Міністерство Внутрішніх Справ Російської Федерації
Омський юридичний інститут
Кемеровській відділення заочного навчання
РЕФЕРАТ З ІСТОРІЇ
Тема:'' Символи Росії''.
Слухач: Суздалев Олексій Геннадійович.
залікова книжка 3940
Домашня адреса: 660094 м. Красноярськ, вул.Щорса 48а - 28 план:
Символи Росії.
1. Введення
.................................................. ..........................< br>............................ 3
2. Герб Росії
......................................... ...............................
............ ............... 6
3. Прапор Росії
......................................... ...............................
............ ............... 10
4. Гімн Росії
......................................... ...............................
............ ............... 16
5. Висновок
.......................................... ..............................
............. ............... 20
Введення.
Для будь-якої сучасної держави його символ існує в триєдність:герб, прапор і гімн. Подібне триєдність у світовій практиці початокскладатися порівняно пізно, з Х1Х століття.
Символи Росії ... що це таке? Мабуть, не знайдеться в країнілюдини, яка б зовсім нічого не відповів на це питання. Однаквідповіді, без сумніву, будуть різні. Хтось згадає безкраї простори --луки, поля (''Поле, русское поле ...''), ліси (''берези, берези ...''), кому -то на думку прийдуть набридлому, але неодмінні сувеніри: матрьошки, самовари,ведмеді. Любителі російської старовини розкажуть про давнє Московському Кремлі, ірегалії - знаки царської влади: скіпетр, короні, державі, бармен, Шапці
Мономаха і, звичайно ж, не забуду і російські архітектурні святині,існуючі та зруйновані: Червону площу, Покровський собор (храм
Василя Блаженного), храм Христа Спасителя. Згадавши про російську воїнствоназвуть''Прощання слов'янки''або Георгіївський хрест. А хтось,можливо, зверне свій уявний погляд до своєї малої Батьківщини''''- місту, вякому він народився і виріс, де лишився батьківський дім.
Кожен по своєму буде правий. І перш за все через неоднозначностіпоняття''символ''його багатомірності. Не випадково проблемами символу ісимволіки займаються не тільки філософи, але й вчені інших спеціальностей
- Математики, психологи, лінгвісти, літературознавці, історики,мистецтвознавці. За словами радянського вченого енциклопедиста А. Н. Лосєва,праці якого тільки зараз у повному обсязі стали доходити до читача,поняття''символ''є''завзятим чіпким тисячолітнім поняттям''.
''Цей термін, - пише він, - часто вживається навіть у самомузвичайним, побутовому сенсі, коли взагалі хочуть сказати, що щось одневказує на щось інше, тобто вживає термін''символ''просто всенсі''знак''. [1]
Вплив символу починається вже через його зовнішню форму. ''Заелементами понять, виражених в словах, стоять почуттєві асоціації.
Вони як би проектують поняття на найбільш підходящі''''почуттєвіобрази і тим самим допомагаю сформувати символ'', - пояснює принципстворення символу філософ Л. В. Уваров. [2]
Незважаючи на те, що теоретичною основою вивчення тієї груписимволів, про яку піде мова нижче, недостатньо розроблені (не дужепоки ясно, до якої сфери діяльності їх чітко можна віднести: до соціально -політичної, ідеологічної, правової і т.д.), цілком очевидно, щоза допомогою їх виражені певні суспільні відносини, що як всякийсимвол, вони - соціальні феномени і, отже, завжди несуть на собідрук,''наліт''свого суспільства. У них явно відображено''соціальне обличчя''епохи, конкретного історичного часу, через їхнє призначення можнавизначити рівень розвитку самого суспільства. ''Чи вимагаєдокази, - писав, підкреслюючи цю характеристику символу, А. Ф. Лосєв,
- Що всі реальні символи існують лише в історії, всі несуть на собівідбиток епохи, класового чи станового походження ... Історія символу ...ясно виявляє всю неможливість чистої символіки в її відверненомувигляді ...''[3]
У популярному довіднику''Міжнародна символіка і емблематики''його автор, характеризуючи аналогічні знаки підкреслив, що вони представляютьсобою''категорії з галузі ідеології''[4], з чим, звичайно не можна непогодитися. Так що до символів''не''своєї епохи треба відноситьсяобережно. Однак це не означає, що вони нам не цікаві. Причини іпринципи їх виникнення, їх еволюція допомагає не тільки всебічнопредставити історичний процес, а й наблизитися до розуміння,''розшифровки''світогляду людини минулого, розкрити закономірності йогомислення, сенс його вчинків, в щільну підійти до вивчення соціальноїпсихології окремих верств російського суспільства, його менталітету''склад розумумислення''- питанням недостатньо вивченим, але дуже важливим.
Нижче мова піде про символи державного суверенітету Росії тогоперіоду вітчизняної історії, який в останні роки особливо приваблюєсуспільну увагу, - до 1917 р. З Х1Х століття символи державногосуверенітету поступово закріплюються законодавчо. Однак це зовсім неозначає, що, скажімо, державних гербів не існувало раніше. Так самояк у багатьох країнах Європи, в Росії емблеми, пізніше увійшли додержавний герб, виникли у середньовіччі. І вже в початковий періодіснування єдиного російської держави вони відіграли важливу роль у боротьбіза його зміцнення. Вибір з тисяч емблем, що існували в середні століття івідбивали спосіб мислення наших предків, цілком конкретних зображень небуло випадковим. З одного боку, вони в наочній формі виражали основніідеї державної політики що прийняв їх великого князя московського
Івана III, втілюючи в собі певну його орієнтаціювнутрішньодержавні устремління, зовнішньополітичні задуми. А з іншого --за своєю формою ці знаки виявилися звичні і зрозумілі жителю Середньовічної
Русі.
Прапор Російської імперії, його кольору визначилися набагато пізніше,перший гербових емблем - через 200 років після появи останніх надержавної печатки. Біло-синій-червоний прапор''подарував''Росії флот
Петра I. У боротьбі за звання''''державного прапора йому довелося наПротягом майже двох століть''конкурувати''чорно-жовто-білимімператорським стягом.
Гімн з'явився разом пізніше - в Х1Х в., так само''пропустивши попередусебе''ряд загальноруських мелодій.
Российская державна символіка перебуває в ряді тих проблем,які ще не та давно здавалися малозначне, не викликали особливогоінтересу ні в істориків, ні у широкого кола читачів. Тепер вже новепокоління''''повернувшись обличчям до своєї історії згадали і про давнозабутих, скинутий в прямому сенсі цього слова емблеми і символи, трохичи не зводячи деякі з них на п'єдестал.
Як колись Французька революція змела королівські лілеї, як упавдвоголовий орел австро-угорської монархії, так і знаків царської владинічого було символізувати в народжуваній новому світі. Історичнапам'ять, причетність до діянь предків, до споконвічних коренів своїмвоскрешає в старих символи, які важливі нам перш за все якпам'ятники минулого. З цих позицій розглядається герб, прапор і гімн
Російської імперії.
1.Герб Росії.
''... не безпотребно прогербі державному від історії згаданий''.
емблем, їх символічного глузду в середні століття надавалосявеличезне значення. Особлива роль відводилася знаків, що уособлює поняттядержави, верховну владу государя, ідею його панування над підданими
. Серед державних символів першенствували емблеми, що становлятьвідмітний знак держави - державний герб. Підбір емблемдержавного герба, визначення їх поєднання, пропорцій, квітівставилися до компетенції вищої державної влади. Державнийгерб був важливою частиною інституту зовнішнього оформлення верховної влади.
У джерелах є мало письмових свідчень про російські символи.
Так вони і мізерні і нечіткі. Перше зустрічається в Ермолинские літопису, денадруковано повідомлення про те, що в 1464 р. У Москві''... місяця липня 15,поставлений бисть Святої великого мученика Георгія на воротех на Фролівська,різан на камені, а нарядом Васильєвим Дмитрієва сина Єрмоліна''. [5] Злегкої руки істориків Х1Х в. Скульптура св. Георгія на коні, що вражаєзмія - дракон, роботи видатного російського зодчого ХV ст. В. Д. Єрмолінаоцінювалася у вітчизняній історіографії як зразок великокнязівської абонавіть московської геральдики.
Початок наступного етапу реконструкції''''державного герба
Російської імперії відноситься до останніх років правління Миколи I. Царнеодноразово висловлював невдоволення виглядом гербів і діяльністю Герольдії вцілому. Коли за його розпорядженням у 1848 р. Герольдія перетворилася вустанова більш високого рангу - департаменту Сенату, він знову звернувувагу на той факт, що герби складаються''не за правиламигеральдики''. У 1851 р. Микола I дав вказівку''прийняти на майбутнє часза правило на гербах губерній, областей і губернських міст, котрі надалібудуть представляемо на найвищу твердження, зображувати завждиімператорську корону, на гербах ж міст повітових ставити ниніуживаних подібними містами міську корону. На розсуд міністравнутрішніх справ імператорську корону вживати тільки тим повітовим містам,котрі відрізняються від інших просторістю населення і взагалі своєюзначущістю в адміністративному, торговому і історичномувідносинах''. [6]
Це тільки один приклад з''геральдичних''претензій царя. Були йінші, виконання яких покладено на Департамент герольдії.
31 травня 1857 Указом Урядового Сенату за височайшимвелінням імператора Олександра II в Росії було введено Великийдержавний герб.
У ньому закріплена традиція, що веде початок від державної печатки
Іоанна IV Васильовича, на якій навколо гербового двоголового орларозташовувалися герби територій, що входять до складу російської держави.
Великий державний герб відображає засобами геральдичної символікитриєдину сутність російської ідеї - за Віру, Царя і Отечество. Вперше проект
Великого герба Росії був викладений у Маніфесті імператора Павла I в 1800році. Але тоді ця ідея не отримала завершення.
Новизна Великого державного герба полягала в композиційномуз'єднанні гербів російських територій та використання раніше незастосовувалися в Росії геральдичних коштів. При цьому більшість гербівросійських територій залишилися практично незмінними, як і головнийсимвол російської держави - двоголовий орел.
В остаточному вигляді Великий герб склався до 1883 року і залишавсятаким до 1917 року. Він зображувався на великій державної печатки, натронах, балдахін, в залах, призначених для урочистих зборів при
Імператорському Дворі і для засідань вищих присутствених місць ...
За радянських часів зображення герба Російської імперії практично несприймалося, тому для багатьох читачів буде цікавий розповідь про йогокомпозиції.
У центрі Великого герба вміщено державний герб Росії - чорнийдвоголовий орел у золотому щиті. На грудях орла розташований Московський герб --св. Георгій Змієборець, що пробиває змія. Герб Росії увінчаний шоломомсвятого Великого Князя Олександра Невського. По обох боках герба Росіїстоять щитодержателя: Архістратиг Михаїл з вогненним мечем (зліва відглядача) і Архангел Гавриїл (праворуч від глядача) - небесні покровителі йзаступники Росії. Навколо щита - ланцюг ордена св. Андрія Первозванного.
Центральну частину Великого герба вкриває золота покров у вигляді намету,підкладена горностаєм. На сіни виритий російський девіз:''Съ нами
Богь''. Над покровом поміщена імператорська корона і державна корогва,завершується двоголовим орлом і восьмиконечним хрестом. Навколо головногощита розташовані щити з гербами Царств і Великих князівств, увінчаниминалежними коронами. Прототипами корон послужили реальні історичнівінці російських государів: Шапка Мономаха, Казанська шапка Іоанна IV
Васильовича, Вінець Великого наряду Михайла Романова, Шапка Мономаха другунаряду 1 Петра Олексійовича, Алмазна шапка Петра 1, Корона Анни Іоаннівни,
Велика імператорська корона, всі вони зберігаються в Збройній палаті
Московського Кремля і Алмазному фонді Росії. У верхній частині Великого гербапоміщені щити з гербами територій, що також входять до складу Росії (потри щита ліворуч і праворуч від державної хоругви).
Дев'ять щитів з гербами, увінчаними коронами, розташовані в наступномупорядку (проти годинникової стрілки): Герб Казанського царства; Герб Польськогоцарства; Герб Херсонеса Таврійського (за древнім назвою Криму,входив до складу Візантії): з'єднані в одному щиті герби Великих
Князівств: Київського, Новгородського та Володимирського; Родовий герб Його
Імператорської Величності, що включає герб Рода Романових - червлений грифв срібному полі з чорною каймою (ліворуч від глядача) і Шлезвіг-голштінськогогерб, Шлезвігского, Сторманского, Дітмарсенского, Ольденбурзького і
Дельменгорстского (усі ці землі входили в повний титул російськихімператорів у формально належали російській короні); Герб Великого
Князівства Фінляндського; Сполучені герби: Грузії, Іверії, Карталінії,
Кабардинська земель, Вірменії, Черкаських і Горський Князів; Герб Сибірськогоцарства; Герб Астраханського царства.
Верхні щити з гербами мають наступний порядок (зліва направо): Щитз'єднаних гербів Північно-Східних областей (Вятський, Болгарська, Пермськийгерби); Щит з'єднаних гербів князівств та областей Литовських і Білоруських
(Болостокскій, Самогітскій, Вітебський, Мстиславській, Полоцький, Литовськагерби); Щит з'єднаних гербів князівств та областей Велікоросскіх
(Нижегородський, Югорський, Рязанський, Смоленський, Псковський, Тверській,
Ярославський, Ростовський, Білозерський, Удорскій герби); Щит з'єднанихгербів князівств та областей Південно-Західних (Волинський, Подільський,
Чернігівський герби); Щит з'єднаних гербів Прибалтійських областей
(Естляндську, Ліфляндська, Курляндський і Семігальскій, Корельский герби);
Щит з гербом Туркестану (включав Туркестанський край, Бухарське і
Хівинське ханства).
Великий герб Росії обрамляють лаврові і дубові гілки. Вони символізуютьславу, честь, заслуги (лаврові гілки), доблесть і мужність (дубовігілки).
Слід мати на увазі, що назви царств, князівств та інших територійносять історичний характер і не відповідають сучасним назвами ітериторіальних кордонів, багаторазово зміненим і перекроєнийкомуністичним режимом.
Всього у Великому гербі 17 щитів, на яких зображено 52 історичнихгерба територій, що входять до складу Російської імперії.
Герб СРСР, по суті, не що інше, як структура Великого герба Росіїіз заміщенням символікою. Місце двоголового орла зайняв серп і молот. Сень
Росії замінена кулею. Девіз Росії''Съ нами Бог''-''Пролетарі всіхкраїн, єднайтеся!''. Герби російських територій замінені стрічками зкомуністичним девізом національними мовами республік. І, нарешті,торжество червоної зірки над православним хрестом.
2.Флаг Росії.
Державному прапору, як святині, віддаються вищі державніпочесті. Гідність його підлягає захисту як усередині країни, так і за їїмежами, його образу розглядається як образа честі нації ідержави.
До кінця XVIII ст. правильніше говорити не про національні, а про прапорахпологів, князів, правлячих династій і т.п. Феодально-залежне населення немала права ні на герб, ні на прапор.
Державний прапор утвердився по-справжньому лише в Х1Х в. На Русі,були в прямому сенсіслова священними. На стягах величезних розмірів, які під час битвзакопується у землю (при сильному вітрі вони ревли''''), зображувалися лики
Спасителя, Богородиці і святих. Стяг вважався душею, славою і честю.
Релігійної святинею був і величезний''Чермний''(багряно-червоний, а нечорний) стяг Дмитра Донського з Нерукотворного Спаса 8. Під стягом билисяна Куликовому полі російські полки. На мініатюрах кінця XVI ст руські воїнизображувалися що билися під червоними прапорами. Перед штурмом Казані в
1552 Іван Грозний вибудував полки і розгорнув перед ними малинове, як у
Дмитра Донського, прапор з тим же хрестом, який в 1380 р. був свідкомпоразки полчищ Мамая.
Вже у першій третині XVII ст. білий, блакитний і червоний виконували рольдержавних кольорів. Першим державним і династичним прапором
Росії в XVII ст. можна вважати біле''гербовою''(гербовою) прапор ззображенням російського герба - золотого (рідко чорного) двоголового орла.
Перше прапор Петра I,''''побудоване в 1696 р. за старими традиціями,також мало державні кольори - червоне полотнище з білою облямівкою, всередині був зображений золотий орел, паряться над морем, а на грудях орла вколу - Спаситель; навколо прапора був виписаний повний титул царя. [7] Наводосвяття 1698 виносилося білий стяг теж із золотим орлом.
1667 - 1669 рр.. були роками народження нового гербового прапора, новоїгербової печатки, першого варіанту військово-морського прапора, пізніше ставдержавним. Часто чути закиди, що російська біло-синьо-червоний прапорсхожий на голландський. Безглуздо заперечувати, що на вигляд флотського прапора
Росії впливали кольору Нідерландів. Оранжево-біло-блакитний прапор республікивважається першим в сучасному значенні''національним прапором''світу.
Однак, безсумнівно, що вибір в Росії був подоланий і традиційнимикращими кольорами російського народу.
Цар Петро не змінив ні колишніх національних кольорів XVII ст. нідержавного гербового прапора. З петровського часу нам відомийточний порядок смуг на прапорі - біла, синя, червона. Торговим прапором у
1693 - 1700 рр.. вважався білий з двоголовим чорним орлом. [8]
10 березня 1699 був затверджений перший військовий орден на честь покровителя
Росії Св.Андрія Первозванного зі знаком блакитного скошеного хреста. Упочатку Північної війни, в сухопутної (!) армії, а потім, поступово, з
1703 по 1712 і на флоті утвердився один з найкрасивіших прапорів світу -
Андріївський. Однак біло-синьо-червоний не відразу була витіснена з військовихсудів. Цар постійно розробляв різні варіанти з'єднання косого хрестаз трибарвним прапором. У 1692 - 1712 рр.. Петро склав близько 30 типівморських прапорів. [9]
Отже, наприкінці XVII - початку XVIII ст. не менше десятиліття біло - синьо --червоний був бойовим прапором Росії як на суші, так і на морі.
Розташування смуг російського прапора збігалося з древнім розумінням будовисвіту: внизу - фізичний, плотський, вище - небесний, ще вище - світбожественний [10], або, переосмислюючи зверху вниз - Віра, Надія, Любов.
(Пізніше, в Х1Х в., Смугах надали значення співдружності трьохсхіднослов'янських народів - білорусів, українців і росіян). [11]
У послепетровское час національні кольори майже згасли. З армії вонивиявилися витісненими, а у флоті перейшли в розряд торгово-відомчих.
З XVIII російська культура орієнтувалася на Європу. Зміни в армії аждо окремих деталей уніформи''йшли в ногу''з європейськими. Цінововведення стимулювалися німецьким оточенням царюючих осіб, в жилахяких текло все більше німецької крові.
Але ще міцніше забутим виявився животіти на узбіччі російської історії
Трьохколірний прапор. Під ним не лилася вже російська кров, як під піхотнимипрапорами і кавалерійськими штандартами, які, навіть занепав і
''посивію'', окропляли двічі на рік святою водою і як дорогоцінніреліквії виносилися на паради. Цей прапор не покривав труни царів і російськихполководців на їх похоронах. Він не кликав вперед воїнів, що піднімалися наворога. (Не Трьохколірний національний, а прапор князя Дмитра Пожарськогопросило нижньогородське дворянство, збираючись на Кримську війну в 1855 р.)
Трьохколірний прапор не міг змагатися з Андріївським, слава якого гримілапо північних і південних морів і навіть океанів, не кажучи вже про двоголовим орле,якого бачили скрізь.
У другій половині Х1Х ст. сталося те, що було немислимо для моряків
Петра Великого: 900 новобранців з 1000 не знали кольорів російського прапора. [12]
Немає сумніву, що петровські кольору поступово б відродилися, але несподівано
Олександр II подарував''''Росії новий символ.
11 червня 1858 цар затвердив малюнок і розташування''гербових кольорів напрапорах, прапорах та інших предметах, що вживаються для прикрас приурочистих випадках''. У відповідності з рівнем тодішніх історичнихзнань кольори прапора були зведені до міфічного палеологовскому орла, іармійським кокарда.
''Найвища затвердження''єдиного варіанта прапора в чорно-жовто -білому виконанні відбулося за порадою барона Бернарда Кене. Недалекогляднаорієнтація на німецько-європейську геральдику обернулася в недалекому майбутньомупрограшем для уряду - Росія стала однією з небагатьох країн, деімператорський прапор опинився в протиставленні з не скасованим''торгово -цивільним''. В урочистих випадках казенні чорно-жовто-білі
''романівські''кольору наказувалося піднімати над урядовимиустановами, а біло-синьо-червоні допускалося виставляти наприватновласницьких будівлях і цивільних судах. Прав на чорно-жовто -білого прапори''обивателі''не мали. Придумали і пояснення для романівськихкольорів:''золото, срібло і земля''.
Строго кажучи, чорно-жовто-білий був першим, офіційно узаконенимдержавним прапором імперії, але населенню він був відомий ще менше,ніж біло-синьо-червоний, який все-таки бачили на ярмарках, виставках,олійних гуляннях. Урядовий указ 1858 мало хто знав, і прапор
Кене або за аналогією з Петровським і султанами на армійських ківерах, або запомилку, іноді вішали перевернутим, білою смугою нагору (див. Картину
А. П. Розанова''Ярмарок на Арбатській площі''[13] Двоїстістьсимволіки, що розділяла царську владу і громадянське суспільство, нарешті булоусвідомлена. 25 квітня 1883 перед коронацією Олександр III віддавперевагу старому Петровському''торговому'', а не''казенному''прапору
Кене, і 7 травня 1883 була опублікована повеління:''Вурочистих випадках, прикраса будівель прапорами, був вживаємовиключно російський прапор, що складається з трьох смуг, верхньої - білого,середньої - синього, нижньої - червоного кольорів''. [14]
Однак незважаючи на постанову 1883 німецько-романівські кольорупустили коріння, відсікти які вже було не можна, і вони дожили до лютого 1917р. Перш за все: династія не думала відмовлятися від імператорських кольорів.
Під''золото, срібло і землю''був витриманий розкішний середньовічний нарядГеральд, говорив про коронації Олександра III.
При Міністерстві Юстиції з 14 березня 1896 р. було скликано''Особливенарада'', яке мало остаточно відповісти на найвищийзапит - який прапор слід визнати''народним''. Традиції Петра I і флотуі на цей раз взяли верх. Нарада справедливо визнав, що не німецькагеральдика, а народні кольору повинні визначити кольору прапора. 5 квітня 1896р., після кількох засідань було ухвалено, що народним''''або
''державним''для всієї імперії, включаючи і Фінляндію, повиненостаточно вважатися біло-синьо-червоний, і ніякий інший. Все що булив запасі чорно-жовто-білі прапори повинні бути замінені біло-синьо-червоними
. [15]
Починаючи з останнього десятиріччя Х1Х в. можна говорити про культ''''біло -синьо-червоного прапора. Перед 300-річним ювілеєм Дому Романових, в 1910-1912рр.., в газетах знову спалахнула полеміка, чи залишати два прапори для Росії,або вибрати один біло-синьо-червоний або чорно-жовто-білий. Монархісти зновупропонували повернутися до чорно-жовто-білого прапора 1858-1883 рр.. виходячи зтого, що''царський і народне прапор повинні бути єдині'', що''символи
Російської імперії не повинні уподібнюватися конституційної Голландії тареспубліканської Франції. За прапор Петра Великого стояли моряки і до ньогосхилялося співчуття демократичної громадськості, бо він меншеасоціювався з самодержавством. Дискусія закінчилася нічим, тому щопочалася перша світова війна.
Остання реформа державного прапора була проведена в 1914 р.
На противагу царської символіці три російські революції вихлюпнули на вулиціі барикади не національний, а заборонений червоний колір, прийнятийсоціалістичними партіями в Європі з 1870 р. (Лише національні окраїниімперії підняли свої національні прапори). Вважалося, що не національний,а революційний червоний прапор здатний підняти дух втомленою на фронті армії.
Всі мітинги, присяги фронтових військ Тимчасового уряду і навіть атакипроходили під червоними транспарантами. Однак розрахунок уряду нареволюційний колір не виправдався.
У листопаді 1917 р. генералами М. В. Алексєєвим та Л. Г. Корніловим було покладенопочаток Білого руху і Добровольчої армії. У братовбивчийсутичках пролились моря російської крові. Кривавого хрещення громадянської війниі зобов'язаний своїм другим народженням Трьохколірний прапор, піднятий як антитезачервоному.
Під цим знову народженим символом почалася війна Білої ідеї з Червоною.
Значення триколірної символу незмірно зросла. Вперше після 200 --річної перерви петровські кольору повернулися в Російські Збройні сили.
Знаком, що відрізняє нову (Добровольчу) армію від царської і червоної сталачастка національного прапора - нарукавний шеврон кутом вниз.
Мало кому відомо, що трикольоровий символ Росії залишався де-юредержавним і в Радянській Росії ще майже півроку після 25 жовтня
1917 РКП (б) спочатку не мала принципових заперечень протинаціонального прапора Росії, тому він і не був скасований відразу. Старітрадиції виявилися живучі. У частини радянських полків на червоних прапорах бувзолотий двоголовий орел без корон. 10 липня 1918 П'ятий Всеросійський з'їзд
Рад прийняв один і той же червоний торговий, морський та військовий прапор.
2 листопада 1920 було останнім днем евакуації Білої армії Севастополя.
Разом з нею на 70 років пішов за море і прапор Петра I. Але російська символ непомер на чужині, він відроджувався на всіх континентах, де жили вихідці з
Росії.
У СРСР біло-синьо-червоні кольори частково відродилися у повоєнний час,після того, як довелося повернутися до багатьох історичних символів --національним героям, мундир в армії і міліції, до золотих погонів,офіцерським званням, міністерствам і т.д. У нові прапори союзних республікбуло дозволено ввести на 1/4 - 1/3 від червоного поля''національніособливості''у вигляді білих, синіх або зелених смуг.
З 1949 по 1953 р. по заданому зразком більшість республік ввели біліі сині смуги в свої червоні прапори. Останнім 9 січня 1954 бувзатверджений прапор РРФСР, і мало хто знав, що один з його проектів повторював внижньої третини забарвлення Національного прапора Росії. Але цей проект, мабуть,видався надто сміливим, і як''національної особливості''ввелилише вузьку вертикальну синю смужку у древка.
Національний символ Росії був втрачений для декількох поколінь. Але вінповернувся на нашу землю у 1989 р. Через 2 роки, 8 квітня 1991 р., день вдень, як при Я. М. Свердлова в 1918 р., Урядова комісія Ради
Міністрів Української РСР схвалила цього разу повернення триколірний прапор якпрапора республіки. 21 серпня Надзвичайна сесія Верховної Ради Української РСРпостановила''вважати історичний прапор Росії - полотнище з рівновеликихгоризонтальних білої, блакитному і червоної смуг офіційним Національнимпрапором Російської Федерації''. Через три дні він був піднятий над російськоюсвятинею - Кремлем. Так сталося - третє народження триколірної символу
Петра Великого.
Майже три століття пройшов наш народ під біло-синьо-червоним прапором. За цейчас були створені і могутня держава і велика культура, якими моглаб пишатися будь-яка нація світу. На знак вдячності Росії і на згадку прозвільнення з допомогою російського народу від османського панування кільканародів світу - серби, чорногорці і болгари взяли свої національні кольориза зразком росіян. Всі державно-історичні символи, у тому числі ічорно-жовто-білий, і червоний, під яким нашим народом пролито так багатокрові в 1914 - 1945 рр.. повинні користуватися рівним повагою і мати правона охорону законом.
Гімн Росії.
''Національнігімни вірніше за все відображають характернації''.
W. Wundt. Die
Nation und ihre Philosophie.
Крім герба та прапора найвищим символом держави є гімн --урочисте музичний твір, покликане об'єднувати, надихати всю націю.
Святкових і урочистих гімнів посилює та зміцнює національну ідержавне самосвідомість, а в міжнародних відносинах їх виконання,як і привітання прапорами, означає вираз почестей представникаміноземної держави. Так само як і підйом державного прапора, виконаннядержавного гімну супроводжується проявом вищих форм поваги донього - вставанням цивільних осіб і віддання честі або салютованіемзброєю військовими.
Зародження гімнів губиться в далекій давнині людства, нині вони
''розкоренилися''на релігійні, державні, військові, революційні іпартійні.
Тема російських гімнів практично не розроблено ні істориками, німузикознавцями, тут багато неясного і частина положень доводиться давати впорядку постановки проблеми. Аж до кінця ХУ11 в. Росії якдержавної функціонувала церковна символіка. Релігійнізображення і церковні хоругви часто замінювали собою герби і бойовіпрапори, церковна музика виконувалася під час церемоній, на яких пізнішестав звучати державний гімн.
18 березня 1814 перед штурмом Парижа російська армія влаштувала
''психічну демонстрацію'': всі оркестри з висот Монмарта один за однимграли військові марші, настрашив противника і піднімаючи переможний дух своїхвоїнів. Серед цих маршів, безсумнівно, був і''Преображення''. У другійполовині Х1Х ст. ''Марш Преображенського полку Петра Великого''співали на словалихий солдатської пісні''згадки про нього були наші діди''(знають турки нас і шведи
''). C 1917''Преображенський марш''став виконувати функції гімну.
Першим офіційним державним гімном Росії була''Молитваросіян'', слова якої написав поет В. А. Жуковський (1783 - 1852).
Ймовірно, вперше''''Пісня пролунала 15 листопада 1813 на концерті,влаштованому на користь інвалідів Вітчизняної війни. 1815 Жуковський В.А.опублікував у''Сині Вітчизни''новий, більш вдалий текст під назвою
''Молитва росіян''.
18 вересня 1816 Олександр I видав указ виконувати''Молитву російських''полковим оркестрам завжди при зустрічах імператора. [16] З цього часу цейгімн можна вважати першим офіційним гімном Росії.
Затвердження його відбулося одночасно із затвердженням німецьких чорно -жовто-білих (імперських) квітів у армійської і державну символіку
Росії. Проте через 17 років, Росія отримала новий гімн, написаний іросійським композитором і російським поетом.
Народження другої офіційного гімну, з яким Росія прожила майже століття,пов'язане з ім'ям Олексія Федоровича Львова (1798 - 1870), культурного івисокоосвіченого людини. У 1833 р. А. Ф. Львів супроводжував Миколи 1 в
Австрію і Пруссію, де імператора скрізь вітали звуками''God savethe King''. Відновити формально нерозпущений, але бездіяльний
''Священний союз''в жовтні цього року не вдалося. Цар вислуховувавчужоземну мелодію монархічної солідарності без ентузіазму і поповерненню доручив Львову, як найбільш близького йому музикантові, скластиновий гімн. Написав мелодію, Львів пішов до Жуковського, який склавслова (''Молитва російського народу''- такою була перша назва гімну). 23Січень 1833 відбулося перше прослуховування гімну. Государ прослухавшикілька разів сказав,, G, est superbe,, ... (чудово). Миттю музикагімну рознеслася по всіх полках, по всій Росії і, нарешті, по всій Європі.
25 грудня 1833, в день, який святкують вигнання французів з
Росії,''Боже, царя храни''грати в залах Зимового палацу, дебули зібрані війська. Ф.П. Львів без сліз чути не міг байдуже цетвір.
Отже, 25 грудня 1833 стало днем народження державної молитви
Російської імперії за свого царя, єдиного і офіційного гімнуаж до 2 березня 1917 р., дня зречення Миколи II від престолу.
Геніальність львівської знахідки полягала в простоті форми і силі ідеї.
Російська гімн був самим коротким у світі. Всього 6 рядків тексту і 16 тактівмелодії, легко западали в душу, без праці запам'ятовувалися абсолютно всіма ібули розраховані на куплетної повтор - тричі (для порівняння: грецька гімн
1864 мав 158 рядків!).
Під час бойових дій гімн нерідко піднімав дух воїнів. Самимзнамениті був випадок з крейсером''Варяг''і канонерського човном''Кореєць''
27 січня 1904 Обидві команди, підготувавши суду до бою з японською ескадрою
, Вийшли на смертний парад із співом''Боже, царя храни''. Слідом за матросамигімн підхопили музиканти оркестру. За словами капіта?? а''Варяг''
В. Ф. Руднєва, це викликало надзвичайний ентузіазм. Після битви цим жегімном зійшли на берег герої проводжали останні хвилини життя підірваногосвоїми руками''Корейці''і затопленого''Варяг''. [17]
Після демонстрацій і страйків, на початку березня 1917 р., країна, забувши протрагедії''Великої війни''1914 р., впала в ейфорію загальної радості.
Самодержавство впало, Росія здобула політичну свободу, багатомісячніходи, промови про свободу, рівність і братерство супроводжувалися співом
''Російської Марсельєзи''.
Ще один музичний символ завоював у Росії всенародну любов івизнання. Крізь всю трагічну історію нашого народу в ХХ ст. пройшов марш
''Прощання слов'янки''. Його творцеві - Василю Івановичу Агапкин (1884 -
1964) - присвячена окрема книга [18].
У 1912 р. почалася війна чотирьох невеликих балканських держав -
Сербії, Чорногорії, Болгарії та Греції з Османською імперією. Зібралося до 20тисяч вояків-добровольців. Газети повідомляли про хоробрість чорногорських і просербських жінок, що брали участь в боях. [19] Серце штаб-трубачавідгукнулося на тривожні події маршем''Прощання слов'янки'', якийстав яскравим свідченням російського співчуття до братів по крові і мовіна Балканах. Крім''Прощання слов'янки''в Росії добре знали і іншупісню слов'янської солідарності -''Гей, слов'яни !''.< br> Гімн слов'янської взаємності був створений словацьким поетом 2 листопада 1834,євангелічних пастором Саме Томашіком (1813 - 1887) в ту глуху пору,коли слов'яни, здавалося, спали летаргічним сном - повним ходом йшли їхОнімечування в Німеччині, Австрії та мадяризації в Угорщині.
Гімн''Гей, слов'яни!'', який зіграв таку важливу роль у національномувідродженні південних і західних слов'ян, у наші дні може стати музичноїемблемою співпраці всіх п'ятнадцяти рівноправних слов'янських народів --білоруського, болгарського, боснійського, лужицьке-сербського, македонського,польської, російської, русинської (карпато-руського), сербської, словацької,словенського, української, хорватської, чорногорського та чеської.
Після потрясінь 1917 Росія тимчасово прийняли не інтернаціональні, аміжнародні гімни -''Марсельєзу''і''Інтернаціонал''.
Історичні гімни Росії і в наші дні можуть підтримувати самосвідомість істійкість народу.
Висновок.
Отже, перед вами постала історія державного і міських гербів
Російської імперії, її прапора і гімну.
Символи Росії - це невід'ємні атрибути державності тасуверенітету, що відображають соціальне обличчя своєї епохи, культурний тадуховний стан суспільства, його традиції, світобачення, ставлення довлади і т.д.
Зрозуміло, це були символи самодержавної влади і тому вони некористувалися популярністю серед революційно налаштованих прошарків суспільства,тому що, на їхню думку, суперечили народжується новому світу. Тим не меншеінерція впливу колишніх символів якийсь час існувала разом зсамими символами. І якщо''Боже, царя храни''одразу ж замінили
''Марсельєзою'', біло-сі
