Вершники (Hippes)

Арістофан (Aristophanes) ок. 445-386 до н. е..

Комедія (424 до н. е..). Антична література. Греція.

М. Л. Гаспаров

Вершники - Це не просто вершники: так називався в Афінах ціле стан - ті, у кого вистачало грошей, щоб тримати бойового коня. Це були люди заможні, мали за містом невеликі маєтки, жили доходом з них і хотіли, щоб Афіни були мирним замкнутим сільськогосподарським державою.

Поет Арістофан хотів миру, тому-то він і зробив вершників хором своїй комедії. Вони виступали двома полухоріямі і, щоб було смішніше, скакали на іграшкових дерев'яних кониках. А перед ними актори розігрували блазенську пародію на афінську політичне життя. Господар держави - старий Народ, старий, ледачий і з'їхав з глузду, а його улещують і улещают хитрі політикани-демагоги: хто догідливі, той і сильніше. На сцені їх четверо: двох звуть справжніми іменами, Никій і Демосфен, третій звуть Кожевник (справжнє ім'я йому Клеон), а четвертого звуть Ковбасник (цього головного героя Арістофан вигадав сам).

Для мирної агітації час було важке. Никій і Демосфен (не комедійні, а справжні афінські полководці, не плутайте цього Демосфена з однойменною знаменитим оратором, який жив на сто років пізніше) тільки що біля міста Пілоса взяли в оточення велике спартанське військо, але розбити і захопити в полон його не могли. Вони пропонували скористатися цим для укладення вигідного світу. А противник їх Клеон (він і справді був ремісником-шкіряником) вимагав добити ворога і продовжувати війну до перемоги. Тоді вороги Клеона запропонували йому самому прийняти командування - в надії, що він, ніколи не воював, потерпить поразку і зійде зі сцени. Але трапилася несподіванка: Клеон здобув при Пілосі перемогу, привів спартанських полонених в Афіни, і після цього від нього в політиці вже зовсім не стало проходу: хто б не намагався сперечатися з Клеоном і викривати його, то відразу нагадували: «А Пілос? а Пілос? »- і доводилося мовчати. «Пілос», щоб при будь-якому згадуванні цього слова афіняни згадували не Клеонову перемогу, а Арістофанови жарти і не пишалися б, а реготали.

Отже, на сцені - будинок господаря Народу, а перед будинком сидять і журяться два його раба-прислужника, Никій і Демосфен: були вони у господаря в милості, а тепер їх відтер новий раб, негідник шкіряник, Вони двоє славну заварили кашу в Пілосі, а він вихопив її у них з-під носа і підніс Народу. Той облизня, а чинбарі кидає всі ласі шматочки. Що робити? Подивимося в древніх пророкуваннях! Війна - час тривожний, марновірне, люди в безлічі згадували (або вигадували) старовинні темні пророцтва і тлумачили їх стосовно нинішнім обставинам. Поки шкіряник спить, вкрадемо у нього з-під подушки саме головне пророцтво! Вкрали, там написано: «Найгірше перемагається тільки гіршим: буде в Афінах канатчік, а гірше його скотар, а гірше його шкіряник, а гірше за нього ковбасник ». Політик-канатчік і політик-скотар вже побували у влади; тепер варто шкіряник; треба шукати ковбасника.

Ось і ковбасник з м'ясним лотком. «Ти вчений?» - «Тільки калаталами». - «Чого учился? »-« Красти і відпиратися ». - «Чим живеш?» - «І передом, і задом, і ковбасами ». - «О, рятівник наш! Бачиш ось цей народ в театрі? Хочеш над ними всіма бути правителем? Вертіти Радою, кричати у зборах, пити і блуд на казенний рахунок? Однією ногою стояти на Азії, другий на Африці? »-« Та я низького роду! »-« Тим краще! »-« Та я майже неписьменний! »-« То-то й добре! »-« А що треба робити? »-« Те ж, що і з ковбасами: покруче замішують, міцніше підсолювати, польстівей підсолоджували, голосніше викліківай ». - «А хто допоможе?» -- «Вершники» На дерев'яних кониках на сцену в'їжджають вершники, переслідуючи Клеона-гарбарника. «Ось твій ворог: перевершивши його хвастощами, і отечество -- твоє! »

Починається змагання в хвастощі, перемежаються бійками. «Ти шкіряник, ти шахрай, все твої підметки - гниль! »-« А зате я цілий Пілос проковтнув одним ковтком! »-« Але спершу набив утробу всій афінської скарбницею! »-« Сам ковбасник, сам кішочнік, сам недоїдки крав! »-« Як не сілься, як не дуйся, все одно перекричить! »Хор коментує, підбиває, поминає добрі звичаї батьків і нахвалює громадянам найкращі наміри поета Арістофана: були і раніше хороші автори комедій, але один старий, другий п'яний, а ось цього варто послухати. Так треба було у всіх стародавніх комедіях.

Але це - приказка, головне попереду. На шум з будинку заплітається ходою виходить старий Народ: хто з суперників більше його любить? «Якщо я тебе не люблю, хай мене розкрою на ремені! »- кричить шкіряник. «А мене хай нарубати на фарш!» -- кричить ковбасник. «Я хочу твоїм Афінам влади над всією Грецією!» - «Щоб ти, Народ, страждав у походах, а він наживався від кожної видобутку! »-« Згадай, Народ, від скількох змов я тебе врятував! »-« Не вір йому, це сам він мутіл воду, щоб половити рибку! »-« Ось тобі моя овчина гріти старі кістки! »-« А ось тобі подушечка під зад, який ти натер, гребе при Саламіні! »-« У мене для тебе ціла скриня благих пророцтв! »-« А у мене цілий сарай! »Один за одним читають ці пророцтва - пишномовний набір безглуздих слів - і один за іншим їх тлумачать самим фантастичним чином: кожен на користь собі і на зло противнику. Звичайно, у ковбасника це виходить набагато цікавіше. Коли кінчаються пророцтва, в хід йдуть загальновідомі приказки - і теж з самими несподіваними тлумаченнями на злобу дня. Нарешті справа доходить до прислів'я: «Є, крім Пілоса, Пілос, але є ще Пілос і третій!» (У Греції дійсно було три міста під такою назвою), слід купа неперекладний каламбурів на слово «Пілос». І готово - мета досягнута Арістофана, вже ні один з глядачів не згадає цей Клеоном «Пілос» без веселого реготу. «Ось тобі, Народ, від мене юшка! »-« А від мене каша! »-« А від мене пиріг! »-« А від мене вино! »-« А від мене печеня! »-« Ой, шкіряник, погляди-ка, он гроші несуть, поживитися можна! »-« Де? де? »Кожевник кидається шукати гроші, ковбасник підхоплює його жарке і підносить від себе. «Ах ти, негідник, чуже від себе підносиш! »-« А чи не так ти і Пілос собі присвоїв після Нікія і Демосфена? »-- «Не важливо, хто засмажили, - честь піднісши!» - Проголошує Народ. Гарбарника женуть в шию, ковбасника проголошують головним радником Народу. Хор підспівує всього цього куплетами на славу Народу і в наругу такого-то розпусника, і такого-то боягуза, і такого-то казнокрада, усіх - під власними іменами.

Розв'язка - Казкова. Був міф про чаклунки Медеї, яка кидала старого в казан з зіллям, і старий виходив звідти молодою людиною. Ось так за сценою і ковбасник кидає старий Народ в киплячий котел, і той виходить звідти молодим і квітучим. Вони ідуть по сцені, і Народ велично оголошує, як тепер добре житиметься добрим людям і як поделом поплатяться погані (і такий-то, і такий-то, і такий-то), а хор радіє, що повертаються старі добрі часи, коли всі жили вільно, мирно і ситно.

Список літератури

Всі шедеври світової літератури в короткому викладі. Сюжети й характери. Закордонна література давніх епох, середньовіччя та Відродження: енциклопедичне видання./Ред. и сост. В. І. Новиков - М.: «Олімп»; ТОВ «Видавництво ACT», 1997. - 848 с.