Історичні події в Росії на початку 20 століття протидії
речіви і неоднозначни.Классовое протистояння народжувало грома-
Данський войну.В відміну від звичайних воєн, громадянська війна не
має чітких кордонів-ні часових, ні пространственних.В грома-
Данський війні на перший план завжди виходять класові інте-
реси, відтісняючи все остальное.Гражданская війна в Радянській
Росії складніше, ніж класове протівостояніе.Общечеловечес-
Електричні цінності такі, як милосердя, терпимість, гуманізм, нравс-
твенность, відходять на другий план, поступаючись місцем принципово
пу "Хто не з нами, той проти нас". Громадянська війна-величати-
Шая трагедія в історії нашої страни.Ета боротьба прийняла самі
крайніх форм, несучи з собою взаємну жорстокість, терор, непри-
миримося злобу.Отріцаніе минулого світу нерідко перетворювалося в
заперечення всього минулого і вилилось у трагедію тих людей, ко-
торие відстоювали свої ідеали.Со другої половини 1918 року і
до 1920 року війна стала основним змістом життя стра-
ни.Большевікі відстоювали завоювання Жовтневої революціі.Іх
противники переслідували найрізноманітніші цілі-от "єдиної і не-
ділимий "монархічної Росії і до Росії радянської, але без
коммуністов.Нарастанію громадянської війни сприяла ін-
тервенція Антанти.Інтервенція різко активізувала сили
внутрішньої контрреволюціі.По всій Росії прокотилася хвиля
мятежей.На Дону формувалася армія атомана Краснова, на Ку-
лазні-Добровольніческая армія А.І.Денікіна.Із фронтового
щоденника поручика Нікольського В.Б.11января 1919года :"... Со-
юзнікам не потрібна Росія-їм потрібні її богатства.Союзнікі приз-
нают будь-яку сильну владу на наших землях-їм важлива торгів-
ля, вигода.Что їм до нас? Вони своє отримали: Росія знесилений-
на, позбавлена ваги у світових справах ..."[ 1] До кінця 1918
громадянська війна розгорілася з надзвичайною сілой.Под якими
гаслами боролися червоні та білі! По один бік "вогненно-
го кільця "-" Хай живе світова революція! "," Смерть миро-
вому капіталу! "; по інший -" Помремо за Батьківщину! "," Краще
смерть, ніж загибель Росії! "Білий табір був вкрай неодноро-
ден.Там були монархісти і ліберали-республіканці, прибічники
Установчих зборів і прихильники військової діктатури.Всех
їх об'єднувало прагнення не допустити розколу Росії. В ря-
дах білого руху виявилася значна частина інтелліген-
ції. При всій багатоманітним білого руху його прихильників
об'єднувала ненависть до комуністів, які, на їхню думку,
хотіли зруйнувати Росію, її державність та культуру.
Через політичні розбіжності у білих не було загальновизнаний-
ного лідера. Провідні політичні діячі Росії або еміг-
центрувати, або не знаходили спільної мови з офіцерами, або
відразу ж зійшли з політичної арени. Головна слабкість білих
полягала не у військовій, а в політичній області. Одним з
творців білого руху був російський генерал Антон Івано-
вич Денікін. А. І. Денікін - офіцер, і в першу чергу, чоло-
століття, безмежно любив свою Батьківщину, свій народ. Він зумів
пройти важкий шлях від простого солдата до російського генерал-
ла.
Ця робота історіковедческого характеру. Вона заснована
на спогадах Денікіна, а також відображає офіційну точ-
ку зору і сучасний погляд на історичні події нача-
ла двадцятого століття.
. До початку двадцятого століття в Росії склалася складна по-
літична ситуація. На Далекому Сході йшли дипломатичні
переговори між Росією і Японією за розподіл впливу в Ко-
швидше. Японія не погодилася на поступки і фактично захопила
Корею. 6 лютого 1903 японці захопили кораблі російського
Добровільного флоту (комерційні) у східних водах, а в
ніч з 8 на 9 флот адмірала Тью без оголошення війни напав
на російську ескадру в Порт-Артура. У цій війні Японія знайшла
підтримку в США та Англії. Китай також зайняв ворожі пози-
ції до Росії. На цій війні Росія не була підготовлена ні в
політичному, ні у військовому відношенні. На території Далекого
Сходу до початку 1904 року перебувало всього 108 батальйонів,
66 кінних сотень, 208 гармат, тобто близько ста тисяч офиц-
рів і солдатів. Росія недооцінила військову силу Японії. Пола-
гали, що у військових діях будуть брати участь 253 тисячі
японських солдатів, а насправді 1.185 тисяч чоловік. Японської-
Електричні війська були добре підготовлені (прекрасне озброєння
і організованість). До 1904 року в водах Далекого Сходу
броненосних ескадра російського флоту була рівнозначна японської-
кою, але складалася з судів різних систем, деякі з кото-
яких поступалися японським і в кількості і в якості. Японська
війна не була популярна в російському народі і в суспільстві. Армія
пішла на війну без жодного підйому, виконуючи лише свій
борг. 5 вересня 1905 в Портсмуті було укладено пере-
міріе. За мирним договором Росія втрачала свої права на Кван-
Тунь і Південну Маньчжурію, відмовлялася від південної гілки залоз-
ной дороги до станції Куачендзи і віддавала японцям південну по-
Ловін острова Сахалін. Але разом з тим, на думку А.І.Дені-
кіна, у цій війні Росія не була переможена. Армія могла б
боротися й далі. Але ... Петербург "втомився" від війни більше,
ніж армія. До того ж почастішали терористичні акти, що аг-
рарние заворушення, хвилювання та страйки, які призвели до
висновку передчасного світу. 30 жовтня було видано мані-
фест, який дав Росії констітуцію.Маніфест, виданий під вплив-
ем народних хвилювань, замість заспокоєння, викликав нові хвилі-
нія.Соціалістіческіе партії у своїх відозвах виходили з
однієї негативної передумови: "Геть!" Геть "позбавлене дове-
рія самодержавний уряд ", геть поставлені їм місць-
ные влади, геть військових начальників, "вся влада - народу!"
Ця пропаганда мала успіх в массах.Офіцерство більшої
частиною не піддавалася революційної пропаганд.Імелі місце
бунти демобілізуемих запасних солдат.Но їх не цікавили
політичні та соціальні вопроси.Іх клич був: "Додому!" Також
і в народних масах Росії не виявилося досить сприятливих
ятной грунту для революції політичного характера.Деревня з
1902 по 1907 роки намагалася вирішити аграрну проблему підпалу-
ми і пограбуванням помещечьіх маєтків, захопленням їх уго-
дій.Главние сили революціонерів були спрямовані на розкладений-
ня армії, зокрема солдат.В наприкінці 1905 року - початку 1906
року виник ряд військових, місцями кривавих бунтів, особливо під
флоті: Свеаборг, Кронштадт, Севастополь, бунт на броненосці
"Князь Потьомкін Таврійський", які врятувалися втечею до румунського
порт.Бунти епізодичні, неорганізовані і пригнічені за-
конопослушнимі частямі.Наіболее серйозне повстання проізош-
ло в Москве.Началось з виступу друга гренадерського
Ростовського полку, що через два дні мирно закінчи-
лось.Остальние війська гарнізону зберігали невизначений
настроеніе.20 грудня "Рада робітничих депутатів" оголосив все-
загальну страйк і закликав населення до восстанію.На вулицях
зводилися барикади, робочим було роздано таємно зберігалося
зброю. З Петербурга в Москву було надіслане підкріплення: Се-
меновскій гвардійський полк і Ладонежскій полк з Варшавського
округу. Ці частини за допомогою артилерії почали бій з Восс-
тавшімі. На дев'ятий день повстання було придушене. Перші
революційного гуркіт грому викликали прострацію влади, від-
присутність рішучих заходів і прямих вказівок місцях. Командний
склад був розтер. Організовувалися таємні офіцерські про-
вин для самозахисту. "Ми не зупинимося ні перед чим для
відновлення і підтримання порядку ", - говорилося в поста-
новлення офіцерських зборів. Терор - викликав у відповідь тер-
рор. Продовжувалося придушення солдатських бунтів сілой.І вмес-
ті з тим влада потурбувалася поліпшенням матеріального положе-
ня армії. На початку 1906 року революційний рух пішов
на спад. До квітня в Москві та Петербурзі були розгромлені
бойові організації соціалістів-революціонерів. Одним з
головних підсумків революції 1905-1907 років з'явився помітний
зрушення у свідомості народу. На зміну патріархальної Росії йшла
Росія революційна. Революція носила буржуазно-демократи-
чний характер. Вона завдала удару по самодержавства. Царизму
довелося змиритися з існуванням елементів буржуазної де-
мократіі - Думою і багатопартійності. Були визнані основні
права особистості. Але суперечності, які викликали революцію
1905-1907 років були тільки пом'якшені, їх повного вирішення
не відбулося.
.
До 1914 року загострились політичні відносини в Цент-
ральний Європі, які згодом призвели до Першої Світової
війні. На думку А. І. Денікіна, провина за Першу Світову війну
повністю лежить на центрально-європейських державах. Авс-
тро-Угорщина прагнула утвердитися на Балканах, але заважала
Росія, покровительствують балканських слов'ян, німці стре-
мілісь розширити свої кордони. Війна була неминуча. 28 червня
Австро-Вегрія оголосила війну Сербії. Німеччина, схвалюючи напа-
деніе Австро-Угорщини на Сербію, виступить проти Рссіі, якщо
остання заступиться за Сербію. Франція виступить на боці
Росії, якщо вона піддасться нападу Німеччини. Але Росія
не була готова до війни і не бажала її, намагалася запобігати-
тіть її. Російська армія до 1910 року залишалася безпорадною.
І тільки до 1914 року відновлювалися збройні сили
(технічне і матеріальне положення залишалося поганим).
Закон про будівлю флоту був прийнятий в 1912 році. У російській
армії було 108-124 зброї проти 160 німецьких, не було важки-
лій артилерії і рушниць. Така відсталість не могла бути оп-
равдана ані станом фінансів, ані промисловості. 25 червня
був оголошений "предмобілізаціонний період". Часткова мобілі-
зація чотирьох військових округів - Київського, Казанського, Мос-
ковського та Одеського. Першого серпня 1914 Німеччина
оголосила війну Росії. 3 серпня - Франції. В Росії Перша
Світова війна була прийнята як вітчизняна, всім народом.
Але якщо верхи російської інтелігенції віддавали собі звіт про
причини полум'я світової пожежі (боротьба держав
за гегемонію, за вільні шляхи, проходи, за ринки і коло-
панії, боротьби, в якій Росії належала роль лише самоза-
щити), то середня російська інтелігенція, в тому числі офі-
церство, задовольнялися тільки приводами - більш яскравими,
доступними і зрозумілими. Народ піднімався на війну покірно,
але без наснаги і без свідомості необхідності великої
жертви.После закінчення мобілізації і зосередження сил Ан-
танто, співвідношення збройних сил у порівнянні з централь-
нимі державами, були 10 до 6. Але бельгійська армія була сла-
ба, сербська армія погано озброєна. Австро-Угорщина превосхо-
дила в артилерії, а німецька армія в техніки і організації.
Це врівноважував, якщо не переважує різницю. Положення
Росії також утруднялося величезними відстанями та недостатньо
точним кількістю залізниць (утруднялася перекидання
військ і їх зосередження). Відстала промисловість не
справлялася з потребами військового часу. На Західно-їв-
ропейском фронті супротивники змагались в мужності і в тих-
ніку, а на Східному, особливо в перші два роки, протидії
постачали убивчою техніці німців - мужність і
... кров. До весни 1915 назріла криза озброєння і бій-
вих припасів. Тільки до весни 1916 з'явилася важка ар-
артилерії і поповнилися запаси патронів та снарядів. Весна
1915 року - важкі кровопролитні бої, ані патронів, ні сну-
рядів. 1915 рік - наступ Австро-германських військ (до
осені). У 1915 році центр ваги світової війни перейшов в
Росію. Це був найбільш важкий рік війни. У жовтні була
розбита сербська армія. З половини листопада до весни 1916
-повне затишшя на фронті - перший відпочинок від початку війни.
Росія була головним театром війни. До 1916 року армія б-
ла вже повна і забезпечена зброєю, набоями, снарядами.
Російське командування ніколи не відмовляла в допомозі своїм
союзникам, в той час як в 1915 році було надано
свою долю. Це був рік, що минає елемент честі і лицарства,
без якого не може бути людського суспільства. 1915
- Невдачі в боротьбі англо-французів з турками в протоках, на
Балканах, в Малій Азії. Російська армія до березня 1917 року,
незважаючи на всі свої недоліки, представляла значну си-
лу, з якою противнику доводилося досить рахуватися. Бла-
цію мобілізації промисловості, діяльності військово-про-
промислово комітету бойове постачання досягло розмірів до
селі небувала. Посилився підвезення артилерії і військового мате-
ріалу від союзників на Мурманськ і до Архангельськ. На початку
року була проведена реорганізація технічних (інженерних)
військ з метою значного їх розширення. Почалося розгорнув-
тиваніе нових піхотних дивізій. Армії була віддана директива
про наступ. Ідея його зводилася до прориву ворожих
позицій на підготовлених ділянках усіх фронтів, до широкого
наступу великими силами Південно-Західного фронту. Але початок
настання все відкладалося ... Росії була необхідна по-
біда у Першій Світовій війні. Поразка принесло б лиха
отечеству у всіх областях його життя: територіальні поті-
ри, політичний занепад, економічне рабство країни. Уста-
щиця трирічної війни зіграла роль у подальших події
російської історії.
.
До початку 1917 року загострилася політична обстановка
в країні. Вкрай напружена атмосфера політичної боротьби
висунула новий засіб: Переворот! Але доля розпорядилася
інакше. Раніше передбачалося перевороту, почалася з оп-
ределенію Альберта Тома "сама сонячна, сама святкова,
сама безкровна російська революція ... "Підготовка до революційної-
цііі прямо або побічно велась давно. У ній взяли участь
найрізноманітніші елементи: німецький уряд, не жа-
шульзі засобів на соціалістичну і пораженські пропаган-
ду в Росії, особливо серед петроградських робітників; з-
соціалістичного партії, що організували свої осередки серед ра-
бочих і військових частин; Протопопівське (поліцейське) мініс-
терство, проваціровавшее вуличні виступи, щоб збройних-
женной силою придушити його і тим розрядити нестерпно Згущаючи-
ву атмосферу. Нібито всі сили по діаметрально протипожежні-
помилковим спонукань, різними шляхами і засобами - йшли до од-
ної кінцевої мети. Але тим не менше, повстання спалахнуло сті-
хійно, застав всіх зненацька. Перші спишкі почалися 23 лютого-
раля, коли натовпи народу загатили вулиці, збиралися Мітін-
ги, і оратори закликали до боротьби проти ненависної влади.
Так тривало до 26, коли народний рух прийняв
грандіозні розміри і почалися криваві зіткнення з полі-
цією, з застосуванням нею кулеметів. Вранці на сторону повставши-
ших перейшли запасні батальйони Литовського, Волинського, Пре-
ображенского і Саперного гвардійських полків (справжні гвар-
дейскіе полки були на Південно-Західному фронті). Війська вийшли на
вулиці без офіцерів, злились з натовпом і сприйняли її психо-
логію. Збройна юрба, сп'яніла свободою, текла по ули-
ЦАМ, приєднуючи до себе все нові й нові юрби, змітаючи бар-
рікади. Зустрічалися офіцерів обеззброювали, іноді вбиваючи-
ли. Збройний народ овлвладел арсеналом Петропавлівської
фортеці, Хрестами (в'язницею). В цей рішучий день вождів
не було, була одна стихія. У її грізному протягом не бачилося
ані мети, ані плану, ані гасел. Єдиним загальним виразом-
ем був клич: "Хай живе Свобода!" Хтось повинен був ов-
ладеть рухом. І цю роль прийняла на себе Державна
Дума. Центром політичного життя країни стала Дума, яка
після патріотичної боротьби її проти ненависного народу
уряду, після великої плідної роботи в інтересах
армії, користувалася широким успіхом в всій країні і армії.
Таке відношення тоді до Думи породило ілюзію "всенароднос-
ти "Тимчасового уряду, створюваного нею. Тому до
Таврійського палацу підходили військові частини з музикою і
прапорами, і за всіма правилами старого ретуала вітали
нову владу в особі голови Державної Думи Род-
зянко. Нестримна вакханалія, садизм влади, який примі-
нялі правителі распутінского призначення, до початку 1917 року
призвели до того, що не було жодної політичної партії, ні
одного стану, на яке могло б опертися царське пра-
вітельство. У той же час село було обездолена. Ряд тяж-
ких мобілізацій забрав у неї робочі руки. Нестійкість
цін, відсутність товарообміну з містом призвели до того, що
припинився підвіз хліба, панував голод у місті і репресії в
селі. Внаслідок величезного підняття цін і необеспеченнос-
ти, служивий клас бідував і нарікав. Суспільна думка і
друк були задушени.Военная і загальна цензура були неукроті-
ми. Тому не дивно, що Москва і провінції приєднання-
нілісь до перевороту майже без боротьби. Поза Петрограда, де за
некнекоторимі винятками не було тієї остраху кривавих Потовк-
новеній і безчинства сп'яніла від натовпу, переворот був зустрів
Ченч з великим задоволенням і навіть танцями. Жертви:
11443 людини вбитих і поранених в Петрограді, у тому числі
військових чинів 869. Другого березня Тимчасовий комітет членів
Державної Думи оголосив про створення Тимчасового прави-
тва. Сьомого березня Тимчасовий уряд постановив
"визнати відреклися імператора Миколи П і його дружину чи-
шеннимі свободи і доставити відреклися імператора в Царське
Село ". Тимчасовий уряд виявили згоду на від'їзд
Миколи П в Англію. Але цьому завадив Рада робітничих і сол-
датських депутатів, під чиїм наглядом став перебувати імпер-
тор. Першого серпня 1917 царська сім'я була відправлена
до Тобольська, а після затвердження Радянської влади в Сибіру,
імператор з родиною був переведений в Єкатеринбург, і там, під-
Верга неймовірного знущанню черні, муками і смертю
своєю і своєї сім'ї - заплатив за всі вільні і невільні
гріхи проти російського народу (в ніч з 16 на 17 липня
1918 року). Лютнева революція почалася в умовах Миро-
вої війни, що загострила і поглибила що були проблемми
і протиріччя в політичній, соціально-економічній, на-
нальних та інших сферах жізні.Февральская революція була
одним з підступів шляхів виходу з кризи буржуазної цівілі-
зації. Першим її результатом було падіння самодержавства і
арешт царського уряду. Освіта Тимчасового прави-
тва й Петроградської Ради створило в країні ситуацію
двовладдя. Узагальнення доданків сил революції в два одно-
денствующіе - Тимчасовий уряд і Рада - допустимо
лише в перші місяці революції. В подальшому відбувається рез-
дещо розшарування серед правлячих і керівних кіл. Різка
грань пройшла між трьома головними установами: Вре-
менним урядом, Радою (Центральний виконавчий
комітет) і Верховним командуванням. У результаті правитель-
ня кризи, викликаної повстанням більшовиків 3 - 5
Липень, розгромом на фронті і непримиренної позицією, зайнятою
ліберальною демократією; Рада звільнила міністрів-соціаліс-
тов від відповідальності і надав право Керенському єдино-
особисто формувати уряд. Склад третій правитель-
ства входили соціалісти або маловпливові або не зведемо
у справах свого відомства. Верховне командування займало
негативну позицію як у відношенні Ради, так і Прави-
тва. Пост Верховного головнокомандувача в цей час за-
розумів генерал Корнілов. Він прагнув повернути владу в армії
військовим вождям і ввести на території всієї країни такі по-
енно-судові репресії, які були б спрямовані проти
Рад, особливо їх лівого сектора. Рада та Виконавчий й
комітет вимагали від уряду зміни Верховного головнокомандувач
командувача і руйнування Ставки - "контрреволюційного
гнізда ". Керенський зосередив у своїх руках всю правитель-
вною владу. І він розумів, що тільки заходи, запропоновані
Корніловим, могли ще врятувати армію, звільнити владу від со-
радянської залежності і встановити внутрішній порядок в стра-
не. Але прийняття цих заходів викликало б розрив з революційною
демократії, яка дала Керенському положення і влада, і ко-
торая служила йому єдиною опорою. Перемістився би центр
впливу від соціалістичної до ліберальної демократії, руйнуючи-
ня соціал-революційної політики і втрата переважного
впливу на хід подій. Тим відносинами Керенського і Кор-
Нілова позначилася до того ж ще й особисто я антипатія і вони
непремірімимі стали ворогами. Розкол не обмежився вершинами
влади: він йшов глибше і ширше, вражаючи безсиллям її органи.
Тріумвірат "самостійно вирішував всі найважливіші питання поза
уряду, і іноді навіть рішення їх не доповідав пос-
Ледней ". Військове міністерство Савінкова викликало співчуття
ліберальної, опозицию соціалістичної і роздратування Тріум-
вірата. Савінков, порвав з партією і Радами, рішуче
підтримував заходи Корнілова.Но Савінков йшов з Корнило-
вим не до кінця. Він відстоював широкі права військово-революційних-
онним установам (комісарам і комітетам). Він сподівався, що
після приходу до влади, комісарами можна було б призначити
"вірних" людей і комітети взяти в свої руки. Савінков йшов з
Корніловим проти Керенського і з Керенським проти Корнілова,
називаючи свою мету - Порятунком Россіі.Корнілов ж і Керенський
вважали його метою - особисте прагнення його до власті.Растройс-
тво йшло і серед народу: падала оборона країни, виробленої-
ність військової промисловості подешевшав приблизно на
60%; в другій половині серпня назрівала загальна залізно-
дорожня страйк, почастішали випадки самосудів і неповинними-
венія в армії, губернії і міста поривали адміністративну
зв'язок з центром. Падав інтерес до політичних питань, і
розгоралася соціальна боротьба, що приймала жорстокі, негосу-
дарчі форми.На тлі цієї розрухи насувалося нове
потресеніе - готується повстання більшовиків. Країні
стояла альтернатива: без боротьби, в самому нетривалий-
ном часу, потрапити під владу більшовиків, або висунути
силу, бажає і здатна вступити з ними в рішучу
боротьбу. Корнілов не мав певної політичної програм-
ми. Але до осені 1917 року (розпад російської громадськості і
розбрід політичних течій) здавалося, що тільки така
нейтральна сила при наявності сприятливих умов могла б
мати шанси на успіх. Корнілов - солдатів і полководець. І
дуже пишаючись цим людина. Він прагнув очистити владу
від недержавних елементів і провести цю владу до
"виявлення народної волі". Корнілов не міг миритися з тим,
що "майбутнє народу - в слабких безвладних руках", що армія
розкладається, а країна йде у прірву. Керенський був прико-
ван до Рад (постанова 17 серпня про скасування смертної
страти), а Корнілова підтримували буржуазія, ліберальна де-
мократія і "море" російських обивателів. Корнілов не інтереси-
вався політичними питаннями і класовою боротьбою, він бачив
в диктатурі єдиний вихід з положення, створеного ду-
ховной і політичної прострацією влади. Диктатура вийшла на
перший план у результаті болісного шукання найкращого і
найбільш безболісного вирішення кризи влади. Але Кор-
Нілов не ставив диктатуру самоціллю, надаючи величезне зна-
ение законної спадкоємності. Корнілова зняли з посади
Верховного головнокомандувача, але він не підкорився. Пред-
відчувалося щось не добре. Корнілов не отримав з постач-
ки від "маршалів". Союзники пропонували бути посередниками.
Російська громадськість раптово "безслідно згинула". Нетофеянина-
церство могло лише дати моральну підтримку. Надії віз-
логуєтеся на озброєні війська генерала Кримова, про сосредо-
гостріння частин якого не було нічого відомо. У петрогр-
де в цей час не було військ, вірних Тимчасовому прави-
будівництві, там панував повний розвал. І зовсім незначними силами овла-
діти Петроградом не становило великої праці. 29 серпня
Кримова військам було дано наказ про рух третій
кінного корпусу на Петроград. Цього ж дня Керенський віддав
указ про відрахування з посад і предачі суду "за заколот"
генерала Корнілова і його сподвижників. У військах Кримова ца-
рило ловлення, нерішучість і беспомощность.В результаті
втрати часу до тридцятого у Петрограда виявилася тільки
одна бригада кавказьких вершників Кримова.Первого вересня
генерал Корнілов прийняв рішення підкоритися судьбе.Генерал
Кримов покінчив життя самогубством. Першого вересня всі
чини Ставки, причетні до виступу, добровільно підпорядкував-
лись арешту з боку генерала Алексєєва - начальника шта-
ба. Алексєєв вимагав у Керенського помилування для "кращих
російських людей і генералів ". З ліквідацією Ставки роль гені-
рала Алексєєва була закінчена і він пішов. На його місце призначають-
чилі генерала Духоніна. Революційний термін - "корніловщі-
на "- протест проти існуючого режиму, проти" керенщі-
ни ". На думку генерала Денікіна, перемога Керенського означала
перемогу Рад. Керенський остаточно відштовхнув від себе і
від Тимчасового уряду ліберальні кола і офіцерство.
Ці явища виробили бурхливе хвилювання у верхніх політичних
шарах і в армії. Народу, в ім'я якого будувалася, боро-
лась, спадала влада, корніловські виступ не Нікополі-
лихнуло. Селянство до цього виступу поставилося одно-
душно. До другого жовтня у в'язниці знаходилися: генерали Кор-
Нилов, Денікін (всього десять осіб), три підполковника,
три капітана, осавул та інші. Ці люди були чужі політики,
а залучені до в'язниці були за співучасть або співчуття кор-
ніловскому руху. Романовський говорив: "корніловщини" -
це любов до Батьківщини, бажання врятувати Росію ". Керенський побе-
дил. У військовому відношенні армія залишилася без вождів, а в го-
сударственном - вожді без армії. У центрі самотньо стояла фі-
Гура Керенського. Революційна демократія в особі Петроградс-
кого Ради вимагала передачі влади в руки "революційного
пролетаріату і селянства ". Змінився склад президії Со-
ВЕТА: до складу нового ввійшли більшовики і ліві соціал-рево-
люціонери. Головою обраний Бронштейн (Троцький). У ре-
док тривалих суперечок уряд виробило
програму завдань якої були точно такі ж як і в "корені-
Ловска прграмме ". На це відгукнувся Петроградський Рада під
чолі з Бронштейном, який заявив: "Буржуазний уряд в
відставку! "Ця боротьба не знайшла жодного відгуку серед народ-
них мас. Народ хотів хліба і світу. І не вірив, що хліб і
світ йому негайно можуть дати Корнілов, чи Керенський, або
Ленін. У країні панувала анархія, безладдя, погроми, Самос-
ди. У селах земля давно була взята і поділена. Догоряли
помещечьі садиби, дорезивалі племінну худобу, доламував ін-
вентарь. Йшов масове закриття промислових закладів, виб-
расивая на вулиці сотні тисячі голодних, розлючених людей -
готові кадри будующей Червоної Армії. Зовнішнє становище Рос-
оці залишалося все більш важким принизливим. Німці право-
вили війська до Петрограда. Зайняли Моонзудскій архіпелаг. Нім-
ЦАМ це відкривало шляхи до Ризького затоки, морські шляхи до Рі-
ге. Причинами нерпотівленія воцаріння більшовизму послужили:
втома від війни і смути, загальна незадоволеність су-
існуючих становищем, рабська психологія мас, чарівні
гасла - "Влада-пролетаріату! Земля - селянам! припускає-
ріятія - робітникам! Негайне світ! "Влада падала з рук
Тимчасового уряду, у всій країні не було сили, крім
більшовиків, яка могла б пред'явити свої права на тяж-
дещо спадщина у всеозброєнні реальної сили. Цим фактом у ок-
тябре 1917 року було винесено вирок країні, народу, ре-
волюціі. Процес захоплення влади відбувався явно і відкрито.
З'їзди Рад і більшовицька преса закликали до віднов-
нію. Коли 25 жовтня в столиці розпочалося збройне Потовк-
новеніе, на боці уряду не виявилося жодної воо-
Руженою сили. Лише кілька військових і юнкерських училищ
вступили в бій і то, тому що усвідомлювали більшовицьку
небезпеку. Решта війська були на боці Рад, до них
приєдналися прибули з Кронштадта матроси і кілька
суден флоту. Знову як і вісім місяців тому, на вулиці
столиці вийшов озброєний народ і солдати, але вже без збройних-
вання і з невпевненістю в своїх силах і правоті своєї де-
ла, без злоби проти повалюємо режиму. Це була велика
трагедія російського народу, на думку Денікіна. Плутанина, про-
тіворечія, вульгарність з брудно-кривавим нальотом зодягли перший
кроки більшовизму. Не багатьом краще була обстановка в проти-
ном таборі: наступ на Петроград військ Краснова, бегс-
тво Керенського, диктатура в Петрограді в особі мирного чоло-
століття доктора Н. М. Кишкіна, параліч штабу петроградського навко-
га. Єдиним центром активної боротьби проти більшовиків
стала Гатчина. Там зібралися всі (Керенський, Краснов, Савін-
ков, Чернов, Станкевич та інші). Закінчилося все 1 листопада
втечею Керенського і укладенням перемир'я між генералом
Красновим і матросом Дибенко. Єдиними елементами до ко-
менту, котрим можна було звернутися за допомогою для порятунку дер-
дарства, виявилися "корніловські бунтівники". Ставка, обез-
ліченная довгими місяцями Керенського режиму, упустив час,
коли ще були можливі організація та накопичення сил, не мо-
жет стати моральним організаційним центром боротьби. Перші дні
більшовизму в країні і в армії: оголосили про свій суверенні-
ті Фінляндія і Україна, про автономності Естонія, Крим, Біс-
сарабія, Закавказзя, Сибіру. Поради видали дікрети: "Перемен-
Ріе на всіх фронтах і переговори про мир ", про передачу землі
волостяним земельним комітетам, робочим контролю на Фабрі-
ках, про "рівність і суверенітет народів Росії", про скасування
судів і законів. Німці відкликали свої війська зі сходу на за-
пад.
Револіціі, як і будь-яке явище у світі, суперечливі.
Головне протиріччя цієї революції полягає в несоот-
відповідне її ідеалів, цілей, гасел історичної можливості
їх здійснення. Люди, які здійснювали її, керувалися
високими ідеалами і самими чистими прагненнями, в
протвном випадку революція ніколи не набула б всенарод-
ного характеру. Її Неприходящий значення полягає в тому,
що вона спонукала до активної творчої діяльності де-
сяткі мільйонів раніше безправних пригноблених людей.
.
19 листопада генерал Духонін звільнив з-під варти гені-
рала Корнілова і його прихильників. На Дону, в Новочеркаську
зібралися генерали: Корнілов, Денікін, Алексєєв, Романівський
і полковник Лебедєв. Офіцери, юнкери, кадети, солдати оди-
нічний і цілими групами йшли на Дон. На Дону формувалася
Добровольніческая Армія.Целі Добровольніческой Армії: 1.
Створення організованої військової сили, яка могла б бути
протиставлена насувається анархії та німецько-больше-
вістскому навалі. Добровольніческое рух повинен бути
загальним. 2.Основні мета - протистояти збройному напа-
ня на Південь та Південний Схід Росії. 3. Армія - це та дію-
щая сила, яка дасть можливість російським громадянам здійсню-
суспільством справа державного будівництва Вільної Рос-
оці речі. Вона повинна стати на сторожі громадянської свободи, коли
господар землі руської - її народ, виявити через Установчі
Збори державну волю свою. [3] На цей заклик відгукнулося
офіцерство, юнкери, учнівська молодь і дуже мало "городс-
ких і земських "російських людей." Всенародного ополчення "не
вийшло. Армія набувала класовий характер. За таких усло-
віях Добровольніческая Армія виконати свої завдання в усі-
російському маштаб не могла. Армія поповнювалася на доброволь-
нічних засадах. Кожен доброволець давав підписку служити
чотири місяці і безпрікословно коритися командуванню.
Добровольці були чужі політики, вірні ідеї порятунку країни,
хоробрі в боях і віддані Корнілова. У станиці Ольгинської Кор-
Нілов реорганізував армію. До нового складу армії входили:
1. Перший офіцерський полк (під командуванням генерала
Маркова).
2. Юнкерської батальйон (генерал Боровський).
3. Корніловський ударний полк (полковник Неженцев).
4. Партизанський полк (генерал Богаєвський).
5. Артилерійський девізіон (полковник Ікішев).
6. Чехо-словацький інженерний батальйон (капітан Немет-
чик).
7. Кінні загони. [3].
На військовій раді було прийнято рішення виступити в похід.
Перший Кубанський похід ( "Крижаний") - Анабазіх. Добровільно-
чна Армія виступила 9 лютого і повернулася 30 квітня 1918
року, пробувши в поході 80 днів. За основним маршрутом Добро-
вольніческая Армія пройшла 1050 верст. Через 80 днів - 44 дня
вела бої. Вийшла у складі 4 тисяч чоловік, повернулася в сос-
таве 5 тисяч, поповнена кубанцями. Почала похід з 600-700
снарядами, маючи по 150-200 патронів на людину; повернулася з
темже: всі постачання для ведення війни видобувалося ціною кро-
ви. У кубанських степах залишила могили вождя і до 400 на-
чальника і воїнів; вивезла більш як 1,5 тисячі поранених, багато
їх залишилося в строю, багато було поранено декілька разів.
Смерть вождя завдала останній удар стомленою морально і
фізично армії, поваливши її у відчай. Корнілов - людина
любив Росію більше себе і немогшій перенести її ганьби.
"У дні великих потрясінь, коли недавні раби схилялися
перед новими владиками, він сказав їм гордо і сміливо: "Ідіть,
ви губіть російську землю. "Він міцно і болісно любив на-
рід, його що видав, його розіп'яли. Не шкодуючи життя, з жменею
військ, йому відданих, він почав боротьбу проти стихійного бе-
зумія, що охопила країну, і впав переможений, але змінив
свого обов'язку перед Батьківщиною. Пройдуть роки, і до високого бере-
гу Кубані потечуть тисячі людей вклонитися праху мученика і
творця ідеї відродження Росії. Прийдуть його кати. І катам
він пробачить ..."[ 3]. Командуючим Добровольніческой Армії був
призначений Антон Іванович Денікін. У пам'ять Першого Кубанського
походу встановлений знак: меч у терновому вінку. З Румунії на
допомога Добровольніческой Армії прийшли нові бійці, родствен-
ные їй за духом. У червні 1918 року розпочався Другий Кубанський
похід Добровольніческой Армії. Улітку 1918 року біла армія
освоювала частина Північного Кавказу (Кубань). Чисельність ар-
ми Академії з кубанськими козаками становила 35 тисяч багнетів і са-
бель. Кістяк армії - з'єднання під командуванням генерала
Кутапова. Цю дивізію складають "імениті" по
