ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Юрист по наследству
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Боротьба Русі і Прибалтики з німецькою шведської і литовської агресією в 13 столітті
         

     

    Історія
    1. Народи Прибалтики:

            1) місце проживання і заняття:

               а) землеробство;
               б) ремесла;
               в) торгівля.

            2) суспільний розвиток:

               а) поява приватної власності, виділення знати;
               б) створення військових дружин.

            3) державний устрій і релігія:

               а) територіально-політичні одиниці;
               б) становлення державності;
               в) язичництво.

            4) культура:

               а) естонський епос;
               б) картини селянської праці.

            5) зв'язок Русі з народом Прибалтики:

               а) ПВЛ про відносини Русі та Прибалтики;
               б) Русь і Литва;
               в) Русь і ести;
               г) Русь і ліви;
               д) Русь і земгали;
               е) Русь і Латгалия;
               ж) Русь і фінською народ;
               з) міжнародне становище Русі до 13 ст.


         2. ДУХОВНІ Лицарські ордени:

            1) Орден мечоносців:

               а) засновник;
               б) влаштування ордена;
               в) діяльність ордену.

            2) Тевтонський орден:

               а) підстава;
               б) діяльність ордена;
               в) об'єднання з Орденом мечоносців;
               г) опорні пункти захоплених територій;
               д) Грюнвальдська битва. Секуляризація володінь ор-
                  Дена.

            3) Ливонський орден:

               а) підстава і територія;
               б) влаштування ордена;
               в) діяльність у Східній Прибалтиці;
               г) розпад ордену.


         3. Боротьба зі Швецією:

            1) діяльність Олександра Ярославича і його батька Ярослава
               Всеволодовича:

               а) положення в північно-західній Русі;
               б) зміцнення західних кордонів;
               в) зміцнення політичних зв'язків з Полоцькому;
               г) зміцнення позицій в землі еми і суми;
               д) булла папи Григорія 9.

            2) початок шведської агресії в 13 столітті:

               а) участь папської курії;
               б) мета походу;
               в) складу війська та зверхники;
               г) Іжорський земля.

            3) Невська битва:

               а) виявлення шведських кораблів;
               б) тимчасова зупинка в гирлі Іжори;
               в) положення новгородців;
               г) дії Олександра Ярославовича;
               д) причини прискорення виступу;
               е) стратегія князя Олександра;
               ж) видатні подвиги російських людей;
               з) результат битви;
               и) Невській наслідки битви.

            4) походи шведів після Невської битви:

               а) похід в землю фінів;
               б) новий похід на північно-західну Русь 1256;
               в) у відповідь похід Олександра Невського;
               г) боротьба за Карелію;
               д) боротьба зі шведами за гирлі Неви.


         5. БОРОТЬБА З німецької агресії:

            1) початок агресії в Прибалтиці:

               а) перший хрестовий похід проти лівів;
               б) завоювання Лівонії єпископом Альбертом;
               г) підкорення лівів.

            2) зіткнення німців з псковичі і новгородцями в
               Естонії:

               а) похід Мстислава Удалого та Володимира Псковського в
                  Естонію. Установа естонського єпископства;
               б) інші походи новгородців і псковичів проти
                  німців.

            3) датчани і шведи в Естонії:

               а) права данців на всю Естонію і Лівонію;
               б) нове вторгнення в захоплені країни;
               в) кінець панування данців в Прибалтиці.

            4) Естонія р руках єпископа Альберта:

               а) падіння Юр 'єва;
               б) хрестовий похід на о. Езель. Управління захопленими
                  територіями;
               в) положення місцевого селянства. Відносна
                  свобода населення;
               г) міське управління;
               д) наслідки завоювання.

            5) завоювання Пруссії:

               а) невдалі спроби початку завоювання. Допомога Тевтонської-
                  го ордену. Впровадження німців до Польщі;
               б) похід в Хельмскую область;
               в) поразка прусів на р. Сігрун;
               г) поразка мечоносців в 1234 р.;
               д) невдачі в Курляндії і Жемгаліі;
               е) реорганізація мечоносців. Хрестовий похід проти Новгорода
                  міста.

            6) похід проти Новгорода:

               а) захоплення Ізборських;
               б) облога Пскова;
               в) пронімецької угруповання;
               г) конфлікт князя Олександра з новгородськими боярами;
               д) нові вторгнення в новгородські володіння в 1241 р.;
               е) повернення князя Олександра до Новгорода.

            7) "Льодове побоїще":

               а) дії Олександра Ярославича проти загарбників у
                  1241;
               б) похід в землю естів і на звільнення Пскова;
               в) бій при Моосте;
               г) військова організація лицарського війська;
               д) стратегія ведення бою лицарів-мечоносців;
               е) військова організація російського війська;
               ж) значення Льодового побоїща;
               з) повстання пруссів в 1242 р.;
               і) договір з Ливонським лицарями 1242

            8) продовження німецької агресії в Прибалтиці:

               а) повстання пруссів;
               б) 10-річна боротьба Святополка Приморського з орденом;
               в) друге і третє походи Святополка:
                         * Підступна політика Ордена;
                         * Втручання папи.
               г) мирний договір 1248;
               д) нова боротьба і новий світ 1253:
                         * Заняття о.Сантіра Святополком;
                         * Кінець невдалої спроби зупинити німецьку агресію.
               е) підтримка папства;
               ж) остаточне завоювання Курляндії і Жемгаліі;
               з) поразки німців у Лівонії в 11260 р.;
               и) повстання Куров і естів;
               к) повернення влади в Лівонії;
               л) Прусське повстання:
                         * Початок повстання;
                         * Придушення повстання;
                         * Наслідки повстання.

                                 
        * 6. БОРОТЬБА З ЛИТОВСЬКОЇ агресії:
                                       
           * 1. Литовські землі в 13 столітті:
                                       
              * а) політична роздробленість;
              * б) об'єднання литовців навколо першого великого князя Литовського
                                 Міндовга;
              * в) вторгнення 1245;
              * г) період смути після смерті Міндовга.
                                       
           * 2. Приєднання до Литви:
                                       
              * а) приєднання Полоцької землі: утворення нової держави;
              * б) литовсько-російський характер князівства;
              * в) придбання Ольгерда.
                                       
           * 3. Війна Ольгерда проти татар:
                                  
              * а) завоювання Ольгерда на півдні і сході;
              * б) зупинення німецького руху Кейстутом;
              * в) утворення могутнього Литовсько-Руської держави:
                         * Велика територія князівства;
                         * Влада в Литовській державі;
                         * Посилення російського культурного впливу в Литві.
               
           * 4. Політика Ягайло:
                                       
              * а) початок князювання;
              * б) династичний криза в Польщі;
              * в) унія 1385-1386 рр.., прийняття католицтва;
              * г) повстання литовських князів і бояр;
              * д) визнання Вітовта довічним Литовським князем.
                                       
           * 5. Політика Вітовта:
                                       
              * а) договір про унію 1401;
              * б) Гродельскій польсько-литовський з'їзд 1413;
              * в) государева сила Вітовта;
              * г) успіхи зовнішньої політики Вітовта;
              * д) план вінчання Вітовта королівською короною;
              * е) Городельська привілей 1413;
              * ж) зміни в управлінні.
                                       
           * 6. Литва після смерті Вітовта:
                                       
              * а) процес передачі влади;
              * б) посилення польського впливу в Литві;
              * в) посилення впливу старого російського порядку і православ'я в
                                 Литві;
              * г) російське суспільний устрій Литви:
                         * Польські міста;
                         * Шляхта;
                         * Освіта служилого класу.
                                       
           * 7. Відносини Руського і Литовського держав у 15-16 ст.:
                                  
              * а) "збирання Русі";
              * б) договір про перемир'я 1503. Перехід ряду земель до Російської
                                 державі;
              * в) продовження боротьби.
                                                        
                                       
        * 7. ВИСНОВОК.


            -------------------------------------------------- -------< br />

         1. Народи Прибалтики:

     1) місце жи-Вивчення історії прибалтійських земель і
        тва їх споконвічних зв'язків з Руссю Допомагає зрозуміти ос-
        і заня-вободітельную боротьбу проти іноземних захоплення-
        ку: Чиков, яку ці народи вели в 13 столітті сов-
                                 місцево з російським народом.
                                       Південно-східне узбережжя Балтійського моря
                                 від Ніхней Вісли до Фінської затоки було засіли-
                                 але прусами, литовцями, (власне литовця-
                                 ми, Жемайтії), естонцями і латишами, земгали),
                                 курши, лівамі, селами.

                  а) землеробство Тут було розвинуте орне землеробство.
                                 Основними знаряддями праці служили соха і легкий
                                 плуг, борона, серп, коса, сокира. Як
                                 робочої худоби використовувалися коні та воли.
                                 Селяни сіяли жито, овес, пшеницю, ячмінь,
                                 сочевицю, боби, горох, були відомі й техні-
                                 орієн культури - льон, коноплі. Малося молоч-
                                 ве скотарство.

                  б) ремесла Були розвинені деякі ремесла, напри-
                                 заходів, древодельное, гончарне, шкіряне, ж-
                                 лезодельное, а також виробництва тканини і пря-
                                 жи різних сортів. Народи Прибалтики вели тор-
                                 Гауліт, особливо по морю. Земгали будували мно-
                                 го судів; значний флот мали жителі отро-
                                 ва Сааремаа і курши, які виводили в море
                                 до 300 судів.

                  в) торгівля Виникали міста - центри ремесла і тор-
                                 Гауліт - такі як естонський місто Пінданіса,
                                 на місці якого зараз Таллінн, арту, Зем-
                                 гальських гавань - попередниця Риги, Тала-
                                 ва, Атзепе, Ерсіке та інші.


     2) суспільного Рівень суспільного розвитку цих на-
        дарське пологів був різний, але всі вони вже минули
        розвиток: стадію первісно-общинного розвитку та вступи-
                                 Чи в період феодалізму.

                  а) поява У них з'явилася приватна власність на
                     приватної землю.
                     влас-З середовища селян-общинників виділилася
                     ності на знати, яка мала земельні володіння, але
                     землю, ви-жила ще в основному за рахунок збору данини з підв-
                     поділ ластного населення і видобутком від війни з сусідами-
                     знати ми.

                  б) створення Для підтримки свого панування над
                     військових селянством і для захисту своїх багатств від
                     дружин зовнішніх ворогів знати створювала військові дружи-
                                 ни. У окремих князів, що володіли замками і
                                 селами, дружини досягали тисячі воїнів.


     3) державної реєстрацiї. а) територій-Селяни жили сільськими громадами, значи-
        лад і ально-поли-тільні групи яких складали територій-
        релігія: тичні ально-суспільні одиниці - землі-області.
                     одиниці Верховна влада в таких областях належала
                                 фактично раді старійшин, створених знаттю.

                  б) стаю-Феодальні відносини трохи швидше розви-
                     ня дер-вались в Литві, Естонії, Східної Латвії, більш
                     дарства-віддалених від грабіжницьких набігів скандинавів
                     вості і тісніше пов'язаних з сусідньою Руссю.
                                       На естонської, а також латвійської терри-
                                 торіях ще не склалися умови для об'єднань
                                 ня всіх земель знаті, дружинників і вільних
                                 громад під владою більш сильного представника
                                 великих землевласника - князя. Але в Литві ці
                                 умови вже були: країною управляла група
                                 князів на чолі з більш сильними - "старий-
                                 ми ". Поступово до середини 13 століття у зв'язку з
                                 розвитком феодальних відносин, а також з не-
                                 хідно протистояти зовнішній загрозі з
                                 боку німецьких лицарів, у Литві утворилося
                                 щодо єдине ранньофеодальна дер-
                                 дарства.

                  в) язичництво Населення східно-прибалтійських земель
                                 дотримувалося ще язичницьких вірувань.

     4) культура: а) естонський Чудовими пам'ятками культури є при-
                     епос ляется естонський епос "Калевіпоег" 52 0, литовські
                                 і латвійські історичні пісні й казки. Ге-
                                 рій епосу - Калев-син, вставши на чолі наро-
                                 так, залишається трударів:

                                       "Він за плуг старовинний взявся,
                                        Шануючи польові роботи.
                                        Меч він на стегно повісив,
                                        Щоб не відав мирний орач
                                        Злий військової негоди,
                                        Хмар ворожнечі кривавої ".

                  б) картини Картини селянської праці - основи
                     селянського добробуту народу - найкращі в епосі. Епос
                     кого праці вихваляє і праця ремісника, і праця гра-
                                 достроітеля. Епос закликає народ до єдності,
                                 "інакше при роздуми - прахом вітри нас хіба-
                                 ють ", він засуджує чвари, которае сіють" злидні ",
                                 народ - проти війни, за мир і працю. У той же
                                 час епос славить боротьбу за незалежність.
                                 Труду селянина-пахаря присвячено чимало лат-
                                 війска пісень. Вони говорять і про зв'язки латишів
                                 з Руссю, Литвою, прусами Польського Помор'я.

     5) зв'язок Русі Історична доля Русі здавна були
        з народами пов'язані з долями народів Східної прибалти-
        Прибалтики: кі.По відомостями літопису, ще в 9 столітті ести
                                 спільно з новгородськими словенами і кривичі-
                                 ми боролися з набігами норманів.

                  а) ПВЛ про від-Автор знаменитого російського літописного
                     відносинах зведення "Повість временних літ" знав, що відно-
                     Русі і ня Русі з прибалтійськими народами виникли
                     Прибалтики давно, вони продовжували існувати і в його
                                 час. Серед народів, "иже дань дають Русі", він
                                 згадує і литовців, і естонців, латишів і
                                 (земгалів, куршей, лівів) і фінів (емь).

                  б) Русь і Різноманітні джерела свідчать
                     Литва про тісний зв'язок Русі з Литвою. Археологи гово-
                                 рят про наявність значних слов'янських елементом
                                 тов з литовської матеріальній культурі. Лі-
                                 Котовського грошова система була тісно пов'язана з
                                 російської, литовські народні казки виявляючи-
                                 ють більшу близькість із давньоруськими. Літописи
                                 згадують про походи київських князів 10 - нача-
                                 ла 12 століття в литовські землі. У пору розчленований-
                                 ня давньоруської держави на землях між
                                 Німаном і Двіною почало складатися самомтоя-
                                 валий Литовське князівство. Набіги литовських
                                 військ стали загрожувати Полоцьку, Пінську, Бе-
                                 Реста.
                                       Якщо в 12 столітті полоцькі і мінські князі
                                 ще не раз використовували литовські війська в фе-
                                 одальних війнах на Русі, то надалі такі
                                 факти вже не спостерігаються. "Слово о полку Ігореві-
                                 ве "відзначило втрату полоцьких князів колишніх
                                 позицій у Литві. Лише частина литовської землі
                                 (область ятвягів) ще якийсь час залишались
                                 лась по?? владою галицько-волинських князів.

                  в) Русь і Інакше склалися стосунки Русі з іншими
                     ести народами Східної Прибалтики. Київські князі
                                 освоїли ці землі міцніше, ніж литовські,
                                 тут були російські фортеці і цвинтарі, а
                                 населення було обкладено постійної кріпаками.
                                 Відносини з естамі у Русі встановилися дуже
                                 давно. З літопису ми дізнаємося, що ести призна-
                                 вали влада перших руських князів і як
                                 підданих брали участь у походах Олега,
                                 естонські дружинники були, мабуть, в числі
                                 послів Русі, що укладали при Ігоря світ з Ві-
                                 зантіей (944), і пізніше вихідці з естів слу-
                                 жили в дружині київських великих князів. Ця
                                 практика зберігалася довгий час. Князі
                                 прагнули за допомогою зброї зміцнити свою
                                 владу над землею естів.
                                       У 1030 році князь Ярослав Мудрий органи-
                                 заклику похід у Прибалтику і заснував місто Юр'єв
                                 (Тарту) на місці старовинних естонських зміцненню-
                                 ний. Новий місто стало головним центром управ-
                                 ня землею естів, тут знаходився російська гар
                                 нізон і жили дружинники, які володіли селами поблизу
                                 міста.
                                       Освоєння цих земель продовжувалося і
                                 пізніше. У 1060 році Ізяслав Ярославович підпорядкованих-
                                 Ніл естонську область Саккала, наклав на неї
                                 певну дань в дві тисячі гривень, взяв
                                 заручників і залишив росіян данщіков. Спроба
                                 естів чинити опір, що виразилося в
                                 напад на Юр'єв і Псков, була пригнічена.
                                       На початку 12 століття київські князі з нов-
                                 міськими військами провели ряд походів на від-
                                 слушні чудський області. У 1117 російські
                                 війська зайняли місто естів Отенда (Ведмежа го-
                                 лову).
                                       У 1131 організував князь Всеволод
                                 Мстиславович. "І взяша і возложіша на не
                                 данину ", - записано з цього приводу в київській ле-
                                 Літопис, а в новгородському Уточнено - "самих
                                 ізсече, а хороми пожьже, а дружини йде приведе
                                 будинків ".
                                       У 1133 той же князь повернув зайнятий було
                                 повсталими естамі Юр'єв. Послеустановленія
                                 самостійності новгородської республіки
                                 (30-ті р. 12 століття) відносини з землею естів пе-
                                 Решле, мабуть, цілком у відання новгородського
                                 боярства, яке стало зміцнювати апарат сво-
                                 їй влади в землі естів. Розвиток феодальної
                                 економіки в Новгородській республіці призводило
                                 до посилення експлуатації землі естів, викликаючи
                                 часом досить значне відповідь сопротів-
                                 ня. Так у 1176 "Чудсько земля" напала на
                                 Псков, але була відбита. Рух в землі естів
                                 було значно ширше цього епізоду, бо нов-
                                 міські бояри закликали собі на допомогу кі-
                                 евского князя Мстслава Ростиславича. Це дви-
                                 ються продовжувалося і після вторгнення лицарів у
                                 Вірумаа в 1190-1192 роках.

                  г) Русь і Відносини Русі з лівамі і Латгале зна-
                     ліви ве слабкіше висвітлені в наших літописах. В
                                 договорі 944 року згаданий київський дружинник
                                 з "Лібі", тобто лівів. Російський літописець 12
                                 століття серед народів, які платили данину київським
                                 князям, також називає "Лібь". Наступниками
                                 влади київських князів над землею лівів яви-
                                 лись полоцькі князі. Полоцькі князі викорис-
                                 зовано лівскіе збройні сили під час ФЕО-
                                 буде продовжувати війну. З німецької римованій хроніки
                                 ми дізнаємося, що землі лівів, латгалів і селів
                                 були підвладні Русі. Це й зрозуміло, тому що
                                 здавна басейн Двіни від земгальской гавані в
                                 гирлі річки Земгальская Аа до відвозять (місця
                                 причалу і вивантаження судна) в Полоцьку та Вітебську
                                 перебував під контролем Русі. Таким чином,
                                 різні джерела свідчать про владу
                                 росіян, а потім і полоцьких, князів над землею
                                 лівів, розташованої в низинах Двіни і до себе,
                                 віру від неї, уздовж узбережжя до меж землі
                                 естів.

                  д) Русь і Київський книжник початку 12 століття згадуючи-
                     земгали ет і земгалів серед народів, які платили данину
                                 Русі. Земгали жили на захід від Двіни, на південь від землі
                                 лівів, у західній частині латвійській території.

                  е) Русь і Набагато більше відомо про відносини
                     Латгалия Русі з Латгалия, розташованої на сівбі-
                                 ро-схід від Двіни і межує на півночі з
                                 землею естів, а на північному сході - з Руссю. В
                                 Південної Латгалії знаходилися дві великі, підв-
                                 ластние російською, фортеці. З цих двухцентров
                                 полоцькі князі управляли Південної Латгалия і
                                 збирали там данину. Що стосується північної частини
                                 Латгалії - області Талави, що лежала біля кордонів
                                 землі естів, то нею управляли влади Пскова,
                                 збираючи тут щорічну данину. Частина Північної
                                 Латгалії (у районі Атзеле) була підпорядкована Нов-
                                 місту.

                  ж) Русь и До середини 12 століття Новгородська республік
                     фінський лику займала панівне становище в
                     народ Східній Прибалтиці, контролюючи і фінська
                                 затоку. Ємь - основне етнічне ядро, з ко-
                                 торого утворився фінський народ, займала
                                 переважну частину території нинішньої Фін-
                                 ляндія, узбережжі Фінської затоки і велику
                                 Сумь, за-
                                 приймаються південно-західне узбережжя Фінляндії, не
                                 була підпорядкована Новгороду. Басейн річки Неви
                                 населяла іжора, у південно-східній частині Фінської
                                 затоки жила водь. З часом водь і іжора
                                 злилися з місцевим російським населенням. Залежить-
                                 тість еми від Русі встановилася ще при першому
                                 князів.

                  з) міжна-До початку 13 століття міжнародне становище
                     ве положе-Русі в цілому погіршився, що і відзначали сучас-
                     ня Русі до меннікі. Головною причиною ослаблення внешнепо-
                     13 століття літичної становища Русі, скорочення її тер-
                                 ритор були феодальні чвари князів.
                                       Кочівники-половці, зайнявши північне При-
                                 Чорномор'я, постійно спустошливими набігу-
                                 ми плюндрували руські землі від Переяславщини до
                                 галицького Пониззя, забирали в полон і продавали
                                 в рабство російське населення. Вони перешкоджали
                                 торговельні та політичні зв'язки Русі з Прічерно-
                                 морьем і країнами Сходу; це зумовило і
                                 втрату російських володінь на Північному Кавказі,
                                 втрату Таманського півострова і частині Криму,
                                 захоплених Візантією, яка одночасно
                                 прагнула утвердитися й на Дунаї.
                                       У південно-руських степах з'явився і другий
                                 ворог - тюрки-сельджуки, які ок. 1221-1222
                                 р. розбили російсько-половецьке військо, вторглися
                                 до Криму і захопили було Сурож.
                                       На сході, в Поволжі, почала слабшати
                                 влада володимиро-суздальських князів у землях
                                 мордви, марі, буртасів.
                                       На заході Угорщина захопила карпатську
                                 Русь; в Прибалтиці Литва вийшла з-під влади
                                 Русі, відтіснивши полоцьких князів за Двіну. Землі
                                 латишів і естонців потрапили під удар німець-
                                 ко-датських загарбників, землі фінів і карелів -
                                 під удар шведських феодалів.

     6. початок ко-а) другим У 20-ті р. 13 століття почалася друга хвиля
        лонізаціі хвиля шведського наступу на Схід, що затяглася
        шведами і шведського на три десятиліття. Боротьба Новгорода проти
        німцями: наступлю-шведського наступу в ці роки склала
                      ня другий період російсько-шведській боротьби. У отли-
                                 чіе від подій 12 століття друга хвиля шведської
                                 експансії зачіпає вже безпосередні
                                 володіння Новгородського держави - залежні
                                 від Новгорода області центральної Фінляндії,
                                 Водська і Іжорський землі.
                                       На початку 13 століття політична обстановка
                                 в країнах, що лежать на схід від Балтійського
                                 моря, значно ускладнилася. У другій поло-
                                 вини 12 століття новгородцям доводилося став-
                                 кивати на заході тільки з одним ворожим
                                 державою - Швецією, причому шведи ще не
                                 погрожували безпосередньо російським володінь і
                                 ще не робили серйозних спроб похитнути
                                 російський вплив в центральній Фінляндії (в
                                 землях еми).

                  б) нова по-На початку 13 століття виступає не зміну но-
                     літична вая потужна політична сила - німці. З перших
                     сила - ньому-років 13 століття розгортається німецьке завоювання
                     ци Східної Прибалтики (що почалося ще наприкінці
                                 попереднього століття, але широко розгорнувши-
                                 шееся тільки лише в перші роки 13 століття, після
                                 підстави Риги і створення ордена мечоносців).
                                 Підпорядкувавши без особливих зусиль розрізнені
                                 лівско-латиські племена, не отримували серйозних-
                                 езной допомоги від свого сюзерена - полоцького
                                 князя - німці до кінця першого десятиліття 13
                                 століття впритул підійшли до естонських землях, до
                                 області державних інтересів Великого
                                 Новгорода. Почалася боротьба Новгородського дер-
                                 дарства проти німецького завоювання Естонії.


         2. ДУХОВНІ Лицарські ордени:


     1) Орден ме-а) засновник Орден мечоносців - німецький католицький
        ченосцев: духовно-лицарський орден, офіційно називає-
                                 ся "Брати Христового Воїнства", заснований у 1202
                                 році за сприяння ризького єпископа Альберта
                                 і римського папи Інокентія III для захоплення
                                 Східної Прибалтики. Ордену лицарів-меченос-
                                 ців був даний статут тамплієрів.

                  б) влаштування мечоносці носили на білому плащі зображені
                     ордена ються червоного меча і хреста і підпорядковувалися не
                                 татові, а єпископа, який зобов'язався поступатися
                                 третя частина з захопленої території в міру
                                 її завоювання. Кожен член ордена повинен був
                                 давати чотири обітниці: слухняності, цнотливості,
                                 бідності і постійної боротьби з супротивниками
                                 католицтва. З усіх цих обітниць мечоносці
                                 старанно виконували тільки останній.
                                       Члени ордену поділялися на три розряди:
                                       1) "братів-лицарів", головним заняттям
                                 яких була війна,
                                       2) "братів-священиків", що складали
                                 духовенство ордени,
                                       3) "службовців-братів", які відправляли при
                                 ордені обов'язки зброєносців, ремісників,
                                 та інші служби.
                                       На чолі ордену стояв магістр, якого
                                 лицарі вибирали самі зі свого кола. При ма-
                                 гістре складався рада з шляхетних лицарів,
                                 спільно з якими вирішувалися всі важливі воп-
                                 роси життя ордену. У провінційних замках і
                                 що були в їхніх територіях суд і керування
                                 зосереджувалися в руках командорів, або
                                 фогта.

                  в) діяч-На початку 13 століття мечоносці зробили
                     ність ор-хрестові походи проти лівів, естів, земга-
                     Дена лов, та інших прибалтійських народів, захопивши
                                 багато земель у Східній Прибалтиці, третій
                                 частина яких з санкції папи була закріплена
                                 за орденом. Незабаром мечоносці вторглися в пре-
                                 дели Полоцького князівства, стали загрожувати Нов-
                                 місту і Пскова. У 1234 новгородський
                                 князь Ярослав Всеволодович завдав ордену важки-
                                 ціле ураження поблизу Дерпта, а в 1236 році об'єк-
                                 єднання сили литовців і земгалів вщент
                                 розбили мечоносців поблизу Сауле.

     2) Тевтонський а) підставу Тевтонський орден (німецький орден, орден
        орден: хрестоносців) - німецький католицький духів-
                                 но-лицарський орден, що здійснював в 13 - на-
                                 Чале 15 ст. феодальну агресію у Східній Єв-
                                 ропе. Виник наприкінці 12 століття в Палестині під
                                 час хрестових походів, в 1198 р. затверджений
                                 татом Інокентієм III. Мав великі земельні
                                 владе ня в Німеччині та Південній Європі.

                  б) діяч-Так як все більше посилювався натиск
                     ність турків створював вкрай несприятливі умови
                     ордена діяльності лицарів на сході, великий ма-
                                 гістр ордена Герман фон Зальца (1210-1239) пе-
                                 ренес центр ваги діяльності ордену на за-
                                 пад. Тевтони обзавелися великими землями в
                                 Німеччини і Сілезії і за пропозицією угорсько-
                                 го короля відкрили своє відділення на угорській
                                 кордоні, в Семиграддя. Однак угорський ко-
                                 роль вчасно зрозумів, яка небезпека загрожувала йому
                                 від безпосереднього сусідства німців, і в
                                 1224 позбавив тевтонів Семиграддя їх привілей-
                                 гий. У 1226 за договором великого магістра
                                 ордена Германа фон Зальца з польським питомою
                                 князем Конрадом Мазовецки орден отримав Ким-
                                 ліньскую землю і, перенісши свою діяльність в
                                 Східну Європу, почав підкорення прусів.

                  в) об'єднання У 1237 році з Тевтонським орденом об'єднува-
                     з Орденом нілісь залишки розгромленого ордена меч-
                     мечоносців носцев, відділенням Тевтонського ордена в Вистачає-
                                 ної Прибалтиці став Ливонський орден.

                  г) опорні Тевтонський орден захопив землі пруссів
                     пункти (кінець 1283), Східне Помор'я з Гданськом
                     захоплений-(1309), Естляндію (1346), Жемайтію
                     них терри-(1382-1398), острів Готланд (1398). Опорними
                     торій пунктами в захоплених землях стали укріплений-
                                 ные замки. Місцеве населення було майже пів-
                                 ністю винищено. Резиденцією гросмейстера
                                 (великего магістра) ордена був з 1309 Ма-
                                 ріенбург (Кенігсберг).

                  д) Грюнвальдс-У Грюнвальдській битві 1410 Тевтонський
                     кая битва. орден зазнав вирішальної поразки, експансія
                     Секуляріза-ордена була зупинена. За Пюруньскому світу
                     ція владе-1468г. орден, визнавши себе васалом Поль-
                     ний ордена ши, повернув їй Східне Помор'я. У 1525 р.
                                 великий магістр Альбрехт Бранденбурзький про-
                                 перевів секуляризацію володінь Тевтонського орді-
                                 на в Прибалтиці і вони перетворилися на світське
                                 герцогство Прусію. Його збереглися володіння
                                 в різних районах Німеччини були секуляризовані
                                 на початку 18 століття, а в 1809 році був закритий сам
                                 орден.

                  а) підстава Ливонський орден - католицька і вій-
                     і терито-но-політична організація лицарів Тевтонського-
                     рія го ордена, яка створила у 13-16 ст. феодальне
                                 держава в Східній Прибалтиці. Утворений
                                 у 1237 г.после розгрому Ордена мечоносців в
                                 біт ве при Саула. Територія Лівонського ордена
                                 включала в себе майже 2/3 латиських і
                                 естонських земель, захоплених німецькими ри-
                                 царями у Східній Прибалтиці.

                  б) влаштування На чолі Лівонського ордену стояв пожіз-
                                 ненно обирається магістр з резиденцією в Ризі
                                 або Вендені. Укріпленнями замку управляли
                                 комтури і Фогт, які звітували перед
                                 щорічними зборами вищих чинів ордену.

                  в) діяльність У 13 столітті Ливонський орден був глав-
                     у Східній ною військовою силою німецьких феодалів і катол-
                     Прибалтиці чеський церкви в Східній Прибалтиці. Вражений-
                                 ня в Льодове побоїще 1242 зупинило
                                 просування Лівонського ордена на схід. З
                                 кінця 13 століття почалася боротьба ордена проти
                                 ризьких архієпископів за політичну гегемо-
                                 нію у Східній Прибалтиці. Здобувши перемогу,
                                 Ливонський орден в 1330 році став феодальним
                                 сеньйором Рігі.Но розгром Тевтонського ордена
                                 (Грюнвальдська битва, 1410 р.) підірвав полі-
                                 тичні положення Лівонського ордена.

                  г) розпад Під час Лівонської війни 1558-83 р. Лі-
                     ордена вонскій орден розпався.


         3. Боротьба зі Швецією:

     1) діяч-а) положення Положення в північно-західній Русі було
        ність Ал. в північно-тривожне. Руську землю спустошували тата-
        Ярослави-західній ро-монголи, на північно-західні кордони Новгороду
        ча і його Русі порті-Псковської землі стягувалися сили німець-
        батька Ярос -
         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати ! DMCA.com Protection Status