Інформатизація в Раді Федерації

Наталія Дубова

1994 рік знаменний комп'ютеризацією діяльності багатьох серйозних організацій

На загальнодоступному Web-сайті Ради Федерації (www.council.gov.ru) можна отримати різні відомості, починаючи з історії російського парламентаризму і закінчуючи докладним освітленням заходів та структури Ради Федерації

1994 рік у вітчизняній комп'ютерної історії знаменний істотним розширенням проектів комп'ютеризації діяльності багатьох серйозних організацій. У федеральних міністерствах, Центрвиборчкомі, столичної мерії та Москомімуществе, Центробанку та низці комерційних банків розгортаються великі проекти з створення інформаційних систем. Вищі органи влади, звичайно, не могли залишитися осторонь від цих процесів.

Без комп'ютерів у владі не обходилися і в радянські часи, але новий російський парламент - двопалатне Федеральні Збори - висловив зацікавленість у нових підходах до інформатизації та автоматизації своєї роботи. На самому початку 1994 року, після утворення Ради Федерації першого скликання, було розпочато робота зі створення та поступового впровадження Інформаційно-комунікаційної системи.

Розробку інформаційного забезпечення Ради Федерації почали практично з нуля, адже це було нове владне утворення в Росії. У багатьох фахівців, які прийшли в Інформаційно-технічне управління СФ, за плечима було не одне десятиліття роботи з інформатизації вищих союзних органів влади, інформаційне забезпечення з'їздів народних депутатів СРСР і РРФСР, так що специфіка цієї діяльності була їм добре знайома. Відомі були і вічні проблеми, в Зокрема, несумісність систем, що створюються для різних владних структур, неможливість організувати автоматизований обмін інформацією між ними. Євген Орлов, начальник Інформаційно-технічного управління Апарату СФ, згадує про те, як у радянські часи під час розробки систем інформатизації для Ради міністрів СРСР і ЦК КПРС була спроба зробити єдині форми описувачів баз даних. У ЦК і Радміні використовувалися різні формати документів, і вмовити користувачів погодитися на уніфікований вид документації так і не вдалося.

Але головна проблема була не в формі. І за часів СРСР, і після було відсутнє головна умова для успішної інформатизації державних органів - ясна концепція державного управління: при створенні автоматизованих систем основний акцент робився на технічне оснащення, а не на змістовну частину. Розробники Інформаційно-комунікаційної системи Ради Федерації спробували змінити цю ситуацію.

Офіційно розпочати роботи над системою не можна було без спеціального указу президента. У Врешті-решт, завдяки наполегливості голови Ради Федерації першим скликання Шумейко в лютому 1995 року указ був підписаний. Технічні та комунікаційні питання реалізації та експлуатація системи були покладені на Федеральне агентство урядового зв'язку та інформації, а постановником завдань і розробником змістовної частини Інформаційно-комунікаційної системи став Апарат СФ.

Перш ніж приступити до інформатизації верхньої палати парламенту, розробники прагнули визначити законодавчий процес як комплекс взаємоузгоджених операцій, які потім можна відобразити в інформаційній інфраструктурі органу влади. В Інформаційно-комунікаційної системи Рада Федерації представлений багатофазної операційною системою, в якій реалізуються різні класи парламентських операцій. Ці операції інтегруються у функціональні підсистеми. У Раді Федерації поступово розгортається потужна територіально розподілена, розрахована на багато користувачів, багатофункціональна інфраструктура, яка підтримує законодавчу діяльність верхньої палати і забезпечує віддалений доступ до баз даних різних органів влади - на федеральному і на місцевому рівнях. Рада Федерації має можливість оперативно взаємодіяти з Держдумою, адміністрацією президента та урядом.

Перерахування основних компонентів системи займе не одну сторінку. У завдання системи входить надання членам Ради Федерації необхідних даних, підтримка інформаційних фондів, електронну взаємодію членів СФ між собою та з зовнішнім світом, проходження законодавчих актів, інформаційна підтримка необхідної аналітики та прийняття рішень, документообіг, організація електронних офісів членів СФ, технологічна підтримка засідань. Інформаційний фонд системи включає понад 150 баз даних з правової, економічного, суспільно-політичної та довідкової інформації. Більше тисячі робочих місць оснащено персональними комп'ютерами, підключеними в локальні мережі та мають доступ в Internet.

Сьогодні процес поступового розгортання Інформаційно-комунікаційної системи Ради Федерації рухається вперед. Але розробників системи хвилює більше глобальна проблема - комплексна інформатизація і включення в єдине інформаційний простір всіх органів влади. Однак для цього потрібна єдина концепція державного управління, необхідний безперервний процес формування цілей управління на різних рівнях - від вищих до місцевих органів влади. В умовах, коли немає критеріїв оцінки ефективності прийнятих законів, неможливо говорити і про ефективність інформаційних систем, що підтримують діяльність тих чи інших органів влади.

Тому творці Інформаційно-комунікаційної системи прагнуть розширити накопичений досвід на держуправління в цілому, уявити управління державою як процес виконання комплексу операцій для досягнення державних цілей і на цій основі виробити мова опису таких операцій, який дозволить вирішити проблему сумісності систем для різних органів влади. У кінцевому підсумку ефективність інформаційного забезпечення державної влади повинна визначатися через показники якості державного управління.

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.osp.ru