ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Битва за Москву у Великій Вітчизняній війні
         

     

    Історія

    Астаф'єв Дмитро Олександрович

    I. Введення.

    9 травня наша країна відзначила велику дату - 55 років Перемоги у Вітчизняній війні, самої кровопролитної війни в історії людства.

    За ці роки виросло вже три покоління, Моїй бабусі в

    1941 році було 5 років. Німці увійшли до їх село під Ліпецьком.

    усіх жителів зігнали в яр, огороджений колючим дротом.

    Моя прабабуся вночі вибралася звідти і вивела своїх дітей.

    Мої батьки знають про цю воїна тільки з розповідей, книг і кінофільмів.

    Для мене Велика Вітчизняна - це розділ шкільного підручника і приурочені до дати фільми на телебаченні.

    Зараз наша країна не така, як 55 років тому. Стерлися межі між переможцями і переможеними. Але пізнаючи все більше про цю війну, я починаю розуміти, що не дивлячись ні на які труднощі сьогодення, ми можемо бути сильними. І якщо

    Буде потрібно, наш народ зможе об'єднатися і тоді "Хто з мечем до нас прийде, той від меча і загине ".*

    22 червня 1941 р. фашистська Німеччина напала на Радянський

    Союз. До цього часу полум'я другої світової війни, яка почалася

    1 вересня 1939 агресією гітлерівців проти Польщі, по-лихало на території багатьох країн. Під фашистським ярмом ока-залась майже вся Європа.

    СРСР був змушений вступити в смертельну сутичку з за-хватчікамі. Почалася Велика Вітчизняна війна проти гіт-леровской Німеччини та її сателітів. Велася вона за праве де-ло. Радянському народу довелося взятися за зброю, щоб за-щітіть свою Вітчизну, відстояти її честь і свободу.

    Зараз часто лунають голоси про те, що ця перемога би-ла марною, і принесла начебто не звільнення, а наобо-рот ще більше поневолення народів Східної Європи і Со-радянської Союзу, цим людям, очевидно, вигідно забути про ті звірства і про ті плани знищення цілих народів, які були так характерні для гітлерівців.

    З усіх великих битв Великої Вітчизняної війни я вибрав Московську битву, яка була першим яскравим передвістя-ником перемоги.

    II. Гітлерівський план Бліцкригу і розвиток подій на со-радянської-німецькому фронті.

    1. "Тайфун".

    Плануючи так званий бліцкриг, гітлерівське керів-ництво розраховувало з ходу через Смоленськ прорватися до з-радянської столиці та оволодіти нею до зими. Проте війська Червоної

    Армії в літніх оборонних боях зірвали його задум.

    Незважаючи на це, гітлерівське командування не відмовився від свого наміру. 6 вересня воно знову приймає рішення захопити Москву.

    ----------

    . Історія Росії. Збірник. - М., 1991.-С.136.

    Гітлерівцям здавалося, що з виконанням завдання буде досягнута кінцева мета бліцкригу - розгром

    Радянського Союзу.

    Ставка робилася на розгром радянської оборони потужними стрімкими ударами. Тому й сама готувалася операція отримала назву "Тайфун".

    До кінця вересня на західному напрямку діяли три фронти: Західний, Резервний і Брянський. Ще влітку ворога було зупинено на рубежі озеро Ільмень, Андреаполь, Ярцево,

    Жуковка, Глухів. 27 вересня Ставка віддала наказ про жорстку оборону, зажадавши від командування фронтів терміново підготувати оборонні рубежі. Але часу було дуже мало, і війська не змогли надійно обладнати їх. Найважче пришитий-лось Брянського фронту, що тільки що закінчив невдалий наступ. Його командування не встигло створити навіть облад-Передачі угруповання. Радянські війська продовжували випробувань вать недолік в танках, літаках, артилерії, автомати-зації зброю, боєприпаси. На початок жовтня перевагу в загальному співвідношенні сил на радянсько-німецькому фронті залишався як і раніше за агресором.

    фашистське командування замишляв прорвати оборону з-радянський військ ударами потужних танкових угруповань з районів

    Духовщіни , Рославля і Шостки, оточити в районах Вязьми і

    Брянська основні сили Західного, Резервного і Брянського фронтів. Після цього піхотним з'єднанням наказувалося розгорнути фронтальний наступ на Москву з заходу, а танковим і моторизованим - завдати удари в обхід міста з півночі і півдня. Москву гітлерівці розраховували блокувати, а її населення - заморити голодом. На нараді у штабі групи армій "Центр" восени 1941 р. Гітлер заявив, що місто має бути оточений так, щоб ні один російський солдат, жоден жи-тель ... не зміг його залишити. Усяку спробу виходу подавши-лять силою. "Він вважав, що Москва і її околиці повинні бути затоплені, щоб виникло на їх місці море назавжди приховало радянську столицю від цивілізованого світу.

    Під час підготовки операції" Тайфун "гітлерівське ко-мандованіе провело перегрупування сил. На московське нап-равленіе з групи армій "Північ" були перекинуті: авіаційн-ний корпус, чотири танкові і дві моторизовані дивізії, з групи армій "Південь" - дві танкові і дві моторизовані диви-зії, і з резерву-два танкових з'єднання. В результаті до

    1 жовтня в групі армій "Центр" було: три польові армії і три танкові групи. Їх підтримував +2-й повітряний флот. Все-го на московському напрямку ворог зосередив 1 800 тис. чоловік, понад 14 тис. гармат і мінометів, 1 700 танків,

    1390 літаків.

    Радянські війська, які протистояли групі армій "Центр" на західному напрямку налічували близько 1 250 тис. чоло-вік, 7 600 гармат і мінометів, 990 танків, 677 літаків.

    2. Наступ німецьких військ на Москву.

    Основні сили гітлерівців були розгорнуті у трьох ком - пактних угрупованнях. Це забезпечувало їм багаторазове пре-восходство на напрямках головних ударів.

    Німецько-фашистське командування планувало одночасним-обелівську з проведенням операції "Тайфун" відновити наступлю-ня на Тіхвінському, ростовському та кримському напрямках. Воно сподівалося посиленням блокади Ленінграда примусити його захистів-ників до капітуляції, опанувати Донбасом і Кримом, блокує-ти кавказьке узбережжя. Успішний наступ на цих нап-равленіях повинно було, за задумом ворога, відвернути сили

    Червоної Армії від Москви і тим самим полегшити досягнення головної мети осіннього настання-захопленні радянської столиці.

    А) Наступ на Брянському фронті.

    Генеральне наступ гітлерівців на Москву почалося

    30 вересня ударом 2-ї танкової групи з військам Брянського фронту в районі Шостки. 2 жовтня на позиції Західного фрон-та і Резервного фронту обрушилися основні сили групи армій

    "Центр". Розгорнулися важкі бої. Радянські війська стійко відбивали удари ворога. Однак слабкість їх оборонних по-зіцій і багаторазове перевагу в живій силі і техніці дозволили йому в перший же день наступу вклинитися в по-лосу оборони наших військ.

    Б) Прорив у центрі Західного фронту.

    Ставка зажадала від командуючих фронтами енергійними заходами відновити становище. Але обстановка ставала все більш загрозливою. Німецько-фашистські з'єднання, прорвавшись на ділянці 43-ї армії Резервного фронту, 4-5 жовтня опанувавши-ли районом Спас-Деменськ, Юхнов , охопивши вяземська групують-ку радянських військ з півдня. Ворогові вдалося зробити прорив і в центрі Західного фронту-в смузі 30-й і 19-ї армій, і на-чати обхід обороняли Вязьму військ з півночі. У результаті над 19-й, 16-й, 20-ю арміями Західного фронту і 32-й, 24-й,

    43-й арміями Резервного фронту нависла загроза оточення.

    Ставка Верховного Головнокомандування була змушена віддати наказ про відведення цих військ на ржевсько-вяземський оборони-них кордон.

    Здійснення цього маневру в умовах важких усло-віях виявилося вкрай важко. Швидко просувалися моторизовані корпусу ворога відрізали шляхи відходу 4-м арміям і до 7 жовтня оточили їх в районі на захід і північний захід від

    Вязьми. 22, 29, 31-а армії Західного фронту, відбиваючи натиск насідаючого противника, відходили на північний схід, до рубежу

    Осташков, Сичовка.

    Оточені війська протягом 2-х тижнів вели запеклі бої. Але прорвати кільце оточення не вдалося. Лише частина сил до середини жовтня вийшла на Можайсько рубіж оборони. Проте своїми самовідданими діями ці війська зіграли чималу роль у зриві задуму фашистського командування. У перші дні боїв в оточенні вони скували 28 фашистських диви-зій, а в останні-до 14. При цьому ворог втратив тисячі сол-дат і офіцерів, масу бойової техніки. Все це послабило наступальні можливості ворога і дозволило радянському ко-мандованію виграти час для підготовки нового кордону обо-ку і висунення резервних з'єднань.

    В) Бої під Брянськом, Орлом.

    Виключно напружене становище склалося у смузі

    Брянського фронту. Друга німецька танкова група прорвала оборону 13-ї армії, вийшла їй в тил і розгорнула наступ на севко-орловському напрямку. 1 жовтня гітлерівці прірва-лись в смузі 50-ї армії. Затримати їх на обох ділянках прориву фронт не зміг. Управління військами було втрачено. У зв'язку з цим Ставці довелося підкорити ці армії не-посередньо собі. Подальші події розвивалися так стрімко, що й спроби допомогти фронту не принесли успіху.

    3 жовтня Моторізований з'єднання противника увірвалися в Орел і рушили далі вздовж шосе Орел-Тула. одновремено-но його танкові і піхотні дивізії почали обходити головні сили Брянського фронту з південного сходу і сходу. Ставка стало спішно зосереджувати в районі Мценська резервні частини і з'єднання-4-у і 11 -у танкові бригади, 36-й мотоциклетний полк, 201-ю авіадесантної бригаду, 6-у гвардійську стрілки-ву дивізію, 3 гвардійських дивізіону РС, загін курсантів тульського артилерійського училища, підрозділи внутрішніх військ, винищувальні батальйони та інші формування. У пе - реброске їх активно брали участь московська авіагрупа особливо-го призначення Цивільного повітряного флоту і дальня бом-бардіровочная авіація. З цих військ був сформований стріл-ковий корпус генерала Д. Д. Лелюшенка.

    Корпус за підтримки 6-й резервної авіаційної групи успішно вів запеклі безперервні бої. В результаті ворог був затриманий на річці Зуша на цілий тиждень. За безприкладну стійкість і безприкладні дії 4-а танкова бригада пів-ковніка М. Е. Катукова була перетворена в першу гвардійську танкову бригаду. У боях під Мценському і Орлом, як визнав згодом генерал Гудеріан, "вперше виявилося в різкій формі перевагу російських танків Т-34 ..."

    Ворог рвався вперед і на інших напрямках. 6 жовтня він захопив Карачев і Брянськ. Війська Брянського фронту оказ-лись кавалками на частини, а шляхи їх відходу - перехопленими.

    Значна частина з'єднань Західного, Резервного і

    Брянського фронтів потрапила в оточення. Суцільний лінії облад-ни не було , резервами для закриття проломів командувачі фрон-тов ще не було. Виникала реальна загроза прориву про-ворога до Москви. Необхідно було терміново створювати новий фронт оборони.

    3. Героїчна оборона Москви.

    ЦК партії і ГКО в ці вкрай тривожні дні бачила своє завдання в тому, щоб за всяку ціну відстояти столицю, швидко мо-білізовать на її захист сили народу і ресурси країни. Від по-енного командування було потрібно перш за все як можна Би-сь-реї відновити порушену управління військами та сформують-вати нову угруповання, здатну дати рішучу відсіч не-німецьких-фашистським загарбникам.

    А) Можайська лінія фронту. 5 жовтня ДКО ухвалив спеціальну постанову про заходи щодо за-щиті

    Москви. Головним кордоном військ Західного фронту була визначена

    Можайська лінія оборони. 6 жовтня Ставка дала директивні вказівки щодо приведення цієї ділянки в бойову готовність і виділення для цього з її резерву 6-ти стрілецьких дивізій, 6-ти танкових бригад, більше 10 - ти протитанкових артилерійських полків і кулеметних батальйонів.

    Сюди спішно перекидалися також кілька дивізій Північно-Західного і Південно-Західного фронтів і частина сил правого крила

    Західного фронту. Всього протягом тижня до Можайська рубежу було підтягнуто 14 стрілецьких дивізій, 16 танкових бригад, понад 40 артполків і ряд інших частин. Але ці сполуки не були повністю укомплектовані, і їх загальна кількість не перевищувала

    90 тис. людей .

    З метою об'єднання керівництва військами Західного нап-равленія та організації більш чіткого управління ними ГКО і

    Ставка 10 жовтня передали армії Резервного фронту до складу

    Західного фронту , у командування яким вступив генерал

    ГК.Жуков. Цьому фронту були передані і війська Можайський лі-нії оборони.

    Б) Московська зона оборони.

    12 Жовтень ДКО прийняв рішення про створення оборонних рубежів безпосередньо в районі столиці. Головний з них будувався в 15-20-ти км від Москви у формі півкільця. У самому місті зводилися 3 поясу укріплень: на його околицях, по окружній залізниці та по Садовому кільцю . Вся система рубежів на ближніх підступах до столиці отримала найменування

    Московської зони оборони, яку очолив командувач московським військовим округом генерал П. А. Артем'єв. До неї увійшли частини столичного гарнізону, формування народного ополчення та дивізії, що прибули з резерву Ставки.

    Надзвичайно складна обстановка вимагає граничної мобілізації сил Москви на відсіч ворогові. відбулося 13 ок-тября збори партійного активу столиці запевнило ЦК ВКП (б), що московські комуністи з честю виконають заклик партії і

    Батьківщини-перетворити Москву на неприступну фортецю. Міський комітет ВКП (б) розгорнув величезну роботу по мобілізації парт-організацій і населення столиці на допомогу фронту. Спішно формувалися з добровольців військові частини. Сотні тисяч москвичів включалися в будівництво оборонних рубежів на безпосередніх підступах до міста. Московські підприєм-буття збільшили випуск бойової техніки, зброї та боєприпасів.

    Москва формувала резервні частини і з'єднання, забезпечувала-ло озброєнням війська Західного напрямку. У короткий термін вона передала командуванню московської зони оборони 50 тис . бійців і командирів. Все це відіграло велику роль у захисті столиці.

    В) Створення Калінінського фронту.

    Тим часом обстановка на фронті все більше ускладнили-лась. 10 жовтня гітлерівці відновили наступ на калі-нінском напрямку. Через 2 дні в районі на південний схід від Рже-ва вони пробилися уздовж Волги на північний схід і 14 жовтня увірвалися в Калінін. На його вулицях йшли запеклі бої. Війська

    256-й стрілецької дивізії генерала С. Г. Горячева і калінінський загін народного ополчення під командуванням старшого лийте-Нанта Долгорукова, надаючи запеклий опір, відійшли в північно-західну частину міста і утримували її до 17 жовтня.

    Спроба ворога прорватися звідси у фланг і в тил сівбі-ро-Західного фронту була відображена оперативною групою гене-рала Н. Ф. Ватутіна. Для прикриття столиці з північного заходу

    Ставка 17 жовтня на базі військ правого крила Західного фронту створила Калінінський фронт. Його командувачем був призначають-Ч генерал І. С. Конєв. Упертий опір цих військ змусило гітлерівське командування розгорнути на цьому нап-равленіі значні сили, послабивши угруповання, безпосередньо наступ на Москву.

    Після утворення Калінінського фронту війська Західного фронту повинні були, спираючись на Можайсько оборонний ру-беж, міцно прикривати столицю з заходу. Але вони потребували поповнення людьми і бойовою технікою. З резерву Ставки 13 жовтня прибутку і зайняли оборону 4 стрілецькі дивізії, 4 танкові бригади та кілька полків протитанкової артилерійського-рії. Незважаючи на це, у смузі фронту від Московського моря до

    Калуги у складі 4-х армій налічувалося лише близько 90 тис. чоловік. Це не дозволяло створити міцну оборону у всій смузі. Тому командування фронту зосередив всі сили на головних напрямках, що ведуть до Москви: Волоколамское прикривала 16-а армія генерала К. К. Рокоссовського, Можайська-

    5-а армія генерала Л. А. Говорова, Малоярославецькому-43 армія генерала До . Д. Голубєва і Калузьке-49 армія генерала І.Г.За-Харкін.

    Цим нечисленним арміям, як і військам на калі-нінском, брянському та інших ділянках радянсько-німецького фронту, доводилося діяти у вкрай важкій обстановці.

    У повітрі панувала ворожа аваіація. Танки гітлерів-ців глибоко вклинилися в оборонну фронту. Його частини нерідко вели напружені бої, опиняючись в тилу супротивника.

    Лише небезпека оточення змушувала їх відходить на нові ру-бежі.

    Разом з армією на схід йшли радянські люди, спасав-шіеся від фашистської неволі. Дороги були забиті кінними по-візка, машинами, гуртами колгоспного худоби. Все це ослож-ло роботу органів армійського і фронтового тилу, створювало додаткові труднощі в управлінні військами та їх Манева-ренності.

    Г) Бої під Волоколамському,?? ожайском.

    Гітлерівці рвались до Москви, ставлячи на карту все, з-радянський воїни грудьми ставали на захист столиці, виявляючи нечуваний героїзм і стійкість, відстоюючи кожну п'ядь рідної землі.

    В боях під Волоколамському особливо відзначилася 316-та стрілецька дивізія генерала І. В. Панфілова. Відображаючи протягом

    6-ти днів безперервні атаки ворога, вони підбили 80 танків і знищили кількасот солдатів і офіцерів. Спроби против-ника оволодіти районом Волоколамська і відкрити шлях до Москвиіз заходу провалилися. Тут вперше була застосована система глибоко ешелонованої протитанкової оборони.

    Для боротьби з ворожими танками залучалися всі артіл-лерійскіе системи, у тому числі зенітні гармати. Мужньо билися воїни протитанкових частин. Так, 289-й протидії танковий полк 24 жовтня прямою наводкою разив танки ворога, що рвалися до Волоколамськ.

    Запеклі бої розгорілися на підступах до Можайська, що прикривала 5-ю армією. З спостережного пункту коман-дарма відкривався вид на рідні простори Підмосков'я, де майже 130 років тому відбулася знаменита Бородинське убитий-ние. Фортифікаційні споруди Вітчизняної війни 1812 року і пам'ятники російським воїнам-героям нагадували захисникам
    Москви про їх подвиги доблесних предків, на віки прославив-ших свою Вітчизну, свій народ. "... Нам здавалося, - вспомі-нает генерал Д. Д. Лелюшенка, - що ми стоїмо перед обличчям істо-рії і вона владно наказує: не засоромити славу тих, хто поліг тут смертю хоробрих, помножте їх доблесть своїми підв-гами , стійте на смерть, але перепинити шлях до Москви ".*

    Основну тягар боїв на Бородінському полі винесла 32-а дивізія полковника В. І. Полосухин. Її підтримали 3 танкові бригади. Кілька діб, не знаючи ні сну, ні відпочинку, відбиваючи-герої запеклі атаки фашистських танків і піхоти за-паднее Можайська. Все помітніше рідшали бойові порядки дивізії, але невичерпним залишалося мужність її вояків. Не дивлячись на перевагу ворога у силах, вони продовжували стримувати його натиск. У цих боях противник втратив кілька тисяч солдатів і офіцерів, десятки танків. Лише після того, як він обійшов

    32-ю дивізію з флангів, її полки з боями відійшли до Можайська.

    підпалений фашистськими бомбардувальниками місто пилал.18 ок-тября під потужним натиском противника радянські війська були змушені залишити його.

    Гітлерівцям вдалося прорвати оборону на північ від Мало-Рославцев. Потім вони завдали удару на Боровськ, і в результаті

    2-х денного бою захопили його. Зазнавши важких втрат, Ополє-ченці відійшли до Наро-Фомінськ і на рубіж річки Протва, де розгорталися головні сили 43-ї армії. 18 жовтня танки противника вдерлися в Малоярославець.

    З втратою Боровський і Малоярославца склалося небезпечнестановище на подільському і наро-Фомінськ напрямку. 18 ок-тября гітлерівці оволоділи Торусой, збільшивши загрозу виходу на

    Москву з півдня.

    Д) Бої на Калінінському, Західному, Брянськом фронтах.

    Запеклі бої йшли на ділянці Калінінського, Західного і

    Брянського фронтів. Протидія радянських військ поступового-но ставало все більш наполегливим і організованим. Але ворог далеко ще не вичерпав своїх наступальних можливостей. Він як і раніше мав перевагу у бойовій техніці, особливо на нап-равленіях головних ударів, і кидав у бій все нові сої-діненія. Тому стабілізувати оборону на Можайсько рубежі не вдалося, хоча війська Західного фронту билися справді героїчно. Гітлерівці прорвалися на декількох ділянках і бої йшли вже в 80-100 км від Москви. Вона стала прифронтовим містом. Почастішали повітряні бомбардування.

    У ті тривожні дні за рішенням ДКО з Москви до Куйбишев була евакуйована частина партійних і урядових уста-деній, а також весь дипломатичний корпус. ДКО визнало також доцільним терміново вивести що залишилися ще в столиці і області великі оборонні заводи, наукові та культурні уч-нов.

    Грудьми встали москвичі на захист міста. У липні було сформовано 12 дивізій народного ополчення, 56 винищувач-них батальйонів, 25 робочих і комуністичних батальйонів.

    Сотні тисяч жителів столиці в осінню холоднечу і бездоріжжя віз-водили оборонні споруди. У короткий строк були пост-роени зовнішній оборонний пояс і зміцнення усередині горо-да.

    --------

    * Полководці про війну. Збірник. - М., 1970. - С.416.

    Протитанкові рови, лісові завали, металеві їжаки оперезали Москву з північного заходу, заходу і південного заходу.

    На всіх в'їзних шляхах стояли протитанкові гармати. Сотні вогневих точок готові були в будь-яку хвилину зустріти супротивника.

    Героїчно відбиваючи нальоти ворожої авіації війська ППО і багатотисячний загін МППО.

    Тисячі робітників, службовців, діячів мистецтв добровільно йшли в комуністичні батальйони і роти, з яких у листопаді були сформовані ще 3 дивізії; 4-а комплектувалася з при-зивніков.

    Москві допомагала вся країна. Трудівники заводів і фабрик прагнули забезпечити її захисників озброєнням, бойової тех-ніякий, боєприпасами. З глибокого тилу до столиці стягувалися війська. Радянські воїни стіною стояли шляху ворога. Лише ціною великих втрат гітлерівцям вдалося наприкінці жовтня кілька потіснити частини і з'єднання Західного фронту на Можайсько напрямку. Тоді ж війська фронту завдали по ворогу ряд контрударів в районах Скірманово, Дорохово і Наро-Фомінськ.

    Лінія оборони Калінінського і Західного фронтів стабілізірова-лись на рубежі Осташков, Калінін, Вожское водосховище, По-локаламск, Наро - Фомінськ, річок Нара і Ока до Алексіна.

    Е) Героїчна оборона Тули.

    З'єднання 2-ї танкової німецької армії 30 жовтня по-дійшли до Тулі, але з ходу увірватися в місто вони не змогли. Їх зупинили ослаблені у важких боях 50-ї армії. Хоробрість і мужність були безмежні. Велику роль в обороні міста зіграли також тульський робітничий полк на чолі з капітаном

    А. П. Горшковим і воєнрук Г. А. Агеев, 156 полк НКВД під ко-мандованіем майора С. Ф. Зубкова і 732 зенітно -артилерійський полк ППО, яким командував підполковник М. П. Бондаренко.

    Зустрівши стійкий опір цих військ, гудеріановскіе танки не змогли взяти місто.

    Героїчна оборона Тули стала заключним етапом оборонних боїв на південних підступах столиці. Ці бої сиг-грали величезну роль у стабілізації Брянського фронту й забезпечити ченіі стійкості лівого крила Західного фронту.

    У перших числах листопада наступ противника на Москву було зупинено майже на всіх напрямках. Такий результат ок-тябрьскіх боїв був явно несподіваним для фашистського командо-вання. Свої невдачі вона стала пояснювати осінніми дощами і бездоріжжям, нібито загальмувався просування німецьких військ.

    Затишшя на підступах столиці було тривожним. Розвідка доповідала, що німецьке командування гарячково перегруппі-ровивает сили, спішно підкидають резерви. Так, в першу половину листопада воно підтягнуло до Москви додатково до 10 дивізій, вивело з Калінінського і зосередиться на волколамско-клинським 3-ю танкову групу, 2-гу танкову армію посилило 2-ма армійськими корпусами і великим кількісних-вом танків. Противник прагнув будь-що-будь захва-тить Москви до зими.

    Важке становище складалося на флангах радянсько-гер-Манського фронту. На північному заході гітлерівці затиснули в лещатах блокади Ленінграда. На півдні до кінця жовтня вони зайняли район

    Харкова, увірвалися в південно-західну частину Донбасу і вийшли на підступи до Ростова.

    Ж) Парад на Красній площі. < p> 7 листопада на Красній площі відбувся традиційний па-рад військ, на якому з промовою виступив Й. В. Сталін. Звертаючись до воїнів, що йде прямо з параду на фронт, він говорив: "На вас дивиться весь світ, як на силу, здатну знищити гра-бітельскіе полчища німецьких загарбників. На вас дивляться всі поневолені народи Європи ... як на своїх визволителів". *

    По-особливому урочистою, грізно величною виглядала того дня Червона площа. Сніг, що випав напередодні, запорошив древні стіни Кремля. Було морозно й вітряно. Одягнені в доб-ротні зимове обмундирування, війська в повній бойовій готов-ності йшли повз Мавзолею, даючи клятву партії та уряду перетворити підступи до Москви в могилу для німецько-фашистських загарбників. Повз трибун проходила піхота, за нею рухалась кіннота, артилерія, танки. Багатоголосся "ура", мірна хода полків, гуркіт моторів, зливалися в потужний гул. Вся країна з хвилюванням та надією слухала йому як провісник майбутньої перемоги.

    Посилення опору радянських військ на ближніх підступах до столиці, мова Сталіна на Червоній площі, а так-же нечуваний в історії парад в прифронтовій Москві викликала чи ще більший підйом патріотичної активності радянського народу. Маршал Г. К. Жуков у своїй книзі "Спогади і раз-мислення", розповідаючи про урочистому засіданні Московської Ради і листопадовому параді 1941р., Каже, що "ця подія відіграла величезну роль у зміцненні морального духу армії, радянського народу і мало велике міжнародне значення . У виступах

    І. В. Сталіна знову пролунала впевненість партії і прави-тва у неминучому розгром загарбників ".**

    Радянське Верховне Головнокомандування мало цілком ясні уявлення про задуми ворога і можливості , котори-ми він мав у своєму розпорядженні. Правильно оцінивши обстановку, воно вирішило зміцнити Західний фронт, у смузі якого діяла глав-ва ударна угруповання противника. З 1 по 15 листопада Ставка передала цього фронту кілька свіжих стрілецьких, Кавалі-рійська і танкових дивізій і бригад. Більшість армій було посилено протитанкової артилерією і гвардійськими міномет-ними частинами. Усього в першій половині листопада Західний фронт отримав 100 тис. чоловік, 300 танків, і 2 тис. гармат. 10 но-ября йому було передано 50-а армія Брянського фронту, а 17 но-ября-30-а армія Калінінського фронту.

    Використовуючи затишшя під Москвою, радянське командування продовжувало зміцнювати оборонні рубежі, поповнювало фронти людьми і бойовою технікою, завершував підготовку нових формуванню. У глибокому тилу, на лінії Витегра, Рибінськ і далі по Волзі, розгорталося 10 резервних армій.

    Маючи в своєму розпорядженні дані про те, що гітлерівці концентрують головні сили на флангах Західного фронту, Ставка зажадала від нього не допустити обходу столиці з північно-заходу і півдня, а від Калінінського і Південно-Західного фронтів-міцно обороняти зайняті позиції і активними діями сковувати сили

    --------

    * Сталін І. В. Собр. соч. - М., 1953. - Т.2., С.351

    ** Жуков.Г.К. Спогади і роздуми, - М., 1986. - С.273.

    ворога, щоб не допустити їх перекидання під Москву. Одночасним-обелівську війська Південного, Ленінградського фронтів і Волховської групи отримали наказ про підготовку наступальних операцій в районах Ростова і Тихвин. Вони повинні були розгромити ростовську і Тихвинская угруповання ворога і відвернути його ре-резерву з московського напрямку.

    З) Нове наступ ворожих військ (15-16 листопада)

    Тим часом Гітлер підганяв своїх генералів. Він від них "найближчим часом, за всяку ціну покінчити з Москвою". Для зах-вата її німецько-фашистське командування зосередило круп-ні сили на флангах Західного фронту. З північного заходу на

    Москву націлилася потужна угруповання з 2-х танкових груп і деяких інших частин. На тульської-Каширському напрямку діяла танкова армія. Інша танкова армія готувалася до удару на Звенигородському, кубінкском, наро-Фомінськ, по-ського і Серпуховсько напрямках. На кожному з них діяв один армійський корпус, посилений танками. Всього для оволодіння Москвою була виділена 51 дивізія, в тому числі

    13 танкових і 7 моторизованих. 2 армії призначалися для прикриття зовнішніх флангів ударних угруповань.

    Західний фронт до цього часу вже мав більше дивізій, ніж супротивник. Проте за кількістю вогневих засобів і особисто-го складу вони значно поступалися німецьким. Тому ворог переважав радянські війська: в людях-у 1,5 рази, гармат і мінометів-в 2,5 рази. На напрямках головних ударів гітле-ровци добилися ще більшої переваги. Захисники Москви мали перевагу лише в авіації.

    Маючи в своєму розпорядженні настільки великими силами, німецько-фашистське командування було впевнене, що цього разу мета буде досягнута. 15-16 листопада воно почало новий наступ на со-радянської столиці.

    Всю свою злобу, всю лють гітлерівці вклали в удар величезної сили, обвалення на радянські війська. Частина сил 30-ї армії генерала Д. Д. Лелюшенка змушена була з важкими боями відійти до Волги, на південь від Калініна. У результаті противник напів-чіл можливість розвинути успіх на клинським напрямку. Через два дні на південний схід від Тули відновила наступ 2-а тан-ковая армія. У центрі наступальні дії розгорнула 4-а армія.

    Радянські війська на кожен удар відповідали контрударом, на кожен маневр-контрманевром. Фашистські армії несли ог-Ромни втрати. Наступаючи, вони йшли буквально по трупах своїх солдатів і офіцерів.

    Про характер боїв можна судити з героїчним діям групи винищувачів танків 1075 полку, по подвигу, який вони зробили у роз'їзду Дубосєково. Як згадує учасник бою Г. М. Шемякін, позиції частини з ранку піддавалися сильної бомбардування. І не встиг розсіятися дим від вибухів, як в атаку рушили німецькі автоматники. Але бійці відбили її "дружнім" вогнем. Тоді противник кинув у бій 20 танків і нову групу автоматників. У цей момент в окопах з'явився політрук роти

    В. Г. Клочков. "Не так вже й страшно, - сказав він, - менше, ніж по танку на людину." Відважні воїни відбили цю атаку, Уніч-тожів 14 ворожих машин. Але незабаром знову долинув шум мото-рів. Цього разу атакували вже 30 танків. Йшла величезна сила проти жменьки бійців. І в цей критичний момент політрук

    Клочков виголосив натхненну слова, яким судилося увійти у бойову літопис Вітчизняної війни: "Велика Росія, а відступати нікуди: позаду-Москва!" Чотири години тривав ле-гендарний бій. Ворог втратив 18 танків, багато солдатів, але так і не зміг пробитися вперед .*

    Мужньо, стійко, вміло билися частини 316-ї дивізії.

    За героїчні дії це з'єднання було нагороджено орді-ном Червоного Прапора і перетворено у 8-му гвардійську, а її командир генерал І. В. Панфілов удостоївся звання Героя Со-радянської Союзу. Йому не пощастило бути свідком пів-ного розгрому ворога під Москвою: 18 листопада біля села Гусеня-во він загинув смертю хоробрих.

    І) Бої на підступах до Клину та Тулі.

    Запеклі бої точилися на підступах до Клину. 23 листопада вра-жорсткі війська просунулися на північний схід і південний захід від міста і зав'язали бої на його вулицях. Щоб уникнути оточення ня з'єднання 16-ї армії залишили Клин і Солнечногорск. На-несучи удар на Яхрому і Червону Поляну, головні сили 3-й і 4-ї танкових груп ворога були всього в 27 км від Москви.

    Щоб не допустити прориву противника до столиці, за вказівкою Ставки в район Хлєбникова терміново була висунута оперативна група генерала А. И. Лизюкова. Одночасно вона зосередила в районі на південь від Ікші і передала командуванню

    Московської зони оборони значні резерви. На кордон кана-ла Москва-Волга, між Дмітровим і Ікшінскім водохранілі-щем, з резерву Ставки висувалася 1-а ударна армія генерал-ла В. І. Кузнєцова. У район Крюково перекидалися 2 дивізії,

    2 танкові бригади та 2 артилерійських протитанкових полку.

    Ці резерви серйозно посилили оборону північно-західних підстилі-пов до столиці.

    До 28 листопада основні сили 1-ї ударної армії вийшли на східний берег каналу. Але з настанням ночі противник Перепливши по льоду через канал, захопив міст і несколь-ко сіл. Ставка зажадала будь-що-будь ліквідувати-ліквідувати ворожий плацдарм. І наказ був виконаний.

    Нині на 42-м кілометрі Ленінградського шосе на високому цоколі встановлений танк Т-34. На постаменті вибито напис:

    "Тут 30 листопада 1941 доблесні воїни 16-ї армії і московського ополчення зупинили ворога. З цих рубежів вони-почали розгром німецько-фашистських загарбників".

    У другій половині листопада становище загострилося і в рай-оне Тули. 18 листопада 2-а танкова армія гітлерівців, прорвавши оборону 50-ї армії, розгорнула наступ в обхід Тули з південного сходу на Каширу і Коломну. На наступний день фа-фашистського війська захопили Деділово, а 22-го-Сталіногорськ.

    До) Криза наступу фашистських військ на Москву.

    Після залишення Червоною армією Сталіногорськ виникла загроза глибокого прориву танкових дивізій супротивника в райо-ни Венева, Кашири і Зарайська. Як показали подальші подію-буття, для розвитку успіху в бік Кашири фашистське коман-ментів не змогло виділити досить великі сили: його війська були сковані обороною частин Червоної Армії в районі

    --------

    Жуков Г.К.Спогади і роздуми. - М., 1986. - С. 348.

    Тули, Венева та інших пунктів. Тому удар на Каширу перед-ухвалила лише одна танкова дивізія. Її передовий загін 25 но-ября прорвався до південної околиці міста, але тут був останов-льон зенітних артилерійським дивізіоном майора А. П. Смирнова.

    Зазнавши поразки під Кашира, з'єднання 2-ї німецької танкової армії спробували обійти Тулу з північного сходу. Їм вдалося в районі Ревякін перерізати залізницю і шосейну дороги Серпухов-Тула. Але частини 50-ї армії несподіваним уда-ром з району Лаптева відкинули його на вихідні позиції. Гу-деріан був змушений віддати наказ про відведення головних сил на рубіж залізниця Тула-Вузлова, річка Дон.

    Все це говорило про те, що назріває криза наступлю-ня фашистських військ на Москву. Перед радянськими військами встала історичне завдання, суть якої полягала в тому, що під Москвою повинен був початися розгром ворога. Цього мо-мента в битві чекала вся країна. І вся країна допомагала Моск-ві. Зі сходу безперервним потоком йшли ешелони з озброєнням та боєприпасами, прибували дивізії і бригади з Уралу, з Сі-бирі, з Далекого Сходу. Мужні ленінградці, не Прека звертатися в найскладніших умовах блокади кувати зброю, частина його посилали столиці. Герої-туляки зуміли у напівпорожніх цехах своїх евакуйованих заводів відремонтувати і передати військам 529 кулеметів, 66 танків, 70 гармат різних каліб-рів. Допомога йшла з багатьох інших міст і районів. Москви-чи, незважаючи на те, що з міста було евакуйовано 210 найбільших підприємств, зуміли перетворити його в арсенал фронтів, які відстоювали столицю.

    Тим часом бої під Москвою, як і раніше були наполегливими і напруженими. Противник, зазнавши невдачі на її північних і південних підступах, намагався прорвати оборону в центрі Західного фронту. 1 грудня йому вдалося домогтися цього на ділянці се-вірніше Нарофомінска. Втративши при цьому майже половину танків, гітлерівці повернули на схід, у район станції Галичини-но. Тут на них обрушилися контрудари 5-й та 33-ї армій. По-катування ворога прорватися до Москви була зірвана. 4 грудня сої-діненія цих армій у запеклих боях розгромили німецько-фашистське угруповання і відновили фронт на річці Nara.

    Так закінчилося наступ німецьких військ на Москву.

    Німецький генерал К. Вагнер, колишній начальник штабу 3-й танко-вої групи, У книзі "Наступ на російську столицю" вспомі-нает: "До 5-ї години ранку 5 грудня на всіх ділянках фронту війська призупинили наступ самостійно, без наказу згори ..." Червона армія виграла оборонне бій.

    Ударні ворожі угруповання були знекровлені. Тільки з 16 листопада по 5 грудня противник втратив під Москвою 55 тис. чоловік убитими і понад 100 тис. пораненими і обмороженими,

    777 танків, 297 гармат і мінометів, 244 кулемети, 1500 само льотів.

    Л) Провал операції «Тайфун»

    Успіху оборонної битви під Москвою сприяти-вало почате в найбільш важкий її період контрнаступ-ня радянських військ під Тихвіном і в районі Ростова-на-До-ну. Противник не міг уже пере

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !