ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Феодальна роздробленість
         

     

    Історія


    | Феодальная раздробленность НА ТЕРИТОРІЇ НАШОЇ БАТЬКІВЩИНИ |

    У популярній історичній літературі термін феодальна роздробленістьзв'язується з причиною татаро-монгольського іга і всіх лих, якінастали в російських землях протягом 500 років. Основу феодальногоспособу виробництва становить натуральне господарство (сукупністьтоваровиробників, об'єднаних власністю на засобивиробництва). Виникла феодальне виробництво, покликаний врегулювативідносини між феодалами і залежними селянами, звичайно короткостроково почасу свого існування, наприклад, Імперія Карла Великого.

    У давньоруських землях існує 3 способу утворення феодальноївласності: земля князя і його родичів; землі "посаджених на місце"дружинників (феодальна знати); землі "кращих людей" громади (родоплемінназнати). Через нерозвиненість соціально-економічних відносин і первинністьзовнішніх причин при утворенні Давньоруської держави третій спосіб бувпереважний. У радянській історіографії пріоритетним вважавсяекономічний варіант розвитку феодальних відносин у давньоруських землях,тобто феодальна роздробленість - це закономірний етап у розвиткусуспільства. Розвиток натурального господарства в підсумку призводить до того, щоокремі суб'єкти власності в змозі утримувати свій апаратвласності.

    Вже в 50Е рр.. XX ст. Черепнина, а потім і Фроянов висунули іншуверсію виникнення феодальних відносин. У слов'ян не відбулосякласичного (в європейському розумінні цього слова) поділу на 2 класу.
    Більшу частину товаровиробників становили селяни-общинники.
    Пріоритетними причинами феодальної роздробленості були всередині і зовніполітичні. Недосконалість законодавства визначало порядокуспадкування ( "сходовий" - старший у роду ставав на чолідержави). Ричард Пайпс, класичний прихильник "норманської теорії",стверджував, що варяги настільки зневажливо ставилися до слов'ян, щонавіть не спромоглися залишити який-небудь закон про порядок передачі влади.

    Насправді ж сам варіант розвитку давньоруського суспільства --екстенсивний, примушував київських князів обороняти рубежі братам, які вЧерез особливості слов'янського способу виробництва, ставали ворогами.
    "Сходовий" принцип успадкування породив боротьбу за престол. Іншийпричиною феодальної роздробленості стало ослаблення зовнішньополітичноїнебезпеки. В кінці XI ст. в дикому степу печенігів змінили половці, щодуже швидко самі розпалися на окремі вояки групи, з якимиокремі князі навчилися домовлятися, використовувати в своїх цілях.
    Необхідності створювати велику дружину не було.

    | ПРИЧИНИ ФЕОДАЛЬНОЇ РОЗДРОБЛЕНОСТІ |
    | Внутрішньополітична | ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНОГО | ЕКОНОМІЧНІ |
    | Єдиного російської | Половецькі набіги на Русь | Марксистко історіографія |
    | держави не існувало | сприяли багато в чому | висувала економічні |
    | вже при синах Ярослава | консолідації руських князів | причини на перший план. |
    | Мудрого, і єдність | для відбиття зовнішньої | Період феодальної |
    | підтримувалося швидше | небезпеки. Ослаблення | роздробленості |
    | родинними зв'язками і | небезпеки з півдня розривало | розглядався як |
    | загальними інтересами в обороні | союз руських князів, | закономірний етап |
    | від степових кочівників. | які в міжусобицях не | розвитку феодалізму. |
    | Рух князів по містах | раз самі приводили | Панування натурального |
    | за «Ряду Ярослава» | половецькі війська. | господарства не |
    | створювало нестабільність. | | Сприяло |
    | Рішення Любецького з'їзду | | встановлення міцних |
    | ліквідувало це | | зв'язків між регіонами та |
    | сформоване правило, | | вело до відокремленості. |
    | остаточно роздрібнивши | | Поява феодальної |
    | держава. Нащадків | | вотчини з експлуатацією |
    | Яролслава цікавила не | | залежного населення |
    | боротьба за старшинство, а | | вимагало сильної влади |
    | збільшення власних | | на місцях, а не в центрі. |
    | володінь за рахунок сусідів. | | Зростання міст, колонізація |
    | | | І розвиток нових земель |
    | | | Призвели до виникнення |
    | | | Нових великих центрів |
    | | | Русі. Слабо пов'язаних з |
    | | | Києвом. |

    В XI ст. відбувся розпад єдиної Давньоруської держави на 13-14князівств. Найбільш виділяються за своїми особливостями розвитку були:
    Володимиро-Суздальське, Галицько-Волинське і Новгородське князівства. У тойчас процес відтоку (за висловом Льва Гумільова) пассіанарно-активногонаселення, тобто здатного на переселення і життя на новому місці, зісторично-сформованих місць розселення слов'ян у північну Русь. Земліпівнічно-західної Русі виключно багаті лісом, корисними копалинами,захищені від набігів кочівників. Дуже велике значення придбали Суздаль,
    Муром, Ростов, Ярославль, Галич, Нижній Новгород, Володимир-на-Клязьмі.

    Найбільш політично активними князівствами стали Галицько-Волинське,
    Володимиро-Суздальське та Новгородське князівства. Київ же втратив свійавторитет. Для князів заняття Київського престолу ставав чистосимволічною подією, тим не менше, сам цей факт породжував чвари,міжусобиці.

    Володимиро-Суздальське князівство здобуло популярність при шостому сина
    Володимира Мономаха Юрія Долгорукого (1125-1157). Він двічі боровся за
    Київський престол. Цей факт свідчить про те, що Київ - лишеформальна столиця Давньоруської держави. Син Юрія Долгорукого Андрій
    Боголюбський (1157-1174) теж боровся за київський престол, але, ставши Київськимкнязем, повернувся. З його правління Володимирські князі отримали статус
    Великих. Найвищого розквіту князівство досягло за брата Андрія
    Боголюбського Всеволода Велике Гніздо (1176-1212). Всеволод розправився звбивцями брата, встановив самодержавну форму правління в князівстві,яка і визначала політичний розвиток всієї північно-західної Русі.

    Галицько-Волинське князівство. Найбільшу популярність з місцевих князівмав Ярослав Осмомисл (1152-1187). Він знав 8 іноземних мов. Найбільшвеликими і значущими містами були Володимир Волинський, Галич, Перемишль,
    Холм, Кам'янець. Князівство виключно багата цінними породами ліси (бук,горіх), кам'яним вугіллям. При Волинському князя Романа Мстиславович в 1199г.відбулося об'єднання Галицького та Волинського князівств. Син Романа
    Данило (1234-1264) став боротися за об'єднання земель проти загарбників,але не отримавши підтримки з боку князів, уклав союз з Папою Римським.
    Данило навіть прийняв титул короля, але реальної допомоги не досяг. Справа в тому,що хрестоносці могли б допомогти Русі, але основною метою їх походів булозбагачення. Хрестоносцям-католикам нічого б не дісталося після Орди.
    Данило розчарувався в союзі з Папою Римським і відкинув його. Галицько-
    Волинське князівство характеризується великим впливом дворянства вполітичного життя. Бояри називали Данила князем і самостійнорозпоряджалися у своїх землях. Це говорить про вплив політичних традицій
    Західної Європи, де влада аристократії була дуже велика.

    Новгородське Князівство. Геополітичне положення визначали умовиїї соціально-економічного та політичного розвитку. У порівнянні зіншими слов'янськими землями, умови для землеробства були тутнесприятливими. Зате багато хутра і солі. Новгородська земля знаходиласяна шляху "Із варяг у греки". І саме торгівля визначала соціальнудиференціацію населення. Є думку істориків, що Новгород і Стара
    Ладога виникли як варязькі центри збору податків, де потім сталиселитися словени, кривичі і представники фіно-угорцям (меря). Відносинислов'ян з фіно-угорцями в цьому регіоні складалися по-різному: на ранній
    (додержавної) стадії вони співіснували досить мирно, але в міруекспансії новгородців на північ за хутром почалися сутички. Однак вже до XI-
    ХII ст. організовувались спільні війська для захисту від німецьких ішведських феодалів. Новгород зіграв значну роль в політичній історії
    Давньої Русі. Олег, Володимир, Ярослав починали своє сходження на Київськийпрестол з Новгорода, набираючи варягів у свою дружину. Ці фактисвідчать про те, що навіть у період державності Новгород не бувмононаціональною центром слов'янських земель, був своєрідною ланкою між
    Руссю і Європою.

    Соціальну верхівку новгородського суспільства складали, перш за все,бояри-землевласники. Клас бояр формувався тут інакше, ніж в іншихрегіонах: це були не дружинники князя, а місцева родоплемінна знати,отже, від князя не залежна (вони нічим не були зобов'язані йому).
    Посередниками між новгородськими боярами і зовнішнім світом були купці
    (гості), які вели від їх імені торгівлю. Новгород імпортував тканини,металеві вироби, сировина для ремісничого виробництва, експортувавхутра та вироби ремісників. Оскільки сировина належала боярам, то їм іналежала більшість прибутку від торгівлі. Основними партнераминовгородців були німецьке місто Любек (Гондзейскій союз між незалежнимимістами Німеччини) і шведські купці з острова Готланд. Самі новгородціздійснювали в Європу лише поодинокі походи, тому що суду в X-XIII ст. не моглиздійснювати тривалі плавання.

    Ремісники в Новгороді знаходилися в значній залежності віддворянства. Дуже часто самі майстерні ремісників перебували натериторії боярських садиб. Політичний устрій Новгородської землідуже часто називають Новгородської феодальної або аристократичноїреспублікою. Насправді політична влада була зосереджена вруках 300-400 родин (як правило, боярських), які й були суб'єктамиполітичного права, тобто учасниками органів місцевого самоврядування -
    Віче. У його роботі могли брати участь і багаті купці. Віче обиралоглаву місцевого самоврядування посадника і тисяцького. У сучаснійісторичній літературі думку про функції тисяцького розходяться.
    Класично: тисяцький очолював народне ополчення. Однак зараз вважають,що це якщо і була його функція, то другорядна. У першу чергутисяцький відповідав за збір податків, тому що за професіями новгородськіремісники і купці ділилися на сотні, які об'єднувалися в тисячі. Вічеобирало і новгородського архієпископа. Це було унікальним явищем, тому щоу всіх інших землях єпископ призначався Київським митрополитом, а потімзатверджувався Київської митрополії. Архієпископ відповідав за зовнішню політику,скріпляв всі міжнародні договори новгородців, відав скарбницею Новгорода.

    Адміністративно місто поділялося на райони - кінці. Спочатку їх було
    3, у кожному своє Віче, яке обирало кончакского старосту. Кінціділилися на вулиці, де також було Віче (ремісники та бояри). Князьніколи не грав у Новгороді вирішальної політичної ролі. У 1136г.новгородці прогнали Всеволода (1078-1093). З тих пір стали запрошувати до себена князювання найбільш знатних представників роду Рюриковичів, якіформально були власниками Новгородської землі, уособлювали зв'язок
    Новгорода з Руссю взагалі. Причому, не можна на прикладі Олександра Невськоговважати, що князь запрошувався як командувач Новгородським військом
    (виняткові випадки). Новгород, як правило, запрошував малолітніхпредставників дому Рюриковичів. За прикладом Новгорода була влаштована
    Псковська феодальна республіка, яка, втім, самостійної ролі від
    Новгородської не грала.

    Київ залишався центром руських земель, але лише формальним, такожзберігався пріоритет в релігії столиці.

    Невідомий автор "Слова о полку Ігоревім", звертаючись до росіянкнязям, закликав їх до об'єднання, припинення кривавих міжусобиць,які призводили до трагічних наслідків для руських земель. З самогоцього видатного твору давньоруської літератури видно: не зникласама ідея єдності Руської землі, міжусобиці виключно важковідбивалися на населенні. Феодальна роздробленість є процесоб'єктивний і закономірний. Він призводить до розвитку та розквіту культури вматеріальному і духовному напрямку. Але в наших умовах процес феодальноїроздробленості проходив інакше, ніж у Західній Європі. Російські князізалучали половців в якості союзників. Феодальна роздробленістьпослаблювала князівства, перш за все, з точки зору їхньої здатності захисту відворогів. Це фактично призвело до загибелі Давньоруської цивілізації.

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !