Борис Вячеславичем

Карпов А. Ю.

Борис Вячеславичем († 3 жовтня 1078), син смоленського князя В'ячеслава Ярославича († 1057).

Ко часу смерті батька Борис, мабуть, був ще малий. Його дядьки, князі Ярославичі Ізяслав, Святослав і Всеволод, після смерті брата В'ячеслава в Смоленську перевели на князювання в це місто іншого свого брата Ігоря, а після того, як невдовзі помер і той (1060 р.), місто поділили між собою. Таким чином, Борис опинився в положенні князя-вигнанця, позбавленого власного спадку.

В перший раз літопис згадує ім'я Бориса під 1077: 4 травня Борис захопив Чернігів. Очевидно, він спробував скористатися плутаниною, що виникла після смерті 27 грудня 1076 київського князя Святослава Ярославича, вступу на київський престол його брата Всеволода (1 січня 1077) і повернення на Русь вигнаного раніше братами Ізяслава Ярославовича (весна того ж року). Всеволод змушений був виступити проти брата, і таким чином Чернігів виявився беззахисним перед Борисом. Проте його князювання в цьому місті виявилося дуже нетривалим - всього 8 днів. Треба думати, що Борис був вигнаний з міста своїм двоюрідним братом, сином Всеволода Ярославовича Володимиром Мономахом (прямо про це повідомляє В. Н. Татіщев в "Історії Російської", щоправда, помилково вважаючи Бориса сином Святослава Ярославича). Чернігів ж, за угодою з Ізяславом (що став київським князем) зайняв Всеволод Ярославич.

Покинувши Чернігів, Борис втік до Тьмутороканя - віддалений місто на Тамані, в гирлі Кубані, що став оплотом і притулком молодших князів, незадоволених політикою старших Ярославичів. Бориса прийняв і підтримав інший його двоюрідний брат, тьмутороканскій князь Роман Святсолавіч, син Святослава Ярославича. Менше року по тому, у квітні 1078, сюди ж в Тьмутороканя втік рідний брат Романа Олег, посварені з тими ж Всеволодом Ярославичем і його сином Володимиром Мономахом. Так утворилася коаліція молодших князів, ворожа старшим Ярославича.

В серпні 1078 Борис та Олег в союзі з половцями виступили на Русь проти Всеволода. 25 серпня на річці Сожіце (або річка Сож, притока Дніпра, або річка Оржиця, притока Сули) брати завдали поразки Всеволоду, причому в битві були вбито багато київських воєводи. Олег і Борис спільно зайняли Чернігів, жителі якого погодилися підтримати їх. Літописець, проте, рішуче засуджує братів: "уявляють здолав (тобто думаючи, що перемогли. - А. К.), а землі Руське багато зло створше ".

Проти братів об'єдналися старші князі Ізяслав і Всеволод Ярославичі, а також їх сини Ярополк Ізяславич і Володимир Всеволодович Мономах. Коаліція чотирьох князів, у свою чергу, підступила до Чернігова, проте жителі міста, навіть в відсутності Олега і Бориса, відмовилися впустити їх.

Вирішальне бій відбувся 3 жовтня 1078 у селища Нежатиній нива, на околицях Чернігова. Літописець пише про Бориса як про головного винуватця події кровопролиття, рішуче відмовився миритися з дядьками (до чого закликав його Олег). "Аз їм противний (тобто ворожий. - А. К.) всім" - так відповів він на пропозицію Олега. В "січі зло" Борис загинув перший, потім смерть прийняв і київський князь Ізяслав Ярославович. Закінчилася ж битва повною перемогою старших князів, Олег "в мале дружині" біг до Тьмутороканя.

Про перемозі у битві на Нежатиній ниві згадував у своєму "Повчанні" князь Володимир Мономах; зауважимо, що своїм головним супротивником він називає саме Бориса, а не Олега: "ходіхом ... битися Чернігову з Борісомь, і победіхом Бориса і Олга ". Також про загибель Бориса згадував автор" Слова о полку Ігоревім ". Однак він, навпаки, пояснює участь у битві Бориса "образою" його двоюрідного брата: "Бориса ж Вячеславліча слава на суд (Божій. - А. К.) приведе, і на Канин (?) зелену паполому Постль (паполома - похоронна покривало. - А. К.), за образу Олгову, хоробро і Младен князя ".

Список літератури

"Повість временних літ ", літописи Лаврентіївський, Іпатіївський, Новгородський Перша (статті 1077-1078 рр..); "Повчання" Володимира Мономаха, "Слово о полку Ігоревім ".

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.portal-slovo.ru/