ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Розміщення та діяльність евакуйованих заводів в Новокузнецьку
         

     

    Історія
    Міністерство загальної та професійної
    освіти РФ
    Кемеровський державний університет
    Кафедра Історія Росії



    РЕФЕРАТ
    З дисципліни: Історія Росії
    По темі: Розміщення і діяльність евакуйованих заводів в Новокузнецьку



    Виконав:
    студент групи
     
    Перевірила:

    Кемерово
    2000



    Зміст
    Необхідність евакуації продуктивних сил
    Евакуація в Кузбас
    Розміщення підприємств в Новокузнецьку
    Випуск озброєння
    Виробництво хімічної продукції
    Боєприпаси для фронту
    Висновок
    Список використаної літератури




    Необхідність евакуації продуктивних сил.

    З перших днів Великої Вітчизняної війни проти фашистських загарбників війська Червоної Армії, не завершили підготовку до оборони, терпіли поразки на фронті. Повністю відмобілізувати німецькі війська швидко просувалися по території нашої країни. Незабаром вони підійшли до Смоленська, Ленінграда, в жовтні оволоділи Можайськом, Донецьком і Харковом. У міру просування противника з небезпечних районів проводилася евакуація як населення, так найбільш важливих заводів і фабрик. Всього було евакуйовано 2593 підприємства. У переважної частини це великі оборонні та працювали на потреби оборони заводи.

    Евакуація в Кузбас.

    Евакуація була лише однією стороною епопеї порятунку продуктивних сил країни. Другий її стороною стало розміщення і введення в експлуатацію евакуйованих підприємств. З усієї маси евакуйованих заводів деяка їх частина спрямовувалася в Кузбас.

    На основі доступних раніше архівних даних можна говорити про розміщення в Кузбасі обладнання 53 евакуйованих заводів і фабрик, двох енергоагрегатов, 39 установ та організацій, 23 ремісничих училищ і 30 шкіл ФЗН. Але розширився доступ до архівних документів, які перебували раніше на спеціальному зберіганні і є недоступними для дослідників, дозволяє істотно доповнити перелік розміщених в Кузбасі евакуйованих підприємств. Як свідчить спеціально складена таблиця, він майже в півтора рази перевищує попередні відомості. І в основному за рахунок оборонних заводів.

    Розміщення евакуйованих заводів в Кузбасі

    Найменування евакуйованих підприємств Місце розміщення евакуйованого обладнання Новостворене підприємство 1 Азотно-туковий завод Наркомату хімічної промисловості (НКХП), м.Горлівка Кемеровський азотно-туковий завод (сюди також прибули Дніпродзержинський і Лисичанський АТЗ) 2 Хімічний завод № 20 (НКХП), м.Рубіжне 3 Хімкомбінат м.Новомосковськ 4 Азотно-туковий завод г.Сталінград 5 Завод № 510 Наркомату боєприпасів (НКБ), г.Ногінск Кемеровський мехзавод Завод № 606 НКБ г.Кемерово 6 Завод № 187 НКБ (частково). Частина устаткування заводу № 510. Частина устаткування хімічного заводу № 20 НКХП м.Рубіжне Кемеровський досвідчений гідрогенізаціонний завод (ОГГЗ) Завод № 510 НКХП, г.Кемерово Завод № 11 НКХП, г.Кемерово 7 Завод ім. Фрунзе НКБ Кемеровський комбінат № 392 «Прогрес» НКБ 8 Завод № 9 НКБ м.Шостка 9 Завод № 101 НКБ, м.Дніпродзержинськ Завод № 573 НКБ, г.Кемерово 10 Завод № 323 НКБ, г.Алексін 11 Завод № 100 НКХП, м.Новомосковськ 12 Завод № 64 НКБ, м.Горлівка Частина устаткування хімічного заводу № 20 НКХП, м.Рубіжне Будувався Кемеровський завод вибухових речовин Завод № 319 «Комунар» НКБ, г.Кемерово 13 Завод № 6 «Оргавіапром» Наркомавіапрома (НКАП), г.Ржев Будівля ВОХР г.Кемерово Завод № 6 НКАП, г.Кемерово 14 Анилинокрасочной завод НКХП, м.Рубіжне Будівля Кемеровський заводів коксохімічного, азотно-тукового і № 319 Завод № 630 (АКЗ) НКХП, г.Кемерово 15 Московський Дербеневскій завод НКХП 16 Електромеханічний завод Наркомелектропрома (НКЕП), м.Харків, цехи двигунів змінного струму Кемеровський універмаг, гаражі, трамвайний парк Завод № 652 (КЕМЗ) НКЕП, г.Кемерово 17 Завод пластмас НКХП, г.Орехово-Зуєво Будувався Кемеровський трубопрокатний завод, образно-механічний завод горпромкомбіната, Палац праці Завод «карболену» НКХП, г.Кемерово 18 Саліциловий завод, м. Москва частина обладнання Школа в рудничні районі г.Кемерово Завод № 36 Наркомздоров'я, г.Кемерово 19 Військово-Педьківні завод № 1 м. Ленінград 20 Обладнання коксохімічних заводів: Запорізького Кемеровський коксохімічний завод 21 Дніпродзержинського 22 Донецького 23 Костянтинівського 24 Краматорського 25 Керченського 26 Старо-Костянтинівського 27 Серговський 28 Мушкетівська 29 Ново-Смоляниновському 30 Рутченківської 31 Ольховського 32 Ханженховского 33 Харківського 34 Щербинівського 35 Воронезького заводу № 2 Частина устаткування Маріупольського КХЗ 36 «Червоний Тигель» Наркомстанкостроенія, г.Луга Будинки Кузнецького металургійного комбінату Завод «Червоний Тигель», г.Новокузнецк 37 Завод ім. К. Лібкнехта, Донбас Кузнецький металургійний комбінат 38 Машинобудівний завод, м.Дебальцеве 39 Машинобудівний завод, м.Слов 'янськ 40 Ливарно-механічний завод, г.Серго 41 Ливарно-механічний завод, м.Слов 'янськ 42 Ново-Макіївський коксохімічний завод 43 Коксохімічний завод, м. Маріуполь 44 Завод «Дніпроспецсталь», м. Запоріжжя 45 Завод металоконструкцій, м. Дніпропетровськ Будувався Новокузнецький завод металоконструкцій Завод металоконструкцій, г.Новокузнецк 46 Феросплавний завод, м. Запоріжжя Будувався Новокузнецький феросплавний завод Феросплавний завод, г.Новокузнецк 47 Алюмінієвий завод, м. Запоріжжя Будувався Новокузнецький алюмінієвий завод Алюмінієвий завод, г.Новокузнецк 48 Цементний завод, м. Дніпродзержинськ Будувався Новокузнецький цементний завод Цементний завод, г.Новокузнецк 49 Цементний завод, м. Орджонікідзе 50 Механічний завод, м.Київ Споруджувана Новокузнецкая льнопрядільная фабрика Завод № 526 51 Цехи машин постійного струму електромеханічного заводу, м.Харків Центральна електростанція (ЦЕС), майстерні гірничого технікуму, гараж, г.Прокопьевск Завод № 651 (Електромашина) НКЕП, г.Прокопьевск 52 Завод «Мотор», м.Харків 53 Механічний завод, м.Красний Луч Центральні електромеханічні майстерні (ЦЕММ), г.Прокопьевск Рудоремонтний (механічний) завод, г.Прокопьевск 54 Тютюнова фабрика ім. Урицького, м. Ленінград Допоміжні приміщення, г.Прокопьевск Тютюнова фабрика, г.Прокопьевск 55 Завод «Червоний Жовтень» Наркомугля, м.Харків ЦЕММ, г.Ленінск-Кузнецький Рудоремонтний завод «Кузбассугля», г.Ленінск-Кузнецький 56 Завод № 220 «Моселемент» НКЕП Промислові будівлі, г.Ленінск-Кузнецький Завод № 587 «Кузбасселемент» НКЕП, г.Ленінск-Кузнецький 57 Філія оптико-механічного заводу, евакуйованого в Новосибірськ Промсооруженія та ін, г.Ленінск-Кузнецький Завод № 588 НКБ, г.Ленінск-Кузнецький (електроламповий) 58 Завод НКУП «Світло шахтаря», м.Харків Рудоремонтний завод, г.Анжеро-Судженськ Анжерська машинобудівний завод НКУП 59 Завод НКУП «Червоний металіст", м.Конотоп 60 Скляний завод «Великий Жовтень» Будувався шпалопропітний завод, г.Анжеро-Судженськ Анжеро-Судженськ скляний завод 61 Батишевскій скляний завод 62 Хіміко-фармацевтичний завод ім. Семашко, м.Москва Частина устаткування Московського саліцилового заводу Соціально-побутові та промислові приміщення, г.Анжеро-Судженськ Анжеро-Судженськ завод № 37 Наркомздоров'я (Хімпромзавод) 63 Завод «Червоний Круль» НКУП, г.Таллинн ЦЕММ, г.Кіселевск Киселевський углемашзавод 64 Рудоремонтний завод НКУП, г.Рутченково 65 Завод № 70 ім. Володимира Ілліча НКБ, м.Москва Киселевський госмашзавод НКУП Завод № 605 НКБ, г.Кіселевск 66 Завод «Укрцинк», м. Костянтинівка Беловскій цинковий завод 67 Завод № 482 Наркомату мінометного озброєння (НКМБ), м.Коломну Ремісниче училище, школа № 1 та ін, г.Белово Завод № 842 НКЕП, г.Белово 68 Завод кіноапаратури (КИНАП) ім. Дзержинського, м. Одеса Беловскій міської Ради депутатів трудящих Завод КИНАП, г.Белово 69 Завод КИНАП, м.Москва 70 Завод «Спецмашдеталь», м.Київ Виробничі приміщення, ст.Промишленная Завод «Спецмашдеталь» Обллегпрома, пос.Промишленная 71 Колодкового-каблукові фабрика, м.Київ Виробничі приміщення 72 Завод протипожежного обладнання НКМБ, г.Лівни Площадка в г.Топкі Завод протипожежного обладнання (ППО) НКМБ, г.Топкі 73 Завод «Більшовик» НКБ, м. Ленінград Будується завод «Т» у ст.Юрга Завод № 75 НКБ, пос.Юрга 74 Завод «Барикади» НКБ, г.Сталінград Прибували в Кузбас евакуйовані заводи розміщувалися в промислових центрах. Рішення про виділення необхідних будівель і приміщень приймалися виконавчим комітетом Новосибірської обласної Ради депутатів трудящих на його звуженому засіданні, а частіше бюро Новосибірського обкому ВКП (б), який здійснював і адміністративно-розпорядчі функції. Ці рішення зберігалися в «Особливих папках», які в партархіві Кемеровського обкому КПРС знищені в 1991 році, але в архіві Новосибірського обкому збереглися.

    Обком і міськкоми партії стежили за введенням в експлуатацію обладнання, вживали заходів з надання допомоги евакуйованим підприємствам робочою силою і житловим пристроєм, виділенням місцевих будівельних матеріалів.

    Розміщення підприємств в Новокузнецьку.

    У Новокузнецьк перших прибув завод Наркома будівництва «Червоний Тигель» з м. Луги Ленінградської області. 21 липня бюро Новосибірського обкому ВКП (б) зобов'язав розмістити завод в існуючих і будувалися будівлях Кузнецького металургійного комбінату.

    Потім, за постановою ДКО від 18 серпня 1941 року, почалася евакуація заводів південної металургії. На КМК прибуло до 4 тисяч вагонів з восьми підприємств. Менш ніж за місяць на базі верстатів заводу ім. К. Лібкнехта створили новомеханіческій цех. Верстати й агрегати Дебальцевського, Слов'янського та Серговський ливарно-механічних і Слов'янського машинобудівного заводів використовували для створення ще п'яти аналогічних підрозділів, а пізніше і мехцеха № 6.

    Частина устаткування Слов'янського і Дебальцевського ливарно-механічного заводів використовували для створення цеху з виробництва обладнання коксохімічних цехів і заводів Уралу та Сибіру. Прибуло обладнання Ново-Макіївського і Маріупольського коксохімічних заводів використовували на комбінаті при спорудженні п'ятого коксової батареї.

    Особливо важливим завданням було завдання введення в експлуатацію прибула оснащення з заводу «Дніпроспецсталь» і створення на комбінаті електросталеплавильного цеху.

    На лад феросплавному заводі розмістили обладнання евакуйованого з м. Запоріжжя заводу феросплавів. Постановою РНК СРСР від 29 серпня 1941 передбачалося першим піч ввести до 1 березня, а другий - до 1 травня наступного року.

    Всього прибуло 138 вагонів, у тому числі 70 з обладнанням, 10 з матеріалами і 58 з людьми.

    Разом з евакуйованими робітниками і інженерно-технічними працівниками на будівництві працювали бійці стройбатальона, вільнонаймані робітники, випускники школи ФЗН і ув'язнені Сіблага.

    Евакуйоване устаткування забезпечувало лише близько 26 відсотків його потреб на заводі. Останнє виготовлялося на місці. Перша піч вступила в дію 7 липня 1942 року, піч № 2 - 20 жовтня і 7 листопада - піч № 4. Випускався феросиліцій відправлявся на заводи наркоматів чорної і кольорової металургії, важкого машинобудування, озброєння, танкової промисловості, мінометного озброєння, шляхів сполучення.

    Незабаром після початку війни Волховський алюмінієвий завод припинив свою діяльність, а Богословський завод - БАЗ - на Уралі лише набирав силу. Третій - Запорізький - встигли частково евакуювати в м. Новокузнецьк, де розгортався будівництво аналогічного заводу.

    Передбачалося змонтувати 152 електролізних ванні і ввести їх в квітні, а першу чергу ТЕЦ - 15 серпня 1942 року. Із Запоріжжя прибула тільки частину агрегатів для майбутньої ТЕЦ. Ванни, оснащення виготовляли самі. Затягуються терміни. Робочих будівельно-монтажної частини - ОСМЧ-3 - не вистачало. Тому ДКО 18 серпня 19942 року направив сюди 4500 осіб і наказав ввести в дію першу чергу заводу 15 жовтня 1942.

    Спішно монтували ванни, добудовували ділянку лінії електропередач між Ленінському-Кузніцкім і Белово, за якою повинна піти електроенергія з Кемерова.

    З евакуйованих робітників Волховського заводу організували нове будівельне управління № 6, що споруджуються ТЕЦ. До грудня в цеху № 3 змонтували 40 ванн. У ніч на 7 січня 1943 металурги видали крилатий метал з першого ванни.

    На будується в м. Новокузнецьку заводі металоконструкцій ім. Молотова розмістили обладнання, евакуйоване з м. Дніпропетровська. Підприємство намічалося ввести в грудні 1941 року. Частина оснащення, яку не монтували, зберігали на складах під навісами. Обладнання двох цементних заводів з м. Дніпродзержинська та м. Орджонікідзе доручили сіонтіровать і ввести в дію КМК.

    Розрізнене обладнання, основу якого складали верстати механічного заводу з м. Києва, зібрали на майданчику що будувалася з 1939 року в Новокузнецьку льнопрядільной фабрики. Постанова від 16 серпня 1941 РНК СРСР вирішив створити тут збройний завод. У вересні евакуйований з Києва Строймонтажтрест № 53 доробляв наявні і зводив нові корпуси. Водночас тривав монтаж обладнання, комплектували і навчали робочі кадри.

    До лютого 1942 року на завод прибуло 257 верстатів, і вже 95 працювали. У червні працювало 350 верстатів і ще 155 монтували. Отримуючи частина деталей з інших заводів, нове підприємство № 526 Наркомату озброєння початок видавати продукцію.

    У Новокузнецьк евакуювали і заводи № 252 і № 192 Наркомату суднобудівної промисловості. Завод № 252 був об'єднаний з перевезених з м. Петропавловська (Казахстанського) заводом № 253. Однак у першому кварталі 1942 підприємство № 192, а в 1943 році - і № 252 реевакуіровалі з міста.

    Разом в м. Новокузнецьку залишилося обладнання 15 підприємств з 74 евакуйованих у Кузбас. На його базі створено шість нових заводів і істотно розширено Кузнецький металургійний комбінат.

    Випуск озброєння.

    З перших днів війни в нерівних боях втрати, як військ, так і зброї були величезними. Особливо великими були втрати мінометів. За друге півріччя 1941 року вони досягли 60,5 тисяч, тоді як перед війною їх було у військах 56,1 тисячі. Це означає, що забезпечення ними діючої армії цілком залежало від поточного виробництва.

    Бюро Новосибірського обкому 23 жовтня вирішило організувати виробництво мінометів в Новокузнецьку і Кемерові. Кузнецький металургійний комбінат і депо станції Новокузнецьк отримали завдання забезпечити спільно випуск в четвертому кварталі 350, а в січні 1942 року - 750 батальйонних 82-мм мінометів. Їх виробництво організовувався на основі кооперування низки підприємств.

    Великі були втрати на фронті стрілецької зброї. За ручним і станковим кулеметів за перше військове півріччя вони досягли 62,4 та 64 відсотки і перевершували їх поточне виробництво. За 1942 рік втрати ручних кулеметів на фронті склали 30,2 відсотка. Винятково важливою у зв'язку з цим була роль Новокузнецького заводу № 526 Наркомату озброєння. Йому пропонувалося збільшити освоєний виробництво ручних кулеметів. Але будівництво заводу ще тривало. Не вистачало будівельників і матеріалів. Надходили обладнання було нерідко некомплектних. Монтаж його, та ще в недобудованих цехах, йшов повільно. У червні 1942 року працювало лише 68 відсотків прибулих верстатів.

    Наркомат озброєння замінив на заводі директора. Замість М. С. Новикова він призначив Н. А. Дубасова. Наркомат надав значну допомогу заводу. У серпні з інших збройних заводів у Новокузнецьк приїхали 770 робітників. Прибутки інженерно-технічні працівники з Ковровського, Іжевського і Тульського заводів. Восени і взимку прийняті на завод багато робітників та ІТП, евакуйовані з Ленінграда, Донбасу і Сталінграда.

    Але житлово-побутові умови на новому заводі були вкрай незадовільними. Один рубаний і п'яти каркасно-засипних бараків задовольняли потреби більше, ніж двохтисячного колективу в житло лише на 20 відсотків. Більшість влаштовувалося на приватні квартири, в сусідні селища. Інженерно-технічні працівники жили в приміщенні школи, в бараках і на приватних квартирах.

    Заводське підсобне хозяйство тільки лунало. Та й знаходилося в 60 кілометрах. Так що доповнення до харчування по картках було мінімальним. Бували прогули і випадки дезертирства робітників. Завод постійно відчував велику нестачу робочих, часом понад півтори тисячі осіб. Колектив заводу наполегливо налагоджував виробництво. Якщо в лютому працювало тільки 95 верстатів - 33 відсотка з 257 що надійшли на завод, то в грудні 1942 року з 914 верстатів вже працювало 727 - 80 відсотків.

    Будівництво заводу особливо посилився в 1943 році. Споруджувалися багато нові цехи. Почавши випуск кулеметів Дп в червні 1942 року, завод з серпня щомісячно виконував і перевиконував завдання ДКО. Приклад у роботі показував фрезерувальник П. А. Грачов, слюсарі Г. В. Дьомін та А. П. Татаринов, бригадир заточувальник Я. І. Требенніков, майстер В. А. Іхвіщенко.

    Однак у заводу були проблеми. Собівартість продукції, що випускається перевищувала планову. Відпускну ціну одного кулемета Дп встановили в 1200 рублів, а собівартість його виготовлення на заводі обходилася в 1890 рублів. Ще складніше було з танковим варіантом кулемета, освоєння випуску яких розпочато у лютому 1943 року. Заводська собівартість кулемета Дт становила 2555 рублів, а відпускна ціна - тільки 808 рублів. Великий бал шлюб. По окремих деталей він доходив до 51 відсотка. Виявили ряд дефектів у кулеметах Дп при випробуванні їх на живучість, проведених на полігоні в квітні 1943 року.

    Додатково на завод надійшло 200 верстатів. Але із загальної кількості - 1114 верстатів - 315 ще не були ведены до ладу. І побутові умови робітників помітного поліпшення не зазнали. За сім місяців 1943 року дезертирували 354 людини. Та ще й за тодішніми правилами потрібно було провести відрахування 41 людини «як не відповідних режиму заводу». Через перебої з забезпеченням робочою силою доводилося зупиняти з дозволу наркома два цехи. Неухильно нарощуючи виробництво, з квітня 1943 року завод перестав справлятися з планом випуску так необхідної фронту продукції.

    Стурбований становищем на підприємстві, перший секретар Новокузнецького міськкому партії В. А. Москвін, двічі, в травні і в серпні 1943 року, звертався безпосередньо до секретаря ЦК ВКП (б) Г. М. Маленкову з проханням надати допомогу. У записці наголошувалося, що Наркомат озброєння раніше надавав велику допомогу заводу і містилося прохання зобов'язати його знову приділити йому належну увагу.

    Наркомат надав заводу допомогу. У цілому за 1943 рік він став великим підприємством. На ньому працювало до 3600 чоловік, у тому числі понад 2600 робітників. За 1943 рік завод випустив 19380 ручних кулеметів. Це становило 7,7 відсотка їх виробництва в країні, і доповнюю 23,4 втрат на фронті.

    Але директора заводу Наркомат замінив. Стать керівництвом нового директора (Н. Денисенко) бурхливе будівництво, яке здійснювалося у 1943 році, продовжилося, але складніше, ніж раніше. Основна будівельна організація - трест № 53 Наркомату озброєння, який прибув з Києва, наприкінці 1943 року був реевакуірован. Місцеві сили, об'єднані в управління капітального будівництва (УКБ) заводу, добудовували об'єкти.

    На території площею 13,23 гектара за час будівництва було зведено 32 корпусу та будівлі. Зросли основні цехи: п'ять механічних, два інструментальних, ливарний з вагранками, ковальський, термічний, збирання магазинів, механоскладальний та інші. У цехах працювало близько 1100 верстатів, зрозуміло, в дві зміни по 11 годин кожна. Стало впроваджуватися потокове виробництво. Набувають все більшого практичний досвід робітники та інженерно-технічні працівники. Зростав обсяг продукції, що випускається.

    Середньорічна робочого була порівняно не так вже й велика і, на відміну від багатьох виробництв, чотири п'ятих її йшло на оплату праці робітників.

    Коли ж в 1945 році виробництво зброї в країні стало різко скорочуватися, на заводі № 526 всі показники його роботи знизилися. Різко скоротивши випуск кулеметів, він почав виробляти цивільну продукцію - випустив у тому році, на межі війни і миру, 4000 дрібнокаліберних гвинтівок ТОЗ-8, 7540 ковзанів «Снігуронька», 120 відбійних молотків.

    Новокузнецький завод «Червоний Тигель» Наркомату верстатобудування в 1942 році, коли на ньому працювали лише 122 людини, виробив продукції на 4432,9 тисячі рублів, що майже дорівнює тому обсягу, який був у м. Лузі. У наявності був результат високої продуктивності праці. Кожен з 73 робітників, в середньому, давав продукції на 60726 рублів, заробивши по 5304 рубля за рік.

    Головною продукцією заводу були графітові тиглі. Їх в Новокузнецьку випускали більше, ніж у Лузі в 1941 році. Одночасно завод виготовив 63,5 тонни карборундовий, кварцитовий та інших шліфувальні паст на 634,7 тисячі і абразивних брусків на 160,6 тисячі рублів. Дві третини продукції йшло заводам власної галузі, а третина - на потреби Наркоматів авіаційної, танкової промисловості, озброєння та промисловості боєприпасів.

    Виробництво хімічної продукції.

    Свій внесок у виробництво хімічної продукції, необхідної для виготовлення вибухівки, вносив Кузнецький металургійний комбінат, його коксовий цех, особливо після пуску в 1942 році п'ятий коксової батареї. Вартість випущеної хімічної продукції комбінатом в 1941 році становила 15684 тисячі рублів. Потім вона знизилася - до 14420 тисяч рублів, що, однак, дорівнювало продуктивності цілого хімічного заводу.

    З вводів в експлуатацію п'ятого коксової батареї випуск хімічної продукції продовжував наростати. Виробництво основних її видів, необхідних для виготовлення вибухових речовин, характеризується наступними показниками (в тоннах):

    Продукція 1943 1944 1945 Кам'яновугільна смола 61587 62977 61473 Толуол 2634 2517 2075 Бензол сирий 17372 18074 17800 Бензол чистий 11076 12084 113210 Ксилол 541 450 367 Сульфат 837 843 1100 З таблиці видно, що на комбінаті у всезростаючих розмірах випускалося сировину для виготовлення вибухівки - толуол і бензол, а також смола, необхідна для їх виробництва. Він давав і інші хімічні продукти, що використовувалися на потреби оборони. Вищої обсягу випуск хімічної продукції Кузнецьким металургійним комбінатом досяг в 1944 році. Лише після закінчення Великої Вітчизняної війни їх виробництво стало скорочуватися.

    Боєприпаси для фронту.

    Особливо великомасштабне виробництво боєприпасів організували на Кузнецькому металургійному комбінаті. Постановою РНК СРСР від 5 вересня 1941 року на ньому намічалося розгорнути виробництво свертних 122 мм і 152 мм снарядних гільз. Комбінат повинен терміново провести необхідну підготовку і розпочати їх випуск через 7 днів після прибуття обладнання евакуйованого заводу імені Карла Лібкнехта.

    У зв'язку з сталася потім затримкою бюро Новосибірського обкому ВКП (б) 8 листопада зажадав від керівництва комбінату відновити виробництво артилерійських гільз. У листопаді ж комбінату доручили терміново відлити дослідну партію в 200 штук снарядів калібру 76 мм з сталево чавуну. Такі снаряди-новинки потім отримали широке застосування на фронті.

    Створені на базі евакооборудованія п'ять нових механічних цехів комбінату займалися в основному виробництвом боєприпасів. За останні місяці 1941 спецвиробництво комбінату, як воно називалося в офіційних звітах, видало продукції на 7101 тисячі рублів. А в 1942 році обсяг спецпродукції збільшився в 6,5 рази і склав 46402 тисячі рублів.

    Але це не стало межею. Вдосконалення технології, освоєння нових видів продукції на комбінаті неухильно тривали. Ще більших масштабів випуску гільз, снарядів, бомб, мін і гранат досягли в 1943 році, коли їх було вироблено на 82242 тисячі рублів. Самого ж високого рівня спецвиробництво досягло в 1944 році, коли його обсяг піднявся до 96513 тисяч рублів, що можна порівняти з досить значним самостійним заводом.

    Всі спецвиробництво в валової продукції КМК в 1943-1944 роках займало 12,7 відсотка загального її обсягу. А по відношенню до продукції металургійного виробництва (чавун, сталь, прокат), воно дорівнювало 17 відсоткам її валового обсягу. Лише в 1945 році виробництво боєприпасів на комбінаті знизилося до 50603 тисяч рублів, зменшилася і кількість випущених виробів.

    Тільки випуск гільз снарядів 122 мм в 1945 році дещо збільшився. Виробництво всіх інших видів боєприпасів та їх елементів згорталася. Але за військовий період Кузнецький комбінат зробив вагомий внесок у забезпечення випуску боєприпасів для фронту.

    Висновок.

    Промисловість Новокузнецька, як і промисловість всього Кузбасу, яка зробила великий внесок у забезпечення потреб фронту в період Великої Вітчизняної війни, після її закінчення стала перебудовуватися на мирні рейки. Але ми ніколи не повинні забувати таких людей, як О. Я. Чалкова - сталевара КМК, лауреата Державної премії; М. В. Буркайкого - сталевара КМК; Р. В. Белана - директора КМК; М. М. Привалова - знатного сталевара КМК у воєнний період; Л. А. Бугарова - директора Новокузнецького алюмінієвого заводу у воєнні роки.

    Список використаної літератури.

    Н. П. Шуранов. Кузбас - фронту. - Кемерово.: 1975.

    Н. П. Шуранов. Кузбас - фронту. - Кемерово.: 1995.

    Кузбас в роки Великої Вітчизняної війни. Збірник наукових праць .- Кемерово.: 1986.

    До 55-річчя Кемеровській області. Довідник. - Кемерово.: 1998.

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !