ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Підводні човни типу "АГ" (Американський Голланд )
         

     

    Історія техніки
    Підводні човни типу "АГ" (Американський Голланд)

    З початком першої світової війни з'явилася термінова необхідність поповнення складу російських підводних сил. З цією метою були вжито заходів щодо розміщення додаткових замовлень на вітчизняних підприємствах, а також розглянуто питання про придбання за кордоном готових підводних човнів. Найбільш реальним варіантом було придбання підводних човнів фірми Голландії (США), що будувалися в той період для Англії. 22 червня 1915 дирекція ревельсьКий заводу Суднобудівного акціонерного товариства "Ноблесснер" проінформувала Морське міністерство про пропозицію фірми "Electric Boat Company" поставити для російського флоту три або п'ять підводних човнів "системи Голландії". Американська сторона зобов'язалася побудувати човна на своїй верфі у Ванкувері і доставити в розібраному вигляді до Владивостока.

    Фінальний збір передбачалася на заводі "Ноблесснер". МГШ визнав за доцільне придбання човнів цього типу. Проте, враховуючи, що завод "Ноблесснер" в зазначений період будував підводні човни типу "Барс" і не справлявся з встановленими термінами, за результатами проведеного конкурсу збірка американських човнів була доручена Балтійського заводу. Контракт на постачання перших п'яти човнів був укладено 18.08.1915 р. Це були човни системи Голланд типу "602-F". Здача перших трьох човнів планувалася в квітні, двох інших - у травні 1916 Під Владивосток човни були перевезені на трьох пароплавах "Монмігль", "Коан мару" і "Гішен мару". Вантаж першого пароплава був несподівано знятий в японському порту Кобе і його довелося доставляти пароплавом Добровільного флоту "Тула". З Владивостока секції човнів були перевезені по залізниці в Петроград на Балтійський завод. Збірка човнів почалася 2 квітня 1916 Роботами керували інженери фірми "Electric boat company "на чолі з Е. Віллером.

    У ході робіт з'ясувалося, що попередньо обумовлені в контракті монтаж і пригін частин корпусу та обладнання в США не відбувались. Довелося за місцем виконувати пригін заготовлених секцій, тобто виконувати не лише складання, але і вести звичайні суднобудівні роботи. На воду човни були спущені з допомогою крана в серпні 1916 р. Випробування проводилися в Кронштадті, Бьерке-Зунд і Ревеле під керівництвом американських інструкторів та завершилися успішно. Разом з тим, комісією були відзначені і недоліки проекту - Подвсплитіе човна після торпедний стрілянини, ненадійна робота американських лагів, незадовільна населеність. У лад човни вступили в вересні-листопаді 1916 р. Зазначені при здачі недоліки усувалися в зимовий період на ревельсьКий заводі "Ноблесснер". Всі п'ять човнів базувалися на спеціально обладнаний транспорт "Оланд". 8 червня 1916 всі човни були включені в списки суден флоту під літерні-цифровими позначеннями "АГ-11", "АГ-12", "АГ-13", "АГ-14", "АГ-15". Доля цих човнів виявилася трагічною. Одна човен не повернулася з бойового походу, чотири човни, щоб уникнути захоплення їх німецькими військами довелося підірвати разом з плавбази "Оланд" в Гангу (півострів Ханко) з-за неможливості виводу в умовах важкої льодової обстановки.

    З огляду на досить швидку перевезення та складання човнів типу "АГ", Морське міністерство уклало ще три контракти (19.09.1916 р., 25.10.1916 р., 08.02.1917 р.) на поставку 12 підводних човнів: 6 - для Чорноморського флоту, 3 - для Балтійського флоту і 3 - для флотилії Північного флоту. Нові човни мали незначні конструктивні відмінності від човнів "602-F" і ставилися до типів "602-GF" і "602-L" (Чорноморські човни) і "602-R".

    Чорноморські човни по три в кожній партії перевозилися під Владивосток пароплавами "Ункай мару", "Гарольд Долар", "Хазел Долар", "Стріда" і "Араб". Збірка чорноморських човнів виконувалася Миколаївським відділенням Балтійського заводу. Складання першого човна почалася 28 березня, друга - 30 березня, третій - 29 квітня 1917 Роботами керували представники фірми "Electric Boat Company "- Джонстон, інженер-механік Р. Б. Гілмор, інженер-електрик Т.А. Грейвс. 21 серпня 1917 перші три човни зарахували до списків Чорноморського флоту під літерні-цифровими позначеннями "АГ-21", "АГ-22" і "АГ-23". Другий партії з трьох човнів, доставлених до Миколаєва, пізніше було присвоєно позначення "АГ-24", "АГ-25" і "АГ-26". "АГ-21" стала до ладу в 1918 р., "АГ-22" - в 1919 р., "АГ-23" - 21 жовтня 1920

    Підводні човни "АГ-24", "АГ-25" і "АГ-26" добудовувалися після громадянської війни в умовах розрухи, браку комплектуючих деталей і обладнання. Збірка човнів "АГ-24" і "АГ-25" розпочато 22 листопада 1919, а "АГ-26" - 26 жовтня 1920 Роботами зі складання цих човнів керував відомий інженер-механік Я.С. Солдатов, брали участь ряд військових фахівців, серед яких був і майбутній головний конструктор підводних човнів XII серії типу "М" П.І. Сердюк. Ці човни Чорноморського флоту брали участь у Великій Вітчизняній війні, здійснили по 15 - 20 бойових походів і добилися значних успіхів. За час служби в складі радянського ВМФ човни типу "АГ" неодноразово перейменовувалися.

    Збірка трьох човнів для Балтійського флоту ( "АГ-16", "АГ-17" і "АГ-18") і трьох човнів для Півночі планувалася на Балтійському заводі в Петрограді. Доставка човнів на Північ передбачалася баржами за внутрішніми водними шляхами. Корпуси цих останніх шести човнів були виготовлені обстановки в Росії Верховна морська колегія 29 листопада 1917 анулювала контракт. Човни ці в США були добудовані і увійшли до складу ВМС США під найменуваннями Н-4 - Н-9.

    Конструкція підводних човнів типу "АГ" була вдалою. Човни були однокорпусні. Корпус мав круговий розтин майже по всій довжині, еліптична форма кормової краю надавала йому краплеподібну форму. У верхній частині корпусу була встановлена надбудова з палубним настилом, що переходить у ахтерштевня в гребінь. У настройці розміщувалися завалюється носові горизонтальні керма, шпилі підводного і надводного якорів, газовідводи двигунів, сигнальний буй з телефоном і т.д. Бойова рубка, розташована над центральним відсіком, мала верхню і нижню кришки, що дозволяло використовувати її як шлюзовий камери для виходу підводників з човна в аварійних ситуаціях. Човни були обладнані двома перископом, один для спостереження з центрального відсіку, друге - для спостереження з рубки. На ходовому містку між тумбами перископом була встановлена труба подачі повітря до дизелів в бурхливу погоду або при русі в позиційному положенні. Управління заглушками труби здійснювалося з рубки. У нижній частині корпусу був коробчатий кіль, що виконував роль головної осушувальної магістралі. Міцний корпус був розбитий водонепроникними перегородками на 4 відсіку. У трьох відсіках, крім центрального, були вихідні люки та подовжені комінгси для забезпечення аварійного виходу підводників. Система занурення складалася з восьми які заповнювали самопливом баластних цистерн, обладнаних Кінгстон і клапанами вентиляції. Головні баластні цистерни розташовувалися в краях і в середній частині всередині міцного корпуса. Це, хоча і зажадало збільшення діаметра міцного корпусу, але зате прискорило процес занурення і покращило внутрішнє розміщення. Управління човном було зосереджено в центральному посту, була передбачена і можливість управління з рубки. Кормові горизонтальні рулі розташовувалися за гвинтами, що збільшило їх ефективність.

    Загалом підводні човни типу "АГ" добре зарекомендували себе завдяки надійності дії механізмів, гарною мореплавства, більшою живучості та наявності рятувальних засобів для виходу підводників в аварійних ситуаціях. Окремі човна знаходилися в строю близько 30 років, вели активні бойові дії в період Великої Вітчизняної війни. Вони по праву ставилися до найбільш досконалим у своєму класі в період першої світової війни.

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !