ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Державна рада і указ 9-го листопада 1906
         

     

    Історія

    Р Е Ф Е Р А Т

    Н А Т Е М У

    "ДЕРЖАВНИЙ РАДА І УКАЗ 9 ЛИСТОПАДА 1906 РОКУ".

    студентки групи 3103

    Бенціановой Ірини

    Москва 1995 г.

    CО Д Е Р Ж А Н И Е.

    ВСТУП

    Г Л А В А 1 Держради і створення особливих КОМІСІЇ

    Г Л А В А 2 ПОЛЕМІКА За законопроектом 9 ЛИСТОПАДА 1906 п.1 Ставлення більшості ОК до Думської ДОПОВНЕННЯ п.2

    ПІДСУМКИ РОБОТИ Особлива комісія

    Г Л А В А 3 РОЗГЛЯД УКАЗУ У Держради. п.1

    Столипін І ЙОГО Пор в Держраді п.2

    ПОЗИЦІЇ ЧЛЕНІВ ЗБОРІВ ДЕРЖРАДИ ВИСНОВОК ПРИМІТКИ






    ВСТУП

    При всій увазі до столипінської аграрної реформи важ-ний момент її історії - обговорення указу 9 листопада 1906 в Державному раді - залишається маловивченим. Між тим, на наш погляд, звернення до документів що стосуються-щімся обговорення в Держраді дозволяє скоригувати уявлення про боротьбу навколо реформи. У "верхній палаті" указ 9 листопада зустрів запеклий опір правою груп-пи, в основі якого лежали узкосословние інтереси по-місцевого дворянства і висновки, зроблені ним з досвіду 1905-1906 рр.. Ця обставина ставить під сумнів уявлення про правих як прихильників і навіть ініціаторів нової аграрної політики. Остання була продиктована, но це випливає з аналізу мотивів її захисників в державної адмін-ничих раді, досить широко понятими потребами економічного, соціального та політичного розвитку імпе-рії, її міжнародного становища.

    Г Л А В А 1 Держради і створення особливих КОМІСІЇ.

    У Держраді указ 9 листопада розглядався з 17 октября1909 р. по 30 квітня 1910 р. до цього часу багато змінних-лось в порівнянні з осінню 1906 Указ був схвалений і сущест-венно доповнено Думою. Змінилося його об'єктивне значення: ізобещанія він став стрижнем цілої програми, "віссю" внутреннейполітікі. Інший стала ситуація навколо указу. У 1906 р. препятствіереформе бачилося ліворуч, і уряд, проводячи її за ст. 87, прагнуло вирішуючи наперед питання, щоб не бути пов'язаним Думой.Теперь головна небезпека виходила справа. Справа в тому, що ітогда для правій частині складалася контрреволюціонногоблока ідея вільного виходу з общини з метою насадження лич-ної власності селян на землю сама по собі ніякої цін-ності не уявляла, за неї вхопилися як за едінственнуюантітезу примусового відчуження приватновласницької землі, помилково вважаючи, що розвиток дрібної селянської власності на землю і формування класу селян собственніковпойдет виключно за рахунок громади і не торкнеться помещічьеземлевладеніе.

    Тепер з настанням "заспокоєння" перехід са-модержавія до нової аграрної політики втрачав для правої частіблока будь-який сенс. Більше того: усвідомлюються її буржуазна суть, її органічний зв'язок з "новим ладом" і політичними рефор-мами Столипіна, її неминучі соціально-політичні наслідки - і указ 9 листопада сприймається вже як "перший удар ло-ма у фундамент народного життя". Права опозиція Столипіну ак-тівізіруется, помітно зміцнюючи позиції при дворі і в Госсове-те, що викликає побоювання у прихильників указу 9 листопада. Однак незворотність розпочатого указом процесу земельногопереустройства ставала все більш очевидною. "Коли такойзакон протримається півроку, - писав Вітте, - і відповідно сним почнеться переробка землеустрою, то ясно, що послеетого йти у зворотному напрямку майже неможливо. Під всякомслучае це породить цілий хаос".

    Те що восени 1906 билопредпрінято для захисту від лівих, тепер виявилося непереборний-мим перешкодою для правих. Їх стримувала і позиція царя, за-вивів на світло на церемонії представлення йому членів III Думи: "Ізвсех законопроектів, внесених за моїми вказівками в Думу, ясчітаю найбільш важливим законопроект про поліпшення земельногоустройства селян". Все це зумовило особливу напруженість проходження зако-нопроекта в Держраді. Прихильники його не полишали випадку під-черкнути фактичну неможливість не лише скасування указу 9ноября, але і хоча б скільки-небудь серйозної його коригую-ки. Праві також добре усвідомлювали це. Авторитетний у іхсреде знавець селянського питання И. Л. Горемыкин писав кн.Тру-Бецко 28 грудня 1909: "Цей закон діє в продовження-гом 3 років і в силу цього закону встигли влаштувати своє землевласників-деніе сотні тисяч селян.

    Істотно змінити його вже позд-но і це внесло б небезпечну нестійкість і плутанину у вседело селянського землеустрою ... тепер не можна не прийнятого в законодавчому порядку: знявши голову, за волоссям не

    плачуть ". На закінчення він радив спробувати" звільнити егоот додавання Думи, але разом з тим попереджав: "Якщо етапопитка не вдасться, і Державна Дума залишиться при своеммненіі, то робити нічого, треба приймати її проект". Рейтинг клієнта указу Держрадою виявлялося, таким чином, пре-допределенним. Першим його супротивникам залишалося, по словамР.Д.Самаріна, "зважаючи на них як вже з неминучим злом, ду-мати про те, чи не можна будь-яким способом, якщо не здійснений-но запобігти, то хоча б до певної міри ослабітьвредние наслідки зазначеного закону ". З Думи в Держрада законопроект надійшов 8 травня 1909, однак до кінця четвертої сесії так і не був поставлений на об-судження. На початку п'ятої сесії, 17 жовтня, загальне собраніеГоссовета одноголосно ухвалили передати його в Особливу Коміс-сю (ОК) з 30 членів. 20 жовтня ця комісія була освітньої-ну.

    Головою її було обрано лідера "центру" кн. П.Н.Трубец-кою. У роботі ОК взяли участь представники відомств і чле-ни Держради, які висловили бажання брати участь у засіданнях. Кобсужденію окремих питань залучалися провідні члени Думи, вчені, фахівці. Робота ОК була організована на основепрограмми занять, складеної за пропозицією голови іедіногласно прийнятої ОК. Обговорення першого відділу програми було довгим і напря-женним. І хоча воно завершилося одноголосним рішенням перейти кобсужденію законопроекту, в комісії виявилися расхожденіяпрінціпіального властивості. Супротивником не тільки думського зако-нопроекта, але і указу 9 листопада заявив себе Я. Д. Ушаков, которийідеалізіровал громаду, вбачаючи в ній основу порядку та справедливості. Принцип громади, стверджував він, "в мирі Господу помолом-ся". Він не тільки відмовляється пов'язувати з громадою упадоксельскохозяйственной культури і зубожіння селянства, какето робили захисники указу, але і стверджував, що "про обніщанііРоссіі взагалі говорити не доводиться". Указ 9 листопада, на мене-нію Ушакова, руйнуючи громаду, потрясає основи народного побуту, руйнує народ, стверджує несправедливість, породжує образу, ворожнечу в сім'ях, збільшує число злочинів, бо ідея ху-тора є ідея окремішності, тут панує принцип "че - ловек людині вовк ". Вважаючи селянське суспільство юрідіческімліцом, Ушаков підводив общинну власність, подібно до дво-рянской, під ст. 420 Х тому Зводу законів, тому укрепленіеобщінной землі в особисту власність сприймалося їм какекспропріація землі в одного власника на користь інших.

    На-кінець, Ушаков побоювався, що можливість застави та отчужденіяукрепленних в особисту власність надільних земель поведе куменьшенію земельного фонду селянства і масового нагромадження-нію "безземельного пролетаріату". Інший правий член комісії, В. А. Бутлеров, сформуліровалпрямо протилежний погляд: "Якщо ставити питання про відхилений-ванні законопроекту, то лише з точки зору його недостаточностідля знищення общинного ладу". Він знаходив почату ре-форму доцільною, але недостатньо послідовною і виріши-котельної, а хід її - повільним: якщо за три перших роки укре-пілся 1 млн домохозяев з 9200 тис., то "вся реформа здійснювала-вітся через 27 років. Де ж тут швидкість? " Основна частина правих членів ОК, відкидаючи законопроектДуми, намагалася "знешкодити" і власне указ.

    Про головне, що визначало неприйняття ними указу, праві замовчували. Свою пози-цію вони мотивували інтересами держави, большінствакрестьянского населення та уряду. Думські додатки куказу, за їхніми словами, "абсолютно неприпустимі", так як содер-жат "елемент законодавчої примусовості", передбачало-ють ломку громади і можуть "викликати пасивний опір", і вто же час не будуть "мати ніякого практичного значення всмысле наближення до ідеалу, до головної мети заходів, що вживаються-к хутірському або висівкового володіння ". Власне указ 9 ноябряне тільки не відкидався, але було відзначено його "велике Державним значення", він зізнався "своєчасної і необ-Дімою" заходом, виправдовувалося застосування в цьому випадку ст.87, ідаже висловлювалася надія, що здійснений в житті, онсоздаст той тип дрібного власника, який, "природно, виявиться корисним і діловим співробітником загалом дер-ном будівництво". Разом з тим праві намагалися звузити завдання указу в відповідної зі своїми інтересами. Вважаючи громаду перехідною стаді-їй, що має "певні недоліки", і визнаючи, що общінноеі подвірне господарство - "погана середовище для розвитку сельскогохозяйства", вони тим не менш наполегливо проводили думку про необ-хідно "обережного" відносини до громади, стверджуючи, чтообщінний лад відповідає правосвідомості значної частікрестьянства і гарантує "від освіти пролетаріату і раз-витія убогості". У зв'язку з цим підкреслювалося "гідність" указу 9 листопада, який "не ставить питання руба, не ломаетобщіни, а, роблячи спробу погодити різні форми землевласників-дення, відкриває простір особистого почину". Було оскаржене ут-ержденіе про зв'язок громади як з "аграрними заворушеннями", так ис загальною відсталістю сільського господарства імперії. Всі конкрет-ні поправки з метою "знешкодження" указу 9 листопада йшли врусле загальної задачі загальмувати процес ліквідації громади. Більш рішучу позицію - громаду не чіпати, а хутора іінтенсівное господарство насаджувати на землях, що знаходяться в рас-започаткували Селянського банку, - зайняв член правої групи Держ-ради гр.Д.А.Олсуфьев, який брав участь у роботі ОК в ка-честве запрошеного . Його лякав "швидкий темп, яким пошлоземельное справу" в той час, коли "поняття селян поплутані" (серед них "панує настрій, абсолютно устраняющеезаботу про завтрашній день"). Законопроект, на думку графа, вво-дил "земельний ажіотаж".

    На відношенні до законопроекту лівої групи не могло невимовна те, що позитивна робота над ним в дусі партійнойпрограмми була не можлива через незначну питомої еевеса в Держраді. Безсумнівно й те, що пріоритетною для левихбила так звана "реформа загальногромадянського характеру"; аг-рарная ж реформа Столипіна лише відсувала її, роблячи все більш проблематичною. Тому реакція лівих членів ОК було нега-ло. Думський доповнення вони відкидали, не бачачи "органіческойсвязі" його з указом і не приймаючи "примусового порядку пе-рехода" до особистого землеволодіння. Що стосується власне указа9 листопада, то ліві, не заперечуючи проти "бажаності й даженеобходімості врегулювати питання про вихід з общини окремих її членів групами або навіть поодинці", егорезкой піддали критиці. Головний недолік указу в тому, що він не витримує початку неупередженого ставлення: перетягуючи "весив користь подвірного володіння", він тим самим веде до разложеніюобщінного землеволодіння, тоді як "селянським обществамдолжен бути забезпечений вільний перехід до того чи іншого відуземлевладенія".

    Указ представлявся лівим не справедливо: "ін-Тереси населення, що володіє землею на громадському праві, прин-сят в жертву вигодам переходять до особистого володіння". Отсюдаопасенія, що указ "загрожує не тільки не усунути" нестійкий-с-земельних відносин, але "навіть посилити її на шкоду землі-Делія". Ліві не поділяли надій на указ, в його последствіяхоні вбачали чимало сумнівного і небезпечного: виделівшіесядалеко не завжди консерватори і друзі власності; слабиеоказиваются покинутими напризволяще; зростає пролетаріат "при слабкому у нас розвитку промисловості".

    Визнаючи, що громада не є совершеннуюформу землеволодіння і, "без сумніву, з часом поступиться местодругім форм", вони категорично були проти її "ломки". "Потрібно діяти обережно, - говорив О. А. Мануйлов, - напочве реформ і не відривати народ від історичних реформ. Пра-вітельство має земельний фонд і може влаштувати внутреннююколонізацію, не штовхаючи громаду у прірву ". Не можна зв'язувати, стверджував М. М. Ковалевський, з громадою "всі негаразди, відбувалося дівшіе на російській землі", причини нашої відсталості "не в общи-ні". Успішне втілення указу 9 листопада, так подчерківаемоеего захисниками, ліві ставили під сумнів: "Настрій виокрем-лівшічся селян далеко не всюди захоплене. До виділю обик-новенно спонукають не міркування незручності общинного земле -

    Ладен, а інші, як то: неприємності зі світом, думка занятьсяпромишленностью, а головне, якась нерозумна ідея, що есліне виділитися, то землю заберуть ". Посилаючись на" сумний опитанглічан в Індії ", на законодавчу практику і науку Заходу, ліві члени ОК закликали "дотримуватися у даній справі велику ос-торожность". Таким чином, у прагненні не допустити ускоренногораз-рушення громади в ОК склалася значна коаліція з 9 пра-вих її членів, 3 лівих і 1 з "центру". Вони зійшлися на тому, що зміст обговорюваного законопроекту "належало б огра-обмежити лише правилами, що визначають умови та порядок виходаотдельних селян з общини, за їх заявами про те, і юриди-етичні подання такого виходу".

    Більшість ОК (14 членів "центру" і праві В. І. Карпов іС.С.Стромілов) визнало "правильним допустити перехід від про-щінного землеволодіння до особистої власності на трьох главнихоснованіях, які вказані в законопроекті, схваленому Державним думою ". Найважливішу своє завдання прихильники реформивіделі в обгрунтуванні власне указу 9 листопада. Перш всегоподчерківалась його зумовленість реформою 1861 р.: хотясохраняла що склалися в дореформений період порядки земле-користування у селян, "проте вже і тоді предусматріваласьвозможность виходу окремих селян з общини і виділення вчастную власність належних їм ділянок". Тепер, пос-ле скасування викупних платежів "не може бути відмовлено в здійснювала-тичних того права, яке було надано" селянам ещев 1861 Однак визначити частку участі кожного у викупі зем-лі виявилося практично неможливо через недосконале рахун товодства за внесеними платежах, несправного утримання по-лостних архівів, приватних меж. Виникла необхідність оп-рідшали законні способи здійснення цього права, що і б-ло зроблено указом 9 листопада ..

    Г Л А В А 2 ПОЛЕМІКА За законопроектом 9 ЛИСТОПАДА 1906 п.1 Ставлення більшості ОК до Думської ДОПОВНЕННЯ.

    Члени більшості ОК як доказ жізненнос-ти указу відзначали результати трирічного його втілення вжізнь, вражаючу картину яких їм намалював товариш ми-Ністру внутрішніх справ А. Л. Ликошін, який виступив при обсужденііI відділу програми ОК 6 разів. "Огляд хуторів, - подтверждалЕрмолов, - робить саме сприятливе враження". Що стосується думського доповнення до указу 9 листопада, тобольшінство ОК знайшло його цілком прийнятним. "З боку юриди-чеський" воно не вбачає перешкод ні до збереження громади, ні до поступового переходу від неї до інших форм землевладе-ня, ні до негайного її скасування. Разом з тим большінс-тво ОК взяло до уваги ступінь підготовленості селян іпрішло до висновку, що в суспільствах, де загальні переділи про-продовжували періодично відбуватися, слід надати окремий-ним Домогосподарі "право зміцнювати за їх бажанням зміцнювати влічную власність перебувають в їх користуванні ділянки землю надають їх до одних місцях "(обов'язковий перехід в такіхобществах, всупереч звичаям і поняттям селян, викликав бина практиці" небажане замішання і труднощі в хо-зяйственной життя "селищ). Там, де загальних межі не билоні разу, обов'язковий перехід до подвірному володінню отвечаетправосознанію селян, і такий захід не можна назвати насільст-венною, тому що вона "в суті нічого не змінює, а лише уза-конівает природно що склалася і яка проіснувала майже 50 років форму володіння" . У суспільствах, де прЕделєв не було останнім гом 24 роки, обов'язковий перехід "має не менш тверде ос-нованіе, тому що цілком природно зробити висновок, що ці громади, з'ясувавши на досвіді шкоду і незручність загальних меж, отказалісьот них". З точки зору економічної, доповнення Думи представля-лось більшості ОК надзвичайно необхідним, оскільки вРоссіі землеробство - головне джерело матеріального добробут яния народу. Тим часом сільське господарство "далеко відстала" отзападноевропейского і не в змозі задовольняти потребнос-тям країни "навіть в тій мірі, як колись, до 50-х років ХIХстолетія".

    У наявності "хронічне недоїдання", наслідком чегоявляется фізичне виродження населення, засвідчене осві-детельствованіем новобранців в останні десятиліття. Біль-шенство ОК приходило до висновку, що "одною з найголовніших прічіннеудовлетворітельності нашого сільського господарства несомненнослужіт общинне землеволодіння", бо основні риси останнього-переділи, примусовий сівозміну, загальний випас худоби идр .- вбивають "всякі спонукання до поліпшення своєї ділянки" іпрепятствуют введенню " удосконалених способів господа-тва "; природним наслідком незадовільних прийомів про-ництва землі є її висушування, розвиток бур'янистих трав, розмноження шкідників і т.п. У ході дебатів члени большінстваОК привели численні докази "шкідливого впливу об-щінного землеволодіння на господарське добробут селянин ян". Внаслідок цього, укладало більшість ОК, "держава не може байдуже ставитися до питання про форму селянсько-го землеволодіння, безсумнівно пов'язаної з успіхами сельскогохозяйства, але, навпаки, зобов'язана вживати заходів до установленіюболее досконалих видів цього землеволодіння, спостерігаючи лише, щоб нічиї приватні права не були при цьому порушені і чтобисознаніе середовища, в якому ці заходи повинні проводитися в життя, було достатньо до того підготовлено ".

    Думський доповнення до указу більшості ОК представлялосьпріемлемим і з точки зору соціально-політичної. Громада, нагадували опонентам, "довгий час читалася у нас оплотомпротів освіти безземельного пролетаріату і поширення ня серед нижчих верств населення руйнівних політіческіхученій". В даний час, йшлося далі, "не представля-ється можливим стверджувати, що громада страхує від злиднів іпредупреждает від освіти пролетаріату", тому що зростання населеніярезко загострив малоземелля, в умовах якого "працю на Наді-ленній землі вже не в змозі прогодувати всіх участніковпользованія нею ".

    А право на землю "тримає общинників в дерев-ні". Достаток сільського населення в загальному значно знизив-ся в останні десятиліття, а багато селян, що залишилися вобщіне, зазнають "велику потребу і менш забезпечені, ніж особи, що звернулися до фабричного праці або міським промислів". Між-ду тим трирічний досвід застосування указу 9 листопада цілком звіт-ливо намітив полегшення ситуації: частина селян, відриваючись отземлі, без шкоди для сільського господарства йшла в обрабат-БЕЗПЕЧУЮТЬ промисловість, інша частина втратили землю, але ще "тяжіють до землеробського праці" служило матеріалом дляправільно організованого переселення, а третина втратили землю шукала заробіток на місцях як сільськогосподарс-них робітників. З'ясувалося також, що громада "не виховує ні чувствауваженія до права власності, ні підпорядкування необхідному вгосударственной життя порядку, а, навпаки представляє бла-годарную грунт для поширення самих крайніх соціальнихвзглядов". Законопроект ж створює можливість образованіязначітельного класу дрібних земельних власників, крепкіххозяев, "провідних за свій страх власне господарство і стремено-трудящих захищати плоди своєї праці", що забезпечить у майбутньому "стійкість цивільного життя і всього державного по-рядка". Такі мотиви, з яких більшість ОК вважало необ-дімим зробити "все можливе, щоб закон послужив до швидкої-му знищення громади та проведення почав особистого землевладе-ня".

    п.2 ПІДСУМКИ РОБОТИ Особлива комісія.

    Багатьом в ОК обмеження думського проекту здавалися недос-таточнимі: вони побоювалися розпродажу селянами своїх земель іперехода останніх до рук представників інших станів. Від-частини тут позначився традиційний дворянський погляд на селян. "Слід, - вважав Стішінскій, - оберігати селян так само, як дітей, від усього небезпечного". Когось лякали прецеденти: так, у Галичині в умовах повної свободи відчуження крестьянскіхучастков за короткий термін, з 1870 по 1880 р., 400 тис. селянин

    янських ділянок були продані особам інших станів. Але глав-ное, що стояло за цією турботою про селян, було прагнення "знешкодити" указ 9 листопада. "Всі поправки, - справедливо за-метил Н. П. Балашев, - докорінно змінюють закон 9 листопада, клонятсяк зменшення особистих прав, що дарували законом". Більшість ОК погодилося з думської редакцією ст. 35 іотклоніло всі поправки до неї, виходячи при цьому з того, що, по-перше, селяни "міцно сидять на землі", по-друге, пре-доставлення суспільству права переважної купівлі суперечать чит основної мети закону і неминуче гнобити домохазяїна пріпродаже; по-третє, Селянський банк, куди можливий заставу, перебуває під контролем уряду. З Думою ОК розійшлися лише в питаннях про доплату за ізлішкіукрепляемой землі, про права на надра зміцнюються ділянок і отом, хто у спірних випадках визначає господаря. За другімстатьям більшість ОК, відхиливши поправки супротивників законоп-роект, погодилася з Думою.

    Два доповідача (М. В. Красовський - по всьому законопроекту, Стішінскій - по відділах, не викликали розбіжності) повинні билідоложіть загальним зборам Держради підсумки роботи ОК: особоемненіе Ушакова, відкидав і саму необхідність, і поліз-ність подальшої дії указу 9 Листопад; особливу думку трехлевих членів ОК, які пропонували відхилити Думський доповнення (статті 1-8 законопроекту) і розраховували "поліпшити зневаживши-ками" ту частину законопроекту, що відтворювала указ 9 нояб-ря; думку меншини ОК (8 правих і Гевлич висловилися заісключеніе статей 1-8 і вони ж, без Наумова, вважали необ-дімим істотно обмежити право відчуження) і думка більшості ОК, що схвалила законопроект Думи "у головних його Очер-таніях" ..

    Г Л А В А 3 РОЗГЛЯД УКАЗУ У Держради. пр1 Столипін І ЙОГО Пор У Держради.

    Загальні збори розглядав законопроект з 15 березня по30 квітня 1910 До цього часу в Держраді склалося при-мірне рівність сил його прихильників і супротивників. Обумовлюються ленна цим напруженість обговорення посилювалася, мабуть, ще й правою інтригою проти Столипіна. Два дні зайняла загальна дискусія, в результаті якої решенобило перейти до розгляду статей. У ході її обнаружілосьпротівостояніе по лінії уряд - права група і блоки-вання лівої групи з правими. У перший же день обсужденіясразу ж після доповідей ОК виступив глава уряду. Замі-тив, що попередні оратори звільнили його від обязанностіраз'яснять істота і значення указу 9 листопада, а в Думі, ОКГоссовета, вчених товариства і пресі з приводу його "сказаноуже все", Столипін зосередився на принциповій стороневопроса. Він звернув увагу загальних зборів насамперед наобстоятельство, недостатньо, на його думку, "враховуються, а, може, й навмисне замовчувалися: гарячий відгук населенняв закон 9 листопада, ця прокинулася енергія, сила, порив, цей бурхливий почуття, з яким майже один шоста частина ... домохо-зяев общинників перейшла вже до особистого землеволодіння ". Звернувшись далі до часу та обставинам ізданіяуказа, Столипін підкреслив глибоку його обумовленість потреба ми соціально-економічного розвитку суспільства. "Адже це билодовольно похмурий час - нагадав він, - свобода насильства, когданасіліе це інші вважали за можливе знищити насильством ж, примусовим відчуженням власницьких земель". Виданий ветіх умовах, указ був, з точки зору дворянської правою, ак-том "политичиских розгубленості слабкого уряду, котороезря відразу розкидало весь свій баласт: землі удільні, громад-ний лад - все в жертву гідрі революції". З точки зору Столипіна, все було інакше: указ явілсярезультатом "продуманого, принципового" ставлення до того, що відбувалося в той час в Росії; це було лікування, в осно-ве якого - точний діагноз: "соціальна смута вигодувала івспоіла нашу революцію"; лікування "корінний хвороби", которуюоднімі тільки політичними заходами не вилікуєш, - бід-ності і неуцтва селянства, його земельної настрої; указом закладався "фундамент, основа нового соціаль-но-економічного селянського ладу".

    У думському додаток до указу Столипін не побачив нічого, окрім бажання прискорити перехід до особистої власності, і віз-разив лише проти визнання участко-спадковими тих об-вин, в яких не було загальних переділів за останні 24 роки, вважаючи, що з-за технічної складності операції "справа не ус-корілось б, а, навпаки, загальмувалося б".

    п.2 ПОЗИЦІЇ ЧЛЕНІВ ЗБОРІВ ДЕРЖРАДИ.

    Праві прийняли умови спору і виклали своє поніманіепрінці піальной боку проблеми. Олсуфьев, спробувавши свя-мовити "загальною думкою" поправки меншини ОК, висловив непріятіеновой аграрної політики в цілому. Перш за все, його приводили в "збентеження" непослідовність і суперечливість правитель-ства в аграрному питанні: "Тепер нам кажуть, що черезсемь-вісім триріччя громади не буде, а тоді (в маніфесті 26февраля 1903 р.) говорили про її незиблімості" - " так де ж правий-так "? Під сумнів було поставлено і затвердження Столипіна, чтоуказ підтверджується життям: вихідці з общини і закрепленіеобусловлени зовсім не усвідомленим інтересом, тут "впливає відомого-ва смута, пануюча у селян в даний час, і раз-ні агітації, просто інший раз негожі". У селі, ут-верждал він, "по відношенню до цього закону, ентузіазму ні в когонет, а є якесь здивування, що щось робиться", а ха-рактер власності на закріплюється землю "просто йде в раз-рез з загальним селянським правосвідомістю ". На місцях, обобщалОлсуфьев, йде "не творчий процес хутірського хозяйстваі особистої власності, а відбувається успішний процес зруйнований-ня громади".

    Тому "вирішувати так швидко в ім'я тільки общейдоктріни, підвести селян під загальний стан всіх другіхлюдей в Росії, в ім'я спільної вирівнюючої і який-то, по-моє-му, псевдоосвободітельной доктрини, жодним чином не можна". "Корективи" правих виглядали так: Думський доповнення куказу виключити, а залишену частину виправити в дусі маніфес-та 26 лютого 1903, тобто забезпечити вихід з общини окремих-ним Домогосподарі, "але при неодмінної умови збереження самої громади".

    Позицію лівої групи в загальних зборах виклав Мануйлов.Позітівная частина виступів лівих членів Держради, як і ВОК, була лаконічною і неконкретною - вони явно предпочіталікрітіку. Звинувачуючи уряд у "розрухи громади", Ковалевскійпріводіл лякають цифри: 48% надільної землі "з сегодняшнегона завтрашній день" можуть опинитися у приватній собственностідомохозяев. "Панове! - Вигукував він .- Більшої земельної рево-Люції світ ще не знав". І тут же стверджував, що "закон навіть нестворені того, що називають особистою, вільної, ніким не обмежуючи-емой, а тому що привертає, власністю", чим викликав язви-тільні репліки Красовського: "Де ж грандіозність зміни? ... Де безприкладна революція в аграрних відносинах, про які-рій професор М. М. Ковалевський говорив у першій частині своєї ре-чи? " Трохи пізніше, на засіданні 19 березня, Ковалевський так сформували-ліровал програму групи: вона "зводиться до того, щоб провести життя те правило, яке англійці висловлюють словами" прочьрукі ". Надайте самим зацікавленим, по йдуть-тва ... вирішувати - вийти Чи ним у складі світу ".

    Така по-зіція лівої групи заслужила високу оцінку правих. Аргументація прихильників указу в ході дискусії в общемсобраніі була суттєво посилена. Член "центру" Калачев вподтвержденіе життєвості указу привів довідку: в губерніяхсеверного промислового району "більшість земств вже ассіг-нова кошти на сприяння правильній постановці отрубнихкрестьянскіх господарств, тим самим визнавши доцільність за-кону".

    Гостра дискусія в загальних зборах розгорнулася вокругдумского доповнення до указу 9 листопада і перш за все ст.1 зако-нопроекта. Супротивники, як і в ОК, знаходили Думський доповнення "марним" в сенсі практичних результатів і "шкідливим", з точки зору "правильно зрозумілих цілей землевпорядкування". Юридична конструкція його представлялася їм несостоятельной.Прізнавая тяжке становище селянства, вони не счіталіобщіну його причиною, і взагалі вважали, що "центр ваги аг-рарной політики лежить не в питанні про форми землеволодіння, а ввопросе про способи сприяння агрікультурному процесу". Пра-вітельству радили не поспішати, бо й так - де процес виокрем-ла в хутори й села сильно відстає від процесу укрепленія.Било і відвертіше заяву про бажання "зберегти те, що ви маєте намір скасувати". При цьому лякали пролетаріза-цією і неминучою у зв'язку з нею класовою боротьбою, "котораяможет повісті, в кінцевому результаті, г диктатури большінствакрестьянскіх робітників". Прихильники зробили акцент на безсумнівною, на їх погляд, вигоди від указу для маси сільського населення. Цим заходом, го-заговорив Красовський, впроваджується у величезну масу селянства "рятівний поняття про власність". Рятівне в психологічному відношенні: селянин, стаючи власником, набуває "тверде свідомість незиблімості права на свою зем-лю", усвідомлення своєї міцності на землі, свідомість своєї справи, у нього формується "повага до чужої власності" - цим задо-закладати можливість переходу селянства "з колишнього ар-хаіческого порядку колективізму і безправ'я" до свободнойгражданской життя.

    Рятівне - в економічному: у селянина встановлюється "любовний зв'язок" з землею, последняястановітся благом, надбанням, яким варто дорожити длясебя і нащадків, а сам селянин - господарем, а не временнимпользователем - хижак, буде скорочуватися черезсмужжя, таккак у подворніков сильніше прагнення до разверстанію і вони промінь-ше і швидше з цим справляються; особистий інтерес стане "движ-щей силою" народного прогресу. Таким чином, на думку прихильників думського доповнення, прискорене і насильницьке знищення громади було необхід-мо, з огляду на сучасний стан Росії, і ще більше - сучетом потреб її майбутнього розвитку: "Росія залучена в міровойтоварооборот і лише при підйомі платіжних сил крестьянскоймасси можна буде досягти широкого задоволення тих куль-турне потреб, які з нагальною потребою требуютскорого дозволу ". Дискусія тривала чотири дні, але результат її залишався нея-вересні. Визначено вплинуло на рішення загальних зборів настрій-ние в Думі. 22 березня 103 голосами проти 75 воно виключило ізсостава ст.1 згадка про тих товариствах, в яких не було пе-рідшали на протязі 24 років.

    Та ж частина ст.1, де мова йшла усуспільнив, в яких не було загальних переділів з часу Наді-лення їх землею, була прийнята 90 голосами проти 88

    ВИСНОВОК

    Боротьбу за "знешкодження" указу 9 листопада праві плеєр-ли. Найбільш імпульсивні з них намагалися продовжувати її Застеньє Маріїнського палацу. І. Гофштеттер закликав добітьсяізданія іменного указу "про призупинення дії настільки небез-ного за своїм впливом явно руйнівного закону". ЕпіскопГермоген намагався впливати через Распутіна. Інші, більш тверезо, розуміли неможливість по-плямою руху. Глибоке почуття безвиході охвативалоправих опонентів Столипіна: за переходом селян до лічнойсобственності на землю манячіло надання їм економічно-го і політичного рівноправ'я, а в підсумку - поява новойдемократіческой сили як основного елементу суспільного і по-літичної житті країни. Єдине, що залишалося делатьпредставітелям правого табору, - це гальмувати в міру сил ре-алізації реформи і заважати уряду використовувати її у по-літичних цілях

    ПРИМІТКИ _стр.4

    1.В указі мова йшла про вихід з общини окремих домохозя-їв по їх про те заяв, а Дума постановила визнати перейшли до спадково дільничного володінню гро-ва, в яких не було загальних пе?? Еделєв з часу наділі-ня їх землею або в останні 24 роки. _стр.5 1.Пасхалов К. та Шарапов С. землевпорядкування або землеразо-ширення? М. [1909]. С.30.

    2.Удельний вага правою групи його, становив наприкінці пер-вої сесії (початок липня 1906) .21,93% на 1 січня 1910 виріс до 40,72%.

    3.Отмеченное вище Думський доповнення було зроблено, за свідченням Шидловського, у передбаченні "сильної оппозит-ції" указу і "мало на меті привернути на себе увагу Держав-ного ради з тим, щоб у потрібний момент його ус-тупити, але зате зберегти саму суть указу 9 листопада "(Ши-Ловска С. І. Спогади. Ч.1.Берлін, 1923.С.178-181).

    4.Вітте С.Ю. Воспомінанія.Т.3.М., 1960.С.390.

    5.Правітельственний вісник. 1908.14 лютого _стр.6

    1.РГІА, ф.1162, оп.4, д.1, л.651-653.

    2.Самарін Ф. Д. Яким чином можна було б послабити шкідливі наслідки указу 9 листопада 1906? М., 1909.С.2.

    3.Прічіна була в тому, що наприкінці четвертої сесії 70 ви-борних членів Держради вибували за закінченням терміну хат-Ранія по долі. Влітку 1909 мали відбутися вибори, по яких праві розраховували провести додаткові канди-датура.

    4.У Держраді тоді було три групи: права, октябрист-ський "центр" і "ліва", що складалася з кадетів і близьких до них. З 143 присутніх у засіданні 20 жовтня 71 (49,6%) входили до групи "центру", 15 (10,5%) були пра-вимі. Це зумовило складу ОК: 3 "лівих" (виборні М. М. Ковалевський, А. А. Мануйлов і В. П. Енгельгардт); 15 чле-нів "центру": 10 з основної групи (призначені Н.П.Ба - лашев, кн. Б. А. Васильчиков і А. С. Єрмолов; виборні Д. К. Гевлич, М. В. Красовський, І. М. Леонтович, кн. П.Н.Тру-Бецко, Ю. В. Трубников , Б. І. Ханенка та А. І. Яковлєв, який помер 27 грудня 1909 і замінений з 15 січня 1910 приз-начення А. П. Нікольським); 2 з автономної групи "правого центру" (виборні С.Е . Бразоля та А. Б. Нейдгарт); 3 з "ко-ло" (виборні І. Е. Олізар, К. Г. Скірмунт та І. А. Шебеко); 12 правих (призначені С. С. Бахтеев і А. С. Стішінскій і вибір-ні В. М. Андрієвський, В. А. Бутлеров, М.Я.Говорухо-Отрок, В. А. Драшусов, В. І. Карпов, А. А. Наришкін, А. Н. Наумов , С. С. Стромілов, А. П. Струков і Я. А. Ушаков).

    5.Программа представляла собою перелік питань, розбраті-ділених в три відділи. У першому - 1 питання: відхилити за-конпроект або перейти до його обговорення, у другому - 8 питань, що випливали із змісту законопроекту: приз-нать чи суспільства, де не було загальних переділів в останні 24 роки, які перейшли до подвірному володінню? якою має бути власність на землю надільну що виділяється з громади: особистої або сімейної? та ін; третій відділ преус-матрівал обговорення тих статей законопроекту, за якими під час обговорення другого відділу не будуть зроблені окремі висновки (РГІА, ф.1162, оп4, д.1, л.266-266об.). _стр.7

    1.Там ж, л.281-282 ,290,299,301,319,331-332 ,843-847. Коріння поглядів Ушакова - в його Народницькому минуле: в 1863 р. 22-річний поручик і слухач Миколаївської інженерної академії був звинувачений "у розповсюдженні шкідливих ідей меж-ду фабричними працівниками за допомогою читання та передачі творів обурливо

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !