ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Алая буква. Готорн Натаніель
         

     

    Короткий зміст творів

    Алая буква. Готорн Натаніель

    Алая БУКВА Роман (1850) У вступному нарисі до роману розповідається про рідне місто автора - Сейлемі, про його предків - пуританам-фанатиків, про роботу в цей-лемской митниці і про людей, з якими йому довелося там зіткнутися.

    "Ні парадний, ні чорний хід митниці не веде до раю ", і служба в цьому установі не сприяє розквіту хороших задатків в людях. Одного разу, риючись в паперах, повалених в купу у великій кімнаті на третьому поверсі митниці, автор знайшов рукопис якогось Джонатана П'ю, що помер вісімдесят років тому. Виявилося це життєписом Естер Прін, що жила в кінці XVII ст. Разом з паперами зберігався червоний клапоть, при уважному розгляді погляду постала дивовижно розшита кольоровими нитками літера "А", а коли автор приклав його до грудей, йому здалося, що він відчув опік. Звільнений після перемоги вігів з роботи, автор повернувся до літературних занять, і тут йому вельми нагоді праця містера П'ю.

    Отже, з бостонської в'язниці виходить Естер Прін з немовлям на руках. На ній гарне плаття, яке вона пошила собі у в'язниці, на грудях - червона вишивка в вигляді літери "А" - перша літера слова Adulteress (перелюбниця). Всі навколо засуджують поведінку Естер та її викликає наряд. Її ведуть на ринкову площа до помосту, де їй належить стояти до першої години дня під ворожими поглядами натовпу, - таке покарання виніс суд за її гріх і відмова назвати ім'я батька новонародженої дочки.

    Стоячи біля ганебного стовпа, Естер згадує своє минуле життя, дитинство в старій Англії, немолодого, згорбленої вченого, з яким пов'язала свою долю. Обвівши поглядом натовп, вона помічає в задніх рядах людини, і той відразу опановує її думками. Чоловік цей, як і її чоловік, немолодий, у нього проникливий погляд дослідника і згорблена спина невтомного трудівника. Він розпитує оточуючих про те, хто вона така. Вони дивуються, що він нічого про неї не чув. Але людина пояснює, що він нетутешній, довго пробув у рабстві між поганами, і ось тепер нарешті якийсь індіанець привів його до Бостона, щоб отримати викуп. Йому розповідають, що Естер Прін - дружина одного англійського вченого, який надумав перебратися до Нову Англію. Він послав дружину вперед, а сам затримався в Європі. За два роки життя в Бостоні Естер не отримала від нього жодної звістки і вирішила, що, ймовірно, він загинув. Суд прийняв до уваги пом'якшувальна обставина і не засудив занепалу жінку на смерть, а лише засудив простояти три години на помості біля ганебного стовпа і до кінця життя носити на грудях знак безчестя. Всіх обурює, що вона не назвала ім'я співучасника гріха. Дивний бостонський священик Джон Уілсон переконує Естер відкрити ім'я спокусника, слідом за ним тремтячим голосом до неї звертається молодий пастор Дімсдейл, чиїй прихожанкою вона була. Але молода жінка вперто мовчить, міцно притискаючи до грудей дитину.

    Коли Естер повертається до в'язниці, до неї приходить той самий незнайомець, якого вона бачила на площі.

    Насправді це її чоловік, лікар, він називає себе тепер Роджером Чіл-лінгуортом.

    Насамперед він заспокоює що плаче дитини, потім дає ліки Естер.

    Вона боїться, що він її отруїть, але лікар обіцяє не мстити ні молодій жінці, ні немовляті. Було занадто самовпевнено з його боку одружуватися на юній красивій дівчині і чекати від неї відповідного почуття. Естер завжди була з ним чесна і не вдавала, що любить його. Вони обидва заподіяли, по суті, один одному зло і тепер квити. Чіллінгуорт змушує її побитися об заклад, що вона нікому не відкриє його справжнього імені і своєї спорідненості з ним. Нехай всі вважають, що її чоловік помер. Він вирішує під що б там не було дізнатися, з ким прогрішила Естер, і помститися її коханого.

    Вийшовши з в'язниці, Естер поселяється в покинутому будиночку на околиці Бостона і заробляє на життя рукоділлям.

    Вона настільки майстерна вишивальниця, що в неї немає відбою від замовників. Її дочка Перл зростає красунею, але має палким, мінливим вдачею, тому Естер з нею нелегко. Перл не хоче підкорятися жодним правилам, ніяким законам. Алая буква на грудях у матері назавжди врізалася їй у пам'ять.

    Друк відторгнутості лежить на дівчинці: вона не схожа на інших дітей, не грає з ними. Помічаючи старанність у дівчинки і зневірившись дізнатися, хто її батько, деякі городяни вважають малу диявольським кодлом. Естер ніколи не розлучається з дочкою і всюди водить її з собою. Одного разу вони приходять до губернатору, щоб віддати замовлену їм пару парадних розшитих рукавичок. Губернатора немає вдома, і вони чекають його в саду. Губернатор повертається разом з священиками Уїлсоном і Дімсдейлом.

    По дорозі вони говорили про те, що Перл - дитя гріха, тому варто було б забрати її у матері і передати в інші руки. Коли вони повідомляють про це Естер, та ні за що не погоджується віддати дочку. Пастор Уілсон вирішує з'ясувати, чи виховує її Естер в християнському дусі. Перл, яка знає навіть більше, ніж передбачено в її віці, упирається і на питання про те, хто її створив, відповідає, що мати знайшла її в рожевому кущі біля дверей в'язниці. Благочестиві джентльмени приходять в жах: дівчинці вже три роки, а вона не знає про Бога.

    Пізнання в медицині і побожність здобули Чіллінгуорту повагу жителів Бостона. Незабаром по приїзду він обрав своїм духовним батьком преподобного Дімсдейла. Всі парафіяни дуже шанували молодого богослова і були стурбовані його здоров'ям, різко погіршав в останні роки. Люди бачили в приїзді до їхнього міста вправного лікаря перст Провидіння і наполягали, щоб містер Дімсдейл звернувся до нього по допомогу.

    У результаті молодий священик і старий лікар подружилися, а потім навіть і оселилися разом. Чіллінгуорт, який вперто намагається відкрити таємницю Естер, все більше підпадає під владу одного-Єдність-ного почуття - помсти. Відчувши палку натуру в молодого священика, він хоче проникнути в потаємні глибини його душі і для цього не зупиняється ні перед чим.

    Чіллінгуорт постійно провокує Дімсдейла розповісти йому про покаялися грішника. Він стверджує, що провиною тілесного недуги Дімсдейла є душевна рана, і вмовляє священика відкрити йому, лікаря, причину його страждань. Дімсдейл вигукує: "Хто ти такий, щоб ставати між страждальником і Господом? "Але одного разу молодий священик міцно засинає вдень в кріслі і не прокидається навіть тоді, коли Чіллінгуорт входить до кімнати.

    Старий підходить до нього, кладе руку хворому на груди, розстібає одяг, який Дімсдейл ніколи не знімав у присутності лікаря. Чіллінгуорт торжествує-"так веде себе сатана, коли переконується, що дорогоцінна людська душа втрачена для небес і виграна для пекла ".

    Одного разу вночі Дімсдейл йде на ринкову площу і стає біля ганебного стовпа. На зорі повз проходять Естер Прін і Перл. Священик гукає їх, вони піднімаються на поміст і встають поруч з ним. Темне небо раптом осяває - швидше за все, це впав метеор.

    І тут вони помічають неподалік від помосту Чіллінгуорта, який невідривно дивиться на них. Дімсдейл говорить Естер, що відчуває невимовний жах перед цією людиною, але Естер, пов'язана клятвою, не відкриває йому таємниці Чіллінгуорта.

    Роки йдуть. Перл виповнюється сім років. Бездоганна поведінка Естер та її безкорислива допомога стражденним призводять до того, що мешканці містечка починають ставитися до неї з своєрідним повагою. Навіть червона буква відтепер здається їм символом не гріха, а внутрішньої сили.

    Естер вирішує відкрити Дімсдейлу, що Чіллінгуорт її чоловік. Вона шукає зустрічі зі священиком. Нарешті випадково зустрічає його в лісі. Дімсдейл говорить їй, як він страждає від того, що всі вважають його чистим і непорочним, між тим як він заплямував себе неправедним поведінкою. Його оточують брехня, порожнеча. Естер відкриває йому, хто ховається під ім'ям Чіллінгуорта. Дімсдейл лютує: з вини Естер він "оголював свою слабе злочинну душу перед поглядом того, хто таємно глумився над нею ". Але він прощає Естер. Обидва вони вважають, що гріх Чіллінгуорта ще страшніше, ніж їх гріх: він зробив замах на святиню - на людську душу. Вони розуміють: Чіллінгуорт замишляє нові підступи. Естер пропонує Дімсдейлу бігти і почати нове життя. Естер домовляється з шкіпером судна, що пливе в Брістоль, що він візьме на борт двох дорослих людей і дитини.

    Судно повинно відплисти через три дні, а напередодні Дімсдейл збирається прочитати проповідь. Але він відчуває, як у нього мутиться розум. Чіллінгуорт пропонує йому свою допомогу, Дімсдейл відмовляється. Народ збирається на ринковій площі, щоб почути проповідь Дімс-Дейла. Естер зустрічає в натовпі шкіпера Брістольського судна, і той повідомляє їй, що Чіллінгуорт теж пливе з ними. Вона бачить на іншому кінці площі Чіллінгуорта. Той зловісно посміхається їй. Дімсдейл виголошує блискучу проповідь. Починається святкову ходу. Дімсдейл вирішує покаятися перед народом. Чіллінгуорт розуміє, що це полегшить борошна страждальця, зате тепер жертва вислизне від нього, він благає не накликати ганьбу на свій священний сан. Дімсдейл просить Естер допомогти йому зійти на поміст. Він встає біля ганебного стовпа і кається в своєму гріху перед народом. Потім він зриває одяг священика, оголюючи груди. Погляд його згасає, він вмирає, підносячи хвалу Всевишньому.

    Після смерті Дімсдейла для Чіллінгуорта життя втратила сенс. Він одразу постарів, і не пройшло й року, як він помер. Весь свій величезний статок він заповів маленької Перл. Після смерті старого лікаря жінка та її дочка зникли. А історія Естер стала легендою.

    Через багато років Естер знову повернулася, добровільно надівши емблему ганьби.

    Вона самотньо живе у своєму старому будиночку на околиці Бостона. Перл, судячи з усього, щасливо вийшла заміж, пам'ятала про матір, писала їй, посилала подарунки і хотіла, щоб та жила з нею. Але Естер вважала, що має здійснитися спокутування. Коли вона померла, її поховали поруч з пастором Дімсдей-лом, але їх могили перебували на відстані один від одного, ніби після смерті прах цих двох людей не повинен був змішатися.

    Список літератури

    Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://lib.rin.ru/cgi-bin/index.pl

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !