ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Росія на початку ХХ століття
         

     

    Історія
    Росія на початку ХХ століття

    На початку ХХ ст. в Росії разом з соціал-демократією в активну полі-тичні діяльність вступила і інша сила - соціалісти-революціонери (есери), які були головною партією селянської демократії. Вона кон-струіровалась в кінці 1901 - початку 1902 р. в результаті злиття несколькіхнеонародніческіх організацій. Становлення партії соціалістів-революціонерів було тривалим ісложним процесом. Ці партії, спілки, ліги були носіями різних тенденційв народництва. Одні з них залишалися вірними народовольським традіціямтеррора. Інші покладали надії на створення масової партії "революційного соціалізму" і дивилися на терор як лише на дополнітельноесредство боротьби проти самодержавства, а деякі навіть готові були від нього отка-заться. Але незалежно від тактичних поглядів їх усіх об'едінялостремленіе до оновлення народницької ідеології в умовах нової історичної-ської ситуації, коли капіталістичні відносини утвердилися в Росії.

    Велике значення для об'єднання неонародніческіх сил і поширеною-вати їх впливу на маси мали газета "Революційна Росія" та журнал "Вісник російської революції". З січня 1902 з моменту публікації в "Революційної Росії" повідомлення про створення партії соціалістичних Ростов-революціонерів газета стала її офіційним органом. Газета була розр-тана на пропаганду есерівських поглядів як у середовищі членів партії, так і вшірокіх масах. Теоретичним органом есерів був "Вісник російської рево-Люції". Проект програми есерів було опубліковано в газеті "РеволюціоннаяРоссія" в 1904 році (N 46). Його провідним автором був В. М. Чернов (1873-1952), що висунувся наприкінці ХІХ століття як найбільш великого теоретика не-онароднічества. На рубежі ХІХ - початку ХХ століття есери не могли заперечувати самого фактапобеди капіталізму в Росії. Але поширення капіталізму в країні пояснити його-нялось ними багато в чому його штучним насадженням урядом. У началеХХ-го століття у есерів ще жевріла надія на стійкість дрібного селян-ського господарства, яке, як вони вважали, не втягнеться в орбіту капітал-стіческіх відносин і зможе стати основою для еволюції до соціалізму.

    Ніж визнавати що посилюється процес майнового розшарування селян-ства, есери пояснювали це більше впливом царської політики, ніж резуль-татом природної еволюції капіталізуються села. Більшість кре-стьян, що ведуть самостійно своє господарство і не використовують найману працю, вони зарахували до категорії так званого "трудового селянства". У програмі есерів формулювалися завдання як соціалістичного, таки демократичного етапів революції. До перших відносилося головна вимога-експропріація капіталістичної власності та організація проізводстваі всього суспільного життя країни на соціалістичних засадах. А це припускає-лага "повну перемогу робітничого класу, організованого в соціаль-но-революційну партію, і у разі потреби встановлення його временнойреволюціонной диктатури".

    Слід відзначити широку програму демократичний-ських перетворень, що висуваються есерами. До них ставилися свобода совісті, слова, друку, зборів і спілок, свобода пересувань, непрікосновенностьлічності і житла. На основі загального і рівного виборчого права длявсех громадян передбачалося освіта виборних органів демократіческойреспублікі з автономією областей та громад, широке застосування федератівнихотношеній між національностями, введення рідної мови в усіх місцевих, громадських та державних установах. Партія соціалістичних Ростов-революціонерів висувала вимогу 8-годинного робочого дня, введеніегосударственного страхування, а також встановлення мінімальної заработнойплати.

    У відповідності зі своїми поглядами на селі, есери виступали заіз'ятіе землі з приватної власності і зі сфери купівлі і продажу, та пере-дачу у всенародне надбання, перш за все в руки сільських громад. Устанав-Ліван зрівняльно-трудове право користування землею. Ніхто не міг тре-бова землі більше, ніж був у стані обробити її сам або працею чле-нів своєї сім'ї. На особливому положенні в партії перебувала Бойова організація есерів, створена в кінці 1901 одним з лідерів партії Г. А. Гершуні. Вона биластрого законспірована. Члени Бойовий організації не брали участі врегіональних комітетах партії, так само як і останні не брали участь в де-ності Бойовий групи. Її стосунки з ЦК партії будувалися через особливо-уповноваженого і відрізнялися велику самостійність. З 1903 р. Боевуюорганізацію очолив Евно Азеф, який був інформатором царської охранки. У жовтні 1906 р. з есерівської партії виділилося самостоятельноеобразованіе "Союз соціалістів-революціонерів максималістів". Ідеологами ітеоретікамі цього напряму були А. Троїцький, М. Енгельгарт, С. Светлов, Г. Нестроев та інші. Інша частина есерівської партії (А. В. Пешехонов, В. А. Мякотина, Н. Ф. Анненський, С. Я. Єлпатьєвський) заснували партію народних соціалістів (енесов). Найважливішим напрямком діяльності есерів вважалася пропагандист-сько-агітаційна робота в масах. Есери закликали селян до організаціістачек, бойкоту поміщиків, до створення селянських "братств" (таємних Круж-ков - первинних організацій в селі). Перед "братствами" ставилися задачіраспространенія народницької ідеології серед селян, ознайомлення їх спрограммамі і тактичними установками есерів, посилення впливу на рішення "мирських справ" у відповідності з цими установками, об'єднання селян напроведеніе просвітницьких заходів, у боротьбі за свої права і організа-цію "революційних "акцій. Причому в "революційних" акціях перевагу від-давалося мирним демократичним діям (страйки, демонстрації, петиції).

    Глибокий ідейний і організаційний розбрід після поразки революціі1905-1907р. наздогнав партію есерів. Партія есерів зазнали серйозних втрат у зв'язку з поліцейськими репресіями. Численні арешти ослабили її органі-зації, ряди есерів охопила хвиля упаднічества. Серед есерів з'явилися дватеченія: вкрай терористичний і прихильники виключно легальних формдеятельності в масах.

    У післяреволюційний період розпад селянської громади в результатестолипінской аграрної реформи змусив скоригувати погляди есерів вподдержку заможних верств селянства. Тепер вона, на їхню думку, сталосоставной частиною "трудового селянства", хоча до революції есерівські те-оретікі, як відомо, дотримувалися протилежних поглядів.

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !