ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Деякі особливості агресії НАТО в Югославії
         

     

    Історія

    Деякі особливості агресії НАТО в Югославії

    Керівництво НАТО з 24 березня по 10 червня ц.р. здійснило збройну агресію проти Союзної Республіки Югославії (СРЮ) в рамках операції під умовною назвою "Рішуча сила".

    Операція мала наступні основні цілі:

    а) продемонструвати рішучість НАТО будь-якою ціною домогтися врегулювання косовської проблеми на своїх умовах;

    б) змусити С. Мілошевича припинити нібито має місце фізичне знищення албанського мирного населення в краї;

    в) істотно підірвати військово-економічний потенціал в СРЮ і позбавити федеральну влада країни можливості проводити в майбутньому силові акції в Косово;

    г) встановити контроль над таким стратегічно важливим районом як Балкани.

    В ситуації, що склалася НАТО, присвоївши право приймати одноосібне рішення на проведення військової акції проти суверенної держави, фактично взяло на себе функції Ради безпеки, ігноруючи тим самим роль і місце ООН у системі міжнародних відносин.

    В початку агресії угрупування військово-повітряних і військово-морських сил НАТО налічувала близько 230 бойових літаків ВПС і ВМС, 8 стратегічних бомбардувальників (СБ) і понад 30 бойових кораблів. У подальшому вона була збільшена до 631 літаки, з них 25 СБ, 64 кораблів різних класів, в тому числі 2 авіаносця (схема 1).

    Найбільш значний наряд сил виділили США. Зокрема, у складі авіаційної угруповання американські літаки стратегічної, тактичної авіації (ТА) ВВС і морської авіації становили 55%. Морська угрупування НАТО на 26% складалася з бойових кораблів ВМС США.

    Загальна керівництво натовської угрупованням, задіяної в повітряній операції, було покладено на Верховного головнокомандувача об'єднаних збройних сил НАТО в Європі, а відповідальність за її організацію та проведення - на командувача ОВВС НАТО на Ює ТВД. До безпосереднього управління авіацією в повітрі залучалися повітряний командний пункт Верховного головнокомандувача об'єднаних збройних сил НАТО в Європі, центр повітряних операцій при штабі 5 ОТАК (Віченца, Італія), центри управління та оповіщення в Віченца і Маунт Джеконтене (Італія), командно-диспетчерські пункти, розташовані на італійських авіабазах, а також літаки ДРЛО Е-3А системи "Авакс-НАТО".

    В інтересах операції задіяні 12 аеродромів на території Італії, авіабази Шпангдалем, Брюгген (ФРН), Ферфорд (Великобританія), Соленцара (Франція), Тасар (Угорщина), Баликесір і Бандирма (Туреччина). Крім того, з континентальної частини США здійснювалися безпосадочні бойові вильоти стратегічних літаків В-1В і В-2А. З бортів авіанесучих кораблів в зоні кризи застосовувалося близько 90 літаків.

    В перші 2 доби були нанесені 2 масованих авіаційно-ракетних удару (Марія) кожен тривалістю більше 3 годин. Мару проводилися за прийнятою в НАТО типова схема. Оперативно-тактична побудова сил включало 3 ешелону: ешелон крилатих ракет (КР), прориву ППО й ударний. Всього в 2-х Мару було задіяно 308 літаків бойової і допоміжної авіації, у тому числі 5 СБ В-52Н, 4 В-2А і більше 220 КР.

    В наступні дні НАТО перейшло до тактики масованого застосування сил і засобів і ведення систематичних бойових дій з нанесенням вибіркових і групових ударів за нововиявленими і раніше не ураженим об'єктам.

    З моменту розв'язання НАТО 24 березня агресії проти СРЮ по 10 червня було скоєно понад 20000 літако-вильотів бойової авіації та застосовано 870 крилатих ракет морського (КРМБ) і повітряного базування (КРВБ). При цьому основу ударних сил становила авіація США, Великобританії, Франції, Італії та ФРН (схеми 2,3).

    В протягом усього періоду удари були завдані по 498 об'єктів, з них майже 50% -- об'єкти громадського призначення. При цьому дивувалися в першу чергу об'єкти промисловості та інфраструктури, що безпосередньо забезпечують боєздатність і маневреність військ: склади ПММ, ремонтні підприємства, нафтопереробні заводи, мости. Крім того, в інтересах дестабілізації внутрішньополітичної обстановки, створення хаосу і паніки в країні були нанесені удари по цивільних об'єктів: фармацевтичним і хімічним підприємствам, електростанціям, теле-і радіотрансляційних центрам, школам і лікарням.

    Ефективність озброєння і військової техніки протиборчих сторін

    За оцінкою військового командування НАТО в ході операції було виявлено недостатньо високі показники бойової ефективності дій сил, а також деяких озброєнь блоку.

    Вважається, що в основі такого стану справ лежать 2 групи причин: - недоліки планування, підготовки та проведення операції, обліку всіх впливають на неї факторів; - контрзаходи югославської сторони, спрямовані на зниження бойової ефективності озброєнь США і НАТО.

    Застосування високоточної зброї.

    В ході військової операції НАТО проти Югославії країнами альянсу застосовувалися високоточні засоби ураження, до числа яких відносяться КРМБ ВGМ-109 "Томахок" і КРВБ в звичайному спорядженні AGM-86С САLCM, різні керовані ракети (УР), бомби (УАБ) і касети (УАК).

    Носіями цієї зброї є бойові кораблі та літаки ТА країн НАТО, а також СБ США. КРМБ BGM-109 "Томахок" у період з 24 по 26 березня ц.р. застосовувалися в 2-х Мару, в ході яких було витрачено 183 КРМБ (66 і 117 одиниць відповідно), що склало 56% від їх початкової кількості. При цьому близько 80% ракет було застосовано для поразки стаціонарних об'єктів з високим ступенем захищеності і сильною ППО (важливі державні та військові об'єкти, пункти управління та вузли зв'язку, авіабази, засоби ППО) - на користь зниження втрат в ході подальших дій авіації, а що залишилися 20% - з промислових об'єктам подвійного призначення (підприємства хімічної промисловості, нафтопереробні та машинобудівні підприємства).

    Згодом в ході систематичних бойових дій КРМБ застосовувалися головним чином у нічний час для ураження доразведанних цілей - від 4 до 16 ракет щодоби. Виявлено також закономірність переважного застосування КРМБ в ті дні, коли відзначалися несприятливі метеорологічні умови, які не дозволяли ефективно використовувати для нанесення ударів ТА.

    Тип бойової частини (БЧ) КРМБ "Томахок" - фугасна масою 320 кг. Середнє кількість ударів по різних об'єктах від 1 до 4-6 ракет (повторні удари) в залежно від розмірів, захищеності, ступеня ураження і т.д.

    Бажаний час пуску - 12.00-14.00 (окремі КРМБ), 22.00-24.00 (масованих ударів) і 05.00-06.00 (окремі КРМБ). Висоти польоту КРМБ - малі (при підльоті до цілі) -- 10-250м.

    Аналіз ефективності застосування КРМБ свідчить про те, що призначені об'єкти вразили близько 60% із 870 випущених ракет (за розрахунками американських розробників, цей критерій має становити 80%). До основних причин невисокою результативності відносяться: технічні несправності (стартові прискорювачі, маршові двигуни, бортові системи управління польотом), ураження зенітними засобами ППО при гарній видимості із застосуванням загороджувального вогню (більше 40 од.).

    КРВБ AGM-86C CALCM застосовувалися з американських СБ В-52Н для нанесення ударів по важливим заздалегідь розвіданими стаціонарних об'єктах на території Югославії. Типи цілей, по яких наносилися удари з використанням КРВБ, практично ті ж, що і для КРМБ.

    Ракета AGM-86С оснащена інерціальній навігаційною системою (ІНС) з корекцією за даними космічної радіонавігаційної системи (КРНС) "Навстар" і має максимальну дальність стрільби близько 1500 км. Точність наведення КРВБ (КВО) становить 6-13 м. Тип бойової частини КРВБ AGM-86С - осколково-фугасну, маса БЧ - 1360 або 680 кг.

    Координати мети закладаються в електронну пам'ять КР завчасно, на землі. У польоті здійснюється контроль по електронній карті місцевості. Відхилення КР від мети пов'язані, в основному, з технічними (інструментальними) помилками, що виникають в системі наведення. Якщо в системі наведення КР, і зокрема, КРМБ, виникає значна помилка, то ракета самостійно обирає напрямок, де відсутні об'єкти.

    Середньодобове кількість пусків КРВБ: у першому та другому ударі - 14 і 6 відповідно, далі - 2-4 ракети з добу. Середня кількість ударів по різних об'єктах - від 1 до 4 залежно від розмірів, захищеності, точності попадання та інших факторів. Зручний час пуску - 23.00-01.00. Висоти польоту КРВБ -- малі - 10-250м.

    До основних недоліків бойового використання СБ В-52Н з КРВБ AGM-86С відносяться:

    -- низька інтенсивність їх використання, обумовлена малим кількісним складом передової угруповання, а також обмеженими можливостями по технічного обслуговування літаків і підготовці їх до бойових вильоту в умовах передового базування. Середнє бойове напруга (кількість літако-вильотів на один літак на добу) для передової угруповання В-52Н за перші 3 тижні операції склала 0,17;

    -- порівняно низька ефективність бойового застосування В-52Н, пов'язана з виявленої недостатньою технічною надійністю крилатих ракет і універсальних роторних пускових установок, що не дозволяло здійснювати максимально повне використання наявного на борту боєзапасу (нормальна бойова завантаження По-52Н -- 8 КРВБ). З цієї причини, а також через скасування низки попередньо призначених цілей під час польоту бомбардувальників в район оперативного призначення до 40%, що були на борту літаків ракет виявлялися невикористаними.

    В ході операції НАТО проти Югославії вперше було здійснено застосування Сб В-2А зі складу 509 тбакр БАК ВПС США в реальних бойових умовах. За наявними відомостями, в ході бойових дій літаками В-2А здійснювалося бомбометання УАБ GBU-31 калібру JDAM 2000 фун. і GBU-37 калібру GAM 5000 фун. з ІНС з корекцією за даними КРНС "Навстар". Точність наведення (КВО) даних УАБ - 6-13м. Бомби JDAM оснащуються осколково-фугасною (Мк84) або бетонобойной (BLU-109) бойовою частиною, УАБ GAM - проникаючої бетонобойной бойовою частиною BLU-113. При бойовому застосуванні одному літаку (максимальна бойова навантаження -- 16 керованих авіабомб калібру 2000 фун.) Призначалося для поразки від 1 до 4 цілей. Бомбометання проводилося з великих висот до 12 000 м.

    Недоліками бойового застосування бомбардувальників В-2А за період ведення бойових дій були:

    -- вимушене їх застосування з авіабаз постійної дислокації на континентальній частини США у зв'язку з непідготовленістю передових авіабаз для розміщення літаків даного типу, їх технічного обслуговування і підготовки до повторних бойових вильоти;

    -- нечисленність угруповання В-2А, виділеної для участі в бойових діях. Так, щодоби для проведення польотів в район кризи залучалося від 2 до 6 літаків з 10 боєготових. При цьому у випадку задіяння 6 літаків на наступної доби польоти не проводилися.

    За попередніми оцінками, в ході повітряної наступальної операції об'єднаних збройних сил НАТО проти СРЮ літаки ТА альянсу виконали понад 18 тис. літако-вильотів. Вони широко застосовували високоточні засоби ураження, які забезпечували можливість вирішувати деякі бойові завдання без входу в зону ураження ЗРК противника, що разом із активним залученням засобів РЕБ пояснює низькі втрати авіації НАТО. Тільки в ході першого етапу операції застосовано по об'єктах на Югославській території понад 9 тис. різного роду авіабомб і керованих ракет, 95% з яких є високоточними. Цей показник значно вищий, ніж під час бойових дій у Перській затоці в 1991 році, де він склав лише близько 10%;

    В як високоточних авіаційних засобів ураження (АСП) наземних об'єктів літаки ТА НАТО використовували керовані ракети (УР) класу "повітря-земля" AGM-84Е "Слем", AGM-88 "Харм", AGM-65 "Мейверік" (США), AS-30L (Франція) і бомби з лазерним і телевізійною системою наведення GBU-10, -12, -15, -23, -24, -27, -28 і AGM-130. ВВС НАТО з метою уточнення метеообстановки в районах планованого застосування авіабомб з лазерним наведенням використовували автоматичні метеорологічні радіозонди фінського виробництва RS-80 і RS-90, які скидалися з літаків метеоразведкі за 4-6 годин до початку нанесення авіаударів.

    Одним з виявлених недоліків перерахованих АСП з'явилася їх слабка пристосованість до застосування в складних метеоумов, а також при сильну задимленість об'єктів удару. Зокрема, під час проведення першого авіаудару близько 25% літаків, оснащених цими АСП, не змогли їх застосувати через сильну задимленість в районі цілей, викликаною пожежами від вибухів.

    Недоліки бойового застосування ТА НАТО:

    -- недосконалість бортового радіоелектронного обладнання, низька ефективність оптико-електронних систем виявлення і спостереження за метою літаків "Харрієр" GR.7 (Великобританія), А-10 (США), "Міраж-2000" (Франція), а також слабка підготовленість ряду екіпажів до дій у складних метеоумовах, поєднаних з гірським рельєфом місцевості. Зазначені фактори не дозволили в 30% бойових вильотів виконати поставлені завдання, особливо по поразки малорозмірних рухомих цілей;

    -- відмови авіаційної техніки, що призводило до вимушених посадках бойових літаків НАТО на запасні аеродроми Македонії та Боснії;

    -- низька ефективність деяких видів бойової авіаційної техніки і озброєння НАТО, зокрема, літаків "Торнадо" ECR (ФРН), озброєних ракетами класу "повітря-РЛС" HARM, при вирішенні завдань знищення РЛС мобільних ЗРК ППО СРЮ, а також італійських літаків типу F-104 ASA і "Торнадо" ADV - при виконанні перехоплення повітряних цілей типу МІГ-29 ВПС СРЮ;

    -- підвищене психологічне напруження льотчиків в умовах тривалого збройного конфлікту і появи втрат союзної авіації від дії югославських засобів ППО.

    В цілому при призначенні на день до 60, а з другої фази операції - до 70 об'єктів ураження, реально вся група ОВВС і ОВМС НАТО вражала в середньому близько 40 об'єктів на добу (Схема 4).

    В інтересах забезпечення найбільш безпечного та ефективного поразки мобільних цілей в Косово командуванням ОВВС НАТО на Ює ТВД розроблений новий тактичний прийом бойового застосування авіації. Відповідно до нової тактикою щодня на території Косово призначалася зона пошуку і знищення мобільних цілей, представляла собою коло діаметром 37 км (20 морських миль). При виявленні цілей в дану зону прямувала ударна група винищувачів-бомбардувальників і штурмовиків, що прикриває з повітря винищувачами, які перебували на патрулюванні на кордоні зазначеної зони. Придушення засобів ППО здійснювалося літаками ЕА-6В "Проулер".

    Літаки F-117 брали участь у бойових діях в основному в нічний час з середніх висот (4500-5000 м) у кількості 4-8 літаків у складі груп з 20-30 тактичних винищувачів різних типів.

    Літак F-117, розроблений за технологією "Стелс", був збитий близько 23.00 27.03 засобами ППО СРЮ (ракетою комплексу "Куб"). Пілот катапультувався. Операція з його порятунку почалася через 15-20 хвилин з використанням літака спецпризначення АС-130 з апаратурою визначення місця розташування льотчика, організації зв'язку і управління.

    Льотчик мав при собі пристрій, який дозволяє визначати місцезнаходження до 10 м з використанням супутникової системи GPS і передавати інформацію пошуково-рятувальній службі. Екіпаж АС-130 через 4 години отримав сигнал про місцезнаходження пілота і передав його координати на базу знаходження рятувальних вертольотів.

    В 4.00 злетіли вертольоти для виконання рятувальної операції. Близько 6.00 вертольоти взяли на борт льотчика і приблизно о 7.00 доставили на базу. У ході операції зберігався режим "радіомовчання".

    Висоти польотів стратегічної бомбардувальної авіації в ході операції були різні. Так, В-52Н на маршруті польоту в район оперативного призначення (РОП) -- 7200-7800 м при пуску КРВБ - близько 200 м. Літаки В-1В при польоті в РОП -- 6400-7000 м, в ході бомбометання - більше 10000 м, СБ В-2А - при польоті і при бомбометання - до 12000 м.

    Висоти польотів ТА по маршруту - 4000-5000 м. При нанесенні авіаударів - короткочасно до 3000 м.

    В даний час проводиться оснащення літаків (в основному США) космічної радіонавігаційної системи "Навстар". Бойова авіація забезпечувалася розвідкою, РЕБ, цілевказівок, ДРЛО і управлінням, зв'язком, дозаправленням паливом. Основні типи застосовувалося бортового озброєння: авіабомби з лазерним і телевізійної системами наведення, некеровані і керовані ракети класу "повітря-РЛС", "повітря-земля", "повітря-повітря". Зазначалося застосування касетних авіабомб по пунктах дислокації армійських підрозділів югославської армії. У ході повітряних ударів для радіоелектронного придушення наземних засобів ППО СРЮ залучалися літаки РЕБ ЕА-6В ВМС США і ЄС-130Н ВПС США. Вони створювали активні перешкоди радіолокаційним станціям системи ППО і, зокрема, ЗРК: "Куб" і "Стріла". Наявні на озброєнні ЗС СРЮ ЗРК С-75 і С-125 практично не задіяні.

    2. Організація і ведення протиповітряної оборони СРЮ.

    Створена система ППО СРЮ базується на силах і засобах, що дісталися їй після розпаду СФРЮ на 5 самостійних держав і розділу між ними озброєння колишньої Югославської Народної Армії.

    Протиповітряна оборона території організовано за зонально-об'єктового принципом і включає Північну і Південну зони. Оперативне керівництво і взаємодія між силами і засобами ППО Югославії здійснюється з центрального командного пункту (Батайніца), а в зонах оперативними центрами зон, розгорнутими в Земун і ніс.

    Загальна керівництво ВПС і військ ППО здійснює командувач ВПС і військ ППО через начальника штабу (штаб у Белграді).

    Сили і засоби військ ППО зведені в корпус ППО, до складу якого входять зенітна ракетна бригада, 2 винищувальних авіаційних і 6 зенітних ракетних полків, а також радіотехнічна бригада. На момент початку агресії на озброєнні військ ППО складалися 62 винищувачі ППО (14 МіГ-29 і 48 МіГ-21) і 132 пускові установки зур середньої дальності (12 ПУ ЗРК С-75 "Двіна", 68 ПУ ЗРК "Куб", 24 ПУ ЗРК С-125 "Нева М1А").

    Крім того, на озброєнні СВ були засоби військової ППО, у тому числі ЗРК "Стріла-1М" (145 ПУ), "Стріла-10" (27 ПУ), а також 671 ПЗРК "Стріла-2М" і 949 зенітних артилерійських знарядь (ЗСУ-57-2, ЗСУ-30-2, ЗСУ-20-3).

    Для вирішення завдань протиповітряної оборони можуть залучатися 5 винищувально-бомбардувальних ескадрилій зі складу авіаційного корпусу. На їх озброєнні складаються 34 винищувача-бомбардувальника типу "Орао-1" і 23 "Супер Галеб ".

    За Станом на 24.3.99 року у ЗС СРЮ значилося близько 200 ракет до ЗРК С-75, 400 -- С-125, 550 - "КУБ", 100 - "Стріла-10" і більше 100 - "Стріла-1М". Запаси керованих ракет класу "повітря-повітря" не перевищує 1-3 боєкомплектів на літак.

    Для дивізіонів ЗРК С-75 було підготовлено по 4-5 запасних позицій, для ЗРК С-125 -- до 7 запасних позицій. Радіолокаційне виявлення, оповіщення та наведення літаків винищувальної авіації над територією СРЮ здійснюється силами 2 РТБ і 4 радіолокаційних рот. Всього в їх складі було 15 РЛС різного призначення. На озброєнні радіолокаційних рот складаються РЛС виявлення повітряних цілей S.654 і радіовисотомір S.600 англійського виробництва. Радіотехнічні батальйони додатково оснащені комплексами російського виробництва К-66. Крім того, на озброєнні підрозділів радіотехнічних військ ППО СРЮ є станція ДРЛО повітряних цілей П-14 і автоматизовані комплекси РТР типу КРТР-86 "Тамара" чеського виробництва.

    Розгорнута мережа постів ППО СРЮ дозволяла контролювати повітряний простір над усією територією республіки, а також над територіями Греції, Македонії та центральній частині Адріатичного моря в діапазоні висот повітряних цілей від 5000 до 10000 м. На більш низьких висотах можливості з виявлення повітряних цілей, особливо в південному і південно-східному напрямку, через особливості рельєфу місцевості суттєво знижуються. На висоті польоту цілей до 500 м зона виявлення охоплювала тільки прибережну частину Адріатичного моря і прикордонні райони Македонії.

    Таким чином, сильними сторонами ППО СРЮ були:

    -- висока щільність зенітного ракетного прикриття районів столиці країни Белград та адміністративного центру Косово Пріштіна;

    -- досить розгалужена і обладнана мережа аеродромів базування і розосередження авіації.

    До слабким сторонам відносяться:

    -- низька щільність радіолокаційного поля, що не дозволяє забезпечити високу ймовірність виявлення повітряних цілей:

    -- недостатні можливості засобів ППО по виявленню низько цілей;

    -- відсутність на озброєнні ВПС і військ ППО сучасних, високоефективних засобів поразки.

    За оцінці командування ЗС СРЮ ще до початку операції НАТО, наявні сили і засоби ППО в умовах їх придушення засобами РЕБ не могли надати значного протидії повітряним ударам ОВВС країн альянсу.

    В зв'язку з цим військове керівництво СРЮ, з огляду на негативний розвиток подій навколо Косово і прагнення альянсу вирішити проблему краю силовим методом, зробило низку заходів з підготовки сил і засобів ППО республіки до відбиття можливої агресії з боку НАТО. Завчасно сили і засоби ППО СРЮ були переведені у підвищені ступеня бойової готовності. Бойове чергування велося повними або скороченими розрахунками цілодобово. Зміна позицій дивізіонами ЗРК С-125 здійснювалася кожні 5 днів, а батареями ЗРК "Куб" - через кожні 2-3 дні. Були розроблені плани щодо часткового розосереджує літаків з аеродромів постійного базування на запасні аеродроми і ділянки автомобільних магістралей.

    В початку березня ц.р., в умовах суворої секретності, Югославська делегація в складі 4 чоловік відвідала Ірак. За наявною інформацією, югославські фахівці знайомилися з тактикою дій ВПС США в ході військових операцій проти Іраку "Буря в пустелі" та "Лиса в пустелі", вивчали досвід дій іракської ППО, ефективні способи маскування військової техніки та способи виявлення літаків F-117.

    Напередодні агресії на окремих стаціонарних постах радіолокаційних ППО СРЮ були демонтовані РЛС і переміщені на запасні позиції. На інших постах РЛС виявлення повітряних цілей задіяні короткочасно. З 19 березня в підрозділах ЗРК середньої та малої дальності був введений режим "радіомовчання".

    Готуючись до тривалого збройного протистояння з НАТО, командуванням ВС СРЮ була зроблена тактика максимального збереження сил і засобів ППО. Мінімальна залучення активних і пасивних систем ППО, особливо в перші дні операції, стало цілковитою несподіванкою для командування НАТО. РЛС виявлення повітряних цілей були вимкнені, що практично не дозволило авіації альянсу застосувати проти них спеціальні ракети "повітря-РЛС" типу HARM. Завчасне виявлення, визначення напрямку і місце розташування засобів повітряного нападу НАТО здійснювалися автоматизованими комплексами РТР типу КРТР-86 "Тамара" чеського виробництва. Цей комплекс, дальність дії якого складає до 450 км, характеризується підвищеною живучістю і скритністю роботи, оскільки принцип його функціонування заснований не на активної радіолокації, а на реєстрації і аналізі випромінювань бортових радіоелектронних засобів літальних апаратів.

    За даними КРТР-86 "Тамара" проводилося цілевказівок вогневим комплексам і винищувальної авіації про кількість і місце розташування повітряних цілей противника. Задіяли в основному мобільні ЗРК типу "КУБ" і "Стріла". Їх РЛС цілевказання включалися на короткий проміжок часу, необхідний для захоплення цілі та пуску ракети. Після чого ЗРК швидко змінювали свої позиції. Винищувальна авіація застосовувалася обмежено і в основному для перехоплення засобів повітряного нападу противника. Він виконувався дрібними групами винищувачів по 2-4 літака. Ближніх повітряних боїв зафіксовано не було. Підйом авіації СРЮ засікається літаками ДРЛО і управління авіацією Е-3А системи "Авакс-НАТО", постійно чергують в повітрі під час нальотів. Вони здійснювали цілевказівок для винищувачів ППО альянсу, які зблизилися з противником на дистанцію до 75 км, застосовуючи по них, як правило, ракети класу "повітря-повітря" типу AMRAAM, не побоюючись відкриття у відповідь вогню.

    За час проведення повітряної наступальної операції НАТО найбільший збиток завдано стаціонарним об'єктам ППО Югославії: командним пунктам ВПС і військ ППО, аеродромах і стаціонарним РЛС. Внаслідок цього, а також в результаті активного застосування альянсом засобів РЕБ централізоване управління силами і засобами ППО було практично порушено. Частини та підрозділи ППО діяли децентралізовано у своїх зонах відповідальності.

    За попередніми оцінками, нд Югославії в ході агресії понесли такі втрати: 20 літаків (8 МіГ-29 і 12 МіГ-21), при цьому 12 літаків (4 МіГ-29 і 8 МіГ-21) знищені на землі, виведені з ладу 64% ПУ ЗРК С-75, 61% ПУ ЗРК С-125, 12% мобільних ЗРК "Куб".

    Втрати НАТО складають: 23 бойові літаки, 4 вертольоти, 11 БЛА і 44 КР. Крім того, в Внаслідок отриманих пошкоджень 3 літаки альянсу зробили вимушену посадку на аеродроми Сараєво (Боснія і Герцеговина) і Скоп'є (Македонія).

    Таким чином, цілі, які ставила перед собою командування НАТО на повітряну операцію, повністю на досягнуті. З іншого боку, втрати, понесені авіацією альянсу, мали істотний вплив на його льотний склад, бере участь у бойових вильоти.

    Попередній аналіз дій ВПС і військ ППО СРЮ дозволяє зробити наступні висновки:

    -- незважаючи на те, що ППО Югославії має на озброєнні в основному застарілу техніку, як за строком експлуатації, так і за можливостями, вони зуміли використовувати її з достатньою ефективністю. Тактика застосування мобільних ЗРК "з засад" дала позитивні результати;

    можна високо оцінити підготовку бойових розрахунків, що на фізично і морально застарілій техніці змогли знищувати найсучасніші цілі типу F-117 і КР;

    постійна маневр зенітних ракетних підрозділів і їх добре маскування дозволили забезпечити живучість як ЗРК, так і системи ППО в цілому.

    В метою зниження ефективності застосування озброєння США і країн НАТО нд Югославії провели комплекс організаційних і технічних заходів в рамках оперативного маскування. Вони були спрямовані на обман противника про склад, розташування, стан угруповань, задум майбутніх дій з метою підвищення живучості військ (сил) і досягнення раптовості їх бойового застосування.

    Основними завданнями маскування були:

    1. Забезпечення скритності діяльності штабів, військ і військових об'єктів.

    2. Введення супротивника в оману. Забезпечення скритності діяльності нд здійснювалося проведенням комплексу заходів, спрямованих на попередження або виключення витоку інформації, що становить державні та військові секрети, усунення або послаблення демаскуючих ознак дислокації і всіх видів діяльності військ.

    Маскування військ і об'єктів здійснювалася з використанням штучних або природних матеріалів, властивостей навколишнього середовища, переміщеннями військ тільки в нічний час.

    Протидія повітряної розвідки НАТО здійснювалася в основному за рахунок вогневого впливу силами ППО по літакам-розвідникам. Крім того, була організована боротьба з розвідувально-диверсійними групами противника в районах важливих об'єктів на всій території СРЮ, особливо в Косово.

    При вирішенні завдання щодо введення супротивника в оману застосовувалися наступні способи: дезінформація, демонстративні дії, імітація, застосування нетрадиційних форм ведення військових дій.

    В ВПС здійснювалися маскування аеродромів, розосередження літаків на запасні аеродроми, обладнання помилкових стоянок з використанням макетів літаків, укриття літаків в гірничо-лісистих складках місцевості поряд з автострадами, використовувані як ВПП.

    При повітряних ударів по об'єктах ТА НАТО в ряді випадків не мала можливості проведення прицільної бомбометання в наслідок задимленості, викликаної пожежами і створюються за допомогою спеціальних димових шашок. За заявою військово-політичного керівництва блоку, для командування ударним угрупованням Об'єднаних збройних сил НАТО в зоні конфлікту стало цілковитою несподіванкою відсутність організованого протидії системи ППО Югославії. Бойове застосування підрозділів мобільних засобів ППО СРЮ типу "Куб" і "Стріла" більше схоже на партизанські дії із засідок. Радіотехнічні засоби виявлення ППО здійснювали пошук цілей короткочасною роботою на випромінювання з подальшим застосуванням активних засобів і зміною вогневих позицій в мінімальні терміни. Крім того, активно використовувалися радіоіммітатори коштів ППО та зв'язку. Завчасне виявлення, визначення напрямку і місця розташування засобів повітряного нападу НАТО здійснювалося автоматизованими комплексами РТР типу КРТР-86 "Тамара" чеського виробництва.

    Така тактика дій сил і засобів ППО СРЮ дозволила підвищити живучість і ефективність застосування своїх сил, змусило командування натовської угруповання використовувати авіацію переважно на великих висотах.

    В зв'язку з тим, що в ході операції у керівництва НАТО не було цілковитої впевненості в тому, що завдання з нейтралізації Югославській ППО були вирішені повністю, здійснювалося багаторазове повторення авіаційно-ракетних ударів по передбачуваним районах розташування позицій радіотехнічних та вогневих засобів ППО СРЮ. Заходи керівництва югославських НД щодо розкриття даних про понесені втрати у ВПС і ППО не дозволили НАТО прийняти однозначне рішення про перехід до активної реалізації завдань наступної фази операції. Представники альянсу вважають, що ВС СРЮ вдалося зберегти значну частину бойового потенціалу ППО, так як вони з самого початку дуже дозовано застосовували ЗРК, активно використовували маскування і постійно міняли вогневі позиції.

    Як прорахунок експертів НАТО розглядається недооцінка ними напередодні операції можливостей югославських засобів ППО, які вважалися застарілими і відсталими від західних за рівнем технології на 20 років. У зв'язку з цим замішання і здивування в НАТО викликав факт знищення тактичного винищувача F-117А ВВС США.

    3. Використання космічних засобів при забезпеченні дій об'єднаних збройних сил НАТО.

    В ході ведення бойових дій в Югославії ЗС США і країн НАТО широко використовували забезпечують космічні системи (розвідки, навігації, метеоразведкі і зв'язку) військового, цивільного та комерційного призначення. Для ведення космічної розвідки ситуації на території Югославії використовувалися всі наявні засоби орбітального угрупування систем видової і РЕР. Всього в складі угруповання налічувалося 24 супутника. Ще 16 ШСЗ знаходилися в резерві для посилення та оптимізації умов ведення розвідки об'єктів на території Югославії.

    В системі видовий оптоелектронної розвідки (ОЕР) ЦРУ і ВПС США експлуатували 2 ШСЗ "Кіхоул-11-10" і "Кіхоул-11-11" типу "Вдосконалений Кіхоул", розміщені на сонячно-синхронних еліптичних орбітах заввишки 290/990 км з нахилом 98 градусів. Кожен супутник у разі безхмарним погоди забезпечує зйомку об'єктів на території Югославії з високою роздільною здатністю (0,15-0,23 м). ШСЗ "Кіхоул-11-10" і "Кіхоул-11-11" пролітали над об'єктами розвідки 2-3 рази на добу. У системі використовувалися також резервний ШСЗ "Кіхоул-11-9", який пролітав над об'єктами розвідки в ранковий місцевий час (близько 9.40) і з орбіти висотою 440/1000 км залучався для вирішення завдань оглядової видовий розвідки (з роздільною здатністю 0,6 м). На кожному ШСЗ була також апаратура для розвідки об'єктів з низькою роздільною здатністю в нічний час 2-3 рази на добу (місцева час ведення розвідки - близько 21.30, 00.50 і 21.40 відповідно).

    В системі оптоелектронної розвідки Франції, Італії та Іспанії "Геліос" використовувалися супутник ОЕР "Геліос-1-1", який пролітав над об'єктами розвідки у післяполуденні місцевий час (близько 14.00) і з орбіти висотою 800 км притягувався у разі безхмарним погоди для вирішення завдань оглядової видової розвідки (з роздільною здатністю 1 м) території Югославії.

    В системі видовий радіолокаційної розвідки (РЛР) ЦРУ і ВПС США використовували 2 супутника типу "Лакросс" на кругових орбітах висотою 680 км з нахилом 68 градусів ( "Лакросс-2", застосовували вкрай обмежено) і 57 градусів ( "Лакросс-3"). Кожен з них забезпечувала всепогодний цілодобову радіолокації зйомку землі з високою роздільною здатністю (близько 1 м) на 4-6 витках на добу. Для планової заміни що виробили ресурс супутника "Лакросс-2" 22.5.99 був запущений черговий супутник системи ( "Лакросс-4"), введення якого в експлуатацію при успішному проведенні орбітальних випробувань можливий у липні-серпні ц.р.

    В інтересах зйомки Югославії широко залучаються комерційні ШСЗ розвідки природних ресурсів "Лендсат-5" (США), "Спот-2 і -4" (Франція), "Радарсат-1" (Канада) і "ІРС-1С і-1D" (Індія), які використовуються в с?? відповідності з контрактом з американською фірмою. Ці супутники діють в інтересах оглядовою розвідки ТВД і картографування місцевості. Отримані із супутників панхроматичного, багатоспектральні і радіолокаційні зображення місцевості з роздільною здатністю близько 10 м (у індійських супутників - до 6 м) застосовуються для розробки цифрових карт рельєфу місцевості.

    В системі радіотехнічної розвідки (РТР) ВПС і СВ США експлуатуються 2 ШСЗ РТР типу "Ферреті" на кругових орбітах висотою 810 км з нахилом 85 градусів. З 4.2.99 відновлена експлуатація 2 резервних супутників "Ферреті" на кругових орбітах висотою 675 км з нахилом 96 градусів. Система забезпечує ведення РТР об'єктів на території Югославії в середньому на 10-14 витках щодоби. Точність пеленгації джерел радіовипромінювань складає 5-10 км. Скидання розвідданих по об'єктах на території Югославії здійснювався в реальному масштабі часу на транспортабельні приймальні станції, розташовані в Німеччині, Туреччині і Норвегії.

    В системі РТР ВМС США експлуатуються 3 групи ШСЗ РТР типу "ССУ" (по 3 супутника в кожній) на кругових орбітах висотою 1020 км з нахилом 63 градуси (в резерві системи - ще 4 групи ШСЗ). Система забезпечує ведення РТР об'єктів на території Югославії практично безперервно. Точність пеленгації джерел радіовипромінювань (в основному РЕ коштів кораблів) становить 3-5 км, причому в результаті наземної обробки визначаються напрямок і швидкість переміщення об'єктів. Можлива також високоточна пеленгації наземних радіоелектронних засобів шляхом спільної обробки даних космічної та повітряної РТР. Видача розвідданих по об'єктах на території Югославії здійснюється в реальному масштабі часу на стаціонарні приймальні станції системи.

    В системі радіоелектронної (радіо-і радіотехнічної) розвідки ВПС, ЦРУ і УНБ на геосинхронну орбітах (стаціонарні і квазістаціонарних з періодом обертання 24 години) експлуатуються 6 супутників: 2 ШСЗ типу "Вортекс", 2 ШСЗ типу "Джеробоум" ( "Меркурій") і 2 супутники типу "Оріон" ( "Вдосконалений Аквакейд"). У резерві системи знаходяться 2-3 супутників типу "Вортекс". У системі РЕР ВВС, ЦРУ і УНБ на високих еліптичних орбітах типу "Блискавка" (висота 39000/600 км, нахил 63,5 градуси, період обертання 12 годин) експлуатуються 3 супутника РЕР типу "Джампсіт-2" ( "Трампета") другого покоління. У резерві системи знаходяться 2 супутника типу "Джампсіт-1". Системи РЕР забезпечують перехоплення повідомлень в каналах урядових, військових та комерційних радіоліній наземних і космічних систем зв'язку. В Югославії система РЕР може здійснювати перехоплення повідомлень льотчиків югославських ВПС у каналах радіообміну з наземними службами і пеленгувалося з високою точністю координати військових вузлів зв'язку та радіотехнічних засобів ППО.

    В космічної радіонавігаційної системи "Навстар" МО США використовуються 24 ШСЗ (в резерві 3 супутника) типів "Навстар-2,-2А, і-2Р", розміщені в 6 площинах на кругових орбітах заввишки 20000 км. Система забезпечує високоточні (не гірше 16

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !