ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Початок війни і перші прикордонні битви
         

     

    Історія

    Початок війни і перші прикордонні битви

    Перевезенцев С. В., Волков В. А.

    червня - Вересень 1941

    Гітлерівська Німеччина вже давно планувала війну проти Радянського Союзу. Ще 18 грудня 1940 р. в директиві верховного головнокомандування ОКВ № 21, підписаної А. Гітлером, був викладений план нападу на СРСР - знаменитий план "Барбаросса". Планом передбачався розгром СРСР у ході "блискавичної війни" з використанням основних збройних сил Німеччини та її сателітів. Відповідно до директиви від 31 січня 1941 збройні сили Німеччини розгорталися між Балтійським морем і Карпатами в трьох групах армій: "Центр", "Північ" і "Південь". Їх завданням було -- розгром Червоної Армії в прикордонних боях, захоплення Москви, Ленінграда, Києва і Донбасу з виходом на лінію Астрахань - р. Волга - Архангельськ.

    Для нападу на СРСР було виділено 190 дивізій Німеччини та її союзників, в тому числі 19 танкових і 14 моторизованих. Загальна кількість військ становило 5,5 млн чоловік, на озброєнні яких перебувало близько 4 300 танків, 47 200 гармат і мінометів, 4 980 бойових літаків та понад 190 бойових кораблів. Збройні сили противника розташувалися на чотирьох стратегічних напрямках. Фінська угруповання "Норвегія" була націлена на Мурманськ, Беломор і Ладогу. Група армій "Північ" під командуванням генерал-фельдмаршала фон Леєб наступала на Ленінград. Завданням найбільш потужної групи армій "Центр" на чолі з генерал-фельдмаршалом фон Боком було наступ безпосередньо на Москву. Група армій "Південь" під командуванням генерал-фельдмаршала фон Рундштедта повинна була окупувати Україну, захопити Київ і наступати далі на схід.

    В цей період на території західних прикордонних військових округів Радянського Союзу перебувало 167 дивізій і 9 бригад, загальною чисельністю 2 мільйони 900 тис. чоловік. Це складало більше половини (60,4%) всього особового складу Червоної Армії і Військово-Морського Флоту. На озброєнні цього угруповання військ Червоної Армії налічувалося 38 000 гармат і мінометів, 14 200 танків різних типів, з них 1 475 нових зразків, більше 9 200 літаків, з яких 1 540 - літаки нових типів (16% загального числа танків і 18,5% літаків перебувало в ремонті або вимагали ремонту). Як видно, в цілому сили та засоби Німеччини та її союзників на початку війни в 1,2 рази переважали сили та засоби СРСР.

    На світанку 22 червня 1941 германська авіація почала бомбардування прикордонних радянських міст, потім німецько-фашистські війська вторглися на територію СРСР, порушивши договір про ненапад між Німеччиною та СРСР. На боці Німеччини проти Радянського Союзу виступили також Румунія, Фінляндія, Угорщина, Словаччина і фашистська Італія. Почалася Велика Вітчизняна війна.

    22 червня 1941 р. в 12 годин дня по радіо із заявою радянського уряду виступив нарком іноземних справ Молотов. У заяві повідомлялося про напад німецьких військ на СРСР. Уклав свою промову В.М. Молотов наступними словами: "Наше діло праве. Ворог буде розбитий. Перемога буде за нами".

    22 червня Президія Верховної Ради СРСР оголосив про мобілізацію військовозобов'язаних 1905-1918 рр.. народження та введення воєнного стану в ряді західних областей країни, що дозволило вже до липня поповнити армію 5,3 млн чоловік. Одночасно в країні розгорнувся широкий добровольчі рух. На початку липня 1941 р. з ініціативою про створення на допомогу фронту частин і з'єднань народного ополчення виступили трудящі Москви та Ленінграда. Вже до 7 липня в Москві і області було сформовано 12 дивізій народного ополчення загальною чисельністю 120 тисяч чоловік. У Ленінграді за короткий термін було сформовано 10 комуністичних дивізій і 14 окремих артилерійсько-кулеметних батальйонів, куди входило понад 135 тисяч чоловік. Крім того, з добровольців створювалися винищувальні батальйони для забезпечення в прифронтовій смузі порядку і для боротьби з ворожими диверсійними групами. З початку війни по 1 грудня 1941 р. було додатково сформовано і відправлено в діючу армію 291 дивізія і 94 бригади народного ополчення. Ці частини пізніше були перетворені в кадрові стрілецькі дивізії, багато з яких під час війни стали гвардійськими.

    23 Червень 1941 була створена Ставка Головного Командування Збройних Сил. В її складу увійшли: І.В. Сталін, В.М. Молотов, Маршали Радянського Союзу С.К. Тимошенко, К.Є. Ворошилов, С.М. Будьонний, генерал армії Г.К. Жуков, адмірал Н.Г. Кузнєцов. Надалі членами Ставки ВГК були сменявшиеся начальники Генштабу - маршал Б.М. Шапошников, генерал армії А.М. Василевський, генерал армії А.І. Антонов. За рішенням ЦК ВКП (б) 30 червня 1941 р. був утворений надзвичайний орган - Державний Комітет Оборони (ДКО), що зосередив всю повноту влади в країні. До складу ДКО увійшли: І.В. Сталін (голова), В.М. Молотов (заст. голови), К.Є. Ворошилов, Л.П. Берія, Г.М. Маленков. Пізніше в складу ДКО увійшли Н.А. Булганін, Н.А. Вознесенський, Л.М. Каганович, А.И. Мікоян, а виведений К.Є. Ворошилов. У прифронтових містах створювалися місцеві надзвичайні органи - міські комітети оборони.

    3 липня 1941 по радіо зі зверненням до народу виступив І.В. Сталін. У своїй промові він розповів про становище країни після початку війни і закликав населення виступити на захист Вітчизни. 10 липня 1941 Ставка Головного Командування перетворюється у Ставку Верховного Головнокомандування (ВГК) Збройних Сил СРСР. І.В. Сталін призначається Народним комісаром оборони СРСР, а 8 серпня -- Верховним Головнокомандувачем Збройними Силами СРСР.

    Першими удар ворога прийняли прикордонні війська та дивізії, розташовані поблизу кордону. На всіх напрямках війська Червоної Армії проявили мужність і відвагу, наполегливо оборонялися, намагаючись утримати зайняті рубежі. За першу добу війни німецька авіація завдала масованих ударів по 66 аеродромах прикордонних округів, знищивши близько 1 200 літаків Червоної Армії. Все ж таки за цей день радянські льотчики здійснили понад шість тисяч бойових вильотів і збили понад 200 літаків противника. Були випадки, коли, витративши боєприпаси, вони таранили ворожі машини. У перший день війни було здійснено більше 20 повітряних таранів, а за все роки війни - 636.

    22 Червень був здійснений і перший наземний таран. У районі південно-західного кордону командир ланки 62-го штурмового авіаційного полку старший лейтенант П.С. Чиркін направив свій палаючий літак на танкову колону ворога. 24 червня цей подвиг повторили екіпаж старшого лейтенанта Г.А. Хропіння і старший політрук С.М. Айрапетов, 25 червня - екіпаж капітана А.Н. Авдєєва, 26 червня - екіпажі капітана Н.Ф. Гастелло та лейтенанта С.Н. Кошелева. Всього, за останніми даними, такі подвиги здійснили більше 500 екіпажів радянських літаків.

    В період оборонних боїв як видатний зразок патріотизму та героїзму воїнів Червоної Армії увійшла в історію Великої Вітчизняної війни оборона військово-морської бази Лієпаї, Талліна, Моонзундскіх островів і півострова Ханко. Прикладом найвищого мужності радянських воїнів стала оборона Брестської фортеці.

    Брестська фортеця - укріплений форпост у західних кордонів Росії, в 2 км від Бреста на правому березі Бугу. Фортеця була побудована в 1833-1838 рр.., Модернізована в Наприкінці XIX - початку XX ст. У день віроломного нападу на СРСР фашистської Німеччини у фортеці розташовувалися підрозділи 6-ї та 42-ї стрілецьких дивізій, 17-го прикордонного загону та 132-го окремого батальйону військ НКВС загальної чисельністю до 3 500 чоловік. Гарнізон фортеці вступив у нерівну боротьбу з переважаючими силами супротивника. 24 червня було створено штаб оборони, який очолили майор П.М. Гаврилов, капітан І.М. Зубачев і полковий комісар Е.М. Фомін. Стійка і мужня оборона радянських воїнів скувала великі сили ворога - піхотної дивізії, підтримувану танками, артилерією і авіацією. Опір тривало до 20-х чисел липня 1941 Лише деяким учасникам оборони вдалося вирватися з ворожого оточення. У 1965 р. Указом Президії Верховної Ради СРСР Брестської фортеці було присвоєно почесне звання "Фортеця-Герой".

    З важкими боями, стримуючи натиск ворога, відступали війська Червоної Армії вглиб країни. 23 червня 1941 в районі Луцьк-Броди-Рівне розгорнувся найбільше в початковий період війни зустрічна танкова битва, в якому з обох сторін брало участь близько двох тисяч танків. У запеклих боях війська Червоної Армії за підтримки авіації завдали противникові великих втрат у танках і живій силі, затримали його наступ на схід на цілий тиждень. План супротивника - оточити головні сили Південно-Західного фронту в районі Львова - був зірваний. Однак і війська Червоної Армії понесли великі втрати, і 30 червня їм довелося відступити.

    Червона Армія з кровопролитними боями відступала на схід. 28 червня був залишений Мінськ. Німецькі війська генерал-фельдмаршала фон Бока вийшли на підступи до Смоленська. На північно-західному напрямку в середині липня група армій "Північ" захопила Ковно і Псков. Група армій "Південь" потіснила війська Південно-Західного фронту, які залишили Львів і Тернопіль. У цілому за три тижні боїв німецькі війська просунулися на 300-600 км вглиб радянської території, окупувавши Латвію, Литву, Білорусь, Правобережну Україну і майже всю Молдову. Виникла загроза їх прориву до Ленінграда, Смоленська і Києву.

    За три тижні війни противнику вдалося повністю розгромити 28 дивізій Червоної Армії. Крім того, більше 70 дивізій понесли втрати в людях, та бойову техніку до 50% свого складу. Загальні втрати Червоної Армії тільки в дивізіях перший ешелону, які вели бої, без урахування частин посилення і забезпечення, склали за цей час більше 850 000 чоловік, близько 6 000 танків, до 10 000 гармат, 12 000 мінометів, понад 3 500 бойових літаків. Противник втратив за цей час близько 110 000 солдатів і офіцерів, понад 1 700 танків та штурмових гармат, 950 літаків.

    ОБОРОНА ОДЕСИ

    5 Серпень - 16 жовтня 1941 р.

    Велике стратегічне і політичне значення мала оборона Одеси, яка проходила протягом 73 днів. Місто і порт захищали війська Приморської армії, під командуванням генерал-майора І.Є. Петрова, і сили Чорноморського флоту при активній підтримці населення. З відходом військ Південного фронту до Дніпра, Одеса залишилася далеко в тилу противника. Під час оборони Одеси була скута 4-а румунська армія, виведено з ладу понад 160 000 солдатів і офіцерів противника, близько 200 літаків і понад 100 танків. Це ускладнило просування правого крила німецько-фашистської групи армій "Південь" на Схід. Наприкінці вересня у зв'язку із загрозою прориву німецько-фашистських військ до Криму, Ставка Верховного головнокомандувача прийняла рішення про використання сили Одеського оборонного району для посилення оборони Криму і Севастополя. З 1 по 16 жовтня кораблі і судна Чорноморського флоту переправили до Криму всі війська - 86 тис. бійців і командирів і 15 тис. чоловік цивільного населення, а також велику кількість різної техніки та озброєння. До вечора 16 жовтня передові частини противника зайняли Одесу. За героїчну оборону Одесі було присвоєно звання Місто-герой.

    ОБОРОНА СЕВАСТОПОЛЯ

    30 Жовтень 1941 - 3 липня 1942

    перекинуті з Одеси до Криму частини Приморської армії посилили оборону Севастополя. До 30 Жовтень 1941 німецько-фашистські війська, під командуванням генерал-полковника Манштейна, прорвалися до Криму, і вийшли на ближні підступи до Севастополя. Севастопольський гарнізон налічував на той час 23 тисячі чоловік і мав близько 150 польових і берегових гармат. Оборона з моря здійснювалася берегової артилерією і кораблями Чорноморського флоту. Навколо міста були створені три сектору оборони з спішно побудованими траншеями, окопами, дзотами і дотами.

    Німецьке командування розраховувало захопити Севастополь сходу, але ця спроба не вдалася. Тоді місто і головна військово-морська база Чорноморського флоту Севастополь були блокований з моря і з суші. Боєприпаси, пальне та продовольство доставлялися в місто підводними човнами і зрідка прорвалися морським транспортом. Але війська Севастопольського оборонного району, під командуванням віце-адмірала Ф.С. Жовтневого, стійко обороняли місто.

    10 Листопад 1941 розпочався перший штурм Севастополя німецькими військами. Протягом 12 днів тривали запеклі бої, але захисники міста, вимотавши гітлерівців і завдавши їм важкі втрати, змусили їх припинити атаки. 17 грудня відбувся другий штурм, але і в цьому випадку в результаті двотижневих боїв наступ німецьких і румунських частин було зупинено. Наприкінці травня 1942 німецьке командування зосередило під Севастополем штурмову армію, що включає до 300 000 солдатів і офіцерів, близько 400 танків, 2000 гармат і 500 літаків, створивши таким чином подвійну перевагу в живій силі і п'ятиразове в артилерії. 7 червня противник перейшов у рішучий наступ. Запеклі бої тривали близько місяця. Але лише підтягнувши свіжі сили, 18 червня німецькі війська прорвалися до міських околиць. 29 червня 1942 противник увірвався в місто, зав'язалися запеклі бої за Малахов курган. 1 липня 1942 Севастополь був захоплений. 3 липня місто було на захисниками. Тільки трохи морякам і червоноармійцям вдалося евакуюватися на катерах та інших дрібних судах до Новоросійська. Частина бійців зуміла прорватися в гори до партизанів.

    250-денна оборона Севастополя стала видатним подвигом радянських солдатів. Надовго скувавши значні сили німецьких і румунських військ і завдавши їм великих втрат - більше 300 000 вбитих і поранених, захисники Севастополя порушили плани ворожого командування на південному крилі радянсько-німецького фронту. 22 грудня 1942 Президія Верховної Ради СРСР заснувала медаль "За оборону Севастополя ", якою було нагороджено 39 000 чоловік. За героїчну оборону Севастополя було присвоєно звання Місто-герой.

    ОБОРОНА КИЄВА

    7 липня - 26 вересня 1941

    Запеклий битва за Київ тривало 72 дні. У вересні 1941 р. противник був змушений припинити наступ на Москву і переніс головний удар на Київ, розраховуючи оточити і знищити основні сили Південно-Західного фронту. Разом з військами Південно-Західного фронту народне ополчення Києва мужньо захищала своє місто. В результаті боїв за Київ противник втратив більше 100 000 солдатів і офіцерів убитими і пораненими, багато танків, гармат і літаків. Але все ж таки німецько-фашистським військам вдалося прорвати оборону Південно-Західного фронту, яким командував генерал-полковник М.П. Кирпонос. Верховний Головнокомандувач І.В. Сталін не дозволив своєчасний відхід військ Південно-Західного фронту і 15 вересня вони потрапили в оточення. Але й тоді Ставка Верховного головнокомандувача заборонила відведення військ. Всього в оточенні виявилося 452 720 чоловік, у тому числі 58 895 чоловік командного складу. 17 вересня Військова рада Південно-Західного фронту виніс рішення про прорив з оточення. Але було надто пізно. 19 вересня Київ упав, проте бої в оточенні тривали до 26 вересня.

    В безперервних ході запеклих боїв війська Червоної Армії залишили Київ і частина Лівобережної України, зазнавши при цьому важкі втрати. За час Київської оборонної операції війська Червоної армії втратили вбитими, пораненими і полоненими 700 544 людини, 411 танків, 28 419 гармат і мінометів, 343 бойових літака, 1 мільйон 765 тисяч одиниць стрілецької зброї. Більшість що потрапили в оточення бійців і командирів разом з командувачем Південно-Західного фронту генерал-полковником М.П. Кирпоносом загинули, значна частина потрапила в полон. Проте тривала і наполеглива оборона військ Південно-Західного фронту і великі втрати з'єднань німецької групи армій "Південь" змусили гітлерівське командування посилювати це угруповання за рахунок військ групи армій "Центр", що наступали на Москву. Це зіграло важливу роль у зриві гітлерівського плану "блискавичної війни" - передбачав невпинне наступ на Москву. У 1965 р. Постановою Президії Верховної Ради СРСР Києву було присвоєно звання Місто-герой.

    СМОЛЕНСЬК БИТВА

    10 липня - 10 вересня 1941

    На центральній ділянці радянсько-німецького фронту з 10 липня розгорнулося Смоленське бій. Війська Західного фронту, вдвічі поступалися супротивнику за чисельністю військ і за кількістю бойової техніки, але повинні були наполегливої обороною стримати просування ворога на московському напрямку, щоб виграти час для підтягування резервів. Під командуванням маршала С.К. Тимошенко війська Червоної Армії стійко оборонялися і неодноразово завдавали контрударів по противнику. Під Оршею, на початку липня 1941 р., вперше були застосовані в бойових умовах установки реактивних мінометів БМ-13 ( "Катюші"). Після запеклих боїв у середині липня німецько-фашистські війська прорвали обо?? ону радянських військ і 16 липня захопили Смоленськ. Однак і після цього бій тривав. Поповнивши війська Західного фронту резервами, радянське командування в 20-х числах липня розпочало наступ на Смоленськ. Але незабаром війська Червоної Армії знову були змушені відступити. У результаті кровопролитних і запеклих боїв в районі Смоленська Червона Армія втратила вбитими, пораненими і полоненими 760 000 чоловік, 1348 танків, 9 290 гармат і мінометів, 903 бойових літаки, 233 000 одиниць стрілецької зброї. Битви на смоленському напрямку тривали до середини вересня 1941 У 1985 р. Постановою Президії Верховної Ради СРСР Смоленська було присвоєно звання Місто-герой.

    Список літератури

    Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.portal-slovo.ru/

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !