ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Рушниця, що залишився невизнаним
         

     

    Історія техніки

    Рушниця, що залишився невизнаним

    Микола Аксьонов

    У многотрудного історії техніки можна знайти чимало випадків, коли винайдений-ня, що здається досить новаторським, не отримувало схвалення сучасників, тому або за-бувало, або про нього згадували через десятки, а часом і через сотні років. З цього приводу американський історик зброї В. Сміт у своїй книзі "Стрілецька зброя світу" зазначав: "... Рутина ... активно чинить опір з усіх сил найбільш законним і очевидним усовер-шенствованіям ". Не обійшла стороною ця негативна тенденція і вітчизняну військову техніку.

    Можна згадати хоча б, як болісно важко прийшло усвідомлення незвичайної військової потужності реактивних мінометів - згодом прославлених в боях Великої вітч-жавної гвардійських "катюш", а також як уперто військові чини не хотіли визнавати нова-торських ідеї конструкторів М. І. Кошкіна, В. Г. Грабина, Ф. Ф. Петрова, що запропонували заме-чательние зразки нашого озброєння ... Доводиться підкреслити (хоча це зараз і "немод-но"), що талановитих творців танка Т-34, гармати Ф-22УСВ і гаубиці М-3О підтримав ніхто інший, як "грізний диктатор" І. В. Сталін!

    У стрілецьку зброю радянських років також зафіксовано подібний випадок (за розповідями ветеранів-ковровцев): коли Г. С. Шпагін вперше показав начальнику КБ Василю Олексія-вічу Дегтярьова зразок сконструйованого їм пістолета-кулемета (майбутнього легендарного ППШ-41), той просто виставив його з кабінету (яка профанація зброї - "штампування"!).

    До честі В. А. Дегтярьова, він швидко одумався і постарався всіляко підтримати молодого новатора у всіх інстанціях, аж до самого "верху".

    Є і самий свіжий приклад, викладений у журналі "Магнум" © 11/2000 р. - не-прікаянная доля стрілецького комплексу, створеного конструктором А. Ф. Баришевим.

    У зв'язку з вищесказаним, хотілося б нагадати читачам "Магнума" схожу істо-рію з моделлю мисливської зброї, про яку згадував журнал "Природа і полювання" вісім років тому (© 1 за 1992 р.). Мова йде про рушницю, запропонованому ще в 1988 році відомим Туль-ським конструктором Миколою Івановичем Коровяковим (напевно, кожен мисливець добре знає створене ним двоствольну рушницю T03-34, нагороджене в 1965 р. золотий медаллю Лейпцігському міжнародного ярмарку. За 30 років виробництва на Тульському збройовому заводі випущено більше МІЛЬЙОНИ цих рушниць).

    Працюючи начальником КБ Тоза, Н. І. Коровяков в середині 1960-х рр.. розробив модель двоствольної Промислові (саме в цій якості воно було задумано конструкт-ром) рушниці, давши йому маркування T03-39. Деякий час по тому, у 1988 р., рушниця була їм істотно вдосконалено, і в його маркування з'явилася буква "М" (модернізований-е): ТОЗ-39м.

    Хоча рушницю мало класичну компонування з горизонтально спареними стовбурами, ряд конструктивних і технологічних рішень моделі були цілком оригінальними. Так, уст-ройство блоку стовбурів допускало виготовлення рушниці з гладкими стволами калібру від 12 до 20, але була й можливість виконання в ствольної блоці третій нарізної стовбура ка-лібра 5,6 мм під патрон кільцевого запалення. Таким чином, виходила "трехствол-ка", так необхідна промисловикам-тайговики, які видобувають дрібного хутрового звіра (бел-ку, соболя і т. п.). Два гладких стовбура, заряджені патронами зі свинцевою кулею, давали на-Дежнев гарантію самооборони при випадковій зустрічі з "господарем тайги". Конструкція муфти стовбурів рушниці ТОЗ-39м дозволяла отримати посадочне місце для кронштейна опти-чеського прицілу. Перераховані особливості рушниці ТОЗ-39м були дуже актуальні в 1980-х рр. .. тому що моделі з подібним поєднанням стовбурів тоді серійно не випускалися (штучні до-рогостоящіе рушниці ЦКИБ СОО не в рахунок). Тому "бельчатнікі" змушені були тягати на собі по зимовій тайзі малокаліберний карабін для промислу і гладкоствольну рушницю для самооборони. Яке це по глибокому снігу і при 40-градусному морозі, судіть самі!

    Важливою особливістю конструкції базових деталей рушниці була технологія виготов-лення його коробки методом точного лиття, що зводило до мінімуму її верстатні оброблен-ку. Крім того, оригінальний пристрій вузла шарніра стовбурів дозволяло нескладними пріе-мами, без трудомісткою слюсарні підгонки, домагатися необхідної щільності прилягання стовбура до коробки.

