1. Народи Прибалтики:
1) місце проживання і заняття:
а) землеробство;
б) ремесла;
в) торгівля.
2) суспільний розвиток:
а) поява приватної власності, виділення знати;
б) створення військових дружин.
3) державний устрій і релігія:
а) територіально-політичні одиниці;
б) становлення державності;
в) язичництво.
4) культура:
а) естонський епос;
б) картини селянської праці.
5) зв'язок Русі з народом Прибалтики:
а) ПВЛ про відносини Русі та Прибалтики;
б) Русь і Литва;
в) Русь і ести;
г) Русь і ліви;
д) Русь і земгали;
е) Русь і Латгалия;
ж) Русь і фінською народ;
з) міжнародне становище Русі до 13 ст.
2. ДУХОВНІ Лицарські ордени:
1) Орден мечоносців:
а) засновник;
б) влаштування ордена;
в) діяльність ордену.
2) Тевтонський орден:
а) підстава;
б) діяльність ордена;
в) об'єднання з Орденом мечоносців;
г) опорні пункти захоплених територій;
д) Грюнвальдська битва. Секуляризація володінь ор-
Дена.
3) Ливонський орден:
а) підстава і територія;
б) влаштування ордена;
в) діяльність у Східній Прибалтиці;
г) розпад ордену.
3. Боротьба зі Швецією:
1) діяльність Олександра Ярославича і його батька Ярослава
Всеволодовича:
а) положення в північно-західній Русі;
б) зміцнення західних кордонів;
в) зміцнення політичних зв'язків з Полоцькому;
г) зміцнення позицій в землі еми і суми;
д) булла папи Григорія 9.
2) початок шведської агресії в 13 столітті:
а) участь папської курії;
б) мета походу;
в) складу війська та зверхники;
г) Іжорський земля.
3) Невська битва:
а) виявлення шведських кораблів;
б) тимчасова зупинка в гирлі Іжори;
в) положення новгородців;
г) дії Олександра Ярославовича;
д) причини прискорення виступу;
е) стратегія князя Олександра;
ж) видатні подвиги російських людей;
з) результат битви;
и) Невській наслідки битви.
4) походи шведів після Невської битви:
а) похід в землю фінів;
б) новий похід на північно-західну Русь 1256;
в) у відповідь похід Олександра Невського;
г) боротьба за Карелію;
д) боротьба зі шведами за гирлі Неви.
5. БОРОТЬБА З німецької агресії:
1) початок агресії в Прибалтиці:
а) перший хрестовий похід проти лівів;
б) завоювання Лівонії єпископом Альбертом;
г) підкорення лівів.
2) зіткнення німців з псковичі і новгородцями в
Естонії:
а) похід Мстислава Удалого та Володимира Псковського в
Естонію. Установа естонського єпископства;
б) інші походи новгородців і псковичів проти
німців.
3) датчани і шведи в Естонії:
а) права данців на всю Естонію і Лівонію;
б) нове вторгнення в захоплені країни;
в) кінець панування данців в Прибалтиці.
4) Естонія р руках єпископа Альберта:
а) падіння Юр 'єва;
б) хрестовий похід на о. Езель. Управління захопленими
територіями;
в) положення місцевого селянства. Відносна
свобода населення;
г) міське управління;
д) наслідки завоювання.
5) завоювання Пруссії:
а) невдалі спроби початку завоювання. Допомога Тевтонської-
го ордену. Впровадження німців до Польщі;
б) похід в Хельмскую область;
в) поразка прусів на р. Сігрун;
г) поразка мечоносців в 1234 р.;
д) невдачі в Курляндії і Жемгаліі;
е) реорганізація мечоносців. Хрестовий похід проти Новгорода
міста.
6) похід проти Новгорода:
а) захоплення Ізборських;
б) облога Пскова;
в) пронімецької угруповання;
г) конфлікт князя Олександра з новгородськими боярами;
д) нові вторгнення в новгородські володіння в 1241 р.;
е) повернення князя Олександра до Новгорода.
7) "Льодове побоїще":
а) дії Олександра Ярославича проти загарбників у
1241;
б) похід в землю естів і на звільнення Пскова;
в) бій при Моосте;
г) військова організація лицарського війська;
д) стратегія ведення бою лицарів-мечоносців;
е) військова організація російського війська;
ж) значення Льодового побоїща;
з) повстання пруссів в 1242 р.;
і) договір з Ливонським лицарями 1242
8) продовження німецької агресії в Прибалтиці:
а) повстання пруссів;
б) 10-річна боротьба Святополка Приморського з орденом;
в) друге і третє походи Святополка:
* Підступна політика Ордена;
* Втручання папи.
г) мирний договір 1248;
д) нова боротьба і новий світ 1253:
* Заняття о.Сантіра Святополком;
* Кінець невдалої спроби зупинити німецьку агресію.
е) підтримка папства;
ж) остаточне завоювання Курляндії і Жемгаліі;
з) поразки німців у Лівонії в 11260 р.;
и) повстання Куров і естів;
к) повернення влади в Лівонії;
л) Прусське повстання:
* Початок повстання;
* Придушення повстання;
* Наслідки повстання.
* 6. БОРОТЬБА З ЛИТОВСЬКОЇ агресії:
* 1. Литовські землі в 13 столітті:
* а) політична роздробленість;
* б) об'єднання литовців навколо першого великого князя Литовського
Міндовга;
* в) вторгнення 1245;
* г) період смути після смерті Міндовга.
* 2. Приєднання до Литви:
* а) приєднання Полоцької землі: утворення нової держави;
* б) литовсько-російський характер князівства;
* в) придбання Ольгерда.
* 3. Війна Ольгерда проти татар:
* а) завоювання Ольгерда на півдні і сході;
* б) зупинення німецького руху Кейстутом;
* в) утворення могутнього Литовсько-Руської держави:
* Велика територія князівства;
* Влада в Литовській державі;
* Посилення російського культурного впливу в Литві.
* 4. Політика Ягайло:
* а) початок князювання;
* б) династичний криза в Польщі;
* в) унія 1385-1386 рр.., прийняття католицтва;
* г) повстання литовських князів і бояр;
* д) визнання Вітовта довічним Литовським князем.
* 5. Політика Вітовта:
* а) договір про унію 1401;
* б) Гродельскій польсько-литовський з'їзд 1413;
* в) государева сила Вітовта;
* г) успіхи зовнішньої політики Вітовта;
* д) план вінчання Вітовта королівською короною;
* е) Городельська привілей 1413;
* ж) зміни в управлінні.
* 6. Литва після смерті Вітовта:
* а) процес передачі влади;
* б) посилення польського впливу в Литві;
* в) посилення впливу старого російського порядку і православ'я в
Литві;
* г) російське суспільний устрій Литви:
* Польські міста;
* Шляхта;
* Освіта служилого класу.
* 7. Відносини Руського і Литовського держав у 15-16 ст.:
* а) "збирання Русі";
* б) договір про перемир'я 1503. Перехід ряду земель до Російської
державі;
* в) продовження боротьби.
* 7. ВИСНОВОК.
-------------------------------------------------- -------< br />
1. Народи Прибалтики:
1) місце жи-Вивчення історії прибалтійських земель і
тва їх споконвічних зв'язків з Руссю Допомагає зрозуміти ос-
і заня-вободітельную боротьбу проти іноземних захоплення-
ку: Чиков, яку ці народи вели в 13 столітті сов-
місцево з російським народом.
Південно-східне узбережжя Балтійського моря
від Ніхней Вісли до Фінської затоки було засіли-
але прусами, литовцями, (власне литовця-
ми, Жемайтії), естонцями і латишами, земгали),
курши, лівамі, селами.
а) землеробство Тут було розвинуте орне землеробство.
Основними знаряддями праці служили соха і легкий
плуг, борона, серп, коса, сокира. Як
робочої худоби використовувалися коні та воли.
Селяни сіяли жито, овес, пшеницю, ячмінь,
сочевицю, боби, горох, були відомі й техні-
орієн культури - льон, коноплі. Малося молоч-
ве скотарство.
б) ремесла Були розвинені деякі ремесла, напри-
заходів, древодельное, гончарне, шкіряне, ж-
лезодельное, а також виробництва тканини і пря-
жи різних сортів. Народи Прибалтики вели тор-
Гауліт, особливо по морю. Земгали будували мно-
го судів; значний флот мали жителі отро-
ва Сааремаа і курши, які виводили в море
до 300 судів.
в) торгівля Виникали міста - центри ремесла і тор-
Гауліт - такі як естонський місто Пінданіса,
на місці якого зараз Таллінн, арту, Зем-
гальських гавань - попередниця Риги, Тала-
ва, Атзепе, Ерсіке та інші.
2) суспільного Рівень суспільного розвитку цих на-
дарське пологів був різний, але всі вони вже минули
розвиток: стадію первісно-общинного розвитку та вступи-
Чи в період феодалізму.
а) поява У них з'явилася приватна власність на
приватної землю.
влас-З середовища селян-общинників виділилася
ності на знати, яка мала земельні володіння, але
землю, ви-жила ще в основному за рахунок збору данини з підв-
поділ ластного населення і видобутком від війни з сусідами-
знати ми.
б) створення Для підтримки свого панування над
військових селянством і для захисту своїх багатств від
дружин зовнішніх ворогів знати створювала військові дружи-
ни. У окремих князів, що володіли замками і
селами, дружини досягали тисячі воїнів.
3) державної реєстрацiї. а) територій-Селяни жили сільськими громадами, значи-
лад і ально-поли-тільні групи яких складали територій-
релігія: тичні ально-суспільні одиниці - землі-області.
одиниці Верховна влада в таких областях належала
фактично раді старійшин, створених знаттю.
б) стаю-Феодальні відносини трохи швидше розви-
ня дер-вались в Литві, Естонії, Східної Латвії, більш
дарства-віддалених від грабіжницьких набігів скандинавів
вості і тісніше пов'язаних з сусідньою Руссю.
На естонської, а також латвійської терри-
торіях ще не склалися умови для об'єднань
ня всіх земель знаті, дружинників і вільних
громад під владою більш сильного представника
великих землевласника - князя. Але в Литві ці
умови вже були: країною управляла група
князів на чолі з більш сильними - "старий-
ми ". Поступово до середини 13 століття у зв'язку з
розвитком феодальних відносин, а також з не-
хідно протистояти зовнішній загрозі з
боку німецьких лицарів, у Литві утворилося
щодо єдине ранньофеодальна дер-
дарства.
в) язичництво Населення східно-прибалтійських земель
дотримувалося ще язичницьких вірувань.
4) культура: а) естонський Чудовими пам'ятками культури є при-
епос ляется естонський епос "Калевіпоег" 52 0, литовські
і латвійські історичні пісні й казки. Ге-
рій епосу - Калев-син, вставши на чолі наро-
так, залишається трударів:
"Він за плуг старовинний взявся,
Шануючи польові роботи.
Меч він на стегно повісив,
Щоб не відав мирний орач
Злий військової негоди,
Хмар ворожнечі кривавої ".
б) картини Картини селянської праці - основи
селянського добробуту народу - найкращі в епосі. Епос
кого праці вихваляє і праця ремісника, і праця гра-
достроітеля. Епос закликає народ до єдності,
"інакше при роздуми - прахом вітри нас хіба-
ють ", він засуджує чвари, которае сіють" злидні ",
народ - проти війни, за мир і працю. У той же
час епос славить боротьбу за незалежність.
Труду селянина-пахаря присвячено чимало лат-
війска пісень. Вони говорять і про зв'язки латишів
з Руссю, Литвою, прусами Польського Помор'я.
5) зв'язок Русі Історична доля Русі здавна були
з народами пов'язані з долями народів Східної прибалти-
Прибалтики: кі.По відомостями літопису, ще в 9 столітті ести
спільно з новгородськими словенами і кривичі-
ми боролися з набігами норманів.
а) ПВЛ про від-Автор знаменитого російського літописного
відносинах зведення "Повість временних літ" знав, що відно-
Русі і ня Русі з прибалтійськими народами виникли
Прибалтики давно, вони продовжували існувати і в його
час. Серед народів, "иже дань дають Русі", він
згадує і литовців, і естонців, латишів і
(земгалів, куршей, лівів) і фінів (емь).
б) Русь і Різноманітні джерела свідчать
Литва про тісний зв'язок Русі з Литвою. Археологи гово-
рят про наявність значних слов'янських елементом
тов з литовської матеріальній культурі. Лі-
Котовського грошова система була тісно пов'язана з
російської, литовські народні казки виявляючи-
ють більшу близькість із давньоруськими. Літописи
згадують про походи київських князів 10 - нача-
ла 12 століття в литовські землі. У пору розчленований-
ня давньоруської держави на землях між
Німаном і Двіною почало складатися самомтоя-
валий Литовське князівство. Набіги литовських
військ стали загрожувати Полоцьку, Пінську, Бе-
Реста.
Якщо в 12 столітті полоцькі і мінські князі
ще не раз використовували литовські війська в фе-
одальних війнах на Русі, то надалі такі
факти вже не спостерігаються. "Слово о полку Ігореві-
ве "відзначило втрату полоцьких князів колишніх
позицій у Литві. Лише частина литовської землі
(область ятвягів) ще якийсь час залишались
лась по?? владою галицько-волинських князів.
в) Русь і Інакше склалися стосунки Русі з іншими
ести народами Східної Прибалтики. Київські князі
освоїли ці землі міцніше, ніж литовські,
тут були російські фортеці і цвинтарі, а
населення було обкладено постійної кріпаками.
Відносини з естамі у Русі встановилися дуже
давно. З літопису ми дізнаємося, що ести призна-
вали влада перших руських князів і як
підданих брали участь у походах Олега,
естонські дружинники були, мабуть, в числі
послів Русі, що укладали при Ігоря світ з Ві-
зантіей (944), і пізніше вихідці з естів слу-
жили в дружині київських великих князів. Ця
практика зберігалася довгий час. Князі
прагнули за допомогою зброї зміцнити свою
владу над землею естів.
У 1030 році князь Ярослав Мудрий органи-
заклику похід у Прибалтику і заснував місто Юр'єв
(Тарту) на місці старовинних естонських зміцненню-
ний. Новий місто стало головним центром управ-
ня землею естів, тут знаходився російська гар
нізон і жили дружинники, які володіли селами поблизу
міста.
Освоєння цих земель продовжувалося і
пізніше. У 1060 році Ізяслав Ярославович підпорядкованих-
Ніл естонську область Саккала, наклав на неї
певну дань в дві тисячі гривень, взяв
заручників і залишив росіян данщіков. Спроба
естів чинити опір, що виразилося в
напад на Юр'єв і Псков, була пригнічена.
На початку 12 століття київські князі з нов-
міськими військами провели ряд походів на від-
слушні чудський області. У 1117 російські
війська зайняли місто естів Отенда (Ведмежа го-
лову).
У 1131 організував князь Всеволод
Мстиславович. "І взяша і возложіша на не
данину ", - записано з цього приводу в київській ле-
Літопис, а в новгородському Уточнено - "самих
ізсече, а хороми пожьже, а дружини йде приведе
будинків ".
У 1133 той же князь повернув зайнятий було
повсталими естамі Юр'єв. Послеустановленія
самостійності новгородської республіки
(30-ті р. 12 століття) відносини з землею естів пе-
Решле, мабуть, цілком у відання новгородського
боярства, яке стало зміцнювати апарат сво-
їй влади в землі естів. Розвиток феодальної
економіки в Новгородській республіці призводило
до посилення експлуатації землі естів, викликаючи
часом досить значне відповідь сопротів-
ня. Так у 1176 "Чудсько земля" напала на
Псков, але була відбита. Рух в землі естів
було значно ширше цього епізоду, бо нов-
міські бояри закликали собі на допомогу кі-
евского князя Мстслава Ростиславича. Це дви-
ються продовжувалося і після вторгнення лицарів у
Вірумаа в 1190-1192 роках.
г) Русь і Відносини Русі з лівамі і Латгале зна-
ліви ве слабкіше висвітлені в наших літописах. В
договорі 944 року згаданий київський дружинник
з "Лібі", тобто лівів. Російський літописець 12
століття серед народів, які платили данину київським
князям, також називає "Лібь". Наступниками
влади київських князів над землею лівів яви-
лись полоцькі князі. Полоцькі князі викорис-
зовано лівскіе збройні сили під час ФЕО-
буде продовжувати війну. З німецької римованій хроніки
ми дізнаємося, що землі лівів, латгалів і селів
були підвладні Русі. Це й зрозуміло, тому що
здавна басейн Двіни від земгальской гавані в
гирлі річки Земгальская Аа до відвозять (місця
причалу і вивантаження судна) в Полоцьку та Вітебську
перебував під контролем Русі. Таким чином,
різні джерела свідчать про владу
росіян, а потім і полоцьких, князів над землею
лівів, розташованої в низинах Двіни і до себе,
віру від неї, уздовж узбережжя до меж землі
естів.
д) Русь і Київський книжник початку 12 століття згадуючи-
земгали ет і земгалів серед народів, які платили данину
Русі. Земгали жили на захід від Двіни, на південь від землі
лівів, у західній частині латвійській території.
е) Русь і Набагато більше відомо про відносини
Латгалия Русі з Латгалия, розташованої на сівбі-
ро-схід від Двіни і межує на півночі з
землею естів, а на північному сході - з Руссю. В
Південної Латгалії знаходилися дві великі, підв-
ластние російською, фортеці. З цих двухцентров
полоцькі князі управляли Південної Латгалия і
збирали там данину. Що стосується північної частини
Латгалії - області Талави, що лежала біля кордонів
землі естів, то нею управляли влади Пскова,
збираючи тут щорічну данину. Частина Північної
Латгалії (у районі Атзеле) була підпорядкована Нов-
місту.
ж) Русь и До середини 12 століття Новгородська республік
фінський лику займала панівне становище в
народ Східній Прибалтиці, контролюючи і фінська
затоку. Ємь - основне етнічне ядро, з ко-
торого утворився фінський народ, займала
переважну частину території нинішньої Фін-
ляндія, узбережжі Фінської затоки і велику
Сумь, за-
приймаються південно-західне узбережжя Фінляндії, не
була підпорядкована Новгороду. Басейн річки Неви
населяла іжора, у південно-східній частині Фінської
затоки жила водь. З часом водь і іжора
злилися з місцевим російським населенням. Залежить-
тість еми від Русі встановилася ще при першому
князів.
з) міжна-До початку 13 століття міжнародне становище
ве положе-Русі в цілому погіршився, що і відзначали сучас-
ня Русі до меннікі. Головною причиною ослаблення внешнепо-
13 століття літичної становища Русі, скорочення її тер-
ритор були феодальні чвари князів.
Кочівники-половці, зайнявши північне При-
Чорномор'я, постійно спустошливими набігу-
ми плюндрували руські землі від Переяславщини до
галицького Пониззя, забирали в полон і продавали
в рабство російське населення. Вони перешкоджали
торговельні та політичні зв'язки Русі з Прічерно-
морьем і країнами Сходу; це зумовило і
втрату російських володінь на Північному Кавказі,
втрату Таманського півострова і частині Криму,
захоплених Візантією, яка одночасно
прагнула утвердитися й на Дунаї.
У південно-руських степах з'явився і другий
ворог - тюрки-сельджуки, які ок. 1221-1222
р. розбили російсько-половецьке військо, вторглися
до Криму і захопили було Сурож.
На сході, в Поволжі, почала слабшати
влада володимиро-суздальських князів у землях
мордви, марі, буртасів.
На заході Угорщина захопила карпатську
Русь; в Прибалтиці Литва вийшла з-під влади
Русі, відтіснивши полоцьких князів за Двіну. Землі
латишів і естонців потрапили під удар німець-
ко-датських загарбників, землі фінів і карелів -
під удар шведських феодалів.
6. початок ко-а) другим У 20-ті р. 13 століття почалася друга хвиля
лонізаціі хвиля шведського наступу на Схід, що затяглася
шведами і шведського на три десятиліття. Боротьба Новгорода проти
німцями: наступлю-шведського наступу в ці роки склала
ня другий період російсько-шведській боротьби. У отли-
чіе від подій 12 століття друга хвиля шведської
експансії зачіпає вже безпосередні
володіння Новгородського держави - залежні
від Новгорода області центральної Фінляндії,
Водська і Іжорський землі.
На початку 13 століття політична обстановка
в країнах, що лежать на схід від Балтійського
моря, значно ускладнилася. У другій поло-
вини 12 століття новгородцям доводилося став-
кивати на заході тільки з одним ворожим
державою - Швецією, причому шведи ще не
погрожували безпосередньо російським володінь і
ще не робили серйозних спроб похитнути
російський вплив в центральній Фінляндії (в
землях еми).
б) нова по-На початку 13 століття виступає не зміну но-
літична вая потужна політична сила - німці. З перших
сила - ньому-років 13 століття розгортається німецьке завоювання
ци Східної Прибалтики (що почалося ще наприкінці
попереднього століття, але широко розгорнувши-
шееся тільки лише в перші роки 13 століття, після
підстави Риги і створення ордена мечоносців).
Підпорядкувавши без особливих зусиль розрізнені
лівско-латиські племена, не отримували серйозних-
езной допомоги від свого сюзерена - полоцького
князя - німці до кінця першого десятиліття 13
століття впритул підійшли до естонських землях, до
області державних інтересів Великого
Новгорода. Почалася боротьба Новгородського дер-
дарства проти німецького завоювання Естонії.
2. ДУХОВНІ Лицарські ордени:
1) Орден ме-а) засновник Орден мечоносців - німецький католицький
ченосцев: духовно-лицарський орден, офіційно називає-
ся "Брати Христового Воїнства", заснований у 1202
році за сприяння ризького єпископа Альберта
і римського папи Інокентія III для захоплення
Східної Прибалтики. Ордену лицарів-меченос-
ців був даний статут тамплієрів.
б) влаштування мечоносці носили на білому плащі зображені
ордена ються червоного меча і хреста і підпорядковувалися не
татові, а єпископа, який зобов'язався поступатися
третя частина з захопленої території в міру
її завоювання. Кожен член ордена повинен був
давати чотири обітниці: слухняності, цнотливості,
бідності і постійної боротьби з супротивниками
католицтва. З усіх цих обітниць мечоносці
старанно виконували тільки останній.
Члени ордену поділялися на три розряди:
1) "братів-лицарів", головним заняттям
яких була війна,
2) "братів-священиків", що складали
духовенство ордени,
3) "службовців-братів", які відправляли при
ордені обов'язки зброєносців, ремісників,
та інші служби.
На чолі ордену стояв магістр, якого
лицарі вибирали самі зі свого кола. При ма-
гістре складався рада з шляхетних лицарів,
спільно з якими вирішувалися всі важливі воп-
роси життя ордену. У провінційних замках і
що були в їхніх територіях суд і керування
зосереджувалися в руках командорів, або
фогта.
в) діяч-На початку 13 століття мечоносці зробили
ність ор-хрестові походи проти лівів, естів, земга-
Дена лов, та інших прибалтійських народів, захопивши
багато земель у Східній Прибалтиці, третій
частина яких з санкції папи була закріплена
за орденом. Незабаром мечоносці вторглися в пре-
дели Полоцького князівства, стали загрожувати Нов-
місту і Пскова. У 1234 новгородський
князь Ярослав Всеволодович завдав ордену важки-
ціле ураження поблизу Дерпта, а в 1236 році об'єк-
єднання сили литовців і земгалів вщент
розбили мечоносців поблизу Сауле.
2) Тевтонський а) підставу Тевтонський орден (німецький орден, орден
орден: хрестоносців) - німецький католицький духів-
но-лицарський орден, що здійснював в 13 - на-
Чале 15 ст. феодальну агресію у Східній Єв-
ропе. Виник наприкінці 12 століття в Палестині під
час хрестових походів, в 1198 р. затверджений
татом Інокентієм III. Мав великі земельні
владе ня в Німеччині та Південній Європі.
б) діяч-Так як все більше посилювався натиск
ність турків створював вкрай несприятливі умови
ордена діяльності лицарів на сході, великий ма-
гістр ордена Герман фон Зальца (1210-1239) пе-
ренес центр ваги діяльності ордену на за-
пад. Тевтони обзавелися великими землями в
Німеччини і Сілезії і за пропозицією угорсько-
го короля відкрили своє відділення на угорській
кордоні, в Семиграддя. Однак угорський ко-
роль вчасно зрозумів, яка небезпека загрожувала йому
від безпосереднього сусідства німців, і в
1224 позбавив тевтонів Семиграддя їх привілей-
гий. У 1226 за договором великого магістра
ордена Германа фон Зальца з польським питомою
князем Конрадом Мазовецки орден отримав Ким-
ліньскую землю і, перенісши свою діяльність в
Східну Європу, почав підкорення прусів.
в) об'єднання У 1237 році з Тевтонським орденом об'єднува-
з Орденом нілісь залишки розгромленого ордена меч-
мечоносців носцев, відділенням Тевтонського ордена в Вистачає-
ної Прибалтиці став Ливонський орден.
г) опорні Тевтонський орден захопив землі пруссів
пункти (кінець 1283), Східне Помор'я з Гданськом
захоплений-(1309), Естляндію (1346), Жемайтію
них терри-(1382-1398), острів Готланд (1398). Опорними
торій пунктами в захоплених землях стали укріплений-
ные замки. Місцеве населення було майже пів-
ністю винищено. Резиденцією гросмейстера
(великего магістра) ордена був з 1309 Ма-
ріенбург (Кенігсберг).
д) Грюнвальдс-У Грюнвальдській битві 1410 Тевтонський
кая битва. орден зазнав вирішальної поразки, експансія
Секуляріза-ордена була зупинена. За Пюруньскому світу
ція владе-1468г. орден, визнавши себе васалом Поль-
ний ордена ши, повернув їй Східне Помор'я. У 1525 р.
великий магістр Альбрехт Бранденбурзький про-
перевів секуляризацію володінь Тевтонського орді-
на в Прибалтиці і вони перетворилися на світське
герцогство Прусію. Його збереглися володіння
в різних районах Німеччини були секуляризовані
на початку 18 століття, а в 1809 році був закритий сам
орден.
а) підстава Ливонський орден - католицька і вій-
і терито-но-політична організація лицарів Тевтонського-
рія го ордена, яка створила у 13-16 ст. феодальне
держава в Східній Прибалтиці. Утворений
у 1237 г.после розгрому Ордена мечоносців в
біт ве при Саула. Територія Лівонського ордена
включала в себе майже 2/3 латиських і
естонських земель, захоплених німецькими ри-
царями у Східній Прибалтиці.
б) влаштування На чолі Лівонського ордену стояв пожіз-
ненно обирається магістр з резиденцією в Ризі
або Вендені. Укріпленнями замку управляли
комтури і Фогт, які звітували перед
щорічними зборами вищих чинів ордену.
в) діяльність У 13 столітті Ливонський орден був глав-
у Східній ною військовою силою німецьких феодалів і катол-
Прибалтиці чеський церкви в Східній Прибалтиці. Вражений-
ня в Льодове побоїще 1242 зупинило
просування Лівонського ордена на схід. З
кінця 13 століття почалася боротьба ордена проти
ризьких архієпископів за політичну гегемо-
нію у Східній Прибалтиці. Здобувши перемогу,
Ливонський орден в 1330 році став феодальним
сеньйором Рігі.Но розгром Тевтонського ордена
(Грюнвальдська битва, 1410 р.) підірвав полі-
тичні положення Лівонського ордена.
г) розпад Під час Лівонської війни 1558-83 р. Лі-
ордена вонскій орден розпався.
3. Боротьба зі Швецією:
1) діяч-а) положення Положення в північно-західній Русі було
ність Ал. в північно-тривожне. Руську землю спустошували тата-
Ярослави-західній ро-монголи, на північно-західні кордони Новгороду
ча і його Русі порті-Псковської землі стягувалися сили німець-
батька Ярос -