Спочатку XIV ст. дроблення руських князівств припиняється, поступившись місцем їх об'єднання. Створення Російської централізованої держави було спричинене в першу чергу посиленням економічних зв'язків між російськими землями, що було наслідком загального економічного розвитку країни.
Відправним пунктом у розвитку феодальної економіки послужив прогрес сільського господарства. Сільськогосподарське виробництво характеризується в даний період все більшим поширенням Пашенної системи, яка стає переважаючим способом обробітку землі. Пашенна система помітно витісняє підсічно, поширену переважно у північних лісових місцевостях, і переліг, що панує ще на півдні. Пашенна система вимагає постійної обробки землі. Оскільки тут селянин завжди має справу з однією ділянкою, який відпочиває від посіву лише через рік (двопілля) або два (трипілля), то виникає необхідність у добриві полів. Все це вимагає більш досконалих знарядь виробництва. Але підйом сільського господарства був обумовлений не тільки і стільки розвитком знарядь виробництва, скільки систематичним розширенням посівних площ за рахунок освоєння нових і раніше занедбаних земель. Збільшення надлишкового продукту в землеробстві дозволяє розвивати тваринництво, а також продавати хліб на бік.
Всі великі потреби в сільськогосподарських знаряддях обумовлює необхідність розвитку ремесел. У результаті процес відокремлення ремесла від сільського господарства йде все глибше. Кількість ремісників, перестали займатися землеробством, зростає.
Відділення ремесла від сільського господарства тягне за собою необхідність обміну між селянами і ремісниками, тобто між містом і селом. Цей обмін відбувається у вигляді торгівлі, яка в цей період відповідно посилюється. На базі такого обміну створюються місцеві ринки. Природний розподіл праці між окремими районами країни, обумовлено їх природними особливостями, утворює економічні зв'язки в масштабі всієї Русі. Встановленню внутрішніх економічних зв'язків сприяє і розвиток зовнішньої торгівлі.
Все це настійно вимагало політичного об'єднання руських земель, тобто створення централізованої держави. У цьому були зацікавлені широкі кола російського суспільства і в першу чергу дворяни, купці й ремісники.
Іншою передумовою об'єднання руських земель було загострення класової боротьби, посилення класового опору селянства.
Підйом господарства, можливість отримувати все більший додатковий продукт спонукають феодалів посилювати експлуатацію селян. Притому феодал прагнути не тільки економічно, але і юридично закріпити селян за своїми вотчинами і маєтками, закріпачити їх.
Подібна політик викликає природний опір селянства, що здобуває різноманітні форми. Селяни вбивають феодалів, захоплюють їх майно, підпалюють маєтку. Така доля осягає нерідко не тільки світських, але і духовних феодалів - монастирі. Формою класової боротьби виступав іноді і розбій, спрямований проти панів. Певний масштаб приймає і втеча селян, особливо на південь, на вільні від поміщиків землі. У таких умовах перед класом феодалів постало завдання утримувати у вузді селянство і довести до кінця його закріпачення. Ця задача могла бути вирішена тільки могутнім централізованим державою, здатним виконати головну функцію експлуататорського держави - придушення опору експлуатованих мас.
Зазначені дві причини відігравали провідну роль у справі об'єднання Русі. Без них процес централізації не зміг би досягти скільки-небудь значних успіхів. Разом з тим саме по собі економічний і соціальний розвиток країни в XIV-XVI ст. ще не змогло б привести до утворення централізованої держави.
Хоча економічні зв'язки в даний період і досягли суттєвого розвитку, вони все ж таки не були достатньо широкі, глибокі й сильні, щоб зв'язати воєдино всю країну. У цьому полягає одна з відмінностей освіти російської централізованої держави від аналогічних процесів в західній Європі. Там централізація держави створювалися в ході розвитку капіталістичних відносин. На Русі ж у XIV-XVI ст. ще не могло бути й мови про виникнення капіталістичних, буржуазних відносин.
Те ж слід сказати і про розвиток класів боротьби. Як не великий був її розмаху в даний період, все-таки ця боротьба не набула таких форм, які вона мала вже на Заході або в більш пізній час у Росії (прест. війни під керівництвом Болотникова, Разіна в XVII ст.). Навіть для початку XVI ст. характерно переважно зовні непомітне, приховане накопичення класових протиріч.
Фактором, що прискорило централізацію російської держави, з'явилася загроза зовнішнього нападу, що змусила згуртовуватися руської землі перед лицем спільного ворога. Характерно, що коли почалося утворення Російської централізованої держави, став можливий розгром монголо-татарів на Куликовому полі. А коли Івану III вдалося зібрати майже всі руські землі і повести їх на ворога, що татарське іго було скинуто остаточно.
Відомо, що лише потужне централізована держава може впоратися із зовнішнім ворогом. Тому в його освіту були зацікавлені і досить широкі народні маси.