    Прогресивним методом точного лиття в рушницю ТОЗ-39м виготовлялися не лише ко-боязкий, але і ряд інших деталей: підстава ударно-спускового механізму, важіль замикання, стійка цівки тощо, що обіцяв значне скорочення трудомісткості виготовлення моделі. Для вилучення гільз в рушницю був застосований звичайний екстрактор (Виштовхувач): ежектор-ний механізм, з огляду на споконвічно промислове призначення даної моделі, був би менш раціональний в умовах периферійної експлуатації. Запирання стволів у рушницю ТОЗ-39м - одиничне, широкою планкою зміцненої конструкції за поствольний гак. Зведення внутрішніх курків здійснювалося при відкриванні стовбурів. Ударно-спусковий механізм був забезпечений перехвативателямі курків і покажчиками їх взведення. Оберігши-тель, що замикає шепотіла й спускові гачки, міг працювати як в автоматичному, так і в неавтоматичне режимі. Незвичайною особливістю ударно - спускового механізму рушниці ТОЗ-39м було використання в якості бойових пружин курків верхніх гілок розрізаної запобіжної скоби спускового механізму. Два спускових гачка діяли звичайні-ним традиційним способом (зрозуміло, у випадку "трехстволкі" механізм піддасться не-якому зміни). Стволи мали стандартні дульні звуження.

    Зовнішні форми рушниці ТОЗ-39м відрізнялися строгістю і раціональністю, отсутст-Вієм зайвих прикрас (можлива була скромна машинна гравірування), що повністю відповідало умовам його промисловий експлуатації.

    Наведені вище конструктивні особливості і виключно висока технологічн-ність виготовлення рушниці ТОЗ-39м робили його досить вдалою моделлю, яка допомогла б, напевно, дуже швидко вирішити наболілу (в той період) проблему виробництва промис-слова рушниць даного призначення.

    На жаль, в 1988 р. ці надії не справдилися: на технічній нараді у глав-ного інженера Тульського збройового заводу його учасники явно відвернулися від головної мети - постановки даного рушниці на виробництво саме ЯК Промислова, а не як за-міни що випускається на заводі моделями, в результаті чого потрібне рішення не було сформулюю-рова. У ході обговорення, поряд із зазначеними позитивними сторонами новій моді-ли, були висловлені і окремі зауваження щодо її конструкції, зокрема щодо пре-дохранітеля. Дійсно, він досить незвичайний для мисливської рушниці - його пристрій подібно з запобіжником, що був в пістолет-кулемет ППС-43, але ж майже такий же запобіжник застосований, наприклад, в Іжевську мисливському карабіні "Соболь". У всякому разі, цей недолік навряд чи був аж настільки істотним!

    До честі учасників наради треба відзначити, що вони не відкинули зовсім вже геть конструкцію рушниці ТОЗ-39м, а прийняли рішення доручити конструктору Н. І. Коровякову доопрацювати модель по зроблених зауважень і представити доопрацьовані екземпляри для за-водська випробувань. Але в кінцевому рахунку питання про серійне виробництво рушниці ТОЗ-39м так і не було вирішене в той період, так що історія нової моделі залишилася, як то кажуть, "в анналах "Тоза.

    Проте, якщо поглянути на не вирішеним тоді проблему з позицій сьогоднішнього дня, не можна не відзначити, що вона навряд чи втратила своє значення з огляду на явну потребу мисливців Росії в "робочому" мисливському рушницю класичної компоновки, простому, непри-хотлівом і надійне в експлуатації, а головне - необтяжливою для умов матері-ального становища більшості населення "глибинки" вартості, обумовленої техноло-гічностью виготовлення моделі ТОЗ-39м.

    Повертаючись до історії цієї рушниці, доводиться з великим жалем констатувати, що вона мала вельми сумні наслідки: Н. И. Коровяков, не знайшовши розуміння на рідному Тульському збройовому заводі, був вимушений з ним розпрощатися - так прославлене перед-прийняття втратило безсумнівно талановитого конструктора, який вніс чималий внесок у його про-виробничій діяльність. Микола Іванович спробував було налагодити виробництво сво-його ТОЗ-39м в одній із країн колишньої Ради Економічної Взаємодопомоги (РЕВ) - у Болгарії, але там теж зустрілися якісь труднощі, в внаслідок чого він був змушений повернутися на Батьківщину і застосувати свої інтелектуальні зусилля в зовсім інший облас-ти - в теоретичній науці. Ще за часів роботи на Тульському збройовому заводі його захопили дуже далекі від збройового справи проблеми, пов'язані з такими глибоко науковими поня-тіямі, як питання світобудови і таємниці природних аномалій.

    Природна допитливість розуму, оригінальний, нестандартний підхід до непорушним, каза-лось би, науковим постулатів, дозволили Н. І. Коровякову домогтися досить помітних успіхів на новому терені. Він, мабуть, є єдиним конструктором-зброярем, обла-дає не тільки авторськими свідоцтвами на винаходи в області збройової техні-ки, але і Дипломом Російської Академії природничих наук на наукове відкриття; крім то-го, він удостоєний цілого ряду наукових звань і ступенів. Прикро, звичайно, що винахідник-ський талант М. І. Коровякова залишився не до кінця затребуваним тульськими виробничих ніками, хоча і був двічі відзначений престижною премією імені С. І. Мосіна, якої удо-стаіваются найвидатніші вітчизняні зброярі. Залишається побажати Миколі Івановичу подальших творчих успіхів у його наукової діяльності на благо нашої Роди-ни!

    Список літератури

    Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.computer-museum.ru/

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !