських «дармоїдам» немогли поліпшити положення справ в економіці.

    Слухаючи?? ие керівників держави направлялося не стільки на виробленняефективних заходів з підйому економіки, скільки на пошуки конкретних
    «Винуватців» її незадовільного розвитку. Так, зриви у виробництвіавіаційної техніки пояснювалися «шкідництвом» з боку керівництвагалузі ( «Дело Шахурин, Новикова та ін»). На рубежі 40-50-х роківкерівники Політбюро обговорювали «справи» осіб, нібито займалисяшкідництвом в автомобілебудуванні ( "Про ворожих елементах на Зісе», «Проположенні в МДБ та про шкідництво в лікувальній справі »).

    Продовжувалася фабрикація справ «ворогів народу». У 1949 р. керівники
    Ленінградської партійної організації були звинувачені у створенні антипартійноїгрупи та проведенні шкідницькою роботи ( «ленінградське справа»).
    Одночасно було сфабриковано звинувачення проти Н.А. Вознесенського --голови Держплану СРСР, видатного вченого-економіста. Він обвинувачувався внезадовільному керівництві Держпланом, в антидержавних іантипартійних вчинках. Організатори не існувала антипартійноїугрупування були засуджені до розстрілу, кілька людей - до тривалихтермінів ув'язнення.

    Було порушено судову справу про нібито діє в Грузії фон Мінгреліянаціоналістичної організації, що ставила на меті ліквідацію радянської владив республіці ( «мінгрельської справу »).

    У 1952 р. було сфабриковано так звана справа лікарів. Група великихфахівців-медиків, що обслуговували видатних державних діячів, булизвинувачені в причетності до шпигунської організації і намір здійснититерористичні акти проти керівників країни.

    Важкий стан післявоєнної економіки, надмірна централізаціягосподарського керівництва викликали занепокоєння у багатьох радянських людей.
    У ЦК партії надходили тисячі листів від окремих громадян з повідомленнями прозловживання місцевої влади, з пропозиціями про поліпшення справ усільському господарстві. Робилися спроби протидії внутрішньополітичногокурсом. Так, у Воронежі була створена нелегальна молодіжна організація.
    Її учасники, стурбовані економічним становищем країни, прийшли довисновку про необхідність зміни господарської політики. Організація,налічувала кілька десятків чоловік, була розкрита, її керівникипритягнуті до суду.

    В умовах адміністративно-командної системи виникло глибокепротиріччя між необхідністю змін у соціально-політичному таекономічній сферах і нездатністю державного апарату усвідомити іздійснити ці зміни.

    Перемога у Вітчизняній війні підвищила авторитет СРСР. У семи країнах
    Центральної та Східної Європи до влади прийшли ліві, демократичні сили.
    Створені в них нові уряду очолили представникикомуністичних і робочих партій.

    Положення про двох таборах, про протистояння на світовій арені двохсоціальних систем лежало в основі зовнішньополітичних поглядів партійно -державного керівництва СРСР. Ці погляди знайшли відображення,Зокрема, у роботі І.В. Сталіна «Економічні проблеми соціалізму в
    СРСР ». У роботі містився також висновок про неминучість війн у світі до тихпір, поки існує імперіалізм.

    У 1949 р. з метою розширення економічного співробітництва і торгівліміж країнами була створена міжурядова економічна організація
    - Ради Економічної Взаємодопомоги (РЕВ). До його складу увійшли Албанія (до
    1961 р.), Болгарія, Угорщина, Польща, Румунія, Чехословаччина, а з 1949 р. і
    ГДР. Місцем Секретаріату РЕВ була Москва. Однією з причинстворення РЕВ був бойкот країнами Заходу торгових відносин з
    СРСР та країнами Східної Європи.

    З закінчення Вітчизняної війни відбулися зміни у взаєминах
    СРСР з колишніми союзниками. «Холодна війна» - таку назву отримавзовнішньополітичний курс, що проводиться обома сторонами у відношенні один до одногов період другої половини 40-х - початку 90-х років. Він характеризувавсяперш за все ворожими політичними акціями сторін.

    Конфронтація сторін виразно проявилася в 1947 р. у зв'язку з висунутим
    США планом Маршалла. Ця програма передбачала надання економічноїдопомоги європейським країнам, що постраждали в роки другої світової війни.
    Радянський уряд розцінив план Маршалла як зброя антирадянськоїполітики і відмовився брати участь у конференції. За його наполяганням про відмовубрати участь у плані Маршалла заявили та запрошені на конференцію країни
    Східної Європи.

    Однією з форм прояву «холодної війни» стало формування політичнихі військово-політичних блоків. У 1949 р. було створено Альянс
    (НАТО). До його складу увійшли США, Канада і кілька держав Західної
    Європи. Через два роки відбулося підписання військово-політичного союзуміж США, Австралією та Новою Зеландією (АНЗЮС).

    Радянський Союз проводив роботу проти пропаганди нової війни. Основнийареною його діяльності стала Організація Об'єднаних Націй (ООН). Вонабула створена в 1945 р. і об'єднувала 51 держава. Її метою булозміцнення миру і безпеки та розвиток співпраці міждержавами. На сесіях ООН радянські представники виступали зпропозиціями про скорочення звичайних видів озброєння та заборону атомноїзброї, про виведення військ з територій чужих держав. Всі ці пропозиції,як правило, блокувалися представниками США і їх союзниками. Уодносторонньому порядку СРСР вивів свої війська з територій кількохдержав, куди вони були введені у воєнні роки.

    Таким чином труднощі в економічній сфері, ідеологізація суспільно -політичному житті, посилення міжнародної напруженості - такі булирезультати розвитку суспільства в перші повоєнні роки. У цей період щебільше зміцнів режим особистої влади І.В. Сталіна, посилилася командно -адміністративна система. У ці ж роки в суспільній свідомості все більшечітко формувалася думка про необхідність змін в суспільстві. Смерть І.В.
    Сталіна (березень 1953 р.) полегшила пошуки виходу з протиріч, обплуталивсі сфери суспільного життя.

    БОРОТЬБА ЗА ЛІДЕРСТВО У вищих ешелонах влади в

    1953 -1957 рр..

    ХХ З'ЇЗД КПРС - ПОВОРОТ До ДЕМОКРАТИЗАЦІЇ КРАЇНИ

    Боротьба за політичне лідерство. 5 березня 1953 помер І.В. Сталін
    - Перший секретар ЦК КПРС, Голова Ради Міністрів СРСР, а 14 березнявідбувся Пленум ЦК КПРС і обрано секретаріат ЦК КПРС. Були здійсненізміни у складі керівництва КПРС і Радянського уряду.
    Секретаріат ЦК партії очолив Н.С. Хрущов - відомий партійний діяч,багато років керував найбільшими парторганізаціями країни.
    Головою Ради Міністрів був призначений Г.М. Маленков, міністроміноземних справ - В.М. Молотов, міністром оборони - Н.А. Булганін.
    Головою Верховної Ради СРСР був затверджений К.Є. Ворошилов. На чолінового міністерства внутрішніх справ підвівся Л.П. Берія, раніше колишнійзаступником міністра внутрішніх справ. Нові лідери заявили про своюготовності здійснювати «колективне керівництво» країною. Проте з першихже днів перебування при владі почалася боротьба між ними за політичнелідерство. Основними суперниками в ній були Л.П. Берія, Г.М. Маленков і
    Н.С. Хрущов.

    Тим Маленковим і Берія велася затаєна боротьба і після смерті Сталінаця боротьба загострилася, прийнявши вже смертельний характер, хоча створювалосявраження, що Маленков і Берія «подружилися» і будуть керувати країноювдвох. Про те, що вони уклали між собою тимчасовий союз, говорило те,що Маленков затвердив нові призначення Берії в МВС.

    Маючи далекосяжні плани із захоплення влади в країні, шляхом всілякихкомбінацій Берія в четвертий раз за радянську історію об'єднує МДБ СРСР і
    МВС СРСР в одне міністерство. Він прагне терміново розставити на ключовихпостах своїх ставлеників, звільнившись від неугодних йому, хоча і чеснихпрацівників. Хитрий хід придумав Берія з амністією після смерті Сталіна.
    Берії було конче потрібно знову відправити на заслання неугодних, затриматищо залишилися там. Тоді-то й почали випускати кримінальних злочинців і рецидивістів.
    Вони тут же взялися за старе. Невдоволення і нестабільність могли дати
    Берії шанс повернутися до старих методів. Берія почав наступ напартію, підпорядковуючи її Міністерству внутрішніх справ.

    Хрущов розумів, звичайно, що може його чекати. І саме він організувавповалення Берії з усіх його високих посад. Істотне полягало в тому,що Микита Сергійович отримав повну підтримку маршала Жукова та генерала
    Москаленко і саме вони оголосили Берії, що він арештований.

    Перші кроки по лінії відновлення законності в країні було вжитоу квітні 1953 Припинилося слідство у «справі лікарів». Були звільненіз ув'язнення учасники «мінгрельської справи». 26 червня 1953 був заарештований
    Л.П. Берія. Він був виключений з партії як «ворог народу» і відданий під суд.

    У вироку, оголошеному 23 грудня 1953, Берія обвинувачувався в тому, щовін збив ворожу Радянській державі зрадницьку групузмовників, які ставили собі за мету використовувати органи внутрішніхсправ проти Комуністичної партії і Радянського уряду, поставити
    МВС над партією і урядом для захоплення влади, ліквідації радянськоголаду, реставрації капіталізму і відновлення панування буржуазії.

    Ставши у березні 1953 р. міністром внутрішніх справ СРСР, Берія почав посиленопросувати учасників змовницької групи на керівні пости.
    Змовники примушували працівників місцевих органів МВС таємно збиратинаклепницькі дані про діяльність і склад партійних органів. Буливжито заходів до активізації буржуазно-націоналістичних елементів в союзнихреспубліках, розпалювання ворожнечі і ворожнечі між народами СРСР. Був встановленийшпигунство за керівництвом партії і уряду.

    Суд звинуватив Берія та його спільників в тому, що вони робилитерористичні розправи над людьми, з боку яких боялисявикриттів і т.д. 3 У зв'язку з усім цим та іншими тяжкимизлочинами суд засудив всіх підсудних до розстрілу, вказавши, щовирок остаточний і оскарженню не підлягає. Цього ж дня вирокбув приведений у виконання.

    Одне з центральних місць в діяльності нового керівництва займаларобота щодо звільнення суспільства від найбільш потворних форм адміністративно -командної системи, зокрема, щодо подолання культу особи І.В.
    Сталіна. Основна роль у ній належала Н.С. Хрущову, обраному ввересні 1953 р. першим секретарем ЦК КПРС. У пресі почалася критикакульту особи І.В. Сталіна. Проводилися реорганізація структури іоновлення кадрів в органах внутрішніх справ. Здійснювалася робота зреабілітації невинних жертв репресій.

    Перетворення в суспільно-політичному житті. Велике значення вщо почалася лібералізації суспільно-політичного життя мав ХХ з'їзд КПРС
    (лютий 1956 р.). На з'їзді обговорювався звіт про роботу ЦК партії, директивишостого п'ятирічного плану народногосподарського розвитку. З'їзд приділиввелику увагу питанням міжнародного стану і перспективам світовогорозвитку. У документах з'їзду були зроблені висновки про можливістьзапобігання нової світової війни і про різноманітність форм переходу досоціалізму. (У 1957 р. міністром закордонних справ СРСР був призначений А.А.
    Громико - професійний дипломат, тривалий час представлявінтереси країни в ООН.) На закритому засіданні з'їзду виступив Н.С. Хрущовз доповіддю «Про культ особи і його наслідки». У доповіді містилисязібрані відомості про масові розстріли невинних людей і про депортаціюнародів у 30-40-і роки. Причини масових репресій пов'язувалися з культомособистості І.В. Сталіна, з негативними рисами його характеру, відступамивід марксистсько-ленінського розуміння ролі особистості
    _____________________< br>3 Берія: кінець кар'єри. - М., 1991. - Стр.411-414.в історії.

    З доповіді Н.С. Хрущова ХХ з'їзду Комуністичної партії Радянського
    Союзу 25 лютого 1956: «Факти показують, що багато зловживаньбуло зроблено за вказівкою Сталіна, не рахуючись з будь-якими нормамипартійної та радянської законності. Сталін був чоловік дуже недовірливий, зболючою підозрою, у чому ми переконалися, працюючи разом з ним. Вінміг подивитися на людину і сказати: «Что-то у вас сьогодні очі бігають»або: «Чому ви сьогодні часто відвертається, не дивиться прямо в очі?».
    Болюча підозрілість привела його до огульного недовірі, в тому числіі по відношенню до видатних діячів партії, яких він знав багато років.
    Скрізь і всюди він бачив «ворогів», «дворушник», «шпигунів».

    Маючи необмежену владу, він допускав жорстоке свавілля, придушувавлюдини морально і фізично. Створювалася така обстановка, при якійлюдина не міг проявити свою волю.

    Коли Сталін говорив, що такого-то треба заарештувати, то слід булоприймати на віру, що це «ворог народу». А банда Берія, господарюють уорганах держбезпеки, зі шкіри лізла геть, щоб довести винузаарештованих осіб, правильність сфабрикованих ними матеріалів. Аякі докази пускалися в хід? Освідчення заарештованих. Іслідчі добували ці «визнання». Але як можна отримати від людинизізнання у злочинах, яких він ніколи не робив? Тільки однимспособом - застосуванням фізичних методів впливу, шляхом катувань,позбавлення свідомості, позбавлення розуму, позбавленням людської гідності. Такдобувалися уявні визнання. »4

    Після закінчення роботи з'їзду проходило читання доповіді Н.С. Хрущова назборах партійних організацій. Що містилися в доповіді факти народжували услухачів обурення і прагнення зрозуміти причини потураннябеззаконням з боку партійних органів. Публічне засудження культу І.В.
    Сталіна, викриття злочинів сталінського режиму викликали глибокізміни в суспільній свідомості, руйнуванні системи страху. «Вмирають в
    Росії страхи .... »- Такими словами починалося один з віршів Е.
    Євтушенко тих років.

    Проведена Н.С. Хрущовим політика десталінізації, численніперебудови в політичній та економічній сферах викликали зростаюченевдоволення частини партійно-державного апарату. На думку багатьохкерівників країни, викриття культу І.В. Сталіна вело до падінняавторитету СРСР і Комуністичної партії на міжнародній арені. У 1957 р.група партійних лідерів, очолювана Г.М. Маленковим, В.М. Молотовим і
    Л.М. Кагановичем, спробувала змістити Н.С. Хрущова з посади першогосекретаря ЦК КПРС. Вони звинувачували Хрущова у порушенні принципів
    «колективного
    _____________________< br>4 Світло і тіні «великого десятиріччя»: Н.С. Хрущов і його час. -Л., 1989.
    - Стор 71-72.керівництва »і встановлення свого культу, в самочинних і необдуманихзовнішньополітичних діях, в економічному волюнтаризмі. Але відкритаопір частини партійних і державних керівників політиціреформ завершилося провалом. Значна частина партійних і радянськихлідерів в цей момент підтримала Н.С. Хрущова. Червневий (1957 р.) Пленум ЦК
    КПРС визнав групу Г.М. Маленкова, В.М. Молотова і Л.М. Кагановичавинною у виступі проти політичного курсу партії. Учасники групибули виключені зі складу вищих партійних органів і зміщені з займанихними постів.

    Після усунення «опозиції» були проведені зміни у складі вищихорганів влади. Був звільнений від обов'язків Голови Верховного
    Ради СРСР К.Є. Ворошилов - його місце зайняв Л.І. Брежнєв. Був зміщенийміністр оборони Г.К. Жуков, який зіграв у червні 1957 р. вирішальну роль узбереженні Н.С. Хрущова на посаді лідера КПРС.

    Таким чином до 1958 р. закінчилася боротьба за лідерство у вищихешелонах влади, що почалася ще в березні 1953 р. Відповідно зроставкульт Н.С. Хрущова. З 1958 р. він поєднував вже дві посади: першийсекретаря ЦК партії і глави уряду. Почалася лібералізаціясуспільно-політичного життя. Велике значення в демократизації країнимав ХХ з'їзд КПРС.

    РЕФОРМИ Н.С. ХРУЩОВА В ЕКОНОМІЦІ ТА УПРАВЛІННІ.

    «відлиги» в ГРОМАДСЬКОЇ ЖИТТЯ СРСР

    Економічний курс на селі. У другій половині 1953 почалисякардинальні перетворення в економіці країни. Їх характер іспрямованість свідчили про деякі зміни економічногокурсу. Зміни стосувалися передусім сільського господарства, його прискореногопідйому з метою забезпечення населення продовольством і легкоїпромисловості - сировиною. Підвищення добробуту народу оголошувалося однієїз центральних завдань нового керівництва. Для її дозволу почаласярозробка нової аграрної політики, основи якої були затверджені навересневому (1953 р.) Пленумі ЦК КПРС. Центральне місце в ній займали:підвищення державних закупівельних цін на сільськогосподарську продукцію,збільшення фінансування галузей агросфери, вдосконалення податковоїполітики. Змінювалася система планування сільськогосподарськоговиробництва. Відтепер держава визначала лише обсяг заготовок підлягаєздачі продукції. Кілька разів підвищувалися ціни на що здається державісільгосппродукцію. Були знижені податки з особистих підсобних господарств селянта вводилася нова система оподаткування (з одиниці земельної площі).
    Робилися кроки з поліпшення технічної оснащеності колгоспів ірадгоспів. Збільшилися поставки селу тракторів і сільськогосподарських машин.

    З 1954 р. почалося освоєння цілинних і перелогових земель. Для підйомуцілини в східні райони країни - на Південний Урал, в Сибір, Казахстан --прибули понад 350 тис. переселенців.

    У 1958 р. була проведена реорганізація МТС. Колгоспи дістали правокупувати у МТС техніку. На базі МТС створювалися ремонтно-технічністанції. Доцільність цього заходу нейтралізувала поспішністю при їїпроведенні та невиправдано високими цінами на застарілу техніку.

    Непослідовність аграрної політики виявлялася і в іншихперетвореннях, що торкнулися агросферу. Розпочався новий етап укрупненняколгоспів і зселення неперспективних сіл. Здійснювалися масовіперетворення колгоспів у державні сільськогосподарські підприємства
    (радгоспи). Діяли силові методи управління галузями агросфери. УНаприкінці 50-х років стала проводитися лінія на згортання особистих підсобнихгосподарств. Після візиту Н.С. Хрущова в США (1959 р.) всім господарствам - зайого наполяганням - рекомендувалося переходити до посіву кукурудзи, «цариціполів »і навіть тих регіонів де вона не могла нормально виростати ідозрівати у зв'язку з кліматичними умовами.

    Вся сукупність економічних заходів дозволила досягти певнихуспіхів в розвитку аграрного виробництва. Так у січні 1964 року зауспішний розвиток тваринництва Рада Міністрів Української РСР присудив Вологодськоїобласті перехідний Червоний прапор Ради Міністрів Української РСР. Але корінногопокращення в розвитку сільського господарства не відбулося. Результатомнепродуманих заходів стало загострення продовольчої проблеми. У зв'язку зскороченням державних резервів зерна СРСР почав регулярно купуватийого за кордоном.

    Реформи управління промисловістю. Переорієнтування економіки нарозвиток агросфери і легкої промисловості було короткочасним. Укерівництва країни була відсутня розгорнута концепція перетворень вгалузі економіки. В початку 1955 р. Г.М. Маленков - прихильник стратегіїрозвитку легкої промисловості - був змушений залишити посаду голови
    Ради Міністрів. Відновлювався принцип пріоритетного розвиткувиробництва засобів виробництва, що знайшло відображення в планах шостийп'ятирічки

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !